[5]

[5]

Тридцятого липня, вечір. На цей час, японський уряд, включаючи Сили Самооборони, не знав цілі десантного корабля «Ґуам», що вийшов з Гаваїв. Якби вони усвідомити неминучу загрозу, можливо, вони б не витрачали час на внутрішню конфронтацію.

Ні, боротьба за лідерство в національній обороні тривала б, але вони уникали б серйозної таємної боротьби, що передбачає грубі методи. Однак насправді процедура розміщення гарнізону на острові Міякі відбувалася без згоди приватної компанії, що ним володіла.

Ці дії, на чолі з генерал-майором Саекі, викликали сумніви, навіть в Силах Самооборони. Питання про ефективність системи розгортання сухопутних військ на малому острові обмеженої території у вісім квадратних кілометрів, чи можна армії використовувати приватну землю у примусовому порядку лише за адміністративною процедурою, без вживання правових заходів, побоювання опору офіцеру армії, що візьме на себе оборону острова і страх конфлікту зі справжнім власником острова, родиною Йотсуба.

Однак всі ці протистояння були подолані, і гарнізон на острові мав бути розгорнутим.

Зокрема, відбір дислокованих військ уже завершено, і компанію, що володіла островом, планувалося повідомити у формі постфактум, першого серпня.

Саме в цей час, коли все було готове, відреагувала родина Йотсуба.

Тридцятого липня дві тисячі дев’яносто сьомого року, о дев’ятнадцятій годині.

Верховний головнокомандувач армії Сил Самооборони, генерал-полковник Соґа, у супроводі лише двох людей, охоронця та особистого секретаря, щоб мати можливість уникнути уваги публіки, відвідав членський клуб в столичному районі Токіо. Соґа про це не знав, але це був той клуб, в якому, приблизно два тижні тому, Тацуя зустрічався з Ваєттом Кертісом.

Дякую, що завітали до нас, при своєму напруженому графіку, Ваша Ясновельможність.

Соґу, якого з його супроводом, провели до окремої кімнати, наче повторюючи події два тижні тому, привітав дворецький Хаяма з родини Йотсуба.

– Давно не бачилися, ваша ясновельможність. Для мене честь, знову зустрітися з вами.

Однак на відміну від того разу, позаду Хаями була Мая.

– Взаємно. Дякую, що запросили мене сьогодні.

Відповів на привітання Маї генерал-полковник Соґа, з усмішкою на поверхні.

Але його свідомість була сповнена пильності. За розміщенням війська на острові Міякі, приватній землі родини Йотсуба стояла генерал-майор Саекі, а за нею, і у цьому питані, стоїть начальник штабу Отомо. Соґа не висловлював свою думку активно.

Він не погоджувався, але й не заперечував.

Проте саме Соґа, верховний головнокомандувач армії, зрештою, відповідає за розгортання сухопутних військ. Відповідальність неминуча, навіть при пасивності.

Зрештою, насправді Соґа хотів зупинити буйство Саекі.

Безумовно не можна заперечувати необхідність розміщення гарнізонів у місцях, котрі щойно зазнали нападу іноземних військ. Але це мало бути зроблено відповідно закону, і він не бачив невідкладної необхідності вдаватися до проти правових заходів.

Зрештою, родина Йотсуба мала силу, щоб захистити острів Міякі. Як керівнику Сил Самооборони, йому було неприємно довірити захист державної території приватній структурі. Однак Соґа вважав, що важливіше не допустити вторгнення іноземних держав, і що не потрібно втручатися в систему оборони, яка наразі добре функціонує, навіть якщо це спричиняє зайві тертя. Тепер, коли союз з USNA похитнувся, а загроза повторного вторгнення Нового Радянського Союзу не зникла, Сили Самооборони не можуть дозволити собі брати участь у боротьбі за владу.

Однак, як причетному до верхівки національної оборони, йому було важко заперечувати логіку, що говорить про «обличчя Сил Самооборони». Логіка громадських груп говорила «Закон і порядок важливіші за обличчя». Як керівник однієї з груп, він повинен уникати слів і вчинків, що деморалізували підлеглих.

І в результаті, Соґа був змушений зайняти толерантну позицію в цьому питанні.

Однак він не думав, що такі внутрішні міркування переконають родину Йотсуба.

Навіть зараз, коли він сидів за одним столом з Маєю, величаво попиваючи щось з келиха, свідомість Соґи була наповнена лише думками як йому вийти з цього становища.

«Якби була причина покарати натхненницю цього Саекі, можна було б зруйнувати план розгортання, з цієї причини...»

Якраз в той момент, як у Соґи з жахом промайнула ця думка.

– До речі, Ваша Ясновельможність. Ви знаєте, що ходять деякі чутки? Пов’язані з не законним проникненням мага Великого Азійського Союзу Люй Ґанху на початку цього місяця...

– Що за чутки?

Запитання Соґи у відповідь було майже механічним.

– Це може бути не дуже приємна історія для вашої Ясновельможності.

– Хм...тепер я хочу почути її ще більше. Не варто відвертатися від болючих розмов.

– Як і очікувалося від вас, ваша Ясновельможність Соґа. Чудово.

Від похвали Маї обличчя Соґи трохи розслабилося. Навіть якщо він знав, що жінка перед ним — монстр, яка, якщо захоче, легко забере його життя, та з іншого боку вона була рідкісною красунею. Хоча він верховний головнокомандувач його ясновельможність Соґа також і чоловік. Він не думав, що коли красуня хвалить вас це погано.

– Чутка в тому... Що генерал Сил Самооборони, знаючи все на перед, закрила очі на незаконне проникнення Люй Ґанху.

– Що?!

Однак після слів Маї розслаблений вираз миттєво зник. Якщо чутка правдива, то це означає, що якийсь генерал діяв в інтересах ворога.

– Хто таке вчинив?

– Це ж просто чутки... Точно хочете почути?

– Це каже глава родини Йотсуба. Воно не може не мати підстав.

– Вірно... Я попросила людину з сім’ї це перевірити...

Соґа, насупивши брови, нахилився вперед до Маї, що навмисно говорила розмито.

– Що б там не було, розкажіть.

– Генерал-майор Саекі.

Цього разу Мая не стала величатися.

– Саекі?..

Почувши з вуст Маї ім’я Саекі, що стала ворогом родини Йотсуба, Соґа з підозрою подумав: «Це наклеп?».

Але відразу змінив думку на «Саме тому». Він подумав, що вони розслідували цей скандал, що став причиною нападу, саме тому, що вона проявила явну загрозу.

– Як я вже говорила, доказів не має. Але якщо потрібен свідок, є дехто на прикметі.

– ...Хто ж це?

– Пані перший лейтенант Фудзібаяші з Окремого магічного батальйону. Власне цю чутку я почула від неї.

Тут Мая трохи збрехала. Ситуація з Люй Ґанху була розслідувана ще до того як вона отримала свідчення від Фудзібаяші, вона лише її підтвердила. Але, мабуть, для Соґи це не мало значення.

– Пані лейтенант Фудзібаяші була засмучена підступним вчинком її ясновельможності Саекі... На похороні його ясновельможності Кудо, вона підійшла до мене, щоб порадитись.

– Ось воно що.

Соґа знав, що Мая була на похороні Кудо Рецу. Знання цього викликало у нього певне переконання в словах Маї.

– Власне, пані лейтенант розповіла мені ще дещо.

Сказавши це, Мая поглянула на Хаяму, що стояв позаду неї.

Очі Соґи, також піднялися на Хаяму.

– Ось, будь ласка.

У відповідь, на його погляд, Хаяма дав Созі електронний папір великого формату, який тримав в руці.

Соґа без жодної напруги увімкнув електронний папір

Дисплей відразу засвітився. Щойно він прочитав відображений на ньому звіт, обличчя Соґи стало здивованим.

– Це основна частина того, що розповіла лейтенант Фудзібаяші. Для неї це була незаконна діяльність, по відношенню як родичів, так і колег по роботі. – Думаю вона не могла цього не помічати.

Печально пробурмотіла Мая.

У звіті були звинувачення генерал-майора Саекі та Кудо Макото в тому, що вони використовували бюджет Сил Самооборони на продовження розробки Ляльок-паразитів і зображення доказів.

– Це... Генерал-майор Саекі, що вона робить...

– Здається, що її ясновельможність Саекі робить це не через власні бажання, а серйозно думає про посилення національної оборони.

– Це не означає, що це простимо.

Соґа повернувся до Маї й глибоко вклонився.

– Пані Йотсуба. Я глибоко вдячний за те, що ви повідомили про таку важливу справу таємно.

– Найголовніше, щоб це було корисне.

– Якщо це питання вийде на публіку, авторитет Сил Самооборони може серйозно постраждати. Тому я не можу покарати Саекі відкрито, але обіцяю, що подбаю про те, щоб в результаті ви, пані Йотсуба, були задоволені.

– Так, я залишу це вам. Я від початку запросила вас, Ваша Ясновельможність, з цією метою.

Мая м’яко посміхнулася, але погляд випромінював тиск, наче кажучи: «Залишити це невирішеним не припустимо».

– Ми також скасуємо розгортання військ на Міякі, яке запланувала Саекі.

Схоже, не змозі витримати тиск від Маї, Соґа сказав, те чого не варто було говорити.

Мая слухала розповідь Соґи (розміщення гарнізону на острові Міякі — це таємний план, про який родина Йотсуба знати не повинна) з посмішкою. І навмисно дещо підвищила голос, наче кажучи «до речі».

– Будь ласка, не висувайте звинувачення пані лейтенанту Фудзібаяші та підрозділу до якого вона належить.

– Га? ...Це само собою зрозуміло.

Не схоже, що Соґа прикидався, наче не розуміє про що мова.

– Яке полегшення. Донощиків, зазвичай не люблять.

Але після слів Маї, його вираз ніби говорив «зрозумів».

– Але ваша ясновельможність, занепокоєння все ж залишаються. Її ясновельможність Саекі — розумна людина, тож вона може зрозуміти хто дав свідчення проти неї. Коли таке станеться, чи не потрапить перший лейтенант Фудзібаяші та її підрозділ під помсту з боку її ясновельможності Саекі.

– Ні, Саекі не може піти на...

Соґа схвилювався і спробував заперечити.

– Якщо трохи уважніше придивитися до дій її ясновельможності Саекі щодо моєї родини.

– ...

Однак сказане Маєю наздогін, зупинили його слова.

– У мене є пропозиція.

– ...Продовжуйте.

Соґа, з явною обережністю, запропонував Маю продовжити.

– Як що до того, щоб відокремити Окремий магічний батальйон від бригади один-нуль-один і зробити його справді «окремим»? Ми завжди цінували цей підрозділ. Якщо Окремий магічний батальйон зможе діяти вільніше, думаю, що сфери, в яких ми зможемо співпрацювати один з одним, збільшаться.

– Це ваша думка, від імені родини Йотсуба чи Десяти головних кланів?

– Не важливо, як саме ви це інтерпретуєте.

Мая не могла представляти Десять головних кланів. Але у її відповіді не було жодних вагань, а її красу осяяла розслаблена посмішка.

– Вибачте, почекайте трохи.

Сказав Соґа і почав перешіптуватись зі своїм секретарем.

Мая чекала не так довго.

– ...Пані Мая, я хотів би обговорити вашу пропозицію з міністром оборони.

– Перепрошую за клопіт, Ваша Ясновельможність.

Мая яскраво посміхнулась і легко схилила голову.

Чарівна, сексуальна привабливість, здавалося, ледь не захопила свідомість Соґи, але йому вдалося стриматися, завдяки гордості генерала.

– ...Окремий магічний батальйон буде переформований в окремий полк. Проте, до офіційного рішення, будь ласка, зберігайте це в таємниці.

– Звісно, ваша ясновельможність.

Спокусливо посміхаючись, кивнула на слова Соґи Мая.

◊ ◊ ◊

Тридцять першого липня розгортання сухопутних військ на острові Міякі, що перейшло до стадії фактичного переміщення військ, було раптово зупинене.

Не відкладено, а повністю скасоване.

Генерал-майор Саекі, натхненниця плану розгортання, негайно спробувала виправити ситуацію, однак начальник штабу Отомо, до якого вона прийшла з візитом, категорично заявив, що план відновити не можливо і натомість віддав їй наказ взяти бригаду Один нуль один, за виключенням Окремого магічного батальйону, і передислокуватися на схід Хоккайдо.

Приводом було підсилення в рамках підготовки до вторгнення Нового Радянського Союзу.

Термін не визначений

Силою Саекі були потужні зв’язки в центральному апараті, набуті за час тривалої кар’єри, як співробітника Генерального штабу. Маючи невеликий досвід командування на лінії фронту, вона не мала навичок, для розгортання своєї фракції в сільській місцевості.

Тому, у прикордонних районах Хоккайдо, вона не зможе виступити змовником.

Саекі, яка на невизначений термін відправлена зі столичного регіону, була остаточно усунена, з погляду внутрішньої боротьби за владу, і не мала іншого вибору, окрім як зосередитись на поточній місії Сил Самооборони, для підготовки ворожих атак.

Окремому магічному батальйону було наказано продовжувати розробку нової тактичної бойової магії на базі в Касуміґаура.