Тридцятого липня, вечір. На цей час, японський уряд, включаючи Сили Самооборони, не знав цілі десантного корабля «Ґуам», що вийшов з Гаваїв. Якби вони усвідомити неминучу загрозу, можливо, вони б не витрачали час на внутрішню конфронтацію.
Ні, боротьба за лідерство в національній обороні тривала б, але вони уникали б серйозної таємної боротьби, що передбачає грубі методи. Однак насправді процедура розміщення гарнізону на острові Міякі відбувалася без згоди приватної компанії, що ним володіла.
Ці дії, на чолі з генерал-майором Саекі, викликали сумніви, навіть в Силах Самооборони. Питання про ефективність системи розгортання сухопутних військ на малому острові обмеженої території у вісім квадратних кілометрів, чи можна армії використовувати приватну землю у примусовому порядку лише за адміністративною процедурою, без вживання правових заходів, побоювання опору офіцеру армії, що візьме на себе оборону острова і страх конфлікту зі справжнім власником острова, родиною Йотсуба.
Однак всі ці протистояння були подолані, і гарнізон на острові мав бути розгорнутим.
Зокрема, відбір дислокованих військ уже завершено, і компанію, що володіла островом, планувалося повідомити у формі постфактум, першого серпня.
Саме в цей час, коли все було готове, відреагувала родина Йотсуба.
Тридцятого липня дві тисячі дев’яносто сьомого року, о дев’ятнадцятій годині.
Верховний головнокомандувач армії Сил Самооборони, генерал-полковник Соґа, у супроводі лише двох людей, охоронця та особистого секретаря, щоб мати можливість уникнути уваги публіки, відвідав членський клуб в столичному районі Токіо. Соґа про це не знав, але це був той клуб, в якому, приблизно два тижні тому, Тацуя зустрічався з Ваєттом Кертісом.
Дякую, що завітали до нас, при своєму напруженому графіку, Ваша Ясновельможність.
Соґу, якого з його супроводом, провели до окремої кімнати, наче повторюючи події два тижні тому, привітав дворецький Хаяма з родини Йотсуба.
– Давно не бачилися, ваша ясновельможність. Для мене честь, знову зустрітися з вами.
Однак на відміну від того разу, позаду Хаями була Мая.
– Взаємно. Дякую, що запросили мене сьогодні.
Відповів на привітання Маї генерал-полковник Соґа, з усмішкою на поверхні.
Але його свідомість була сповнена пильності. За розміщенням війська на острові Міякі, приватній землі родини Йотсуба стояла генерал-майор Саекі, а за нею, і у цьому питані, стоїть начальник штабу Отомо. Соґа не висловлював свою думку активно.
Він не погоджувався, але й не заперечував.
Проте саме Соґа, верховний головнокомандувач армії, зрештою, відповідає за розгортання сухопутних військ. Відповідальність неминуча, навіть при пасивності.
Зрештою, насправді Соґа хотів зупинити буйство Саекі.
Безумовно не можна заперечувати необхідність розміщення гарнізонів у місцях, котрі щойно зазнали нападу іноземних військ. Але це мало бути зроблено відповідно закону, і він не бачив невідкладної необхідності вдаватися до проти правових заходів.
Зрештою, родина Йотсуба мала силу, щоб захистити острів Міякі. Як керівнику Сил Самооборони, йому було неприємно довірити захист державної території приватній структурі. Однак Соґа вважав, що важливіше не допустити вторгнення іноземних держав, і що не потрібно втручатися в систему оборони, яка наразі добре функціонує, навіть якщо це спричиняє зайві тертя. Тепер, коли союз з USNA похитнувся, а загроза повторного вторгнення Нового Радянського Союзу не зникла, Сили Самооборони не можуть дозволити собі брати участь у боротьбі за владу.
Однак, як причетному до верхівки національної оборони, йому було важко заперечувати логіку, що говорить про «обличчя Сил Самооборони». Логіка громадських груп говорила «Закон і порядок важливіші за обличчя». Як керівник однієї з груп, він повинен уникати слів і вчинків, що деморалізували підлеглих.
І в результаті, Соґа був змушений зайняти толерантну позицію в цьому питанні.
Однак він не думав, що такі внутрішні міркування переконають родину Йотсуба.
Навіть зараз, коли він сидів за одним столом з Маєю, величаво попиваючи щось з келиха, свідомість Соґи була наповнена лише думками як йому вийти з цього становища.
«Якби була причина покарати натхненницю цього Саекі, можна було б зруйнувати план розгортання, з цієї причини...»
Якраз в той момент, як у Соґи з жахом промайнула ця думка.
– До речі, Ваша Ясновельможність. Ви знаєте, що ходять деякі чутки? Пов’язані з не законним проникненням мага Великого Азійського Союзу Люй Ґанху на початку цього місяця...
– Що за чутки?
Запитання Соґи у відповідь було майже механічним.
– Це може бути не дуже приємна історія для вашої Ясновельможності.
– Хм...тепер я хочу почути її ще більше. Не варто відвертатися від болючих розмов.
– Як і очікувалося від вас, ваша Ясновельможність Соґа. Чудово.
Від похвали Маї обличчя Соґи трохи розслабилося. Навіть якщо він знав, що жінка перед ним — монстр, яка, якщо захоче, легко забере його життя, та з іншого боку вона була рідкісною красунею. Хоча він верховний головнокомандувач його ясновельможність Соґа також і чоловік. Він не думав, що коли красуня хвалить вас це погано.
– Чутка в тому... Що генерал Сил Самооборони, знаючи все на перед, закрила очі на незаконне проникнення Люй Ґанху.
– Що?!
Однак після слів Маї розслаблений вираз миттєво зник. Якщо чутка правдива, то це означає, що якийсь генерал діяв в інтересах ворога.
– Хто таке вчинив?
– Це ж просто чутки... Точно хочете почути?
– Це каже глава родини Йотсуба. Воно не може не мати підстав.
– Вірно... Я попросила людину з сім’ї це перевірити...
Соґа, насупивши брови, нахилився вперед до Маї, що навмисно говорила розмито.
– Що б там не було, розкажіть.
– Генерал-майор Саекі.
Цього разу Мая не стала величатися.
– Саекі?..
Почувши з вуст Маї ім’я Саекі, що стала ворогом родини Йотсуба, Соґа з підозрою подумав: «Це наклеп?».
Але відразу змінив думку на «Саме тому». Він подумав, що вони розслідували цей скандал, що став причиною нападу, саме тому, що вона проявила явну загрозу.
– Як я вже говорила, доказів не має. Але якщо потрібен свідок, є дехто на прикметі.
– ...Хто ж це?
– Пані перший лейтенант Фудзібаяші з Окремого магічного батальйону. Власне цю чутку я почула від неї.
Тут Мая трохи збрехала. Ситуація з Люй Ґанху була розслідувана ще до того як вона отримала свідчення від Фудзібаяші, вона лише її підтвердила. Але, мабуть, для Соґи це не мало значення.
– Пані лейтенант Фудзібаяші була засмучена підступним вчинком її ясновельможності Саекі... На похороні його ясновельможності Кудо, вона підійшла до мене, щоб порадитись.
– Ось воно що.
Соґа знав, що Мая була на похороні Кудо Рецу. Знання цього викликало у нього певне переконання в словах Маї.
– Власне, пані лейтенант розповіла мені ще дещо.
Сказавши це, Мая поглянула на Хаяму, що стояв позаду неї.
Очі Соґи, також піднялися на Хаяму.
– Ось, будь ласка.
У відповідь, на його погляд, Хаяма дав Созі електронний папір великого формату, який тримав в руці.
Соґа без жодної напруги увімкнув електронний папір
Дисплей відразу засвітився. Щойно він прочитав відображений на ньому звіт, обличчя Соґи стало здивованим.
– Це основна частина того, що розповіла лейтенант Фудзібаяші. Для неї це була незаконна діяльність, по відношенню як родичів, так і колег по роботі. – Думаю вона не могла цього не помічати.
Печально пробурмотіла Мая.
У звіті були звинувачення генерал-майора Саекі та Кудо Макото в тому, що вони використовували бюджет Сил Самооборони на продовження розробки Ляльок-паразитів і зображення доказів.
– Це... Генерал-майор Саекі, що вона робить...
– Здається, що її ясновельможність Саекі робить це не через власні бажання, а серйозно думає про посилення національної оборони.
– Це не означає, що це простимо.
Соґа повернувся до Маї й глибоко вклонився.
– Пані Йотсуба. Я глибоко вдячний за те, що ви повідомили про таку важливу справу таємно.
– Найголовніше, щоб це було корисне.
– Якщо це питання вийде на публіку, авторитет Сил Самооборони може серйозно постраждати. Тому я не можу покарати Саекі відкрито, але обіцяю, що подбаю про те, щоб в результаті ви, пані Йотсуба, були задоволені.
– Так, я залишу це вам. Я від початку запросила вас, Ваша Ясновельможність, з цією метою.
Мая м’яко посміхнулася, але погляд випромінював тиск, наче кажучи: «Залишити це невирішеним не припустимо».
– Ми також скасуємо розгортання військ на Міякі, яке запланувала Саекі.
Схоже, не змозі витримати тиск від Маї, Соґа сказав, те чого не варто було говорити.
Мая слухала розповідь Соґи (розміщення гарнізону на острові Міякі — це таємний план, про який родина Йотсуба знати не повинна) з посмішкою. І навмисно дещо підвищила голос, наче кажучи «до речі».
– Будь ласка, не висувайте звинувачення пані лейтенанту Фудзібаяші та підрозділу до якого вона належить.
– Га? ...Це само собою зрозуміло.
Не схоже, що Соґа прикидався, наче не розуміє про що мова.
– Яке полегшення. Донощиків, зазвичай не люблять.
Але після слів Маї, його вираз ніби говорив «зрозумів».
– Але ваша ясновельможність, занепокоєння все ж залишаються. Її ясновельможність Саекі — розумна людина, тож вона може зрозуміти хто дав свідчення проти неї. Коли таке станеться, чи не потрапить перший лейтенант Фудзібаяші та її підрозділ під помсту з боку її ясновельможності Саекі.
– Ні, Саекі не може піти на...
Соґа схвилювався і спробував заперечити.
– Якщо трохи уважніше придивитися до дій її ясновельможності Саекі щодо моєї родини.
– ...
Однак сказане Маєю наздогін, зупинили його слова.
– У мене є пропозиція.
– ...Продовжуйте.
Соґа, з явною обережністю, запропонував Маю продовжити.
– Як що до того, щоб відокремити Окремий магічний батальйон від бригади один-нуль-один і зробити його справді «окремим»? Ми завжди цінували цей підрозділ. Якщо Окремий магічний батальйон зможе діяти вільніше, думаю, що сфери, в яких ми зможемо співпрацювати один з одним, збільшаться.
– Це ваша думка, від імені родини Йотсуба чи Десяти головних кланів?
– Не важливо, як саме ви це інтерпретуєте.
Мая не могла представляти Десять головних кланів. Але у її відповіді не було жодних вагань, а її красу осяяла розслаблена посмішка.
– Вибачте, почекайте трохи.
Сказав Соґа і почав перешіптуватись зі своїм секретарем.
Мая чекала не так довго.
– ...Пані Мая, я хотів би обговорити вашу пропозицію з міністром оборони.
– Перепрошую за клопіт, Ваша Ясновельможність.
Мая яскраво посміхнулась і легко схилила голову.
Чарівна, сексуальна привабливість, здавалося, ледь не захопила свідомість Соґи, але йому вдалося стриматися, завдяки гордості генерала.
– ...Окремий магічний батальйон буде переформований в окремий полк. Проте, до офіційного рішення, будь ласка, зберігайте це в таємниці.
– Звісно, ваша ясновельможність.
Спокусливо посміхаючись, кивнула на слова Соґи Мая.
◊ ◊ ◊
Тридцять першого липня розгортання сухопутних військ на острові Міякі, що перейшло до стадії фактичного переміщення військ, було раптово зупинене.
Не відкладено, а повністю скасоване.
Генерал-майор Саекі, натхненниця плану розгортання, негайно спробувала виправити ситуацію, однак начальник штабу Отомо, до якого вона прийшла з візитом, категорично заявив, що план відновити не можливо і натомість віддав їй наказ взяти бригаду Один нуль один, за виключенням Окремого магічного батальйону, і передислокуватися на схід Хоккайдо.
Приводом було підсилення в рамках підготовки до вторгнення Нового Радянського Союзу.
Термін не визначений
Силою Саекі були потужні зв’язки в центральному апараті, набуті за час тривалої кар’єри, як співробітника Генерального штабу. Маючи невеликий досвід командування на лінії фронту, вона не мала навичок, для розгортання своєї фракції в сільській місцевості.
Тому, у прикордонних районах Хоккайдо, вона не зможе виступити змовником.
Саекі, яка на невизначений термін відправлена зі столичного регіону, була остаточно усунена, з погляду внутрішньої боротьби за владу, і не мала іншого вибору, окрім як зосередитись на поточній місії Сил Самооборони, для підготовки ворожих атак.
Окремому магічному батальйону було наказано продовжувати розробку нової тактичної бойової магії на базі в Касуміґаура.
Далі
Том 31. Розділ 6 - [6]
[6] Перше серпня. Ні хто в Японії, ні уряд, ні військові чи навіть Десять головних кланів, не знали про наближення неминучої загрози. У цей спекотний день, Міюкі зателефонували з надзвичайно мирного приводу. – Е-е? Провести Турнір дев’яти шкіл? Самим? Цьогорічний захід було скасовано, через те, що магія створена Тацуєю та використана Шізуку на Турнірі дев’яти шкіл, «Активна повітряна міна», була використана партизанами, як знаряддя масштабного вбивства, на початку травня. Від тоді, військові інциденти за участю магів продовжувалися, і про відновлення Турніру дев’яти шкіл навіть не думали. Нещодавно навіть пішли чутки, що Турнір дев’яти шкіл скасували не лише цього року, а й взагалі. І раптом їй запропонували, щоб магічні школи провели його самостійно. Здивування Міюкі було обґрунтованим. – Не настільки масштабний, як Турнір дев’яти шкіл, це буде лише один Код моноліту. Телефонувала їй Хонока. Вранці, коли вона пішла до бібліотеки Першої старшої, щоб переглянути додаткові матеріали для підготовки до іспитів, Ігараші, голова клубного комітету, сказав, що хоче поговорити. – Мова, про те, що без змагальної активності між дев’ятьма школами, схоже, в серцях учнів поселилася самотність, була піднята на онлайн зустрічі шкіл з питань клубної діяльності. Центральну роль у підготовці взяв на себе Клубний комітет Першої старшої. – Взяти на себе клопоти, це в стилі Ігараші-куна. Міюкі не здивувалася і посміхнулася. – Але чи не краще готуватися до іспитів? Вона казала про те, що трирічки докладали більше зусиль до вступних іспитів, ніж зазвичай, тому що цього року Турнір дев’яти шкіл скасовано. З цієї причини, прохідні вимоги до Університету магії, ймовірно зростуть. Однак Міюкі не витрачала багато часу для підготовки до іспитів, а Тацуя взагалі не готувався. Просто у випадку з Міюкі, навіть якщо оцінка письмового іспиту буде погана, вона, напевно пройде практичний екзамен, а Тацуї вже пообіцяли місце студента Магічного Університету. Ці двоє не підходили як приклад для порівняння з іншими студентами, коли мова йшла про здачу вступних іспитів. – Зараз, здається, у всіх в голові бажання позмагатися, а не іспити. Хонока говорила так легковажно, наче її це не стосується. – ...Учасники заявили, що проведенню бути, навіть якщо вони братимуть участь за власний кошт, але, схоже, забезпечення місця проведення та операційний бюджет ще той головний біль. Проте, можливо, вона відразу подумала, що це досить байдужі слова, вона додала з трохи сумним обличчям. – Це... Здається, це буде серйозна проблема. Турнір дев’яти шкіл, що року проводився при повній підтримці Сил Самооборони. Що проявлялось в облаштуванні та представленні полігону, як місця проведення. – Коли планується провести змагання? – Розмови про це розпочалися після десятого липня, відразу після відсічі Новому Радянському Союзу і тоді ж прозвучало бажання, провести його в останній тиждень цього місяця. – Чи не надто це швидко? Якщо це буде лише Код моноліту, його можна провести в суботу та неділю ...Враховуючи іспити. – ...Вірно. Осінній Конкурс дисертацій не скасують, і ці літні канікули, можуть стати останньою межею для третьокласників. – Сподіваюся, як член студентської ради, я зможу допомогти... Міюкі, у тебе є якісь ідеї? Після запитання Хоноки, Міюкі простогнала і задумалась. – ...Вибач. У мене не має гарних ідей. Почекай трішки? Покличу шановного Тацую. І відразу передзвоню. – Ні, я так зачекаю. Енергійно похитала головою Хонока, на екрані монітора. – Он як? Тоді я скоро повернуся. Сказала Міюкі й натиснула кнопку утримування дзвінка на відео фоні. Як і сказала Міюкі тривало це зовсім трохи, повернулася вона до своєї кімнати, де прийняла дзвінок, менше ніж за хвилину, разом з Тацуєю. Вона зняла утримування дзвінка. – Хонока, вибач, за очікування. – Н-ні. Я ж взагалі, взагалі не чекала! Хонока чомусь двічі повторила «взагалі», але, схоже, цього не помітила. – Пан Таця, вибачте, що турбую! Промовила вона на одному подиху, мало не заплутавши язик, і вклонилася. «Бах», з динаміків прозвучав звук удару. Кут зображення на моніторі раптово змінився і тепер він показував ноги Хоноки Потім почулося панікуюче «ой-ой», і монітор згас, і залунала мелодія утримування дзвінка. Тацуя і Міюкі переглянулися. Було не важко здогадатися, що сталося. Схоже, коли вона вклонилася то вдарила головою камеру. У кімнаті Міюкі, монітор і камера інтегровані у відеофон, але в невеликих персональних моделях, камера була відокремлена і можна було вільно змінювати кут. Приблизно через секунд десять, відеофон вий шов з режиму затримки дзвінка. – ...Я дуже вибачаюся... На моніторі з’явилася засмучена Хонока зі заплаканим обличчям. – Мені вже повідомили суть розмови. Звісно встигнути до кінця цього місяця буде важко. Розсудивши, що невміла спроба втішити буде не продуктивна, Тацуя одразу перейшов до основної теми. Думаю можна було б залучити приватних спонсорів, якби у нас було трохи більше часу, але враховуючи, що до заходу залишилося менше місяця, гадаю потрібно співпрацювати з Силами Самооборони. – Силами Самооборони? Але як це зробити... З розгубленим обличчям запитала Хонока, увага якої вдало відвернулася від її помилки. Судячи з її виразу обличчя, схоже, Хонока та інші вже самі прийшли до висновку, що у них не має іншого вибору, окрім як звернутися до Сил самооборони. Проте, ймовірно, вони застрягли, не вигадавши для цього способу. – Здається, зверталися до усіх випускників, що пішли на службу, але, схоже, всі відмовились, пославшись на відсутність часу. – Випускники повинні бути готові до виступу, як бойові маги. Навіть якщо вони й хочуть допомогти нинішнім учням, у них, напевно, немає вільного часу. Не зважаючи на те, що вторгнення Нового Радянського Союзу було відразу відбито, він втратив лише невелику частину своїх морських сил. Порівняно з втратами Великого Азійського Союзу, який, наприкінці жовтня дві тисячі дев’яносто п’ятого року, одним ударом втратив тридцять відсотків всього флоту, це незрівнянно не значний збиток. Тепер, коли союз з USNA похитнувся, підрозділи Сил Самооборони, що пильнують на прикордонних територіях, мають бути готові до повторного вторгнення Нового Радянського Союзу. – Вірно... Покійний Його ясновельможність Кудо, що року, з нетерпінням чекав Турніру дев’яти шкіл. Якщо ви звернетеся до військового відділу зв’язків з громадськістю з проханням провести турнір в пам’ять його Ясновельможності, можливо вони змогли б допомогти з місцем проведення? – Зрозуміла! Думаю це гарна ідея! Нахилилась до монітора Хонока. Ні насправді, вона просто наблизила обличчя до камери. Від блиску в її очах, Тацуї захотілося прикритися, але зовні він зберіг беземоційне обличчя. – На транспортні витрати та на проживання потрібно збирати пожертви. Я також попрошу допомоги у FLT. – Зрозуміла. Я передам це Ігараші-куну. Весело кивнула Хонока, після чого раптово засмикалася. – Ем, пан Тацуя. Власне, після завтра ми всі збираємось на віллу Шізуку. І, якщо вас це не потурбує, можна ми заїдемо до вас на шляху?.. – Зовсім не потурбує. Після того як Тацуя висловив згоду, до розмови приєдналася Міюкі. – З підготовкою до екзаменів все в порядку? Ти сказала всі, Еріка та Сайдзьо-кун теж їдуть? – Ох, з цим все в порядку. Мова йде не лише про розваги, а на половину це навчальний табір, для підготовки до іспитів. – Справді?... Тоді, добре. Можливо це її переконало і вона не почала розпитувати далі. Коли Міюкі відступила на півкроку назад, камера автоматично сконцентрувалася на Тацуї. На моніторі, перед з яким стояла Хонока, це мало виглядати наче вона перевела погляд з Міюкі на Тацую. Наступні слова Хоноки, природно, були адресовані Тацуї. – Тоді прошу вибачити. Після завтра ми прибудемо на літаку родини Шізуку, дякую за запрошення. Думаю це буде близько полудня. – Тоді ми тут приготуємо обід. – Ех, усе добре! Шізуку сказала, що подасть обід на борту. Поспішно замахала головою та руками Хонока, на пропозицію Тацуї. – Хонока, не варто соромитись. Скільки буде людей, шестеро? Це зовсім не клопітно. – ...Так, так звичайна компанія з шести осіб. Дякую, я передам Шізуку. Однак після повторної пропозиції Міюкі, Хонока відступила. – Тоді побачимося після завтра, о півдні. – Так, після завтра. До зустрічі, Міюкі. Пан Тацуя, прошу вибачити за нахабство. Хонока схилила голову. Схоже, ці слова і жест були запрограмовані, як керуючі, і поки вона була в поклоні, дзвінок перервався. ◊ ◊ ◊ І от в суботу, третього серпня. Конвертоплан з вісьмома людьми на борту: Шізуку, Хонокою, Ерікою, Лео, Мідзукі, Мікіхіко, пілотом і покоївкою, приземлився в аеропорту острова Міякі, трохи раніше, ніж планувалося. На той момент, попередження цивільним літакам ще не видавались.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!