[6]

[6]

Перше серпня. Ні хто в Японії, ні уряд, ні військові чи навіть Десять головних кланів, не знали про наближення неминучої загрози.

У цей спекотний день, Міюкі зателефонували з надзвичайно мирного приводу.

– Е-е? Провести Турнір дев’яти шкіл? Самим?

Цьогорічний захід було скасовано, через те, що магія створена Тацуєю та використана Шізуку на Турнірі дев’яти шкіл, «Активна повітряна міна», була використана партизанами, як знаряддя масштабного вбивства, на початку травня. Від тоді, військові інциденти за участю магів продовжувалися, і про відновлення Турніру дев’яти шкіл навіть не думали. Нещодавно навіть пішли чутки, що Турнір дев’яти шкіл скасували не лише цього року, а й взагалі.

І раптом їй запропонували, щоб магічні школи провели його самостійно. Здивування Міюкі було обґрунтованим.

– Не настільки масштабний, як Турнір дев’яти шкіл, це буде лише один Код моноліту.

Телефонувала їй Хонока. Вранці, коли вона пішла до бібліотеки Першої старшої, щоб переглянути додаткові матеріали для підготовки до іспитів, Ігараші, голова клубного комітету, сказав, що хоче поговорити.

– Мова, про те, що без змагальної активності між дев’ятьма школами, схоже, в серцях учнів поселилася самотність, була піднята на онлайн зустрічі шкіл з питань клубної діяльності. Центральну роль у підготовці взяв на себе Клубний комітет Першої старшої.

– Взяти на себе клопоти, це в стилі Ігараші-куна.

Міюкі не здивувалася і посміхнулася.

– Але чи не краще готуватися до іспитів?

Вона казала про те, що трирічки докладали більше зусиль до вступних іспитів, ніж зазвичай, тому що цього року Турнір дев’яти шкіл скасовано. З цієї причини, прохідні вимоги до Університету магії, ймовірно зростуть.

Однак Міюкі не витрачала багато часу для підготовки до іспитів, а Тацуя взагалі не готувався. Просто у випадку з Міюкі, навіть якщо оцінка письмового іспиту буде погана, вона, напевно пройде практичний екзамен, а Тацуї вже пообіцяли місце студента Магічного Університету. Ці двоє не підходили як приклад для порівняння з іншими студентами, коли мова йшла про здачу вступних іспитів.

– Зараз, здається, у всіх в голові бажання позмагатися, а не іспити.

Хонока говорила так легковажно, наче її це не стосується.

– ...Учасники заявили, що проведенню бути, навіть якщо вони братимуть участь за власний кошт, але, схоже, забезпечення місця проведення та операційний бюджет ще той головний біль.

Проте, можливо, вона відразу подумала, що це досить байдужі слова, вона додала з трохи сумним обличчям.

– Це... Здається, це буде серйозна проблема.

Турнір дев’яти шкіл, що року проводився при повній підтримці Сил Самооборони. Що проявлялось в облаштуванні та представленні полігону, як місця проведення.

– Коли планується провести змагання?

– Розмови про це розпочалися після десятого липня, відразу після відсічі Новому Радянському Союзу і тоді ж прозвучало бажання, провести його в останній тиждень цього місяця.

– Чи не надто це швидко?

Якщо це буде лише Код моноліту, його можна провести в суботу та неділю ...Враховуючи іспити.

– ...Вірно. Осінній Конкурс дисертацій не скасують, і ці літні канікули, можуть стати останньою межею для третьокласників.

– Сподіваюся, як член студентської ради, я зможу допомогти... Міюкі, у тебе є якісь ідеї?

Після запитання Хоноки, Міюкі простогнала і задумалась.

– ...Вибач. У мене не має гарних ідей. Почекай трішки? Покличу шановного Тацую. І відразу передзвоню.

– Ні, я так зачекаю.

Енергійно похитала головою Хонока, на екрані монітора.

– Он як? Тоді я скоро повернуся.

Сказала Міюкі й натиснула кнопку утримування дзвінка на відео фоні.

Як і сказала Міюкі тривало це зовсім трохи, повернулася вона до своєї кімнати, де прийняла дзвінок, менше ніж за хвилину, разом з Тацуєю.

Вона зняла утримування дзвінка.

– Хонока, вибач, за очікування.

– Н-ні. Я ж взагалі, взагалі не чекала!

Хонока чомусь двічі повторила «взагалі», але, схоже, цього не помітила.

– Пан Таця, вибачте, що турбую!

Промовила вона на одному подиху, мало не заплутавши язик, і вклонилася.

«Бах», з динаміків прозвучав звук удару.

Кут зображення на моніторі раптово змінився і тепер він показував ноги Хоноки

Потім почулося панікуюче «ой-ой», і монітор згас, і залунала мелодія утримування дзвінка.

Тацуя і Міюкі переглянулися. Було не важко здогадатися, що сталося. Схоже, коли вона вклонилася то вдарила головою камеру. У кімнаті Міюкі, монітор і камера інтегровані у відеофон, але в невеликих персональних моделях, камера була відокремлена і можна було вільно змінювати кут.

Приблизно через секунд десять, відеофон вий шов з режиму затримки дзвінка.

– ...Я дуже вибачаюся...

На моніторі з’явилася засмучена Хонока зі заплаканим обличчям.

– Мені вже повідомили суть розмови. Звісно встигнути до кінця цього місяця буде важко.

Розсудивши, що невміла спроба втішити буде не продуктивна, Тацуя одразу перейшов до основної теми.

Думаю можна було б залучити приватних спонсорів, якби у нас було трохи більше часу, але враховуючи, що до заходу залишилося менше місяця, гадаю потрібно співпрацювати з Силами Самооборони.

– Силами Самооборони? Але як це зробити...

З розгубленим обличчям запитала Хонока, увага якої вдало відвернулася від її помилки. Судячи з її виразу обличчя, схоже, Хонока та інші вже самі прийшли до висновку, що у них не має іншого вибору, окрім як звернутися до Сил самооборони. Проте, ймовірно, вони застрягли, не вигадавши для цього способу.

– Здається, зверталися до усіх випускників, що пішли на службу, але, схоже, всі відмовились, пославшись на відсутність часу.

– Випускники повинні бути готові до виступу, як бойові маги. Навіть якщо вони й хочуть допомогти нинішнім учням, у них, напевно, немає вільного часу.

Не зважаючи на те, що вторгнення Нового Радянського Союзу було відразу відбито, він втратив лише невелику частину своїх морських сил. Порівняно з втратами Великого Азійського Союзу, який, наприкінці жовтня дві тисячі дев’яносто п’ятого року, одним ударом втратив тридцять відсотків всього флоту, це незрівнянно не значний збиток. Тепер, коли союз з USNA похитнувся, підрозділи Сил Самооборони, що пильнують на прикордонних територіях, мають бути готові до повторного вторгнення Нового Радянського Союзу.

– Вірно... Покійний Його ясновельможність Кудо, що року, з нетерпінням чекав Турніру дев’яти шкіл. Якщо ви звернетеся до військового відділу зв’язків з громадськістю з проханням провести турнір в пам’ять його Ясновельможності, можливо вони змогли б допомогти з місцем проведення?

– Зрозуміла! Думаю це гарна ідея!

Нахилилась до монітора Хонока. Ні насправді, вона просто наблизила обличчя до камери.

Від блиску в її очах, Тацуї захотілося прикритися, але зовні він зберіг беземоційне обличчя.

– На транспортні витрати та на проживання потрібно збирати пожертви. Я також попрошу допомоги у FLT.

– Зрозуміла. Я передам це Ігараші-куну.

Весело кивнула Хонока, після чого раптово засмикалася.

– Ем, пан Тацуя. Власне, після завтра ми всі збираємось на віллу Шізуку. І, якщо вас це не потурбує, можна ми заїдемо до вас на шляху?..

– Зовсім не потурбує.

Після того як Тацуя висловив згоду, до розмови приєдналася Міюкі.

– З підготовкою до екзаменів все в порядку? Ти сказала всі, Еріка та Сайдзьо-кун теж їдуть?

– Ох, з цим все в порядку. Мова йде не лише про розваги, а на половину це навчальний табір, для підготовки до іспитів.

– Справді?... Тоді, добре.

Можливо це її переконало і вона не почала розпитувати далі. Коли Міюкі відступила на півкроку назад, камера автоматично сконцентрувалася на Тацуї. На моніторі, перед з яким стояла Хонока, це мало виглядати наче вона перевела погляд з Міюкі на Тацую.

Наступні слова Хоноки, природно, були адресовані Тацуї.

– Тоді прошу вибачити. Після завтра ми прибудемо на літаку родини Шізуку, дякую за запрошення. Думаю це буде близько полудня.

– Тоді ми тут приготуємо обід.

– Ех, усе добре! Шізуку сказала, що подасть обід на борту.

Поспішно замахала головою та руками Хонока, на пропозицію Тацуї.

– Хонока, не варто соромитись. Скільки буде людей, шестеро? Це зовсім не клопітно.

– ...Так, так звичайна компанія з шести осіб. Дякую, я передам Шізуку.

Однак після повторної пропозиції Міюкі, Хонока відступила.

– Тоді побачимося після завтра, о півдні.

– Так, після завтра. До зустрічі, Міюкі. Пан Тацуя, прошу вибачити за нахабство.

Хонока схилила голову. Схоже, ці слова і жест були запрограмовані, як керуючі, і поки вона була в поклоні, дзвінок перервався.

◊ ◊ ◊

І от в суботу, третього серпня.

Конвертоплан з вісьмома людьми на борту: Шізуку, Хонокою, Ерікою, Лео, Мідзукі, Мікіхіко, пілотом і покоївкою, приземлився в аеропорту острова Міякі, трохи раніше, ніж планувалося.

На той момент, попередження цивільним літакам ще не видавались.