[3]

[3]

Понеділок, двадцять дев’ятого липня.

На Гаванях неухильно йшла підготовка до атаки на острів Міякі, що був неподалік від Ідзу, а на дні моря готувалися сили Нового Радянського Союзу, щоб скористатися цією можливістю й одночасно вдарити по Японії та USNA.

Але небезпека ще не проявилась. Тацуя ще не помітив, що USNA і Новий Радянський Союз граються з вогнем.

Цього дня він, в перше за довгий час, від самого ранку відпочивав у своїй кімнаті в другому будинку.

Тацуя розумів, що цей спокій лише тимчасовий.

Мінамі повернулася, але Мінору невідомо де.

Проєкт Діона був нейтралізований, але його натхненник Едвард Кларк живий здоровий.

Безобразов, що зазнав великої шкоди в результаті контратаки, не буде сидіти так просто.

Тацуя подумав, що йому слід відпочивати, коли може, бо знав, що скоро настане час для вирішення всього остаточно.

Однак, якби Тацую зараз побачила стороння людина, вона б, напевно, запитала «це він так відпочиває?» На столі, за яким він сидів, стояла консоль робочої станції для редагування послідовності активації та великий монітор. У кімнаті на фоні грала музика, а його пальці безперервно бігали по клавіатурі. Готуючись до майбутньої вирішальної битви, Тацуя працював над розробкою нової магії.

Розробку він скоріше перезапустив, а не почав. Основою був Ланцюжковий виклик, який використовувався в Туман-бомбі. Він створював послідовність активації великомасштабної магії, паралельно з розробкою магії стратегічного класу «Оушін Бурст», що була передана Ічідзьо Масакі через Кічідзьодзі Шінкуро.

Тацуя повернувся до роботи над нею, після того, як був змушений призупинитися, щоб повернути Мінамі, яку викрав Мінору.

З погляду інших, це була повноцінна робота, однак думку Тацуї, це просто ефективне використання вільного часу. Тож якщо у нього вникнуть інші справи, він може негайно зупинитися.

– ...Старший брате. Можете приділити мені трохи часу.

Наприклад такі, як прохання Міюкі

– Звісно.

Він без вагань віддав йому пріоритет.

– Вибачте, але не могли б ви прийти до моєї кімнати.

– Зрозумів. Зараз прийду.

Відповівши на прохання, він зберіг свою роботу й встав з крісла.

Кімната Міюкі знаходилася через спальню, з двома односпальними ліжками. Можна було пройти через спальню, але Тацуя вийшов у коридор і постукав у двері кімнати Міюкі.

– Будь ласка, проходьте.

Після відповіді Міюкі, незачинені двері відкрилися.

Відповіла Міюкі, але двері відчинила Мінамі, в сорочці з короткими рукавами, шортах і фартуху.

Міюкі стояла майже в центрі кімнати, і зустріла Тацую з почервонілим, сором’язливим обличчям. Перед великим дзеркалом, у весь зріст, одягнена лише в біле бікіні, схоже, на спідню білизну.

– ...

Тацуя швидко увійшов до кімнати, прослизнувши повз Мінамі, що зробила крок назад. І закрив за собою двері. Він знав, що в цій окремій квартирі, чотири LDK3, площею сто сорок квадратних метрів, їх було лише троє, але все одно відчув, що мусить негайно зачинити двері.

– Ем, бюстгальтер став замалим... І поки я купувала білизну, подумала, що варто купити новий купальник.

Побачивши підозріле обличчя Тацуї, з бігаючими очима, пояснила Міюкі у виправдання.

– ...Зрозуміло.

Тацуя не показав тривоги, але це було єдине слово яким він міг відповісти.

– Тож, будь ласка, допоможіть обрати.

– ...Зрозумів.

Вираз Тацуї не змінився. Проте ледь помітні рухи обличчя показали, що він трохи збентежений.

Мінамі встала перед Тацуєю і дала йому AR окуляри. Нарешті Тацуя зрозумів, чому Міюкі була так одягнена.

Перед Міюкі стояло дзеркало більше за її зріст. Це не просто дзеркало. А AR4 дисплей, який мав ту ж функцію, як окуляри. В середині цього дзеркала була віртуальна примірочна, де обраний предмет проєктувався на відображення покупця у дзеркалі.

AR окуляри, що дали Тацуї, проєктували фігуру, яка приміряла товар під іншим кутом, ніж дисплей, у формі дзеркала у весь зріст. У той час, як AR дисплей відображає те, що відбувається в дзеркалі, окуляри були влаштовані так, що одяг, який примірявся, проєктувався прямо на того хто міряв, в полі зору носія окулярів.

Біле бікіні не спотворювало кольори та обриси зображень, що проєктувались. Одягнути не можливо, можна оцінити лише як буде виглядати, а не зручність носіння. Це була остання розробка для інтернет-магазинів одягу.

– Ем... Мінамі-чан почнемо.

– Зрозуміла.

У відповідь на прохання Міюкі, все ще зніяковілим голосом, Мінамі задіяла восьмидюймовий тачскрін.

Зміна була миттєвою. Відображення Міюкі у дзеркалі у весь зріст було одягнене в закритий купальник з високим вирізом на стегнах.

Він же з’явився на Міюкі в полі зору Тацуї, через AR окуляри. Злегка дорослий купальник з великими тропічними квітами на білому тлі. Проте зовсім не відчувалося, що вона стала доросліша. Він трохи не підходив для Міюкі, яка в ці дні ставала все більш сексуальною.

Міюкі повільно обернулася на місці.

– ...То як?

Запитала вона, зробивши повний оберт і зупинившись лицем до дзеркала, повернувши до нього лише шию.

– Ну як...

Тацую, який збирався висловити, те що спало йому на думку, раптом привернуло увагу дещо інше.

– Ні, зачекай хвилинку.

– Так?..

Тацуя раптово став серйозним і Міюкі розгубилася.

– Мінамі.

– Так.

Мінамі, до якої раптово звернулись, мала схожий до Міюкі вираз.

Тацуя поставив питання, від якого Мінамі ще більше розгубилась.

– Для каталогу використовуються онлайн дані?

– Так, вірно...

AR дані, що використовувалися для примірки, також можна було завантажити. Але мало хто так робив. Це було пов’язано з тим, що звичайним домогосподарствам було важко забезпечити комп’ютерні ресурси, необхідні для синтезу ідеального зображення доповненої реальності, щоб воно виглядало так, наче ви приміряєте справжню річ, в реальному часі.

У кожної людини, що проводить примірку, різні контури тіла. І, поки приміряють, ніхто не стоїть нерухомо. Усі приймають різні пози, щоб побачити, як це виглядає. Якщо взяти сто людей, у кожного буде сто способів це зробити. Навіть з комп’ютерами цієї епохи було не легко розрахувати такі невеликі відмінності з нуля, без шаблону.

Тому майже всі користувачі цієї системи використовували зображення на сервері, відмальоване в реальному часі, зображення виведене на дисплей було онлайн. Міюкі також без вагань використала онлайн-дані.

– Будь-ласка зараз же відключись від сервера. Завантаж каталог та перемкнись в автономний режим.

Ось чому накази Тацуї здивували Мінамі.

– ...Але ж завантаження займе багато часу?

– Ця ж послуга для масового споживача? Зі швидкісною лінією цієї будівлі, це не займе багато часу.

Будучи одним з адміністративних центрів родини Йотсуба, ця будівля мала інформаційну структуру, порівняну з такою на військовому об’єкті. Якщо можливо переглядати генероване відео без затримок через середньостатистичну мережу, основні дані можна буде завантажити за короткий час, навіть якщо кількість даних, збільшиться до чотирьох значних чисел.

– Зрозуміла.

Мінамі вклонилася Тацуї на знак свого розуміння. І одразу почала завантажувати дані каталогу примірки.

– Вибачте, старший брат.

Разом з тим, Міюкі що знову була у своєму білому бікіні, підійшла до Тацуї й схилила голову.

– З мого боку було безпечно, допустити онлайн передачу даних будови тіла, які можна використовувати для біометричної аутентифікації.

Міюкі вибачилася, тому що розтлумачила наказ Тацуї про відключення, як захід безпеки, що має захистити наступну главу родини Йотсуба.

Проте, почувши її слова, Тацуя виглядав трохи здивованим.

– Ні, це не тільки тому...

Тобто це означало що основна мета була іншою.

– ?..

Міюкі не розуміючи поглянула на Тацую.

– Хоча AR відео обробляється автоматично, не має гарантії, що дані збережені на сервері не будуть переглянуті операторами компанії.

– ...Вірно. Хоча умови використання не дозволяють людям їх переглядати, не можна ігнорувати можливість передачі даних. – Старший брат, ви хвилюєтесь, що даними зловживатимуть?

– І це також. Але що важливіше, мені було б не приємно, якби ти потрапила на очі невідомим людям, що невідомо де знаходяться.

Попри те, що він говорив про себе, в тоні Тацуї не вистачало впевненості.

Міюкі розгубилася, не в змозі зрозуміти, як інтерпретувати його слова.

Тут офіційним тоном слово вставила Мінамі.

– Шановний Тацуя, шановна Міюкі. Завантаження та перехід в автономний режим виконано.

І потім не очікувано додала.

– Можливо, ці слова будуть грубістю з мого боку, але я здивована. Шановний Тацуя також має прагнення до монопольного володіння.

Тацуя здивувався зауваженню Мінамі.

І тоді у нього з’явився вираз, що говорив «зрозумів».

– Зрозуміло... Це прагнення до монополії. Бажання монопольного володіння...

Перед Тацуєю, що бурмотів і бурмотів, червона до вух, опустивши голову, стояла Міюкі.

Поки вона стискала руки на грудях, на її обличчі була щира, з усього серця, посмішка.