[3]

Том 31. Розділ 4 - [4]

[4] Гаваї, острів Оаху, двадцять дев’яте липня за місцевим часом. Сьома ранку тридцятого липня за японським. Десантний корабель «Ґуам» з Едвардом Кларком, бразильським стратегічним магом Мігелем Діазом, його молодшим братом Антоніо Діазом та численними паразитами на борту, з двома есмінцями супроводу, відправився до Японії. Департамент військової розвідки Японії знав про сам вихід «Ґуама». Але в них не було жодної інформації про додатковий екіпаж, включаючи Кларка. Вони навіть не знали, що цілю атаки була територія Японії. На цей момент, японські військові вважали, що «Ґуам» вийшов в море для військових навчань. ◊ ◊ ◊ На відміну від японських військ, відділ розвідки Нового Радянського Союзу з’ясував, що на борту десантного корабля «Ґуам» перебували Едвард Кларк і Мігель Діаз. Це була єдина інформація, яку розкопала розвідка, але Безобразов, що перебував у Хабаровську, з цієї інформації зробив висновок, що цілю «Ґуаму» була ліквідація Шіби Тацуї. Болісна поразка від Тацуї не підірвала авторитет Безобразова в Новому Радянському Союзі. Щоб відправити армію, було достатньо лише його слова, навіть якщо це лише його особиста здогадка. За порадою Безобразова, командування Східно-сибірської армії в Хабаровську відправило з півострова Камчатка найсучасніший ракетний підводний човен «Кутузов» і наказало розпочати підготовку до пуску гіперзвукових ракет, розміщених на базі Біробіджан. Цілю, в обох випадках, був острів Міякі в Японії. Таким чином, в плані раптової атаки на острів Міякі, Безобразов випереджав Едварда Кларка, тим більше Японську армію. Проте, навіть зі своїм інтелектом, Безобразов не зміг передбачити, що на континентальній частині Штатів розвиваються події, які підірвуть всю антияпонську стратегію. ◊ ◊ ◊ База штаб-квартири магічного підрозділу Зірки, під безпосереднім командуванням штабу Федеральної Армії USNA, розташована на околиці Розуелл, штат Нью-Мексико. До слова це не стара база військово-повітряних сил Уокер, відома за «Розуелльським інцидентом». Двадцять дев’ятого липня о сімнадцятій годині, за місцевим часом Ньою-Мексико. Сьома ранку тридцятого липня за японським. На базу Зірок прибув невеликий VLOT. За ідентифікатором на фюзеляжі, літак належав Федеральній армії, але персонал на базі, який не попередили про візит заздалегідь, був змушений метушливо носитися через раптову посадку. Маршал5 (регулювальник злітно-посадкової смуги) та персонал обслуговування, що займалися понаднормовою роботою обслуговування посадки, з незадоволенням і тривогою оточили малий літак, який приземлився, не повідомивши мету. Під їх поглядами, з маленького літака вийшов офіцер середнього віку. Серед персоналу залунав шепіт. Коли вони побачили молоду жінку, що вийшла з кабіни, перешіптування переросло в гамір. Ці двоє були добре знайомі персоналу бази. Високим чоловіком, що вийшов першим, був Бенжамін Канопус, командувач Першого підрозділу Зірок. Другою рудоволоса жінка в масці — майор Анджі Сіріус. Перешіптуючись персонал обмінювався питанням «Це справді вони?». Проте, з появою третьої особи, хаотична метушня, що ширилася між ними, повністю вщухла. Чоловік похилого віку був відомим політиком, що мав високу репутацію, і навіть молоді люди, що не цікавилися політикою, знали його ім’я. А ті, хто мали стосунок до армії, і не обов’язково офіцери, знали його обличчя. Це був Ваєтт Кертіс, сенатор, який за чутками, був тіньовим директором ЦРУ. Канопус та Ліна, що прийняла образ Анджі Сіріус, змогли зустрітися з Уокером, щойно прибули на базу. Тому що на цьому дуже наполягав Ваєтт Кертіс. Ліна та командир бази Уокер стояли один напроти одного по різні боки столу. Позаду Уокера стояв його лейтенант, а за Ліною — Канопус і Кертіс. Уокер запропонував Кертісу організувати зустріч в окремій приймальні, але той відмовився і натомість попросив стілець з м’якою подушкою, і зараз був єдиною людиною, що сиділа в кімнаті. – Майор Сіріус, полковник Баланс припинила вас підтримувати? Запитав Ліну Уокер, швидко відвідавши честь у відповідь на її мовчазне салютування, з сяючими золотими очима. Коли Ліна втекла до Японії, з неї зняли підозру в дезертирстві, під приводом допомоги в роботі Баланс. Запитання Уокера було свого роду сарказмом, заснованим на цьому. – Я отримала від полковника Баланс дозвіл на повернення. Його сарказм Ліна відрізала канцелярським тоном. Цими словами вона нагадала, що на її боці не лише сенатор Кертіс, а й полковник Баланс. – Так у чому справа? Це ж не просто доповідь про повернення. Глядячи на конгресмена Кертіса позаду Ліни, Уокер закликав її перейти до основної теми. Він говорив владним тоном, використовуючи своє старше звання, як щит, але Ліна відповіла не вагаючись і відразу. – Полковнику Уокер, ви були в змозі придушити повстання, як командир бази, але замість цього вступили в змову з повстанцями й призначили покарання майору Канопусу за фальшивими звинуваченнями, вірно? Також є підозра, що ви допомагали несанкціонованій атаці на територію союзників капітана Веги та капітана Арктура. – Абсурд. Виплюнув Уокер, і витріщився на Ліну вже не владним, а загрозливим поглядом. – Дії капітана Веги були пов’язані з серйозною підозрою, що ви, майора Сіріус, маєте близькі стосунки з японським магом. Може це ви називаєте її та капітана Арктура бунтівним елементом, щоб приховати власні секрети? – Нехай інспекція внутрішньої безпеки вирішить, хто правий. – Ні, це... Уокер помітно здригнувся від контраргументу Ліни. Інспекція внутрішньої безпеки — це відділ створений після попередньої світової війни, для запобігання незаконної діяльності в Федеральній армії. Номер два в якому — це полковник Баланс. Повстання і таємні зв’язки були юрисдикцією військового трибуналу, але за розслідування відповідала Інспекція внутрішньої безпеки. Якщо буде сформована слідча комісія, нею буде керувати саме вона. Ліна не помилилась в структурі відповідальності Федеральної армії, коли запропонувала покластися у вирішені цієї справи на Інспекцію внутрішньої безпеки. Але в цій ситуації, коли зрозуміло, що Баланс на боці Ліни, Уокер не безпідставно думав, що не уникни справи, яку йому припише Інспекція внутрішньої безпеки, навіть якщо у нього за спиною не має нічого темного. – Чому б, перш ніж іти до трибуналу, не запитати думку генерального штабу? Уокеру, який не знайшов що сказати, на допомогу (за формою) прийшов сенатор Кертіс. – Його ясновельможність сенатор правий. Зв’яжімося з ним завтра з ранку. Уокер прийняв цю пропозицію з виразом обличчя, який не зміг приховати його полегшення. ...Ні, збирався прийняти. – Вам не потрібно чекати до завтра. Однак все пішло не так, як хотів Уокер. – Але Ваша Високоповажносте. У Пентагоні зараз близько дев’ятнадцятої години. – Полковнику, не турбуйтеся про це. Через керівника, я домовився, щоб співробітники штабу залишилися на робочому місці. Відхиливши спроби Уокера змусити його передумати, Кертіс доручив Канопусу зв’язатися з Генеральним штабом. Канопус негайно виконав вказівку. Відтіснивши ад’ютанта Уокера (Канопус був вищим за званням), він встановив пряму лінію зв’язку по відеофону. На великому моніторі з’явилися голова Об’єднаного комітету начальників штабів, його замісник та начальник штабу армії. Від неочікуваної появи цих людей, Уокер втратив дар мови. Скориставшись цією затримкою, Ліна взяла ініціативу на себе. – Вибачте, що займаємо ваш час, ваша ясновельможність. Я майор Анджі Сіріус. Майоре Сіріус, я чув більшу частину історії від полковника Баланс, але хотів би почути від вас ще раз. – Так! Почувши слова глави, Ліна збиралася розпочати переказ. – Будь ласка, зачекайте, ваша ясновельможність! Її перебив Уокер, що прийшов до тями. – Полковник Уокер, вашу думку ми вислухаємо пізніше. Спочатку Майора Сіріус. Однак після того, як йому докорив начальник штабу, він був змушений відступити. – Майор Сіріус. Після повторного звернення голови штабу, Ліна аргументувала звинувачення Уокера, в тому, що він має стосунок до повстання Паразитів. Хоча, як командир бази, повинен був придушити повстання, він вступив у змову з Паразитами. Канопуса, який чинив опір Паразитам, хибно звинуватив і ув’язнив у в’язниці Мідвей, разом з лейтенантом Алголом і лейтенантом Шаулою. Отримав Зірок в особисте користування відправив паратизованих солдат до Японії та на Південно-західні Гавайські острови. Ліна особливо наголосила, що ув’язнення Канопуса було абсолютно за неправдивими звинуваченнями і його честь має бути відновлена. Глава штабу армії, нахмурившись, вислухав звинувачення Ліни й звернувся до Уокера, запитавши, – Заперечення? Звичайно ж Уокер заявив про свою невинуватість. – У генерального штабу не має жодного ухваленого запису про відправлення лейтенанта Арктура, лейтенанта Веги, лейтенанта Регула, лейтенанта Спіки та лейтенанта Денеб. Як ви це поясните? Зазначив замісник глави, на його звинувачення. – Схоже, для визначення покарання майора Канопуса, відбувся лише короткий трибунал... Невже це була така нагальна справа? На подальше запитання начальника штабу Уокер не зміг дати переконливої відповіді. Це було не єдине запитання, яке йому поставили. Генеральний штаб вже отримав достатньо матеріалів від полковника Баланс, за сприяння сенатора Кертіса, щоб визнати Уокера «винним». – Полковнику Уокер На жаль, ваші заперечення недостатньо переконливі, щоб відкинути звинувачення майора Сіріус. Зітхнувши, підсумував голова штабу. – Полковнику. На цей момент ви будете звільнені з посади командира бази Зірок. Завтра, опівдні з’явіться у відділ внутрішньої інспекції. – ...Вас зрозумів. Ставши струнко відповів Уокер, схоже, він ще зберіг свою гідність і гордість Троє керівників задовільно кивнули на його сміливе ставлення. Потім голова штабу, на екрані поглянув на Канопуса за Ліною. – Майор Канопус. Рішенням Генерального штабу, призначений вам термін ув’язнення буде скасований. На цей момент заявляємо, що честь майора відновлена. – Дуже дякую. Глава кивнув Канопусу й перевів погляд на Ліну. – Майор Сіріус. Я хотів би залишити командування базою на вас, на додачу до обов’язків головнокомандувача, поки офіційно не буде прийнято рішення про заміну. – З усією повагою ваша ясновельможність глава. Ваша підлегла не має досвіду командування базою. – Кажете що ви не досвідчена... Це досить щиро. Судячи з його голосу, глава вважав її відповідь цікавою, після нього до Ліни звернувся замісник глави. – Майор Сіріус. Тож хто на вашу думку, підходить для виконання обов’язків командира бази? – Не думаю, що ваша підлегла повинна втручатися в справи, поза Зірками. Згідно з військовою структурою командир штабної бази не належав до Зірок. На цьому правилі й ґрунтувалась відповідь Ліни – Ви праві, Майоре, але це нагальне кадрове питання. Не треба настільки сильно задумуватись. Не соромтесь висловити свої міркування. – Так, з вашого дозволу, осмілюся висловитись. Враховуючи досвід і професійну підготовку, я вважаю, що хорошим кандидатом на посаду виконуючого обов’язків командира бази є майор Канопус. Для Канопуса пропозиція Ліни була несподіванкою. Однак для керівників Генштабу, здавалося, не була чимось неймовірним, а скоріше слушною думкою. На фоні Канопуса, який не міг приховати свого здивування, троє керівників головного штабу на екрані, повернулися один до одного й про щось перешіптувались. – Ми приймаємо пропозицію майора Сіріус. Однак це рішення ґрунтувалося не лише на рекомендації Ліни, схоже, що велике значення зіграла присутність сенатора Кертіса, що мовчки сидів на м’якому стільці. – Майор Канопус призначений виконуючим обов’язків командира бази. Наче як доказ, оголошуючи про призначення Канопуса на пост, глава дивився на Кертіса, що сидів поряд зі стоячим Канопусом. – Майор Канопус. Офіційний наказ про призначення прийде пізніше, але з призначенням виконувачем обов’язків командира вам буде запропоновано залишити пост командувача Першого підрозділу. У той же, час ми збираємося дати вам звання, що відповідає виконувачу обов’язків. Почувши, що він буде звільнений з посту командувача Першого підрозділу, Канопус збирався заперечити. Однак після голови об’єднаного комітету начальників штабів, швидше вступив начальник Ген штабу. – Досі ваше звання не підвищували з огляду на звання головнокомандуючого, майора Сіріус. Але якщо оцінити ваші досягнення та здібності, то вас варто було б підвищити до полковника. Це хороша можливість виправити цю кадрову несправедливість. Майте на увазі, що приставка «виконувач обов’язків» залишатиметься ненадовго. – …Так. Дякую, Ваша Ясновельможність. Для мене честь прийняти це призначення. Сказав Канопус, завмерши в стійці «струнко». Глава, заступник та начальник штабу кивнули й зв’язок перервався. Поки Ліна і Кертіс вітали з призначанням виконувачем обов’язків командира бази Канопуса, та попередню пропозицію підвищення до полковника, Уокер та його ад’ютант залишили кабінет командувача. Ні, Ліна ні Канопус не зупинили його. – Бен. Сідай в крісло командира. Замість того щоб затримати Уокера, Ліна закликала Канопуса сісти за стіл командира. Помітивши вагання Канопуса, Кертіс поквапив його, сказавши, – Вільне місце командира це проблема. Піддавшись цьому натиску, Канопус сів у крісло, яким користувався Уокер. Анджі Сіріус задоволено кивнула і зняла маску. Руде волосся стало білявим, а золоті очі яскраво червоними. Ріст зменшився, фігура тендітнішою делікатнішою, Анджі Сіріус зникла, і до свого справжнього образу повернулась Ангеліна Кудоу Шіелдс. – Бен. Мені шкода, що твоя перша робота на новій посаді буде саме такою. Сказала Ліна з трохи самотньою посмішкою. Від її виразу у Канопуса виникло неприємне передчуття. – Шановний Головнокомандувач?.. – Ваша Ясновельможність, виконуючий обов’язків командира бази. Будь ласка, прийміть Ліна дістала за пазухи конверт. Віддала його Канопусу, на ньому було написано: «Повідомлення про вихід у відставку». – Головнокомандувач, це?! Тут запанікував лише Канопус. Кертіс, очевидно був проінформований про це заздалегідь. – Цей бунт був зумовлений Паразитами в односторонньому порядку, але також правда, що пусковим механізмом стала саме я. Я не годжусь для головнокомандувача Зірок. – Тож треба взяти відповідальність і подати у відставку?! – Це лише виправдання. – ...Га? Побачивши здивований вираз Канопуса, Ліна злегка хихикнула і посміхнулась. – Я стала постійним членом Зірок, коли мені було дванадцять. А коли мене завербувала армія і я потрапила до тренувального центру, мені було на два роки менше. У Канопуса навпаки не було бажання сміятися. Приблизно вісім років, з моменту вступу до навчального центру, я провела не знаючи нічого іншого, крім армії. Коли він слухав ніжний голос Ліни, його обличчя ставало дедалі напруженішим. – За винятком трьох місяців минулої зими. Навіть без пояснення, Канопус зрозумів, що ці три місяці були тими, які вона провела у Японії. – Бене, я вже втомилася від полювання на дезертирів і магів рецидивістів. Тоді, мені стало зрозуміло, що я точно не хочу позбуватися злочинців. – Ліна.. Канопус звернувся до неї за ім’ям. Не за посадою, «Головнокомандувач». – А коли я знову поїхала до Японії, я більше не могла собі брехати. Тож я збираюся попросити тих двох, що наділили мене додатковою мудрістю, взяти на себе відповідальність. – ... – Я усвідомлюю, що це безвідповідально, але, будь ласка, закрийте очі на цей каприз молодої дівчини. – ...Що збираєшся робити після того, як підеш з Федеральних військ? Питаючи про це, Канопус був переконаний що Ліна повернеться до Японії. Тобто, це витік стратегічного мага за кордон. Як для людини, що пов’язана з військовою справою, це неприйнятно. Але Канопус не мав наміру звинувачувати чи зупиняти Ліну. – Я хотіла б насолодитися рештками шкільного життя, що вже закінчується, в Японії. З безтурботною і щирою посмішкою відповіла на запитання Канопуса Ліна. – ...Добре. Це правильно. Ліна, сподіваюся, що на тебе справді чекають дні, якими справді можна насолоджуватися. Зі щирим благословінням, Канопус прийняв «заяву про вихід у відставку Анджі Сіріус». ...Таким чином, вторгнення Едварда Кларка на острів Міякі втратило підтримку Зірок і Стар Дуст, постачальників Паразитів, свіжої бойової сили.