[4]

[4]

Понеділок. Чжоу Гонґцзінь відвідав Кудо Макото у призначений час.

Макото привітав його і сказав, що прийме біженців в інституті.

Вони вдоволено посміхнулися, потиснули руки та розійшлися.

І не зважаючи на суворий наказ, через годину про цю зустріч довідався Кудо Рецу.

– ...Як ви вже чули, вельми шановний Макото погодився прийняти магів біженців. При цьому, Чжоу Гонґцзінь не вимагав винагород чи якихось умов. Можливо вони прагнуть проникнення ворожих магів.

– Ось як.

Вислухавши доповідь старого чоловіка в діловому костюмі і вибритою, як у монаха, головою, Кудо Рецу з бездоганно вкладеним сивим волоссям і ідеальному класичному чоловічому костюмі, лише невимушено кивнув.

Ви впевнені, що не бажаєте втрутитися, сенсей?

Цей старий, що називає Рецу вчителем, теж представник Номера дев’ять і колишній глава родини Кукі, Кукі Мамору. Йому вже було за шістдесят, тож він був не настільки старим, щоб виходити у відставку, порівняно з Рецу, якому вже виповнилося дев›яносто. Він передав справи старшій дочці, щоб стати руками Рецу.

У родинах Дев’ятки була більша єдність ніж в інших Номерів. Це було ближче до відносин головної сім’ї і бічних гілок, головою і васалами, ніж відносин між Десятьма головними кланами та двадцятьма вісьма сім’ями. Це пов’язано з історією Дев’ятки, Коли вони приєдналися до Кудо для боротьби зі спільним ворогом, під назвою «традиціоналісти», але ні Кукі, ні Кудзумі не стали лідерами, все через харизму Кудо Рецу. Останнім часом вплив Рецу згасає, настільки, наскільки Макото може керувати лабораторією, попри це, для попередніх поколінь Кукі і Кудзумі, тобто для Мамору та інших, Рецу все ще залишався лідером.

– Не хвилює. Потрібно внести деякі зміни в мій план.

– Що накажете?

– Так трапиться, що Ляльки-паразити, випробування яких проводитиметься того ж дня, що й Турнір дев’яти шкіл, примусово скеровуватимуться окультистом Великого Азійського Союзу, травмуючи учасників турніру, що буде використано закулісними радикалами для маніпулювання громадською думкою. Чжоу Гонґцзінь змовився з радикалами, щоб привести магів до нашого інституту.

Відповідь Рецу на питання Мамору була ніжною, якщо не сказати грубою. Якби у нього була звичайна чутливість, то він вирішив, що все занадто зручно.

Однак Мамору не погоджувався з планом Рецу. І Мамору, і Рецу знали, що важливо не створювати надто складні плани, а на крок випереджати опонента, тоді той зійде зі шляху.

– Потрібно постаратись, щоб не було жертв серед учнів старшої школи магії...

Під «жертвами» він мав на увазі померлих. Жертвами, яким спричинять травми, нехтували.

– Не хвилюйся. Ляльки-паразити від початку мають обмежувач, що забороняє нападати не на військових. Це випробування планується проводити у партизанському режимі, якщо їх переключать у звичайний бойовий режим, старшокласники у цивільному не будуть атаковані.

Розуміючи значення його слів, Рецу пообіцяв, що ніхто не постраждає.

– А окультисти не вплинуть на обмежувач?

Хвилювався Мамору, але впевненість Рецу була непохитною.

– Лялька-паразит від початку не здатна вийти з-під контролю. Паразити та геноїди зв’язані технікою лояльності. Обмежувач є частиною техніки лояльності й має ефект подібний до стародавньої кельтської магії «Ґейс6». Паразит отримує постачання сайонів для виконання задач, за умови обмеження технікою лояльності. Якщо паразит має наміри, що йдуть проти обмежувача, він раптово втрачає сайони та впадає в стан спокою. Після чого корпус геноїда стає контейнером для запечатування паразита. Техніка лояльності визначає це як ціна, яку потрібно заплатити за порушення обмеження.

Якщо все задумано саме так, це означає що дії Чжоу Гонґцзіня безглузді від самого початку.

– Саме так.

Рецу і Мамору тихо розсміялися.

– В такому випадку, чи змусить Лялька-паразит хоч когось відступити?

Жартома звернувся Мамору. Але Рецу відповів серйозним тоном.

– Якщо є солдати, що не визначені союзником, тобто озброєні сили, вони стануть об’єктом нападу. Я думаю, щоб підлеглі Казами стали ними для нас.

Цілі Рецу не обмежувалося групами радикалів і традиціоналістів. Він намагався зібрати всіх, хто йому протистоїть. Усвідомивши це, Мамору підсвідомо виправився.

– А Казама прийде? Крім того, чи мовчатиме Саекі?

– Прийде. Принаймі, один його підлеглий.

Він про дещо згадав, але на обличчі це ніяк не відбилося.

Якщо дізнається, що націлилися на Турнір дев’яти шкіл, син Мії обов’язково прийде. Навіть якщо знатиме, що стане маріонеткою, він не може не втрутитися.

– Шановної Мії... Тобто Йотсуби? Невже серед підлеглих Казами є хтось з них.

На питання Мамору, Рецу лиш мовчки нахмурився.

Якщо він діятиме, Казамі-куну доведеться втрутитися. Або ж йому доведеться терпіти. Ні Казама-кун, ні Саекі-кун не можуть його зупинити.

Злегка зітхнув Рецу.

◇ ◇ ◇

Наприкінці липня Тацуя нарешті зміг діяти. Оскільки нові правила Турніру дев’яти шкіл вже опрацьовані, як і минули чергові іспити. Гравці ж звикли до нових дисциплін «Роар енд ганер» та «Падіння щита» тож цього тижня більше перемагали своїх опонентів по спарингу, ніж програвали їм. Єдине занепокоєння було стосовно Кросу з перешкодами, з яким нічого не можна зробити, крім як бігу через ліс та звикання до не рівного ґрунту. Вони поняття не мали до яких перешкод готуватися, тому не мали іншого вибору, як робити лише це.

Тоді йому вдалося віднайти трохи часу в ніч на суботу, двадцять перше липня. Тацуя вирішив розслідувати колишню Дев’яту лабораторію з Якумо.

Зараз Тацуя відпочивав у приватному купе потяга на електромагнітній підвісці, що слідував до Нари. Не автобусі для дальніх перевезень чи кабіні встановленій на платформі поїзда, а традиційному поїзді, який вміщає багато людей. Цей поїзд зберігся як традиційний засіб, який надає перевагу комфорту поїздки, а не зручності поїздів, що не змінилися і, за старими мірками, можуть бути описані, як експрес-поїзд з вагонами першого класу.

Тож чому Тацуя, що прямував з таємною місією, подорожував в такій розкоші? Причиною були його супутниці.

Спочатку їх мало бути лише двоє, Тацуя та Якумо.

Наразі, в приватному купе було чотири пасажири. До цього його підштовхнула Міюкі, що благала: «будь ласка, візьміть мене з собою», а Мінамі вирішила її супроводжувати: «я подбаю про шановну Міюкі під час подорожі».

– Поїздка більш комфортна ніж я очікувала, старший брате. Крім того, я відчуваю, що швидкість дужу висока.

Здається, Міюкі раділа подорожі поїздом на електромагнітній підвісці. Звичайно, завдяки ефективній підвісці, вібрацій майже не було, а швидкість відповідала швидкості літака на короткі відстані. Але перш за все це було рідкістю. Нині, коли наземним транспортом користуються лише невеликими групами, рідко користуються навіть автобусами. Це вперше Тацуя та Міюкі сіли на багатий пасажирський поїзд, не кажучи вже про розкішний потяг з приватним купе. Навіть Тацуя почувався дещо інакше, тож не дивно, що Міюкі збуджена. Якщо придивитися, то можна помітити, що навіть Мінамі збудилася.

Саме Якумо забезпечив цей поїзд. З початку він збирався скористатися швидкісною кабіною, якою мав керувати його учень, але дізнавшись, що їх супроводжуватиме Міюкі, змінив плани. Хоча до готелю доведеться все ж добиратися на авто, але головною причиною було забезпечення безпеки.

Мало ймовірно, що колишня Дев’ята лабораторія, Дев’ятка, довідається про цей рух. Тому їх навряд чи потурбують, але, хоч і малоймовірно, з автомобілем може статися ДТП. Наприклад, як під час поїздки на попередній Турнір дев’яти шкіл.

У цьому відношенні, поїзд на електромагнітній підвісці, атакувати не вийде, списавши на просту аварію, хіба що зловмисник готовий долучитися до терористичної діяльності. Оскільки на борту є інші пасажири, легко може проникнути вбивця, але з такою групою підтримки, з ним легше впоратися, ніж з аварією.

Однак всі розуміли, що ймовірність нападу практично нульова.

Зрештою, дуже ймовірно, що справжньою метою було порадувати Міюкі та Мінамі.

Вийшовши на станції Нара, група Тацуї розділилася на дві. Як було домовлено раніше, Якумо мав зайнятися іншими справами, тож сів до кабіни, що прямувала до Кіото.

Попрощавшись з ним на станції, Тацуя та інші двоє, перш за все, вирішили зареєструватися в готелі. Залишили багаж в номері та швидко переодяглися. Знявши подорожній костюм, він накинув куртку. Не зважаючи на те, що вона з матеріалів які надто спекотні для середини літа, через приховування CAD з двох боків, іншого вибору не було. Хоч це тимчасове рішення, під курку він наніс охолоджувач.

Коли Тацуя збирався вийти з кімнати, сталася, у певному сенсі, «очікувана» перепалка.

– ...Тож ви просто залишите мене тут?

Міюкі дивилася на Тацую перебільшеним поглядом, ніби на героя, що збирається піти в далекий світ. Ввічливо склавши руки перед грудьми. Наскільки б Тацуя не балував свою молодшу сестру, цього разу не міг піти на це, тож його відповідь була досить короткою.

– Це небезпечно. Я не можу тебе взяти.

– Я не буду тягарем!

Вже не час для молодих дівчат виходити на вулицю Міюкі, ти погана дівчинка?

Зараз вже було близько двадцять першої. В дні коли у них уроки цей час був би прийнятним. Під час того, як він посилено думав, що робити з його розбалуваною сестрою, ці слова вирвалися ненароком.

– Ох... Я розумію. Я виконаю розпорядження брата.

Шоковано погодилася Міюкі й кивнула.

Тацуї стало цікаво, де вона навчилася подібній акторській майстерності.

– Мінамі, прошу доглянути за Міюкі.

Однак зараз неможна втрачати час. Він міг скористатися лише сьогоднішнім вечором. Наказавши Мінамі прослідкувати за всім, Тацуя потягнувся до дверей.

– Зрозуміла.

Навіть не обертаючись, він розумів, що Мінамі ввічливо вклонилася. В її голосі почулася радість, що вона може виконати свої обов’язки. Тацуя вирішив вийти до того, як у нього розболиться голова.

◇ ◇ ◇

Тацуя покинув готель на прокатному мотоциклі, про оренду якого домовився ще з Токіо, та попрямував до колишньої Дев’ятої лабораторії. Однак заїхати всередину не міг. Не було ні причини, ні приводу. Він зупинив мотоцикл перед лабораторією, між двома ліхтарями, де світло найслабше.

Колишня Дев’ята лабораторія, зараз називається «Дев’ятий дослідницький інститут», але всі маги називають його Колишньою дев’ятою лабораторією, була розкидана між житловими будинками, тільки не зрозуміло чи в них хтось живе, тут навіть магазину не було.

Тут настільки тихо, що чути найменше шарудіння. Настільки мало людей, що навіть одна людина викличе підозри. Тацуї доведеться бути більш обережним, ніж він очікував.

З правої сумки, під сидінням мотоцикла, Тацуя дістав інформаційний термінал. Прикидаючись, що розглядає карту, щоб переконатися, в правильності вибраного шляху, за допомогою Елементального зору, він розглядав схему лабораторії.

Темою дослідження нинішнього Дев’ятого науково-дослідницького центру був Розвиток перцептивної магії. Насправді ситуація може бути зовсім іншою, але щоб підтримувати своє ім’я, вони не могли зовсім не займатися перцептивною магією.

Тацуя не мав повної інформації про всю існуючу магію. Навіть якщо він без бою і шуму просто використає Елементальний зір, його можуть виявити, невідомими йому засобами.

«Це менш ризиковано, ніж проникнення.»

Сказав він собі, і використав «Погляд», щоб оглянути всю Ідею.

Спочатку він оглянув загалом усю лабораторію.

Оскільки Турнір дев’яти шкіл був обраний як етап випробування, значить, зброя P має містити магічну технологію. Оскільки вона тестується проти магів, ця зброя володіє магією, або ж блокує її.

Як магічну зброю, Тацуя розглядав два типи речей. Перший - це зброя, яка використовує речовину, зберігає магічну послідовність, на зразок Ніномаґатами. Минуло більше пів року, як Тацуя почав аналізувати Ніномаґатаму, але результатів досі не було. Однак колишній дев’ятій лабораторії можливо вдалося зберегти магічну формулу.

Другий - бойовий робот що є поєднанням паразитів і гуманоїдних машин. Оскільки таким прикладом була Піксі, скоріше так і є.

В будь-якому випадку спостерігалися потужні скупчення сайонів. Якщо це магічна зброя, що зберігає послідовності, має бути збережена сама магічна послідовність. Якщо це бойовий робот, сайони накопичує паразит.

Він вирішив не думати про можливість, що це зброя, яка перешкоджає магії. У будь-якому випадку, якщо використовується антиніт, або техніка на зразок Перешкод, якою він володіє, вона не відрізняється від звичайного CAD. Даремно шукати те, чого не можеш знайти.

Уважно оглянувши всю лабораторію, він виявив закуток з дійсно високою концентрацією сайонів. Тож він зосередив «Погляд» на цій ділянці.

«Ізольований паразит... жінка-робот?»

◇ ◇ ◇

Разом з тим, як Тацуя виявив Ляльку-паразита.

– ...Так.

До кімнати, де мешкали Міюкі та інші зателефонували зі стійки реєстрації.

– Так... Будь ласка, зачекайте.

Мінамі, яка підняла слухавку старомодного телефону, прикрила мікрофон рукою і звернулася до Міюкі.

– Пані старша сестра Міюкі.

Вдома вона іноді, ненавмисно, називає її шановна Міюкі, але в місцях, де є можливість бути почутими іншими, Мінамі боролася з несвідомим і вживала відповідне звернення.

– Здається, вас бажають бачити відвідувачі.

– Відвідувачі? Мене? Дізнайся хто вони.

– Так.

Перекинувшись декількома словами зі стійкою реєстрації, Мінамі обернулася назад з напруженим виразом.

– Шановний Куроба Міцуру та шановна Аяко. Вони у фоє.

Напруження перейшло від Мінамі до Міюкі.

– Скажи, що я зараз спущуся.

Сказавши так Мінамі, Міюкі поспіхом попрямувала до дзеркала.

Коли Міюкі та Мінамі спустилися у вестибюль, там справді були батько та дочка Куроба.

– О, Міюкі-чан. Давно не бачилися.

Міцуру швидко помітив Міюкі і покликав її, але вона лише вклонилася як личить і підійшла.

– Дядечку, давно не бачилися.

Наблизившись на ввічливу дистанцію, Міюкі глибоко вклонилась.

Так, Міюкі-чан, та перш за все, здається усі здорові.

З приємною посмішкою відповів Міцуру. Не тільки виразом, але й поглядом. Принаймні, Міюкі нічого не змогла розгледіти за його діями.

– Вже три місяці, як ми не бачилися, Аяко-чан. Дякую за твою допомогу у весняній справі.

Вона посміхнулася, як і Міцуру, та у Міюкі не було довіри.

– Не варто дякувати. Я лише допомогла пану Тацуї та сестричці Міюкі.

Побачивши посмішку Аяки до неї, очі що сяяли складним світлом, Міюкі полегшало.

– Чому розмовляємо стоячи, може сядемо і поговоримо? Ти там, Сакурай Мінамі-кун. Ходімо з нами.

Міцуру дав вказівки Міюкі та Мінамі у формі пропозиції. Міюкі не була зобов’язана коритися, але в неї не було підстав не слухатися, тому вона прослідувала за ним.

Міцуру повів двох людей (трьох, якщо рахувати дочку) не до диванів у вестибюлі, а до кафе готелю, де також були приватні кімнати.

– Це готель керується головою родини. Думаю, Міюкі-чан цього не знає.

Коли Міцуру зробив превентивну атаку пустотливим тоном, наче зізнання, Міюкі ледве стримала посмішку.

– Ось воно як? Сюди нас влаштував вчитель Коконоє, тож це неймовірний збіг.

– Пан Коконоє Якумо? Навпаки, здається, що він провів додаткове розслідування.

Ім’я Коконоє Якумо, не могло не насторожити Куробу Міцуру і навіть Йотсубу.

Здається, відповідь Міюкі, за стандартами Міцуру, заслуговувала найвищої оцінки, його губи зігнулися у невеликій посмішці.

– Тоді, сідайте, сідайте. Мінамі-чан, не соромся.

Вже з крісла вказав їм Міцуру, що сів першим.

– Так, прошу вибити.

Відповівши, спочатку сіла Міюкі, за нею Аяко та Мінамі.

– Вже пізній вечір, тому повідомлю вас швидко.

– Вибачте за поспіх. Просто нас чекає машина.

Злегка вклонилася Міюкі Аяко, доповнивши батькові слова.

– Так, будь ласка, не хвилюйтесь. Ви заїхали по дорозі, значить у вас важлива розмова? Дядечко.

Відповіла Міюкі, показавши, що зрозуміла послання, що вони не залишаться тут сьогодні.

– Так. Я не планував залишатися сьогодні.

Додавши непотрібне вступне слово, Міцуру перейшов до основної теми

– Справа в експерименті, який ось-ось відбудеться на цьогорічному Турнірі дев’яти шкіл.

– Тобто випробування працездатності зброї P, для тестування якої збираються використати Крос з перешкодами.

– Ви знаєте про зброю P?

Мабуть, він не думав, що Міюкі знає кодову назву зброї P. В голосі Міцуру просочилося здивування. Однак він швидко оговтався і знову озброївся нечитабельною посмішкою.

– Ні, просто кодову назву. Зараз старший брат дізнається, що воно таке.

– Зрозуміло...

Після цих слів Міюкі, на обличчі Міцуру виник вираз «от, трясця».

– В чому справа, дядечку?

Вона знала, що це приманка, але корисна чи шкідлива, Міюкі зрозуміти не могла. З двох варіантів, «клюнути» чи «не клюнути», вона обрала «клюнути».

– Насправді, ми тільки-но дізналися специфіку зброї P.

В погляді Міюкі промайнуло хвилювання. Вона нічого не сказала, не тому, що не змогла видавити слів, просто їй не було чого сказати. Мінамі, що сиділа поруч, поглянула в очі Міюкі з широко розплющеними очима і прикривши рот рукою.

У певному сенсі, реакція Міюкі була як на замовлення, ні, Міцуру, ні його дочка, Аяко, і бровою не повили. Аяко дістала із сумочки карту пам’яті для мобільного терміналу.

З виразом, я гарно постаралася, вона передала її Міюкі.

– Це результати розвідки зброї P, експерименту з лялькою-паразитом. Будь ласка, скористайтесь цим старша сестра Міюкі.

Лялькою-паразитом? Це...

– Так, старша сестро, я думаю це саме те, що ви думаєте.. Лялька-паразит - це зброя, що використовує «Паразита».

На нахмурені брови Міюкі, Аяко відповіла контрастною посмішкою.

– Цього разу, дійсно було важко. Все ж опонент, один з Десяти головних кланів, і якщо інформація про зброю з використанням демонів просочиться, вона без сумніву стане ціллю засобів масової інформації. Система безпеки була дуже сувора. Навіть якщо це пан Тацуя, це буде важко дізнатися за одну ніч.

У словах Аяко, які можна було сприйняти як вихваляння, Міюкі зауважила момент, який було не можливо не помітити.

– Цю інформацію Аяко-чан зібрала?..

– Ні, це не лише робота Аяко.

Ствердно, з частковим запереченням, відповів Міцуру.

– І, як відомо, магія Аяко корисна для розвідки. Цілком природно, що Міюкі-чан, яка хороша в битві та контролі, має іншу сферу знань.

Те, що сказав Міцуру, було об’єктивним фактом. Особливо в ситуації контролю групи ворогів, Аяко далеко до Міюкі. Але, тепер, з карткою даних у своїй руці, цей факт не давав Міюкі ніякого комфорту.

Зараз Тацуї потрібні були засоби розкрити деталі змови Сил Самооборони та клану Кудо.

Зараз для Тацуї корисна не вона, а Аяко.

– Вибачте, що ми вам не зателефонували. Нам шкода, але у нас мало часу, тому перепрошую.

– Будь ласка, передайте найкращі побажання пану Тацуї.

Міюкі знадобилися зусилля, щоб повернути механічну відповідь двом людям, що вже підвелися.

◇ ◇ ◇

У кутку колишньої Дев’ятої лабораторії, з особливо високою концентрацією мисленнєвих часток. Були такі самі речі, як Піксі. Паразити, що оволоділи гіноїдами. Дивуючись чому вони усі жіночої зовнішності, Тацуя помітив техніку, що активувалася за умовою.

«Що це? Це ніби магія психічного втручання».

Техніка схожа на Місячний удар, була встановлена у всіх гіноїдах. Схоже, вона була нанесена десь в корпусі. Він міг відчути поганий осад, що залишався після цієї магічної послідовності.

«Місячний удар паралізує свідомість через вплив ілюзії, насильно розслабляючи придушення наміру і примушує емоції виходити з-під контролю. Ця... магія примушує паразита лютувати?».

Тацуя був спантеличений безглуздим, навмисним стимулом виходу зброї з-під контролю. В цей час, зазвучав тривожний сигнал інформаційного термінала. Свідомість Тацуї витягнуло з інформаційного виміру до матеріального - цього світу.

Це був звук, що попереджав про терміновий електронний лист. Тацуя швидко відкрив повідомлення. Поле відправник було порожнім. Це такий же лист, що й надісланий йому до дому. Повідомленням було: «зараз же забирайся звідти».

Такий зміст в подібній ситуації. Людина що могла знати що Тацуя зараз тут, мала причину надіслати йому попередження. Як тільки він усвідомив зміст листа, «погляд» Тацуї помітив ознаки магічної атаки.

Запускалась системна магія блискавки та магія психічного втручання Галюцинації. Він був повністю захоплений несподіванкою. Навіть якщо він зараз вихопить CAD, йому не встигнути вчасно.

Миттєво так розсудивши, Тацуя різко викинув мисленнєві частки з долонь обох рук.

З хлопком вибухнувши, мисленнєві частки розлетілися.

Переривання техніки. Контрмагія, що здувала магічну послідовність тиском сайонів.

Оскільки не було заданого напрямку, і через те що Переривання техніки використало більше мисленнєвих часток, ніж зазвичай, місце контакту було приховане високою концентрацією сайонів.

Тацуя стрибнув на мотоцикл і як найшвидше помчав звідти.

Густий туман мисленнєвих часток, став магічним димовим екраном, що перешкоджав переслідуванню з колишньої Дев’ятої лабораторії.

◇ ◇ ◇

Наступного ранку. На зворотному шляху до Токіо, на відміну від учора, Міюкі мала пригнічений вираз. Вона намагалася поводитися як завжди, але очі Тацуї відразу помітили, що посмішка сестри була затуманена.

Значить повертатися в приватному купе того ж поїзда на електромагнітній підвісці нудно. Вчора Тацуя повернувся до готелю близько півночі. Тоді вона видавалася лише втомленою. Коли побачив її обличчя цього ранку, у нього склалося враження, що щось не так.

Однак, коли вони зустрілися з Якумо і сіли у поїзд, розсівшись у приватному купе, Міюкі чомусь не сиділа біля Тацуї, як зазвичай, поступово її вираз хмурнів і стало зрозуміло, що вона змушує себе посміхатися.

Цей вираз не той, коли вона просто погано почувається. До Токіо залишалося близько п’ятнадцяти хвилин, але це була не та ситуація, яку можна було ігнорувати до повернення додому. Йому було цікаво, що саме розслідував Якумо. Однак Тацуя розумів, що зараз слід віддати перевагу Міюкі.

– Міюкі, щось сталося? Чи тебе щось хвилює?

– Пан брат Тацуя.

– Все гаразд, Мінамі-чан.

Мінамі намагалася блокувати питання Тацуї, щоб прикрити Міюкі. Міюкі зупинила її та сунула руку у свою сумку. Передавши невеличку карту даних для мобільного терміналу.

– Що це?

Взявши її та нахмуривши брови, запитав Тацуя.

– Я це отримала минулого вечора в готелі, від дядечка Куроби та Аяко-чан.

– Вони були в готелі?

Почувши відповідь Міюкі, Тацуя звернувся до Якумо з широко розплющеними очима. Звідки батько та дочка Куроби дізналися готель, де зупинилася Міюкі? Хоча вони цього не приховували, Йотсуба не завжди стежила за Міюкі. Вони не могли відразу встановити її місце знаходження, лише тому, що у них є потреба.

– Аа, так. Це тому, що готель під контролем Йотсуба. Це було помилкою?

Погляд Тацуї був досить різким, але Якумо, сидячи поруч, зізнався в ситуації, без жодних ознак напруження спини. Ні, визначення «зізнався» було б недоречним. Якумо не вважав, що зробив щось не так. Тацуя також не мав причин звинувачувати майстра.

– Там дані про зброю P – Ляльок-паразитів і, здається, розвіддані щодо експериментів.

– Ляльки-паразити... Це і є справжня суть зброї P?

Повторивши слова, якими Міюкі назвала зброю P, Тацуя пригадав жінок роботів, яких він «бачив» минулої ночі.

Лялька-паразит - «паразит» і «лялька».

Він не думав що назва буде настільки прямою, але її буде легко зрозуміти. Гіноїди, що стояли в колишній Дев’яті лабораторії це ляльки з паразитом всередині, тобто Ляльки-паразити.

– Так сказала Аяко-чан.

Не Міцуру, а Аяко. Почувши це, Тацуя замислився, чому Міюкі пригнічена. Всім було зрозуміло, що Аяко з дитинства змагалася з Міюкі, але Тацуя знав, що навіть Міюкі, таємно, суперничала з Аяко. Хоча їх спеціалізації зовсім відрізнялися, Міюкі все ще була дитиною, яка не хотіла усвідомлювати цю причину.

Тацуя поклав отриману картку, що залишалася у футлярі у кишеню. Йому були цікаві дані в середині, але незабаром вони мали прибути до Токіо, і невідомо хто міг їх прослуховувати. ...Таку відмовку він знайшов для себе, насправді Тацуя не хотів прикидатися перед Міюкі, що результати бою Аяко не дуже погані.

Для інформації, яку Аяко передала Міюкі, разом з Міцуру, не може бути достатньо простої похвали.

– Тацуя-кун, покажеш що в середині?

Однак Якумо майже зруйнував цю розсудливість.

– Майстре, ми майже на вокзалі.

Якби він відмовив занадто сильно, це б більше стурбувало Міюкі, тож Тацуя з обережністю поставився до свого тону та ухильно відмовив.

– Хіба вже достатньо близько.

– Ми досить швидко наближаємося.

– Все в порядку, старший брате.

Тацуя стояв на відмові до кінця. Однак Міюкі нахилилася вперед до брата і глядячи в низ, похитала головою.

Тацуя залишив слова заперечення на язиці й мовчки кивнув Міюкі. Зрештою, він дбав про Міюкі, але розумів, що це не для Міюкі, а для себе.

– Майстре, у вас є термінал.

– Все добре. Я ношу його.

Тацуя витягнув кабель для провідного зв’язку зі свого термінала. Оскільки це була поїздка лише на одну ніч, він узяв лише свій портативний пристрій. У нього промайнула думка, що це не дуже комфортно, притискатися плечем до плеча Якумо та заглядати в маленький екран.

Побачивши, що Якумо підключив кабель свого термінала, Тацуя відправив дані з картки, отриманої від Міюкі. Вмістом був звичайний текст та діаграми, тому він прокручував дані, як завжди, з великою швидкістю. Якумо не відставав від його швидкості.

Прочитавши за три хвилини обсяг інформації, який, як правило, займав від п’ятнадцяти до двадцяти хвилин, Якумо мав злегка задоволений вираз.

– Поїздка була вартою.

Можливо, по своєму, це було висловленням поваги. Якби Міюкі була у звичному настрої, вона б злісно посміхнулася. Перш ніж Тацуя щось запитав, Якумо надіслав дані зі свого термінала.

Те що прийшло через кабель, це короткі особисті дані. Фото облич трьох осіб. Імена та зовнішність були схожі на китайські.

– Це... Дані магів, біженців з Великого Азійського Союзу?

– Це окультисти, які були переправлені минулого тижня.

Якумо кивнув на запитання Тацуї, додавши дату і час. Тацуя відразу зрозумів причину.

– Здається, час занадто підходящий.

Магія, в якій ці маги спеціалізувалися, була зазначена в особистій справі. Магічна техніка контролю ляльок з дерева, каменю, металу та ґрунту. Магія системи психологічного втручання, яка діє на ізольоване інформаційне тіло, яка наділяє маріонетку тимчасовим наміром. Як особлива примітка, було зазначено, що вона дозволяє взяти під контроль окреме інформаційне тіло іншого оператора і змусити його тікати, відрізаючи його від попереднього власника. Це застереження узгоджується з природою магії, яку Тацуя виявив у родичів Піксі, Ляльок-паразитів, в Дев’ятій лабораторії.

– Це не випадковість. Я думаю, що їх залучили, щоб скористатися в цьому експерименті.

– Скористатися? Тобто це не родина Кудо запросила їх... хоча, ні.

Запитуючи, Тацуя сам знайшов на нього відповідь. Як він і думав минулої ночі. Немає сенсу псувати власну зброю. Звісно, від пошкодження збої виграють лише вороги.

– Цей випадок не такий простий. Хоча, якщо поміркувати, задум доволі простий.

Тацуя думав так само як сказав Якумо. Підготовка мала досить заплутану стратегію, але на кожному етапі були різні очікування. Зрештою, суть справи не можна буде зрозуміти, до самого кінця...

У цей момент на панелі приватного купе з’явилося повідомлення про скоре прибуття на вокзал. Оголошення вони не чули.

– Мінамі, дякую за роботу.

Часу було мало, і це була єдина вільна хвилинка. Тож Тацуя вирішив скористатися нею, щоб подякувати Мінамі.

Мінамі кивнула і прибрала свою силу. Багаторазове оголошення дійшло до вух Тацуї. Сайоновий щит і звукоізоляційний бар’єр Мінамі розвіялися.

Мінамі знову поглянула на Тацуєю і сидячи вклонилася.