Цього річний Турнір дев’яти шкіл мав наступний розклад: вітальна вечірка третього серпня, відкриття п’ятого, а закриття п’ятнадцятого. Виходячи з цього графіку змагання триватимуть на день довше, ніж минулого року.
Однак, на відміну від днів, місце проведення не змінилося. Як завжди команда Першої старшої збереться у школі за день до турніру, о восьмій тридцять, а потім дістанеться великим автобусом та вантажним транспортом для інженерів до готелю, що розташований поряд з місцем проведення.
Загальна кількість учасників делегації п’ятдесят чотири особи, з них дванадцять в основному дивізіоні, дев’ять - дивізіоні новачків, вісім - технічному персоналі та чотири - стратегічному штабі. На два більше, ніж торік. Це пов’язано зі змінами правил змагань. Однак, навіть з цими двома, у великому автобусі залишалися місця. Ще минулого року весь технічний персонал пересувався на вантажному транспорті, але цього року лиш одна людина в кожній вантажівці, тож лише четверо їхали вантажівкою, інші четверо будуть в автобусі. Двоє з тих що поїдуть автобусом, це Тацуя та Ісорі. Само собою зрозуміло, хто наполягав на їхній поїздці в автобусі, хоча, зважаючи на те, що окрім роботи техніка, вони виконували роль стратега, вони мали їхати в автобусі, як решта членів штабу.
Цього року, в технічному персоналі двоє першорічок. Хлопець і дівчина. Учень з захопленням стежив за Тацуєю, тоді як учениця кидала на нього прохолодний погляд.
– Чому той хлопець бере робослужницю на Турнір дев’яти шкіл?
Невдоволено пробурмотіла Касумі, спостерігаючи за тим, як Піксі сідала біля заднього люка вантажівки, до якої призначений Кенто.
– Касумі-чан, це грубо, називати Шібу-семпая «той хлопець». І це не робопокоївка. Це гуманоїдний домашній помічник.
Розгубленим голосом Ідзумі докорила Касумі. Деякий час тому відношення Касумі до Тацуї трохи покращилося, через один випадок перед черговими іспитами, її погані почуття до нього посилилися.
Ідзумі не зовсім розуміла, чому Касумі терпіти не може Тацую. В тому інциденті половина провини лежить на Касумі. Однак навіть Ідзумі вважала, що контратака Тацуї була надто жорстокою, тож логічно, що вони не ладнають один з одним. Тому Ідзумі нічого не говорила про саме бурчання Касумі.
Але вона не хотіла, щоб її сестру близнючку ненавиділа Міюкі. Як мінімум, Міюкі поважає свого старшого брата і не списала б подібне на простий поганий жарт. Коротко кажучи, увага Ідзумі до Касумі була обумовлена егоїстичним небажанням, щоб у її любого семпая склалося погане враження.
– Робопокоївка, 3H чи ще щось подібне. Суті не міняє.
На щастя, Касумі не було відомо про інтриги її сестри. Не тому, що, вона була не розумною чи наївною, просто вся її увага була прикута до Тацуї.
– Інтерфейс HAR, не обов’язково має бути в образі гарної дівчинки.
– Зовнішність 3H відповідає жінці двадцяти п’яти років. Називати її дівчинкою, це якось...
– Не-не в цьому проблема! Я кажу, що не треба робити її такою гарною! Головні користувачі HAR - це жінки, тож достатньо було зробити її звичайною тітонькою.
Ідзумі не зовсім погоджувалася з думкою Касумі, але вважала що цьому є причина, тому нічого не сказала... Тай, щоб вона не сказала, це не досягне розбурханої свідомості.
– Зрештою, 3H створені прекрасними жінками та дівчатами, щоб задовольнити збочених чоловіків, які хочуть «щоб чарівна дівчина піклувалася про мене»! Привезти таку річ на Турнір дев’яти шкіл...
– Касумі.
Касумі так захопилася своєю пристрастю, що не помітила старшу ученицю, що наблизилася з заду, поки та не заговорила. Вона випрямилася і різко розвернулася.
– Чого ти така схвильована?
Це була здивована Шізуку.
– Ні, ні, нічого.
– Невже? Вже пора.
Мабуть, Касумі полегшало, що її слова не почули. Озирнувшись навколо, й старшокласники, й однорічки вже сіли в автобус.
– Вибачте, Кітаяма-семпай!
– Вибачте за незручності.
Мабуть, Шізуку заговорила з Ідзумі зі своєю соратницею з дисциплінарного комітету, Касумі, коли просто проходила повз.
Близнючки жахнулися, і відразу сіли в автобус.
◇ ◇ ◇
Цього року в дорозі не сталося жодних аварій, ніщо не потривожило атмосфери в автобусі, команда Першої старшої вдало дісталася до готелю. Все пройшло по плану без найменших проблем, тож зараз всі готувалися до вечірки.
Тацуя вже прийшов на місце проведення. На відміну від попереднього року, він носив власну форму. Поглянувши на нашиту на плечі емблему з восьми зубчастою шестернею, Міюкі, що стояла поруч, радісно посміхнулася.
– Міюкі, чого посміхаєшся?
Тацуя міг точно сказати справжня чи награна посмішка Міюкі. Йому стало цікаво, чому сестра раптово посміхнулася, тому він і запитав.
– Міюкі щаслива, оскільки має добрий вигляд зі своїм старшим братом, у формі магічного інженера.
– Чого раптом... Хіба ти не бачиш її вже протягом останніх чотирьох місяців?
Тацуя виглядав трохи збентеженим. ...У Мінамі, що стояла позаду Міюкі, був холодний погляд, який наче говорив «про що вона говорить», у цей момент вона була у меншості.
– Я теж так думаю, пане Тацуя!
– Я також.
Шізуку, а за нею і Хонока, з ентузіазмом погодилася зі словами Міюкі.
– Угу. Цікаво, це тому, що минулорічна була позичена? Минулого року відчувалося, що щось не так.
На слова Субару, Емі багаторазово кивнула, говорячи «так, так і є». Усі гравці, з того ж року, здавалося, погоджувалися з Міюкі.
Гравці Основного дивізіону обираються не тільки з учнів другого року, але й третього. Хоча нинішні другорічки завоювали переважну кількість досягнень дивізіону новачків, минулого року, було обрано лише п’ять з дванадцяти представниць.
Міюкі індивідуально в Руйнуванні стовпів, Шізуку в парі з Канон, Хонока та Субару в Ілюзорній битві, Емі в парних Роар енд ганер. Окрім цієї п’ятірки в оточені Тацуї знаходилася першорічка Мінамі. Хоч Тацуя з цим не погодився б, збоку здавалося, що він в оточені гарему. Другорічок, Томіцуку, Морісакі, та Мікіхіко, які обрані учасниками Коду моноліту, перехопив Савакі, семпай з дисциплінарного і клубного комітету, та потягнув до трирічок.
Тацуя не був поганий в поводженні з жінками. Швидше вони його не хвилювали. Однак ситуація, коли на нього одного було аж шість дівчат, до того ж милих, все ж була незручною. Напередодні минулорічної вечірки, Субару та Емі цуралися Тацуї, тож вже це змінилося, якщо не все. Однак, виходячи з зауважень Субару, здається, що його тоді просто перевіряли.
Замість того, щоб дивитися на дівчат, Тацуя оглядав місце проведення. Там він знайшов знайомого, що був оточений студентками, як і він.
Інша сторона, також помітила Тацую. Можливо він зміг відчути його погляд. Ічідзьо Масакі рушив у напрямку Тацуї, з групою дівчат у формі Третьої старшої.
Тацуя теж рушив, щоб привітати його. Хонока та Емі розступилися і Тацуя та Масакі зустрілися один з одним в оточені студенток. Однак Масакі був не єдиним хлопцем, поруч з ним був Кічідзьодзі Шінкуро.
– Давно не бачились, пані Шіба.
Однак Масакі спочатку звернувся до Міюкі.
– Так, давно, пане Ічідзьо.
На відміну від Масакі, що мав напружену посмішку, Міюкі відповіла чарівною доброзичливою посмішкою, у всіх був порожній погляд. До того як поширилася незграбна атмосфера, заговорив Кічідзьодзі.
– З часів Йокогами. Здається, ти не змінився, Шіба Тацуя-кун.
– Здається з тобою теж все гаразд, Кічідзьодзі.
Хоч формулювання було тривіальне, Тацуя відповів доброзичливим тоном і повернувся до іншого обличчя.
– Як й Ічідзьо. Ти відзначився в Йокогамі. Як і очікувалося від Багрового принца.
– ...Ні, не говори так.
Коли Тацуя промовив його прізвисько серйозним голосом, Масакі трохи нахмурився.
– Тобі не приємно? Я не насміхаюся.
– Я не люблю помпезності. Чи неможна просто Ічідзьо?
– Зрозуміло.
Покірно, чи навіть байдуже кивнув Тацуя. Від чого у Масакі промайнуло здивування. Але що його здивувало, він не сказав.
– До речі, Шіба... Чи можу я тебе так називати?
– Звичайно.
Дівчата з Першої старшої та Третьої старшої вже почали перемішуватися. Дівчата Третьої старшої здавалися трохи настороженими (не потрібно уточнювати стосовно кого), але все ж почалася гармонічна розмова. Голоси студенток перетворилися на фоновий шум, а Масакі знизив голос і заговорив з Тацуєю.
– Невже з цього річним Турніром дев’яти шкіл щось не так?
Ця тема почалася раптово, але обличчя Масакі було серйозне. У Кічідзьодзі вираз був схожим.
– Щось не так? Я знаю лише минулорічний Турнір дев’яти шкіл.
В словах Тацуї була лише половина правди. Насправді він здогадувався що хвилює Масакі. Однак не було гарантії, що здогадка вірна. Тацуя хотів почути чіткіше формулювання
– Зміни дисциплін цілком зрозумілі.
– Зміна дисциплін адміністрацією Турніру дев’яти шкіл цілком допустима.
Здавалося Кічідзьодзі не мав наміру закінчити все лише привітанням, тому долучився до розмови.
– Схоже, вони трохи військово-орієнтовані, але це досить розумно, враховуючи нинішню ситуацію.
– Але остання дисципліна, Крос з перешкодами, відрізняється.
– Вірно. Це щось зовсім інше... Вони зайшли занадто далеко.
– Спочатку вона застосовувалася армією для підготовки ведення війни в лісовій місцевості, дивно називати її змаганням. Про неї не багато інформації, тому я зміг зрозуміти лише грубі факти... Дистанція чотири кілометри застосовується лише для масштабних навчань, які навіть діючі військові рідко проводять.
Це надто ризиковано для змагання старших шкіл, до того ж в останній день, коли всі втомляться.
– Крім того, участь можуть брати всі друго- та трирічки. Хоч участь добровільна, кожен може отримати бали, якщо закінчить протягом години, не знайдеться гравців, які не братимуть участь.
– Є й інші дивацтва. Не добре так говорити, але Турнір дев’яти шкіл це своєрідне шоу. Немає сумнівів, маги подобаються суспільству саме цим.
– Але на Кросі з перешкодами не можливо побачити подібного змагання. – Навіть на лісовій локації Коду моноліту можна побачити битву перед самим монолітом. Але не в бігу з перешкодами.
– Я не думаю, що вона призначена для показу глядачам, тут якась інша мета.
– Відчуваю, що Турнір дев’яти шкіл, в якому дозволені та проводяться такі змагання, має дещо інший намір, окрім перевірки магічних навичок учнів старших шкіл.
Слухаючи пояснення Масакі та Кічідзьодзі, Тацуя був серйозно здивований. Він почав заглядати за лаштунки цього річного Турніру дев’яти шкіл після повідомлення невідомого. Однак вони відчули намір втрутитися в Турнір дев’яти шкіл, ймовірно, лише завдяки власним мислиннєвим здібностям.
– Це результат розслідування родини Ічідзьо?
– Хм? Ні, нічого такого... Вважаєш, що це потрібно?
– Якщо вас щось цікавить і є можливість перевірити, ви повинні це зробити. Але якщо у вас немає ресурсів, щоб задіяти їх в цій справі.
Відповів Тацуя. Він не збирався його провокувати, але Масакі неминуче сприйняв це саме так.
– Звісно ми завжди маємо необхідні ресурси! Я говорю про те, чи варто це робити?
– Вислів «дечого краще не знати» - брехня. У мене були проблеми з нестачею знань, але я ніколи не стикався з випадками, коли знання заважали. А в тебе Ічідзьо?
– Не було такого, я не про це...
До останнього дня Турніру дев’яти шкіл, до Бігу з перешкодами, залишилося дванадцять днів. Цього не достатньо, але я не думаю, що ми маємо відмовлятися, лиш тому, що нічого не можемо зробити.
Масакі, я думаю Шіба-кун правий.
Заспокоююче кивнув Кічідзьодзі до Масакі, що вже стиснув губи.
– Це поза нашим контролем, але Пан Ґокі, можливо, може щось знати.
Ґокі - ім’я голови родини Ічідзьо, іншими словами, батька Масакі. Слова Кічідзьодзі підтримали думку Тацуї.
– ...Зрозумів. Хай члени родини проведуть розслідування.
Відповів Масакі, але не Кічідзьодзі, а Тацуї.
Думаючи, що Тацуя, Масакі та Кічідзьодзі ведуть серйозну розмову, яка не підходить цьому місцю, ні дівчата Першої старшої, ні дівчата Третьої старшої, не намагалися їм завадити та насолоджувалися своїми бесідами. Коли звернувся учень четвертої старшої.
– Пані Шізуку.
– Брат Харумі.
Звернулися до Шізуку. Хонока, здається знає цього хлопця, Нарусе Харумі, тож вони вклонилися один одному.
Коли Шізуку звернулася «брат», Міюкі пригадала, що кузен Шізуку навчається в Четвертій старшій. Пригадавши це, їй вдалося удати, що вона не знає двох першорічок Четвертої старшої, що слідували за хлопцем.
Обмінявшись зі своїм кузеном кількома словами, кілька разів кивнувши, відійшовши від групи, Шізуку повернулася до Міюкі.
– Міюкі, у мене прохання.
У Шізуку був вираз, ніби вона вибачається.
– Що сталося?
Мій брат хоче познайомити Тацую зі своїми кохаями.
– Старшим братом?
Зробивши здивований вираз, Міюкі подумала «ось чому вони прийшли».
– Угу. Мій двоюрідний брат відвідує Четверту старшу, але його кохаї чули про пана Тацую і хотіли б познайомитися.
Кожна магічна школа має свій колорит. Перша та Друга старші школи забезпечують освіту відповідно до міжнародних стандартів оцінювання. Третя старша надає освіту в традиціях мілітаризму, визначаючи магію як засіб бою. Четверта старша, навпаки, схиляється до магічної інженерії та магічних технік, які можна вивчати в лабораторії. Не дивно, що Тацуя, який на минулорічному турнірі продемонстрував передові навички інженера CAD, привернув увагу її нових учнів.
– Залежить від рішення старшого брата, я не думаю що він буде проти.
Відповіла Міюкі та підійшла до Тацуї. Зручно, що розмова з Масакі та іншими, тільки-но закінчилася.
– Старший брат, ви не зайняті? Першорічки Четвертої старшої хочуть привітатися зі старшим братом.
– Зі мною? О, гаразд.
Масакі і Кічідзьодзі були задоволені ідеєю Тацуї з іншої причини. Оскільки «Четверта старша» і «досягнення Тацуї» моли високу спорідненість.
– Пан Ічідзьо, пан Кічідзьодзі, чи можу я позичити старшого брата ненадовго.
– Е, що. Все добре. Ми вже закінчили розмову.
Після того як з освіжаючою посмішкою подякувала Масакі, що знову занервував, Міюкі повела Тацую до місця, де його чекала Шізуку.
– Ще побачимося Ічідзьо.
На останні слова Тацуї не відповіли. Вся свідомість Масакі була прикована до посмішки Міюкі
– Я Куроба Фумія. – Приємно познайомитись, Шіба-семпай.
– Приємно познайомитись, мене звуть Куроба Аяко. Сестра близнючка Фумії. Подбайте про мене, Шіба-семпай.
Представлені кузеном Шізуку, Фумія та Аяко, вперше привіталися з Тацуєю. Вітання не мало нічого дивного.
– Приємно познайомитись, я Шіба Тацуя.
Однак так вчинив і Тацуя.
– Але я учень Першої старшої. Я не ваш семпай.
– Попри те, що школа інша, пан Шіба наш семпай в магії.
– Попри те, що ми з Четвертої старшої, ми з братом, не дуже добрі в інженерії і якщо ви не проти, чи могли б ви дати нам кілька порад? І я, і мій брат були вражені майстерністю Шіби-семпая.
Звичайно, це була вистава, щоб полегшити контакт Фумії та його сестри з Тацуєю, за необхідності. Тож Міюкі не сказала нічого, що б зіпсувати її й оскільки у них не було необхідності прикидатися кимось іншими, вони прийшли самі собою.
– Насправді, під час Турніру дев’яти шкіл це буде не можливо, але я не проти за наступної можливості.
– Правда!
– Дуже вам дякую. За все.
Було трохи не природно, що ці двоє, особливо Фумія, як хлопець, не хотів поговорити з такою красивою дівчиною як Міюкі, але не настільки, щоб зіпсувати враження першої зустрічі. Фумія, та його компанія, повернулися до групи учнів Четвертої старшої, залишивши враження, що Тацуя з ним не знайомий.
Святковий фуршет вітальної вечірки не передбачав розподілу по столах, але оскільки це щорічна подія, кожна школа, зазвичай, займала свій стіл. Коли Масакі повернувся до столу своєї школи, учениці Третьої старшої повернулися з ним.
Зараз якраз мали розпочатися привітання гостей. Ні з ким більш не спілкуючись, Тацуя, в оточені групи учениць, повернувся до школи Першої старшої.
– Тацуя щойно розмовляв з учнями Четвертої старшої.
Тільки-но він повернувся до нього підкрався і заговорив Мікіхіко.
– Ті першорічки?
Звичайно, Тацуя усвідомлював, що до нього підкрадаються. Тому не панікував, коли до нього зненацька заговорили й відповідав спокійно.
– Так... Здається вони назвалися Куроба.
– Ти навіть по губах читаєш?
Голос Тацуї був колючий, ніби він сварив. Звичайно це було навмисно.
– Вибач, що підслуховував.
З іншого боку, винуватий голос Мікіхіко не був фальшивим. Мікіхіко мав відвертий характер, тож не був схильний виправдовуватися винний він чи ні.
– Все гаразд. Ми не говорили ні про що серйозне.
Заспокоїв його Тацуя і Мікіхіко трохи полегшало.
Однак незабаром він знов напружився і нахмурився.
– З ними щось не так?
Передавши стакан води Тацуї, Мікіхіко вагався, але заговорив.
З цієї весни, подейкують... Схоже, під контролем родини Йотсуба є гілка, сім’я Куроба. Здається, Куроба є найпотужнішою гілкою сім’ї Йотсуба.
– Цієї весни, так не очікувано... Думаєш що вони пов’язані з Йотсуба?
– Я не впевнений.
– Звісно, прізвище Куроба доволі розповсюджене, ми ж не можемо сказати що вони саме ті?
– Якщо так, то і Йотсуба не дуже рідкісне.
Спокійний підхід Тацуї, Мікіхіко заблокував тією ж логікою.
Здається це викликало протилежний ефект. Тож Тацуя змінив напрямок розмови.
– Розумію. Тож ти хочеш сказати, що не варто підходити до цих брата і сестри?
Якщо говорити про причини.... Ні, не зовсім так. Принаймні, не підходь до них.
– Чи нормально якщо вони самі підійдуть?
– Біда завжди приходить до Тацуї, це неминуче.
Тацуї здалося, що це жорстоко. Він подумував якось відповісти, навіть якщо це не сподобається, але, нажаль, не встиг. Світло в залі згасло і почалося привітання гостей.
Спочатку коротка промова від командувача бази, яка забезпечувала місце для проведення Турніру дев’яти шкіл, зміст був близьким до інструктажу, після нього, на сцену піднявся директор Магічної асоціації та замісник ректора Магічного Університету. Зазвичай учням старшої школи не випадає нагоди бачити їх, далі мав би виступити Кудо Рецу, зі своєю щорічною промовою.
Однак Цьогорічне привітання закінчилось без виступу Патріарха.
По залу прокотився звук здивування. Не тільки серед учнів, але і гостей.
Учні Першої старшої не були винятком. Однак були деякі студенти, які обговорювали винятковість ситуації.
– Патріарх, мабуть, не добре почувається.
До Хоноки, що розгублено оглядалася по сторонах, заду підійшла і заговорила Шізуку.
– ...Справді, Шізуку?
Коли Хонока озирнулася і здивовано запитала, Шізуку кивнула.
– Я почула це там.
Там куди вказала Шізуку, стояли представник секретаріату Магічної асоціації, що спілкувався з членом парламенту. Від кого з них вона це почула... Міюкі, що стояла поруч, вирішила що від обох.
◇ ◇ ◇
Серед учениць Першої старшої, п’ять другорічок. Сім трирічок. Номери готелю двомісні. Тому мала бути одна пара з трирічки та другорічки. (До речі, оскільки учасниць першорічок дев’ять, їх теж не парна кількість, та цього року, як підмайстра, в команду техніків, взяли одну першорічку, тож загалом їх було десять, і їм не довелося ділити кімнату зі старшокласницею.)
Другорічки розселилися так: Хонока з Шізуку, Емі з Субару. Залишилися Міюкі з другого року та Канон з третього, тож їх поселили разом.
До речі, в технічному персоналі три учні третього року, одна учениця, по одному учню та учениці з другого і першого років. Учень і учениця будуть поселені зі студентами другого та третього року. В результаті, Тацуя опинився в одній кімнаті з Ісорі.
Що ж тоді відбулося?
Під час проведення Турніру дев’яти шкіл не було такого поняття як нічна перекличка. Оскільки це військовий об’єкт, для охорони проводилися патрулі, але вони не заходили до приміщень. Отже, Міюкі та Канон знаходяться в одній кімнаті. Тацуя та Ісорі в іншій.
Ніяких ускладнень. Принаймні, представники Першої старшої, окрім першорічок, вважали це цілком логічним. Повернувшись до кімнати, замість, Ісорі Тацуя застав Міюкі.
Його Ясновельможність Кудо відсутній.
Біля ніг Міюкі, що розмовляла з Тацуєю, поки той переодягався, стояла валіза з її одягом. Вона б їй не знадобилася, як би прийшла просто поговорити чи пограти.
– Відповідно до того, що чула Шізуку, він недобре почувається.
– Це брехня. Ні, можливо, є якісь психологічні чи фізичні аномалії, але є ще одна причина, чому він був відсутній на вечірці.
Іншими словами, Кудо Рецу збожеволів. Твердження Тацуї шокувало Міюкі. Попри те, що зараз в кімнаті лише брат і сестра, це надто смілива заява, відносно старійшини японського магічного світу.
Однак Тацуя був здивований і шокований набагато більше за неї. Якби її не вмовляла Канон, з Ісорі вони були лише нареченими, тож це допомога чоловіку і жінці провести ніч разом до шлюбу.
Він не дорікав, що доведеться спати в одній кімнаті з Міюкі. Навпаки, він не був проти. Єдине, що хвилювало Тацую, що це становище нашкодить репутації його сестри. З іншого боку, він вважав, що зручніше бути в одній кімнаті з Міюкі ніж Ісорі. Тому не прогнав Міюкі.
– ...Однак, якщо причиною названо хворобу, він має закритися дома. Принаймні, він не має бути тут. Я не знаю, що він планує, але це зручно що Кудо Рецу тут немає.
Майже в дев’яносто років. Вихід магії і тривалість не повинні були бути як раніше, однак магічна техніка, того про якого колись говорили «наймайстерніший в світі» - це загроза. Та й, з огляду на його майстерність рік тому, з якою він продемонстрував магію психічного втручання, що змогла накрити усю залу вітальної вечірки та розпізнання Електричний золотий шовкопряд, що був захований в змагальних CAD, титул «наймайстерніший у світі» не є минулим. Якщо зіткнутися з ним як з ворогом, це противник, з яким не можливо не насторожуватися при лобовому зіткненні, і навіть при захисті під час відступу. Ні це хитрун, якого не можна ігнорувати, навіть якщо ви не насторожилися. Маги родини Кудо теж насторожували, але без Рецу Тацуї було комфортніше.
– Міюкі, я пішов.
Сказав Тацуя, переодягнувшись в чорний костюм. Йому б хотілося мати маскувальний костюм, або вдосконалений мобільний костюм з функцією стелс, але Тацуя розумів, що у його цього не має.
– Будьте обережні, старший брате.
Відповіла йому Міюкі, підвівшись з ліжка. Вона не сказала «я піду з тобою», оскільки усвідомлювала обмеженість своїх здібностей. Її очі говорили, що вона дуже хоче піти з ним, але Тацуя удав, що не помічає цього.
– Міюкі, будь обережна, щоб ніхто не довідався, що ти знаходишся в цій кімнаті. Якщо тебе викриють, чесно поясни, що ти не могла протистояти проханням Чійоди-семпай.
Те, про що говорив Тацуя це факт, а не покарання чи перекладання відповідальності. Однак беззастережне бажання Тацуї покласти усю відповідальність на старшокласників, з подібним невдоволенням, змусило Міюкі посміхнутися і розсміятися.
Те, що намагався розвідати Тацуя, це щось про Крос з перешкодами. Звісно, він не думав що зброя P, Ляльки-паразити, вже розгорнуті. І все ж, він подумав, що якщо досконало знатиме місцевість, зможе передбачити, де встановлюватимуться пастки та організовуватимуться засідки.
Однак Тацуя не зміг туди дістатися.
«Як же ви дозволили Безглавому дракону проникнути сюди минулого року, маючи таку міцну систему безпеки?»
Подумки обурювався Тацуя, розглядаючи групу сигнальних систем, що були розставлені так щільно, що мураха не може пролізти. Відразу зрозумівши свою помилку.
«Ні, можливо, минулого року вона такою не була...»
В старі часи, якби персонал бази дозволив би проникнення злочинної організації, то мав би вбити себе. А командування було б так принижено, що краще обрала б смерть. Ця параноїдальна настороженість, мабуть, викликана минулорічним інцидентом.
Обережно розширивши свій «погляд», щоб не помітили військові маги. «Погляд» Тацуї неможливо зафіксувати сенсором мисленнєвих часток, та можливо на варті є людина, яка здатна сприймати за межами п’яти чуттів. Потайки, так що міг розірвати доступ у будь-який момент, він пронизав поглядом цей світ.
На краю розширеного погляду він вловив знайомі сутності. Тацуя бачив інформацію, а не зображення. Структурна інформація тіл перетворювалася на символи, які свідомість легко розуміла в зоні несвідомого. В матеріальному вимірі координати не так далекі. Фізично вони близько, та інформаційно далеко, це було ознакою техніки приховування. «Як і очікувалося», подумки аплодуючи, Тацуя рушив на зустріч двом. Через П’ять хвилин ходьби, він окликнув тіні, що ховалися в темряві.
– Аяко, Фумія.
Коли їх раптово окликнули, з’явились ознаки здивування. Відразу після цього, тіні затверділи та отримали форму. В темряві ночі Тацуя побачив здивовану Аяко і щасливого Фумію.
– Пан Тацуя... Не лякайте так.
– Я не хотів цього.
– Тоді не роби такий страшний голос.
Протестувала Аяко великим відсотком серйозності. Короткий видих здавався зітханням, можливо рефлекторно, в кутку очей з’явилися невеликі сльозинки.
Тацуя не став заперечувати на звинувачення Аяко. Хоча він зараз не в бою, у нього був подібний психологічний стан. Він усвідомлював, що говорив досить грубо.
– Ви прийшли оглянути маршрут?
Але не вибачився.
– ...Так. Однак вони дуже обережні.
– Ми не змогли проникнути в середину.
Додав Фумія те, чого не змогла сказати Аяко.
– Навіть з магією Аяко не вдалося проникнути?
Шокований подібним сюрпризом, Тацуя поставив питання, яке не слід було виголошувати.
– О, ні, мені шкода. Я не хотів звинувачувати тебе.
Побачивши, що Аяко опустила погляд, він відразу вибачився. Без необхідності підтвердження, було зрозуміло, що Аяко шкодує більше, ніж Тацуя здивований.
Спеціалізація Аяко це унікальна магія під назвою «Досконала дифузія», широко відома як «Абсолютна чистота». Магія, яка усереднює розподіл будь-якого газу, рідини чи фізичної енергії у зазначеній області та робить їх нерозпізнаними.
З погляду класифікації «Абсолютна чистота» належить до магії конвергенції. Її можна описати як послідовність активації й в цьому сенсі це звичайна магія. Однак якось значимо використовувати її в реальності практично не можливо. Загалом маг може використовувати лише слабку версію «Абсолютної чистоти», «Розмивання». Аяко єдиний користувач «Абсолютної чистоти» відомий Тацуї.
Наприклад, у випадку «усереднення» звуки, голоси, музика стають плавними шумами і їх значення розпізнати не можливо. Однак шум, тобто те, що генерує звук неможливо приховати. Це на рівні «Розмивання».
Розширюючи рівень усереднення, поки інтенсивність звуку не опуститься нижче рівня чутливості. Тільки тоді магія «Розмивання» стає «Абсолютною чистотою». Хоча Аяко поступалася Міюкі як в швидкості магії, так і втручанням в подію, вона перевершує її в об›ємі області, в якій може змінювати подію, і цим може вважатися найталановитішою серед Йотсуба.
Територія Аяко, найкраще проявляє себе в ночі, коли інтенсивність світла низька. Свої або команди, відбиті чи випромінювальні хвилі, миттєво, шляхом вибіркового усереднення, губилися в темряві. Уникаючи слухового та нюхового виявлення шляхом розмивання та усереднення змін звукових хвиль та повітряних потоків. Потім вони розвіються в нічному повітрі. Кодове ім’я «Йору7» використовувала одну літеру її справжнього імені, але водночас було характеристикою для її унікальної магії.
Щоб вона та не могла прорватися до штучного лісу, що занурений у темряву ночі. Не дивно, що Тацуя здивований і що Аяко з жалем сумує.
– Брат Тацуя, ви теж прийшли провести розвідку?
Запитав Тацую Фумія, але не для того, щоб відволікти увагу від Аяко. Він серйозно думав, що Тацуя міг би це зробити, навіть якщо для них це не можливо.
«Розпад» Тацуї та «Абсолютна чистота» Аяко мають подібні напрямки модифікації події. Розкладання речовин на складові елементи означає руйнування структури матеріалу, з іншого боку означає порушення структури речовини та розташування складових елементів розвіяних в неструктурованому стані. Магія Розпаду може розглядатися як менш масштабна Абсолютна чистота, яка збільшила глибину.
Насправді саме Тацуя, який разом з нею тренувався в родині Йотсуба, створив причину, чому Аяко може використовувати магію Абсолютна чистота. В той час він ще був учнем початкової школи, але вже міг використовувати магію Розпаду та Відновлення, щоб об›єднуватися з дорослими для тренувань. Не рідко, своїм противником його обирали маги Куроба. Аяко практикувалася з одним із підлеглих свого батька і досі переживала, що не розуміє характеристик своєї магії, Тацуя, на легкому прикладі, продемонстрував їй розпад.
Спостерігаючи за нею через Елементальний зір, Тацуя зрозумів, що має схожі магічні характеристики. Тому, ще будучи малим, щоб подружитися з нею, він показав Аяко як користуватися «Абсолютною чистотою», на основі «Розпаду».
«Абсолютна чистота» Аяко була точно такою, як їй показав Тацуя. Не буде перебільшенням сказати, що Тацуя створив Куробу Аяко, яка зарекомендувала себе серед магів Йотсуба.
Тому Аяко ніколи не дивилася на Тацую, як на простого охоронця. Це одна з причин, чому Фумія обожнював Тацую. Разом з тим, це було однією з причин того, що брат і сестра Куроба переоцінювали Тацую.
– Ага. Але я застряг, тому що не зміг пробратися.
Спеціалізація Тацуї - бій та вбивство. Техніка проникнення в тил противника близька до першокласної, але оскільки йог цього навчав Якумо, з погляду можливостей він не так далеко від Аяко. Тацуя не міг проникнути в область, куди Аяко не могла потрапити непоміченою.
– Ось як...
З розчаруванням пробурмотів Фумія.
– Хочете спробувати це раз? Якщо ми зі старшим братом працюватимемо разом, можливо.
Однак він негайно зробив позитивну пропозицію. Хоч суттєвих підстав не було.
– Ні, підняти метушню це найгірший сценарій. Сьогодні в ночі потрібно тихо відступити.
– Вірно.
На слова Тацуї відповів не Фумія, і не Аяко.
– Хто тут?!
На різкий голос Аяко з лісу виринула струнка фігура.
– Майстре, будь ласка, з’являйтесь більш нормально.
Як і сказав Тацуя, цією особистістю був Якумо.
– Як і сказав Тацуя-кун, сьогодні краще відступитися.
Замість відповіді на скаргу Тацуї, продовжив Якумо.
– ...Пан Тацуя, невже це?
Аяко запитала, чи вірно вона думає про особистість Якумо і послабила настороженість.
– Все як ти й думаєш Аяко.
– Тоді ця людина, Коконоє Якумо-сенсей.
Цього разу, різко кивнув Фумія. Здається, що ім’я Якумо має велике значення для наступного покоління Куроба, розвідувальної гілки Йотсуби.
– Ви щось знайшли, майстре?
У відповідь на питання Тацуї, Якумо похитав головою.
– Ні. На маршруті ще нічого не встановили.
– Ви проникли на маршрут?!
Інстинктивно вигукнула Аяко, запанікувала і прикрила рот рукою. Такий дитячий жест викликав легку посмішку Тацуї. Однак він швидко стер її та звернувся до Якумо.
– Ми відступили через систему безпеки, але як і очікувалося.
Тацуя поглянув на обличчя Аяко. В неї був винуватий вираз, але не здавалося, що вона звинувачує себе.
– Ні, ні, в цьому немає нічого такого.
З іншого боку, Якумо був гордовитий без жодної крихти самоконтролю. Тацуя подумав, що він для цього застарий, але може він робив це навмисно, щоб вразити Аяко.
– Отже, що там? Ви сказали, що нічого не має.
Пасивні датчики можна звести нанівець магією Аяко. Проблема в активних датчиках. Було б дивно якби Тацуя не цікавився, як йому вдалося внести в оману активні датчики. Однак зрозуміло, що навіть якщо він запитає, йому не скажуть. Якумо не може так легко розкривати карти. Тацуя вважав, що слід надати пріоритет першочерговій цілі.
– Те що там є. Зараз це просто штучний ліс для тренувань, із плановими регулярними перешкодами.
– Можете передбачити де розмістять Ляльок-паразитів.
– Не можу. Де б не розмістили, нічого сильно не зміниться. Так там все побудовано.
– Іншими словами, Ляльок-паразитів можна використовувати незалежно до місцевості.
– Все ж, як кажуть, вони розроблені для бою.
Зрештою, здається виходити сьогодні увечері з готелю, було марною втратою часу. Тацуя подякував Якумо, попрощався з Фумією та Аяко та повернувся до кімнати.
◇ ◇ ◇
Тацуя та друзі провели марну ніч, але ситуація без зупину продовжувала розвиватися. Може інцидент і станеться в цьому місці. Але підготовка відбувалася далеко звідси.
Командуючий бригади 1-0-1, генерал-майор Саекі прокидалася рано в ранці та лягала пізно в вечорі. Вона сміялася, бо прожила довге життя працівника, якого пригнічувало начальство, але її підлеглих це смішило ще більше. Персонал бригади за звичкою каже «робота командуючого -- приходити рано у звичний час». Навіть сьогодні, опівночі, вона переглядала звіт формування військ, які будуть відправлені на Турнір дев’яти шкіл, в залі командування.
Вона надавала перевагу паперовим документам, наголошуючи на конфіденційності, а звіти з низьким пріоритетом вона читала на сучасних екранах. Побачивши в одному кутку екрана сповіщення про вхідний відео зв›язок, Саекі нахмурила брови.
У Бригади 10-1 не має зони відповідальності. Важко думати, що виклик головнокомандувача в цей час, безпосередньо через лінію начальника бригади, це не надзвичайна ситуація, наприклад, несподівана атака. Тим більше якщо це виклик від Міністерства оборони. «Хто це може бути...», подумала Саекі та відповіла на виклик.
– Ваша Ясновельможність Саекі, вибачте за пізній час.
На екрані з’явився старий джентльмен, старший за неї. Саекі знала прізвище старого.
– Шановний Хаяма з Йотсуба. Давно не бачилися.
– О, яка велика честь, що генерал-лейтенант Збройних Сил Ясновельможність Саекі, пам’ятає ім’я такого незначного як я.
«Така банальність?» подумала Саекі, не змінивши виразу. Потрібно сказати, що вона знала Хаяму, оскільки це він привів Тацую в Окремий магічний батальйон. «Приймаючи» Тацую, як головнокомандуючий, вона разом з Казамою, безпосередньо брала участь у переговорах. У той час Хаяма був їх безпосереднім партнером. Вона особисто зустрічалася і з Маєю, але окрім привітання, особливо з нею не розмовляла. Саме цей старий відповідав за переговори між Бригадою 1-0-1 та Йотсубою.
– Сьогодні, ми потурбували вас в такий час, оскільки є деяка конфіденційна розмова, якщо ви зайняті, ми зателефонуємо в інший час.
Поки Саекі занурилася у спогади, Хаяма знову запитав, чи їй зручно. Саекі вже збиралася відмовитися, але поспішно зупинилася.
– Я вислухаю вас.
– Дуже дякую. Тоді я передаю слово.
Перш ніж зрозуміла значення сказаних слів, Саекі затамувала подих.
Уклонившись на екрані, Хаяма зник.
– Давно не бачилися ваша Ясновельможність Саекі.
Камера, переключившись, показала красуню в багряній сукні, близьку до чорної. Її гарна зовнішність зовсім не зав’яла, порівняно з тією, що була три роки та десять місяців тому.
– ...Давно не бачилися, пані Йотсуба.
Безсвідоме напруження пробігло по спині Саекі. Голова сім’ї Йотсуба, Йотсуба Мая. Завдяки своїй довгій кар’єрі офіцера інформаційного бюро, Саекі добре усвідомлювала силу «Йотсуби»
– Я розумію що Ваша Ясновельможність теж зайнята, тому хотіла б коротко дещо обговорити.
Голос Маї звучав більш привітливо, ніж ввічливо. Навіть ніжна посмішка, яка виглядає набагато молодшою за фактичний вік, не справляла жахливого враження.
Однак Саекі напружила свій слух і зір, щоб досконало запам’ятати всю інформацію. Між фізичною дистанцією та діапазоном магії не має прямого зв’язку. Досягає магія чи ні залежить від відстані в інформаційному вимірі, а не фізичному. Насправді кажуть що попередній глава сім’ї Йотсуба, батько Маї, Йотсуба Ґендзо, знищив опонента в операції, показавшись через камеру. Таким чином, Йотсуба Мая, можливо, зможе вбити вас, просто підключившись через відео лінію. Не зважаючи на те, з яким віщим чи старшим офіцером він має справу, Саекі не хвилювалася, будуть її хвалити чи лаяти. Однак вона мала бути обережною з тими, хто буквально має право вбивати чи не вбивати.
– ...Що у вас за справа.
– Про змову, в яку збирається потрапити ваша бригада.
Саме її сміливість дозволила Саекі зберегти вираз обличчя не змінним. Однак якби вона не була обережною з самого початку, то, можливо, їй би не вдалося приховати своє засмучення.
– Зокрема, на Загально національному турнірі старших шкіл, в Кросі з перешкодами, планується ціле направлена терористична атака.
– ...Ви знаєте хто змовники?
Питання про те наскільки ці данні точні, з вуст Саекі не вийшло. Навіть якби це була не Мая, вона б не жартувала з цього приводу.
– Передбачається, що це група, яку очолює полковник Сакай з Генерального штабу армії самооборони, і так звана радикальна група противників Великого Азійського Союзу
Сказавши це, Мая неголосно засміялася. Це було ніщо інше як натяк, що існує ще один, справжній, натхненник, але Саекі не стала уточнювати. Зрозуміло, що навіть якщо запитає, відповіді не отримає.
– І роль яка відводиться бригаді Вашої Ясновельможності це підрозділ страти.
– Я не збираюся бути чиєюсь лялькою.
Не правдою буде сказати, що Саекі не відчула полегшення. Вона мала на увазі, що не настільки дурна, щоб потрапити в таку очевидну пастку, вона вважала, що і її підлеглі не настільки дурні.
– Я теж так думаю. Ось чому попросила вашого часу.
Можливо це було похвалою Маї. Але Саекі не була щасливою. Яким би найсильнішим магом в світі вона не була, Мая на десятки років молодша за Саекі. Крім того, Саекі є експертом в змовах, про яку зараз йдеться. Вона була вдячна за інформацію, але зверхність аж смерділа.
Але вона мовчала про це. Саекі не така оригінальна.
– Про що ви хочете запитати?
– Вони мають намір втягнути й мого родича.
– Ви маєте на увазі спеціального лейтенанта О’Ґурорі.
– Дуже, дякую за розуміння. Ну, через характер цієї дитини це неминуче.
На екрані просочилося зітхання, це не було схоже на акторську гру. Саекі була тієї ж думки, що і Мая, то ж почувалася подібно.
– Однак ми не маємо наміру грати призначену роль.
– Мені його зупинити?
– Ні. Оскільки все підготовлено настільки ретельно, виникають сумніви, чи справді за цим всім стоять радикали.
Саекі поглянула на обличчя Маї на екрані. Однак навіть так вона не змогла розгледіти справжнього наміру Маї
Проте, якщо сказати що вона нічого не зрозуміла, то це було не так. Було зрозуміло, що Йотсуба чомусь хоче знищити полковника Сакая.
Саекі вже певний час відчувала неприємний присмак від цих радикалів. Звичайно, якщо зараз розпочати війну, вони зможуть перемогти Великий Азійський Союз. Але світ складається не лише з Японії та Великого Азійського Союзу. Саме з цієї причини вона одного разу стала на сторону Казами. Тодішня група, що протистояла Великому Азійському Союзу у В›єтнамському конфлікті, та нинішні радикали по відношенню Великого Азійського Союзу, були сторонами однієї монети, що занадто просто. Військові дії повинні розглядатися як елемент багатосторонньої дипломатії.
Саекі не вважала, що «військовослужбовці не повинні говорити про внутрішні справи та дипломатію». Очевидно, що вони повинні виконувати накази, але вона не думала, що варто піддавати себе самоконтролю, доки наказ не віддано. Але навіть так, їй здавалося, що полковник Сакай відступив від поміркованості солдата.
Але це лише внутрішні справи Сил Самооборони. У Йотсуби не повинно було бути потреби, а ні переваги, в зачищенні групи Сакай. Саекі добре знала, що вони не мають тяги до влади. Вона одна з небагатьох військовослужбовців високого класу з прямою лінією зв’язку з Йотсубою. Саекі була впевнена, що Йотсуба не буде використовувати свою силу на основі власних інтересів для самозахисту та помсти.
Схоже, є сила що стоїть за Йотсубою, яка бажає усунути фракцію радикалів.
І вона не могла запитати про це просто зараз.
– З цим я хотіла б попросити вашої співпраці.
Перш ніж вона встигла запитати їй відповіли проханням.
– Ви просите... Відправити солдат?
– Ні, прибрати. Ми не можемо показатися.
Це була смілива заява, м’яко кажучи. Оскільки вони збиралися попросити генерал-майора обнишпорити усі Сили Самооборони та прибрати сліди.
– Що я з цього отримаю?
Але Саекі не проявила емоцій. Вона попросила реальної вигоди.
На запитання Саекі, Мая загадково посміхнулась.
– Можна послабити втручання Десяти головних кланів в Сили Самооборони.
Було зрозуміло, навіть без пояснень, що під «Десятьма головними кланами» Мая мала не всі Десять головних кланів, а Рецу Кудо.
Саекі заплющила очі, щоб врятуватися від усмішки Маї, і подумавши кивнула.
– Все гаразд, мадам.
Запитав у Маї Хаяма, коли переговори із Саекі завершилися.
– Що?
Навмисно запитала на запитання Мая, розуміючи намір питання.
Якби це був не Хаяма, хтось інший на цьому б і зупинився. Однак подібне не працювало на старому дворецькому.
– Участь шановного Кудо, досі залишається припущенням.
– Тож хіба я згадувала ім’я вчителя? До того ж.
Після хвастливих слів, Мая зло посміхнулась.
– Якщо так, то у нас не має прямих доказів жорсткого тероризму.
Хаяма не ворухнув жодною бровою, він просто кивнув.
– Швидше, це хибні звинувачення. Але навіть так. Ліквідація радикалів - це наказ тієї людини.
З попередньою посмішкою, Мая кивнула на слова старого дворецького.
– Вірно. Ми не можемо піти проти наміру спонсора. Без цього нам довелося б перейти до грубих засобів.
Між ними були відносини співучасників, а не господаря та слуги.
– У цьому сенсі, дії таємничої людини Чжоу Гонґцзінь, також будуть корисними. Єдине що викликає занепокоєння це прикриття шановного Тацуї.
– Яскраве шоу, як минулого року, буде складністю... Хотілося б, щоб він залишався слухняним хоча б пів року, до Нового року.
Сказавши, показово видихнула Мая.
– Однак, якщо іскри долетять до пані Міюкі, ми не можемо сказати, щоб він нічого не робив.
– Мадам, думаєте її ясновельможність Саекі допоможе шановному Тацуї?
– Усе гаразд. Я не можу це зупинити, тому у мене не залишається іншого вибору як протягнути руку допомоги. Схоже, Сили Самооборони мають сміливість недбало ставитися до цієї дитини, що стала найвдалішою і найбільш провальною магічною зброєю.
Хаямі здалося, що він почув беззвучне бурмотіння, зі словами, бо навіть у мене її не має.
◇ ◇ ◇
День після нічної вечірки. Хонока і Шізуку запросили Тацую пообідати в кімнаті, не в його кімнаті, а в кімнаті Хоноки, коли вони четверо, включаючи Міюкі, до Тацуї, у переповненому учнями фоє, що прибули, щоб підтримати гравців, звернувся друг.
– Яхо.
Ситуація здавалася знайомою, але одяг який вона носила, був набагато більш зрілим, ніж минулого року. Еріка що помахала йому рукою була в сорочці без рукавів та бриджах.
– Ти приїхала нас підтримати?
– Звичайно. О, інші двоє теж прибули.
Якраз як вона це сказала, позаду за нею, підійшов Лео.
– Ти можеш тягнути свій багаж сама... ось. Привітик, Тацуя.
Сумки яскравого кольору, що висіли в його руках, схоже, були багажем Еріки.
– Еріка-чан, ключ... О, пан Тацуя, пані Міюкі, Пані Хонока, Пані Шізуку, вітаю.
Позаду, тягнучі дорожню сумку на колесах, з’явилася Мідзукі.
– Обідали?
– Ще ні.
На пряме запитання, коротко відповіла Еріка
– Ви й Мікіхіко покликали?
Для такої кількості людей, двомісний номер був занадто малим. Тацуя та його друзі рушили до столиків на терасі кафе, що було відкрите для команд Турніру дев’яти шкіл.
Вже був полудень, тому вісімка змогла зайняти місця, не чекаючи доки звільниться столик. Як тільки вони розсілися, Мікіхіко раптово поцікавився.
– Здається, ви прибули пізніше, ніж планували, щось сталося?
Мікіхіко звернувся до Мідзукі. Але першою на його слова відреагувала Еріка.
– Хм...
– Сч-що?
Посмішка з якою посміхнулася Еріка була жорсткою, від чого Мікіхіко напружив поперек
Але помилка зроблена, і було вже пізно.
– Ти чув про плани від Мідзукі.
– Я отримав електронний лист. От і все
Відповів Мікіхіко зі стривоженим виразом. Оскільки він продемонстрував свою нетерплячість, це мало зворотний ефект.
– Що? Мікі, ти обмінюєшся з Мідзукі електронними листами.
– Ми обмінялися електронними адресами. Ми друзі.
На різку відповідь Мікіхіко, Еріка перевила погляд на Лео що сидів поряд.
У тебе є електронна адреса Мідзукі?
– Ні. Він мені не потрібен.
У нинішній час були популярні групові чати за допомогою відео дзвінків, а якщо є бажання спілкуватися текстовими повідомленнями, зазвичай використовували дошку оголошень, до якої могла отримати доступ лише встановлена група людей. Перевага електронної пошти була в тому, що можна було надіслати партії даних і таємно спілкуватися з детальним позначенням адресату. До речі, Тацуя знав адресу Еріки та адресу Мідзукі, але він не намагався повідомити це Мікіхіко. Через неправильне розуміння, що знати електрону адресу дівчини, це те чого варто соромитися, обличчя Мікіхіко повністю почервоніло.
А Еріка тепер посміхалася яскравою посмішкою. Мідзукі поряд з Мікіхіко, з таким же червоним обличчям, як у нього відвела погляд (щоб уникнути непорозуміння, вони сиділи навколо двох круглих столів, приставлених один до одного, в наступному порядку: Еріка, Мідзукі, Мікіхіко, Лео, Шізуку, Хонока, Тацуя, Міюкі).
Мікіхіко, не витримавши цієї ситуації, нарешті вибухнув.
– Що це за непорозуміння? Я не єдиний у кого є електрона адреса пані Шібати. Пані Міюкі, пані Мітсуї та пані Кітаяма, теж її знають!
Але ухиляючись, він ще більше занурив себе в болото.
– Тацуя-кун?
– Я ні.
Мікіхіко поглянув на Тацую, що говорив «зрадник», але це хибне звинувачення не потурбувало його.
– До речі, Еріка.
Вирішив змінити тему Тацуя, але не заради Мікіхіко, атому, що здавалося, що Мідзукі вже на межі.
– Це правда, що ви спізнилися?
На запитання Тацуї, Еріка нахмурилась.
– Ну, так.
З сучасною системою наземного транспорту, що структурно усувала затори, затримки, що перевищують межу похибки, означали проблеми на дорозі. Це, мабуть, були проблеми, які не можна було ігнорувати. Увага Еріки переключилась з Мікіхіко.
– Автобус з групою підтримки на в’їзді до бази зіштовхнувся з протестувальниками.
Можливо, бачачи це як шанс звільнитися, вставила слово Мідзукі.
– Протестувальниками?
Запитала у Мідзукі Хонока, оскільки готель був достатньо далеко від в’їзду на базу, і важко було почути шум, навіть якщо там голосно кричать.
– Так, це... гуманісти.
На відповідь Мідзукі, у всіх, не тільки у Тацуї та його товаришів, яких там не було, але й у Лео та Еріки, з’явилась відраза на обличчі.
– Це завжди так.
Голос Еріки продемонстрував її поганий настрій..
«Не правильно, що більшість учнів старшої школи магії йдуть в армію», «прокиньтесь, армія просто використовує вас, прокиньтесь» - казали вони. Це не ваша справа.
Еріка все більше і більше ставала схвильованою і злилася. На противагу їй, Лео, що мав небажані спогади, нічого не сказав.
– Яка більшість? В чому сенс сумувати коефіцієнт зарахування після закінчення середньої школи та рівень зайнятості після закінчення університету. Це співвідношення розраховане з різних груп, тому потрібно розуміти, що не можна додавати, віднімати, множити чи ділити.
Незвично логічно підсумувала Еріка, хоч це і було не логічно. Якщо залишити її з такими емоціями, здавалося, вона буде жалітися вічно. Тацуя не мав іншого вибору, як розпочати гасіння пожежі.
– В демонстрації та агітації необхідна не точність, а сила впливу. Навіть вони знають, що це софізм. Мало того, певно, що сорок п’ять відсотків випускників магічного університету працюють у Силах Самооборони та споріднених організаціях, що є досить високим співвідношенням, тому тут не має місця для спекуляцій.
– Що? Тацуя-кун, ти на їх боці?
– Я? У жодному разі.
Гірка посмішка Тацуї говорила «хіба я вже не в армії?»
– Вірно. Вибач...
Звісно Еріка це розуміла. Вона смутно підозрювала, що у нього не було іншої альтернативи.
– Однак, Мікі.
– Моє ім’я Мікіхіко.
Прочитавши намір Еріки, змінити атмосферу, Мікіхіко наважився відродити старе кліше.
– Ти все ще називаєш її пані Шібата? Міюкі ти називаєш «пані Міюкі», тому повинен називати й Мідзукі на ім›я.
– Зараз це не важливо!
Однак цікавість Еріки повернула роздратування Мікіхіко.
Далі
Том 13. Розділ 6 - [6]
[6] П’ятого серпня нарешті розпочався Турнір дев’яти шкіл дві тисячі дев’ятсот дев’яносто шостого року. Цього разу, змінилися не лише спортивні змагання, але й порядок проходження процедур. Перш за все, в Руйнуванні стовпів та Падінні щита дев’ять команд-учасниць (дев’ять пар) розділялись на три групи по три учасники (три пари) і проведуть відбіркові матчі, а перші три гравці (три пари) з кожної групи візьмуть участь у фінальних матчах. – у Роар енд ганер кожен гравець і кожна пара виступить по черзі й очки нараховуватимуть за кількість вражених мішеней та затрачений час. В Ілюзорній битві, що зазнала найменше змін правил, також було двадцять сім учасниць відбору, по три від кожної школи, три раунди, кожен з яких включав чотири учасники, стандартні три групи по чотири учасниці у кожному раунді були замінені на три групи по чотири учасники та три групи по п’ять. Потрапите ви в групу з чотирьох людей чи п’яти, залежатиме від жереба. Крім того, час безпосереднього використання магії польоту обмежувався однією хвилиною. Іншими словами, упродовж однієї хвилини потрібно було обов’язково приземлитися. Код моноліту змінив системний формат кваліфікації і фінальних матчів, на круговий формат, що триватиме два дні. Одночасно проходитиме п’ять боїв, за десять раундів, кожна команда проведе вісім боїв. Іншими словами, гравці Коду моноліту зіграють вісім ігор в дев’ятий та десятий день турніру, а потім в одинадцятий, останній день, змагатимуться в Кросі з перешкодами. Очікувалося, що фізичне і психологічне навантаження на них буде значним. У перший день турніру відбудеться кваліфікація Руйнування льодових стовпів серед хлопців та дівчат, а також в Роар енд ганер. – Якщо час змагань співпаде, вам буде незручно Ісорі-семпай. – Здається, що вам вже не варто про це турбуватися. З ранку, в наметі Першої старшої, вивчаючи сторінку турнірної таблиці, з полегшенням пробурмотів Тацуя, на що Ісорі відповів з посмішкою. Вони розглядали розклад сьогоднішніх матчів. У кваліфікації Руйнування льодових стовпів відбудеться дев’ять ігор серед хлопців і дівчат. Вполовину менше ніж минулого року. З таким розкладом, одна пара змагатиметься у двох матчах на день. Стосовно цього змагання, навантаження на спортсменів значно зменшилася. Однак, до минулого року було два корти для хлопців та дівчат, цього ж року був один корт для хлопців та дівчат, тому щільність змагань не змінилася, хоча кожна школа й отримала вільний час. Причина чому Тацуя розслабився. Була в тому, що, як виявилося, гонка Емі та матч Шізуку не співпадали. Тацуя відповідав за CAD Шізуку в Руйнуванні льодових стовпів і за CAD Емі в Роар енд ганер. Це було наполегливе прохання двох учасниць, але якби перегони Емі та матч Канон та Шізуку перекрилися б, потрібно було попросити Ісорі простежити за матчем пари Канон та Шізуку. Від самого початку Руйнування стовпів та Роеган (так скорочено спортсмени називали Роар енд ганер) потребували не так вже багато налаштувань, тож техніки могли зробити усе під час матчу. Лише два раунди Падіння щита та три періоди Ілюзорної битви потребували замін та тонких налаштувань CAD під час матчу. Тому не буде жодних проблем, якщо в змаганні пар буде лише один технік, але Тацуї не подобалася думка передати гравців, за яких відповідав, комусь іншому. Якби ця можливість стала реальністю, йому б було б дуже ніяково. За фактичним графіком, змагання Емі було першою гонкою зранку, а Шізуку змагатиметься в четвертій та сьомій грі. Час матчів не перетинався. – Тож я йду на трасу Роеган. – Удачі. Гадаю, що з Шібою-куном не варто про щось хвилюватися. З даремною для хлопця яскравою посмішкою, Ісорі провів Тацую. Тацуя відкрив перші з трьох дверей в приміщені для очікування гравців та техніків, неподалік від стартової лінії. В середині нікого не було. Однак до початку перегонів ще більше тридцяти хвилин. Технікам вже було час починати готуватися, а от у гравців ще був час. – Доброго ранку! Як тільки у нього промайнула ця думка, з веселим привітанням увійшла Азуса. – Доброго ранку, Шіба-кун! Перш ніж Тацуя привітався з нею, позаду показала обличчя Емі. Тацуя відчув слабку розгубленість, але вирішив відповісти кожній по черзі. – Доброго ранку, президент. Еймі, ви прийшли разом. Під «разом» він мав на увазі третьокурсницю, яка також показалась і стояла поряд з Емі. Оскільки вона мала тихий характер, то лише легенько вклонилась Тацуї, на що він відповів лише поглядом. – Так ми поїли разом. Ти довго чекав? Запитала Тацую Емі, з настроєм, що її це не турбувало. Не маючи нічого проти, Тацуя звично похитав головою. – Ні, недовго. – Добре! Посміхнувшись, хлопнула в долоні вона. Сторонньому глядачу могло здатися що вона хитрує, але така поведінка добре личила Емі. – Почнемо з корегування CAD. Звернувся до Емі Тацуя. – Ми теж зробимо це там. Азуса також запросила свого гравця до кімнати. Результатом першого дня було перше місце пари Емі та третє місце пари хлопців в Роар енд ганер. Пара Канон та Шізуку пройшли до фіналу, пара хлопців також пройшла кваліфікацію Руйнування льодових стовпів. – Емі гарно виступила. Майже без промахів. – Спасибі, Субару. Я й сама здивована. Навіть за обіднім столом лунали подібні радісні голоси, але відчуття легкої перемоги не було. – Несподівано, що Сьома старша зайде так далеко. Керівні місця штабу - у кутку, де зібралися Азуса, Хаторі, Ісорі, Канон, Тацуя та Міюкі, окремо щоб не заважати настрою вечірки, з серйозними обличчями обговорювали результати змагань першого дня. – У нашої школи - третє місце у хлопців і перше місце у дівчат, тоді як у Сьомої старшої перше місце у хлопців і друге місце у дівчат. У відповідь на слова Азуси, Хаторі звернувся до сьогоднішніх результатів. Попри те, що вони вдало завершили перші змагання, за рейтингом вони зупинились на другому місці. – А завтрашня найважливіша, очікувана подія Першої старшої сольна Роар енд ганер. – Саме цього можна було очікувати від «Морської сьомої старшої». Думаю, що в точності технік ми їй не програємо, але майстерність їх гравців дивовижна. Зробив зважене зауваження, на слова Ісорі, Хаторі. – Можливо буде краще якщо завтра Сьома старша займе перше місце в завтрашніх сольних змаганнях. – Тому що за різницею в очках наблизяться до Третьої старшої? – Мені й самому не подобається ця ідея. З другим місцем серед хлопців та третім місцем серед дівчат Третя старша набрала шістдесят очок. Сьогодні Перша старша була на двадцять очок попереду. Це лише перші результати, і ведучи зараз, звичайно, небажано було думати, що можна було зберегти цю різницю й далі. Іншими словами, у них не було впевненості в завтрашніх сольних іграх. – ...Зрештою, Шіба-кун повинен відповідати за сольний Роаган, правильно? Той кого візьме на себе пан Шіба переможе. Саме Канон раптово почала з такого аргументу. Ні, теоретично це було правильно, але на словах звучало не розумно. Тиск, що реально заморожував, звалився на присутніх. Канон рефлекторно перейшла в оборону, але Тацуя заспокоїв Міюкі, а Ісорі заспокоїв Канон, і бійка поза полем закінчилася, не відбувшись.. – ...Тепер, вже не можливо змінити техніка. Крім того, те що я за них відповідатиму, не означає що результат покращиться. На першу половину слів усі, включаючи Канон, переконано кивнули, але почувши другу половину їх обличчя продемонстрували підозрілість. Було зрозуміло, що пара дівчат посіла перше місце в сьогоднішніх змаганнях завдяки надзвичайно точній та ефективній магії стрільби. – З того, що я бачив сьогодні, здається, що значний вплив на сьогоднішні результати мав попередній тренувальний раунд на першому колі. Припускаю, що буде різниця якщо парні гравці дадуть пораду сольним. Це також був правильний аргумент, але було зрозуміло, що Тацуя відхиляється від теми. Але цього разу ніхто не міг і не спробував протестувати. ◇ ◇ ◇ Хоча перебування Міюкі в кімнаті Тацуї було відкритим секретом, ця ситуація виглядала незручною. Тому Тацуя не міг просто повернутися до своєї кімнати, як минулого року. Але це не означало, що він міг довго знаходитись у вестибюлі чи кафе. Готель уже був переповнений, і кількість учасників групи підтримки для кожної школи обмежувалося двадцятьма людьми. Решта повинна була розташуватися поза базою. Якби він довго сидів би в холі чи кафе, точно почав би привертати холодні погляди. Тому його оточення обрало для спілкування місце поряд з автомобілем для налаштування CAD. – ...Це схоже на туристичний табір. – Табір на території готелю? Поставила під сумнів враження, що пролунало від Хоноки, Шізуку тим самим, вступивши в цукомі. – Ось чому це дивно. – Розумно. Але в цій дискусії перемогла Хонока. Вони сиділи на розкладних стільцях для туристичного походу. Перед ними стояв розкладний похідний стіл. Над головою від трейлера був натягнутий темний тент. По правді кажучи, робочий автомобіль, який використовував технічний персонал Першої старшої для налаштування, був типом дому на колесах, який називають переобладнаною кабіною. Враховуючи події минулого року, коли був лише невеличкий вагончик, це було неабияке покращення і здавалося розкішшю. І справді, учні інших шкіл дивилися на робочий транспорт Першої старшої з широко відкритими очима. Можна було легко уявити хто був натхненником цього обурення, але насправді ним була Міюкі. Вона була незадоволена і навіть розлючена минулого року, що її любому братові довелося їхати в тісному транспортному засобі. Це почуття не зникло навіть через рік, і змусило покращити житлові умови технічного персоналу. Витрати були покриті пожертвуваннями родини Кітаяма. Хоча Міюкі мала намір скористатися фінансами FLT (тобто батька), вона не змогла відмовити доброті батька Шізуку. Звісно вона все ж вимагала, щоб він скористався автобусом, коли це стосувалося брата, Міюкі була дуже егоїстичною. Ні це могло бути справедливо, оскільки в результаті покращилися зручності для поїздки не Тацуї, а технічної команди. Хоча це була лише теорія. – Прошу, кава. – О, дякую. Ці слова, адресовані Тацуї, належали не Міюкі.. Хоча Міюкі це не подобалось, каву Тацуї подала Піксі. Вона подала каву не лише Тацуї, але й усім присутнім. – ...Дякую. – ... Міюкі та Мінамі не приховували свого поганого настрою. Однак Піксі була інтегрована з системами кухні трейлера. Ніхто з них з цим нічого не міг зробити. – О, Дякую. Саме Кенто, на око, найбільш природно ставився до Піксі, наче до людини. На цей Турнір дев’яти шкіл, він прибув як помічник Тацуї, позицію якого блискуче завоював. – Мідзукі, Еріка справді добре почувається? Можливо, для того, щоб прибрати свій дискомфорт, Міюкі запитала у Мідзукі те, про що чула раніше. Зараз тут було вісім людей Тацуя, Міюкі, Хонока, Шізуку, Мікіхіко, Мідзукі, Мінамі та Кенто. І хоча її не можна було вважати людиною, прислужувала Піксі. – Так... Еріка-чан сказала, що їй потрібно про дещо подбати. Був пізній вечір, у цей час зовні було мало учнів. Однак технічний персонал, що налаштовував CAD в робочих автомобілях, припаркованих на парковці, не обмежувався Першою старшою, і, проходячи повз, техніки інших шкіл заглядалися на імпровізоване чаювання в такому місці. Завтра про цю чайну вечірку стане відомо й іншим учасникам Першої старшої. Якщо так, то немає сумнівів, що після завтра кількість учасників збільшиться. І навпаки, тут були лише учасники, яких прямо або опосередковано запросили Тацуя та Міюкі. І звісно брат і сестра запросили й Лео з Ерікою. Але їх тут не було. – Лео сказав, що прийде... Пояснив Мікіхіко з деяким вибаченням в голосі. Це не говорило, що вони зупинилися в одній кімнаті, він просто запросив Лео через голосовий зв’язок. Тому було неминуче, що він не знає чим той займається, але здається, Мікіхіко був такою людиною, яка вважала за необхідне вибачитися. – Якщо ви про Сайдзьо-семпая, я бачив його по дорозі назад. В цей же момент, інформація прийшла від несподіваної людини. Зауваження прозвучало від Кенто, що посміхався Тацуї (Міюкі і Хонока, по обидві сторони від нього, напружилися і продовжували дивитися в перед). Він працював тут увесь час після обіду, тому повернувся до кімнати, щоб прийняти душ, під час чаювання. – В холі його зупинив президент японського філіалу Розен. – Розен? Запитав Тацуя, оскільки у нього були певні відомості отримані від Мікіхіко. Коли він перевів погляд на Мікіхіко, той поглянув на Тацую з тим же запитанням в очах. – Так це безумовно був Ернст Розен. Зоровий контакт між Тацуєю та Мікіхіко тривав лише мить і Тацуя негайно повернув погляд на Кенто. Кенто, здається, не помітив цього і відповів на запитання Тацуї з усмішкою, нагадуючи цуценя, що махало хвостиком. – Сайдзьо-семпай виглядав якось трохи стурбованим. Незабаром після доповнення Кенто. – Що я? Ніби дочекавшись своєї черги з’явився Лео. Кенто не пліткував, але не зміг стримати зніяковіння від жартівливих слів семпая. – Він каже, що бачив тебе з Ернстом Розеном у вестибюлі. Перш ніж воно вийшло, Тацуя відповів Лео. – А-а-а... ну. Це мене затримало. Пробачте. – Не хвилюйся. Це ж не обов’язкове засідання. Як і здалося Кенто, розмова з Розен, схоже, була не дуже приємною для Лео. Тацуя нічого більше не запитав та запропонував Лео сісти. Чаювання завершилося після двадцять другої години. Мікіхіко, Лео та Кенто, що все ж був хлопцем, повели Шізуку, Хоноку та Мідзукі до кімнат, Міюкі та Мінамі залишилися, під приводом допомогти в прибиранні. Те що Міюкі зупинилася в кімнаті Тацуї, відкрита таємниця. Однак, Міюкі не мала мужності, щоб повернутися до кімнати Тацуї перед Хонокою. Вона не була настільки зухвалою. Навіть Хонока не хотіла бачити, як Тацуя та Міюкі зникають за дверима. Міюкі залишилася тут, оскільки бажання двох дівчат добре співпали. Мінамі залишилася, тому що її «почуття обов’язку служниці» залишалося високим, навіть якщо це було просто прибирання І радість Мінамі була цілковито задоволено. Хоч Піксі не брала участь у прибиранні, оскільки була зайнята іншими завданнями, які виконувала за наказом Тацуї. Зараз Піксі сиділа на розкладному стільці перед опущеним поглядом Тацуї. З закритими очима та прикривши вуха руками. Тіло 3H сприймало звук не лише через вуха, а оптичні датчики могли сприймати зображення, навіть якщо очі були закриті. Перш за все, щоб заблокувати зовнішню інформацію, можна було просто вимкнути сенсори, тож ця механічна дія була безглуздою. Піксі прийняла таку людську позу, оскільки використовувала сприйняття, окрім машинних. – Ну, як? Щось виявила? – Я не можу виявити ознак моїх побратимів. Активною телепатією відповіла Піксі, попри те, що Тацуя стояв перед нею. Відразу після закінчення чаювання, за наказом Тацуї, вона шукала місце знаходження Ляльок-паразитів, паразитів інтегрованих в жінках-роботах. З гідно з інформацією, наданою родиною Куроба, Ляльки-паразити та Піксі, по суті були одним і тим же. Можливо Лялька-паразит була результатом спроб Кудо Рецу, що знав про існування Піксі, повторити її. Так думав Тацуя. Звичайно, тіло повинно було бути виготовлене для бою, а не для домашніх справ. Однак, з оглядкою на те що вони жіночої, а не чоловічої форми, схоже, не було сумнівів, що вони брали за основу Піксі. Паразити могли відчувати собі подібних. Лютневий інцидент довів що, відчувати один одного могли не тільки ті що захопили людського носія, ті що оволоділи людиною і ті що оволоділи машиною, могли вільно відчувати один одного. Взаємне виявлення одне одного, повинно працювати навіть якщо вони всі в машинних носіях. Тацуя подумав, що Піксі не могла виявити місцезнаходження Ляльок-паразитів, оскільки вони в стані в якому їх не можливо відчути. Неможливо, щоб паразити, в середині машин, не могли виявити один одного. Але також важко уявити, що родина Кудо ще не привезла їх сюди. «Вони в стані сну. Досить обачно...» Тацуя чув від Піксі, що менш активного індивіда важко виявити. Чи знали про це інженери Кудо. У будь-якому разі, сьогодні увечері він дізнався те, що таким шляхом важко буде виявити місце зберігання паразитів принаймні лише до змагання. Мінамі підійшла до Тацуї й сказала, що прибирання закінчено. Залишатися тут більше причини не було. Тацуя наказав Піксі повернутися до машини, зачинити трейлер і перейти в режим очікування, після чого, з Міюкі та Мінамі, повернувся до готелю. ◇ ◇ ◇ Шосте серпня, світанок другого дня турніру. Влітку світає рано. Однак, небо все ще було темним, і коли нарешті синій колір почав домішуватися до чорного. Посеред цього, Міюкі сиділа перед ліжком в темній кімнаті. Вона нерухомо сиділа і спостерігала за сплячим обличчям свого дорогого брата. Багато людей були б здивовані, якби про це дізналися, але Тацуя мав міцний сон. Міюкі залишила кімнату темною, але він не прокинеться, через те що загорілося світло. Навіть якщо гучно шуміти в тій же кімнаті, він не прокинеться. Однак багато людей погодяться, що Тацуя добре спав, незалежно від глибини сну. Перш за все, він точно прокидався в той час, який для себе встановлював. Йому не потрібен будильник. Прокидався він акуратно, лише за допомогою біологічного годинника. Крім того, він чуйно реагував на злі шкідливі наміри, навіть коли спав. Навіть якщо прокрадуться безшумно, що аж буде чутно падіння голки, він миттєво прокинеться, якщо спробують нашкодити йому чи Міюкі. Навіть тоді коли не має злісного наміру, Тацуя пробудиться від сну і відкриє очі, якщо наблизитися на певну відстань. Межа відстані час від часу змінювалася. Іноді він міг не розплющити очі, поки не наблизишся дуже близько, коли можна почути дихання, а іноді прокидався як тільки-но входили до кімнати.. Міюкі вважала, що Тацуя, напевно, встановлював межі дозволеного вторгнення, коли засинав. Вона гадала, що причиною того, що старший брат підпустив її так близько, було те, що він не встановив межу, перш ніж заснути. Оскільки вони сплять в одній кімнаті, зона в якій вона, прокинувшись, буде рухатися не мала перетинатися з зоною обмеження. Насправді Тацуя, здавалося, не прокинеться, навіть якщо вона підсуне стілець до ліжка і сяде. Але вона не була впевнена. Тацуя міг прокинутися і після якихось десяти сантиметрів. Або ж навіть якщо вона ляже до нього в ліжко брат може не прокинутися. Міюкі хотіла дізнатися. Наскільки близько вона зможе наблизитися до брата. Якою є встановлена дозволена відстань. «Наскільки старший брат дозволить...» Раптом Міюкі відчула холодок. Справа не втому, що їй було холодно. Навіть літом, перед світанком, було холодно, а вона була одягнена в тонку літню нічну сорочку. Природно, що тіло замерзло, не переодягнувшись. Тут свідомість Міюкі почала бродити в дивному напрямку. «Старшому братові холодно?» Це був перший раз, коли Міюкі провела цілу ніч в одній кімнаті з Тацуєю. Минулої ночі, а точніше попереднього вечора, вона занадто виснажилась від збудження і заснула відразу, як вимкнули світло. І проспала до ранку. Однак цієї ночі Міюкі багато разів прокидалася до ранку, бо була схвильована тим, що Тацуя спав поряд. Таким чином, хоча ніч ще не закінчилася, вона наче сталкер, сиділа перед ліжком брата. Нестача сну почала впливати на її самоконтроль. Наче в гарячці, Міюкі потягнулася до чола Тацуї. Свідомість, що здавалася тверезою, насправді розмивалася, видаючи на передній план думку «він може прокинутися», що вже не викликала страху. На щастя, Тацуя не відкрив очі. Долоня відчула прохолоду його лоба. «Холодний..» Якщо усвідомити, стане зрозуміло, що окрім зниження температури тіла сплячого Тацуї, в організму знижений метаболізм, тож поки він в стані спокою, температура знижена, від не досипання, температура тіла Міюкі була підвищена. Але Міюкі думала. «Дуже... я повинна його зігріти». Її перемкнуло. «Що ж, у таких випадках добре підходить контакт через шкіру... Вірно ж» Як правило, таке приводить до біди. Думка про це, коли голова працює належним чином, призводить до перегріву від сорому, та для Міюкі, що приміряла на собі роль «няньки» це здавалося логічним. «...Одяг я зняти не можу...» Але, схоже, мінімальний сором у неї зберігся. Міюкі забула про побоювання, що Тацуя міг прокинутися й акуратно підкралася до нього. «Старший брате, дозвольте Міюкі зігріти вас...» Міюкі занурена в у свій внутрішній світ, притулившись до Тацуї, повноцінно занурилася у світ снів. Переконавшись що дихання сестри стало рівним, Тацуя розплющив очі. «Нарешті заснула...» Обережно знявши руку Міюкі, покладену йому на груди, Тацуя повільно втік з ліжка. Насправді він прокинувся, коли Міюкі потягнулася до його чола. Однак, оскільки сестра виглядала дивно (він знав, що сестра поводиться дивно навіть не дивлячись на неї), тож він удав, що спить. На щастя, він не відчув сексуального тяжіння, навіть якщо розділив ліжко з такою прекрасною дівчиною. Це не означало, що у нього не було жодного сексуального бажання, він почувався занадто незручно, думаючи, що вкритий тією ж ковдрою, що і його сестра. А приємна м’якість тіла Міюкі, в кілька разів збільшила зніяковіння. В таких умовах він не міг спати. Але сьогодні сестра мала змагатися, тому він не міг її розбудити. Тацуя не знав коли Міюкі прокинулась, але трохи часу на сон у неї ще є. Подбавши про те, щоб не шуміти, Тацуя накинув на себе одяг. Погладив Міюкі по голові, з думкою «спи міцно», і обережно вийшов з кімнати, щоб вдихнути свіжого ранкового повітря. ◇ ◇ ◇ – Доброго ранку. – О, доброго ранку?.. Обернулася Азуса, відповідаючи на вітання Тацуї та Міюкі, що прийшли до намету-штабу з бутербродами на сніданок. Через що, привітання залишилися незавершеними. Міюкі, що йшла позаду Тацуї, виглядала дивно, а точніше збентежено. За враженням Азуси, відстань між ними більша, ніж за звичай, точніше, приблизно на тридцять сантиметрів більша. Куточки очей Міюкі були трохи червоними, а погляд опущений в низ. Сьогодні проходитиме кваліфікація на Руйнування льодових стовпів, в якому бере участь Міюкі. Стратегія Першої старшої здобути загальну перемогу, базується на виграші в жіночому Руйнуванні стовпів, з великим відривом. «Потрібно не лише не програти кваліфікацію, а набрати найбільший бал», розраховувала Азуса. Вона навіть уявити не могла, що Міюкі спроможна програти в цьому змаганні, але все ще почувалася не дуже впевнено. – ...Що сталося? Запитала Азуса, оскільки хотіла позбутися своєї тривоги, через цю не зрозумілу ситуацію. – Що? Перепитав Тацуя, тоном, який говорив, що не варто нічого запитувати. ◇ ◇ ◇ В результаті, Міюкі пройшла кваліфікацію, взагалі не маючи конкуренції. Були випадки, коли хлопці трохи поступалися, але вони успішно перемогли в кваліфікації. Як і хвилювався штаб Першої старшої, одиночні виступи в Роар енд ганер закінчилися поразкою з четвертим місцем як у хлопців, так і у дівчат, з нульовими очками. Глядячи на результати інших шкіл, Сьома старша продовжувала лідирувати, як і раніше, хлопці і дівчата перемогли в змаганні набравши сто балів і з двома сотнями балів в загальному заліку. Третя старша посіли друге місце, і хлопці, і дівчата набрали по шістдесят балів, в загальному заліку набравши сто двадцять, перевершивши Першу старшу, перейшовши на друге місце. Починаючи з завтрашніх змагань, Сьома старша швидко опуститься в низ, так має думати Третя старша. Це мало стати гарним стартом для Третьої старшої. Однак вечеря Третьої старшої, проходила аж ніяк не весело. Куток, де зібралися студенти другого року, був заповнений хмурою аурою. Джерелом темних хмар став Кічідзьодзі, який не зміг перемогти в соло Роар енд ганер. – Кічідзьодзі, навіть друге місце, це чудово. Не хвилюйся ти так. – Точно. Я теж був на другому місці, мене це не хвилює. Деякі трирічки, прямуючи повернути тацю, підходили, щоб підбадьорити, але це не мало великого ефекту. – У Сьомої старшої був такий козир... Раптом пробурчав Кічідзьодзі, що до цього просто повільно рухав паличками. Якби перед ним не було посуду, можливо, він би просто впав би в низ. Він був шокований не лише тому, що поступився. Проблемою була не поразка. Кічідзьодзі, який покладається на інтуїцію, більше шкодував що поступився стратегічно, а не через здібності. Він відчував, що сьогоднішня поразка стратегічна, а не силова. – З цим нічого не можна зробити. Це були найпростіші слова, але краще тихо втішати ними, ніж мовчки депресувати. Другорічки, що оточували Кічідзьодзі, постійно повторювали. – Вірно. Це взагалі не правильно, що вони відмовилися від стрільби. Стратегія Сьомої старшої, була простою і несподіваною. Вони наважилися на автоматичну хаотичну стрільбу, зосередивши всю магію на роботі човна, щоб заощадити час. Правила Роар енд ганер говорять, щоб обчислити середній час затрачений на влучання, час затрачений на проходження найшвидшою командою ділиться на найбільшу кількість влучань, найбільш точної команди, а потім множаться на кількість влучань і віднімається від часу виконання, перемагає команда, з найменшим часом, що залишився. Іншими словами, якщо різниця в часі невелика, команда з найбільшою кількістю влучань буде у виграші, і, навпаки, якщо великої різниці у влучаннях немає, переможе команда з найменшим часом. До речі, Третя старша, Кічідзьодзі, мали найвищу кількість влучань. Іншими словами, різниця в точному влучанні, та безрозбірній стрільбі не настільки велика, як різниця в затраченому часі. Кічідзьодзі не був здивований, що груба сила перемогла точність. – На парних змаганнях, кожна команда зробила акцент на влучаннях. – Насправді, саме тому дівчата Першої старшої, мали перевагу перед Сьомою старшою. – Сьомій старшій просто пощастило. Таке вже було. Не думаєш, Масакі? Запитали другокурсники у Масакі, шукаючи загальної згоди. Тоді, всі хто втішав Кічідзьодзі, помітили дещо дивне. Озираючись назад, до цього моменту Масакі не сказав жодного втішного слова Кічідзьодзі. Мало того, від самого початку вечері, він не сказав і слова. Руками він їв їжу, але серце ніби було захоплене чимось іншим. – Масакі? – Хм? А, кажуть що перемога залежить від повороту фортуни, але сьогодні це мало негативний ефект. Попри програш Сьомій старшій, ми випередили Першу старшу. Загалом, я думаю, що це хороший розвиток, а не поганий Мабуть, він чув усю розмову, але відчуття, що його щось відволікало, не зникло. Однокласники, що оточували Кічідзьодзі, поглянули один на одного, не залежно від статі. – Ну так... Ти правий. Перша старша відстала. – Наша кінцева мета - остаточна перемога. Завтра потрібно багато чого зробити. – Це не добре, перейматися лиш сьогоднішнім результатом, чи не так? Добре, Масакі. Однак слова Масакі звільнили Кічідзьодзі. Вечеря закінчилася, про дивну поведінку Масакі, ніхто нічого не сказав. Вечірнє чаювання було заплановане і на сьогодні, але воно почнеться після різних завдань, таких як коригування CAD. Завтра вранці відбудеться парне Падіння щита серед хлопців, а вдень фінал парного Руйнування стовпів серед дівчат. На додачу до відповідальності за Руйнування стовпів Шізуку, Тацуя був відповідальним техніком за пару Кіріхари та Томіцуки у Падінні щита. Крім того, після завтра вранці буде відповідальним за Руйнування стовпів Міюкі, у другій половині дня за сольний виступ основного гравця Савакі у Падінні щита, як очікується, це буде найважчим періодом Турніру дев’яти шкіл для Тацуї. – Шіба-семпай, перевірка напруги CAD Кіріхари-семпая закінчена. – Підключи його до автоматичного відлагоджувача. – Так. Налаштування CAD Шізуку та Кіріхари, виконував помічник, Кенто. Це була скоріше перевірка, ніж коригування, перевірка ортодоксальних процедур коригування CAD мала важливий навчальний вплив на помічника Кенто. Однак, Кенто був більш умілим і досвідченим, ніж очікувалося, тож став дуже корисним Тацуї. Коли робота цих двох практично закінчилася, до Тацуї прийшов відвідувач. – Ічідзьо, щось сталося? Саме Масакі відвідав автомобіль техніків. – Вибач, що прийшов в такий час. Можна зараз дещо з тобою обговорити? – Ще не настільки пізно, якщо не довго, я не проти. Кенто, я візьму перерву. – Так, семпай. Тацуя переговорив з Кенто і попрямував з Масакі до місця, якого світло технічного автомобіля ледь досягало. – Ти довірив роботу техніка першорічці? Перетинаючи лінію фар, несподівано запитав Масакі. – Минулого року, я сам був першорічкою. Однак Масакі злегка посміхнувся на трохи іронічну відповідь Тацуї, думаючи при цьому, «занадто відверто». – Ну і? Можу здогадатися, що ти прийшов поговорити про Біг з перешкодами. Не прийнявши дружнього ставлення Масакі, Тацуя спробував передбачити слова співрозмовника. Масакі на мить продемонстрував жорсткий погляд, але передумав, розсудивши, що зараз не час для марних розмов. – Ага, саме так. Усе більш підозріло, ніж я думав. – Ти щось знайшов? Зупинившись, Тацуя повернувся до Масакі. І поставив питання в лоб. – Не те що знайшов. Однак, схоже, тут замішані радикали. – Радикальна фракція? Уточнив Тацуя. Масакі одразу зрозумів, що той не впевнений що значить «радикали». – Ой, вибач. Це стосується радикальної фракції Сили Самооборони проти Великого Азійського Союзу. – Це ті хто стоять за Турніром дев’яти шкіл? Якщо трохи подумати, їх схему легко зрозуміти. Сили, які прагнуть виграти війну, відбирають магів з високими бойовими здібностями, щоб швидко збільшити свої можливості. Учні старших шкіл не можуть вступити до бою негайно, але радикали не можуть не хотіти майбутньої війни вже сьогодні. Мало того, якщо побачити результати на Турнірі дев’яти шкіл, неважко уявити, як розширити цей метод на спортивні змагання старших шкіл. Однак родина Кудо, ні, Кудо Рецу та радикали будуть складним поєднанням. Тацуя чув, що Кудо Рецу ненавидить використовувати магів як зброю. Це лише чутки, але дуже надійні. Можна сказати, що переважно від його родички Фудзібаяші, але Казама, який негативно ставиться до системи Десяти головних кланів, казав те саме. Те, що Рецу ненавидить, - це використання магів як зброї, а не використання військових. Як не парадоксально, але саме тому старійшина не може перетворити старшокласників старшої школи магії на морських свинок, таким хитрим і відвертим способом. Військовий персонал, це не витратні матеріали, а важливий ресурс. – Полковник Сакай хоче, щоб ми, маги, йшли безпосередньо до Сил Самооборони, не вступаючи до Університету оборони. Наступне пояснення Масакі ще більше збентежило Тацую. Дійсно, якщо мета лідерів радикалів забезпечити добровольців як безпосередню силу, конфлікту з Кудо Рецу не відбудеться. Неважко зрозуміти намір запровадити для цієї події сильне бойове забарвлення. Можливо, вони хотіли прищепити учням старших шкіл магії насолоду звільнення своїх бойових інстинктів та руйнування. Тим самим вони, мабуть, прагнуть збільшити кількість молодих людей, які прагнуть стати військовими магами. Тацуя теж був юнаком, але думав про це як про чужу проблему. Стимул бойового інстинкту та потяг до знищення - це техніка тренувань, що використовувалася і Йотсубою. Однак це не пояснює техніку, що змушує Ляльок-паразитів вийти з-під контролю. Скільки про це відомо радикалам і наскільки вони замішані. Вони пов’язані з потьмаренням чи це просто роль підтримки? Раптом у Тацуї виникло невеличке питання. – ...Навіть ім’я полковника Сакая довідалися? Сім’я Ічідзьо також має певний влив в Силах Самооборони. Але за такий короткий проміжок часу дізнатися ім’я натхненника не має бути настільки просто. Оскільки це не популярна політична партія, навряд чи створено списки фракцій, що входять до її складу. На питання, яке Тацуя навіть не зміг поставити, Масакі гірко посміхнувся. Полковник Сакай старий друг мого батька... Тацуя був здивований цим зізнанням. Ічідзьо, Масакі, я не очікував. – Ні, все не так! Не зрозумій не правильно, Шіба! Як і очікувалося, Масакі заперечив те, на що він натякав. Від цього заперечення, навіть Тацуя відчув полегшення. Якщо кількість ворогів тільки збільшуватиметься, ситуація ускладниться, щоб змінити ситуацію на дошці, доведеться прикласти всі сили. «Ні... Мабуть, краще зруйнувати маршрут Бігу з перешкодами. Таким чином нічого не вдасться зробити, незалежно в чому полягає трюк». – Вони вже давно знайомі, це вже минуле! Не розуміючи, що Тацуя задумався про більш клопіткі справи, Масакі нетерпляче заговорив зовсім про інше. – Полковник Сакай був командуючим під час вторгнення в Садо, чотири роки тому. «Цілі Кудо та спекуляції Сил Самооборони, від самого початку не мають зі мною нічого спільного». – Як ти, напевно знаєш, у той час, мій батько відігравав центральну роль в організації добровольців, щоб відбити Садо. Тоді батько попросив полковника Сакая направити частину полку до Ніігати в регіоні Хокуріку. На той момент, уряд та Сили Самооборони зосередились на Окінаві, і Садо планувалося звільняти добровольцями, здається, армія збиралася відправити один батальйон. «Перемога Першої старшої в Турнірі дев’яти шкіл не важлива. У будь-якому випадку, Біг з перешкодами буде в останній день після перемоги Міюкі, Хоноки та Шізуку. Передчасне завершення Турніру дев’яти шкіл, слідом за Конкурсом дисертацій, може стати приниженням для Магічної асоціації... Це зрозуміло». – Полковник Сакай відреагував на прохання батька. Ми досі вдячні за це. Оскільки в той момент було перекинуто багато військ, батько також сказав, що більше не бачив такого великого наступу, і я так думаю. «Матеріал бурст трохи вище поверхні землі, не відрізнятиметься від вибуху звичайної зброї. Навіть власноруч зробленим Третім оком, можна націлитися на невелику масу на невеликій відстані, приблизно в кілька кілометрів і якщо вона знаходитиметься безпосередньо під поверхнею землі, це не повинно спровокувати тектонічну реакцію. Якщо це зробити пізно в ночі, учні жодної школи не постраждають. Проблема - це переконати Міюкі, і кого зробити за це відповідальним... Що ж». – Однак після завершення битви на Окінаві, полковник, спробував вторгнутися у Новий Радянський Союз, у відповідь! Скільки б батько не висловлював протест, полковник не намагався його почути. Звичайно генеральний штаб не міг погодитися на таку авантюру. Зрештою вторгнення у відповідь не відбулося, але, схоже, полковник та батько неодноразово сварилися, поки полковник не повернувся в район дислокації полку. Так, здається, вони посварилися і з тої пори ми не мали жодних контактів з полковником. «Якби навколо ошивався злочинний синдикат, як минулого року, можна було б звалити усю відповідальність на них. Хіба це не має потенційної групи заколоту в Силах самооборони?» – Коли я вчора говорив з батьком, він обурився, сказавши «не кажи мені подібних дурниць щодо повстання», але потім просто похитав головою, сказавши «це чужа справа, тут нічого не можна зробити». – Повстання? Досі Тацуя думав про те, що не мало нічого спільного з поясненнями Масакі. Однак до його вух долетіло слово, що відповідало його думкам і свідомість природно переключилась на слова Масакі. Масакі здивовано виявив що Тацуя, котрий мовчки слухав його виправдання (так це звучало) проявив раптову реакцію і показав нове хвилювання, щодо можливого «бунту» радикалів. – Ні, це не означає, що група полковника Сакай підозрюється в бунті. Я не знаю це точно, лише ходять чутки, що «це може навіть перерости в повстання». – Підстав немає? – А, ага. – Але є чутки? – Схоже... У будь-якому випадку! Масакі, можливо відчув, що розмова рухається в напрямку, що йому не підходить. Він підвищив голос і примусово повернув напрямок розмови. – Зараз між полковником Сакай та родиною Ічідзьо не має стосунків. Оскільки ми раніше з ним спілкувалися, у нас було багато спільних знайомих і мені вдалося дізнатися, що відбувається зараз. Група полковника не повинна планувати заколот. Якщо вони щось і планують, мабуть, хочуть залучити у свою фракцію велику групу молодих магів і напасти на Великий Азійський Союз. – Цього не достатньо, щоб бути спокійним... Але дякую. Це було корисним. – Н-нічого особливого, я не дізнавався це спеціально для тебе, тож не варто дякувати. Тому я не думаю, що усе вилізе під час змагань. Думаю лише після закінчення турніру вони проявлять себе. Чи буде це на вечірці закриття, чи вони зв’яжуться з кожним індивідуально... Зв’яжись зі мною, якщо дізнаєшся більше. – Це допоможе. Коротко подякувавши, Тацуя провів поглядом Масакі, що нетерпляче пішов геть. Тацуя знав, що здогад Масакі був не вірним, але не мав намір залучати його до справи з Ляльками-паразитами. «Радикали...» Виявивши кандидатів, що можуть виконати роль «цапа-відбувайла», Тацуя заспокоївся. Очевидно на відволікаючий маневр часу не вистачить. Залишилося менше десяти днів до Кросу з перешкодами, де буде проведено експеримент з Ляльками-паразитами. Завершити роботу за цей короткий час буде важко, навіть при співпраці Якумо. За підтримки Йотсуба, це можливо. Але, перш за все Мая не може погодитися на часткове бомбардування тренувального району Фудзі. «Здається, я занадто невпевнений, це на мене не схоже...» Так Тацуя признав, що втомився. На сьогоднішній вечір викинути Ляльок-паразитів з голови та відпочити під час чаювання з сестрою та друзями. Так наказав собі Тацуя. ◇ ◇ ◇ У третій день відбудеться відбіркова та фінальна гра парного Падіння щита та фінальний матч Руйнування льодових стовпів серед хлопців. А зараз була середина третього фінального матчу «Падіння щита». За перемогу у фінальному матчі боролися Перша та Третя старші. Переможець цього матчу здобуде перемогу в Падінні щита серед хлопців. Томіцука підняв свій щит і кинувся в перед. Гравці Третьої старшої, котрі з минулого знали, що обоє з пари Першої старшої були бійцями ближнього бою, тримали дистанцію від Кіріхари та Томіцуки. Однак Третя старша вважала, що зараз діє дистанційна надміцна магія Області контролю, яку Томіцука звузив замість розгортання по площі, насправді ж їм перешкоджало Переривання техніки контактного типу. Представники Третьої старшої атакували масами стиснутого повітря. – А-а-а-а! Ударні хвилі, що вийшли зі щита Томіцуки, розбили стиснене повітря перетворивши його у «досить сильний» вітер. Поєднуючи магію «Експлоушін» та магію з системи руху «знерухомлення». Замість того щоб застосувати радіальне прискорення до твердих тіл, ця модифікація події, надавала вектор прискорення газу, що контактував зі щитом, перпендикулярно до площини щита, «знерухомлення» пригнічувало її віддачу. Перед початком підготовки до Турніру дев’яти шкіл, Томіцука не міг опанувати атаки магією повітря, що є популярною технікою серед сучасних магів. Більшість типів цієї магії потребують тримати повітря скинутим, до тих пір поки воно не наблизиться до супротивника, або не вступить з ним в контакт. Було не минуче, що Томіцука, який не міг контролювати магію поза діапазоном кінцівок був не добрий в цьому. Однак, річ у тім, що він взагалі не міг опанувати цю магію, це було лише питання усвідомлення. Поки ти стоїш на Землі, повітря оточує тебе скрізь. Воно завжди в межах досяжності. Якщо ви просто хочете прискорити повітря під рукою, вам не потрібне дистанційне управління. Наприклад, хвиля стиснутого повітря, яку використовують кулаки Савакі, просто вштовхує повітря з яким контактує, масою повітря зібраною навколо кулака. Хоча це всього лише частина тіла, важко встежити за його прискоренням до швидкості звуку одночасно з захопленою масою повітря, проте дистанційний контроль над повітряними масами не використовувалося. Саме Тацуя, що виконував роль тактика, розробив теоретичну основу. Але Хіракава Чіакі змогла розробити послідовність активації та оптимізувати CAD, щоб Томіцука спромігся використовувати «вибух». З самого початку Чіакі була гарна в роботі з обладнанням, таким як CAD і непогано налаштовувала типи запуску, але не в програмному забезпечені, особливо, в його створені. Однак коли Чіакі почула від Томіцуки про концепцію «вибуху нульового діапазону», звернулася для навчання до Дженніфер Сміт, щоб попрацювати над Послідовністю активації, в якій вона була гарна і змогла переналаштувати режим системи вибуху, щоб Томіцука міг легко з нею впоратися. Завдяки Чіакі, Томіцука зміг використати вибух навіть на нульовій відстані. Коли він розбив атаку, на перший план вийшов Кіріхара. На ринзі Томіцука стояв по центру, пара Третьої старшої на краю, а Кіріхара між ними. Кіріхара опустив тіло, сперся на одне коліно і стукнув щитом об ринг. На мить пізніше ринг колихнувся. Вібраційна хвиля була надіслана магією для регулювання циклу, відповідно до коливання, що відскочило від рингу. Тремтіння в центрі було більшим. Однак психічний вплив на пару Третьої старшої на краю був вищим. Якщо вони впадуть з рингу їх дискваліфікують. Їх свідомість сконцентрувалась на тому щоб встояти на ногах. Тим самим відволіклись від Кіріхари та Томіцуки. А вони не були тими, хто проґавить шанс. Томіцука, прискорившись магією Самоприскорення, обійшов Кіріхару і вдарив щитом гравця Третьої старшої Цього разу він чудово спрацював з вибухом націленим на тверді тіла. Інший гравець Третьої старшої не міг турбуватися про те, що його партнер вийде за межі рингу. Кіріхара штрикнув краєм свого щита щит гравця. Транспортований Високо частотний клинок. Дерев’яний щит гравця Третьої старшої не розколовся, а розлетівся. Не чекаючи другого раунду, перемогу в парному Падінні щита серед хлопців отримала Перша старша. Кіріхара узяв руку Томіцуки та підняв її в гору. Радіючи, Чіакі в кріслі для персоналу, поруч з рингом, плескала в долоні. Чіакі що весь час була похмурою, бо сиділа поруч з Тацуєю, схоже, забула про це. ◇ ◇ ◇ На третій день, Перша старша здобула третє місце у чоловічому парному Руйнуванні льодових стовпів та перше серед жіночих пар. Пара хлопців з першим місцем Падіння щита, пара дівчат випали з кваліфікації. Прорахунок з жіночою парою Падіння щита, стався в тому, що вони потрапили у відбіркову групу з Третьою старшою, що і стала переможцем у дисципліні, якби вони перемогли їх у кваліфікації пара Першої старшої неймовірним результатом. Настільки жорстким був матч. Але результат є результат. У сьогоднішніх змаганнях, Третя старша посіла друге місце. Наприкінці другого дня, різниця між Третьою та Першою старшою, що становила сорок очок, зросла до ста. В результаті, атмосфера святкування пар-переможців за обіднім столом не була бадьорою. Натомість це не означало що... – Шізуку, вітаю з перемогою! – Ну зі здібностями Шізуку це природно. – Так, вітаю, Шізуку. На вечірньому чаюванні, біля робочого трейлера, навколо Тацуї, всі слова линули, щоб відсвяткувати перемогу Шізуку. – Дякую всім. Незалежно від того, скільки б разів не звучала похвала, ви будете щасливі. Трохи сором›язливо, легко вклонилась Шізуку. – Завтра це чекає Міюкі. І трохи сором’язливо, але не ховаючи очі, Шізуку перевела увагу на Міюкі. – Так, я повинна постаратися. Міюкі також відповіла Шізуку з прямою посмішкою, без жартів та обману. – Я думаю, що Міюкі не повинна думати про те, щоб Зробити усе можливе. Якщо ти зосередиш на цьому усю увагу, можеш застрягти на несподіваних підводних каменях. – Міюкі не може програти, потрапивши на якісь підводні камені, хіба ні? Єдине, за чим потрібно стежити, це не бути дискваліфікованим через фальстарт. – Це найбільший підводний камінь. Так... Субару, Еріка, ви теж так думаєте так про мене? Субару та Еріка прикинулися настороженими, можливо вони не змогли витримати чистої атмосфери, що виникла між Шізуку та Міюкі. Не підтверджуючи це, Міюкі повернула злегка жартівливий протест, і усі занурилися в розслаблену атмосферу. – Ні, насправді ні. З гіркою посмішкою відповіла Субару, Міюкі не продовжила наполягати. Сяюча балаканина дівчат танула на вітру в нічному небі. Як і очікувалося, на вечірній чайній вечірці, біля робочого транспортного засобу метушилося все більше людей. Еріка, що в перший день сказала «у мене справи», брала участь з минулого вечора, ніби нічого не сталося. Цього разу до них приєдналися Сатомі Субару й Акечі Емі. За столом для туристичного табору місця майже не було. Зі збільшенням кількості людей потрібно буде знайти більше столів та стільців. Хоча всі гравці, другорічки, вже тут, можливо про збільшення думати не доведеться. До речі, про чайну вечірку Тацуї серед учнів Першої старшої дізналися наступного ранку. Тож причина, чому Емі та Субару приєдналися цього вечора не тому, що вони розслабилися після однієї ночі – Навіть так я рада, що Еймі у гарному настрої. Я думала що робити, якщо усе залишиться на всю ніч. – Й... я не кисну! Це не проблема! Це важливо, тож вона про це згадала... Якщо ні, Субару просто заспокоїть Емі, що наполягала «все добре». Були сумніви, чи справді її потрібно заспокоювати, але Емі погано почувалася, принаймні так відчувала Субару. Субару та Емі ділили один номер. Вони не настільки близькі до Тацуї, як Хонока і Шізуку, за винятком поєдинків, від самого початку Турніру дев’яти шкіл, вони спілкувалися тільки між собою. Тож Субару було не комфортно, коли в Емі поганий настрій, але вона хотіла зробити більше як для друга. – Щось сталося? Тією, кого запитала Міюкі, буда Субару, а не Емі. – Нічого! Закричала Емі, намагаючись перекричати їх збоку, з червоним обличчям. Однак в неї не було можливості зупинити Субару. – Це Томіцука... Знизавши плечима, закривши одне око, з зітханням відповіла Субару, не лише Міюкі, але й Шізуку та Хонока з розумінням на обличчі зітхнули «А...». – Що не так з Томіцукою? Мідзукі запитала Шізуку, що сиділа поруч. Але на її запитання відповіла Еріка. – Він увесь час заграє з тією дівкою. – Тією дівкою?.. – Хіракавою. Хіракавою Чіакі. Здається, Мідзукі нарешті зрозуміла, що хотіла сказати Еріка. Однак, певно, вона ще не була переконана і, з питанням в погляді, поглянула на Емі. – Еймі. Це Томіцука-кун, тож я думаю, що він просто дуже вдячний. Томіцука та Чіакі за вечерею були досить дружніми (з іншого боку Чіакі весь час була пригніченою), Хонока, що була свідком цього, втішила Емі. – Тому я нічого не маю проти. Емі заперечила це, але не тільки Хонока бачила спілкування Томіцуки та Чіакі. Міюкі та Шізуку бачили теж саме. Крім того, глядячи на обличчя Емі, Субару з першого погляду було очевидно, кому можна довіряти. – Еймі, Томіцука безнадійний. – Що?! Бачачи таку просту реакцію, було легко зрозуміти чи збиралася вона щось приховати. Однак манера мови Шізуку, також була провокаційною, м’яко кажучи. – На відміну від пана Тацуї, Томіцука-кун справді нечутливий, тому йому потрібно говорити прямо. Пропущена сторона залишилася осторонь, на обличчі Емі з’явився чутливий вираз. Це було обличчя того хто не хотів захищатися і навіть не міг захиститися. Говорячи про делікатні вирази, Тацуя, якого згадали, не знав який вираз обличчя слід обрати. На щастя, його розгубленість тривала не довго. – Майстре. Раптово звернулася телепатією Піксі, і Тацуя встав з випадковим обличчям, приховуючи напругу. Він заборонив Піксі використовувати телепатію, за виключенням певних випадків. Іншими словами це був такий випадок. – Старший брат? – Пан Тацуя? – Здається, з машиною щось не так. Швидко гляну. Кинувши виправдання для тлумачення Міюкі та Хоноки, Тацуя попрямував до робочого автомобіля. Коли він увійшов в автомобіль, Піксі провела його до карти на інформаційній панелі біля водійського сидіння. Курсор розміщений в центрі карти, вказував на примикання військової дороги з протилежного боку маршруту Кросу з перешкодами. – У цьому місці я відчула реакцію моїх побратимів. – Реакція все ще присутня? Запитав Тацуя Піксі, глядячи на карту зі складним виразом на обличчі. – Ще триває. Здається, моє існування також було виявлено. – Ти знаєш кількість? – Ідентифіковано шістнадцять індивідів. Це відповідало кількості гіноїдів, яку Тацуя виявив у колишній Дев’ятій лабораторії. – Ах... Несподівано вигукнула Піксі. Подібна рефлекторна поведінка, останнім часом, ставала більш людською. – Що сталося? – Реакція побратимів одномоментно зникла. Здається, вони заснули. – Якісь ознаки руху? – Під час реакції не було. На цей момент, Ляльки-паразити не можуть бути відкрито розгорнуті на військових об’єктах. Він не знав, наскільки це поширено, але експеримент продуктивності Ляльок-паразитів повинен бути секретним проєктом. Тож Тацуя розсудив, що було б раціональним підготувати щось на кшталт мобільної лабораторії та вивести її на навчальне поле. Він не знав яким був ефективний діапазон систем моніторингу за Ляльками-паразитами. Однак для перевірки працездатності, їм певно хотілося стежити за проходженням випробування не долаючи велику відстань. Позиція, що знаходилася позаду маршруту, відповідала цій умові. Проте була і проблема... «Оскільки ми виявили Ляльок-паразитів, там повинні були дізнатися місце знаходження Піксі...» Це викликало занепокоєння. Так само як Піксі може розпізнати Ляльок-паразитів, Ляльки-паразити могли розпізнати Піксі. І водночас це означало, що експериментальна група родини Кудо, могла знати що Ляльок-паразитів виявили. На їх місці Тацуя негайно поїхав би геть. Або залишив би це місце до дня експерименту. Однак вони влаштувались під заступництвом Кудо Рецу, існує велика ймовірність, що вони не будуть настільки насторожені. «...Ти ж вчора вирішив, що нічого не зміниться, якщо просто думати. Це може бути даремно. Я не проти якщо ненадовго.» Провагавшись прийшов до такого рішення Тацуя. Коли він зібрав обладнання, сховане в робочому транспорті, і вийшов з машини, чаювання вже завершилося. – Пан Тацуя, побачимося завтра. – Міюкі, побачимося. – Тацуя-кун, дякую за чай. – Шіба-кун, Міюкі, вибачте за турботи. – Побачимося, Тацуя. – Доброї ночі, Шіба-семпай. Піднесені та щасливі Друзі (плюс один кохай) повернулися в готель. Провівши їх поглядом, Міюкі поглянула на Тацую і посміхнулася. – Старший брате, ви йдете? – Так. Перебільшено кивнув Тацуя, не намагаючись щось приховати Я так і подумала, тому попросила усіх піти раніше. Його страшно бачили наскрізь, але перш ніж хвилювання описане думкою, «що це щойно було» досягло свідомості, воно зникло. Однак наступні слова вразили Тацую ще більше. – ...Старший брат, будь ласка, не йдіть. – Міюкі ...Ти про що? – Ні. Старший брат, я не можу вас відпустити. На обличчі Міюкі не було й тіні схвильованості. Її очі сяяли яскравим сяйвом і волею. – Чи справді вам треба йти до ворога зараз? Міюкі так не думає. – Піксі виявила місце знаходження ворога. Нарешті є зачіпка. – Проблема не в цьому. Мені хотілося запитати, чому Старший брат повинен йти, щоб наперед не допустити експерименту родини Кудо. Це був рідкісний випадок, коли у Тацуї не знайшлося слів. З часу отримання повідомлення з попередженням від невідомого відправника, він сприймав це як належне. Але це те що він повинен робити? – Це може бути моїм егоїзмом. Я не допомогла старшому братові цього разу, тож можна думати, що це виглядає безсоромно. Говорячи це, Міюкі була рішучою. Вона прийняла «ганьбу» і стояла перед Тацуєю. – Я приму наганяй. Але, старший брат. Будь ласка, вислухайте мене перед цим. Тацуя не відводив погляд від погляду Міюкі. Він вирішив йти до ворога, але не міг ворухнутися перед нею. – Не має причин, щоб Старший брат відповідали за експерименти родини Кудо. Старший брат не несуть відповідальність за тест на працездатність Ляльок-паразитів. Тацуя це знав. І в душі погодився з цим. – Разом з тим, немає жодних причин, чому старший брат повинні відповідати за всіх гравців Кросу з перешкодами. – ... У нього було відчуття ніби його вдарили по плечу палицею для медитації8, під час сидячої медитації. Тацуя, невиразно, почав розуміти, що Міюкі хотіла сказати, що його сестра мала рацію, а він не правий. – Старший брате. Зараз Міюкі скаже егоїстично. Я хочу сказати дещо дуже ганебне. В тоні Міюкі не було ні смиренності, ні награної злості. Вона зовсім не вагалася. – Старший брат, повинні захищати тільки мене. Я єдина, за кого відповідають Старший брат. Тільки її голос тремтів, майже ридав. – Не лише про учнів інших шкіл ай про учнів Першої старшої, старшому братові непотрібно дбати ні про кого, окрім мене, і тільки! Міюкі щільно стиснула зуби. Її чубчик приховував слізні очі. – Все що вам потрібно, залишити Ляльок-паразитів в спокої до дня змагань. Якщо у них не має думки про звільнення тіла паразита, вони не ворог для старшого брата. Все що вам потрібно зробити, це знищити їх в той день. Ті що звільняться з тіл, я приберу після змагань. Наче кидаючи виклик, піднявши погляд, Міюкі поглянула в очі Тацуї. Її очі не плакали. – Якщо ви все-таки скажете, що підете, я зупиню вас всіма своїми силами. Цього разу Тацуя серйозно запанікував. Відчувши в Міюкі зростання забороненої сили. – Зупинись, Міюкі! Ти збираєшся запечатати мої «очі»?! Якщо ти це зробиш, ти не зможеш використовувати магію! – Доведеться утриматися від завтрашніх змагань. Можливо, доведеться полишити першу старшу школу. Але це краще, ніж дозволити старшому братові примушувати себе! Міюкі вперше проявила своє хвилювання. З ридаючим голосом, вона продемонструвала свої істинні почуття. – Старший брате, ви помітили наскільки сильно тиснете на себе?! Зранку до вечора налаштовуєте CAD спортсменів, після змагань прислуховуєтеся до порад інших техніків і даєте поради, до ночі готуєтеся до наступного дня, навчаєте кохаїв. З іншого боку, маючи справу з сім’єю Кудо та Силами Самооборони... З такою швидкістю, навіть якщо це ви старший брат, ви не витримаєте! Старший брат зламається! Сльози густо полилися з обох очей Міюкі. Нарешті Тацуя зрозумів, що втомився і настільки знесилений, що не зміг зрозуміти наскільки важкі думки у його сестри. Він відчув, що його серцю стало світліше і вагання полишили його. – Тобі не потрібно щось робити. Міюкі здивовано поглянула на Тацую. Розчарування зникло з його голосу і натомість його наповнила ніжність. – Сьогодні я повернуся до кімнати. – Старший брате?.. – Міюкі. Те, що ти казала правильно. Я помилився. Міюкі не сподівалася, що його вдасться переконати. По-людськи, Міюкі розуміла, що брат правий. Тож вона не могла повірити в намір Тацуї. – Ти права. Ти єдина, кого я повинен захищати. Поки можу тебе захистити, решта не має значення. Поки ти поряд усе буде добре. Це були слова, які Міюкі завжди хотіла почути, слова що наповнили та зв’язали її серце. Міюкі мовчки дивилася на Тацую, ніби те красномовство, що він згадав - брехня. Так само прямо, як раніше, із зовсім іншим мрійливим виразом. – Повернімося до кімнати. Розправивши плечі, Міюкі, наче лялька, попрямувала до готелю. Мінамі за їх спинами, що до кінця спостерігала за всім на задньому плані, прослідувала за ними, опустивши голову, щоб приховати вираз, наче страждає від свербіння. ◇ ◇ ◇ Вранці на четвертий день змагань. У жіночному сольному змаганні Руйнування стовпів, Міюкі виграла обидві гри, фінального раунду, менше ніж за хвилину. Це була стрімка перемога, що викликала тривогу за травму іншого гравця, але Міюкі це не хвилювало. Публіка навіть не могла звернути увагу на невдаху. Трибуни забули про оплески й просто дивилися на усмішку Міюкі. Їх просто зачарували. Після обіду буде сольне Руйнування льодових стовпів серед хлопців, та сольне Падіння щита. Тацуя відповідав за Падіння щита. По дорозі до рингу, Тацуя приєднався до Савакі. – Шіба-кун, ти, сьогодні маєш гарний вигляд. Хоча ранок він присвятив Руйнуванню стовпів (тобто Міюкі), але вони зустрічалися за сніданком у наметі. – Хіба щось змінилося? Запитав Тацуя Савакі, відчувши при цьому різкий і раптовий поворот теми. – Ага. Першого, другого та третього дня здавалося, що ти не повністю зосереджений. Попри це, я не збирався про це говорити, тому що ти належно виконував роботу, але мені було цікаво, може в тебе якісь проблеми. Подумки Тацуя був збентежений. Його охопило не хвилювання, а сумніви, але він не показав цього на обличчі. Насправді його друзі, такі як Хонока, Шізуку, Мікіхіко, а також Ісорі та Азуса, що були ближчими до нього, ніж Савакі, не помітили його поганий стан. Можливо, він міг помітити невеликі зміни, оскільки вони довго не спілкувалися, але попри це, це були жахливі навички спостереження. – У тебе сьогодні свіже обличчя. Прямо заряджаєш енергією. – Можливо я втомився, навіть не усвідомлюючи цього. Вчора я добре виспався, за останній час. Це було логічне, але не дуже вдале виправдання. Тацуя все ж так відповів, хоч і знав що це не переконливо. – Добре. Це піднімає мій бойовий дух. Однак Савакі навіть не думав демонструвати своєї підозрілості. Він просто сяяв очікуванням. Не думав ні про що зайве, його погляд був спрямований лише на майбутній матч. ◇ ◇ ◇ Наче відповідаючи піднесенню Тацуї, почалося сходження Першої старшої. На четвертий день, результатами Першої старшої стало трете місце в одиночному Руйнуванні льодових стовпів серед хлопців і перше серед дівчат. Перші місця в сольному Падінні щита як серед хлопців, так і серед дівчат. Відставання від Третьої старшої, що зранку становило сто балів, зменшилося до шістдесяти. Просування Першої старшої продовжилося й у дивізіоні новачків. У перший день змагань Роар енд ганер дивізіону новачків, перші місця зайняли як хлопці, так і дівчата. Тацуя, разом з Кенто, був техніком дуету хлопців, привівши кохаїв до явної перемогти над Сьомою старшою. Стоячи на вершині п›єдесталу, гордовитий вираз Касумі говорив, «І що тут складного!» На другий день в Дивізіоні новачків фінал Падіння щита і Руйнування льодових стовпів. У Падінні щита, хлопці були третіми, а дівчата знову перемогли. Тацуя виступав техніком Мінамі, але майже нічого не робив. В Руйнування льодових стовпів результат був тотожним.. Руйнування льодових стовпів стало персональним бенефісом Ідзумі. Сповнена радості Ідзумі повернулася до намету Першої старшої... Обійняла Міюкі з дещо дратівливою посмішкою, але цього разу Міюкі стримано виконала роль подушки (просто стояла), поки та не була задоволена. Третій день Дивізіону новачків. – ...З цим нічого не поробиш. – Зрештою, складно конкурувати з Аяко в Ілюзорній битві... Навіть я не була б їй противником. Готуючись до Ілюзорної битви Основного дивізіону, що пройде наступного дня, Тацуя, який сьогодні був вільний, спостерігав за Ілюзорною битвою з трибун. У фінал пробилася лише одна учасниця Першої старшої. Насправді на етапі вибору гравців, були плани дозволити виступити в Ілюзорній битві чи Касумі, чи Ідзумі. Багато хто підтримував цей план, але Тацуя категорично виступив проти, тож Касумі призначили в Роар енд ганер, а Ідзумі на Руйнування льодових стовпів. Привід негативного ставлення Тацуї до того що ці двоє виступлять в Ілюзорній битві «Касумі краще підходить для Роар енд ганер», «Ідзумі підходить для Руйнування льодових стовпів», не був брехнею. Особливістю родини Саєгуси є те, що вони «не мають слабких сторін», інакше кажучи, вони підходять для будь-якої магії. Маюмі зі своєю спеціалізацією, скоріше великий виняток. Але справжньою причиною було те, що «В Ілюзорній битві Аяко не перемогти». Аяко спеціалізується в магії «Абсолютна чистота», магія системи Конвергенції, яка розмиває та усереднює газ та енергію, поки їх не можна буде розпізнати. Абсолютна чистота не мала прямого зв’язку з Ілюзорною битвою. Але в Аяко є ще одна магія, в якій вона така ж добра, як і в «Абсолютній чистоті». А саме «Модельований моментальний рух». Магія, яка покриває вас або союзників повітряним коконом, нейтралізує інерцію і миттєво переміщує у вакуумній трубці. Вона не могла скористатися вакуумною трубкою звичайним чином, оскільки вона вважатиметься перепоною для інших гравців. Однак якщо спростити послідовність Модельованого моментального руху, це стане магією, яка створює пориви вітру, що дозволять стрибати зі швидкістю не помітною для ока. Навіть скориставшись магією Польоту, цю швидкість не перевершити. Модельований моментальний рух значно поступається Магії Польоту за відстанню переміщення. Але в Ілюзорній битві це не мало значення. Єдиний спосіб перемогти Аяко в цьому змаганні - це стерти світлову кулю, до того як вона знайде її. Як і очікували Тацуя з Міюкі, в Ілюзорній битві Дивізіону новачків, Аяко здобула одноосібну перемогу. Учасниця Першої старшої також гарно боролась. Якщо так і продовжиться, вона посяде друге місце. І не більше. Навіть зараз розрив у кількості очок тільки збільшувалася. Прозвучав сигнал завершення матчу. «Переможець Ілюзорної битви Дивізіону новачків - Куроба Аяко з Четвертої старшої». Друге місце було за Першою старшою, третє - Третьою старшою, а четверте у П’ятої. Останній день Дивізіону новачків, Код моноліту. Перша старша знову показала відмінний бій. Код моноліту, який цього року проходить за круговим форматом і в Основному і в Дивізіону новачків він поділяється на два дні, використовуючи шість арен, за десять раундів, кожна школа проведе вісім боїв (тобто, кожна школа вдвох раундах не битиметься). Другий день, Дев’ятий раунд. Команда Першої старшої, яку очолював Шіппо Такума, поки що виграв всі шість боїв. Новачки відчували себе переможцями, оскільки в попередньому матчі перемогли суперника, що до початку бою вважався найважчим противником, Третю старшу. Однак, побачивши, як Третя старша програла в наступній грі Четвертій старшій, свідомість Такуми охолола, ніби на голову вилили відро холодної води. – А хлопчина не поганий. Як його звуть? Запитав Лео Тацую, що спостерігав за цим матчем з загальних трибун, замість місць для зацікавлених людей. – Куроба. Куроба Фумія. – Куроба, звичайно... Пробурмотів Мікіхіко, який також спостерігав з загальних трибун, так ніби боявся заговорити. Матч Першої старшої проти Четвертої старшої ось-ось закінчиться. Нажаль у вигляді муки для Першої старшої. Гірська арена, з великими валунами, що розкинулися навколо, імітувала карстовий пейзаж. Встановлений на краю моноліт Першої старшої захищав Шіппо Такума. Несподівано, він сам викликався в захист, поки що він відбив усіх ворогів. Можна сказати, що причиною перемоги над Третьою старшою було те, що Такума відбив усіх порушників. І все ж Фумія тіснив Такуму. Фумія, наче Ушівакамару9, стрибав з валуна на валун, не даючи Такумі прицілитися. Фумія, в повітрі, націлив CAD у формі пістолета, атакуючи Такуму не матеріальним ударом і вразив Такуму. Окрема системна магія «Фантомний удар». Техніка, яку використовував Тацуя в дивізіоні новачків минулого року, але набагато потужніша, ніж у нього. Так і слід було очікувати, Фумія використовував не лише Фантомний удар. Під Фантомним ударом він майстерно приховував позасистемну магію, на якій спеціалізувався, «Дейрект пеінт10», лише Фумія міг використовувати магію, яка змушувала розум опонента безпосередньо відчувати біль. Сила була настільки слабкою, щоб її не помітили не лише глядачі на трибунах, але й присутні тут дослідники магії, тому її не вистачило, щоб Такума знепритомнів від одного удару. В результаті, магія Фумії була визнана потужним Фантомним ударом, а не Дейрект пеінт Якою б силою це не вважали, результат це не змінювало. Біль, що накопичувалася у свідомості, безумовно, заважала Такумі зосередитись. Зниження концентрації, безпосередньо, вело до зменшення сили магії та зниження рівня її успішності. Такума спробував створити «Стон шауве11», щоб зупинити рухливість Фумії, застосувавши магією Колоніальний контроль на гальці, щоб зосередити її на ворогу. Навколо Такуми зависло каміння. Однак воно не влучило в Фумію, а впало на скелю, де було трохи раніше. Прихований під Фантомним ударом Дейрект пеінт вистрілив з руки Фумії. Фумія вибив усіх трьох представників Першої старшої, забезпечивши перемогу Четвертій старшій. Код моноліту Дивізіону новачків завершився перемогою Четвертої старшої. Однак Перша старша зайняла друге місце і здобула загальну перемогу у всьому дивізіоні новачків. Як Результат, в кінці матчів дивізіону новачків різниця між першим місцем Третьої старшої та другим місцем Першої старшої становила п’ять очок. Завдяки успіху першорічок, боротьба між Першою та Третьою старшої, за першість повернулася до початку. Дев’ятий день Турніру дев’яти шкіл. Знову повернулися з дивізіону новачків до основного. І під зорями небом вже повинен був відбутися фінал Ілюзорної битви, також відомої як «Танець фей». На фінал Перша старша відправила Хоноку та Субару. Техніком Хоноки був Тацуя, а техніком Субару - Азуса. Попри те, що вони обидві були другорічками, це був стратегічний крок, щоб збити Третю старшу одним ударом. У той момент коли у фіналі опинився один гравець Третьої старшої, стратегія вже була на половину успішною. І Тацуя, і Азуса робили усе можливе, щоб забезпечити половину. Решта залежало від гравця. Хонока, яка переодягнулася у світло-лаймову форму, що огортала її тіло, трохи сором’язливо стояла перед Тацуєю. Навіть знаючи, що це костюм для змагання, їй було соромно перед очима протилежної статі, на такій близькій відстані. – Все добре. Чи є щось, що викликає незручності? Неминуче, що після перевірки CAD Тацуя оглянув тіло Хоноки. Бо у його випадку, перевірка «поглядом» була надійнішою, ніж довірити це машині. – Ні... жодних. Все добре. Нарешті, сором’язливо відповіла Хонока, тихим голосом. У неї було більше причин соромитися, ніж простий погляд протилежної статі. Тацуя це знав, але удав, що ніби нічого не відбулося, бо розумів це. Як тільки, Тацуя замислився, чи слід від неї відійти, до закінчення змагання, щоб вона могла сконцентруватися на матчі... І збирався звернутися до Хоноки. – Шіба-кун, я тебе потурбую. З сусідньої кабінки, де Азуса проводила останні корегування, вийшла Субару. – Вам щось потрібно? Це були дещо не дружні слова, але тон був не настільки недружнім. Тацуя просто запитав. Хоча вони учасниці однієї школи, Ілюзорна битва була індивідуальним змаганням. Відвідувати іншого учасника перед матчем, хоч не назвати божевіллям, це було незвично. – Я на хвилинку, привітатися з Шібою-куном. – Привітатися? Зі мною? – Так з тобою. З бурхливим жестом кивнула Субару. Однак, вона завжди така. У всякому разі, рік тому, і це вже не привертало увагу. – Я виграю цей матч. Вибач, міфу непереможності Шіби-куна, сьогодні кінець. Однак, така зарозумілість не була властива Субару. Те, що називали «міфом непереможності» базувалося на тому, що гравці, за яких відповідав Тацуя, минулого року, програли лише один одному. Так само як і на цього річному Турнірі дев’яти шкіл парне Роар енд ганер Емі, парне Руйнування льодових стовпів Шізуку, сольне Руйнування льодових стовпів Міюкі, парне Падіння щита Кіріхари, та сольне Савакі, Роар енд ганер хлопців та Падіння щита дівчат Дивізіону новачків, усі вони перемогли у своїх змаганнях. – Але перемагав не я. Але Тацуя не зараховував це до своїх досягнень. Емі, Шізуку, Міюкі, Кіріхара, Савакі, Мінамі. Усі ці гравці, могли виграти у своїх змаганнях без його допомоги. Тацуя думав, що це він той кому пощастило. Хоча він і відповів з гіркою посмішкою, це не означало, що у нього був впертий характер. – Все-таки. Гравці під відповідальністю Шіби-куна непереможні. Я зупиню цей Міф. Однак з об’єктивного погляду, не має сумнівів, що це досягнення чинило тиск на опонента. Таким невластивим нахабним ставленням Субару, певно, могла позбутися цього тиску. Якщо чесно, йому це було неприємно. Однак навіть попри це, Субару, для Тацуї, гравець з його школи. І посилення тиску було б поганою ідеєю. – Ось як. Тацуя не мав іншого вибору, окрім як коротко відповісти. Коли він озирнувся до Хоноки, побачивши що Субару пішла, та чомусь загорілася. – Пан Тацуя! В очах вже не було сорому. Натомість палало полум’я бойового духу. – Я зроблю все, що від мене залежить. Зроблю все можливе, щоб перемогти! Я захищу рекорд непереможності пана Тацуї! Вона була в запалі й він побоювався, що вона може собі нашкодити. Однак у випадку Хоноки, заспокоїти її зараз, матиме явний несприятливий вплив. За рік Тацуя вивчив її характер. – У такому випадку. Покладаюся на тебе. Скоріше, краще заохотити її у такій ситуації. – Так! Хонока виглядала щасливою і кивнула з повною усмішкою. Фінал Ілюзорної битви. У підсумку, Хонока виграла, а Субару зайняла друге місце. Учасниця Третьої старшої зайняла третє місце, але зароблені очки становили вісімдесят для першої старшої та двадцять для Третьої старшої. Нарешті Перша старша посіла лідируючі позиції в загальному заліку. ◇ ◇ ◇ – Я трохи хвилювався в процесі, але ми змогли зробити це і цього року. За обіднім столом, де зібралися учні Першої старшої, було скоріше почуття полегшення, а не радості. На десятий день Турніру дев’яти шкіл Перша старша виграла в Коді моноліту і збільшила різницю з Третьою старшою до дев’яносто п’яти очок. В один момент, вони змогли злити сто очок, але повністю повернули їх. – Сьогодні найціннішим був Йошіда. Він зробив дуже гарну роботу. Тим хто хвалив Мікіхіко, був учасник команди Коду моноліту, учень третього року Індо-британського походження з рідким золотистим волоссям та темною шкірою, на ім’я Мінакамі Кері. –– Ні... Це не тільки моя заслуга. За мною стояли семпаї. Сказавши це, Мікіхіко звернув погляд на Тацую, що їв в оточені дівчат на деякій відстані. Також мені допоміг Тацуя... – Вірно. Цього року Шіба також продемонстрував чудові навички, як інженер. – Ей, Шіба?! Тацую, який підняв і повернув голову, Кері підізвав до себе легким помахом руки. Тацуя підвівся з напівз›їденою тацею. Глядячи на Тацую, що підійшов до столу хлопців, подалі від його групи чудових дівчат, включаючи його молодшу сестру Міюкі, у Мікіхіко з’явились злі думки «можливо він єдиний у кого залишаться приємні спогади...», та впевненості не було. – Сідай. Сказав глава столу хлопців, Савакі. Тацуя не наважився вчинити всупереч, оскільки приніс тацю, він подумав про це з самого початку, тож сів на стілець, демонструючи розуміння. – Гарно попрацював сьогодні. – Ні, вчора було не так багато роботи, тож я навіть трохи відпочив. Те, що Тацуя відповідав за Мікіхіко не було поспішним рішенням. Він з самого початку повинен був піклуватися про CAD Мікіхіко. Від початку передбачалося, що матчі Ілюзорної битви та Коду моноліту можуть пересіктись. Розуміючи, що це не обґрунтовано, Тацуя був обраний інженером Хоноки та Мікіхіко. – Вчора, то було вчора. Це ми зрозуміємо. Всі присутні, це розуміли, але сказати наважився лиш Хаторі, демонструючи особливість його характеру, «чесність і твердолобість». – Саме так. Вчора з твоєю роботою не виникло жодних проблем, хоч ти й виглядав дещо розгубленим. Безумовно, ти сприяв сьогоднішній перемозі. – Це майже на певно забезпечить загальну перемогу. Я маю на увазі, що ти можеш показати своє обличчя перед семпаями. Слідом за Савакі, з полегшенням висловився Кері. Оскільки його вперше обрали на турнір на третьому році, традиції сильно вкоренилися в ньому. З погляду Тацуї, це була передчасна заява. Залежно від завтрашнього Кросу з перешкодами, різниця все ще могла стати зворотною. Але Тацуя цього не зазначив. Якщо чесно, то він не хвилювався за їх бали в рейтингу чи загальну перемогу. Завтрашнє змагання завершиться безпечно. Ні, він переможе усі перешкоди, щоб завтра змагання завершилося безпечно. Подумав Тацуя на свою невинну відповідь. ◇ ◇ ◇ Після вечері Тацуя пішов на оглядовий майданчик готелю. Місяць ще не піднявся, але небо було ясним. Гора Фудзі чітко окреслювалася зоряним світлом. Тільки темрява перед ним нагадувала прірву. З балкона він дивився на маршрут завтрашнього Бігу з перешкодами, встановлений в штучному лісі з обурливими пастками за лаштунками. – Ну, як? Запитав він ляльку у формі дівчини, що стояла поруч. – Реакції не має. Допускаю, що вони все ще сплять Відповів монстр, що існував в середині ляльки. Це була інформаційна форма життя з духовних часток, яку на лондонській конференції назвали «Паразит», а Тацуя та інші називали «Піксі». – Потрібно чекати до завтра. Слова Тацуї були сповнені розчарування. Але ознак падіння духу на обличчі не було. Не було сумнівів, що Тацуя серйозно хотів дізнатися, де знаходиться гуманоїдна магічна зброя «Ляльки-паразити», що утримують паразита в середині гіноїда, головний герой, експерименту, що планувався завтра. Але привівши сюди Піксі, він не очікував, що їх знайде. Перш за все, якщо він просто хотів, щоб Піксі знайшла Ляльок-паразитів, не було потреби підніматися так високо. Піксі та Ляльки-паразити, що по суті були одним і тим же, могли відчувати один одного, поки вони активні. З тієї ночі, коли Міюкі переконала його вести життя простого мага, Тацуя заздалегідь відмовився від ідеї зупинити експеримент родини Кудо, що може завдати серйозної шкоди учням старших шкіл. Він вирішив, прийняти рішення що робити завтра в день, тобто на місці, як і міг очікувати таємничий інформатор. ...Те, що «таємничий інформатор» не сподівався на упередження експерименту заздалегідь, було зрозуміло з того, що ніякої додаткової інформації, корисної для цієї мети не надавалося. Тацуя прийшов поглянути на завтрашню сцену, занурену в темряву, всього лиш через примху. Досить сказати, що це мало відволікти від гніву до Кудо та таємного інформатора, які розгойдували навколишню ситуацію. «Завтра побачимо!» Ось чому. Можливість Піксі виявляти Ляльок-паразитів була чудовою «можливістю». – Тацуя-кун. Оглядовий майданчик не закривався на ніч. Однак було дивно, що на балконі на останньому поверсі, де не було ні світла, ні кондиціонера, в цей час, наближений до півночі, були й інші любителі подібних речей. – Ви вийшли провітритися, майстре? Хоч, рівень любові до подібних речей Якумо набагато вищий ніж у нього. ...Так вважав Тацуя. Однак коли він подумав про «інших любителів подібних речей», він не мав на у вазі Якумо. – Я, мабуть, так, щось типу того. Нічний вітер приємніший, ніж кондиціонер. Але хіба ця леді не до тебе? Я думаю, краще поговорити. Сказавши це, Якумо не знизив плечима, але з подібним враженням Тацуя озирнувся з балкона. Фігура, яку можна було побачити крізь темряву, старша за нього, але все ще молода жінка. Враження від неї відрізнялося від звичайного, на її гарному обличчі не було звичайної посмішки, можливо, через те, що на ньому був напружений вираз безвиході. – Зрештою, повідомлення було від другого лейтенанта. Тацуя заговорив з нею, ніби це було продовження розмови, без будь-яких передмов, а обличчя Фудзібаяші показало легке здивування з гіркою посмішкою. – Як ти здогадався? – Це питання ймовірності. Зважаючи на те, хто серед моїх знайомих має такі високотехнологічні навички, ім’я другого лейтенанта очолює список. – Це міг бути й незнайомець, чи не так? – Немає сенсу думати про таку можливість. – Вірно... Навіть якщо вона говорила трохи розкутіше, обличчя Фудзібаяші все ще було напружене. Це певно через напругу, провину, чи іншу причину... Тацуя все ще не достатньо проникливий, щоб це зрозуміти. Найкраще запитати, те що не відомо, іншого способу вирішити це не існує. Тож Тацуя без усіляких вагань і затримок запитав. – Ви також попередили мене перед Дев’ятою лабораторією? Що ви хочете, щоб я зробив? – Що, зробив?.. Цікаво, що я хочу, щоб Тацуя-кун зробив... Тацуя в усі очі, проникливо поглянув на Фудзібаяші. Однак не зміг знайти жодної ознаки, що могла послужити ознакою. – Тацуя-кун, може змінимо місце? Навіть якщо завадити прослуховуванню і спостереженню магією, не можливо буде розслабитись, настільки складною була ситуація. – Я згоден... У цьому випадку Фудзібаяші та Окремий магічний батальйон не можна вважати союзниками. Виникала стурбованість, щодо пастки, але вона не була настільки серйозною. – Не проти, якщо майстер також буде присутнім. – ...Добре. – Ні, це не має значення. – Зрозумів. – Залишу вибір за вами. За їх згодою, кивнула на пропозицію Тацуї Фудзібаяші. Фудзібаяші привела Тацую та Якумо в машину, схожу на дім на колесах, який Тацуя використовував, як робочу машину. В машині, що стояла на деякій відстані від стоянки, відведеної для Турніру дев’яти шкіл, нікого не було. – Господарю, я не відчуваю радіо хвиль. За співпраці Ушіями та його колег, діапазон сенсорів Піксі був максимально посилений, наскільки дозволяв корпус 3H, щоб не привертати увагу. – Тацуя-кун, сідай тут. – Якумо-сенсей, будь ласка, сідайте. Запропонувавши їм сісти на простому дивані, Фудзібаяші кинула погляд на Піксі, але зрештою пішла на автомобільну кухню, нічого не сказавши. Вона з самого початку не збиралася зайве витрачати час. Вона повернулася з трьома склянками чорної рідини на таці. Розставивши склянки на столі, Фудзібаяші сіла навпроти них, не звертаючи увагу на стоячу поруч Піксі. – Може краще пояснити все по черзі, для початку? Навіть не запропонувавши напої, вона неочікувано заговорила з Тацуєю. Її неформальна манера могла демонструвати позицію з якою вона «говорить з Тацуєю». – Згоден. Перш ніж перейти до більш детальної інформації, я хотів би підтвердити деякі моменти. Тацуя не виглядав настороженим і приклав вуста до склянки. Він просто відчував спрагу. – Добре. Фудзібаяші не здивувалася, що Тацуя не вагаючись випив свою каву з льодом. Вона знала, що Тацуя вмів розпізнавати компоненти речовини набагато точніше, ніж вона сама і, в першу чергу, отруйні речовини були ефективними проти нього лише на мить. – По-перше, чому ви не надали додаткових деталей після першого повідомлення. Лейтенант, ви під спостереженням? Фудзібаяші подумала, що це раптове питання було саме тим, яке вона не хотіла почути. Але зараз вона не могла не відповісти. – Так. – Тоді, по-друге. Ви вийшли на цей контакт від імені майора Казами, чи її ясновельможності Саекі? Або ж, таким був задум його ясновельможності Кудо? – ...Наказ командуючого. Я не під спостереженням діда. Відсутність нагляду могло означати, Фудзібаяші Кійоко немає нічого спільного з планами родини Кудо, обоє їй настільки довіряють, що їм навіть не було потреби стежити за нею. – Молода леді Фудзібаяші, можна запитати? Перш ніж Тацуя встиг поставити питання, збоку озвався Якумо. Принаймні, Тацуя не вважав, що називати її «молода леді Фудзібаяші» було правильним. Однак Фудзібаяші, здавалося, не переймалася цим і кивнула з безпечною посмішкою Якумо. – Так, будь ласка. – Яка позиція родини Фудзібаяші? Але від самого питання не змогла зберегти спокійний вираз. Не тому, що не хотіла відповідати, а, тому що вона також тривожилася про позицію родини Фудзібаяші. – Нейтральна. – Насправді, вони проти, але, думаю, ви не можете протистояти тому, що робить сім’я Кудо? – ... Нинішня дружина родини Фудзібаяші - молодша сестра голови родини Кудо. З цього боку, в конфлікті між магами «дев’ятки» та традиційною школою, родина Фудзібаяші стоїть на боці магів «Дев’ятки». Якщо родина Кудо порве з ними зв’язки, Фудзібаяші виявляться ізольованими в японському магічному суспільстві... Це мається на увазі. З обличчя зник будь-який вираз емоцій, певно для того, щоб не прочитали те, що у неї на серці. Але оскільки посмішка зникла, треба було визнати, що спроба провалилася. – Але це не те, що я хотів від вас почути. Що думають Фудзібаяші про залучення континентальних магів. Очі Якумо, що ніколи не показували безцільних емоцій та почуттів, блиснули різким світлом. – Що до цього, думають, що це не найкраще. Цього разу, батько неодноразово закликав дядька Макото змінити своє рішення, прийняти магів біженців в дев’ятій лабораторії. Не завагавшись через блиск погляду Якумо, Фудзібаяші чітко відповіла на його питання. Безумовно, через шлюб, родини Фудзібаяші та Кудо стали союзниками. Однак замість того щоб виступити модератором між «дев’яткою» та традиціоналістами, вони стали на шлях опору традиціоналістам, оскільки відчували небезпеку в прийнятті в країні операторів з іншої країни. – Звичайно, техніки, якими володіють маги-біженці, були корисними. Використовуючи надану ними техніку, споживання сайонів Ляльками-паразитами знизилося на тридцять відсотків. Але все ж, ми з батьком вважаємо, що запрошувати їх було помилкою. – Майстре. Вибачте, але підемо по черзі. Голос Тацуї розвіяв напружену атмосферу між Якумо та Фудзібаяші. Обличчя Якумо повернулося до звичайної без емоційної посмішки. – Лейтенант Фудзібаяші. Натомість підступна посмішка Тацуї викликала у Фудзібаяші інший вид напруги. – Ця ситуація змусила мене дратуватися і хвилюватися. Навіть якщо я знаю нариси про те, що це експеримент з магічною зброєю, який буде проведено на старшокласниках, під час Турніру дев’яти шкіл, мені було не зайве дізнатися, що відбувається за ним. О, чесно кажучи, мені не відомо і зараз. Зрештою, інформатор неохоче надає інформацію. – Ем... Тацуя-кун, що до цього. Виникло відчуття, що обличчя Фудзібаяші напружилося. Побачивши це, Тацуя стер свою садистку посмішку. – Однак якщо проігнорувати наміри тих, хто за лаштунками, усе не так складно. Саме Міюкі змусила Тацую, це помітити, але він не згадав про це, оскільки це не мало значення. – По-перше, радикали що виступають проти Великого Азійського Союзу в Силах Самооборони, переорієнтували дисципліни Турніру дев’яти шкіл на бойові дії. На думку Тацуї, заперечень не було. – Далі скориставшись цим, Сім’я Кудо запланувала випробування працездатності Ляльок-паразитів. – Це запропонував дід, дядько, здається, спочатку, був проти. – Тоді, магами-біженцями вирішив скористатися його Ясновельможність Кудо? – ...Саме це зробив дядько. – Ось як. Скажімо, що наразі, особа, що за лаштунками керує магами біженцями, яких прийняла родина Кудо, «X». «X» виведе Ляльок-паразитів з-під контролю, маючи на меті вбити та поранити учасників Турніру дев’яти шкіл. Можливо він навіть і не думає про вбивство, але мав намір завдати серйозних травм, що загрожують життю мага. Кінцевою метою «X» буде обмеження поповнення магів, які можуть стати силою цієї країни в майбутньому, і тим самим завадити Японії збільшити свою національну міць. – Так, ми теж так думаємо. Тому я тут. – ...Що це означає? З недовірою і підозрою поглянув Тацуя, та Фудзібаяші відвела погляд – Тацуя-кун... Ми просимо тебе допомогти нам зупинити Ляльок-паразитів, що вийдуть з-під контролю. Замість того щоб встати та вклонитися, Фудзібаяші Кійоко низько вклонилася, сидячи на дивані, склавши разом коліна і з руками на них. Назвавши його «Тацуя-кун», а не «Спеціальний лейтенант». – Допомогти? – Так це не наказ. Цей запит не входить в діапазон тих, які можна віддати як наказ місії. Тож це прохання про співпрацю. Піднявши голову, Фудзібаяші встала з дивану. Прочитавши її не висловлений намір, щоб йшли за нею, Тацуя теж встав. Фудзібаяші підійшла до ящика, схожого на труну, куди міг поміститися дорослий чоловік і відкрила кришку, перед Тацуєю, що стояв поруч. Можливо, в шарнірній частині була встановлена пружина, кришка «труни» могла бути піднята автоматично, якщо злегка припідняти. Всередині лежав синій, ультрамариновий товстий комбінезон - мобільний костюм. – Випробування Ляльок-паразитів неофіційно проводять Десять головних кланів - родина Кудо, від імені Сил Самооборони. Якщо ми в це втрутимося, це може викликати внутрішній конфлікт в Силах Самооборони, або прихований конфлікт між армією та Десятьма головними кланами. – Це означає, що я можу стати несанкціонованим диверсантом? Голос Тацуї був важким і холодним. Йому ніби сказали, що ти сам захищаєш свою особистість, можна сказати, що тут прикриття не буде. – Навіть якщо тлумачити це саме так, думаю, іншого варіанту не має. Погляд Тацуї став ще гострішим, але Фудзібаяші дивилася на нього рішучим прямим поглядом. Це могло бути блефом, але вона не здригнулася. – ...Добре. Після короткого зорового контакту, здався Тацуя. Він від початку мав намір розібратися з Ляльками-паразитами самостійно. Якщо чесно, він був вдячний, що мав змогу, використовувати новий мобільний костюм з покращеною функцією стелс. – Дякую. Можеш вільно скористатися цим транспортом. Ось ключ. Тацуя отримав від Фудзібаяші бездротовий пульт керування. – Закінчиш, натисни цей перемикач. Через п’ять хвилин все самознищиться. У кутку стіни, на яку вказала Фудзібаяші, в рамці з чорно-жовтих смуг, була дуже помітна червона кнопка. Що робити з мобільним костюмом? Не думаю, що він буде знищений самоліквідацією автомобіля. – Ти зможеш його повністю знищити, якщо повернеш до ящика. Це було перевірено. – Зрозумів. Кивнувши Фудзібаяші, глядячи порожнім поглядом на «кнопку самознищення», Тацуя пробурмотів ніби самому собі. – Цього разу, я піду вам на зустріч, але в підсумку ви повернете мені борг. Зблідши від слів Тацуї, Фудзібаяші попрощалася, щоб утекти. Залишивши машину разом з мобільним костюмом на Тацую, вона попрямувала до готелю. Сказавши, «На всяк випадок», Якумо пішов провести її. Коли великі квадратичні форми потонули в темряві, Якумо заговорив з Фудзібаяші. – Молода леді, це справді був наказ Казами-куна? – ...Що ви маєте на увазі? Ви можете припинити називати мене «молода леді». Відповіла Фудзібаяші з напруженим обличчям, не дивлячись на Якумо. – Це було грубо. Я просто подумав, пані Фудзібаяші. Тацуї-куну не має потреби робити подібного. Не зрозумійте мене не правильно, якщо чесно, я не думаю, що Ляльки-паразити вийдуть з-під контролю. – Кажете, що я брешу? – Брехати, це частина вашої роботи... В тоні Якумо, це одночасно прозвучало як звинувачення і втішання. – На зброї прикріплений запобіжник. Не думаю, що Кудо Рецу та людина, що знехтує цим... До речі, пані Фудзібаяші, ви знали? В езотеричному буддизмі також є спосіб використовувати ляльку, як маріонетку. Ченці що не можуть викликати дитя Дга́рми12, через відсутність чесноти, використовують це як підробне дитя Дгарми, використовуючи посередника. – Ні... Я не знала, але можна було припустити. Зважено відреагувала, на різку зміну теми, Фудзібаяші. Вона поглянула на Якумо бічним зором, але не змогла прочитати виразу. Фудзібаяші розуміла, що темні справи неєдина причина. – Перед цим, я відвідав головний храм, після тривалої відсутності. І запитав експерта в цьому напрямку. Він сказав, що вже викликав дитя Дгарми й більше не вдається до шахрайства. Здається, на тій зустрічі були якісь неприємності, згадуючи які, Якумо посміхався. – Яким би не був практик, він завжди встановлює умову захисту і нападу. І коли лялька порушує цю умову, призначається покарання. Здається, те, що рухає лялькою, буде запечатано, щоб не трапилося нічого гіршого. Говорять, що техніка стимулу-покарання частина техніки запечатування. Якумо обернувся. Порожній погляд, і губи у формі півмісяця. Його обличчя стало як в одержимої ляльки, Фудзібаяші закричала. ...Ні, не змогла закричати. Перш ніж зрозуміла це, Фудзібаяші поступилася впливу Якумо. – у Ляльок-паразитів є щось подібне? Наприклад, заборона нападу на не військових. Інакше їх не можливо використовувати як автономну зброю. – ...Погоджуюся з вами. Фудзібаяші не втратила ні свідомості, ні волі. – Навіть якщо практик спробує змусити Ляльок-паразитів атакувати старшокласників, оригінальна методика цього не дозволить. Як тільки вони відступляться, техніка контролю заміниться на техніку блокування та запечатає паразитів. – Так, я чула. Однак вона нічого не приховувала. Не брехала. – Щоб примусити Ляльку-паразита, потрібно скасувати техніку, яка прив’язує паразита до механічної ляльки, потім знову доведеться вжити заходів, щоб прив’язати його знову. Поки паразит залишиться прив’язаним до механічної ляльки, ефекту не буде. – Я не знаю. – Зрозуміло... Випробування не заходило так далеко. Якумо відвів погляд від Фудзібаяші. Безсила Фудзібаяші опустилася на коліна. Якумо звернувся в темряву. – Схоже, що все так, Казама-кун. Ти знав? З темряви виникла людська фігура. Під розсіяним світлом, що вело від стоянки до готелю, з’явився Казама. – Що це? – Тацуї не доведеться переходити небезпечний міст. – Ні, я не знав. Він навіть не думав дивитися на Фудзібаяші, що дивилася на нього з приголомшеним обличчям, з болісним виглядом Казама відповів на запитання свого вчителя. – Ти не запитував цю леді? – Так. Казама також був одним з традиційних магів. Він мав дещо знати про мистецтво лялькаря. Він не міг не знати про запобіжник вбудований в техніку. Йому не потрібно було запитувати про подібне… – Хм... Мабуть, була причина хотіти, щоб Тацуя-кун розпалюватися. – Майстре, ви ж теж нічого не сказали Тацуї. Поставивши питання, Казама опосередковано підтвердив слова Якумо. – У мене немає причин захищати те, про що командуючий бригади не знає. Навіть якщо командуючий бригади знайома й з дією магії, мова йде про сучасну магію, в древній магії вона аматор. – Я думав, ти її помічник... – Чому майстер не зупинив Тацую? Мабуть, позиція Казами, не відповідати на не зручні запитання. – Було б погано, якби я зупинив його. Якумо теж не був проти цього. У нього з самого початку не було наміру звинувачувати Казаму. Пані Фудзібаяші, щодо нашої попередньої розмови. Якби Якумо думав, що небезпеки не має, він би сказав Тацуї. – Це загальна теорія. Цього разу, це може не спрацювати настільки добре. Якумо, який відмовився від мирських справ, залишався в цій справі до кінця, оскільки існував ризик, що наслідки інциденту відіб›ються не лише на мирських справах. – ...Що ви маєте на увазі? – Здається, що Кудо Рецу потрапив у пастку дії тієї ж віри. Не тільки він, гадаю, всі старі з колишньої дев’ятої лабораторії, мабуть, живуть тим же здоровим глуздом. Хоча сам досяг старості, Якумо описував старше покоління «Дев’ятки» словом «старий». – Напевно ви отримали детальний звіт про природу Паразитів. Казама і Фудзібаяші мовчки кивнули. – Паразити прийшли у цей світ з іншого виміру, приваблені силою і чистою помислів, прийшовши в цей світ через невеликий отвір у міжвимірній стіні. Вони зливаються з сильними та чистими думками, активізуються, отримавши сильну і чисту волю. Якумо декілька разів повторив фразу «сила і чистота думки». Фудзібаяші першою помітила значення цього. – Не можливо... Коконоє-сенсей, ви хочете сказати?! – Сила і чистота думки. Завтра ж останній день, коли можлива перемога в Турнірі дев’яти шкіл, тож хіба дивно, що ця думка затопить все навколо? – Якщо техніка утримання паразитів не справно працює?.. Наче стогнучи, запитав Казама. – Все може вийти з-під контролю. А може не вийти. Принаймні, ми маємо забезпечити що б не вийшли. Відповідь Якумо була страшенно безвідповідальною і дуже щирою. – І безконтрольна Лялька-паразит, врешті решт, буде знищена, Паразит, що вивільниться з тіла машини, буде захоплена сильною чистою думкою молоді і оволодіє ним. Казама і Фудзібаяші не могли оскаржити найгірший сценарій Якумо. Якби тут був Кудо Рецу, він би зблід і не міг би сперечатися. – Тому я думаю, що надання Тацуї-куну цієї бойової форми було правильним рішенням. Тацуя-кун з легкістю може впоратися з Ляльками-паразитами, військові можуть відмовитися від дурного, військового використання демонів, які сподівається Казама-кун. Тож я збережу це в таємниці. Натомість я маю дещо запитати. Замість того, щоб попросити приховати сказане від Саекі, Якумо попросив Казаму надати інформацію. – Що саме? – Хто направив континентальних магів до родини Кудо? Навіть якщо хотів відповісти, Казама цього не знав. Тим хто відповів на питання Якумо, була Фудзібаяші. – ...Молодий китаєць з Йокогами, на ім’я Чжоу Гонґцзінь. – Чжоу Гонґцзінь з Йокогами. Останнім часом я часто чую це ім’я. – Ви знаєте його, Майстре? Якумо не відповів на питання Казами. – Я почув все, що хотів знати, то ж я піду. Як і обіцяв, я мовчатиму про приховування інформації та закулісні змови. Якумо зробив крок у неосвітлену зону. Так і зник. Якумо пішов, а Фудзібаяші нарешті підвелася. – Капітан, Ем... – Йдемо, лейтенант. Не хочу, щоб Тацуя нас тут помітив. Казама рушив до готелю, перервавши Фудзібаяші, яка намагалася щось сказати. Можливо, вона подумала що не уникне звинувачень Тацуї, якщо піде за Якумо, Фудзібаяші тихо прослідувала за спиною Казами, хоч він і не наказував. – Лейтенант. Казама заговорив з нею, навіть не переконавшись, що вона слідує за ним. – Так, командувач. – Здається другий лейтенант була обдурена Його Ясновельможністю. – Ха? Крокуючи, Фудзібаяші майже спіткнулася. – Існує можливість непокори Ляльок-паразитів. Але лейтенанту говорили, що це не можливо. Вірно? – Ох, так. Вона не могла відразу зрозуміти, що хотів сказати Казама, їй довелося зробити припущення. – Я не намагалася перевірити інформацію. самостійно. Я помилилася, що не повідомила про це відразу, і в результаті надала не достовірні данні. Як результат, не запобігла наданню помилкових наказів. Казама хотів змиритися з тим, що Фудзібаяші на боці родини Кудо. – Лейтенант... Гарна робота. – Ні, Дуже дякую. Фудзібаяші зупинилася і низько вклонилася Казамі, що не зупиняючись продовжував йти.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!