Дружба і довіра та сумнівний лолікон

Емілія в країні чудес

Кінець серпня дві тисячі дев’яносто п’ятого року, сонячний літній день.

Дівчина з яскравим і блискучим, немов червоний рубін, волоссям чекала на друзів біля воріт у парк, на ній була мініспідниця і куртка у військовому стилі з великою кількістю кишень.

Звали її Акечі Емі. І ще вона була відома як Емілія Голді.

Першокурсниця Першої Старшої Школи при Магічному університеті.

Вже був кінець літніх канікул і вона планувала розважитися один день в парку розваг, разом зі своїми друзями, які, зазвичай, не мають можливості погуляти разом, оскільки належали до різних клубів.

«Може трохи за рано...»

Залишалося тридцять хвилин до часу зустрічі.. Якщо не враховувати зустріч з другом протилежної статі, для розваг з друзями тієї ж статі, може це занадто рано. Вона сама, зазвичай не приходить так рано (припущення про протилежну стать було беззмістовним, оскільки вона ще не мала такого досвіду).

Сьогодні вона прийшла так рано, завдяки раптовому міжнародному дзвінку, сьогоднішнього ранку.

◇ ◇ ◇

Зі світу снів Емі витягнув тон дзвінка відеофона, в її кімнаті.

Електронний годинник показував п’яту годину ранку.

«Дратує», коди вона поглянула на вікно повідомлення, абонентом на тому боці була британська бабуся. Матрона15 родини Голді, престижної сім’ї, сучасної англійської магії, вона була жінкою, що вважалася другою по силі, після голови, в родинні Голді.

Вона миттєво прокинулась.

Батьки та сестри Емі сплять в ночі настільки добре, що навіть якщо в будинок вріжеться вантажівка, вони не прокинуться до призначеного часу, тож в родині Акечі існувало неписане правило, що ранні дзвінки та відвідувачів приймає вона, хто не використовує машину інтенсивного сну.

– ...Давно не чулися, бабуся.

Емі не сказала, доброго ранку.

– Я не одягнена, вибачте, що лише голос.

– Доброго ранку, Емілія.

Почувши вітання, Емі подумала, що бабуся взяла до уваги різницю в часі.

У літню пору, різниця в часі з Англією становить вісім годин. На тому боці - дев’ять годин вечора. Якщо вона замислилась про різницю в часі, хотілося б щоб вона почекала трохи довше... Чесно кажучи, хотілося б, щоб вона зачекала ще годинку.

– Здається, у вас там дуже спекотно, ти слідкуєш за своїм здоров’ям. Твоє тіло не надто міцне.

«Якщо ви це знаєте, що так складно, дозволити мені поспати трохи довше», відчайдушно подумала Емі.

Звичайно, вона не могла цього сказати.

– Все добре, бабуся. За останні кілька днів, температура трохи впала.

Це була звичайна розумна соціальна ввічливість, щоб не хвилювати літніх людей. Насправді спека минулого тижня була жахлива, але на цьому тижні стало набагато краще.

Незабаром літо закінчиться.

– Правда? Емілія не перенапружуйся.

– Так, дякую, бабуся.

Продовжила ввічливо відповідати Емі, схиливши голову. Подумавши з якою метою телефонує бабуся.

– Насправді, я також уникаю спеки й вирішила дочекатися осені у гірському котеджі у Швейцарії, з наступного тижня. Тому я хотіла б щоб і ти, Емілія, поїхала до гірського котеджу.

– ...Мені приїхати до Швейцарії?

Як тільки вона про це подумала, відразу отримала відповідь і зрозуміла контекст.

– Так. Емілія, я вже давно хотіла з тобою добре поговорити.

– Я також хотіла б багато навчитися у бабусі, проте гори...

Але це не можливо. Трохи більше, ніж через тиждень почнеться другий семестр.

Пояснила це Емі й спробувала відмовитись, але бабусю було не так легко переконати.

– Якщо проблема в школі, в Швейцарії також є хороша школа магії. Чи не варто повчитися пів року за кордоном? Дозволь мені домовитись про все в твоїй школі.

«Тому що ти давно знайома з директором Магічного Університету», обурено подумала Емі.

Звісно, нікого не дивувало, що її бабуся знайома з провідними членами японського магічного світу.

У нинішні часи, коли довгострокові від’їзди магів суворо контролюються, для учня старшої школи магії, навчатися за кордоном не можливо принаймні Емі ніколи про таке не чула, але її бабуся могла б таке організувати.

З такими темпами, вона, ймовірно, відправиться навчатися за кордоном, незалежно від її власних бажань.

Емі представила на розсуд усі аргументи і якось їй вдалося завершити цю розмову, вона отримала поступку і після того, як телефонна розмова завершилась, не можна сказати, що вона відчула полегшення, це було хвилювання, у неї з’явилися підозри.

Вона жила за кордоном і іноді її називали іноземною онукою, але бабуся ніколи не втручалася в її справи. Загалом, до неї ставилися з любов’ю, хоча були досить жорсткі у питанні манер, але у всьому, крім цього, було в повному не втручанні. ...Дотепер.

Певно зараз сталося щось, що змусило тримати її під рукою.

Проте Емі не мала жодних припущень щодо цієї причини, вона вирішила, що не зможе знову заснути, від турбот в голові, тож у неї було достатньо часу, щоб вийти з дому раніше запланованого.

◇ ◇ ◇

– Еймі!

Коли вона повернула голову на своє ім’я, їй рукою махала дівчина, що зібрала усіх сьогодні.

– Сакура!

Коли Емі помахала у відповідь, дівчина підбігла до неї легким бігом.

Дівчина, на ім’я Сакуракодзі Акаха, носила суцільну сукню в готичному стилі (лише стилі).

Її ім’я читалося «Акаха», а не «Момідзі».

У день коли вони стали однокласницями.

Емі: «Акаха, як пишеться твоє ім’я?»

Акаха: «Як червоний лист та осінній лист, промовляється як «Акаха»».

Емі: «Хе, квітуча вишня та осінній лист, разом. Яке яскраве ім’я»

Акаха: «Шкода, що вони ефемерні»

Емі: «Ах, краса елегантної простоти, тобі так не здається?»

Акаха: «Здається, ти ніяк не пов’язана з красою елегантної простоти. Ти дуже барвиста і яскрава.

Після цієї дивної розмови, обмінюючись щедрими насмішками, вони змогли стати друзями.

– Сакура, ти прийшла з Субару?

– Е-е-е...

Фальшиво засміялась Акаха, на питання Емі, яке не мало глибокого наміру.

«Ех, може їй таке подобається?» Емі поставила відмітку в чарівній книзі у своєму серці, звісно про це місце ніхто не знав.

Однак, поглянувши на товариша поряд з нею, Емі подумала: «здається, я трохи розумію».

На перший погляд, це був гарненький хлопчик в літньому костюмі. Окуляри без верхнього обода оправи, ще більше підкреслювали образ хлопця.

Але насправді це її хлопцеподібна однокласниця.

Сатомі Субару, була відносно новою подругою, з якою вона познайомилась ставши членом команди Турніру дев’яти шкіл, але зараз «Субару, ти прийшла, щоб нам не докучали пікапери?» «Міледі, я з радістю супроводжу вас», вони вільно могли говорити подібні речі. Під час цієї розмови, вони посміхались, треба додати, що це були добрі посмішки, а не насмішки.

– Що сталося, Еймі?

Субару з сумнівом поглянула в обличчя Емі, що занурилася у свої фантазії про схильності Акахи. Глядячи на красивого молодого хлопця (зовні) з настільки близької відстані, вона відчула трепет у своєму серці, не показавши це на своєму обличчі, Емі похитала головою, кажучи «нічого».

– Невже?

Через цю посмішку, захотілося наступити їй на ногу, але через таку реакцію, Емі потрапила б в ще більш незручну ситуацію, тож вона з зусиллям удала що не помітила його.

– Це добре. Тоді, ходімо.

З об’єктивного погляду, вираз Емі, «я нічого не помітила», не був достатньо переконливим, але Субару відвернулась, нічого не сказавши. Вміння знати коли слід зупинитися було однією з рис її чарівності. Проте, Субару, певно не хотілося, щоб дівчата вважали її «чарівною».

Не можна не замислитися що значили слова «Це добре» і «Тоді», але Емі не була проти політики не витрачати час.

– Вірно. Я вже давно не бувала в парку розваг.

Радісним голосом сказала Емі.

– В тематичному парку.

Чогось не задоволеним тоном виправила її Акаха.

– Що?

– Тематичний парк. «Країна чудес» - це тематичний парк, а не парк розваг.

Здається, постійний відвідувач, такий як Акаха, що обожнювала подібні парки, не міг пропустити подібне невігластво.

– Вибач, вибач, «Країна чудес» це тематичний парк.

Насправді Емі не хвилювало тематичний це парк чи розваг, просто вона не збиралася роздмухувати це полум’я. Вона швидко адаптувалася вживати «тематичний парк», замість «парк розваг». Проте такий відсторонений тон і байдуже ставлення, викликало не вдоволення Акахи, вона глянула на подругу невдоволеним поглядом, але Емі і Субару вже пішли до воріт парку, тому вона прослідувала за ними.

Таким чином, вони пройшли через вхід для запрошених гостей, стояти в черзі потреби не було, тому вони просто загубилися в «Країні чудес».

◇ ◇ ◇

Країна чудес - парк розваг з магічною тематикою.

Тому всі живоплоти та атракціони утворювали лабіринт по всій його території, крім того, кожен атракціон був якимось містичним місцем. Завдяки їх структурі, опинившись в парку ви не могли так просто покинути його, навіть відвідавши всі атракціони, таким чином правильніше буде казати, що відвідувачі «губляться» в ньому, а не «входили» в нього.

І зараз одна дівчина насправді загубилася в ньому.

– Справді?! Відмову Local Positioning System ще можна зрозуміти, але чому не працює GPS?!

Емі яка, з якоїсь причини, відволіклася після третього атракціону скаржилася через мобільний термінал.

– Це було неминуче, чи не так? Тому це місце настільки популярне.

Тим хто вислуховував скарги була Субару.

– Навіть якщо і так, блокувати радіо маяк, це вже занадто!

– Так, так. То, ти не бачиш інформаційну дошку поруч?

У спілкуванні з Субару, яка добре знала як поводитися з дівчатами (хоч також була дівчиною) і була м’якою, Емі здавалося трохи заспокоїлась.

– Я шукаю, вже деякий час... Не знайшла не лише інформаційну дошку, навіть гіда ніде не видно

– Хм?.. Ну, якщо щось станеться, запусти феєрверк, я підберу тебе своєю магією.

Субару спеціалізувалася на магії Стрибка. На додачу до цього, вона мала навичку «когнітивного придушення» (схоже, її звичайна кричуща поведінка, це майстерна реакція на її «непомітність»).

Хоча її «когнітивне придушення» було не на тому рівні, що у радника Першої старшої школи, агента громадської безпеки, на неповний робочий день, Оно Харуки, та вона може з легкістю пройтись по повітрю, не помітно для глядачів, зайнятих розвагами.

З іншого боку, особиста магічна навичка Емі називалась «артилерійською магією» з системи руху (однак це відомий факт), магія що на короткий час може наділити велику масу високою швидкістю. У Руйнуванні льодових стовпів на Турнірі дев’яти шкіл, вона продемонструвала тактику запуску своїх льодових стовпів на поле противника, вражаючи стовпи опонента, ніби кеглі в боулінгу. Емі не складно створити щось на зразок звуків феєрверків, використовуючи велику масу стиснутого повітря запускаючи її замість важких снарядів.

– Заборонено, Субару. Якщо ви використаєте магію з такої причини, вас відчитають.

Однак Акаха відхилила пропозицію Субару, включившись у розмову зі свого термінала.

Використання магії суворо врегульовувалось законом. Звичайно, не вдасться уникнути уваги поліції тільки тому, що ваш друг загубився.

– … Нічого не вдієш. Еймі, ти бачиш Вежу Мудреця?

Вежа Мудреця була головним атракціоном Країни чудес і була найбільшою спорудою парку.

– Хм... Лише трохи.

Емі озирнулася навколо і побачила вершину білої кам’яної вежі з іншого боку живоплоту.

– Ну, зустріньмося там.

– Так, зрозуміла.

Після того як розмова була завершена, Емі гострим поглядом, ніби вона вбила її батька, чи принаймні вбила її собаку, поглянула на Вежу Мудреця.

◇ ◇ ◇

Зосередивши погляд на блоці голосового зв’язку портативного інформаційного термінала, розмова через який щойно завершилася Субару про щось задумалась.

– Що таке, Субару?

Звісно її вигляд викликав сумніви у подруги. Почувши в тоні Акахи порівно змішані цікавість і заспокоєння, Субару трохи посміхнулася.

– Хм, не знаю... Дивує, чому ми з Еймі розділилися.

– Чи не тому, що вона не спокійна?

– Ні, боже...

На миттєву необдуману відповідь Акахи, Субару не знайшла що відповісти.

– У всякому разі, я думаю, що це дивно, що ми не помітили цього, доки цілковито не згубилися.

– Ум… в Еймі є почуття напрямку?

– ...Ей, Сакура. Зараз мені стало дуже цікаво, що ви думаєте одна про одну...

Похитавши головою, щоб прогнати зітхання, Субару сказала більш серйозним тоном.

– Хай там як, в Еймі не таке вже й погане відчуття напрямку. Ця дитина в мисливському клубі. До того ж її розглядають як талановиту і перспективну першорічку. Якщо у змаганнях зі стрільби в приміщенні це не має значення, то полювати на тварин чи птахів в горах без нього не вийде.

Коли Субару це сказала, Акаха нарешті подумала про можливість, що це не звично, що ця дитина згубилась.

– Крім того, Країна чудес, це розважальний центр, куди навіть діти приходять гратися. Якби це не було схоже на лабіринт, дивно, що немає жодних вказівників, щоб можна було знайти своїх друзів, і діти не зможуть знайти інформаційну дошку чи довідкову.

– ...Якщо ти так кажеш. Тут не надто гарний нагляд, все ж це торгівельна територія.

Двоє людей поглянули одна на одну з серйозними обличчями, – все ж ходімо, – запропонувала Субару і вони попрямували до Вежі Мудреця.

◇ ◇ ◇

На відміну від подруг, які наближалися до місця зустрічі обмінюючись підозрами, Емі знову занурилася у відчай, оскільки відстань до пункту призначення не зменшувалась і вона не могла думати ні про що інше.

Вершину вежі все ще було видно. Отже, напрямок втратити було не можливо. Однак, щоразу намагаючись піти прямо туди, вона була змушена, обходити перешкоди то правою, то лівою стороною.

Субару оцінила відчуття напрямку Емі, що було дуже скромно.

Якщо бути точним, то слід сказати, що у неї було дуже гостре відчуття напрямку.

Почуття напрямку Емі і здатність читати ландшафт, давало її розуміння, що вона з самого початку, просто ходить колами, навколо однієї і тієї ж області.

Хоча ціль видно, вона не могла наблизитись, і хоча знала де знаходилась, не могла знайти виходу. І це ще більше розпалювало її розчарування.

І тепер коли вона натрапила на чергову стіну з живоплоту, терпіння Емі досягло межі.

Через живопліт з багатьох кущів диких троянд буде боляче перелізти навіть хлопцю. Вже не кажучи, щоб через нього з силою прорвалася дівчина.

Але Емі не звичайна дівчина.

«Прорубаю!..»

Емі, якій в голову вдарила кров, всунула ручку в кишеню мініспідниця, точніше, це був отвір до кобури, що висіла на стегні, що імітував кишеню, і витягла звідти над тонкий CAD у формі портативного термінала.

CAD у формі коротко ствольної гвинтівки, який вона в основному використовувала, не та річ, з якою можна ходити в центрі міста, про те, цього запасного CAD було більше ніж достатньо, щоб знести цю перешкоду. Емі, що зазвичай тримала CAD у формі довгоствольної гвинтівки однією рукою, керувала цим CAD у формі термінала, тримаючи його двома руками.

– Постривайте! Пані Акечі, ви впевнені?

Але голос, що пролунав за спиною ніби в ідеальний час, шокував її, наче хтось вилив на голову відро крижаної води, і магічна послідовність, яку вона будувала розсипалась на пів шляху.

Зараз вона не законно, неправомірно використовувала магію.

Якщо точно, це була лише спроба, але на цьому етапі, для мага було зрозуміло, що вона намагається зробити. Мало ймовірно, що її не помітили. Перш за все, було не добре, що господар голосу знав її особистість, у відчаї обдумувала Емі. Їй навіть не спало на думку, що якщо це її знайомий, попросити удати що нічого не сталося.

Пригнічена Емі, озирнулася на джерело голосу з острахом, і коли побачила фігуру яку ні як не очікувала побачити, її серце ніби заклякло.

Їй вклонився маленький клоун. (Та хоча він і був маленьким, чоловік все ж був вищим за Емі)

Клоуни зазвичай використовували магію, демонструючи трюки, щоб заповнити проміжки, між номерами в цирку.

Але костюм цього клоуна не був типовим клоунським. Правий бік його сорочки був чорний, а лівий білий, на правому рукаві були нерівномірні чорно-білі горизонтальні смуги, а на лівому вони були вертикальні. Права половина штанів була чорна, а ліва - біла. Права половина жакета була білою, ліва чорною, а передня і задня частини мали зворотні кольори, це був досить дивний наряд.

Біла рукавичка праворуч, чорна - ліворуч. Замість клоунського капелюха без полів, у нього був циліндр з вертикальними смугами (також у чорно-білій гамі).

Під циліндром - чорно-біле обличчя з підробленим виразом. Ні насправді це фальшиве обличчя було маскою.

Її праве обличчя, що плаче, намальоване чорним на білому тлі, а ліва половина - усміхнене обличчя намальоване білим на чорному.

Це був скоріше жахливий образ, ніж клоунський.

– ...Фантом?

Він нагадав Емі іншого знаменитого персонажа з п’єси.

– Ха? Пані Акечі, що ви говорите?

Але неформальний тон знайомого голосу повернув Емі до реальності.

– ...Томіцука-кун?

– О, так, Томіцука-кун.

З під маски з’явилося добре відоме обличчя.

Томіцука Хаґане, перший рік, клас «B», Першої старшої школи при Національному магічному університеті.

Він був однокласником Емі.

– Чому ти так виглядаєш?

– Це підробіток.

Відповів Хаґане, на питання здивованої Емі, з шарудінням повертаючи маску на обличчя.

– Підробіток? Чому?

Перша старша не забороняла учням підробляти.

«Чому?» Емі, значило «чому ти працюєш в парку розваг, роблячи роботу, яку зазвичай виконують звичайні учні.

Томіцука Хаґане був не лише учнем старшої школи магії, але й учнем першого потоку Першої старшої.

На додаток, за результатами практичного і теоретичного іспиту він посів п’яте місце і зайняв четверте місце в загальному заліку успішності, що дало йому можливість зайняти місце серед почесних студентів.

Він не був обраний для Турніру дев’яти шкіл цього року, його магія не підходила для подібних змагань, але попри те що він маленького зросту і першорічка, за чутками, у бойовому мистецтві з домішками магії він був одним з кращих у школі. Хоча його і називали таким в межах Першої старшої, Емі не знала наскільки це суттєво в масштабах світу, та безумовно він був прекрасним магом (початківцем).

Тим хто володіє чудовими магічними навичками, не важко знайти підробіток, початківці вони чи досвідчені. Маги завжди мають роботу, яка ґрунтується лише на магічних навичках, яка зазвичай краща ніж загальна робота.

«Важко уявити платню персоналу парку розваг, але вона навряд чи буде вища ніж винагорода за роботу мага», розсудила Емі.

– Це сімейне.

– ...О, он як.

Але почувши причину, вона була переконаною.

Томіцука належали до ста сімей.

До того ж одна з потужніших зі ста сімей і одна з найбагатших в цій країні. Значить капітал родини Томіцука вкладений в керуючу компанію цього парку розваг або у велику компанію нерухомості, що є материнською компанією.

Можливо, його робота на неповний робочий день включає розв’язання магічних проблем.

Тоді в Емі було що сказати Хаґане.

– На хвилиночку, Томіцука-кун. Чи не далеко ви заходите?!

– ...Ви про що?

Від раптового вигуку Емі, що вказувала на огорожу, Хаґане закляк і дивився здивовано. Лице, сховане за маскою, трохи сіпнулося.

– Трюк з цією огорожею! Я не знаю, створюєте ви цим загадковість, чи щось інше, але пересувати огорожі та доріжки, це хіба не занадто?! Через це я застрягла тут!

Але свідомість Хаґане опустіла, поки він слухав скарги Емі.

Він не міг зрозуміти, про що вона говорить.

– Зачекайте, пані Акечі. В Країні чудес немає подібних трюків.

– Що?

Емі, що очікувала на вибачення, широко відкрила рот від відповіді Хаґане.

– Хіба не зрозуміло? Концепція тутешнього дизайну простий макет лабіринту, а не сам лабіринт. Якщо відвідувачі будуть незадоволені, це погано відіб’ється на роботі. Перш за все, якщо відвідувачі не зможуть вільно пересуватися, вони не зможуть рухатися між атракціонами й це знизить прибутки.

– Е... Але...

– Мало того, це зона розширення парку, на час будівництва, відвідувачі взагалі не повинні й не можуть тут знаходитись. У день сюди навіть персонал не заходить. Де ви сюди пройшли?

Почувши щось несподіване, Емі запанікувала, однак змусила руку якось рухатися.

– Звідки... Он звідти

Емі вказала на живопліт з троянд, який намагалася прорубати раніше.

– Ха?

– Кажу ж я пройшла там! Певний час тому, там не було огорожі!

– ...Серйозно?

– Дуже серйозно. Я впевнена у своїй здатності орієнтуватися на місцевості.

Поглянувши на серйозний вираз Емі, погляд Хаґане, під маскою, зосередився на огорожі. Глядячи на неї він насупився, видавши горловий звук «Хм...».

Пересувна огорожа з троянд. Наскільки знав Хаґане, в цьому місці подібного трюку немає. Навіть якщо він про щось забув, ця область ще не підключена до енергозабезпечення, тому механізми тут не можуть рухатися. Хаґане дістав інформаційний термінал і про всяк випадок перевірив дані тестування, щоб з’ясувати стан об’єкта. ...Знову ж таки, подібних систем тут не було.

Іншими словами, цього живоплоту тут не повинно існувати.

– ...Пані Акечі, дозволяю. Продовжуйте що робили.

– Так?

Природно відреагувала Емі на раптову вказівку, вірніше на командний тон.

– Я не заперечую, щоб ви його підірвали. …У живоплотах Країни чудес використовують вдосконалені сорти, для використання в таких місцях. Щоб випадково не нашкодити відвідувачам. Крім того, я пам’ятаю, що в цьому місці не було жодного живоплоту.

– Добре

Зрозумівши, що сказав Хаґане, Емі знову розгорнула послідовність активації, яку нещодавно перервали.

– Тоді не соромитимусь... Якщо Томіцука візьме на себе відповідальність!

Переклавши відповідальність, Емі відразу активувала магію.

Магія Руху, Експлодер.

Іншими словами, магія що зумовлює сферичний рух на високій швидкості, об’єкти в межах ефективного діапазону, рівномірно розлітаються від точки удару. Ця магія здатна зруйнувати перешкоди, що складаються з багатьох об’єктів, такі як блоки зі щебеню, та неефективна проти цілісних структур, таких як стіна і скеля.

Однак розпізнаючи кожен листок диких троянд як окремий об’єкт і встановивши широкий ефективний діапазон, Експлодер викликав потужний вибух в середині живоплоту. Листя що полетіло в різні боки, потягнуло за собою лозу й у центрі живоплоту утворився великий отвір.

З великим задоволенням Емі спробувала пролізти в дірку, яку щойно зробила.

– Зачекайте.

Але її зупинив голос однокласника.

– Що?

Не радісно запитала Емі, яка була щасливою, що нарешті залишала це місце.

– Я так і думав...

Але Хаґане не помітив сварливого настрою Емі (хоча його обличчя не було видно під маскою) і дивився на стіну з отвором.

– Що? Що-ста-ло-ся?

Тембр голосу Емі зменшився, а гучність зросла. Цього разу Хаґане помітив загрозливу ауру і відповів відносно трохи швидше.

– Погляньте панні Акечі. Цей живопліт не має коренів. Немає каркаса для підтримання огорожі.

– ...Коли ти сказав.

Емі, котра багато разів була в Англії, не одноразово бачила подібні тернисті огорожі й більше знала про них. Дикі низькорослі рослини не будуть настільки високі, якщо не матимуть опори. Не можливо було б сформувати такий високий живопліт, що перевищував два метри.

– Так, пані Акечі. Ця стіна підтримується магією!

Хаґане просунув праву руку в діру зроблену Емі.

В наступний момент, лоза що повинна була бути розкиданою, сплелася, щоб вкусити праву руку Хаґане.

Це було наче, вони збиралися пожерти її, та не завершили це. Терени, що швидко росли з кущів, перетворилися на ікла і повинні були прокусити чорно-білий рукав і вп’ястися в праву руку Хаґане.

– Наївно!

Однак, зруйнованою була магія, що маніпулювала лозою.

Від правої руки Хаґане розійшлися ударні хвилі й дикі троянди, що формували стіну, розлетілися на частини.

– ...Що це зараз було?

В очах Емі все виглядало ніби це були лише хвилі мисленнєвих часток.

Але сайони не подіяли б безпосередньо на матерію.

Хвиля мисленнєвих часток не повинна мати змогу розірвати матеріальний об’єкт.

– Що, це проста магія прискорення? Я просто дозволив хвилі сайонів проникнути та вступити в контакт, здувши статичну магію, що підтримує стіну, а потім активував вірус.

Експлоішін - це техніка, яка переміщує об’єкт в межах ефективного діапазону від точки дії, з тим же прискоренням, теж саме що й Експлодер, але тільки магія Руху замінена магією Прискорення.

Іншими словами, Хаґане знищив техніку що підтримувала стіну магією, коли лоза троянд вступила в контакт з його рукою і придав зовнішнє прискорення, перш ніж вона проколола його сорочку і відкинув її від руки.

– Переривання техніки?..

З жахом і здивуванням прошепотіла Емі. Несистемна магія, що руйнує техніку тиском хвилі сайонів, супер магія найвищого рівня під назвою Переривання техніки, майже не існує магів що її використовують.

Але Хаґане похитав головою з гірким виразом (хоча на його обличчі все ще залишалась маска).

– Ні, нажаль... Я не можу надіслати достатню кількість хвиль мисленнєвих часток без фізичного контакту.

При цих словах, Емі згадала як ще називають Хаґане.

Його прізвисько «Range Zero». Вона чула, як його називали Нульовий діапазон, що демонструвало його слабкість в атаці на відстані, та разом з тим, повагу до його магії на короткій дистанції. Коли вона почула що у нього є ще один псевдонім, на додаток до позначення в сім’ї, то здивувалась чого б це, адже у нього не було значущих досягнень, але побачивши те що він щойно зробив, Емі зрозуміла, що воно було заслуженим.

Якщо до нього доторкнутися хоча б пальцем, то будь-яка ваша захисна магія буде зруйнована, і ваше незахищене тіло буде агресивно атаковане у відповідь. Ні, біоритми людського тіла, будуть порушені настільки, що вона навіть не зможе встояти на ногах, користуючись великою кількістю і щільністю хвиль сайонів.

– ...Ну, давайте поки забудемо про мою магію.

Хаґане, схоже, не правильно зрозумів здивоване мовчання Емі, тож промимрив ці слова ще більш збентежено і відвернув зніяковіле обличчя (хоча на ньому досі була маска)... Не будемо повторюватись).

– У нас гості. Вони шукають пані Акечі?

Випадково, чи розсудивши, що зруйнована стіна ідеальний час для цього, з’явилися і почали оточувати їх двох, група чоловіків в чорних костюмах, капелюхах і окулярах.

– Люди в чорному?

– Тут не має таких костюмів, але.

Ні обурливий голос Емі, ні рівномірний тон Хаґане не підходили до зростаючої напруги цієї ситуації.

Можливо це було бажанням знищити бойовий дух людей в чорному.

Та якщо це й так, то спроба не вдалася.

Чоловіки стискали кільце навколо них.

Награність навколо Хаґане зникла.

З якоїсь причини, Емі повернула CAD назад до кобури, через кишеню спідниці.

Хаґане відчувши від цього дискомфорт притис пальця до маски, але не для того, щоб зняти, а для того, щоб натягти щільніше.

Причина відразу була зрозумілою. Маску він притиснув, щоб вона краще повторювала форму обличчя, а отвори наблизилися до очей, щоб збільшити зону видимості.

– Чого бажаєте?

Запитав Хаґане, тоном співробітника, враховуючи можливість, що він неправильно зрозумів ситуацію.

Але він зовсім не очікував отримати відповіді.

Залізне правило фільму жахів, для нагнітання страху треба мовчати.

Це ж стосувалося і реального життя.

Давити числом, не представитися, перекрити маршрути відступу і почати переговори, коли інша сторона видихнеться. Чоловіки в чорному слідували цим інструкціям, навіть до пункту блокування відступу.

– Міс Голді.

Однак всупереч очікуванням Хаґане, один з чоловіків в чорному звернувся ввічливим тоном.

Ms． Замість цього, він скористався старомодним Miss.

– Ми не маємо наміру вам шкодити.

Чоловік говорив англійською, але не тільки Емі, але і Хаґане не мав проблем з розумінням англійської мови.

– Однак, є дещо, що ми хотіли від вас отримати. Звичайно не просто так. Як компенсацію, ми дамо вам скористатися тим, що вам найбільше знадобиться в майбутньому.

– Я не розумію про що ви говорите.

Її англійська мова, коли вона говорила як Емілія, була більш формальною, ніж коли вона говорила японською, як Емі, вона тому звучала як інша людина. Можливо її тон був доречним для представника престижної сім’ї Голді, хоча вона і була з побічної гілки.

– Це не ввічливо. Та припинімо розмови на цьому.

Тон чоловіка був незмінно ввічливим. Проте коло чоловіків в чорному навколо Емі та Хаґане злегка стиснулось.

– Міс Голді, ми хотіли б щоб ви навчили нас техніці магічної кулі Татлум16. Натомість ми захистимо вас від вбивць в майбутньому.

Хаґане вважав, що метою людей в чорному, у кращому випадку, є викрадення.

Але розмова перевершила усі його очікування і він втратив можливість щось сказати або щось зробити.

Голос Емі, яким вона відповіла людині в чорному, був твердим, але вона не тремтіла.

– Ця магія була секретом сім’ї Голді. Ця техніка передається тим, хто визнається частиною головного дому. Ви думаєте, що когось, як я, хто живе в Японії, далеко від головного дому, навчать «магічній кулі Татлум?»

Так, «магічна куля Татлум» це родина магія, що від початку, передавалась як древня магія, але одночасно вивчалась з результатами сучасної магії, ця техніка відома як козирна карта сім’ї Голді, що була однією з авторитетів сучасної магії в Англії. Про неї нічого не відомо крім факту, що це структурована в сучасну магію древня магія і вона використовує постріл, її природа була невідома.

Принаймні, родичі Хаґане, родина Томіцука не змогли знайти більше інформації.

– Не думаємо. Ми це знаємо.

Однак, здається, ця дівчина, що була його однокласницею, вивчила «магічну кулю Татлум». Припустив Хаґане, з відповіді людини в чорному, на зустрічне питання Емі. Подумавши про це, він не зміг більше зупинити інтригуючу цікавість в своїй голові.

– З наших джерел, нам відомо, що пані Голді передала вам техніку «Магічна куля Татлум».

З іншого боку, Емі майже зрозуміла що було за усіма попередніми подіями.

Це правда, що бабуся передала їй магію. Однак ті, хто знали цей факт, повинні бути лише з родини Голді. Вона ніколи не використовувала «Магічну кулю Татлум», поза родиною Голді, але навіть якби сторонні люди побачили, що вона практикує магію, вони б не здогадалися, що це була «Магічна куля Татлум».

Причиною того, що ця магія була таємницею, був процес активації. Як правило, маги можуть розпізнати магію лише за ефектом який вона створює, або за потенціалом який вона несе і навіть якщо вони побачать ефект модифікації події «Магічна куля Татлум» не відрізняється від звичайної магії Руху.

А якщо ці знають, що їй передали «Магічну кулю Татлум», це означає...

«Конфлікт в сім’ї... Бабуся не просто так запрошувала...»

Це була подія не позавчора, це подія сьогоднішнього ранку. Від швидкості розвитку подій, Емі захотілося посміятися над собою.

– То як? Є також інформація що з’являться і ті, хто загрожуватимуть міс Голді. Перепрошую, але сил ваших батьків, що є звичайними магами, невистачить, щоб забезпечити вашу безпеку.

«Якщо я відмовлюсь, цією загрозою станете ви».

Злегка зітхнула Емі: «Ух».

– Навіщо вам ця магічна техніка?

Їй було шкода, що втягнула Хаґане, який був простим однокласником.

– Ну, я вже знаю відповідь.

Ці люди ніколи не відпустять по тихому.

– Ця техніка є свідченням того, що ви частина головної сім’ї Голді.

Вона повинна відмовитись від мирного рішення.

– Навіть якщо народилися в сім’ї, ви не можете бути визнані її частиною, якщо не можете використовувати цю техніку.

Зробила висновок Емі.

– Природно, ви не можете отримати право наслідування.

Відразу після цього висновку Емі, від людей в чорному, що оточували їх двох, повіяла жага вбивства.

– Це дуже легко зрозуміти.

Повернувшись на японську і промовляючи прокляття, Емі готувалася до бою.

– Ви відмовляєтесь співпрацювати? ...Шкода.

У другій частині слів, чоловік в чорному також перейшов на японську.

– Схопіть міс Голді. Можете трохи її поранити. Що до цієї дитини, покінчіть з ним.

За наказом цього чоловіка, з під манжет чорного одягу блиснуло срібне світло.

В руках людей чорному з’явилися тонкі ножі.

Це точно не була стилізація Країни чудес і в їх рукавах точно був встановлений пружинний механізм.

Ножі використовувались як для бою, так і для метання, зброя в руках чоловіків була обтяжена на кінчику. Її використання у поєднанні з облогою, було ефективною тактикою проти мага.

Проте, перш ніж вони встигли їх кинути, в оточені виникла діра.

– Покінчити? Не приймайте одноосібно такі небезпечні рішення.

Швидше, ніж люди в чорному, метнули ножі, монохромний клоун стрибнув в кільце облоги.

Це не тому, що клоун рухався швидше, ніж могло простежити око.

Навіть якщо це було швидко, його міг наздогнати будь-хто, хто трохи потренується, він біг і пірнув в натовп з нормальною швидкістю.

Він почав рухатись ще тоді, як лідер людей в чорному розмовляв з Емі.

Клоуна просто не помітили. Як привід, він ховався в тіні.

Хаґане в монохромній масці доторкнувся до грудей одного з людей в чорному долонею.

Це було схоже на звичайне торкання.

Однак, людина в чорному, до якої доторкнулися, пролетів десять метрів і вдарився в землю.

Чисті білий і чорний колір закрутилися.

Зміна світла і тіні, і різка зміна світла і темряви призвели до розмиття контурів.

Хаґане наніс рублячи удар з карате по чорному плечу наступного чоловіка в чорному.

Прозвучав зловісний тріск.

Рублячи удар не був достатньо сильним, щоб вирубити когось. Це був легкий удар... Наче поплескування.

А проте, рубаючий удар Хаґане прорубав плечову кістку наче меч.

– Мейджік артс!

Здивовано вигукнув лідер людей в чорному.

Мейджік артс було скороченням від магічного бойового мистецтва.

«Магія бойових мистецтв» - це рукопашний бій поєднаний з магією.

Зазначивши точку контакту, як місце активації магії, контактна магія, що пропускає етап введення координат, один з основних прийомів магічних бойових мистецтв.

У відповідь на сказане лідером, люди в чорному оточили Хаґане і прийняли бойову стійку.

Побачивши, що люди в чорному стали більш обережними та серйозними, Хаґане нестримно засміявся.

– Гості, ця територія ще не відкрита.

Він грайливо поклав праву руку на груди, ліву підняв, а праву ногу поставив позаду лівої.

– Мені шкода, але, будь ласка, залиште її сьогодні.

І ніби ввічливо поклонився.

– Або може вас провести? ...До поліцейського посту.

Ввічливим тоном Хаґане провокував людей в чорному.

Коло чоловіків наближалось до нього зі спини для атаки. Один з чоловіків вирвався в перед, створюючи прогалину в колі. Це і була мета Хаґане.

Він почав рухатися разом з цим чоловіком. Розвернувся і кинувся на атакуючого.

Той також не був аматором.

Тримаючи в руках метальний ніж, він замахнувся ним на Хаґане.

Націливши його не в голову, а в нижню частину тулуба, щоб було важче ухилитися.

Але мерехтіння чорного і білого розмили ціль. Легкими кроками, Хаґане ухилився від удару ножа й ударив кулаком в щелепу.

Це була не магія, а певна ілюзія, магія викликана ілюзією візуального сприйняття.

Майстерний танець, що використовував усе тіло, який за короткий час не вивчиш.

Його дивний костюм був не тільки уніформою співробітника парку, але й годився для реальної битви.

Усі чоловіки в чорному, включаючи лідера, зосередили усю увагу на Хаґане.

Це була чудова можливість для Емі.

Вона всунула руки в кишені куртки у військовому стилі.

Те, що вона дістала, не був CAD у формі портативного термінала.

У руках перед собою вона тримала карти, розкладенні віялом.

Тримаючи в обох руках ігрові карти, Емі не квапливо змахнула руками в боки.

Карти вирвалися з її рук і полетіли в повітря.

Деякі карти летіли прямо, деякі обертаючись малювали дугу.

Летючі зі швидкістю, яку не могло піймати око, карти одна за одною вп’ялися в тіла чоловіків в чорному.

Затанцювала свіжа кров.

Фатальних травм не було, але вони не були легкими.

– Тепер задоволенні?

Японською запитала Емі у лідера людей в чорному.

Спостерігаючи як вони стікають кров’ю з виразом, ніби це пролитий томатний сік.

– Це «Магічна куля Татлум», яку ви так хотіли освоїти. Однак, якщо просто спостерігати за активацією, ви нічого не зрозумієте.

– Дурниця... «Магічна куля Татлум» повинна використовувати невеликі сферичні оболонки...

Чоловік, мабуть, і не усвідомив, що на питання японською, відповів англійською мовою.

Сильний біль не дозволяв відволікатися на такі дрібниці.

Хоча стояти залишився лише лідер.

Однак, Емі не була дуже здивованою. Її це навіть не цікавило.

– ...Так ви навіть не знаєте її масштабів. Що ж, мабуть, я сказала щось зайве.

Вона нервово кидала погляд в різні боки, обдумуючи «як би їх обдурити». Можливо, Емі жаліла, що сказала їм ніби використала Магічну кулю Татлум. Зрештою, її ввело в оману те, що супротивник знав про Магічну кулю Татлум.

Можливо, здавшись, або замирившись, Емі змінила свій розгублений вираз яскравий і жвавий.

– Нуу, тут ви не праві. Існує звичай, що кожен маг зазвичай на свій смак обирає те, що використовувати в якості Татлум. Зазвичай оболонку використовував двоюрідний дідусь, що помер минулого року, вірно? Ах, так був онук, на два роки старший від мене. Я ніколи не зустрічала двоюрідного брата, він ваш роботодавець?

Однією рукою вона підперла бік, а іншою розмахувала на рівні очей, склавши пальці у вигляді пістолета і своїм звичайним тоном приговорювала, – як вам моя дедукція. Емі явно хотіла домінувати на сцені, але, нажаль, опонент ніяк не реагував на це.

– ...

Він залишався безстрасним.

Ем, пані Акечі?

Поки Емі чекала відповіді людини в чорному, обережно заговорив Хаґане.

– Хм?

– Він без свідомості.

– Що?

Емі яка не рухалася, навіть побачивши кров, прокинулась і наблизилась до людини в чорному.

– Ти, якщо ти втрачаєш свідомість, то спочатку дай мені відповідь і роби це!

– Це просто абсурд.

Емі так енергійно підбігла, що здавалося збиралася дати безсвідомому чоловікові в чорному ляпас, думаючи зупинити, якщо вона посміє (оскільки це могло привести до вбивства), Хаґане протягнув руку, і з полегшенням зітхнув, побачивши, що вона зупинилась.

– Ах... Томіцука-кун?

Побачивши поряд здивованого Хаґане, хоча на ньому була маска (далі ясно), Емі раптово скромно поглянула на нього і здавалося вагалася підбираючи слова.

Здавалося це була зовсім інша людина, хвилину тому, він побоявся її ігнорувати, тож вирішив підіграти.

– Що? Пані Акечі?

– Умм... Вибач, що втягнула тебе усе це!

– Так ви про це.

Розчаровано відповів Хаґане на голосне вибачення з глибоким поклоном Емі.

– Хоча я й працюю на пів ставки, я все ж зі служби безпеки Країни чудес. Якщо в парку буде спроба викрадення, навіть якщо мені скажуть не звертати увагу, я не зможу пройти мимо. Зрозуміло ж, що на цю територію проникло так багато підозрілих людей, це в першу чергу моя провина.

Після слів Хаґане, «Вам не варто хвилюватися», вираз Емі посвітлішав.

У відповідь на таке ставлення, Хаґане не зміг стримати криву посмішку.

Відчуття напруги зникло, тож він сказав дещо недоречне.

– Крім того, мені показали дещо незвичне. ...Тож це і є Магічна куля Татлум Заклинання з затримкою активації по умові, що застосовується на об’єкті який виступить як куля, магія стрільби, що активізує магію Руху, простим кидком рукою. Не знаю, як довго триматиметься техніка затримки, але нема потреби маніпулювати CAD перед ворогом, також немає потреби будувати магічну послідовність і можна вести безперервний вогонь з одного пострілу. Ця техніка підходить, як козирна карта, для престижної родини Голді.

Хаґане помітив зміну в атмосфері лише після того, як завершив говорити.

– ...Один раз побачити та стільки помітити, цього і варто було очікувати від прямого нащадка Томіцуки, однієї з сильніших зі ста сімей?

– Що? Гм, пані Акечі?

– ...Шкода. Ми могли б стати друзями.

– Що? Е? Чому могли б?

– Томіцука-кун, розповім тобі добрі новини.

У свідомості Хаґане задзвонив тривожний дзвіночок.

Але, з якоїсь причини, його ноги не рухались, ніби приросли до землі.

– Ну і які?..

– Секретна техніка називається «секретною», тому що її зберігають в таємниці за будь-яку ціну.

– Вау! Постривай хвилинку!

Побачивши в Емі карти розгорнуті віялом, Хаґане панічно замахав руками.

Мало того, поспіхом зняв капелюх і маску.

– Я нікому не скажу! Це буде секретом! Погляньте на моє обличчя! Хіба воно може брехати!

Схоже, він зняв маску для того, щоб це сказати.

Хаґане раптово припав ниць до землі, напруження Емі знизилося і вона більше не могла залишатися серйозною.

– ...Добре, досить. Я також побачила цікавий танець.

– А, а.

Цього разу була черга Хаґане видавати здивований вигук, стоячи на колінах.

Цього Емі було достатньо, щоб зрозуміти, що Хаґане не бажав, щоб інші знали про ці трюки. – Схоже це був особистий козир Хаґане, який він вигадав сам. Тоді все просто.

– Ну тоді збережемо секрет один одного!

Коли Емі присіла (звісно тримаючи ноги разом, щоб не було видно що було під мініспідницею) Хаґане сором’язливо посміхнувся.

– О, я забула!

Емі раптово встала і дістала CAD з під спідниці.

«Що не так?» Подумав Хаґане, спостерігаючи, як активують магію.

Ефект проявлявся світлом, теплом і запахом.

Карти, що застрягли в тілах людей в чорному спалахнули, припаливши рани, і перетворились в золу.

– Знищення доказів і зупинка кровотечі. Ну, співробітник на неповний робочий день, Томіцука-кун?

– Що таке?..

Природно насторожився Хаґане, на раптово переконливий тон Емі.

Але у світі було багато випадків коли настороженість не допомагала.

– Завдання персоналу врятувати поранених, що постраждали на території, чи не так? А якщо у постраждалих виявлено незаконну зброю, завдання персоналу викликати поліцію.

– Пані Акечі... Ви хочете сказати, що збираєтесь звалити усе на мене?

– Звалити, як обурливо! Але, ти ж розумієш що, я сьогодні «відвідувач»? До того ж мене чекають друзі.

– ...Не справедливо.

Хоча він висловив обурення, Емі не зреагувала.

– Тоді це все. Томіцука-кун, побачимося в школі.

Емі на самоті залишала сцену, Хаґане дивився їй в слід, на його скам’янілому обличчі поступово з’явилася крива посмішка і зрештою він глибоко зітхнув.

◇ ◇ ◇

Після того, як Емі нарешті приєдналась до Субару та Акахи, вони присіли на лавці для ланчу, глядячи на персонал у смугастому одязі, що зрідка проходив повз, вона запитала наче в нікуди.

– Це ж «Країна чудес», чому вони не носять костюми кроликів?..

– А ну... Це певно викличе проблеми з авторським правом.

– Хм? Еймі, ти хочеш, щоб тебе обслуговували хлопчики-кролики?

– Зовсім ні! Це не так... Оскільки це Країна чудес, я подумала, що було б краще, якби персонал носив щось більш підходяще.

– Правда?

– Хм... Наприклад, маги у венеціанських масках.

Те що виникло у свідомості Емі було образом монохромного клоуна, що був схожий на певну містичну особу. Однак, вона подумала, що діти плакатимуть побачивши подібне, тож пошукала подібні образи у своїй пам’яті.

– О це може підійти.

– Так я теж так думаю. Це виглядає цікаво.

Після цього, кожного разу, коли повз них проходив персонал, дівчата насолоджувались думками про їх переодягання, а Емі таємно будувала у своїх думках тривожні для Хаґане образи, «було б добре, якби Томіцука-кун був зайчиком» і тому подібне.