Позакласні заняття почесного учня

Позакласні заняття
почесного учня

У другій половині літніх канікул територія Першої старшої школи опустіла.

Після завершення великої літньої події, Турніру дев’яти шкіл, спортивні клуби перейшли в режим вільних тренувань. Через один тиждень, усі вони почнуть активну роботу з підготовки до наступного семестру, але зараз навіть клуби пали жертвою літніх канікул.

Та все ж вона не повністю спорожніла. Хоча і не велика кількість, але прийшли студенти, що хотіли додатково позайматися. Це було особливо актуально для першорічок які не могли вільно використовувати тренажери в присутності старшокласників.

І на цьому закритому тренувальному полі було помічено багато представників клубу, у формі першокурсників.

◇ ◇ ◇

Хтось бігав між щільно і хаотично розставленими квадратними стовпами.

У приміщені з обмеженим простором, хоч і без стін, вони нагадували лабіринт. Навмисно не рівномірне освітлення створювало затемнені місця біля стовпів, утворюючи небезпеку впасти.

Але все ж, не можна було дозволити собі сповільнитись. Зараз відбувалось тренування на час. Навіть у випадку додаткового навчання, результат може бути записаний.

Ліс з масиву стовпів розходився, утворюючи Y-подібне перехрестя.

Миттєвим рішенням - обрано праворуч. Крім того, було гніздо автоматичної гармати.

Ніби рефлекторно, наведений «ствол» CAD в правій руці, спущено спусковий гачок.

Активувалася підготовлена, тренувальна магія Ваги.

Датчик сили тяжіння перемкнувся, щоб зупинити автоматичну гармату.

По спині стікав холодний піт. Але часу, щоб відволікатися, не було. Для того, щоб компенсувати втрачений час, через рефлекторну зупинку, потрібно підняти темп. Пройшовши повз сплячої автоматичної гармати, повернув ліворуч, вздовж лісу стовпів, щоб скорегувати курс.

У цей момент...

В бік, щось сильно вдарило.

Прозвучав сигнал провалу тренування.

◇ ◇ ◇

Оговтавшись, Морісакі оглянув своє тіло. На формі яку використовували під час тренувань Стрілецького клубу прилипла червона фарба, що влучила в правий бік в районі живота.

Суху фарбу з гумової кулі не можна видалити вручну, щоб видалити її начисто, потрібно було скористатися, очисником, що знаходився в кімнаті відпочинку. Морісакі кинувся до виходу, щоб не заважати наступному учаснику.

Від звуку відкриття дверей учениця, що відповідала за пускову установку для обстрілу обернулась і розширила очі. До того ж це було магічне змагання, де при стрільбі кулі, діаметром дві цілих, п’ятдесят чотири соті сантиметра (один дюйм), запускалися магією, без використання пороху чи стиснутого повітря. Пускова установка мала вигляд гвинтівки, замість звичного ствола якої було чотири, які давали можливість стріляти у чотири напрямки, до того ж був встановлений CAD-пристрій.

– ...Морісакі ти грубий.

Учениця першого «C», Такігава Казумі, зупинила контроль над пусковою установкою і задумливим тоном звернулась до Морісакі.

– Такігава... Ти ж, з керування пострілом (Клуб керованого пострілу). Що ти тут робиш?

– Ого, привітання.

Однак, як і сказала Такігава, відповідь Морісакі, яку вона назвала «привітанням», була дуже грубою.

– Я прийшла поділитися частинами вбудованими в CAD отриманими на вас. Я думаю, в тебе немає підстав запитувати «що я тут роблю», бо я отримала дозвіл від вашого керівника

– Хм... Не можна зробити це на складі?

– Це погано. Як я вже казала, обмінюватися зайвими частинами, традиція стрілецьких клубів. Я розумію, що Морісакі, що використовує свій CAD, цього не знає.

Окрім учнівської ради та дисциплінарного комітету, яким дозволено носити CAD у школі, учні повинні були налаштовувати під себе і використовувати CAD клубів, де застосовувалось обмеження активації по області з Local Positioning System. Відразу ж після вступу, Морісакі приєднавшись до дисциплінарного комітету, використовував свій CAD протягом усієї своєї діяльності в клубі, тому він не знав про обслуговування клубних CAD.

Фиркнувши у відповідь він відвернувся від неї спиною. Ігноруючи слова Такігави, дістав з настінної шафки балончик і розприскав його вміст на свій бік. Фарба на боку розчинилася і кілька капель червоної маси впали на підлогу. Підлога вже була заплямована аналогічними червоними плямами.

– Морісакі... Скільки разів ти це робив? Хіба ти не занадто напружуєшся? Сьогодні ти повинен зупинитися.

– ...Ти хвилюєшся?

– Звісно хвилююся.

З серйозним обличчям Такігава відповіла на запитання Морісакі, який запитав у саркастичному тоні, витираючи піт, що продовжував капати з лоба.

– Хочу чесно сказати, це не з цікавості, любові чи заради злого жарту. Це тому, що я не можу просто мовчки, спостерігати за тим, що знайома людина ось-ось впаде переді мною.

– ...Я знаю.

Відвернувшись, відповів Морісакі й не звертаючи уваги на слова Такігави збирався піти геть.

– Якщо так, будь ласка, зупинись на сьогодні. Якщо ти продовжиш, лише тріпатимеш собі нерви. І не будеш задоволеним.

Морісакі кинув злий погляд, Такігава не відвела очей.

– ...Гаразд.

Морісакі сам відвів погляд.

Не кажучи більше ні слова, він зник в чоловічій роздягальні.

– Я знаю що він відчуває нетерпимість, але... Ні, не розумію. Морісакі, як і він, хлопець.

Пробурмотіла собі Такігава, спостерігаючи як зникає його спина.

◇ ◇ ◇

Коли він зняв амуніцію, одягнув сорочку, форму і мав намір просунути руку в рукав літнього блейзера, в очі Морісакі потрапила емблема на його лівій кишені.

Чотири місяці тому цей герб був гордістю.

Але останнім часом, зрідка, він відчуває роздратування.

Навіть зараз його гнітило таке роздратування, якого він ще не відчував. Ні, точніше буде сказати, він зрозумів природню істину.

Морісакі все ж не одяг блейзер, закинувши його за плече, він вийшов з кімнати.

Примружившись, він поглянув на сонце, світло якого било в очі.

Навіть без нагадування Такігави, він розумів, що він поспішає.

Але якби вона не сказала, це настільки явно, він би все одно витратив час на безглузду самопідготовку. Морісакі теж розумів це.

І подумав, що при наступній зустрічі повинен пригостити її морозивом.

Травми отримані на Турнірі дев’яти шкіл, на які, як правило, знадобилося більше місяця, були повністю вилікувані завдяки магії зцілення. Однак, тіло яке ослабло після тижня проведеного в лікарні, все ще повністю не відновилося. Принаймні, в розумінні самого Морісакі.

До того ж...

«Мої магічні навички не покращились з досвідом виступу на великій сцені, навпаки, відчуваю, що я досить здав, порівняно з початком літніх канікул».

Ось які підозри ховалися в його свідомості.

Попри те, що він знав і розумів, що це не добрий психічний стан, він не міг придушити відчуття розчарування.

«Ще й вчителів не має...»

Студенти першого потоку користувалися «привілеєм», мати індивідуального консультанта, але це не можливо, якщо їх не має на території школи. Не тільки Морісакі, але й учасники Турніру дев’яти шкіл не отримували консультацій під час літніх канікул, він міг лише зробити резервування на наступний тиждень.

Він міг самостійно навчатися в бібліотеці, але зараз він хотів відточити свої практичні навички. Він не сподівався на розкіш проведення практичного заняття, в крайньому разі, він сподівався підвищити свої магічні навички, лиш ця думка домінувала в нього голові.

◇ ◇ ◇

Коли говорять про сім’ю Морісакі, відразу згадують про «Швидке вихоплення».

Серед сотні сімей вона є гілкою, що не має «номера», оскільки сама магія розглядається як посередня, але практичні навички завдяки цій особливій техніці, в конкретних галузях отримали високу оцінку, а також перевищують майстерність представників з «Номерів».

Тож що це за техніка - Швидке вихоплення.

Власне кажучи, ця назва не має жодного прихованого сенсу. – «Швидке вихоплення» це просто «швидка активація». Це техніка для того, щоб, використовуючи CAD, якомога швидше активувати магію. Якщо говорити дещо детальніше, то це техніка, яка має на меті швидко активувати CAD ще до того, як ви дістанете його, щоб швидко закінчити процес активації та знешкодити противника, перед тим як спрацює його магія.

Сила тут мала другорядне значення.

Рівень складності ігнорувався.

Навіть якщо сама по собі магія є малопотужною, якщо ви можете активувати її раніше свого супротивника, ви зможете його знешкодити.

Прискорення активації магії, зумовлене практичним використання CAD виходячи з цієї ідеї, ця техніка ретельно допрацьовувалась, суть полягала в розробці та вдосконалені ефективних методів роботи CAD.

Прагнення до швидкості приділяє більшу увагу їх спеціалізованим ніж універсальним типам. Оскільки спеціалізований тип, головним чином, має форму пістолета, спочатку була створена техніка для швидкої стійки при прицілюванні CAD у формі пістолета.

Звідси й походить назва Швидке вихоплення.

Ця техніка на виході отримала несподіваний побічний ефект.

Активація магії раніше ніж супротивник, в ситуації коли у вас не буде CAD, так би мовити, з беззбройного положення і завдання несподіваного удару. Ця техніка ідеально підходила стилю японських охоронних структур, які повинні були носити зброю прихованою.

Тілоохоронці, на зразок секретної служби у Сполучених Штатах, стримували зловмисників, переважно, демонструючи зброю. Однак, охоронці японського стилю були зобов’язані носити зброю приховано, щоб не чинити психічний тиск на суб’єкт або підлеглих.

Морісакі, через характер їх техніки, часто наймають як охоронців, переважно для приватних, заможних осіб, які не можуть бути захищені державними органами. Навіть зараз їх основним напрямком діяльності є дослідження сучасної магії, але тілоохоронна компанія, яка розпочалася як побічний бізнес, була більш відомою в суспільстві.

Морісакі Сюн, був єдиним сином голови дому Морісакі (у тому сенсі, що у нього не було братів) і допомагав в службі охорони протягом двох останніх років. Скориставшись перевагою свого підліткового віку, що зменшувало пильність, він працював в резерві, запобігаючи нападу з тилу, замість основних охоронців, що були захисною стіною.

Коли було багато роботи, його також долучали допомогти в сімейному бізнесі (по суті це був підробіток), не дбаючи про його власну зайнятість, але останнім часом зовсім не викликали. Зараз Морісакі прагнув отримати можливість попрактикуватися (реальної битви), де можна знайти сенс себе, а не практики, де можна відчути прогрес. Але сьогодні для нього не було запитів.

Знявши форму, Морісакі зустрівся поглядом з пригніченим хлопцем у дзеркалі.

Це був ніхто інший, як він сам.

Порада Такігави сплила з його пам’яті.

Морісакі розумів, що його душевний стан не хороший.

Обміркувавши слова сторонньої людини, що потрібно змінити темп, він змусив себе позбутися поганого настрою, змінив пітний одяг, переодягнувшись в повсякденний.

◇ ◇ ◇

Хоча це була спонтанна прогулянка пізньої половини дня, але якщо він відкриє свою адресну книгу, швидко знайде чотирьох, п’ятьох людей, що з готовністю погодяться.

Але Морісакі вирішив пройтися по вулиці на одинці.

Помістивши невеличкий CAD в прихованій кобурі в передній частині відкритої жилетки, кинув дрібнички в рюкзак і в кабіні відправився до центру міста.

Аріаке, як точку призначення, він обрав суто з власної примхи. Це не була особлива мета або улюблений пункт призначення. Якщо сказати по правді, це було не надто шумне місце, а він хотів провести час у жвавому місці.

Це район з багатьма парками, не лише для молоді, але в день, у будні дні, тут було більше хлопців і дівчат шкільного віку на час літніх канікул. Більшість з них були вбрані піддавшись моді, відповідно до сезону.

Це трохи освіжило Морісакі.

У школах, навіть під час літніх канікул, учні носили одяг згідно зі шкільними правилами.

Хлопці носили сорочки з довгими рукавами, а дівчата носили легінси під спідницями. Звичайно хлопці та дівчата, як правило, носили жакети, як верхній одяг. Спортивний одяг з довгими рукавами та штанинами довжиною по гомілковий суглоб. Учениці носили купальники, щоб прикрити усе що було нижче шиї.

Але нерідко зустрічалися моделі з глибокими вирізами і відкритими плечима. Босоніжки є звичайною справою, а мініспідниці і шорти, що прикривають мінімальну площу, не є чимось недоречним.

Сам Морісакі був у брутально розстебненій сорочці з короткими рукавами з різнобарвними візерунками.

Але на додачу він накинув поверх жилетку, щоб приховати кобуру з CAD.

Цей елемент виглядав найбільш недоречним

Молоді люди, що проходили повз нього, не носили CAD. Він ніде не бачив хлопців, що носили куртку або жилет, щоб приховувати свою кобуру, або дівчат, що носили широкий браслет.

Зараз він не бачив жодного мага.

Морісакі відчув що це об’єктивний факт - вони в абсолютній меншості.

Раптово він відчув сухість в горлі.

«...Я багато потів зранку...»

Він розсудив, що це спрага.

Трохи попереду, можна було побачити кафе з відкритою терасою.

Довго не думаючи, щоб відкинути роздуми та сумніви, Морісакі попрямував до кафе, що потрапило йому на очі.

У закладі не було вільного місця.

Морісакі, неохоче сів на терасі, яку захищала лише сонцезахисна парасолька. Зовнішні кондиціонери зараз не були рідкістю, але в цьому закладі їх не було. Враховуючи зовнішній стиль милого дерев’яного будиночка і білі стільці і столики з дерева, власник цього закладу, міг бути любителем природи.

Може виникнути певний попит на те, щоб кав’ярня такого стилю також вважалася «модною», але це залежатиме від сезону. Підтвердженням цього було те, що місця на терасі майже не були зайняті.

Морісакі сидів на краю і байдуже спостерігав, за молодими людьми які йшли дорогою з кавою з льодом.

Він припускав, що багато з цих хлопців і дівчат того ж віку, що й він.

І половина з них - парочки, інша половина більше дев’яносто відсотків були у групах, а також, менше десяти відсотків, одиночки, як і він (хоча він відчував себе як солдат-одинак, а не одиночка).

Поки він продовжував спостерігати за людським істотами, його погані почуття почали зникати, коли, раптом, перед ним виник силует молодої дівчини.

Як і він, вона була одна. Ні, враховуючи що вона дівчина, це у два рази більша рідкість.

Блузка безрукавка, з високим коміром, складчаста спідниця по коліна, босоніжки на голих ніжках, нейтральний наряд між кричущим і скромним стилем.

Однак її зовнішність не була «посередньою».

Вісім з десяти або навіть десять з десяти чоловіків назвали б її «красунею».

Якщо розпустити волосся, зібране у хвостик, і звисаюче з переду з лівого плеча, його довжина досягне її талії. Рухи зіниць великих очей і схоже гнучке тіло, робили її схожою на велику тварину родини котячих і вона нагадувала більше леопарда ніж тигра чи лева.

Її риси обличчя явно азійські, але колір шкіри більш європейський. Ні, не леопард, її образ нагадував снігового барса (хоча фактично його шерсть сіра, а не біла).

Вона виглядала на два, три роки старшою від нього.

Звісно вона мала привабливі риси, але навколо було багато дівчат, які були одягнені більш ефектно, з погляду «привернення уваги». Морісакі звернув на неї увагу саме через зовнішність, але зосередився на ній з іншої причини.

«Вона... маг?»

У неї не було найбільш популярного формату CAD.

Вона могла носити в сумочці пристрій у формі мобільного терміналу.

Без візуального підтвердження наявності цього пристрою, не можливо було зробити висновок, що вона маг. Але Морісакі інтуїтивно зрозумів, що ця дівчина має зв’язок з магією.

Вона не помітила погляду Морісакі, або якщо і помітила, то не подала знаку, проходячи повз кафе, в якому він сидів.

Він прослідкував за нею в слід і помітив, що за нею ще хтось слідкує.

І не з прагненням почіплятися.

Інтуїція, яку він набув працюючи в резерві, допомагаючи в сімейному бізнесі, забила тривогу.

Її окутували лінії зору з поглядом, що приховував в собі злі наміри.

Оплативши рахунок через термінал вмонтований в стіл, Морісакі підвівся, ніби нічого не сталося.

У нього не було впевненого наміру йти за дівчиною. Хоча у нього не було достатнього трудового досвіду, щоб назвати його працеголіком, але він був найближчим до цього значення. Той факт, що вона красива (маленька) дівчина, також вплинув на його поведінку, зауваживши, що в неї немає ні охорони, ні прикриття.

Дівчина, що могла бути трохи старшою, схоже йшла у справах, вона минула парк і попрямувала в зону складів.

Морісакі, що завбачливо слідував за нею на відстані, помітив, що кількість людей навколо зменшилась. Попри те, що вони віддалялися від парку і розважальних закладів, кількість перехожих зменшувалась занадто швидко, щоб це будо збігом.

Морісакі усвідомив, що щось не звичне, однозначно «робота не природніх сил».

Хоча він і не був знайомий з древньою магією, думав, що повинна існувати техніка з системи Дао10 чи Інь і Ян11, що змушує людей мимоволі оминати певну зону.

Іншими словами, це робота мага. Оскільки він весь час слідкував за дівчиною і не було жодних ознак того, що дівчина використовувала магію, Морісакі зробив висновок, що це магія когось іншого діє на оточення.

«Отже, який мотив уникати інших людей».

Ні це точно не причина типу: «хтось соромиться».

Це викрадення, пограбування або зґвалтування.

Морісакі вирішив, що вбивства серед білого дня не буде, але все ж йому було очевидно, що це щось злочинне.

Наступною проблемою було питання про кількість людей задіяних в цьому. Оскільки ця техніка була розгорнута так швидко, це не одна і не дві людини. Діяти в лоб, доки не відомі здібності іншої сторони - не розумно. Якщо це так, то в той момент, коли інша сторона здійснить щось, він зайде з боку і тимчасово виведе з ладу «ворога» і виходячи з цієї можливості.

...Морісакі обрав саме такий варіант.

Однак ситуація несподівано вийшла за межі його очікування.

Він думав, що бандити, якими їх вважав Морісакі, почнуть діяти після того, як дівчина зайде в тіньову зону складів.

На вулиці, незалежно від того наскільки багато людей, встановлено камери. Тому, знаючи це, він думав, що злодії будуть діяти, коли дівчина дійде до новітнього веселкового мосту.

Однак коли транспортні засоби й перехожі були повністю відрізані, погляди які стежили за дівчиною, втілилися в фігури, що оточили її.

– О, хлопці, чорт забирай, що ви робите?!

Закричала дівчина на чоловіків, що мовчки наближались.

Можна сказати, що її реакція була досить відважною. Навіть для чоловіка не було б дивним злякатися, що до нього наближаються не відомі люди й втратити дар мови в подібній ситуації.

Проте, коли він зрозумів, що вона не помітила що люди навколо відсутні, вона також, здавалося, була під технікою злочинців.

Переконавшись, що дівчина не панікує, якби вона була в паніці йому довилося б змінити план, стоячи в тіні дерева на тротуарі, Морісакі дістав CAD. Хоча несподівана атака з засади одна з найкращих навичок сім’ї, але Морісакі, що займалися послугами як екскорт, якщо дивитися об’єктивно, був кращими в фланговій атаці ніж в Швидкому вихопленні.

Всього було шість злочинців.

Щоб не нашкодити дівчині, він повинен був позбутися від усіх відразу.

По скроні потік холодний піт.

Примусово виправивши дихання, яке занадто рано пришвидшилось, він вискочив з тіні дерева.

Кинувшись до дівчини, двічі спустив курок.

Побачивши, що чоловіки потягнули руки, до нагрудної кишені., він кинувся вперед і у повітрі, один раз натиснув на курок.

Після чого прокотився по вулиці. Один раз підскочивши, на пів шляху.

У зв’язку з природою роботи охоронця (навіть якщо це побічна робота, це все ще робота), сім’я Морісакі розробляла магію, яка знешкоджує опонента одним ударом і не завдає великої шкоди.

Швидким перемиканням двоетапної магії прискорення в перед і назад, внутрішні органи, особливо мозок, струснулися і п’ятеро чоловіків, один за одним, попадали на землю.

Однак, під час спроби прицілитися в шостого чоловіка, серце Морісакі збилось з ритму.

По той бік лінії зору був глушник.

Це був не CAD.

Справжня зброя - автоматичний пістолет.

Магічна контратака була очікувана, але поява пістолета була несподіваною.

Тепер коли супротивник використав магію, він припускав, що атакуватиме він також магією.

Попри те, що захист проти магії був на готові, захист від куль він не підготував.

Щоб зупинити кулю або відхилити її, магії не вистачить часу.

Він міг вкласти силу в ноги, щоб якось ухилитися з траєкторії.

Але перш ніж сигнал м’язам перейшов у стрибок, прозвучав характерний пригнічений глушником звук пострілу.

Ствол був відведений від нього.

Дівчина схопила руку з пістолетом збоку.

Морісакі натиснув на курок CAD.

Шостий чоловік впав і дівчина, ніби її потягнули, сіла на дорогу.

– Можете стояти?

Морісакі кинувся до дівчини й схопив її за руку, не чекаючи відповіді.

– Ми повинні швидше забиратися. У будь-якому разі, нумо, підемо на станцію. Ймовірно ці хлопці уникають поглядів.

Дівчина справді була відважною. Попри те, що на неї щойно напали, вона не плакала і не стала істерити, після слів Морісакі, вона взяла його за руку і встала.

– Сюди

– Дякую.

Тримаючи дівчину за руку, Морісакі побіг до станції.

Дівчина на високих підборах, як очікувалось, не змогла б бігти, але Морісакі не тягнув її, вона бігла поряд з ним (звісно це Морісакі знизив темп).

Вона не намагалася відпустити руку..

М’який дотик маленької руки пришпорив лицарство Морісакі.

◇ ◇ ◇

Діставшись до станції, він запропонував залишити Аріаке, але дівчина похитала головою.

– У мене тут зустріч.

– Якщо так, надішліть повідомлення...

– Просто є певні обставини. Я не можу з ними зв’язатися.

Збентежено посміхнулась дівчина.

Через цю незграбну посмішку Морісакі не зміг придушити своє зніяковіння.

– Дуже вдячна, тобі за допомогу.

Дівчина не помітила його почервоніння.

Морісакі був вдячний за те, що її поведінка відрізнялась від його однокласників.

І чоловіче почуття обов’язку, перед красивою дівчиною, чи щось подібне, ще більше розгорілось

Тому наступні слова для нього були не бажані та неприйнятні.

– Але уже все добре, на цьому все. Колись..., пізніше, я хотіла б подякувати тобі за це і, якщо можна, отримати твою контактну інформацію.

Після цього, вираз дівчини говорив, що уся її рішучість вийшла. Відчуваючи щось не ладне, Морісакі був напружений, але коли в наступний момент поглянув на дівчину з сором’язливою посмішкою, напруга іншого ґатунку пройшла по його тілу.

– А, пробач. Я, Лінн Річардсон. Навчаюся в каліфорнійському університеті й зараз подорожую. Зви мене Лінн.

– Я Морісакі Сюн.

Морісакі був неоціненно вдячний, що його голос був спокійним.

– Ви мені нічого не винні. До того ж раніше ви мені також допомогли. Щобільше...

Черпаючи мотивацію з почуття обов’язку, Морісакі намагався вивести розум зі стану емоційного безпорядку, (якщо сказати у двох словах, самі почуття обов’язку були обумовлені романтичними мотивами). Якщо ворог має численну перевагу, залишатися поблизу зони нападу - погана ідея. Це не та ситуація, коли можна вести ось таку неквапливу бесіду.

– Я не думаю, що це кінець. У чому причина нападу?

Якщо кращого вибору не було, він хотів би отримати інформацію, щоб скласти план дій. Хто вороги, і коли та в якій кількості прибуде підкріплення. Для охоронця важливо не втручатися в конфіденційну інформацію іншої особи, але якщо це інформація для супроводу, це інша справа.

– Мені шкода, я не можу цього сказати.

І якщо не отримано достатньої інформації, це не означає, що це достатня причина відмовитись від супроводу.

– Правда... Я розумію. Я не запитуватиму про особисті справи пані Лінн. Натомість прошу, дозвольте мені виступити як супровід пані Лінн, доки не прийде той з ким призначена зустріч.

Від пропозиції Морісакі, Лінн широко розкрила очі.

– ...Чому?

– В цій країні є прислів’я «Закачування рукавів це перший крок до процвітання».

– Я знаю про неї.

Дещо ображено сказала вона.

– Ось як, вибачте...

Зніяковіло вибачився Морісакі. Проте він не збирався відступати.

– Я випадково опинився в місці де збиралися викрасти пані Лінн. Це безумовно доля.

По правді, Морісакі сам не розумів, чому він такий наполегливий. Намір був зрозумілий. Хоча вона не відштовхувала його, вона не хотіла, щоб Морісакі брав участь у її ситуації - очевидно, що вона не хотіла, щоб він постраждав. Однак, Морісакі не хотів відступатися.

Перш за все, викрадення було здогадкою Морісакі. Можливо, Лінн була багатою дівчиною, що втекла з дому, а вони прийшли, щоб повернути її на прохання батьків. Навіть якщо «викрадення» є правильною здогадкою, Лінн могла бути учасницею серйозного злочину, а ті, попередні люди, можуть бути з ворожої організації. Можливо, вони намагались повернути члена, що втік. Проте, у будь-якому випадку, неможливо щоб ті, хто можуть стріляти в людей, котрі не погрожують їм пістолетом були хорошими людьми. Так думав Морісакі, або так вирішив.

– …Ви ж розумієте, що це небезпечно? Ви не схожі на людину, що не може розрізнити реальність і гру.

Дещо шокований погляд Лінн не зміг загасити ентузіазм Морісакі. З іншого боку, лиходії полюють на беззахисну, тендітну дівчину, очевидно кому він має допомогти. Принаймні, так йому підказувало серце.

– Пані Лінн, ви в набагато більшій небезпеці, ніж я. Той факт, що в цій країні відмінна поліція, не буде пихою чи перебільшенням, але це не означає, що злочинів тут не має. Особливо це стосується поліцейських-магів, що розбираються з магічними злочинами де реакція аморфна.

– Теж саме можна сказати у будь-якій країні.

Пустотливо сказала Лінн, з грайливою посмішкою, але Морісакі це не обмануло.

– Тому думаю, що пані Лінн потребує охорони.

– ...Ти будеш моїм охоронцем?

На питання веселим тоном, Морісакі кивнув з серйозним поглядом.

– Навіть якщо я так виглядаю, у мене два роки кар’єри за плечима.

– ...Морісакі-кун, ти ж просто учень середньої школи.

– Першокласник старшої школи магії при магічному університеті. Однак сім’я займається охоронним бізнесом.

– Ах... Морісакі, член сім’ї Морісакі.

До цього часу, Лінн не особливо зацікавлено слухала його, але після цих слів нарешті кивнула. Водночас це також значило, що Лінн з тої соціальної групи людей, що знайома з професією охоронця.

– Але у мене не має з собою грошей?

– Я не кажу про це як про роботу. Я просто не хочу удавати, що нічого не бачу.

– То ти джентльмен.

Посміхнулась Лінн, а Морісакі збентежено відвів погляд

– ...Зрозуміла. Якщо ти турбуєшся про мене, я хотіла б попросити тебе про допомогу.

– ...Будь ласка, залиште це мені.

Ліна знову серйозно поглянула на Морісакі, який гордо кивнув.

– Добре, тоді у мене є питання, можна прохання?

– Яке?

Ескорт не є дворецьким. Проте, також важливо встановити хороші відносини з суб’єктом супроводу, для безперешкодного здійснення охорони. Якщо це не занадто складне завдання і якщо воно не заважає супроводу та охороні, запит повинен бути прийнятий, і на сході і на заході, хоча на сході це могло трохи відрізнятися, але це було загальне правило для охорони. Коли Морісакі чекав з невеликим напруженням, Лінн посміхнулась і оголосила своє прохання.

– Зви мене Лінн. Наступного разу, коли ти назвеш мене пані Лінн, у той же момент будеш звільненим, добре?

◇ ◇ ◇

– ...Отже, Лінн не маг?

– Так, я розумію, чому Сюн, прийшов до помилкового висновку...

Зніяковіло посміхнулась Лінн. На відміну від Морісакі, який все ще не позбувся напруги й все ще говорив жорстко, Лінн вільно називала його «Сюн» та подружньому обнімала його.

Це те що приходило зі зрілістю?

Подумав Морісакі, крадькома поглянувши на обличчя Лінн.

Він думав, що вона красива молода дівчина.

Як правило, з відстані людина виглядає красивішою, але у випадку з нею, з близької відстані вона виглядала більш привабливою. Це, певно, через вираз її обличчя, що ще ні разу не повторився, розсудив Морісакі, виходячи зі свого життєвого досвіду.

– А можливо справа в цьому?

Сказавши це, Лінн витягнула і показала підвіску на своїх грудях.

З під не застебнутого ґудзика злегка виступили округлості грудей, серце Морісакі затремтіло. Пришвидшений кровообіг повинен був відбитися в кольорі його обличчя, але Лінн нічого не помітила.

– Це?

– Магічний предмет.

– Ха?

– Магічний предмет. Якщо його носити він зменшує увагу сторонніх. Він був зроблений у ті часи, коли з багатьох причин відбувалися часті викрадення, це амулет, що виводить з поля зору поганих людей... Правда?

Сучасна магія - це вивчена і систематизована древня магія, наскільки йому було відомо, серед речей які називають магічними предметами не мало «оригіналів», які проявляють магічний ефект.

Але разом з тим, більшість того що циркулює, фальшивки, які не більше ніж звичайні аксесуари, через цей факт молоді маги, як він, що вивчають сучасну магію з підозрою ставляться до будь-яких речей, яких називають «магічними предметами».

Але зараз у Морісакі, не було бажання сумніватися в словах Лінн.

Її посмішка розвіяла усі сумніви, що виникли в його серці.

В голові Морісакі виникло інше питання.

– Ви не маг, але у вас є магічний предмет?

Коли Морісакі запитав з серйозним обличчям, Лінн проявила легке хвилювання.

– Ой, та це дав мені знайомий, щоб до мене не приставали сталкери.

– Сталкери... Ви стикались з ними раніше

– Е, так, щось на зразок.

– До речі, ті хлопці... Ну я обіцяв, що не буду розпитувати, вибачте.

Побачивши, що Морісакі спокійно відступив, Лінн потайки зітхнула з полегшенням.

– …Але, здається, на цих хлопців він не діє.

Увага Морісакі перейшла на нападників, що атакували раніше.

Його старанність щойно врятувала Лінн.

– ...На Сюна також, маги особливі?

Відхилення від напрямку розмови на яку сподівався Морісакі, почало викликати у нього сумніви.

Зазвичай, на подібне питання, він би гордовито кивнув

Він вважав себе особливим. Він пишався тим, що був магом і пишався, тим, що він особливо гарний маг свого віку. Хоча турнір закінчився розчаруванням, він вважав, що якби не порушення правил, він міг би досягти цього рівня без допомоги мага розумника.

Але, чомусь, нинішній Морісакі не міг погодитися на слова Лінни.

– ...Я думаю, що це не велика різниця. Оскільки магія - це людська навичка. Магічний предмет Лінни це таке ж сама що магічна навичка, у тому сенсі, що він дозволяє людям користуватися магічною силою.

– Ум... Вірно, якщо ти так кажеш. Маги це такі ж люди як і ми.

Лінн не усвідомила. Що її щойно сказаними словами вона чітко визначила, що маги та не маги є різними видами.

На щастя Морісакі не помітив цього моменту.

◇ ◇ ◇

Оскільки Морісакі наполягав, що потрібно уникати малолюдних місць, вони вирішили вбити час в ресторанчику перед станцією, очікуючи, поки людина, з якою мала зустрітися Лінн, вийде на зв’язок. Говорила лише Лінн, Морісакі майже завжди сухо відповідав, але ніхто не думав, що їм нудно.

Як і очікував Морісакі, відтоді він не бачив підозрілих фігур. Проте, він відчував, ознаки спостереження здалеку.

Раптово обличчя Лінн напружилось. Під поглядом Морісакі Лінн дістала свій термінал. Схоже, що її знайомий надіслав повідомлення.

Але, чому коли інша сторона на яку вона чекала, зв’язалася з нею, вона не розслабилась, але напружилась, розгублено задумався Морісакі.

Можливо людина з якою призначено зустріч, є «ворогом» Лінн. Морісакі сподівався, що Лінн, хоча б це йому пояснить чи зізнається.

– Прямо під веселковим мостом.

З напруженим виразом сказала Лінн.

– Мене забере човен.

– ...Ходімо.

Прямо під веселковим мостом, певно це майданчик опори мосту. Це місце де потік туристів у будній день не припиняється. Зробивши пропозицію Лінн, Морісакі потягнувся до термінала на столі.

Але Лінн вставила свою картку випередивши його буквально на дотик.

– Який учень старшої школи буде оплачувати за старшу жінку, а ти на-ха-ба.

При цих словах вона тикала хлопця в лоб, обличчя Морісакі почервоніло.

На досі напруженому обличчі Лінн, з’явилася посмішка.

Якщо йти вулицею, місця не далеко. Але Морісакі, обрав прогулянку в парку, пройшовши обхідним шляхом. Він припускав, що техніка яка відводила перехожих та автомобілі, була менш ефективна у парку, де люди більше залишались на місці.

У нього не було свідомого бажання, подовжити час проведений з Лінн.

Принаймні, він про це не думав.

Також він попросив, щоб підвіска знаходилась в сумочці. У нинішній ситуації, заклинання що відвертало увагу сторонніх, мало негативний ефект.

Логічно, це було правильне міркування. Однак, нажаль, це також призвело до несподіваних проблем.

Зараз перед Морісакі та Лінн, була стіна людей.

Всі вони були хлопцями того ж віку, що й Лінн.

Це була настільки щільна стіна, що, ймовірно, зупинила б вільний удар професійного футболіста.

На жаль, судячи з одягу і поглядів, вони були далекі від спортсменів. Щобільше, їх краще було назвати хуліганами.

Хоч були деякі відмінності, вони виглядали досить схоже. Більшість з них були одягнені в шкіряні жилетки на голе тіло і носили кільця на зап’ястях і ліктях.

Шкіра жилеток була стилізована під шкіру ящірок, луска яких відливала металічним блиском, такий стиль був популярний десь роки три тому. Це була синтетична смола, що має більший захист і поглинання ударів, у порівняні зі звичайними антибалістичними та антипроколючими волокнами, та настільки мало проникний для повітря, що в ньому парко не лише літом, але й приміщеннях зимою. Навіть в жилеті без рукавів, всі виглядали досить спареними, більшість хлопців повністю розстебнули їх. Звісно, це не може захистити від лобового удару ножем чи пострілу. Іншими словами, це лише для зовнішності.

Металеві браслети на зап’ястях були оснащена EMS - м’язовими підсилювачами. Навчальне обладнання, що використовує електричний пристрій стимуляції м’язів, це стародавня технологія, що існувала з тисячу дев’ятсот шістдесятих років, але в останні роки вдалося збільшити швидкість скорочення м’язів подаючи зворотню стимуляцію, у відповідь на м’язові сигнали. Спочатку це був медичний прилад, що використовувався для реабілітації, але оскільки він легко посилює удар, він став популярним у вуличних бійках.

Кілька хлопців носили AR окуляри12, що суцільно закривали обидва ока. На металевих дужках встановлено оптичні датчики пошуку противника. Цей комплекс повідомляє коли ціль входить в межі певної зони вказуючи стрілкою, це не те що може використовувати непідготовлена людина. Це знову жакети була данина моді.

Судячи з їх вигляду вони орієнтовані на бійцівський клуб, цей стиль був характерною рисою девіантних груп хлопців, які самостійно проголосили себе «воїнами».

Зупинившись перед ними двома, хлопці просто сміялись

Нічого не кажучи.

Морісакі поклав руку їй на плече і спробував продовжити шлях.

Прозвучало вульгарне посвистування.

Несподівано організованими рухами, людська стіна оточила їх.

– ...Ми поспішаємо, дайте пройти.

– Так, так. Не кажи так, пограйся з нами.

Ми знаємося на втіхах краще ніж цей маленький хлопчик.

Поки Лінн намагалася знайти рішення, хлопці стиснули кільце, затуливши їх від оточення.

– Ми дійсно поспішаємо.

– Це марно. Ці хлопці з самого початку не збиралися нас слухати.

Морісакі зупинив Лінн, що намагалася переконати їх.

– Ох, ох, як ми заговорили.

– Але це правда, ми тут не для розмов.

Вхаха, прокотився вульгарний сміх.

– Перейдемо до справ, пацанчику.

– Ми попіклуймося про неї, а ти можеш іти до дому. Давай, звалюй!

Один вийшов у перед. Ставши між стіною і цими двома, він змінив свій тон з дружнього до загрозливого. Він був на голову вище Морісакі, з під футболки з відірваними рукавами по обох руках піднімався товстий згусток м’язів. Від кисті до ліктя і до плеча проходив срібний геометричний візерунок, що служив тій же цілі, збільшенню швидкості скорочення м’язів, але результат був сумнівний). Ні посилена талія, ні роздуті стегна, явно не були тілом любителя.

Хоча він сказав це з жорстким тоном, Морісакі у відповідь продемонстрував насмішку.

– Що смішного...

– Ні, вибач.

Вечоріло від чого хлопець здавався страшнішим, однак на його запитання, низьким тоном, Морісакі ввічливо вибачився, продовжуючи насміхатися.

– Я ще розумію в Шібуя або Ікубукоро, але я ніколи не думав зустріти вимираючий вид в Аріаке.

– ...Ти цікавий хлопець.

– Якщо ви це зрозуміли, може дасте нам пройти? Ми дійсно поспішаємо. Так що дай нам дорогу.

– ...Здається, тобі потрібно показати що таке біль.

Помітивши, що хлопець перемістив центр ваги на ноги, Морісакі злегка відвів праве плече.

Жилет, перемістившись вперед, трохи розкрився.

– Пан Така, цей хлопець - маг!

Схоже, побачивши рукоять CAD що знаходився в прихованій кобурі. Голосно застеріг хлопець, що стояв праворуч від Морісакі.

Коло хлопців, що оточили парочку трохи розійшлось. Всі вони, за одним винятком, злякалися.

– Ей, не трусіться!

Єдиний виняток, лідер хлопців, на ім’я Така, облаяв своїх товаришів.

– Я дещо знаю, маг.

Викривши кути губів, він уважно поглянув на Морісакі. Оскільки це не виглядало бравадою, він був вартий уваги.

– Твоя магія те саме що і пістолет, чи не так? Якщо ти застосуєш магію до беззбройного опонента, тебе заарештують?

Морісакі мовчки поглянув на хлопця.

Хлопець відчув задоволення і продовжив.

– Маг що не може використовувати магію це просто дерев’яна лялька. Такий явний блеф не пройде.

Морісакі з жорстокою посмішкою поглянув на хлопця, який по дурному розсміявся Га-ха-ха-ха.

– Спробуєш, вимираючий вид?

– ...Що?

– Я сказав, спробуй, спробуй перевірити, чи схожий я на дерев’яну ляльку без магії, показний виродок.

– Ха-х, ей, нікому не втручатися.

Лідер зникаючого виду, що уявляв себе воїном, повернув свою жваву посмішку, а своє спотворене обличчя до норми (хоча воно досі залишилося потворне), підняв руки, розставив ноги та зігнув коліна, знизивши центр ваги.

Побачивши це, Морісакі забрав свою насмішку, дозволив рюкзаку зісковзнути з плеча, підняв руку перед лицем і почав злегка підстрибувати.

– Пограємось, дерев’яна лялька

– Я буду вашим опонентом, показушники. Однак, торкніться її хоч пальцем. Пошкодуєте, що народилися на світ.

– В цих словах забагато духу для звичайного хлопчиська!

Це було повідомлення про початок бою.

В обличчя Морісакі полетів удар з ноги.

Морісакі не міг ухилитися, позаду нього стояла Лінн.

Замість цього він нахилився, що б пройти нижче удару.

Нога «Така», що проходила зверху, різко зупинилась і опустилась на голову Морісакі.

Замість простого опускання в низ, це був повноцінний удар п’ятою.

Морісакі, спрямував своє тіло на удар і в останню секунду ухилився від ноги.

Противник змінився в лиці.

В той момент, коли нога торкнулася землі, полетів образ кулака.

Він відхилив його однією рукою.

Прямий удар ногою, удар в тулуб, нижній удар, міддел кік, підсічка (удар під коліно), удар з розвороту... Швидкі безперервні технічні удари показували, що цей хлопець не просто показушник. Це не була імітація і певно це свідчить про проходження повного курсу карате, під настановами майстра.

Проте, Морісакі вміло блокував, або ухилявся від усіх ударів.

– У «Така», почали проявлятися ознаки хвилювання.

Він відправив один, довгий хук в щелепу Морісакі.

Той не пропустив цього шансу.

Лівий джеб прилетів в обличчя Така.

Та його сила була меншою від прямого удару.

Якби кулак не був підготовлений, то швидше за все, він пошкодив би руку, але Морісакі, здавалося нічого не пошкодив, а долонею правої руки вдарив супротивника, що зігнувся в талії й відкрився.

«Така» похитнувся і впав на землю.

Він був приголомшений, що його з двох ударів звалив хлопчина на голову менший від нього.

Морісакі з насмішкою глянув на хлопця, що з низу до гори дивився на нього з виразом обличчя, «неймовірно».

– Повільно. Це було занадто повільно. Така швидкість, може, і підходить для вулиці, та не достатня в протистоянні проти реального бойового мага.

Інший хлопець не зміг зрозуміти того, що сказав Морісакі.

Здається, він не міг прийняти реальність, що маг, який опирається на непереборну силу магії, може володіти силою, що перевищує силу того, хто вивчав бойові мистецтва.

В системній магії є Чотири системи та вісім типів, одна з яких магія прискорення.

Ця магія не лише для прискорення й уповільнення об’єктів, але й самого мага.

Маги, що використовують магію прискорення на собі, постійно відчувають граничну швидкість, звикаючи до цього, що неможливо для тих, хто не може використовувати магію.

Говорять, що швидкість яку відчувають професійні гонщики на трасі, це швидкість з якою маги зіштовхуються в школі на практичних заняттях, поза школою на змаганнях і в бою.

У їх свідомості, це лише повільний рух, «лише трохи швидший» як рух майстрів у порівнянні з аматорами.

Морісакі підняв свій рюкзак і взяв Лінн за руку.

У нього не було наміру, мати справу з «вимираючим видом», що відмовляється приймати реальність.

Хоча на це знадобилося не багато часу, але вони йшли довшим, обхідним шляхом.

Але, Лінн відштовхнула руку Морісакі.

Перед його здивованим поглядом було здивоване обличчя Лінн, що здавалось дивувалась власним діям.

Його кінцівки та розум завмерли.

Побачивши, що Морісакі закляк, хлопці потягнулися не до нього, а до Лінн.

Схопити її за руку, притягнути її до себе, і приставити до її горла ножа - можливо, це вони планували. Але їх поведінка загнаних у кут пацюків, застаріла ще в той момент, як вони потягнулися до Лінн.

Картина поведінки, що несвідомо відобразилася за межами замороженої свідомості, перейшла у рефлекс і зрушила тіло Морісакі.

Плавним відточеним рухом, він дістав з кобури CAD.

Коли «ствол» був наведений, CAD вже вийшов з режиму очікування.

Не вагаючись ні секунди Морісакі активував магію.

Хлопці, чий мозок зазнав струсу, один за одним упали на землю.

Дехто невдало впав, а у деяких потекла кров, але «умовний рефлекс» Морісакі не зупинився.

Коли він отямився, то стояти залишилися тільки він і вона.

І ще одна людина.

Хлопець, що уникнув втрати свідомості, немов приклеївся до землі.

Розтягнувшись на землі, він відповзав по дорозі.

Морісакі без емоційно, безжиттєвим поглядом глянув на хлопця.

– Мо-мо-монстер! Не підходь! Відвали!

Залишаючись на землі, хлопець повільно засунув руку в кишеню і щось кинув.

Побачивши, що складний ніж летить в безпечному напрямку, Морісакі знову прогнув руку Лінн.

У відповідь, Лінн схопила його руку.

◇ ◇ ◇

Вони мовчки, бігом, тримаючись за руки прибули до місця призначення, куди прибуде човен.

По дорозі вони більше нікого не зустріли. На території парку було багато парочок. Всі вони кидали швидкі погляди, на парочку з іншою атмосферою і втрачаючи зацікавленість, відразу відводили погляди.

Стоячи на невеликій пристані, що слугувала причалом для прогулянкових суден, Лінн повернулась у напрямку моря. Той с ким вона раніше трималась за руки стояв осторонь.

– ...Сюн.

Після тривалого мовчання Лінн недбало покликала Морісакі.

– Що таке, Лінн.

Вона не відірвала погляд від моря і не повернула голову.

– Маги... Полюбляють битви?

Запитала Лінн, не глядячись на Морісакі й не показуючи свого обличчя.

– Лінн?

– Чи люблять маги битви? Чи подобається вам спричиняти біль іншим? Вам подобаються небезпечні речі? Чи хотіли б ви демонструвати особливу силу, якої не мають звичайні люди?

Голос Лінн був трохи підвищений, і Морісакі здалося, що його звинувачують.

– ...Ти гніваєшся?

– Я не гніваюсь! Просто розгнівана!

Зрештою, вона сердиться? Подумав Морісакі, але він не був достатньо спокійний, щоб парирувати.

Коли Лінн обернулась, в її очах були сльози.

– ...Я не сказав би, що мені подобається битися, тому що я маг. Принаймні, мені не подобається завдавати шкоди своєму супротивнику.

Сльози, що переповнювали очі Лінн, чинили великий тиск на Морісакі.

– Тоді чому ти пішов на провокацію того хлопця?!

– Розмови на таких не діють!

Однак у Морісакі були свої причини. Він не думав, що його дії були неправильними. Можливо, це був не найкращий варіант, але Морісакі вважав, що в тій ситуації він впорався добре.

– Ми б могли втекти! Навіть без шансу їх перемогти, можна було б скористатися магією, щоб втекти! Якщо це не підходить, можна було б покликати на допомогу. Я не думаю, що не було іншого вибору, як боротися.

– Це...

Морісакі не знав що сказати. Він добре розумів, що в словах Лінн був сенс.

Проте...

– Звичайно, ми могли б утекти. Але тоді вони могли зібрати більше людей. І невідомо коли б перші хлопці повернулися. Ми не повинні збільшувати ризик. Ворог повинен бути розбитий, коли його можна розбити.

... Однак, він не міг здатися.

– Чому ти думаєш лише про бій! Чому ти можеш думати лише поняттями ворог або друг!

– Маг не супермен! Це не може виглядати як драма і все бути ідеальним!

Цей принцип, на ряду з іншими принципами роботи охоронця, вбив в нього його дядько, найближчий до нього за віком.

Маг не супермен.

У мага немає сили робити усе за власним бажанням.

Так що не вагаючись натискай на пусковий гачок.

Холодно розрізняй ворогів і союзників.

Навіть якщо ворог здатен продемонструвати могутню силу, у сім’ї Морісакі загалом і Морісакі Сюна зокрема, не було домінуючої сили, як у Десяти головних кланів, щоб захистити суб’єкта супроводу.

– Я недостатньо хороший, щоб робити щось подібне зі своїм ворогом.

– Сюн...

Коли вона побачила Морісакі, що прикушував губу, запал зник з очей Лінн.

З повернутим теплим поглядом Лінн взяла руку Морісакі.

– Лінн...

Пробурмотів Морісакі, і не глядячи Лінн в очі дозволив узяти свою руку.

– Лінн... Ти також думаєш що маги - це монстри? Думаєш що вони монстри, що володіють силою поза людського розуміння? Ти думаєш що це щось на зразок Деус Екс Макіна13, що може дати вам все що завгодно, зручним способом?..

– Сюн...

– Маги... Також люди.

– Сюн... Ти боїшся битися?

– ...Боюся. Зброї, ножів, кулаків, магії... Боюся незалежно від того що це буде.

– Тоді чому ти б’єшся? Ти ще учень старшої школи, чому ти займаєшся небезпечною роботою як охоронець?

– Тобто… Тому що я можу зробити це...

– Сюн. Я не думаю що ти повинен робити небезпечні речі через те, що ти маг, тому що в тебе є сила магії. Якщо ти боїшся, чому б не зупинитися?.. Маги, також люди, вірно?

На обличчі Морісакі було явне збентеження.

В очах переплелися страх і сподівання.

Лінн з дбайливою посмішкою продовжувала дивитися на Морісакі.

У цьому місці, де було багато пар, їх поведінка була особливо помітною.

Але з погляду на те, що мало статися, вони занадто захопилися розмовою.

Саме Лінн помітила аномалію.

Сюн... Хіба це не дивно?

– Лінн?

– Таке відчуття, що ніхто не бачить...

Якби це сказав хтось з його однокласників, Морісакі відмахнувся сказавши: «це надмірна самосвідомість» (за винятком кількох виключень). Але якщо це говорить така дівчина як Лінн, це інша історія.

– Ти ж не одягла підвіску, вірно?

– Що? Так... Тому це і дивно. Хоча я її не одягла, а відчуття таке, ніби вона на мені...

– Лін, вибач.

– Ха!

Морісакі раптово обняв Лінн.

І озирнувся по сторонах.

Навіть після такої сміливої поведінки (на його власний погляд), ніхто не звернув на них увагу.

Ніхто навіть не поглянув на них.

Відпустивши обійми він почав шукати ознаки магії.

Чіткої впевненості в цьому не було, але існувало відчуття, не певних ознак аури, що їх огортала.

– Що? Що таке?

– Тихо!

Морісакі спустив рюкзак з плеча і дістав з нього широкий браслет, який начепив на ліву руку.

Після чого дістав порожню кобуру, повісив її на правому стегні.

Тим самим, відмовившись від «стриманого» підходу і приготувавшись до повноцінного бою.

Ніби чекаючи цього, ніби не звідки з’явилися чоловіки в чорних костюмах і чорних, сонцезахисних окулярах, півколом оточивши Морісакі і Лінн.

Наче втілюючи міську легенду про MIB14.

Морісакі прикусив губу.

Він мав здогадатися, що супротивник використовуватиме магію Психологічного впливу.

«...Картання відкладемо на потім!»

Вилаяв себе Морісакі.

Один з чоловіків в чорному вийшов у перед.

Очі, за сонце захисними окулярами, дивилися не на Лінн, а на Морісакі.

– ...Ми з головного розвідувального бюро.

З цими словами, чоловік дістав чорне посвідчення.

Відкрив і продемонстрував Морісакі.

Звісно там була спеціальна печатка Розвідувального департаменту Кабінету міністрів, що переливалася різними відтінками, відповідно до кута огляду.

Морісакі знав, що подібна зміна зображення має гіпнотичний ефект, тож, як тільки підтвердив її автентичність, відразу відвів погляд.

Губи чоловіка піднялись в посмішці, коли він повернув посвідчення до кишені.

– Супровід місіс Річардсон ми беремо на себе. Все це офіційна справа, тому просимо утриматися від подальших дій.

Вже збираючись кивнути, Морісакі помітив, що Лінн міцно схопила його за сорочку ззаду.

– Лінн, ти підеш з ними?

На питання Морісакі, Лінн енергійно захитала головою.

Перевівши погляд в перед, він поглянув в очі людини в чорному, точніше на його окуляри.

– Я відмовляюся.

Чітко сказав Морісакі.

– Я ж сказав, це офіційна справа...

– Це ж супровід? Як що так, то ви не можете змушувати її діяти проти її волі. Чи у вас ордер на її арешт? У вас же немає ордер на арешт?

Чоловік посміхнувся і відвернув обличчя, ніби кажучи «ти не залишив нам вибору».

Це було сигналом.

З рукавів чоловіків з’явилися стволи.

Морісакі огорнув ліву руку навколо талії Лінн і стрибнув на поверхню води, керуючи браслетом правою рукою.

Лінн скрикнула.

Її голос перекрили звуки виходу стиснутого повітря і звуки розрізання повітря голками.

Голки для транквілізаторної зброї, пройшли над парочкою, що встигла ухилитися.

В повітрі Морісакі випустив магію Руху.

Падіння зупинилося на поверхні води й вони стрибнули до наступного пірса.

Одночасно з приземленням, він відпустив Лінн, перевів браслет в режим очікування і прийняв стійку для стрільби.

У наступний момент, він вихопив з кобури на плечі CAD пістолет.

Кількість ворогів, яку йому вдалося підтвердити, коли їх оточили, становила вісім чоловіків.

Серед них два маги.

Він викинув ідентифікацію опонентів з голови.

Єдина мета захистити дівчину, цілковито займала його свідомість.

Можливість втечі не спала йому на думку.

Страх бою зник.

Жодного остраху, що на них двох дивляться лютим поглядом.

Щоб захистити, він знищить ворога.

Лише ця думка заповнила його свідомість.

Перш за все потрібно знешкодити ворожих магів, Морісакі двічі натиснув пусковий гачок.

Почувся один глибокий стогін.

Підтвердивши результат атаки. Один упав, а інший відбився.

Було видно що ворожий маг забігав пальцями по CAD.

Також він бачив, що на нього націлили транквілізаторну зброю.

Зі швидкістю і майстерністю фокусника Морісакі повернув CAD у формі пістолета до кобури на талії і активував той що у формі браслета.

Він відчув як почала працювати магія Прискорення, що наклали на його тіло.

Морісакі проігнорував це.

Він задіяв послідовність активації типу Руху що діє на область.

Голка, наповнена синтетичним газом, стримана магією, «завмерла».

Горизонтальна магія прискорення вразила Морісакі.

Його ноги відірвалися від землі й він полетів у воду.

Лінн нахилилася в перед і окликнула Морісакі.

Люди в чорному кинулися до неї.

З води показався ствол.

За правою рукою, що тримала CAD у вигляді пістолета, з’явився ніс, що дихнув повітря, після чого ствол націлився на мага, що стояв в тилу.

Активувалася магія

«Ворожого» мага застали зненацька і він був нейтралізований магією Морісакі.

В слід за цим, він дезактивував CAD спеціального призначення і відновив активність пристрою загального призначення. Він занурився під воду, бігаючи по цифровій клавіатурі, активуючи магію Прискорення.

Морісакі вискочив з води, ніби дельфін.

Його права рука була поверх лівої руки. Націливши спеціалізований тип на супротивника, одночасно дезактивуючи загальний тип. Перенаправив сайони до CAD спеціалізованого типу і, ще в повітрі, шість разів натиснув гачок.

Не спромігшись загасити імпульс вільного падіння, Морісакі впав на бруківку, відразу після приземлення.

Коли він гепнувся, чоловіки в чорному, один за одним, втратили свідомість.

◇ ◇ ◇

– Сюн, Сюн! – Як ти?

Опустившись на коліна біля Морісакі, який розпластався на спині, відчайдушно кликала Лінн.

– Все добре.

Відкривши очі кивнув він. Ще деякий час полежавши так, Морісакі сів.

– Ой!

Але, спробувавши встати, він опустився на одне коліно.

– Сюн!?

– Все гаразд... Лише трохи підвернув.

Хоч він так і сказав, та на його чолі виступив піт.

Лінн озиралася на всі боки в пошуках допомоги. Магія Психічного впливу, що відвертає увагу, втратила свою ефективність. Багато туристів і пар на побачені, спостерігали за ними здалеку.

Здалеку і з острахом.

Їх погляди були зосереджені на лівій руці Морісакі.

CAD у Формі браслета, що демонстрував його статус сучасного мага.

Було помітно, що вони перешіптуються.

Але ніхто не наближався.

Морісакі залишив спроби встати та сів, перехрестивши ноги.

Лінн, а це не твій човен?

– Що? Ох... Можливо, я думаю.

– Ось як...

Наближалося невелике судно. Це був швидкісний човен з невеликою осадкою, що підходив як для моря, так і для ріки.

– Мені жаль, це все через мене...

Засмученій Лінн, Морісакі відповів «Все в нормі».

– Все гаразд, ти ж в порядку. Я виконав свою обіцянку і можу зітхнути з полегшенням.

Це були не пусті слова, а його справжні емоції. Він говорив це радісно.

– Чому?..

– І справді, чому...

На філософське питання, Морісакі дав таку ж філософську відповідь.

– Мабуть, як і сказала Лінн.

Хоч питання було неоднозначним, він точно зрозумів, що вона хотіла сказати.

– Наша магія - це інструмент, розроблений для битв... Маги, в серцях яких це викарбовано, є лиш інструментами, що дійсно полюбляють битви.

Сльози наповнили очі Лінн, що почула монолог Морісакі, в якому він продемонстрував самого себе.

– Вибач, Сюн, вибач...

Лінн проливала сльози, не стримуючи ридань.

– Лінн? Чому ти вибачаєшся, Лінн? Чому ти плачеш Лінн?

Запитав Морісакі, шокований її слізьми та вибаченнями. Але він був настільки спокійним, що аж сам здивувався. В глибині серця навіть злякався.

– Мені шкода. Я сказала такі жахливі слова, вибач...

– Лінн?

Морісакі втратив слова.

Він не знав, що сказати.

Він не знав, що йому робити.

Дотепер його ніхто не вчив, що робити в подібні ситуації.

– Не говори, що ти інструмент. Сюн захистив мене, не глядячи на небезпеку. Сюн більше людина, ніж ті, хто просто дивляться на тих, хто знаходиться в біді.

Йому вдалося з’єднати слова, що Лінн промовила між схлипуваннями.

Груди Морісакі наповнила гордість.

– Мені соромно. Я була така ж, як ті люди. Десь в глибині душі, я думала, що маги жахливі істоти, що повністю відрізняються від нас. Тож, вибач мені, Сюн.

– Все в порядку, дійсно.

Більше ніж слова, його підбадьорливий тон, змусив Лінн підняти голову.

– Я радий, що допоміг Лінн. Сьогоднішній день для мене дуже важливий.

Через те, що Морісакі не знав обставин Лінн, вона не могла знати його ситуації.

Перед розгубленим поглядом Лінн, Морісакі яскраво посміхнувся.

– Лінн, човен прибув.

Слова Морісакі змусили Лінн обернутися.

Як він і сказав, невеликий катер вже причалив і двоє чоловіків в костюмах поклонилися Лінн.

Лінн, будь ласка, йди. Я ще трохи посиджу і буду в порядку.

– Так, але...

– Будь ласка, йди. Вони можуть повернутися знову.

– ...Зрозуміла. Красно дякую, Сюн.

Не було жодного поцілунку на прощання.

Хоча неможна сказати, що в нього не було жодних, подібних, очікувань, але Морісакі подумав, що це на краще, інакше буде втрачена «реальність» цієї історії.

Розчаровувало лиш одне, проводжати її йому довилося сидячи.

Лінн махала на прощання, сидячи, він помахав у відповідь.

Морісакі подумав, що це трохи грубо, але це більше йому підходить.

◇ ◇ ◇

– Пані Мейрін, добре, що ви в порядку.

– Так, той хлопець допоміг мені.

На човні, що віддалився від берега, Лінн виглядала холодно, немов інша людина, відповідаючи на питання одного з чоловіків, що вийшов зустріти її.

В цей момент, з’явився сивоволосий джентльмен.

– Пані Мейрін... Щоб в такий час приїхати в цю країну, зважайте на своє становище.

– Ви наказуєте мені?

– Ні, як я смію, я ж ваш підлеглий.

З повагою поклонився старий джентльмен.

Його поведінка була бездоганною, але ставлення порожнім.

– Однак уряд цієї країни, здається, збирається протистояти нам до кінця. Вони посміли зачепити пані Мейрін, їм немає виправдання, необхідна відповідна відплата.

– Не дозволю.

Відрізала Лінн на амбіції старого, що підняв очі.

– Ви праві, що японський уряд був грубим і не ввічливим. Однак, від цього хлопця я отримала, такі емоції, що повною мірою компенсують це. Оскільки ви обрали мене, людину без магії, своїм лідером, я забороняю вам чіпати цю країну. Якщо ви не готові це прийняти, я повертаюся до Каліфорнії.

– Ні, все буде так, як хоче пані Мейрін.

◇ ◇ ◇

Бюро розвідки не заарештували Морісакі.

Ймовірно, тому що вони діяли незаконно. Люди в чорному, що лежали перед Морісакі, були схоплені іншими агентами, які навіть не поглянули на нього.

Ніхто не розповів йому, хто така Лінн і чому вона зацікавила державні структури.

Морісакі не міг знати, що її справжнє ім’я Мейрін Сун, вона була прийомною дочкою Річарда Суна, дочкою найулюбленішої коханки, голови міжнародного гонконгського злочинного синдикату, яку втікачі, що вижили, обрали своїм новим лідером.