[13]

[13]

Ґу Дзіе переховувався у місті Хірацука. Не для того, щоб ціль не дізналася про облогу, а для цього, щоб викликати занепокоєння мешканців, команда захоплення Ґу Дзіе, очолювана Катсуто, таємно, розпочала розміщення, обмеживши кількість людей.

Однак ворог виявив їх рух. Не сам Ґу Дзіе, а сили, що підтримували його втечу.

– Майор. Було підтверджено, що спільний підрозділ магів та поліції на чолі з Дзюмондзі Катсуто почав розміщувати людей в місті Хіратцука. Очевидно, японські маги також визначили сховок Хейґу.

– Поліцію також залучили. Очевидно, японська сторона планує заарештувати Хейґу.

Майор Бенжамін Канопус, командир першого магічного підрозділу «Зірки» під прямим підрозділом Об’єднаного комітету начальників штабів армії USNA, який вважається номером два серед Зірок, після головнокомандувача Анджі Сіріус. Слухаючи рапорт від свого підлеглого на мобільній базі, замаскованій під трейлер, повернув недбалу відповідь.

Його нинішні підлеглі не належали до першого підрозділу. Крім Канопуса, армія USNA не залучила штатних членів Зірок, для даної операції. Допомогти терористам з втечею, точніше перешкодити захопленню та вбивству. Оскільки ця операція є вкрай незаконною, важливіше, ніж при минулорічній операції з утилізації дезертирів, не залишити слідів причетності.

У Дзамі він використав штатних солдатів, оскільки усе трапилося поряд зі спільною базою, але, на жаль, він не зміг туди долучитися. Підлеглі, яких очолював Канопус цього разу, це підрозділ диверсантів, що належали до департаменту військової розвідки, який складався з людей зі східноазійською зовнішністю.

За природою вони близькі до Стар Дусту. Подібно до Зоряного пилу, які не стали Зірками, усі вони були одноразовими солдатами, чиї здібності були підсилені медикаментами, в обмін на їх життя.

Співвідношення магів та не магів становило п’ятдесят на п’ятдесят і деякі, хто не володів магією, отримали не лише біохімічне, але й механічне підсилення. Хоч у них не було доповнень кібернетичних механізмів, які показують у розважальних шоу, вони не поступалися магам у здійсненні диверсій.

Групу неповторних бійців, що не мають духу законослухняності чи моралі та не дотримуються дисципліни, Канопус взяв під контроль демонстрацією свої сили.

– Слідуйте моделюванню і не дайте захопити Хейґу.

Відав кроткий наказ своїм тимчасовим підлеглим, що чекали наказу, Канопус.

Сили Канопуса стежили за Ґу Дзіе, також відомого як Дзідо Хейґу, завдяки технологіям, що були недоступними японській стороні. Ситуація навколо схованки Ґу Дзіе та очікуваний шлях втечі були ретельно вивчені. У них не було жодних обмежень в тому, що це іноземна країна, а переваги та недоліки домашнього поля мали зворотний ефект.

За наказом Канопуса, агенти диверсійної групи негайно вжили заходи. Сам Канопус направився до есмінця, що чекав у відкритому морі.

◇ ◇ ◇

З моменту в’їзду в країну, Ґу Дзіе майже на самоті переїжджав з місця не місце. Іноді він покладався на своїх старих друзів для забезпечення сховку, але бійців яких він використовував для охорони та диверсій, він залучав на місці.

Чим більше задіяно людей, тим легше витікає інформація. Ґу Дзіе стежив за японськими магами, мінімізуючи кількість людей під своїм контролем і відразу розбирався з ними, коли на них намагалися вийти. Для Ґу Дзіе «Друзі сім’ї» мали саме такий ступінь довіри і цінності.

Однак коли настав час втекти з Японії, Ґу Дзіе не міг впоратися самостійно.

Перш за все, потрібен був транспорт для виїзду з країни, було вантажне судно контрабандистів, але воно використовувалось як приманка. Насправді він мав намір використати корабель контрабандистів, який належав залишкам Безглавого дракона. Однак це було несподівано складно.

Безглавий дракон — організація створена Ґу Дзіе для підтримки Річарда Суна, але влітку дві тисячі дев’яносто п’ятого року, вона була знищена спільною операцією Японії та USNA. (У той час Великий Азійський Союз терпимо поставився до дій Японії та USNA).

З того часу, залишки організації з єдиною дочкою Річарда Суна, що навчалася в університеті Каліфорнії, відбудовували організацію. Проблема була в дочці, на ім’я Сун Мейрін. Що встановила правило, яке забороняло ворожі дії щодо Японії. Хоча на контрабанду очі вона закривала, люди які нехтуючи наказом займалися торгівлею людьми чи наркотиками, нещадно знищувалися.

В організації також було багато людей, що мали антипатію до ніжного ставлення до Японії, але наразі молода лідерка, що за короткий час, досягла солідних результатів, відновивши колись розвалену організацію, мала офіційно відданих членів, що перебували в режимі очікування. Ґу Дзіе не зміг знайти союзника.

– Чорний старійшина, це Доу. Можна увійти?

За цих обставин, посередником, якого він знайшов минулого тижня, була ця людина. Він керував машиною швидкої допомоги під час евакуації під час атаки японських магів в Дзамі. «Чорний» коротке ім’я Ґу Дзіе в Безглавому драконі, він сам сказав його так називати.

– Заходь.

Ґу Дзіе не довіряв Доу. У нього не було часу в Дзамі, то ж довелося покластися на нього, занадто вчасно той з’явився. І його ім’я Джо Доу, це гра. Звичайно, Ґу Дзіе, що жив в USNA, знав що «Джо» це скорочення від «Джон», а Джон Доу — псевдонім, що використовується для невпізнаних трупів та невідомих підозрюваних.

– Старійшина, про корабель домовлено.

– Ось як.

Однак йому нічого не залишалося, як використовувати цю людину, навіть якщо від неї поганий запах. В таку емоційну безвихідь був загнаний Ґу Дзіе.

Сьогодні, рано в ранці, він відчув на собі таємничий погляд. Ґу Дзіе дійшов висновку, що це пошукова магія японського практика, який шукав його. Він не мав уявлення, яку і наскільки детальну інформацію могла дати ця магія, але Ґу Дзіе вважав, що він однозначно був виявлений японським магом, можливо одним з Десяти головних кланів.

Він не міг не поспішати.

Він перебував на ворожій території. З такими темпами, він буде вбитий на шляху до помсти.

Навіть якщо він ризикував, Ґу Дзіе віддав пріоритет як найшвидшій втечі з Японії.

– Вирушаймо негайно.

– Слідуйте за мною.

Багаж вже спакований. Від початку, багажу, у звичайному розумінні, не було. Все що потрібно було при собі мати — це гроші та інструменти прокляття. Несучи інструмент прокляття власноруч і довіривши кулі та електронні валюти різних країн колишньому поліцейському, Ґу Дзіе прослідував за Доу.

◇ ◇ ◇

Шоста вечора. Зимове, хмарне небо зовсім потемніло. На відміну від нього, земля була сповнена штучних вогнів.

Зі збільшенням частки дистанційної роботи, поняття «спальний район» майже зникло. Водночас із розвитком мережі швидкісних перевезень комерційна площа великих міст, порівняно з минулим століттям, різко розширилася. Наприклад, відправитися з Хірацуки до Шібуї, це як, минулого століття, злегка закупитися перед станцією. Як результат, в приміських районах ніч настає набагато раніше, ніж в комерційних районах.

Однак, шоста вечора все ще жвавий час. Поки що рано розпочинати битву в місті.

– Ґу Дзіе почав рухатися. У нього три супутники.

Саєгуса Томокадзу, старший син сім’ї Саєгуса, кивнув на доповідь мага, що належав до родини Саєгуса.

Томокадзу, чоловік двадцяти семи років, дуже схожий на свого батька Коуічі (але не носив сонцезахисних окулярів). Хоча його магічна сила поступається його молодшому братові, що молодший на три роки, він майже на тому ж рівні, що і Маюмі. Він спритніший за своїх молодших брата і сестер. Хоча йому не вистачало мудрості батька, він має репутацію міцнішого організаційного управлінця ніж Коуічі. Серйозної особистості, не хитрої, як Коуічі.

Коротко кажучи, «компетентного, але нудного» типу. Можливо не зовсім підходящого для дружби, але надійного партнера для роботи.

– Шановний Дзюмондзі. Може дозволити поліцейським виконати свої обов’язки?

Маюмі не брала участі у сьогоднішній операції. У цій справі сім’ю Саєгуса представляє Томокадзу. Не дивно що він взяв командування родиною Саєгуса в цій завершальній операції, але Маюмі тут не було ще з однієї причини, Томокадзу не дозволив би своїй сестрі брати участь в небезпечній операції. Не тому, що він любив свою сестру, а тому, що не міг дозволити жінці опинитися в небезпеці. Безперечно, Томокадзу був набагато розсудливіший за Коуічі.

Однак, схоже, його не переповнював бойовий дух.

– Чи не безпечно це?

Спокійно заперечив на пропозицію Томокадзу Катсуто.

– Не думаю, що противник слухняно виконуватиме вказівки позиції. Навіть якщо ми запустимо невелику кількість людей, вони будуть лише контратаковані та вбиті, що з часом призведе до бою в місті.

Якби Томокадзу раптово наказав застосувати усі присутні сили, вкінці кінців, Десять головних кланів будуть звинувачені у перевищені сили. Однак він не сильно замислювався, що суперник може бути сильнішим, ніж вони очікували, і про можливі жертви.

– Шановний Дзюмондзі вважає, що міської битви безумовно слід уникнути, чи не так?

– Я думаю, що ми могли б перейти до потужного наступу, якби людей було трохи менше.

Зізнався у своєму прорахунку Катсуто. Він вважав, що ціль почне пересуватися пізніше в ночі.

– Вельмишановний Саєгуса. Здається, ворог прямує до риболовецького порту біля гирла річки Саґамі або до нового порту за його межами.

– Хочете сказати що він планує втекти морем?

– Так. Я чув, що сірий Кардинал користувався невеликим вантажним судном контрабандистів. Можливо він планує пересісти на корабель, що стоїть на якорі у відкритому морі, з невеликого човна на узбережжі.

– Тоді чому б нам не розділитися на дві групи? Нехай шановний Ічідзьо та шановний Йотсуба чекають його в новому порту, а ми з шановним Дзюмондзі заберемо поліцію, щоб переслідувати автомобіль цілі.

Катсуто відчув, що план Томокадзу був незбалансованим. Тацуя не привів підлеглих родини Йотсуба. Сили сім’ї Ічідзьо, приведені Масакі, вже були розгорнуті для блокування відступу з півночі.

– Я дам шановним Ічідзьо і Йотсуба членів своєї родини. Це лише одна група Саєгуси, якщо ви не проти.

Це не погана ситуація для Томокадзу. Група переслідування, має більше шансів спіймати ціль, ніж група в засідці. Якщо всі, крім Катсуто, будуть з родини Саєгуса, більшість досягнень в захопленні терористів належатимуть родини Саєгуса. Честь родини Саєгуса буде значно відновлена.

– ...Це вірно. Не маю заперечень.

– То буде так.

Катсуто дістав пристрій зв’язку і зв’язався з Тацуєю та Масакі.

◇ ◇ ◇

– Наближаються японські маги.

Сидячи на задньому сидінні автомобіля, яким керував колишній японський поліцейський, Ґу Дзіе відразу помітив автомобіль переслідувачів.

До пункту призначення було не далеко. Досить близько.

Не можливо було скинути хвіст, просто змінивши маршрут.

– Не хвилюйтеся.

Заговорив з Ґу Дзіе, який вже подумував послати на перехоплення підготовлених ним мертвих солдатів, Доу, обернувшись на передньому сидінні.

– Ми очікували, що нас переслідуватимуть. Тому підготувалися.

Якраз після того, як він це сказав.

За їхнім авто спалахнуло бурхливе полум’я. Полум’я не було пострілом, але, один за одним, почулися вибухи.

– Граната... Не схоже. І не портативна ракета. Загороджувальні гранатомети?

– Ви абсолютно праві, старійшина. Однак, не глядячи на це, все було заблоковано щитом, ходять чутки, що в переслідувані бере участь маг Дзюмондзі.

– Хвіст не скинути. Що робитимемо?

Як і сказав Ґу Дзіе, з полум’я вирвався цілий автомобіль переслідування.

– Не хвилюйтеся.

Однак на обличчі Доу не було засмучення.

На дворядній дорозі, проїжджаючи перехрестя, автомобіль обігнав передні авто, що сповільнилися через вибухи. Ця дорога не контролювалася центром контролю, а автопілот розсудив, що цей маневр в межах здорового глузду.

З іншого боку, наступна машина, яка переслідувала транспорт Ґу Дзіе, явно порушила правила дорожнього руху. Попередній транспортний засіб та зустрічний, відповідно до програми уникнення перешкод, зупинилися на узбіччі.

Оскільки смуга руху відкрилася, автомобіль переслідування, спробував пришвидшитися та перетнути перехрестя. Однак, перш ніж це трапилося, ігноруючи сигнал «зупинитися», збоку вискочив і зупинився пасажирський автомобіль.

Якби це був трейлер, або вантажівка, машина переслідування, це помітила і зупинилася або здійснила маневр ухилення. Однак фургон, що раптово зупинився посеред перехрестя, вимкнувши фари та сигнальні маячки, став барикадою.

Раптове гальмування з різким писком, було даремним і машина, що переслідувала Ґу Дзіе, із силою зіткнулася з машиною, що раптово вискочила з перехрестя

◇ ◇ ◇

Коли Катсуто, що переслідував його машину, помітив позаду підозрілий фургон, в них вже летів снаряд гранатомета.

Було щастя, що вони опинилися в кінці загону переслідування з чотирьох машин. Магічний бар’єр Катсуто не дав гранатам завершити атаку.

– Вельмишановний Саєгуса, більше ми не можемо думати про цивільних.

Скориставшись рацією машини, сказав Катсуто Томокадзу, що був на одну машину по переду.

– Я займуся хвостом. Захопіть Ґу Дзіе.

– Зрозумів. Вельмишановний Дзюмондзі, залишу це на вас.

Перервавши спілкування з Томокадзу. Катсуто наказав водієві «зупиніться».

Машиною керував маг, що служив родині Саєгуса. Він не був підлеглим родини Дзюмондзі та Катсуто. Однак, почувши Катсуто, водій не замислюючись, натиснув на гальма.

Катсуто відчинив двері та вийшов на дорогу.

Фургон з якого атакували позаду, також повернувся боком і зупинився.

Катсуто помітив що за вікном, з якого стирчало дуло гранатомета, не було людської фігури.

Він виставив праву руку в перед.

Граната, що вилетіла без спалаху і звуку, була заблокована об’єктно-термостійким бар’єром, розгорнутим у повітрі і згоріла.

Тримаючи піднятою праву руку, Катсуто націлився на фургон з якого йшла атака.

Наступної миті, фургон розчавило.

Розчавлений зверху, по діагоналі дах опустився до вікон, і гранатомет, затиснутий між рамою дверей і дахом, також був деформований. Детонація не сталася, через те, що вже випустив усі снаряди, або ж, тому що мав відмінний захисний механізм. Навіть коли фургон перекинувся, він не загорівся.

Скориставшись магією стрибка з активною Фалангою, Катсуто приземлився прямо біля фургона і підтвердив ситуацію в середині.

Там нікого не було.

Поки він нахмурившись оглядав фургон, за спиною, з напрямку куди прямував Томокадзу, до його вух долинули пронизливі крики та звуки розбитого скла.

Катсуто обернувся, перестрибнув машину з якої вийшов, і підбіг до машини, що спричинила аварію.

Капот автомобіля Томокадзу був розчавлений, але салон не постраждав. Конструкція безпеки кузова зіграла свою роль, але, схоже, це результат швидкого самозахисту Томокадзу.

На жаль, у двох інших машинах не встигли захиститися. Особливо сильно була розбита поліцейська машина. З іншого боку, захисту пасажирів допомогла конструкція кузова. Також пощастило, що автомобіль, котрий виступив барикадою, та кузов цієї машини не надто відрізнялися.

– Вельмишановний Саєгуса, ви в порядку?

Катсуто, який заглянув у вікно, Томокадзу відповів, глузливо посміхаючись.

– Так, тіло ціле. Не дуже болить.

Після кількох клацань, двері кабіни нарешті відчинилися. Томокадзу, досі не вийшов, бо знадобився час, щоб переключити електронний замок на ручний.

– Вельмишановний Томокадзу, можете перевірити поліцейських?

Переконавшись, що Томокадзу погодився, Катсуто підійшов до фургона, що перекрив шлях.

Великий пасажирський автомобіль, що став перепоною, був одним з трьох автомобілів, що перекрили дорогу, виїхавши з перехрестя і його вдарили збоку. Автомобіль, який перекинувся від удару, шини якого луснули та колісні диски безпосередньо стояли на дорожньому покритті, і той чий капот врізався в задні сидіння і став брухтом.

Підтримуючи Фалангу, Катсуто заглянув в машину що допомогла Ґу Дзіе втекти.

Як і фургон, усі три машини були безпілотними. Водія не було.

Транспорт, що формував барикаду, був робомашинами.

Настільки хороша підготовка викликала у Катсуто підозру.

З таким рівнем підготовки, давно вже можна було втекти з Японії.

– Вельмишановний Дзюмондзі.

Перервавши думки, Катсуто озирнувся на голос Томокадзу, що покликав його.

Той стояв відразу позаду.

– Вельмишановний Томокадзу. Як вони?

Поцікавився травмами поліцейських Катсуто, взявши не себе лідерство.

– Травми не смертельні. Я надав нагальну допомогу магією зцілення, але потрібно викликати швидку. Ми не зможемо продовжувати переслідування усім складом. Тай з автомобілями та ж ситуація.

Сказав Томокадзу, пригнічено поглянувши на машини, що стали непридатними.

– Вельмишановний Дзюмондзі, ви повинні йти за терористами. Чому б вам не об’єднатися з тими, хто перекриває шляхи втечі через суходіл.

Він подумав, яка у цьому користь родині Саєгуса, та розцінив, що це грубе питання. Це могло бути упередження, викликане зрадою нинішнього голови Коуічі, але здається це лише упередження. Саєгуса Томокадзу був людиною, яка могла правильно надати пріоритети національним інтересам та інтересам японського магічного товариства.

– Не думаю, що будуть ще сюрпризи, але будьте обережні вельмишановний Саєгуса.

– Ви також вельмишановний Дзюмондзі.

Катсуто магією розштовхав робомашини, що перекривали шлях і повернувся до машини, на якій приїхав.

◇ ◇ ◇

Тацуя і Масакі, на мотоциклах прибули до нового порту в гирлі річки Сагамі, з двома седанами.

В кожному з них по п’ять магів. Десять магів родини Дзюмондзі, що здатні здолати тисячу. Досить вражаючи сила.

Тацуя і Масакі припаркували мотоцикли поруч і встали біля входу у гавань. В оточені набережної, в новому порту, на якорі, стояло чотири рибальські човни. Усі маленькі прибережні човни.

– Вони можуть вийти в міжнародні води?

– Можливо.

Ввічливо відповів Тацуя на питання, яке Масакі промовив наче сам собі.

Масакі цього не очікував, можливо йому було трохи соромно.

– Шіба, ти знаєш де Ґу Дзіе?

Запитав він у Тацуї, трохи натягнутим тоном.

– Прямує сюди.

Тацуя не любив інтригувати інших. Що цікавого в жартах над чоловіками (над тією ж статтю)?

– Як і очікувалося.

Припущення Катсуто і Томокадзу, які відправили їх сюди, були правильними. Вирішивши так, Масакі затремтів від очікування назріваючої битви.

Він не знав, як Тацуя визначає місце перебування Ґу Дзіеї. Але не сумнівався в його словах. На даний час, Тацуя продемонстрував настільки потужні навички, що Масакі не міг не вірити.

І якщо Тацуя має рацію, захоплення сірого Кардиналу стане їхнім досягненням, а точніше його і Шіби Тацуї, тих хто чекає в засідці. Зрозумівши це Масакі став схвильованим.

– Як скоро?

– Скоро... ні!

Різко викрикнув Тацуя і заскочив на мотоцикл.

– Ґу Дзіе повернув на захід! Ічідзьо, за ним!

– Прийнято!

Трохи пізніше, ніж Тацуя, Масакі викрутив ручку газу на повну. Оскільки передні і задні колеса приводяться в рух двигунами, при різкому старті, переднє колесо не підривалося в повітря. На головній дорозі, що йшла паралельно береговій лінії, Тацуя і Масакі повернули на захід.

Попереду була одна машина. Навіть якщо Тацуя нічого не сказав, Масакі знав, що в ній Ґу Дзіе.

Він прискорився, намагаючись порівнятися з Тацуєю.

Однак безпосередньо перед цим, Тацуя раптом підвівся і зіскочив з мотоцикла.

Масакі рефлекторно ухилився від мотоцикла Тацуї.

Раптом загальмував, вивернувши кермо на повному ходу. Автоматична система балансування відновила рівновагу і мотоцикл Тацуї, як і планував Масакі, зник з поля зору.

Внаслідок атаки з неба, мотоцикл Тацуї розділився навпіл.

◇ ◇ ◇

Всупереч очікуванню Ґу Дзіе, Доу направився головною дорогою на захід, замість того щоб прямувати до нового порту.

– Хіба ми не прямуємо до порту?

– Так думає ворог. Вийдете в море в іншому місці.

Очевидно Доу, підготував заходи, які навіть Ґу Дзіе не міг передбачити. Той факт, що ворог зробив засідку у гавані, хвилював Ґу Дзіе, тому він не заперечував, раз може цього уникнути.

– ...Їх реакція швидша, ніж я очікував. Нам протистоїть дуже потужний маг сенсорного типу?

Незабаром після виїзду на головну дорогу заговорив Доу, поглянувши на монітор заднього виду (варто зауважити, що машина, в якій їхав Ґу Дзіе, з того типу, яким можна керувати як з лівого, так із правого переднього сидіння).

Ґу Дзіе озирнувся.

Позаду їх переслідували два мотоцикли, а за ними виднілися фари двох седанів.

– Як їх зупинятимемо.

– Прошу вибачення, старійшина. Я підготував дещо, трохи далі попереду.

Ґу Дзіе не став висловлювати невдоволення. Замість того, щоб відчути невдоволення, він швидше відчув полегшення, знайшовши недолік в людині, яка нібито була здатна передбачити все.

– Таким чином нас наздоженуть.

Я зійду і візьму їх на себе.

– Ні, немає потреби.

Ґу Дзіе звернувся до мертвого солдата, що сидів поруч.

– Йди. Убий усіх.

Відкривши люк над заднім сидінням, з мечем за спиною, мертвий солдат вискочив з машини, з мечем-палицею, що належала Ґу Дзіе, в руках.

Він атакував ведучий мотоцикл, блиснув меч-палиця, який вийняли в повітрі й мотоцикл розрізало навпіл.

◇ ◇ ◇

Зістрибнувши з мотоцикла, Тацуя приземлився на дорогу. Він не впав і не хитався, мабуть, тому що магічно тримав баланс. Він дивився на свій мотоцикл, розділений навпіл. Точніше кажучи, на божевільного нападника, який розрізав машину мечем.

Під’їхали седани з магами родини Дзюмондзі.

Оскільки вони збиралися зупинитися і вступити в битву, Тацуя закричав.

– Ічідзьо, переслідуй Ґу Дзіе! Ви теж продовжуйте переслідування.

Мечник, напевно, з бойовим девайсом у формі меча, зосередив погляд на Масакі, з явним наміром вбивства. Але перш ніж атакував, ворог відлетів вбік. В тому місті, де він стояв, на великій швидкості, землю пробив ніж.

Це була не природна швидкість. Його метнули з використанням прискорення магії Руху. Це була атака Тацуї.

– Залиште його на мене. Йдіть!

– Сподіваюся на тебе!

Тацуя стримав ворога.

Масакі та група родини Дзюмондзі вирушили за Ґу Дзіе.

Тацуя зупинив перевірку і зайняв бойову стійку.

Сьогодні він використовував CAD з повністю мисленнєвим контролем та Сілвер Торус на обох зап’ястях.

Один автоматичний пістолет у кишені.

Два ножі-кастети на поясі. Один з них застряг в землі.

Магією Руху він підняв ніж з землі й вхопив лівою рукою. Він залишив праву руку вільною, щоб в будь-який момент мати можливість вихопити пістолет.

Чоловік з мечем без гарди, мабуть, це був меч-тростина, зайняв позицію навпроти Тацуї.

Обличчя чоловіка повернуте до Тацуї й слабке світло вуличних ліхтарів розкрили особистість ворога.

Тацуя був знайомий з цією особою.

– Інспектор Чіба Тошікадзу?!

Невиразне бліде обличчя, наче маска Но. Однак це обличчя і статура, безумовно, належали старшому братові Еріки, Чібі Тошікадзу.

– Чому старший син Чіби на боці терористів?!

Відповіді не прозвучало.

Відповіддю були не слова, а ворожа атака.

Меч Тошікадзу атакував Тацую.

Оптимально, тому найефективніше і швидше.

Через настільки вишукану техніку, навіть зі своїми фізичними можливостями, Тацуя не міг не вагатися.

Він відскочив назад і розірвав дистанцію, щоб не в’язатися в ближній бій.

Однак, майже без зволікань, Тошікадзу наблизився до Тацуї.

Це була найшвидша атака, з якою Тацуя коли-небудь стикався.

Але не настільки, щоб він досі не бачив подібного. Це не було настільки, щоб він не міг відповісти.

Тацуя вистрілив потоком мисленнєвих часток в Тошікадзу.

Переривання техніки, що протидіяла магії прискорення.

Швидкість Тошікадзу впала. Але, лише на мить.

Тіло наповнилося мисленнєвими частками і він атакував Тацую зі тією ж швидкістю, як до переривання техніки.

Однак, через миттєву затримку, Тацуя ухилився, збільшивши розрив.

Збираючись знову запитати «чому ви на боці терористів?», Тацуя зрозумів, що це безглуздо.

І прочитав Ейдос Тошікадзу.

«Він мертвий? Ні»

Тошікадзу відштовхнувся від асфальтованої дороги та наблизився до Тацуї.

Той перехопив його частковим розпадом, націленим на стопу.

У той момент, як Тацуя випустив свою магію, Тошікадзу поставив ногу на землю і замахнувся мечем.

Тиха детонація. Спалах випромінювання не фізичного світла, яке не можливо побачити неозброєним оком.

Тошікадзу випустив зі свого тіла мисленнєві частки під високим тиском.

Переривання техніки, що зводить нанівець націлену на вас магію.

Тацуя не зміг приховати здивування. Однак це не через те, що Тошікадзу скористався Перериванням техніки.

Тацуя ніколи не чув, що старший син родини Чіба може використовувати Переривання техніки. І не тільки Тацуя. Про таке навіть чуток не було.

Але якщо це так, можна припустити, що сім’я Чіба, тримала в таємниці навички свого старшого сина.

Тацуя знову випустив «Розпад». Поціливши в стегно плече і клинок.

Тіло Тошікадзу тричі вивільнило велику кількість мисленнєвих часток і його присутність зменшилася на цю кількість.

«Він перетворює інформацію про своє існування в потік мисленнєвих часток?»

Тацую здивував той факт, що він робив неприпустиме. Розвіювання інформації про своє існування призводить до стирання самого себе. Жодна істота, при тямі, не піде на подібне. Перш за все, інформаційне тіло, що визначає існування, не містить достатньої кількості мисленнєвих часток для Переривання техніки.

Тацуя прийняв косий замах Тошікадзу ножем, з накладеним навколо леза «Розпадом». Незалежно від матеріалу, магія розкладала речовину в зоні контакту, виглядало так, наче її розрізав ніж.

Однак меч Тошікадзу вистояв перед магією Тацуї.

«Він визначив меч як єдине ціле?»

У той момент, коли активувалася магія Тацуї, тобто в той момент, коли лезо ножа зіштовхнулося з мечем Тошікадзу, стало зрозуміло, що Розпад не спрацював.

Таємна техніка сім’ї Чіба - «Дзантецу». Техніка магії Руху, що сприймає меч не як щось викуване зі сталі чи заліза, а як саме поняття «Меч» і допомагає різати Магічною послідовністю. Оскільки об’єкт тимчасово визначений як єдине ціле, не було компонентів, які можна було розкласти.

Магія яку не вдалося активувати, негайно зникне, через невиконання умови. Однак Тацуя продовжував підтримувати магію Розпаду, що накладалася на невелику площу.

Одна секунда.

Сталь заскрипіла.

Дві секунди.

Леза меча і ножа протистояли одне одному.

Три секунди

І звук зник.

Ніж Тацуї розрізав меч Тошікадзу на дві частини.

Лезо — це сукупність незліченних молекул металів, переважно заліза. Магія, що видавала об’єкт за єдине ціле, не могла тривати вічно. Від початку «Дзантецу» - це магічна техніка меча, що в одну мить розрізує ціль. Дія «Дзантецу» Тошікадзу завершилася раніше «Розпаду» Тацуї.

Оскільки лезо було розрізане без опору, тіло Тошікадзу, яке з усієї сили штовхало меч, повалилося. Але, Тацуя не мав що відповісти. Тошікадзу навмисно зблизився з Тацуєю, щоб не дати часу замахнутися ножем чи кулаком.

Тацуя опинився позаду Тошікадзу і розвернувся.

Щоб стримати Тацую, Тошікадзу замахнувся мечем, що вкоротився вдвічі.

Тацуя не став ризикувати й відступив далі.

Інформація про супротивника відображалася в його «погляді».

Присутність Чіби Тошікадзу знову ослабіла.

«Він перетворює «життєву силу» в магічну енергію?

Тацуя не знав про існування подібної техніки. По-перше, «життєва енергія» не підтверджена сучасною наукою, включаючи магічну.

Але існування подібного виду енергії сприймається як «безсумнівне», головним чином у сфері древньої магії. Він часто чув про неї від Якумо, а Мікіхіко говорив про неї, під час інциденту з Паразитами, називаючи «духом». Демони харчуються не кров’ю та плоттю, а духом.

Якщо Ґу Дзіе володіє технологією використання життєвої енергії як магічної сили, різні питання, що у нього виникали раніше отримують відповідь.

Мертвий, не мертвий, а інформаційне тіло, що тільки зараз вмирає.

Якщо жива людина має живу енергію, мертвий, вбитий, втрачає її, тобто, змінюючи живих на мертвих, генерується надлишок живої енергії. Якщо надлишок життєвої енергії зібраний в трупі й використовується як магічна сила, то труп, що «має життя, будучи мертвим, «перетворюється на цілковито мертвого, втрачаючи життя».

Таємниче Переривання техніки, яким Тошікадзу не повинен володіти, можна пояснити перетворенням життєвої енергії.

Розчинення інформації про існування можна зрозуміти, розглядаючи його як процес зникнення «інформаційного тіла життя».

Огидна магія, яка грається з самим життям, як і з трупами.

Тацуя вважав, що магія не свята, і не зло. Врешті-решт, це «сила», якою володіє людина, а правильна чи не правильна визначається лише результатом. Мало того, це ціннісне судження, винесене людиною і немає абсолютної справедливості чи зла. Такими були його переконання.

Але тепер, всупереч своїй вірі, він відчував, що магія Ґу Дзіе була злою. Не можна так втоптувати людей, магів. Йому не подобалися ні Генератори, ні Сорсері Бустери, але ця магія викликала беззаперечне застереження та неприйняття Тацуї.

Тацуя, безумовно, розлютився.

– Чіба Тошікадзу!

Викрикну Тацуя ім’я мечника, який насправді був мертвим.

– Ви при тямі?! Чи можете ви зрозуміти що вам говорять?!

Тошікадзу не відповів.

Мовчки викинув меч, клинок якого зменшився вдвічі, і витягнув меч за спиною.

– Чіба Тошікадзу! Це ваше ім’я. Це ім’я, яке показує, хто ви!

Глядячи на Тошікадзу кричав Тацуя.

Що було не схоже на нього.

Тошікадзу націлив свій клинок на Тацую. З явними ворожими намірами. Зазвичай, Тацуя вже б перейшов до контратаки. Навіть якщо це знайома людина, якою маніпулюють, він захищатиме її лише після того, як вона стане абсолютно не шкідливою. Ось стиль Тацуї.

Але зараз він хотів поговорити з людиною, яка насправді нападала на нього. Знаючи, що інша людина вже мертва, і шанси на те що та відповість близькі до нуля.

Тошікадзу не відповів Тацуї. Або не міг відповісти.

Натомість він кинувся на Тацую.

Тацуя не отримав порізу, бо ухилився відступивши в бік.

У Тацуї було більше місця, ніж при попередньому нападі та захисті. Для Тацуї, меч Тошікадзу виглядав дещо незграбним. Цей сильно вигнутий меч, здається, не підходив Тошікадзу.

Сім’ю Чіба ще називали «Магічними мечниками». Старший син голови сім’ї не може носити з собою щось, що не підходить йому. Мабуть, його йому дав хтось інший, напевно, Ґу Дзіе. Це не китайський широкий меч, на зразок Люєдао, а широкий японський меч, що часто використовувався в часи Північних та Південних династій, значить його йому дав хтось з тутешніх спільників.

Тацуя не розбирався в стародавніх мечах. Як частину бойових навичок, його також навчали користуватися Учігатаною4 і Одачі5, але мало розповідали про історію і художню цінність.

Навіть з погляду Тацуї, меч, в руках Тошікадзу, був дивної форми. Лезо рівномірно викривлене, малюючи криву, наче утворює дугу. Руків’я виконану з металу і мало прямокутні отвори з закругленими кутами. З огляду лише руків’я, він нагадував «Кенукігата6» періоду пізнього Хейян.

Це все що міг розгледіти Тацуя. За той короткий час, як Тошікадзу відновив свою стійку та знову замахнувся рубаючим ударом. Наскільки б у нього не був відмінний зір, або магічне сприйняття, він не був експертом в оцінці мечів. Тому не знав за якими критеріями вони оцінюються.

За допомогою ножа він перехопив кінчик меча в горизонтальному замаху. Хоча це частина з найпотужнішим імпульсом, Тацуя скористався кривизною леза, ковзнувши по ньому ножем, ніби відштовхнувшись, розірвавши дистанцію з Тошікадзу.

Тацуя припустив, що цей меч своєрідний магічний інструмент, відступаючи, за допомогою Флеш касту він активував магію Нейтралізації інерції. Це була не модифікована версія існуючого меча, а новинка розроблена спільником Ґу Дзіе. Внаслідок поранення накладається негативний ефект.

Якщо «поглянути» уважніше, він міг зрозуміти, яка магія активована. Але, на жаль, він не міг собі цього дозволити.

Тацуя активував Туманне розсіювання стосовно самого меча. Цілю була не магія, вбудована в меч, а саме те що називається мечем. Так у нього не буде жодного ризику отримати несподівані побічні ефекти, при активації магії при дотику.

У момент, коли Тацуя запустив магію, Тошікадзу виставив меч перед собою. Не у відповідь на активацію магії. Оскільки не встиг би. Чи пам’ятало тіло техніки боротьби з магами?

Меч вистрілив сайонами високого тиску і здув послідовність Туманного розсіювання.

Магічна послідовність підкоряється певним законам, так що стає видимою для магів. Навіть магія Тацуї не може цього уникнути.

Тацуя, чия спеціалізована магія не вдалася, націлився на живіт Тошікадзу.

До того, як той щось зрозумів, не лише ліва, але й права рука тримала ніж-кастет.

Тацуя замахнувся лівою рукою по горизонталі.

Лезо ножа пройшло через руків’я меча, який закінчив випускати сайони.

Лезо відділилося від руків’я.

Відразу після здування Туманного розсіювання, Тошікадзу не зміг знешкодити магію Розпаду. Вбудована в його тіло антимагія, не встигла за швидкістю Тацуї, який безперервно випускав улюблену магію.

Лезо впало на бруківку. До цього, правий кулак Тацуї, покритий кастетом, вдарив Тошікадзу в груди.

Тіло Тошікадзу, чия грудна клітина була розбита, спиною впав на землю. Тацуя не відчув віддачі в руці, але це був удар, після якого було б не дивно, якби справжня жива людина впала б в агонію.

Тіло Тошікадзу завалилося назад, і як тільки впало, підвелося на одне коліно. І все ж, з огляду на те, що він не міг встати, здається, навіть тіло вмираючого зазнало шкоди.

– Чіба Тошікадзу!

Знову невластиво собі повівся Тацуя. Повторно заговоривши з Тошікадзу.

– Вам знайоме це ім’я? Ви вже не знаєте, хто ви?

Смерть — це незворотні зміни життя. Але навіть з його «відновленням», мертвих відновити неможливо.

Але де межа між життям і смертю?

Зупинка мозкової діяльності? Зупинка серця? Зупинка обміну речовин? Або це втрата душі?

«Очі» Тацуї «бачили», що Тошікадзу вже мертвий.

Але разом з тим Тошікадзу використовував магію, яка була силою духу. Також «очі» Тацуї «бачили», що магія не передавалася зовні, а створювалася ним самим.

Якщо він не повністю мертвий, можливо його вдасться повернути до життя з «Відновленням».

Навіть якщо він не повністю мертвий, його подальший напад може підтвердити його смерть.

Але в нього не було часу для подальшого аналізу. Ґу Дзіе все ще втікав.

Тому Тацуя і кричав.

Якщо Тошікадзу все ще усвідомлює, хто він є, то уникне летальних травм.

Якби тут була Міюкі, йому не довелося б турбуватися про це. Вона мала б просто заморозити його на деякий час. Звичайно, Тацуя не шкодував про це. Він вирішив, що безпека Міюкі має перевагу перед життям Чіби Тошікадзу.

Якщо він надавав перевагу раціональності, то не став би турбуватися з цього приводу. Негайно ліквідувати ворога. Ось правильна відповідь. Мало того, Чіба Тошікадзу це не та людина, з якою можна легко впоратися, навіть якщо він перебуває в такому стані.

– Відповідай! Якщо можеш відповісти!

І все-таки Тацуя не хотів вбивати Тошікадзу.

Де смерть, а де життя? Безумовно, Тацуя хотів це знати. Якщо залишити Тошікадзу в поточному стані, можна буде знайти підказку.

Однак, крім прагнення до таких знань, він не міг погодитися з тим, що життя мага використовується таким чином.

Маг був знаряддям війни.

Тацуя також думав про себе як про інструмент.

У Тацуї, який досі забрав багато життів, може не бути кваліфікації, щоб проповідувати про гідність життя.

Незалежно від того, як ти вмираєш або як вбиваєш, смерть — це смерть.

Але принаймні.

Ви маєте померти чинячи опір.

Ви маєте померти, борючись.

Вам слід померти в страху.

Вам слід померти, здаючись.

Ви повинні переконатися і померти.

Вам слід померти, проклинаючи свою абсурдну долю.

Вам слід померти, нічого не знаючи, у сні.

Смерть повинна належати людині, яка вмирає.

Вас можуть вбити за когось іншого, але ви й можете померти за когось іншого.

Після смерті ви не повинні ні про що думати, щось відчувати, користуватися своїм життям і бути вбитими повторно.

Навіть раби мають свободу померти.

Після смерті навіть домашня худоба просто м’ясо, просто кістки, просто матеріал. Це нежива річ.

Якщо після смерті вашим життям граються заради магічної сили, інструмент під назвою маг ще нижчий за худобу.

Подібне не припустимо.

Тацуя, який, заради Міюкі, для того, щоб вона ніколи не була змушена прийняти долю зброї, таємно готувався створити сенс життя для магів, окрім зброї та інструменту, ніколи цього не прийме.

– Чіба Тошікадзу!

Врешті-решт Тошікадзу так і не відповів на заклик Тацуї. У нього не залишилося цієї функції.

Тошікадзу підвівся, тримаючи меч з відрізаним лезом.

Як тільки Тацуя підготувався у відповідь, тіло Тошікадзу раптово збільшилося. Ілюзія прискорення, яке неможливо простежити навіть за допомогою динамічного бачення Тацуї.

Лише на мить Тацуя втратив Тошікадзу з поля зору. До того ж навіть якщо він втратив його з поля зору, то просто втратив фокус, сама фігура була на видноті.

Він бачив, що намагається зробити опонент.

Тошікадзу намагався з мечем, що втратив більшу частину свого леза, в одній руці, відкинути Тацую.

Але не дістав.

Інтуїтивно відчувши небезпеку, Тацуя перехопив залишок леза ножем.

Оскільки меч тримали однією рукою, через сильну віддачу залишок леза підлетів в гору, а руків’я опустилося в низ.

Ліва рука Тошікадзу вхопила кінчик опущеного руків’я.

Замахнувшись вертикально, під ліву руку Тацуї, що тримала ніж.

Тошікадзу повернув руків’я змінивши розріз на горизонтальний.

Меч, що втратив лезо, наближався до тіла Тацуї.

Тацуя вдарив правим кулаком захищеним дужкою ножа-кастета.

– Кха!

З живота Тацуї бризнула кров. Вирвався ненавмисний зойк.

Куленепробивна і лезостійка куртка була розрізана без опору.

Над шкірою з’явилася чорна горизонтальна лінія, що губилася в темряві ночі. Магія системи Ваги «Розрізання тиском» яка відсікає предмети, до яких доторкнулися, силою відштовхування. Від початку цю техніку використовували на ріжучій кромці або сталевому дроті, Тошікадзу ж застосував його на залишку клинка, розтягнувши його в просторі, до розміру початкового леза.

Хоча відштовхувальне поле не торкнулося, а було зупинене безпосередньо над шкірою, її розрізало і дістало до м’язів.

«Запуск системи авто відновлення».

«Примусова зупинка процедури відновлення.»

Силою волі він зупинив автоматичне відновлення, що запустилося автоматично. Стримуючи біль силою розуму, Тацуя активував наступну магію.

Переривання техніки.

Розклавши магічну послідовність, яка проявляється чорним штрихом, «Розрізання тиском».

Без затримки він активував наступну магію.

Переривання техніки.

Магія яку він вже «бачив» кілька разів, що насильно витягає мисленнєві частки з тіла Тошікадзу і генерує розпад техніки. Її магічна послідовність розпалася.

«Погляд» Тацуї сфокусувався на концентрації сайонів в центрі грудей Тошікадзу, навколо серця.

Всупереч відкритій рані, Тацуя вдарив лівим кулаком в серце Тошікадзу.

Туманне розсіювання.

У грудях Тошікадзу з’явилася діра, що дістала до спини.

З тіла вирвалося світло сайонів. Сайони розсіялися.

Кінцівки втратили силу, він впав на коліна та опустився на бік.

Здається, магія, застосована на Тошікадзу, продовжувала діяти, використовуючи серце як посередника.

Помираючий труп перетворився на повноцінний.

В трупі більше не відчувалося життєвої сили.

Навіть ставши трупом, Тошікадзу не відпустив руків’я меча.

Тацуя дивився вниз на Тошікадзу, зберігаючи мовчання.

– Тацуя-кун.

Раптом окликнули його позаду. Тацуя, який зовсім не помітив ознак наближення, вже збирався атакувати того, хто говорив.

Вже збираючись кинути ножа, він згадав цей голос.

Озирнувшись назад, він побачив Якумо, що з гіркою посмішкою підняв руки.

– Я не хотів тебе налякати. Може краще залікуєш свою рану?

З огляду на це, Тацуя якраз пригадав про розрізаний бік.

Подряпина зникла водну мить. Зникла не лише рана, але й кровотеча та порваний одяг відновився.

– Я завжди думав, що твоя сила занадто зручна...

Сказав він не через ввічливість, Якумо насправді заздрив.

– Майстер, чому ви тут?

Ігноруючи слова Якумо, які не мали значення, запитав свого майстра Тацуя.

– Хіба я не сказав цього ранком. Я допоможу тобі з цією справою.

Усмішка Якумо, таємничо засмучувала, але сказане ним було правдою. Але зараз було мало час.

– Щиро дякую. Тоді, будь ласка, подбайте про це тіло.

Тацуя не став розводити марні розмови, а попросив прибратися і відвернувся від Якумо.

– Ей, Тацуя-кун.

Тацуя мовчки втік.

Проводячи поглядом спину Тацуї, Якумо похитав головою, бурмочучи: «Охох».

– Звичайно, ми не можемо залишити це таким чином.

Озирнувся Якумо.

Одним за одним, з темряви випірнули люди у формі ченців.

– Провести панахиду.

Учні Якумо підняли тіло Тошікадзу на носилки та занесли до фургона, припаркованого на узбіччі.

Фургон попрямував на схід. Після чого на дорогу, яка чомусь досі залишалася перекритою, повернулося світло фар авто.

◇ ◇ ◇

Коли Тацуя все ще вагався чи розібратися з Тацуя (його тілом), машина Ґу Дзіе мала прибути до безпосереднього пункту призначення.

– Далі ліворуч!

Вказав шлях Доу.

Інаґакі, його маріонетка, який керував машиною, виконуючи вказівки, провів автомобіль крізь просіку в лісосмузі, на пляж.

Доу швидко вийшов з машини та відчинив задні двері, з боку Ґу Дзіе.

– Старший, змінимо транспорт!

Ґу Дзіе міг зрозуміти причину, нетерплячості Доу.

З лісосмуги світили фари автомобілів, що переслідували їх.

Зупини ворога тут.

Наказав тілу Інаґакі Ґу Дзіе і пішов за Доу. Автомобіль-амфібія, розміром з фургон, стояв прямо на піщаному пляжі.

Позаду Ґу Дзіе пролунали звуки пострілів.

Це були постріли тіла Інаґакі, який став маріонеткою і стріляв у переслідувачів, що з’явилися на піщаному пляжі.

◇ ◇ ◇

– Майоре, японські сили переслідування наздогнали Хейґу. Дайте дозвіл на перехоплення.

Огинаючи південний край півострова Босо, прямуючи на есмінець, розташований у відкритому морі, Канопус отримав повідомлення, із запитом інструкцій, від таємної диверсійної групи.

Для них це був невдалий розвиток подій. Канопус хотів як найдовше уникати масштабної взаємодії з японцями. Адже переміщення солдатів з Дзами й так був доволі хиткий політичний хід.

Ця місія не могла бути зазначена в офіційних документах. В крайньому разі, Баланс, що наказала йому виконати цю місію, удасть, ніби нічого не знає.

Лише якщо розкриють особу Доу, який допомагає Ґу Дзіе втекти це вже стане великим скандалом. Хоч він є секретним оперативником і немає таємних зв’язків з армією USNA, військові і дипломатичні зв’язки знаходяться в такому стані, що дійсно буде не солодко.

Якщо будуть розкриті різноманітні виверти пов’язані з втечею Ґу Дзіе, Канопусу це так просто не минеться. Посада командувача Зірок, тут не допоможе. Мабуть, його особистість знищать. Оголосять мертвим і відправлять на таємні місії. Старший військовий персонал, може бути не задоволений, що для диверсійної діяльності був залучений маг найвищого рівня.

Однак він не міг допустити передачі Ґу Дзіе в руки японських магів, Десяти головних кланів.

– Дозволяю використання бойових набоїв.

– Зрозумів.

Канопус перевів інформаційний термінал з режиму зв’язку, в режим відстеження.

Перевіривши відстань до есмінця за допомогою сигналу ідентифікації союзника.

Ця місія завершиться, якщо вбити Дзідо Хейґу (Ґу Дзіе), коли той вийде в міжнародні води.

Канопус зітхнув, сказавши собі: «навіть якщо це спрацює, залишиться поганий присмак».

◇ ◇ ◇

Побачивши, як автомобіль Ґу Дзіе з’їхав на дорогу в лісосмугу, Масакі подумав: «Чудово!».

В кінці цієї дороги піщаний пляж. Він не наважувався використовувати «Вибух» на головній дорозі через можливі наслідки, але в цей час року, якщо це піщаний пляж посеред зими, навіть якщо його трохи розкидає, проблем виникнути неповинно.

Корабель з глибокою осадкою неможливо використовувати на піщаних пляжах. Для човнів на повітряній подушці це не було перешкодою, але таке не могло пройти непоміченим. А значить він збирається сісти на невелике судно, і на ньому дістатися на корабель у відкритому морі. Щоб вийти з машини і сісти на човен потрібен час. Масакі подумав, що якщо все зробити на відмінно, він зможе затримати Ґу Дзіе під час пересадки, не знищуючи човна.

В’їхавши до лісосмуги він перетнув її до піщаного пляжу. Після чого, Масакі зістрибнув з мотоцикла. Дорожній мотоцикл не міг пересуватися по піску. Після того, як повз нього проїхали седани, Масакі побіг з використанням магії руху.

Автомобіль, на якому тікав Ґу Дзіе, стояв посеред піщаного пляжу. Седан намагався проїхати повз нього.

Пролунали постріли.

Шина седана луснула.

Постріли, які легко пробивали куленепробивні шини, мали магічне посилення проникнення пострілу.

Седан ковзнув по піску і ледве не перекинувшись, зупинився.

Наступний седан натиснув на гальма відразу за ним.

З двох седанів вийшли десять магів. Всі стояли, не намагаючись використати автомобіль як барикаду.

Із-за машини, якою користувався Ґу Дзіе у них відкрили вогонь.

Куля, що пробивала куленепробивні шини, була заблокована об’єктним бар’єром.

«Як і очікувалося від магів родини Дзюмондзі».

Вигукнув подумки Масакі.

Але він не став просто спостерігати.

Діставши CAD у формі пістолета малинового кольору з кобури.

Він активував «Вибух» на машині Ґу Дзіе.

Машина запалала. Ворогу не пощастило, що цей автомобіль був на етанолі. Пари якого легко спалахнули від іскор, що виникли від розриву бака.

Із-за палаючої машини вискочила молода людина в костюмі. Він точно був тим, хто стріляв, бо в правій руці тримав пістолет, бойовий CAD.

Залишивши молодого чоловіка родині Дзюмондзі, Масакі вирішив продовжити переслідувати Ґу Дзіе.

Маги родини Дзюмондзі оточили Інаґакі.

Однак той повністю проігнорував їх і стріляв у Масакі.

Маг між Масакі та Інаґакі зупинив кулю.

В наступний момент націлився на мага, який захистив Масакі об’єктним бар’єром.

Змахнувши пістолетом, наче мечем він натиснув на курок.

Куля вилетіла з лютим спалахом сайонів, пролунав потужний постріл, який не можна очікувати від вогнепальної зброї.

Об’єктний бар’єр був пробитий.

Маг родини Дзюмондзі впав. У його горлі була величезна діра, а шия ось-ось відірветься.

Що й сказати, він миттєво помер.

Техніка яка використовує фехтування пістолетом.

Масакі вона була не відома, але він з першого погляду зрозумів небезпеку.

Він навів малиновий CAD на Інаґакі й натиснув пусковий гачок.

Тіло Інаґакі спалахнуло світлом мисленнєвих часток.

Вибух був знешкоджений перериванням техніки.

Масакі був здивований, але не застиг.

В іншій частині своєї свідомості він збирав магічну послідовність.

Після поразки Тацуї в Коді моноліту влітку дві тисячі дев’яносто п’ятого року, Масакі готувався до матчу-реваншу. Він багаторазово повторював моделювання і навчався реагувати на будь-які дивні заходи.

Також він включив засоби, які слід використовувати при перериванні техніки.

Навіть якщо переривання техніки знищила сили магії, негайно активуйте наступну. Якщо не дати опоненту часу атакувати, врешті-решт він не зможе запобігти цій магії.

Такі заходи розробив Кічідзьодзі, проаналізувавши характер Переривання техніки, яка вимагає вивільнення великої кількості мисленнєвих часток. Масакі вибив їх на своєму тілі та свідомості, поки це не стало умовним рефлексом.

Як тільки магія буде знищена Перериванням техніки, Масакі не зупиниться.

Масакі знову здійснив «Вибух».

З іншого боку, техніка Ґу Дзіе, в тілі Інаґакі, нездатна так швидко зібрати мисленнєві частки.

Магію Масакі не можливо зупинити випуском мисленнєвих часток в пів сили, тож тіло Інаґакі вибухнуло свіжою кров’ю.

Краплі крові долетіли в безпосередню близькість до місця де стояв Масакі й всмокталися в пісок.

Масакі розвернувся на п’ятах.

І союзники та противники втратили по людині.

Ґу Дзіе і хтось ще. Збиралися сісти у фургон.

Ні, на перший погляд, це схоже на фургон, але це автомобіль-амфібія.

Ну не важливо, який саме.

Масакі спрямував малиновий CAD на транспортний засіб.

У той самий момент, коли він збирався натиснути на курок, хтось наскочив на нього позаду.

І штовхнув на пісок.

Це був союзник з родини Дзюмондзі.

Безпосередньо перед тим як він запитав, чому.

Пролунала черга пострілів.

Об’єктний бар’єр мага що лежав на Масакі, затремтів.

Пролунав гуркіт, який значно перевищував звуки вогнепальної зброї, він чув такий лише під час інциденту в Йокогамі

Він антимагічних гвинтівок підвищеної потужності.

Потужні кулі, розроблені з метою проникнення через об’єктну захисну магію, як буря, виривалася з лісосмуги з тилу і з обох боків.

З цієї ситуації, Масакі припустив, що кількість ворогів принаймні у двічі перевищує їхню.

З ним була лише еліта родини Дзюмондзі, яку називають «Залізна стіна», вони добре переносили стрільбу з потужних гвинтівок, розроблених для вбивства магів. Однак потужність ворожої зброї, мабуть, була найвищого класу. Мало того, бар’єри атакували не тільки з лісосмуги, з неба почали падати гранати.

Маги родини Дзюмондзі прикладали всі сили для захисту.

«Настільки ефективне обладнання... Невже за Ґу Дзіе стоїть армія USNA?!»

Хоч міркування Масакі були поспішними, це було не далеко від істини. Хоча уряд USNA не помічений в підтримці терористів, але, безумовно, саме їх армія атакувала Масакі та його союзників.

Фургон з Ґу Дзіе на борту занурився в море.

«Отже, це машина-амфібія».

Пригнувшись, Масакі націлив CAD на автомобіль-амфібію.

Однак стрілянина противників сфокусувалася на ньому.

Масакі переключився з магії «Вибух» на магію Об’єктного бар’єра. Він був не таким як у родини Дзюмондзі, що охоплював всі напрямки, його напрямок обмежувався лінією прицілу гвинтівки.

Залишивши гранати, які наближалися по параболі, магам родини Дзюмондзі. Масакі протистояв потужним гвинтівкам.

Він не міг дозволити собі прицілитися в автомобіль-амфібію в морі. Деякий час, Масакі був змушений зосередитися на обороні.

◇ ◇ ◇

Після сигналу, який надіслали його підлеглі, седан Катсуто виїхав на дорогу, що вела до піщаного пляжу.

Крім лунаючих пострілів. Іноді чулися домішки вибухів. Хоча приватних будинків було не багато, все ж це не незаселена пустеля. Також, по дорозі іноді проїжджали автомобілі. Не відомо хто це зробив, але занадто смілива битва.

Автомобіль Катсуто також сильно постраждав. Однак швидкісні важкі снаряди для протидії магам повністю блокувалися об’єктним бар’єром Катсуто, який був знайомий з битвою. Магія Катсуто знешкодила вибух ручної гранати, яка була кинута у напрямку їх автомобіля.

Катсуто зупинив автомобіль в лісосмузі.

Вийшовши з седана наодинці.

В нього вдарила куля, Катсуто прослідкував її траєкторію і полетів.

Гігантське тіло Катсуто летіло у сферичному бар’єрі. Попри зламані гілки чи обрізані стовбури, він летів прямо по траєкторії кулі.

Стрілок з гвинтівкою був у шоці. Він поспішно націлив потужну гвинтівку на Катсуто і вистрілив. Однак постріл відскочив. Одна з куль подряпала щоку стрільця і він застиг споглядаючи як наближається стіна.

Бар’єр Катсуто відкинув стрільця.

Але Катсуто не задовольнився лише цим.

Стрілець врізався в дерево, але не зміг впасти на землю. Звичайно, його притиснуло бар’єром.

Затиснутий між деревом і бар’єром, стрілець закашляв кров’ю.

Після підтвердження що той повністю затих, Катсуто було байдуже, знепритомнів той чи помер, він почав шукати наступну ціль.

Чоловік, який сповз до низу стовбура був одягнений в темний, непримітний в темряві, одяг, на перший погляд, нічого не видавало його приналежності, але подібну вогнепальну зброю звичайна злочинна організація дістати не могла. Якщо цей ворог є прислужником іноземної армії, то дана бойова сутичка, не що інше, як виклик суверенітету Японії. З погляду підтримання безпеки, це не можна ігнорувати.

Катсуто вирішив віддати пріоритет придушенню цієї перестрілки перед захопленням Ґу Дзіе.

Обстріл ослаб. Зрозумівши це, Масакі нарешті помітив битву, що відбулася в лісосмузі. Навколо з’являлися потужні магічні ознаки. Знайоме відчуття.

Як влітку дві тисячі дев’яносто п’ятого року. Непереборний хоробрий силует, який він бачив в останній день Турніру дев’яти шкіл.

«Вельмишановний Дзюмондзі вступив в бій!»

Катсуто боровся проти ворогів, що стримували їх з лісосмуги. Придушував їх.

Зрозумівши це, Масакі відвернувся від моря і кинувся до лісосмуги.

Замість того, щоб затримувати Ґу Дзіе, ризикуючи отримати постріл в спину, краще за короткий час позбутися перешкод і продовжити переслідування, не хвилюючись про свій тил.

Зосередивши щит перед собою, він кинувся крізь постріли.

Він відчув, що щільність куль була вполовину меншою, від початкової.

Потужні кулі колихали магічний бар’єр. Бар’єр Масакі мав досить потужну магічну силу, але в певному сенсі він поступався магам Дзюмондзі, які спеціалізувалися на магії бар’єра.

Перед тим як на нього націлили щільний вогонь, він відкотився в бік, по піщаному пляжу. Помітивши появу ворожих солдатів він, лежачи, активував «Вибух».

З лісу почулися перелякані крики, мабуть, тому що вони побачили жахливу смерть своїх друзів.

Перевагою «Вибуху» сім’ї Ічідзьо є не тільки чиста сила, але й деморалізація.

Навіть ті, хто вже звик до поля бою, не можуть витримати вигляду союзних солдатів, що стікають фонтанами крові. Ніхто не хоче так померти.

Масакі відчув що постріли ворогів стали невпевненими.

«Якщо ви вже цього боїтеся, не варто було розпочинати цей бій», подумав Масакі.

Однак, з іншого боку, він спокійно підрахував, що потрясіння ворога це чудовий шанс.

– В атаку!

Підвівшись, безстрашно закричав Масакі.

«Вааа!» Заволали його союзники.

Маги, які були змушені однобічно захищатися, всі разом підскочили та побігли.

Постріли.

Вибухи гранат освітлювали нічний пляж.

Проте прорив підлеглих родини Дзюмондзі не припинявся.

Масакі також просувався в оточені кривавих фонтанах ворогів.

Нарешті вони вбігли до лісосмуги.

У глибині, Катсуто, беззаперечно, розчавлював ворогів по одному.

Деякі ворожі солдати кидали свою вогнепальну зброю і відповідали ножем.

Це правильне рішення.

Адже у бурхливій перестрілці, куля яка мала зашкодити ворогу, відскочивши від магічного бар’єра, швидше нашкодить союзнику.

Масакі, Катсуто та маги Дзюмондзі з люттю кинулися на диверсійні сили USNA.

◇ ◇ ◇

На той час коли він опинився на борту есмінця, Канопус вже знав, що диверсійна група була знищена.

Вони повністю виконали свою місію, виграти час. Ґу Дзіе зі своїм автомобілем-амфібією вже піднявся на борт корабля для евакуації у відкритих водах. Тож, якщо не буде використана магія польоту, японці не зможуть захопити Ґу Дзіе, у своїх територіальних водах.

Навіть якщо їх розгромили, більшість членів диверсійної групи залишилися живими. Армії USNA не зручно залишати свідчення про свою причетність. Зброя, якою вони володіли також не є надійним доказом.

Канопус взяв простий передавач, закрив очі та пробурмотів молитву.

«Нехай їх душі спочинуть з миром».

Не було благання пробачити.

Канопус розплющив очі й натиснув кнопку, щоб справді знищити диверсійну групу.

◇ ◇ ◇

Переконавшись, що опір противника припинився, Масакі шукав Катсуто.

– Вельмишановний Дзюмондзі!

– Вельмишановний Ічідзьо, я тут.

Із за дерев з’явився Катсуто. Вони опинилися доволі близько один до одного.

Поверх лезостійкого светра, Катсуто носив куртку. На куртці ні подряпини, навіть не пилинки. «Він надто перевершує мене, чия куртка була покрита піском», подумав Масакі. Відчувши, що бруд на його куртці символізує різницю здібностей між ним і Катсуто, Масакі захопила певна депресія.

– Вельмишановний Ічідзьо, що сталося?

Катсуто ця ситуація могла здатися підозрілою. На його питання, Масакі похитав головою.

– Ні. Що важливіше, що робитимемо з цими хлопцями? Не думаю що ми можемо просто їх залишити.

– Вірно...

Ненадовго задумавшись, кивнув Катсуто.

– Невідомо, чи є вони членами терористів, ми не можемо просто так їх відпустити.

Катсуто схвильований тим фактом, що час, проведений тут, може призвести до втечі Ґу Дзіе.

– Чи можна залишити догляд за ними людям родини Дзюмондзі? Я переслідуватиму Ґу Дзіе.

Масакі був схвильований тим самим. Тож запропонував розділитися.

– Хоч ви кажете, що переслідуватимете, але як? Судячи з усього, Ґу Дзіе вже втік з прибережжя.

– По морю.

– Це єдиний вихід...

Якщо в морі їх чекає така ж точкова атака, навіть Катсуто стане туго. Сумнівно, що Масакі зможе запобігти цьому.

Однак Масакі мав більший спектр атак, ніж Катсуто. Як тільки знайдеться корабель, на якому знаходиться Ґу Дзіе, він може знищити двигун і захопити його. Навіть якщо випадково вистрілить в непричетний корабель, нічого не поробиш, враховуючи важливість захоплення Ґу Дзіе. У них немає іншого вибору, як знищити терористів.

– Я зрозумів. Залиште це мені.

Прийняв рішення Катсуто.

Якби він був не рішучим, ніхто б не звинувачував його в пізньому прийняті рішення.

Ніхто не очікував, що ворог, який заважав захопленню Ґу Дзіе, зробить все подібним чином.

У наступний момент, як Катсуто дав згоду на боротьбу Масакі.

Переможені в лісосмузі вороги раптом спалахнули. І це не метафора. Буквально, з тіл мертвих і поранених вирвалося полум’я.

Це магія самознищення, яка застосовує магію спалювання людського тіла. Ні, не зовсім самознищення. Нерегулярні солдати армії USNA отримали зовнішній сигнал, що активував магію запалювання людського тіла. Мало того, загиблі та солдати, що не були магами, були глибоко запрограмовані спалити себе разом з ними.

Катсуто виставив щит, захистивши себе і Масакі.

Його підлеглі маги родини Дзюмондзі, також поспіхом розгорнули магічні бар’єри.

Їх дії аж ніяк не були перебільшенням.

Палали не лише солдати.

Від високої температури зброя плавилася і вибухала.

Уламки зброї влучали у магічний бар’єр.

Полум’я, що перетворило людські тіла на попіл, перекинулося на лісосмугу.

Не в одному чи двох місцях.

– Негайно гасіть вогонь!

Прокричав команду Катсуто.

Пріоритетом було не переслідування Ґу Дзіе, а запобігання поширенню вогню.

◇ ◇ ◇

Тацуя рухався головною дорогою, що йшла вздовж узбережжя, зі швидкістю шістдесят кілометрів на годину. Він не використовував магію польоту. Була причина, чому її не можна було використовувати.

Тацуя не мав підтримки Окремого магічного батальйону в цій операції. Йому не відмовили у співпраці. До битви біля бази Дзама, він отримав дозвіл використовувати магію, що визначається як військова таємниця, але в цьому не було необхідності, як і в дозволі.

У цій справі, Тацуя не звертався за допомогою до Окремого магічного батальйону. Батальйон не робив дій для активної підтримки Тацуї. В результаті, природно, що Тацуя не носив Мобільний костюм.

Літати можна було без Мобільного костюму.

Але без броні костюма, не можливо впоратися з ворожою атакою. Тацуя погано володіє як магією об’єктного, так і жаростійкого бар’єра. Він міг виявити ворожу атаку і перехопити її за допомогою магії Розпаду. Однак під час польоту, коли невідомо, під яким кутом і з якої відстані атакуватимуть, стовідсоткове перехоплення неможливе.

Від початку, Тацуя, що спеціалізувався на конкретній магії, був слабкий у захисті. Магія самовідновлення активувалася саме тоді, коли він отримував травми, а Тацуя не мав бажання навмисно отримувати серйозну травму.

Ґу Дзіе вже далеко у відкритому морі. Він зі значною швидкістю прямував вниз, на південь-південний схід. Якщо так продовжиться, це лише питання часу, коли він вийде в міжнародні води.

Сили, які допомагали втечі Ґу Дзіе, мали значну силу організації. На думку спадав лише американський спецназ. Невідомо, яка вигода для USNA, якщо Ґу Дзіе вдасться втекти, але їх втручання, безумовно, допомогло йому в цьому.

...Чи вдасться йому врятуватися, не хвилюючись про майбутнє.

Ґу Дзіе, який грався з життям магів, ніяк не може залишитися в живих.

Найкраще — це дати поліції спіймати його і вбити у в’язниці.

Однак, як друга найкраща міра, Тацуя бажав стерти Ґу Дзіе.

Тацуя направився до піщаного пляжу, з якого Ґу Дзіе втік в море. Він знав, що цілі там немає. Він думав спочатку приєднатися до Масакі і його супутників.

Тацуя прибув туди відразу після того, як гасіння пожежі було завершено.

– Що сталося?

Від питання Тацуї Масакі, гірко скривився.

На саме питання відповів Катсуто.

– Вороги вибухнули.

– Хоча тут не було явно сухих дерев, ця пожежа стала результатом самознищення.

– Здається, була використана магія самоспалення людського тіла.

Почувши про тип використаної магії, Тацуя зрозумів, що ворог намагався цілковито знищити докази. Здається, є причина, чому USNA дуже не бажають, щоб Ґу Дзіе схопили. Мало ймовірно, що це правда, але чи можливо, що вони спланували цей теракт.

– Шіба.

Звернувся до Тацуї Катсуто, поки він розмірковував над цим.

– Вельмишановний Ічідзьо каже, що хоче переслідувати Ґу Дзіе за допомогою магії руху по воді. Що думаєш?

Для Тацуї було найшвидше стерти Ґу Дзіе звідси.

Але це був козир, який потрібно було відкласти.

– Ми можемо звернутися за допомогою до берегової охорони?

Запропонував Тацуя, та Масакі не погодився.

– Чи не пізно зараз викликати корабель?

– Ми не будемо переслідувати. Зараз, корабель Ґу Дзіе знаходиться перед лінією, що з’єднує Осіму та півострів Босо. Якщо поблизу є патрульний корабель, ми можемо направляти його звідси.

Масакі дивувався, як той визначає позицію Ґу Дзіе, але не запитав про це. У Катсуто повинно виникати те саме питання, але він не згадував про магію Тацуї з ввічливості.

– Я зв’яжусь з вельмишановним Томокадзу.

Погодившись на пропозицію Тацуї, Катсуто дістав інформаційний термінал.

Ніби за програмованим таймером пролунав сигнал.

На дисплеї відобразилося ім’я контакту що дзвонив, Саєгуса Маюмі.

Катсуто увімкнув гучномовець, щоб Тацуя та Масакі могли чути й натиснув кнопку прийняти.

– Саєгуса? Що сталося?

– Не думаю, що є зайвий час, тому просто скажу по справі.

Маюмі не повинна була брати участь в операції захоплення сьогодні ввечері. Та, схоже, була в курсі нинішніх обставин.

– Я на патрульному катері та неподалік від вас. Бачиш.

Тацуя, Катсуто і Масакі поглянули в море. І звісно змогли побачити вогні патрульного катера, що наближався до їх пляжу.

– Ви можете допомогти нам з переслідуванням Ґу Дзіе?

– Так, вірно. Тацуя-кун ти там?

Відповідаючи на запитання Катсуто, Маюмі раптово назвала ім’я Тацуї.

– Так, тут.

Він цього не очікував, але Тацуя не панікував і дав швидку відповідь.

– Тацуя-кун, тобі відомо, де Ґу Дзіе? Можеш дістатися сюди?

Прохання Маюмі співпадало з намірами Тацуї.

– Так.

Коротко відповів він.

– Пані Саєгуса, це Ічідзьо. Чи можу я приєднатися до вас на борту.

Вставив слово Масакі, що стояв збоку.

– Так можна. А ти Дзюмондзі-кун?

Природно, що втручання Масакі було прийнято схвально.

– Тут трохи складна ситуація. Я мушу залишитися.

Катсуто також хотів приєднатися до погоні, але він не міг залишити згорілі трупи, зламану зброю та згарище. Потрібна була відповідальна особа, яка б пояснила ситуацію поліції та пожежникам.

– Зрозуміла. Тацуя-кун, Ічідзьо-кун. Я не можу вас підібрати, то чи можете сюди дістатися?

– Я розумів.

В унісон відповіли Тацуя та Масакі, в термінал Катсуто.

Двоє рвонули до моря і наче в перегонах помчали морем до патрульного катера.

◇ ◇ ◇

Вирвавшись у море на машині-амфібії Ґу Дзіе потрапив на борт швидкісного вантажного судна прямо з цією машиною.

Зараз він відпочивав у капітанській каюті.

Коли прозвучав стук у двері, Ґу Дзіе коротко відповів: «увійдіть».

– Мої вибачення старійшина.

Як і слід було очікувати за дверима з’явився Доу.

Побачивши його, він задумався: «То він така людина».

Йому, певно, років тридцять. Зріст десь сто сімдесят сантиметрів. Чорне волосся, чорні очі, засмагла шкіра. Посередні риси обличчя, без якихось особливостей. Він був звичайний настільки, що йому було складно залишити по собі враження. Однак причина ілюзії наче він бачить його ніби в перше, хоча йому доводилося зустрічатися з ним багато разів з минулого тижня, полягала в тому, що досі не було часу, щоб звертати на нього увагу. Подумки докорив себе Ґу Дзіе.

– Старійшина, не бажаєте випити?

В руках у Доу була пляшка вина Шаоксінґ7. Якщо етикетка відповідала вмісту, досить хорошого сорту, якщо не найкращого.

– Наливай.

Кивнувши на відповідь Ґу Дзіе, Доу поставив пляшку на стіл і дістав з шафки чарку.

Поставивши чарку перед Ґу Дзіе, Доу налив у неї Шаоксінґ.

Той підняв її та простягнув Доу.

– Дякую за роботу. Випий перший.

– Звісно, мої вибачення.

Доу не соромлячись і без вагань прийняв чарку і випив вміст.

Попри те, що він розумів що його перевіряли на отруту, Доу не показав огиду на обличчі, дістав новий келих і знову запропонував Шаоксінґ для Ґу Дзіе.

Ґу Дзіе проковтнув налите Доу вино.

– Хм... Гарне вино.

– Не варто.

Поставивши склянку на стіл, Ґу Дзіе звернув погляд на Доу, що досі стояв.

– То яка ситуація?

– Залишимо японську територію менше ніж за годину. Переслідувачів, поки що, не має.

– Ось як.

Попри те, що він не проявив цього виразом обличчя чи поведінкою, але йому нарешті захотілось перевести дух. Важко сказати, що він вже в безпеці. Те що він перебуває у відкритому морі, ще не означає, що його не переслідують. Однак він не міг не відчути полегшення, що нарешті зможе вислизнути з рук ворога.

– Що робитимемо далі. Японці вже мають виявити цей корабель.

– Так, я теж так думаю.. Тому прошу вибачення за незручності старійшина, але вам доведеться знову змінити корабель.

– Ви гарно підготувались.

– Це велика честь, старійшина. Змінивши транспорт, ви попрямуєте прямо до Сіднея.

– Ми не будемо заходити в порт.

– Гадаю так буде краще... Якщо у вас є бажання відвідати якийсь порт.

– Ні, залиште все як є.

– Розумів. Тоді, якщо вам щось знадобиться, я відразу ж прийду.

Сказав Доу і вийшов з кімнати.

Ґу Дзіе взяв залишену на столі пляшку.

◇ ◇ ◇

Тацую, який відштовхнувся від поверхні моря і застрибнув на палубу патрульного катера, привітали Маюмі і Якумо.

– Ей, Тацуя-кун. Ти спізнився.

– ...Майстре, чому ви тут?

Запитав, нахмурившись Тацуя, на що Якумо продемонстрував свою звичну посмішку.

– Чому, хіба я не говорив цього раніше? Я допоможу тобі з цією справою. Ти вже забув?

Я хотів запитати не про це, а про те, чому майстер зміг сісти на цей корабель.

Поруч з Тацуєю, який запитував Якумо, Масакі, що як і він прийшов з моря, звернувся до Маюмі.

– Ем, пані Саєгуса. Хто цей монах?

Маюмі відповіла, розгублено посміхнувшись.

– Майстер ніндзюцу, пан Коконоє Якумо. Майстер Тацуї-куна, він допомагатиме.

– Я не зовсім майстер. Тацуя-кун не ніндзя і не монах. Просто трохи допомагаю з тренуванням в тайджіцу.

Якумо не відповів на запитання Тацуї, але втрутився в розмову між Маюмі та Масакі.

Відчувши свою провину, від різкого погляду на Якумо, Маюмі поспіхом доповнила відповідь.

– Сьогодні мені сказали нічого не робити, але я всеодно не змогла залишитися на місці...

«Так що?» Говорив вираз на обличчі Тацуї, пропонуючи продовжувати.

– Коли я, на всякий випадок, організувала патрульний катер і кинулася до нового порту Хіроцуки, там був пан Якумо... Він сказав що знає де Тацуя-кун та решта, тож я взяла його з собою. Я знала, що він вчитель Тацуї-куна... Щось не так?

На запитання Маюмі, Тацуя зітхнув.

– ...Нічого поганого.

– Добре.

Від такої манери мови Якумо, він відчував роздратування.

Однак Тацуя зважив на своє здоров’я, тож більше не ставив марних питань і перемкнув свої думки на те, що слід було зробити зараз.

– Саєгуса-семпай. Зараз же перейдемо до переслідування.

– Вірно. Тацуя-кун, можеш підказати курс?

– Я зрозумів.

Тацуя та Маюмі, а з ними Масакі з Якумо попрямували до містка патрульного катеру.

◇ ◇ ◇

Канопусу зателефонували з бойового командного пункту есмінця і сказали, що найнебажаніший сценарій, передбачений моделюванням заключного етапу операції, стає реальністю.

– Значить, японська берегова охорона наздоганяє вантажне судно з Хейґу на борту?

Коли йому показали морську карту, Канопус узагальнив і підтвердив пояснення відносної швидкості та маршруту.

– Можна сказати й так, і ні.

Продовжив пояснення Канопусу один з його підлеглих у цій операції, що не належав до екіпажу есмінця.

– Очікується, що японський патрульний катер наздожене судно Хейґу, в останню хвилину перебування в територіальних водах. Однак, оскільки японці мають право переслідувати, ми не можемо втрутитися.

Це право безперервно переслідувати та затримувати у міжнародних водах судна, які порушили закони країни в їх територіальних водах, яке називають правом відстеження та право на подальше відстеження, визначене міжнародними договорами. Звісно Канопус це знав.

– Потрібно змінити останню фазу плану.

Підсумував свою відповідь підлеглий.

Канопус глибоко зітхнув.

– Це жорсткий шлях...

Зрештою, здавалося, це не так легко закінчиться. Канопус втішався тим, що йому вдалося уникнути, найгіршого, потоплення корабля, з ним на борту в японських водах.

– Повідомте мені, коли наблизиться судно Хейґу. Я чекатиму в каюті.

– Так точно, Майор.

Відповіли голоси підлеглих і Канопус залишив бойовий командний пункт.

◇ ◇ ◇

– Тримайтесь поточного курсу. Незабаром зможемо його побачити.

Як і сказав Тацуя, у світлі прожекторів патрульного корабля з’явилося судно.

Швидкісний патрульний катер, організований Маюмі, скористався швидкістю і наздогнав судно Хейґу на межі виходу в міжнародні води.

– Капітан, прошу!

Почувши голос Маюмі, капітан корабля наказав підлеглим надіслати сигнал зупинитися.

Рекомендація зупинитися судну Ґу Дзіе, звучала за допомогою динаміків та світлового сигналу. Так було встановлено право його переслідувати.

На містку патрульного судна пролунали полегшені зітхання.

◇ ◇ ◇

Наказ зупинитися, виголошений різними мовами дійшов до вух Ґу Дзіе, що відпочивав в каюті.

У двері каюти поспішно постукали.

– Увійдіть!

В голосі Ґу Дзіе була нетерплячість.

– Старійшина, пробачте за вторгнення!

Доу, який відчинив двері, не зміг приховати своєї паніки.

– Схоже, нас виявив японських патрульний човен. Скільки кораблів?

– Одне судно.

Не розуміючи, чому його про це запитали, рефлекторно відповів Доу.

– Так що робитимемо?

Як і планували, тікаємо до міжнародних вод.

Однак, хіба катер не швидший?

З якоїсь причини, на запитання Ґу Дзіе, Доу відповів досить впевнено.

– Союзний корабель чекає біля Японських вод. Маневрування буде трохи жорстким, тому прошу трохи потерпіти.

У Ґу Дзіе більше не залишилось пішаків. У нього ж самого не було атак достатньої потужності, щоб потопити катер охорони.

Але це не означало, що в нього зовсім не залишилося засобів.

Якщо у нього немає пішаків, він може їх створити.

Якщо не вистачає часу та інструментів, можна створити лише «розхідний матеріал», на щастя, переслідувач лише один. Що робити далі, він вирішить, після розв’язання цієї проблеми.

Ґу Дзіе поглянув на чоловіка перед ним, який називав себе Джо Доу. З першої зустрічі він знав, що той досить високого рівня. Схоже, він приховував свою силу, але це очевидно для Ґу Дзіе.

І тепер він був впевнений, що є й інші речі, які той приховує.

– Я зрозумів. Я залишу це тобі, Доу.

– Зрозумів, старійшина.

Доу вклонився настільки низько, що стало видно спину. Приховуючи від Ґу Дзіе свою руку.

Ґу Дзіе активував магію, яку вже вбудував в Доу

Тіло Доу затремтіло, наче його щось вдарило.

Якби там не було, тіло Доу впало вперед.

В правій руці Доу, який відкотився в бік, був маленький пістолет, розміром з долоню.

– Ти хотів мене вбити? Дуже багато складнощів для цього, ти думав, що я беззастережно довірятиму незнайомцю.

Глузуючи над мертвим, Ґу Дзіе віддав наказ трупу.

– Вставай Доу.

Тіло Доу, спочатку повільно, а незабаром відновивши свою звичну жвавість, підвелося.

– Ти розумієш, що я кажу.

Доу мовчки кивнув.

Побачивши це, Ґу Дзіе цокнув язиком.

– Ти втратив можливість говорити?

Хоч він підготував техніку заздалегідь, здається, через те, що він пропустив неформальну церемонію, підготовка була неповною. Процес перетворення духу в магічне паливо пройшов успішно, але фізичні функції частково втрачені.

Ґу Дзіе відкинув думки про причини й наказав розібратися з патрульним катером.

– Доу. Потопи Японський патрульний катер.

Зрештою, мовчки кивнувши, Доу вийшов з каюти.

Ґу Дзіе теж вийшов одразу за ним. Він направився на місток, щоб повністю контролювати корабель.

◇ ◇ ◇

Канопус відповів на стук у двері, «увійдіть».

З’явився не член екіпажу есмінця, а представник оперативної групи.

Оперативник увійшов до каюти, зачинив двері й став прямо перед Канопусом.

Сигнал про життєві показники Джозефа Доу зник.

Нахмурившись, Канопус запитав.

– Ліквідація не вдалася?

– На жаль, цілком ймовірно.

Канопус мовчки підвівся.

Коли він збирався покинути каюту, підлеглий його зупинив.

– Майор. Автомобіль-амфібія, який використовувався для втечі Ґу Дзіе на корабель, прямує до японського патрульного катера.

– Облиш це. Японський патрульний катер, напевно, потопить його.

Канопус узяв бойовий девайс у формі меча, що стояв біля дверей, і попрямував на палубу, щоб завершити все своїми руками.

◇ ◇ ◇

Побачивши що супротивник не реагує на сигнал зупинитися, капітан патрульного корабля наказав відкрити загороджувальний вогонь.

– Увага, наближається підозрілий об’єкт... зачекайте! Підтверджено наближення малого човна з ворожого корабля.

Маюмі першою відреагувала на повідомлення навідника.

– Тацуя-кун!

– Ні, Ґу Дзіе на борту немає.

Маюмі була не єдиною, хто подумав, що Ґу Дзіе, можливо, намагається втекти на маленькому човні. У Тацуї також були подібні підозри, тому він зміг негайно відповісти.

Тож яке призначення маленького човна?

Відповідь прийшла негайно.

– Маленький човен мчить прямо на нас!

– Озброєний?! Що це за човен?!

Навідник відповів капітану голосом сповненим недовіри.

– Це автомобіль-амфібія! – Швидкий! Що це за швидкість?!

Диспетчер був абсолютно шокований швидкістю, яку зміг розвинути автомобіль-амфібія.

– Магічне прискорення!

Сильним тоном сказав Масакі, націлюючи малиновий CAD на автомобіль-амфібію.

Тіло Масакі випромінювало блиск надлишку мисленнєвих часток.

Активація «Вибуху».

Схоже, ціль була оснащена водневим двигуном, тож вибуху не сталося. Здається, газоподібне водневе паливо розсіялося до того як спалахнуло.

Це означало, що маг в автомобілі-амфібії майже не зазнав шкоди.

З потопаючої машини амфібії вискочила якась фігура і заковзала по морю.

– Зробіть попереджувальні постріли по кораблю, що тікає. Ми подбаємо про все тут.

Порадила капітану Маюмі. На той час вона вже закінчила завантаження послідовності активації.

– Цілься!

– Ціль, поблизу підозрілого корабля!

– До стрільби готовий!

– Вогонь!

Палаючі постріли кулемета обтесали корабель, на якому знаходився Ґу Дзіе.

Тож Маюмі активувала магію.

– Магічний стрілець.

Не існує правила, що кулі, створені Маюмі, повинні бути сухим льодом. Вони можуть бути й льодяними. В присутності великої кількості води, біля моря чи озера, де легко отримати матеріал для куль, Маюмі найефективніша.

Створивши льодовий гравій безпосередньо з морської води, оточила ним мага в морі, і відкрила вогонь. Уникаючи щільних куль, фігура занурилася у воду.

– Підозріле судно перетнуло кордон.

– Не важливо. Перехопимо її.

За вказівкою капітана, патрульний катер почав наздоганяти корабель, на якому був Ґу Дзіе.

Маюмі, схоже, хвилювалася через мага, що пірнув у море, але нічого не сказала. Вона хотіла схопити Ґу Дзіе.

У той момент, коли вони практично наздогнали корабель Ґу Дзіе, почулися здивовані крики персоналу, що слідкував за радарами.

– Капітан. До нас наближається есмінець USNA!

– Що?!

Капітан також був шокований.

З того часу, як почав переслідування, він знав, що есмінець армії USNA, стоїть на якорі в цьому ж квадраті. Вони уточнили його приналежність. Хвилювало те, що він знаходився майже по курсу слідування ворожого корабля, але нічого не можливо було сказати, оскільки він не проявляв ворожості.

Раптом він почав рухатися.

Можливо вони хотіли допомогти з захопленням ворожого корабля, але могли й завадити.

На містку піднялася паніка. Радисти швидко почали викликати есмінець.

◇ ◇ ◇

– Ціль досягла міжнародних вод.

– Вперед на половині швидкості.

За командою капітана, есмінець почав рух. Курс південний-захід. Праворуч корабель Ґу Дзіе, а відразу за ним японський катер берегової охорони.

Військовий есмінець USNA, з потужним двигуном, швидко наблизився до швидкісного вантажника, що перевозив Ґу Дзіе.

Канопус, стоячи в носовій частині палуби, розкрив бойовий девайс у формі меча і поглянув на судно.

◇ ◇ ◇

Піднявшись на місток, Ґу Дзіе перетворив усіх і капітана, на маріонеток. Опору майже не було, але для цього знадобилося трохи часу. Поки Ґу Дзіе не покінчив з технікою, корабель плив уперед, будучи не керованим.

Тільки перед закінченням він помітив наближення есмінця.

– Зупиніть корабель!

Назад на повній швидкості.

Він просто позбавив їх власної волі. Тож вони виконували накази як і раніше.

За наказом капітана, вантажне судно загальмувало.

Швидкість вантажника поступово сповільнилося практично до нуля.

Есмінець наближався до курсу.

«Мабуть, вдалося уникнути сутички», подумав Ґу Дзіе, коли його з роздумів вирвали ознаки могутньої магії.

◇ ◇ ◇

Канопус підняв бойовий девайс для активації «Молекулярного поділу».

Місце перебування Ґу Дзіе відображалося на прозорому дисплеї у формі окулярів. Це було можливо завдяки передавачу, який оперативник Джозеф Доу залишив в обмін на своє життя.

Майор Бенжамін Канопус, впливова особа в USNA, другий номер після командувача Зірок Анджі Сіріус, активував Молекулярний поділ на максимальній потужності та запустив у Ґу Дзіе на вантажному судні.

◇ ◇ ◇

– Повний назад!

Щоб уникнути зіткнення з есмінцем, патрульний катер отримав ті самі накази.

Ніс есмінця наблизився до курсу корабля, на якому був Ґу Дзіе.

У цей момент.

Тацуя відчув активацію потужної магії.

Вона генерувала тонкий простір у формі пластини довжиною сімсот метрів.

Надзвичайно велика область магії.

Її різновидом є магія розривання молекулярних зв’язків «Молекулярний поділ».

«Намагається розрубати Ґу Дзіе разом з кораблем?!»

Якщо застосувати Молекулярний поділ такої потужності, навіть тіло навряд чи залишиться. Воно розсіється у водоростях разом з кораблем.

Якщо все так залишити, всі його старання потонуть в морській безодні.

Якби він міг просто стерти його, все б закінчилося сьогодні вранці.

Тацуя збирався активувати Переривання техніки, щоб нейтралізувати Молекулярний поділ.

І за звичкою виставив у перед праву руку.

Якумо вхопив цю руку.

Тацуя поглянув на нього.

Якумо швидко захитав головою.

Тацуя на мить завагався.

У той самий момент, Молекулярний поділ був активований і величезний клинок опустили вниз.

Корабель Ґу Дзіе розрізало без жодного опору.

Разом з тим, маркер, встановлений Тацуєю на Ґу Дзіе, зник.

Існування Ґу Дзіе, як особистості, зникло.

– Що... Це щойно було?

– Молекулярний поділ?..

Шоковано пробурмотіли Маюмі та Масакі.

Тацуя пронизливо поглянув на Якумо.

Однак, коли побачив не менш пронизливий погляд Якумо, не став запитувати «чому».

Капітан кричав прокльони у мікрофон пристрою зв’язку.

Капітан есмінця відповів спокійним тоном.

Що це був піратський корабель в розшуку, який вони давно переслідували.

Стверджуючи, що їх потоплення було неминучим, оскільки вони намагалися втекти, ігноруючи сигнал зупинки.

– Хіба той корабель майже не зупинився!

– З нашого, боку це так не виглядало.

– Брехня!

– Якщо у вас є якісь претензії, повідомте дипломатичним шляхом.

Повідомили з есмінця, що повернув на схід.

Не лише екіпаж патрульного катера проводжав його скрегочучи зубами.

Тацуя, Масакі та Маюмі з жалем і безсиллям дивилися йому в слід і на поверхню моря, де потонув Ґу Дзіе.