[12]

[12]

Пообідавши з Катсуто, Маюмі та Масакі, Тацуя та Міюкі повернулися додому після двадцять другої години.

Однак, для старшокласників, ще не пізно. Звичайно Мінамі не спала.

– З поверненням.

Мінамі, що переодягнулася в робочий одяг (тобто уніформу покоївки), привітала Тацую та Мінамі у вхідних дверях.

– Ми дома. Хтось телефонував?

У відповідь на запитання Тацуї у Мінамі показала неоднозначний вираз слабкої розгубленості.

– З головного дому, пана Куроби та пана Цукуби дзвінків не було.

Звичайно, те на що він чекав, були результатами розслідування, щодо того, кого він виявив через зворотний канал. Однак тон Мінамі дав йому зрозуміти, що є ще одна новина.

– Розповіси у вітальні.

– Зрозуміла.

Тацуя, Міюкі та Мінамі зайшли у вітальню, а коли Тацуя та Міюкі сіли на диван, Мінамі повідомила про електронний лист, який надійшов під час їх відсутності.

– З Першої старшої надійшло термінове повідомлення.

– Термінове?

– Так, шановна Міюкі. Насправді не термінове, але сприймається саме так, оскільки з ним потрібно було ознайомитися саме сьогодні.

– Так, що там?

– Схоже, з завтрашнього дня школа буде закрита. На період до суботи, двадцять третього числа, але його можуть продовжити.

Відповідь здивувала брата і сестру?

– ...Не очікувано.

– ...Слідом за Другою старшою, сьогодні сталося подібне. Тож подібні заходи цілком зрозумілі.

Тацуя був настільки ж здивованим, як Міюкі. Але задумавшись, подумав, що це цілком логічно.

– Зрозуміло... Але мене дещо хвилює.

Приклавши руку до щоки, зітхнула Міюкі.

– Щось не так?

На запитання Тацуї вона трохи збентежилася і відвела погляд.

– Повертаючись до школи, ми потрапили в сутичку, а з поліції нас відразу привезли до дому... Тож речі залишилися в шафці.

Після слів Міюкі, Тацуя запідозрив, що вона не хоче, щоб їх бачили інші.

– Тоді сходимо за ними завтра?

Міюкі кинула на Тацую здивований погляд.

– Але, старший брат. Школа ж закрита?

– Нам же потрібно лише забрати особисті речі. Ти ж не думаєш, що її закрили так, що туди зовсім не можливо увійти?

Це було не так вже і важливо, але Міюкі не сказала про це.

– Так, згідна...

Все ж залишалася трохи стурбованою. Міюкі вирішила скористатися пропозицією Тацуї та сходити разом з ним.

Цієї ночі Тацуя залишився дома. Він знав, звідки його атакували магією SB. Тож міг відвідати те місце, але вирішив обрати інший метод.

– Міюкі, є хвилинка?

Близько півночі, коли вона вже збиралася лягати, він постукав до кімнати Міюкі.

– Ох, так. Будь ласка, зачекайте хвилинку.

Почувся з того буку схвалюваний голос. Майже відразу, з’явилася Міюкі, мабуть, вона дуже поспішала.

– Прошу. Будь ласка, проходьте, старший брате.

Вона дещо почервоніла, мабуть, тому що їй було трохи соромно, бо вона була в одному халаті, поверх негліже. Але підперізуватися не стала. І не, тому що не встигла.

Після запрошення Міюкі, Тацуя не вагаючись увійшов до кімнати, не зосереджуючись на її зовнішньому вигляді.

– Сідайте де забажаєте.

– Ні, не хвилюйся.

Але Тацуя став спиною до дверей, не намагаючись пройти далі.

– Старший брат?

– Міюкі. Може здатися, що це на диво раптово...

– Так?

Здивувалася Міюкі, такій не рішучості Тацуї.

– Можеш завтра вставати рано?

Чому старшому братові важко про це просити?.. З таким питанням на думці, Міюкі природно, відповіла «YES».

– Так. Це не має значення, але о котрій годині потрібно встати?

Відповідь Тацуї було не такою, яку очікувала Міюкі.

– Я хотів би, щоб ти прийшла до підземної лабораторії, о четвертій ранку.

– ...Так рано.

– Так, вибач...

– Ні, не варто хвилюватися!

Вона була настільки збентежена, що ненароком висловила чесне враження, але відразу відмовилася від слів, які можна сприйняти, як скаргу. Якби їй це не подобалося, вона не повинна скаржитися братові, який завжди працює більше, ніж потрібно.

– Ось як.

Тацуя був дещо здивований цим. Але відразу повернувся до виразу, яким приховував не рішучість.

– Старший брате, у вас є ще щось? Будь ласка, продовжуйте.

Міюкі звернулася до Тацуї з усім серцем, не бажаючи, щоб він зненавидів її.

Не підперезаний халат розійшовся і погляд Тацуї опустився на груди без білизни в негліже.

Тацуя підняв свій погляд так, щоб не дивитися нижче плечей Міюкі й відповів на питання сестри, стримуючи незручність.

– Перед тим як прийти до лабораторії, прийми ванну. Не важливо, якщо ти лише приймеш душ, просто хочу, щоб ти була чиста.

– Так.

Пискляво відповіла Міюкі. Однак вона не помітила цього, хвилюючись, щоб Тацуя не помітив, як калатає її серце.

– Одягни халат і спідню білизну, ні, одягни купальник.

Шокованій Міюкі здавалося, що її серце ось-ось лусне.

– Так. О, це, налаштування CAD?..

Вона зрозуміла це відразу після того, як він попросив прийти її до лабораторії, але наважилася запитати, щоб приховати власне хвилювання.

– Ні, це не так.

Говорячи, Тацуя відвів погляд.

Побачивши це, Міюкі була вражена.

«Старший брат виглядає збентеженим?!»

– Розповім коли прийдеш. Вибач, побачимось пізніше.

Сказавши це, Тацуя відвів погляд і швидко вийшов з кімнати Міюкі.

Одразу після того, як двері зачинились, Міюкі опустилася на підлогу.

Приклавши долоні до палаючих щік.

Твердо вирішивши, що має прокинутися о третій годині, вона попрямувала до ліжка, лаючи свої в’ялі ноги. Через збудження, про сон і мови бути не могло, але вона змусила себе заснути, бо повинна була поспати, щоб не виглядати непривабливо.

Враховуючи, що вона не могла заснути через хвилювання, в результаті, все було в порядку, мабуть, тому що знесилила від надто інтенсивних думок.

◇ ◇ ◇

Незважаючи лише на три години сну, Міюкі прокинулася о третій ночі, помившись, одягнула спідню білизну, накинула халат і зав’язала ремінь. Тацуя фактично попросив одягнути «купальник», але вона відчувала, що спідня білизна краще.

Сівши за туалетний столик, багаторазово розчесала волосся. Волосся Міюкі не заплутувалося, і вистачало лише пройтися гребінцем, але вона ретельно виправила його.

Вона поглянула на засоби для макіяжу, але зрештою вирішила його не робити. Подумавши, що Тацуї цього непотрібно. Шампунь також був без запаху. Вона не одягла прикрас. Саме так Міюкі інтерпретувала слова Тацуї «хочу, щоб ти була чиста».

Перед початком четвертої години, Міюкі направилася до підземної лабораторії. Це було приміщення, де вперше випробували пристрій польоту.

– Це Міюкі.

– Заходь.

Міюкі глибоко вдихнула, видихнула і відчинила двері лабораторії. Вона мимоволі зупинилась, але негайно увійшла до кімнати й зачинила двері.

Вона зупинилася, бо була здивованою зовнішнім видом Тацуї. На Тацуї не було нічого, крім плавок типу шорти.

Коридор також опалювався, але в середині було тепліше. Безумовно, температура відрегульована так, щоб і у купальному костюмі не було холодно.

Міюкі вагалася лише мить.

Вона розслабилась і скинула халат на підлогу.

Цього разу настала черга Тацуї затамувати подих. Він думав, що під халатом буде купальник, який буде трохи відкритіший за сукню.

Але насправді.

Білий бюстгальтер та трусики, у багатьох місцях, складалися з мережева, тобто було багато місць, де проглядалася шкіра.

Якби колір був чорним або червоним, воно випромінювало б сильну сексуальність, але біла білизна справляла елегантне враження. Звичайно, мабуть, великий вплив мала й аура Міюкі.

– ...Старший брат.

Звернулася Міюкі, сором’язливо опустивши очі, щоки налилися червоним рум’янцем — не лише щоки, але й, шия та груди, якщо придивитися, були злегка червоними.

– Будь ласка, скажіть що мені робити...

Міюкі не зупинилася б, навіть якщо їй сказали зняти усю білизну. І її голос демонстрував таку рішучість.

– ...Перш ніж перейдемо до основної теми, послухай.

– ...Так.

Заговорив Тацуя, споглядаючи обличчя Міюкі, коли між ними було близько двох метрів.

– Як ти знаєш, мій «Погляд» не є чимось на зразок ясновидіння. Це не зручна здатність, яка автоматично зчитує, те, що я хочу знайти, в область несвідомого і проєктує це в мою свідомість, але вона не видає потрібну інформацію, якщо свідомо не визначити причинно-наслідкові зв’язки.

– Однозначно зчитуєте цільову інформацію, а не шукаєте інтуїтивно, гадаю це чудова сила.

Тацуя не став принижувати похвалу Міюкі.

– Звичайно, хоча це вимагає часу та зусиль, надійність буде вищою, ніж від несвідомої здатності, оскільки інформація відбирається свідомо. Однак, певно, що для цього потрібно більше ресурсів, ніж для ясновидіння, оскільки слід відстежувати з урахуванням усього древа причинно-наслідкових зв’язків.

– Тобто магічні ресурси.

– Увага, концентрація, терпіння, багатовекторність мислення... Справа не лише в магії, але, для зручності, можна об’єднати усе під спільним терміном «Магічні ресурси». Швидше, так буде легше зрозуміти.

– Так, я розумію.

Можливо їй допомогли пояснення Тацуї, Міюкі перестала відводити погляд, перш ніж це зрозуміла.

Кивнувши Міюкі, яка з захопленням, дивилася на нього, Тацуя продовжував пояснення.

– Тепер не про загальну теорію, а про поточну задачу. Я «візуалізував» ціль, Ґу Дзіе, в Дзамі. Відтоді, немає інформації, яка б привела до Ґу Дзіе, але навіть якщо немає нових причинно-наслідкових зв’язків, місце перебування Ґу Дзіе може бути визначене лише за інформацією самого Ґу Дзіе на той момент. Однак за наявності достатніх ресурсів.

– Вам не вистачає магічних ресурсів? Чи можу я вам чим-небудь допомогти?

– Ні, з усіма моїми ресурсами, в межах країни, можливо знайти особу зі специфічної інформації. А зараз не потрібні всі сто відсотків. Гадаю, що вистачить сімдесят відсотків, виділених на Елементальний зір.

Почувши це, Міюкі підозріло нахмурилася. Однак менше ніж за п’ять секунд здивовано розплющила очі.

– Може, це тому, що ви присвячуєте ресурси надсприйняття для мого захисту?!

Тацуя кивнув з гіркою посмішкою...

– Я завжди виділяю половину ресурсів Елементального зору на тебе.

Якби далеко не було, магією, Тацуя усуває загрози Міюкі.

Це можливо, оскільки він завжди «бачить» її.

Усі двадцять чотири години, без винятку. Як і слід було очікувати, Тацуя не може використовувати магію, коли спить. Однак він несвідомо стежить за Міюкі навіть під час сну. Його «погляд» не переривався. Тацуя був впевнений, що він одразу ж прокинеться, незалежно від того, наскільки глибоко він спить, як тільки до Міюкі наблизяться. Ні, справа навіть не в впевненості чи невпевненості, ця система на сто відсотків надійна.

Однак, з цієї причини, може стати неможливо виконати роботу, через брак ресурсів. Зараз саме так і сталося.

– Старший брате, звільніть ресурси, які зараз витрачаєте на мене! Я зараз тут. Вам не потрібно зараз спрямовувати свій Елементальний зір прямо на мене!

Цілком природно, що Міюкі сказала так через свій характер. Через те, що він сказав, що не може виконати свій обов’язок, через неї. Напевно, так сказав будь-хто на її місці.

– Це неможливо.

Але Тацуя, похитав головою.

– Чому? Ворогів тут немає. Ця кімната в підвалі, оточена товстими стінами й зовні важко проникнути, навіть за допомогою магії. Навіть якщо атакують магією, завдяки великій кількості датчиків встановлених для експериментів, ми відразу зможемо це помітити. Впевнена, що старший брат розуміє це краще за мене.

– Теоретично так.

Міюкі з великою зацікавленістю, збентежено дивилася на Тацую, що виглядав сором’язливим, чекаючи наступних слів.

– Це вірно, але... Через мої емоційні проблеми, це неможливо.

Міюкі затамувала подих. Зацікавленість в її очах змінилося захопленням.

– Міюкі. Мені тривожно відводити від тебе свій «Погляд». Навіть якщо я відведу від тебе погляд лиш на одну соту секунди, думка про те, що може статися, коли я тебе «не бачу»... Я можу збожеволіти.

– Старший брате...

Міюкі з великим зусиллям вдихнула і ледве промовила ці слова.

Єдине справжнє почуття, яке залишилося у Тацуї — це його любов до сестри. Міюкі знала це від матері.

Однак вперше почула з вуст брата, що вона настільки сильна, аж до божевілля.

– Розумом я розумію. Навіть якщо я відведу «погляд», я відразу все помічу, бо ти поряд. І навіть якщо я на секунду, або близько того, відведу очі, ти не настільки слабка, щоб через це постраждати. Багато чого змінилося з того часу на Окінаві. Це я теж розумію.

Тацуя відвів погляд від Міюкі й з насмішкою зітхнув.

– Однак, навіть якщо я розумію це розумом, почуття я переконати не можу. Якщо залишити Ґу Дзіе, щось подібне, як сьогодні, може повторитися. Як результат, зрозуміло, що ти будеш у ще більшій небезпеці. Я розумію, що, щоб подолати цю ситуацію, здібності Елементального зору повинні бути зосереджені на Ґу Дзіе, але цьому заважають мої почуття.

Тацуя великим пальцем вказав в район свого серця і самопринизливо похитав головою.

– Я вперше зрозумів, наскільки неприємні такі емоції.

Міюкі кинулася до Тацуї та обняла його руку.

– Я... Чи можу я щось зробити?

Тацуя поглянув на Міюкі.

Його очі дивилися в її.

– Так. Міюкі, допоможи мені.

– Так, що завгодно!

На цей час Міюкі, тимчасово, забула про свій сором.

Можливо через ментальний стан, Тацуя був трохи збентежений.

– Я запитав себе, чому я не можу відвести від тебе «погляд» і знайшов одну відповідь.

Побачивши питання в очах Міюкі, він заглушив своє збентеження і перейшов до висновку.

– Напевно, я боюся, що не відчуваю, що ти в безпеці.

– ...Але, старший брат. Я тут.

Міюкі не могла зрозуміти слів Тацуї про те, що він бачить її перед собою, але не відчуває цього.

– Неозброєним оком видно лише світло й тінь.

Але інакше не буває. Що бачить Тацуя цим «поглядом»? Ніхто, крім нього цього не знає.

– Той, хто завжди дивиться лише неозброєним оком і бачить тільки світло і тінь не зможе зрозуміти мого занепокоєння. Але я завжди дивлюся на тебе особливим «поглядом».

Надприродне сприйняття Тацуї може зчитувати інформацію, яка значно перевищує сигнали, отримані з п’яти органів чуттів. Тацуя завжди спрямовував своє супер сприйняття, «Погляд духів», на Міюкі. Для нього, Міюкі набагато цілісніша сутність, за інших людей, предмети, пейзажі, які можна сприймати п’ятьма органами почуттів

Окрім Міюкі, інші люди, для нього, можуть бути схожими на печерні малюнки, плоский кольоровий образ.

– Якщо дивитимуся на тебе лише не озброєним оком, то я не зможу зрозуміти, що ти в безпеці. Це і перешкоджає вивільненню ресурсів.

Тацуя поклав ліву руку на руку Міюкі, якою вона охопила його праву.

– Тому, Міюкі. Дозволь мені відчути спокій.

Міюкі, заворожена поглядом Тацуї, навіть не помітила що киває.

Тацуя сидів посеред лабораторії, схрестивши ноги. Не в позі лотоса, чи щось подібне, а просто розслаблено.

Ні, говорити «просто» буде неправильно. Міюкі, яка була в одному бюстгальтері і трусиках з мереживом, повернулася до нього спиною і сіла на його схрещені ноги.

Тацуя обійняв її, поклавши свої кисті на її. Наче проголошував: «ніколи не відпущу».

Напружено опустившись, Міюкі була вся червона, не тільки на обличчі, а на всьому тілі, аж до кінчиків ніг. Не «червона, як стиглий помідор», оскільки це було крихке поєднання хвилювання та напруги. Здавалося це не було на користь її здоров’ю.

– Міюкі.

Прошепотів Тацуя їй на вухо. Тепле дихання лоскотало вухо.

– Спробуй більше розслабитись.

Всупереч словам Тацуї, Міюкі сильніше стиснула пальці рук.

– Н-не можу!..

Пропищала Міюкі. Вона не прокричала, бо затамувала подих і не могла говорити голосно.

Руки які стискали її, були великими та мужніми.

Руки, що огортали її тіло, були твердою і міцною.

Зі спини, до якої міцно притискалися груди Тацуї, передавалася температура тіла її брата та нареченого.

Сильно пульсуюче серце, було Тацуї чи її власним. Міюкі вже не розуміла

– Температура твого тіла трохи піднялась. Заспокойся.

Міюкі ледь не померла від сорому. Принаймні, їй хотілося закрити своє обличчя руками, але вона не могла, оскільки її руки тримали. Заспокоювало лише те, що він не бачить її обличчя, бо вона сидить до нього спиною.

Однак вона не відчувала неприязні. Швидше, Міюкі була рада, що її так обіймають.

Тому їй більше не було ніяково.

«Ми не робимо нічого непристойного».

Відчайдушно повторювала собі Міюкі. Вона безумовно була домашньою дівчинкою, проте, як учениця другого року старшої школи, хоч опосередковано, але мала певні знання про це.

Торкатися до шкіри протилежної статі, лише в спідній білизні, неприйнятно. Ситуація кричуща, але це все. Її просто обіймали позаду.

Рука Тацуї перепліталася з її.

Її рука перепліталася з його.

Між Тацуєю та Міюкі не було інтимного збудження.

Проте...

«Тіло ніби тане разом з мерцем...»

Вона не могла ні про що думати.

Шепіт Тацуї прокрався в її вухо.

– М’якість та тепло твого тіла можна відчути навіть із закритими очима. Адже ти в моїх обіймах.

– Я тут. Під захистом старшого брата.

Відповідь пролунала з її вуст, перш ніж вона встигла подумати.

– Отже, старший брате.

Ні про що не хвилюйтесь.

Не стримуйтесь, робіть що завгодно.

Вся ваша сила у вашому розпорядженні.

Можливо це був якийсь транс.

Жриці, що стала оракулом, який повідомляє волю бога. І з тією ж якістю.

Слова Міюкі стали пусковим механізмом для «сили» Тацуї.

Ресурси, закріпленні за Міюкі, звільнилися.

«Погляд» занурився в море інформації у пошуках відповідей.

Повертаючись до древа причинно-наслідкових зв’язків, і в одну мить пройшов через численні проби та помилки.

Нарешті він знайшов ворога.

◇ ◇ ◇

Натхненник теракту в Хаконе, стародавній маг без громадянства, з колишнього Дайкану, який маніпулював трупами, Ґу Дзіе, раптово прокинувся від сну, відчувши на собі погляд.

Не відомо звідки його видно. Ні з кімнати, а ні ззовні.

Джерела погляду ніде не було, наче на нього дивилися з іншого світу.

Ґу Дзіе встановив бар’єр, щоб заблокувати магію, перш ніж підтвердити свою особу. Це була контрмагія, яку вдосконалив інститут Куньлу́нь, так що можна було отримати результат, фактично не простежую чи зорі Великого возу3, ця техніка запобігає вторгненню SB і має захисний ефект від сучасної магії. Він не знав, як далеко він міг відбитися від атак, які прослідковують після прямої видимості.

Наступної миті, коли він був готовий, тиск мисленнєвих часток, наче куля сфокусована в одній точці, зруйнувала захисний бар’єр.

Ґу Дзіе поспіхом побудував нову захисну техніку.

Він на деякий час затамував подих.

Наступної атаки не було.

Відчуття погляду зникло.

Він полегшено видихнув і перевірив, якої шкоди зазнав. Відчуття болю в тілі не було, але є багато різновидів магії, яка може вбити без жодних почуттів.

Дивно, проте, скільки б Ґу Дзіе, знайомий з такою технікою прокляття, не шукав, від попередньої атаки шкоди не було. Не було жодних ознак накладання магії, що діяла із затримкою, активуючись за умовою.

Було моторошно знати, що щось зроблено, але не знати, що саме. Немає сумнівів, що це місце, якимось чином розкрили. Він хотів якнайшвидше переїхати.

◇ ◇ ◇

Міюкі отямилася, відчувши сильний потік магії від тіла Тацуї. Її знову почав поглинати сором, але до цього, Тацуя відпустив її руки та ослабив обійми, щоб відпустити Міюкі.

Щоб не спричинити незручності Тацуї, вона встала швидко й обережно.

Коли Тацуя встав позаду, вона рефлекторно завмерла. Але як і очікувалося, очікуваних обіймів не було, Тацуя швидко пройшов повз.

Він зупинився перед дверима. І стоячи до неї спиною, не озирнувшись, заговорив з нею.

– Дякую, Міюкі.

Усе тіло Міюкі затремтіло, і не від холоду.

– Міюкі вам допомогла?

З ледь чутною в голосі радістю, запитала вона.

– О, звичайно.

Не обертаючись і трохи посміхнувшись, відповів Тацуя.

– Поговорімо, після того, як одягнемося.

Обличчя Міюкі стало яскраво червоним, коли вона обняла груди обома руками й присіла.

Тацуя вийшов з лабораторії не озираючись.

Хоча ще не було й п’яти годин, але їй не хотілося лягати спати. Вона трохи спітніла, але вирішила прийняти душ після того, як послухає Тацую і Міюкі переодягнулася у повсякденний одяг замість форми.

Коли вона ввійшла до їдальні, там не неї за столом чекав Тацуя у тренувальному одязі.

– Доброго ранку, шановна Міюкі.

– Доброго ранку, Мінамі-чан.

І не тільки Тацуя, алей Мінамі була в повному озброєні в уніформі покоївки, що відповідала її професійним обов’язкам.

– Бажаєте чаю?

–– Так, дякую.

Міюкі, що сіла перед Тацуєю, подали гарячий заварний чай. Освіжаючий смак збадьорив свідомість.

– Мінамі, цього досить. Трохи відпочинь.

– Зрозуміла, шановний Тацуя.

Вклонившись, Мінамі вийшла з їдальні. Вона не стала опиратися, бо розуміла, що слова Тацуї стосуються не її самої, а розмови, яку їй не варто було чути.

Побачивши, що Мінамі достатньо відійшла від їдальні, Тацуя заговорив до Міюкі.

– Міюкі.

– Так, старший брат.

Пряма спина Міюкі вирівнялася ще більше. При розмові з Тацуєю, тепло дотику оголеної шкіри до її шкіри яскраво ожило і її свідомості. Її слова стримувало більше напруга, ніж збентеження.

– Вибач за те що сталося.

Однак напруга Міюкі швидко розтанула і зникла, під поглядом Тацуї, що турбувався про неї.

– ...Я рада, що змогла бути корисною старшому братові, не варто про це хвилюватися.

Легенько похитала головою Міюкі, не глядячи в очі Тацуї і яскраво посміхнулася.

– Які ваші успіхи, старший брате?

Після чого перевела тему на місію, щоб не дати Тацуї можливості знову виправдовуватися.

Тацуя не став нехтувати увагою Міюкі.

– Звичайно знайшов.

– Отже, з цим вже покінчено?

Міюкі цього не усвідомлювала, але її не дуже хвилювала тема про вбивство людей. Ні, чи слід сказати, що це Тацуї дозволено навіть вбивати людей.

Якщо Тацуя когось вбивав, ця людина, безумовно мала померти.

Вона несвідомо була одержима такими спотвореними думками.

– Ні, я його не стер.

Якщо він вловить інформацію про існування, фізична відстань не мала значення, для Тацуї. Живе і не живе, людські істоти, можуть бути розпилені і стерті без винятку. Тацуя похитав головою, точно розуміючи значення «покінчено», сказане Міюкі.

– Чи можу я запитати вас чому?

Своїм запитанням, Міюкі не критикувала рішення Тацуї. Їй лише було цікаво. Міюкі не розуміла причини співчуття до Ґу Дзіе.

– Мета цієї місії не позбутися ворога. А показати світові, що терористичний інцидент вирішений.

Тацуя відповів не прямо, але Міюкі цього було достатньо.

– Це означає, що якщо ви непомітно зітрете сірого Кардинала, то не зможете виконати свою місію?

– Звісно. Тітка сказала, що неважливо, живим чи мертвим, але найкраще зловити його живим. Навіть якщо вбити, доведеться показати, де його спіймали й потрібно залишити труп.

– Це означає, що ви маєте завершити це так, щоб всім було зрозуміло, що він стояв за терористичним актом.

Тацуя кивнув на її слова.

Міюкі здавалася щасливою, коли Тацуя визнав це правильною відповіддю, але раптом розширила очі.

– Якщо так, чому ви витрачаєте час на мене? Ви ж нарешті дізналися, де він. Чи не варто зараз же піти та схопити його?

Тацуя посміхнувся нетерплячій Міюкі.

– Все добре. Я його позначив.

– Позначили?

– Так. Я винайшов це, коли знищив Чжоу Гонґцзіня.

Під час переслідування Чжоу Гонґцзіня в Кіото, Тацуя не зміг самостійно подолати Примарний крок. Причина того, що Чжоу Гонґцзіню не вдалося втекти, полягала в тому, що в ньому була кров поміщена Накурою, а точніше «воля» Накури, що містилася в крові та підсвічувала місцезнаходження.

Тацуя не мав техніки підриву власної крові. Замість крові, він застосував магічну техніку розроблену під час інциденту з Паразитами, яка вистрілювала крихітною кулькою дуже стиснених мисленнєвих часток, яка своєю чергою виступала сигнальним маячком, що діяв впродовж декількох днів. Якщо, за допомогою цієї техніки, зафіксувати географічні координати та наблизитися до них, можна повністю уникнути техніку маніпулювання «духом», якій навчив Якумо.

– В Дзамі я цього не міг, але від не давнього часу, все змінилося. Я маю дізнатися місце знаходження Ґу Дзіе, не виділяючи великих ресурсів.

На завершення заявив Тацуя.

Він піймав його.

Міюкі не сумнівалася в цьому.

◇ ◇ ◇

Тацуя, як завжди, поїхав до храму Кіючійодзі на тренування, але не через самовпевненість.

Як він вже пояснив Міюкі, цілю місії було спіймати натхненника, а не просто вбити його. Необхідно організувати пошукову групу. Вступати в контакт з зацікавленими людьми ще зарано.

Поки не настав час діяти, він пройшов звичайні тренування у храмі Якумо.

Однак після завершення звичайного спарингу, відбувся дещо інший обмін.

– Тацуя-кун, як там місія?

Запитав Якумо, розмовляючи, сидячи на підлозі головного залу і п’ючи чай, принесений його учнями.

– Не дуже.

Відповів Тацуя опустивши ранкову тему.

– Ну, тут немає жодних причин для поспіху.

Запитував Якумо без жодної підозри, а з певною цікавістю.

– Зрештою, це справа інших.

Цього разу він не сказав, що так було до недавнього часу. Після того як антимаги напали на Міюкі, схопити та усунути Ґу Дзіе, який організував це, стало особистою справою Тацуї.

– Ей, «справи інших»... А здається, що ти занадто наполегливо працюєш.

– Тому що це місія. Я не можу відмовитися.

Ігноруючи звичне усміхнене обличчя Якумо, уточнив Тацуя.

– Але це рідкість. Майстер цікавиться моєю місією.

– Ні чого рідкісного. Хіба я ну допомагав тобі в різних ситуаціях, наприклад, під час «інциденту з вампірами» чи «з інцидентом з паразитами»?

– Іншими словами, це означає, що існують обставини, які майстер не може ігнорувати?

– Навіть ставши монахом, не вдасться повністю звільнитися від кайданів світу. Нажаль.

З легковажного виразу Якумо було не зрозуміло, наскільки його це «дратує» принаймні Тацуя не міг цього прочитати.

– Тоді, чи могли б ви допомогти нам в пошуку Ґу Дзіе, древнього мага з колишнього Дайкану, що стоїть за терористами.

Оскільки це було покрито містичним туманом, Тацуя спробував попросити співпраці. І очікуючи відмови, вже приготував жартівливе зауваження.

– Звісно.

Тож не міг жартувати, коли йому ствердно відповіли та кивнули.

– Що сталося? Якийсь ти здивований.

Яких би виправдань він не знайшов, він знав, що як і очікувалося, це поразка. Тацуя вирішив слухняно підняти білий прапор. «У будь-якому випадку це повинна бути поразка»

– Я здивований. Я не очікував, що отримаю настільки ствердну відповідь.

– Це лише співпраця. Просто невелика допомога.

Тацуя не міг зрозуміти, про що насправді думає Якумо, який все ще посміхався звичною посмішкою.

– Тоді я подумаю, чим ви можете допомогти.

– Добре. Допоможу чим зможу. О, я більше не навчатиму тебе якійсь техніці.

– Я знаю.

На той час Тацуя не зрозумів, що саме Якумо нав’язав йому свою допомогу.

◇ ◇ ◇

Повернувшись з тренувань, Тацуя переодягнувся у форму і, як завжди, пішов до школи.

Він не забув, що, відсьогодні, школа зачинена на вихідні. Вчора, роз’яснивши про ситуацію в поліції, вони повернулися прямо до дому, тож особисті речі Міюкі та Мінамі залишилися в школі. Тож вони збиралися їх забрати.

На відміну від ста років тому, нема потреби носити з собою підручники або зошити до школи й назад. Але для фізичного виховання, практичних занять та клубних заходів необхідно переодягатися.

Якщо не хвилюватися про деталі, ви можете, за невелику плату, віддати свій одяг на чистку прямо в школі, учениці так і робили зі своєю формою, але ніхто з них не залишить спідню білизну.

Окрім того, є багато речей які потрібно було носити, особливо для дівчат. Тому більшість учнів ходили до школи з пустими руками, а дівчата носили якісь особисті речі, незалежно від їх розміру.

Оскільки школа була зачинена, ворота були закриті, але процедура входу всередину була завершена гладко. Це природно, оскільки вони були одягнені у форму, мали студентське посвідчення, і у них були вагомі причини. Поки вони йшли до школи, їм не завадили й не напали демонстранти. «Таким чином ми швидко повернемося додому», подумали Тацуя, Міюкі та Мінамі.

Тацуя не помилився в судженнях. І, як і очікувалося, не помилилися.

– Пані Шіба!

– Пане Ічідзьо?

У класі другого A, на самоті, сидів Масакі.

– Ви займаєтеся?

Інстинктивно запитала Міюкі те, що і так було зрозуміло з побаченого, оскільки було занадто дивно бачити, як він відкрив навчальний термінал в закритому класі.

– А, так.

Масакі знав, що в нинішній ситуації виглядає дивно, і відповів на запитання Міюкі з гіркою посмішкою.

– Третя старша і сьогодні навчається, тому...

– О, так.

Це трохи здивувало, але Тацуя дав Міюкі переконливе пояснення. Перша старша надала можливість Масакі для відвідування лекцій Третьої старшої. Не «реєстрацію», а «місце». Звичайно, чи буде школи закрита, чи ні, він буде діяти за стандартом Третьої старшої.

На здивування, вірніше, знервованість Міюкі, Масакі посміхнувся гіркою посмішку.

– Схоже, Третя старшу закривають з завтрашнього дня, тож я думаю зібратися сьогодні з ранку.

Якщо так, може слід було сьогодні й не приходити? Вже майже вийшло з горла Тацуї, але все-таки він цього не сказав.

В цей момент, термінал на якому працював Масакі, видав попереджувальний сигнал. З виразом на обличчі «упс, прокляття!», Масакі повернувся до термінала. Рушивши до своєї шафки тихими кроками, щоб не заважати, Міюкі тихо дістала свої речі.

Вона по діагоналі пройшла перед Масакі, вклонилась і тихо вийшла з класу разом з Тацуєю.

◇ ◇ ◇

По дорозі додому, від Першої старшої, проблем не виникло. Тацуя був більше розчарованим чим здивованим, цим фактом, але вирішив думати, що це логічно з боку активістів, які вважали що не добре створювати шум в одному місці другий день поспіль.

Оскільки він міг зосередитися на початкових етапах пошуку, в нього не було підстав для незадоволення. Виходячи з інформації, що Масакі звільниться лише в другій половині дня, Тацуя організовував переслідування Ґу Дзіе.

– Тацуя-кун, ти вийшов на слід натхненника?

– Так. Зі мною нещодавно зв’язалися з головного дому.

– Так...

Розмовляючи з Тацуєю, на екрані відеофону, Маюмі виглядала пригніченою. Певно, через те, що родина Йотсуба була попереду, хоча інцидент стався на території родини Саєгуса.

Насправді сім’я Йотсуба не так далеко просунулась, але Тацуя цього не сказав.

Наразі Ґу Дзіе, сірий Кардинал теракту в Хаконе переховується в Хіратсуці.

– Що, в Хірацуці?!

– Ворог від початку майже не рухався. Він просто пересувався невеликою територією. Ми виходили з припущення, що злочинець, який спричинив великий інцидент, не може залишатися на одному місці.

– Так...

Роздратування, що проявилося на обличчі Маюмі, було спрямоване на неї саму, а її батька та брата.

Пошукова група родини Саєгуса, яку очолював її брат Томокадзу, наразі переправляється з району Кото до Наріти. В результаті розслідування було визначено, що райони півострова Хаконе, Ізу та Міура, навряд чи є місцями переховування.

Однак злочинець затаївся в районі, який вже повинен був бути перевіреним. Просто в мережі розслідування були дірки. Маюмі не могла повірити, що рівна родині Саєгуса, серед Десяти головних кланів, родина Йотсуба, настільки перевершує їх.

– Саєгуса-семпай, я можу продовжити?

– Вибач, що?

Навіть якщо він не міг прочитати думок Маюмі, з її виразу було видно, що вона страждає від почуття безпорадності.

Але Тацуя не втішав її, а повернувся до завдання, з яким потрібно впоратися.

– Гадаю нам слід негайно перейти до захоплення, щоб не дати можливості підготуватися до втечі. Однак ми не можемо розв’язувати проблему з терактом в Хаконе власними силами. Також слід враховувати честь поліції.

– Вірно. Вони допустили масштабний теракт, в безпосередній близькості до столиці. Від арешту злочинця залежить престиж поліції. Вирішення цього лише силами цивільних магів, може поставити поліцію в неприємну ситуацію...

Якщо вони схоплять Ґу Дзіе, стосунки з поліцією зіпсуються і загальний баланс порушиться.

Родина Саєгуса також активно спілкувалася з не магами і Маюмі відразу зрозуміла, що намагався сказати Тацуя.

– Отже, Саєгуса-семпай. Ви можете зв’язатися з поліцією, щоб вони допомогли у захоплені Ґу Дзіе.

Почувши прохання Тацуї, Маюмі на екрані наморщила брови.

– Ти про що? Як ти знаєш, не можливо отримати ордер на арешт, лише, тому що родина Йотсуба визнала когось винним у цьому.

Тацуя, не похмурнівши, кивнув на зауваження Маюмі.

– Я розумію. Якби поліція не могла діяти за процедурою, я б не став турбувати семпая. Оскільки немає доказів, щоб переконати суд, я подумав, що сім’я Саєгуса, яка має потужні зв’язки, допоможе долучити поліцію.

Хоча вона розуміла, що це відверта провокація, Маюмі не могла приховати свого похмурого погляду.

– Я зв’яжуся... Чесно кажучи, якщо мова йде про зв’язки з поліцією, краще поговорити з твоєю подругою.

Однак, вона не могла не вдатися до виверту, щоб гарненько йому дошкулити. Тож вона назвала Еріку «подругою», особливо підкреслюючи це значення.

Однак подібні провокації абсолютно марні проти Тацуї.

– Ну, якщо семпай бажає зв’язатися з родиною Чіба, поговорімо з Ерікою.

У такому випадку постраждає обличчя родини Саєгуса.

– Будь ласка, зупинись!

Маюмі мала уникнути критики родичів, за те що вона самовільно залучила родину Чіба. Не дивно, що вона підвищила голос і зупинила його.

– Попри це, я хотів би зробити все сьогодні увечері.

– Я розумію! До вечора все організую! Тож припини знущатися!

– Буду вдячний.

Сказав Тацуя, ігноруючи її слова «припини знущатися».

Після розмови з Маюмі й відеодзвінка Катсуто та Масакі, Тацуя думав чи не відпочити йому до того часу, як вирушати, коли пролунав дзвінок, що повідомив про прибуття гостя.

Прийшли Фумія та Аяко.

– Вітаю, пані Аяко, Фумія-кун. Але хіба сьогодні у вас не має уроків?

Міюкі, що випадково одягла сукню для виходу, провела їх до вітальні.

Годинник показував шістнадцяту годину. Навчальні години у всіх старших школах магії однакові, і за винятком позакласних занять, з понеділка по п’ятницю закінчувалися о п’ятнадцятій двадцять, вони б не встигли дістатися до цього будинку з четвертої старшої. Ці двоє, не тільки Фумія, а й Аяко, були в повсякденному одязі, що не привертав увагу. Оскільки у них не було багажу, схоже, вони приїхали після того, як переодягнулися. Тому природно, що Міюкі запитала «а як що до школи?», не знаючи обставин.

– Вибачте що потурбували, старша сестро Міюкі. Відсьогодні, Четверта старша також не працює.

– Правда? Я чув, що Третя старша і сьогодні навчається.

На запитання Тацуї відповів Фумія.

– За прикладом Першої старшої, Друга старша та четверта старша від сьогодні закриті. Я чув що решта п’ять шкіл вчинять так само, від завтра.

– Це досить перебільшено.

Пробурмотів Тацуя, наче це його не стосується, хоча спусковим механізмом стала вчорашня справа, в якій він сам брав участь. По суті, було неправильно коментувати це з виразом наче він сторонній. Добре чи погано, але ніхто з присутніх на це не вказав.

Міюкі була президентом студентської ради Першої старшої, тож повинна була знати цю інформацію, але не чула про це, бо вчора лишила звіт школі на Ідзумі. «Я повинна подякувати Ідзумі-чан», подумки пробурмотіла Міюкі. Якби Ідзумі про це дізналася, мабуть, збожеволіла б.

Тацуя навіть не згадав про Ідзумі та звернувся до пари перед собою.

– То чи можу я запитати, чому ви подолали увесь цей шлях?

Сестра та брат двійнята, що сиділи навпроти Тацуї, поспілкувалися поглядом і вирішили хто відповідатиме. Їх не підганяли.

– Ми перевірили труп древнього мага, за інформацією старшого брата Тацуї. Оумі Кадзукійо — древній маг, на прізвисько «Лялькар», його спеціалізація — континентальна магія SB, яка всиляє в тіла духовних істот і маніпулює ними. Нинішня ціль, Ґу Дзіе, використовує інший тип маніпуляції.

– Замість того, щоб безпосередньо маніпулювати трупом, маніпулює SB, що оволоділа ним... Це не магія Ґу Дзіе, яку я бачив. Хіба вони не товариші?

На питання Тацуї, Фумія кивнув, не витративши часу на роздуми.

– Оумі нащадок даосистів який натуралізований в Японії близько ста п’ятдесяти років тому. Здається він таємно пишався тим, що успадкував більш традиційні, чисті техніки, ніж практики Дайкану і Великого Азійського Союзу.

– Це нащадок того, хто був натуралізований ще до того, як було розкрито існування магії.

Хоча вони мають бути спадкоємцями традиційної магії, з погляду древніх магів, що проживали на території цієї країни, вони новоприбулі. Не важко уявити, наскільки це було не приємно. Дивне старомодне ім’я може свідчити про готовність батьків поєднатися з японськими практиками. Здається, він діяв у зворотному напрямку.

– Схоже, особливо сильно він не ладнав з магами Оммьодо.

– Цим і скористався Ґу Дзіе.

– Можливо.

– Хоч йому можна поспівчувати, але це не може стати виправданням.

«Немає чому співчувати», подумав Тацуя і продовжив ставити питання.

– Є якась інформація про інших співучасників?

– З аналізу залишкових думок в тілі Оумі, здається, що Ґу Дзіе роздобув два нових тіла. ...Перепрошую, їх особистості мені не відомі.

– Той факт, що ні Куроба, ні Цукуба не довідалися про це, ймовірно означав, що вони високорівневі маги.

– Пані Йошімі та пані Юка думають так само як пан брат Тацуя.

Трупи магів нічим не відрізняються від тіл простих людей. Якщо це тіло мага, це не завадить магічному розслідуванню. Але якщо магічно піднятий труп збереже свої здібності, існує велика ймовірність завадити переслідуванню магією сприйняття.

Безглавий дракон, який знаходився під контролем Ґу Дзіе, мав технологію обробки мозку мага специфічним засобом активації «Сорсері Бустер». Немає підстав припускати, що Ґу Дзіе не здатен на те саме.

Навіть в Камакурі Ґу Дзіе намагався використати тіла магів, що навіть після смерті були перетворені на Генераторів. Якби вони не могли користуватися своїми прижиттєвими здібностями, в них би не було потреби. Більш ефективно підірвати їх разом з ворогом.

І все ж Тацуя задумався. «В чому причина того, що труп використовує свої прижиттєві здібності?»

Поширена думка, що магія — це сила духу. Фактів, котрі це заперечували не було.

Разом з тим, відповіді на фундаментальне питання, «що таке дух», немає. Усе що є на даний час — це деякі спекуляції та гіпотези.

Гіпотези також варіюються від майже усталених теорій, до специфічних, що вводять в оману. Наприклад, що стосується питання «з чого складається дух», широко підтримується теорія проте, що «він складається з духовних часток». З іншого боку, щодо теми «де дух», «він знаходиться в інформаційному вимірі», «вимір духу існує», «він існує як сутність цього світу» і «немає фіксованого місця і завжди в русі», існують різні теорії, і кожна гіпотеза має своїх прихильників.

Якщо мертві можуть використовувати магію та силу духу, дух не вимагає життя. Ні насамперед яка суттєва різниця між «життям» та «смертю».

Тацуя інтуїтивно знав, що неможливо оживити тих, хто вже помер. Не інтуїтивно, а підсвідомо. Його унікальна магія «Відновлення» однозначно доводить. Між життям і смертю є чітка межа.

Однак, якщо труп може використовувати магію сили духу, то може демонструвати наміри, спогади та емоції, що є похідними духу. З такою логікою, труп може зберегти ту ж особистість, що і за життя. Чим вона відрізняється від живого...

– Старший брат? – Пан Тацуя? – Пане брат Тацуя?

– Так, вибачте...

Голоси Міюкі, Аяко та Фумії повернули його думки, що пішли не туди. Мабуть, Тацуя надовго замислився.

– Ні, це ви вибачте, ви про щось замислилися.

– Ні. Це не важливо.

Тацуя змінив тему до того, як це переросте в обмін вибаченнями з Міюкі.

– Повернемося до головної теми, навіщо ви прийшли? Хоча повідомлення можуть бути перехопленими, але ви ж тут не лише для того, щоб повідомити результати розслідування.

Тацуя одночасно поглянув на Фумію та Аяко.

– Ви приїхали, щоб супроводжувати Міюкі за моєї відсутності?

Фумія та Аяко переглянулись, Аяко зітхнула.

– Пане Тацуя, я боюся, ви занадто проникливі.

Її «надмірна проникливість» не означала «занадто добре розуміння позиції та почуття іншої людини», як говорить словник. Вона протестувала, бо хотіла, щоб той перестав «дивитися на всіх наскрізь».

– Нам слід уникати контакту з родинами Дзюмондзі та Саєгуса, тому не братимемо участі в операції. Те саме стосується нашого батька і пані Юки.

Безумовно, в цій операції вони не можуть задіяти магію психічного втручання Куроби та Цукуби, бо не можуть демонструвати її перед іншими Десятьма головними кланами, що не володіють нею. Обов’язок родини Йотсуба, може виконати лише Тацуя.

Школа буде закрита до вихідних, тому ми прибули для супроводу пані старшої сестри Міюкі. Ну, навіть якщо ми говоримо про ескорт, пані старша сестра Міюкі й так занадто сильна.

– Тому з нетерпінням чекаю нашої співпраці до неділі.

Тацуя, з гіркою посмішкою, кивнув Фумія та Аяко, які схилили голови.

– Ні, я можу бути впевнений, якщо ви залишитеся тут. Ви житимете в готелі до вихідних?

– Так, ми можемо чергувати по черзі. Нам не потрібна кімната.

Іншими словами, Фумія сказав, що не спатиме в їхньому будинку. Ну для експорту це не дивно.

– Якщо ви не проти зупинитися в одній кімнаті, краще виселіться з готелю і залишіться у нас.

Колишня кімната для гостей стала кімнатою Мінамі, але кімната, яку мали використовувати як спальню батьків, коли була жива їх мати, зараз практично пустувала. Оскільки там досі стояли односпальні ліжка, проблем зі сном не буде. Якщо їх батько Тацуро повернеться за власною примхою, йому тільки й залишиться, що повернутися до квартири своєї дружини. Зараз Тацуя займає вищу позицію ніж Тацуро.

– ...Старша сестро, що робитимемо?

Для Фумії було зручніше залишитися в цьому будинку, як для місії, так і з особистих цілей. Те саме й з Аяко. Попри це, Фумія запитав Аяко, бо вважав, що його сестрі міг бути неприємний той факт, що вона «спить в одній кімнаті з ним».

Вона не знала про що хвилюється Фумія, тож кинула на його ледь помітний погляд. Попри те, що вони двійнята, як дівчина того ж віку, вона могла вагатися ділити кімнату з протилежною статтю.

Міюкі, помітивши її конфлікт, спробувала припустити, що Аяко може залишитися в її кімнаті. Однак Аяко швидко відповіла.

– Словом, приймімо його пропозицію. – Пан Тацуя, Пані старша сестра Міюкі, дякуємо за вашу турботу.

– Дякую за вашу турботу. Мінамі, приготуй кімнату для цих двох.

– Зрозуміла.

Починати прибирати та перестеляти ліжко трохи пізно.

Однак Мінамі відповіла на вказівку Тацуї й вклонилася, не показуючи невдоволення.

– Тоді ми також заберемо багаж з готелю.

Сказала Аяко і підвелася з Фумією.

– Я теж скоро піду. Дуже ймовірно, що сьогодні я вже не повернуся. Міюкі, решту залишаю на тебе.

– Так, старший брат.

– Удачі, пане Тацуя.

Згодом і Тацуя та Міюкі підвелися один за одним.

– Я вирішу все до завтрашнього ранку.

Відповів Тацуя на побажання Аяко.