[11]

[11]

На громадській дорозі, яка перетинає шлях від школи до станції «Перша старша», люди, що називалися Гуманісти, скористалися антинітом, який не повинен бути доступний широкій громадськості, випустили хвилі сайонів, які заважали активації магії.

Від потужного шуму перешкод, Мінамі скривилася від болю.

Вона вхопилася за грудну клітину і нахилилася в перед.

Глибоко дихаючи, її тонкі плечі то піднімалися то попускалися.

Її страждання нагадали Міюкі той літній день п’ять років тому.

Події одинадцятого серпня, дві тисячі дев’яносто другого року.

Той інцидент, який стався під час евакуації, після нападу повстанців на базу Сил Самооборони.

Пам’ять про той час, коли вона не змогла «зупинити» всіх ворогів, — «зупинивши» лише одного з ворогів, була поранена Хонамі, її мати, а вона сама ледве не загинула.

Того разу, всім трьом допомогло «Відновлення» Тацуї. Але, врешті-решт, настав час коли Хонамі не повернулася.

Дівчина, яка схожа на Хонамі, так само страждає від Перешкод, що направлені на неї. Побачивши цю фігуру, спогади того дня раз заразом спливали у свідомості Міюкі.

– ...Не дозволю.

Дещо тремтячим голосом пробурмотіла Міюкі.

«Вона знову змусить «її» страждати?»

«Її» знову намагаються забрати?»

«Я не дозволю цього».

«Цього разу я зупиню їх».

«Я всіх «зупиню»».

У світі, де минуле і сьогодення повторювалося, Міюкі втратила відчуття теперішньої себе. Стимульована жалем і гнівом минулих днів, Міюкі збиралася вивільнити свою силу.

– Шановна Міюкі, будь ласка, зупиніться!

Однак крик Мінамі, який вирвався крізь голос болю, зупинив магію і втрату контролю Міюкі.

– Ви збираєтеся не виконати вказівки Шановного Тацуї?!

В серці Міюкі, яка забула себе і забула про стриманість, знову спливли слова Тацуї.

«Коли ти стала відома як наступник голови родини Йотсуба, тобі не розумно використовувати магію проти громадян, що не є магами».

Це те, що Тацуя сказав позавчора ввечері. Наказ Тацуї, який мав для Міюкі найвищий пріоритет, затьмарив спогади «того дня» і відлунював в її серці.

Магія Міюкі «Кокіт», яка заморожує свідомість і «зупиняє» розум і тіло, розсипалася на межі активації в ім’я Тацуї.

– ...Мінамі-чан?

Промовила вона ім’я Мінамі, голосом і виразом сповненими тривоги, ніби тільки-но прокинулося від кошмару.

– ...Я в порядку, шановна Міюкі.

Змусила себе посміхнутися Мінамі, намагаючись заспокоїти господиню, хоч досі залишалася в небезпеці.

Бар’єр, який почав коливатися внаслідок впливу Перешкод, відновився шляхом відмови від «уповільнення» та концентрації на «блокуванні».

Руки чоловіків зупинилися, коли вдарилися в прозору стіну. У слабкої дівчини ця сцена викликала б інстинктивний жах, але Мінамі проігнорувала її й повернула погляд на Міюкі, з її чола котився піт.

Погляд Мінамі, спрямований на Міюкі, говорив «я в порядку, тому не слід діяти поспішно».

Міюкі відповіла їй посмішкою: «все в порядку».

Міюкі повернула CAD з лівої руки до кишені.

– Міюкі-семпай?..

Здивовано звернулася до неї Ідзумі, що теж морщилася від сайонового шуму.

Міюкі зможе протистояти Перешкодам.

Безпричинно була переконана Ідзумі.

На жаль, сама Ідзумі опинилася в ситуації, коли їй дуже важко застосовувати магію, але «її люба і шановна Міюкі-семпай», повинна бути в змозі легко розігнати подібних дрібних риб. І з таким переконанням, Ідзумі підняла погляд на Міюкі.

Міюкі із «заспокійливим» тоном кивнула Ідзумі. Після цього, вона опустила погляд вниз і склала руки на грудях.

Тіло Міюкі почало випускати м’яке сяйво.

Світло, яке не видиме для невігласів, які проголосили себе гуманістами.

Не фізичне світло, яке могли бачити лише ті, хто має магічні здібності, світло мисленнєвих часток поширилося навколо Міюкі.

У цьому світлі не було «сили щось змінити». Воно не містило наміру. Те що випромінювало тіло Міюкі, не містило ніякої природи, так би мовити, «невинне світло мисленнєвих часток».

Мисленнєві частки, що не перешкоджають, не втручаються в події та магію. Її світло поширювалося, не перешкоджаючи бар’єру Мінамі й не завдавало шкоди людям, що зібралися навколо.

В ніжному світлі, що оточило її, Мінамі раптом помітила. Що біль, спричинений перешкодами від заклинання, згас.

Від початку, Перешкоди лише перешкоджають активації магії, вони не шкодять магу. Однак для магів, чутливих до мисленнєвих часток, перешкоди заклинанню мають той же ефект, як і звук, який викликає нудоту та запаморочення.

Ні, враховуючи, природу шуму, який перекриває шлях для виходу магії, це не просто шум. Це пов’язано з тим, що вони діють не лише на ціль активації, але й на джерело активації, та Область магічних операцій, що існує в підсвідомості мага.

Навіть якщо чутливість до мисленнєвих часток не особливо сильна, оскільки в момент активації магії відкривається шлях, впливу шуму не уникнути. Маги, що використовували (псевдо) постійну магію, що потребувала оновлення з короткими циклами, таку як магія бар’єра, особливо вразливі до негативного ефекту від Перешкод.

Мінамі зрозуміла, що фізичні та психологічні розлади, спричиненні Перешкодами від переривання, знизилися. Наслідки все ще залишалися, але дискомфорт знизився майже на половину.

– Шановна Міюкі?..

Мінамі знову поглянула на обличчі Міюкі. Цю зміну викликала її господиня. Інших варіантів у неї не було.

– Міюкі-семпай, дивовижна! Щільною завісою мисленнєвих часток послабили хвилі перешкод!

Мінамі також була згодна з піднесеними словами Ідзумі. Хмара мисленнєвих часток, без втручання, не заважала магії. Однак вона діяла як товста подушка, проти шуму перешкод, щоб вони не мали силу дії на подію.

Слова Ідзумі почули й безпорадні чоловіки.

– Дурня! Не може існувати жодної магії, на яку не діють Перешкоди!

Поспіхом крикнув лідер гуманістів. Не усвідомлюючи, що це розкриває його невігластво.

Його слова прозвучали смішно для Ідзумі та Мінамі. Вони не змогли приховати цього відчуття. Або навіть не намагалися це приховати.

Мінамі злегка посміхнулася. В її усмішці не було жодного наміру. Ідзумі, навпаки, явно посміхнулася. Доповнивши її свідомим знущанням.

Безумовно, Перешкоди ефективні проти більшості заклять. Однак навичка, яку продемонструвала Міюкі, не є магією. Ні, можна сказати, що це магія, в тому сенсі, що техніка випуску та управління мисленнєвими частками зовні тіла входила до безсистемної магії.

Не магічна сила магії, що перешкоджає засобам протидії магії.

Злі люди, які й не намагалися зрозуміти, що таке магія, не могли зрозуміти наскільки просунутою і наскільки неймовірною була техніка, продемонстрована Міюкі.

І що є деяка магія, на яку не діють Перешкоди.

Наприклад, магія, яка руйнує структуру хвиль мисленнєвих часток, перешкоджаючи активації магії.

Раптом сайоновий шум, випромінюваний антинітом, зник. Нерегулярно випромінювані сайонові хвилі розвіялися.

– Старший брат!

З широко розплющеними очима озирнулася Міюкі.

Тацуя стояв там з невиразним виразом, наче маска Но, лише його два ока яскраво блистіли.

◇ ◇ ◇

Тацуя, який того дня розмірковував про глухий кут розслідування, прямував до Камакури, щоб пройти слідами сірого Кардинала та натхненника тероризму.

Він зв’язався з Катсуто, повідомивши, що сьогодні буде відсутнім на засіданні. Після Камакури він планував відвідати засідання і знову шукати підказки.

Якщо серйозніше поставитися до пошуків Ґу Дзіе, існує більш ефективний і надійний спосіб.

Тацуя «бачив» Ґу Дзіе, хоча лише один раз.

Однак він не був ясновидцем. Він не мав можливості слідкувати за тим, що мало його стосувалося.

Крім того, якщо вони знаходяться далеко один до одного, не маючи великого зв’язку. Ворожість його учня, Чжоу Гонґцзіня, не могла сформувати міцних стосунків. Напад на Маю, також не мав для нього великого значення. Якщо він встановить зв’язок потрібної сили, його «погляд» буде заблокований через перенасичення інформацією.

Для того, щоб відстежити когось, кого «бачив» лише раз, потрібно зосередити своє сприйняття на цій цілі. Йому доведеться відвести свій «погляд» від інших цілей спостереження.

Тобто відвести «погляд» від Міюкі.

Для Тацуї, Ґу Дзіе цього не вартий.

Однак, якщо є щось, що тісно пов’язане з Ґу Дзіе, він може використати це як підказку для розслідування. Якби вдалося знайти подібну зачіпку, інші слідчі знайшли б її, але ситуація була настільки складною, що йому доводилося чіплятися за найменшу можливість.

Але на шляху до Камакури, він повернув назад.

Не до дому, а до школи.

Він не мав здатностей передбачати майбутнє. Його «погляд» дивився лише на минуле, яке дуже близьке до сьогодення, в межах двадцяти чотирьох годин.

Тож це була проста інтуїція. «Міюкі, ось-ось завдадуть шкоди».

Але Тацуя не міг ігнорувати це. Порівняно з безпекою Міюкі, Ґу Дзіе немає значення.

Він змінив режим керування мотоциклом на напівавтоматичний і збільшив швидкість, перевівши половину «зору» в інформаційний вимір, щоб завжди мати можливість допомогти Міюкі.

◇ ◇ ◇

І зараз в «погляді» Тацуї було видно зграю бандитів, що оточили Міюкі.

Тацуя акуратно припаркував мотоцикл, зняв шолом і видихнув.

Якби він не заспокоївся, то не зміг би контролювати вбивчі наміри стосовно тих нахабних людей.

Абсолютно не припустимо намагатися завдати шкоди Міюкі. Одне лише знання, що інша людина думає про це, викликає бажання стерти її.

Якби він знав, що їй насправді могли нашкодити, Тацуя не вагався б. Він міг знищити людей, не залишивши жодних доказів.

Він знав, що навіть з антинітом у Міюкі не виникне жодних проблем, тож йому не потрібно занадто сильно хвилюватися. Факту страждання Мінамі було не достатньо, щоб вирішити вбивати.

Однак, Тацуя не мав хворобливих нахилів насолоджуватися стражданнями молодої дівчини. Особливо, якщо вона практично сім’я. Він скористався магією Розпаду, щоб усунути Перешкоди, які заважали Мінамі.

Використовувати CAD у формі браслета, на обох його зап’ястях, потреби не було. «Розпад» - одна з двох магій, які він міг вільно активувати. Йому не потрібно було «вказувати пальцем» чи «витягувати руку», як роблять деякі маги для прицілювання. Просто зосередити свідомість і магія захопить об’єкт.

Переривання техніки.

Магія, яка розкладає структуру інформаційного тіла, стирає ускладнену структуру хвиль мисленнєвих часток, яка заважає магії.

Хвиля перешкод, структура якої була зруйнована, стала однорідною хвилею і зникла.

– Старший брат!

З натовпу почувся голос сестри, що гукала його.

Крізь прогалини в натовпі, він бачив здивоване і вражене обличчя Міюкі.

Тацуя трохи здивувався, «що її так вразило».

Він завжди кинеться на допомогу Міюкі, якою б незначною не була загроза.

Але незабаром його свідомість наповнилася гнівом.

На обличчі Міюкі був слабкий, але безпомилковий вираз страху та тривоги.

Учениця старшої школи потрапила в пастку і була оточена незнайомцями. Злякатися цілком природно, не зважаючи наскільки вона сильна.

Він поглянув на натовп і перевів дух.

◇ ◇ ◇

– Пішли геть!

Пролунав гнівний голос з вуст Тацуї.

Люди здригнулися від сили що була в його голосі й почали розступатися.

Це була не магія, але вливало на свідомість.

Тіла чоловіків відреагували на більшу силу, ніж їх власна психіка.

Тацуя йшов прямо і швидко.

Йому навіть не потрібно було пробиватися крізь стіну чоловіків.

Тацуї ніхто не заважав. Навіть не спробували простягнути руку.

– Мінамі.

Зупинившись перед магічним бар’єром, Тацуя кликнув її.

– Так, шановний Тацуя.

Мінамі відреагувала на його голос, зберігаючи бар’єр.

– Можете рухатися разом з бар’єром?

– Цілком можливо.

Тацуя повинен був знати, нащо здатна Мінамі. Вона зрозуміла, що він запитував, бо стурбований її станом.

– Правда? Тоді рухайтеся в трьох, в такому положенні.

Розвернувся Тацуя. Коли він дивився по сторонах, погляд відчував гуманістів на крок-два.

– Що ви робите! Команда глушення, ще раз!

Члени, яким дали антинітові кільця, напевно, були їх елітою. У відповідь на голос лідера, повернувши бойовий дух, знищений Тацуєю, вони влили мисленнєві частки в антиніт активувавши перешкоди.

Однак знадобилося менше пів секунди, щоб шум мисленнєвих часток втратив форму.

Тацуя лише роздратовано озирнувся. Йому навіть не потрібно було ворушити рукою.

Лише цей жест зробив заклинання не ефективним.

Шум мисленнєвих часток, що заважає магії.

Не є якимись безладним.

Перешкоди — це структура мисленнєвих часток, що формується за складними правилами.

Поки вона має форму, то не здатна уникнути Розпаду Тацуї. Особливо, якщо це голе інформаційне тіло. Перешкоди, які роблять магів безсилими, для Тацуї це, навіть перевіркою бути не може, не те що козирем проти нього.

– Що за дурня?!

Закричали шоковані власники кілець.

– Без паніки! Ще раз!

Лідер фанатиків повторив безглузді накази.

Тацуя вже навіть не озирався.

Шум, що порушував магію, все ще діяв менше пів секунди.

Перешкоди не випромінюються постійно, а постійно випромінюється, одночасно зі згасанням попереднього.

Антиніт має властивість перетворювати виділенні мисленнєві частки в завади та випромінювати їх. Однак, для пересічного мага, без допомоги апаратури, важко постійно вливати мисленнєві частки для запобігання цьому. Ось чому Перешкоди періодично коливаються.

Для людей, що не є магами, що не звикли використовувати мисленнєві частки, ведення достатньої кількості сайонів, для створення ефективної хвилі перешкод, вимагає значної концентрації.

Шум зникав відразу після виходу.

Повторивши це двічі, молоді люди не були достатньо тренованими, щоб зробити це втретє.

Тацуя зупинився і пропустив трьох дівчат в перед.

Вони вже вийшли з натовпу.

– Мінамі.

– Так, шановний Тацуя.

– Гарна робота. Можеш зняти бар’єр.

Мінамі послідувала словам Тацуї й розвіяла магію бар’єра.

– Міюкі.

Почувши своє ім’я, Міюкі відповіла таємничим голосом «так старший брате».

– Повертайтесь до школи.

– Зрозуміла.

Міюкі легко вклонилася перед Тацуєю і поклала руки на спини двох школярок, щоб закликати їх повернутися до Першої старшої.

В цей момент, лідер гуманістів оговтався.

– Що ви робите! Товариші, не дозвольте злу врятуватися!

Але це призвело лише до невдалого результату.

Ігноруючи Тацую, уникаючи його, зграя гуманістів кинулася вперед.

Але ніхто не зміг зробити більше трьох кроків.

В групі було п’ятнадцять чоловіків. Не всі вони кинулися разом. На цей момент, рушила третина з п’ятнадцяти чоловіків. І зараз лише дві третіх, що не рушили, продовжували стояти на ногах.

Само собою зрозуміло, що знешкодження п’ятьох людей у спробі нападу, були роботою Тацуї. Але це не був результат його магії.

Коли перший зробив крок, отримав удар в сонячне сплетіння і знепритомнів.

Другого, коли він саме збирався це зробити, вдарила долоня по скроні.

У той момент, коли третій чоловік зробив третій крок, його шию схопили заду і потягнули назад.

Четвертого вдарили в щелепу кулаком, коли він збирався зробити третій крок.

П’ятого чоловіка, який тільки-но зробив третій крок, схопили за зап’ястя і після того, як він зробив повний оберт в повітрі, його кинули на дорожнє покриття.

Відчувши на собі майстерність Тацуї, ніхто не зміг навіть підвестися, не те що встати.

– Ти! Вважаєш, що таке насильство припустиме!

Нахабним тоном звинуватив Тацую лідер зловмисників.

Тацуя відповів на це посмішкою, що включала неприязнь, провокацію та глузування.

– Просто запобігаю нападу на дівчат. Дані з вуличних камер доведуть спробу нападу на старшокласниць.

Тацуя навмисно звернув увагу на камеру на стовпі вуличного освітлення. Потім насмішливо посміхнувся лідеру гуманістів.

Обличчя лідера було настільки рум’яним, що це було видно здалеку.

Звичайно, це було не через те, що йому було соромно за його слова і дії. Це було викликано гнівом.

Фанатики з божевільними поглядами поглянули на Тацую.

– Почнемо з цього хлопця! Божа кара!

– О! Вигукнули його поплічники. Ні, це був якийсь дивний крик.

Їх тіла інстинктивно знітились, відчуваючи, що вони не вистоять перед Тацуєю.

Однак їх розум, отруєний фанатизмом, не зміг правильно розпізнати сигнали небезпеки, що називається страхом, які випромінювали їх тіла.

– Усвідом свій гріх!

Молодий чоловік, що стояв в передньому ряду, замахнувся на Тацую. Молодий чоловік тримав в руці телескопічний поліцейський кийок.

Тацуя лівою рукою замахнувся в середню частину правої руки, якою замахнувся чоловік.. Рубаючий удар долоні вразив по пальцях, що тримала телескопічний кийок.

– Ухаа!..

Кийок вилетів з руки молодого чоловіка. Він з криком стогону, схилився в перед, схопившись за свою праву руку.

Тацуя простягнув праву руку до обличчя чоловіка. Це не був удар якого не помітити.. Швидкість була досить низькою.

Завівши руку збоку, Тацуя надавив великим трохи нижче вуха.

Стогін припинився, і тіло молодого чоловіка впало.

– Попереджаю. Якщо продовжите атакувати, я не стримуватимусь.

Повернувшись до нападників, сказав Тацуя, не звертаючи увагу на молодого чоловіка, що впав біля його ніг.

В його тоні не було провокації. Це було буквальне попередження.

Оскільки Міюкі знаходилась в безпеці, Тацуя став спокійним. Він більше не бажав вдаватися до насильства.

Однак це не означало, що самого насильства вдасться уникнути. При нападі, він нейтралізує противника. Ці слова були більше спрямовані на створення алібі для вуличної камери, яка сфокусувалася на цій ситуації.

Однак адресати сприйняли це як провокацію.

– Не будь дурним! Зрештою, ти просто інструмент!

Навіжено виплюнув лідер гуманістів. Але його прибічники потайки переглянулися між собою. На цю мить, страх перед насильством переважав сліпу віру.

Проте вони всеїдно не намагалися втекти. Розум повністю не прояснився. Це не означало, що вони не позбавилися фанатичної віри, що маги не мають права вдаватися до насильства, а лише те, що вони не відновили нормального судження стосовно того факту, що вони вразливі до звичного застосування сили.

Ймовірно, ця патова ситуація працює на користь Тацуї. На шляху сюди, він бачив натовп, що збирався біля поста патрульної поліції. Можливо, у працівників поліції теж були труднощі. Але вже пройшло достатньо часу, тож працівники поліції скоро мають бути тут.

– Незабаром прибуде поліція. Не хочете втекти? Збоченці, які нападають на дівчат.

Знову попередив Тацуя. Однак цього разу, навіть якщо поглянути на це об’єктивно, ви можете подумати про це лише як про провокацію. Сам Тацуя не бачив необхідності звертати увагу на формулювання.

Фанатики обурились.

– От нахаба!

Вигукнувши дивним голосом, в атаку кинувся сам лідер.

Тацуя примружив очі, коли той дістав дещо з внутрішньої кишені куртки. Плоский батіг довжиною до п’ятдесяти сантиметрів з електрошокером. Якщо пустити по ньому заряд, він не тільки випустить розряд, але й стане жорстким, але коли струм вимкнути, гнучкість стане такою ж, як у шкіряного ременя і його можна скласти, обернувши навколо талії чи зап’ястя.

Він був прийнятий на озброєння поліцією, одночасно з мечем розробленим родиною Еріки (меч, виготовлений зі сплаву з пам’яттю форми, який перетворюється на маленький меч) і досі не надійшов на ринок. Його не дістати без зв’язків з поліцією чи постачальником. Чи могли вони взяти його у поліцейського?

Якщо поцікавитися цим, може вийте цікава історія. Думаючи про це в закутку своєї свідомості, Тацуя ухилився від свистячого батога. Відхилившись в бік він зробив крок у перед і опинився позаду «ворога».

Опоненту могло здатися, що батіг просто пролетів крізь тіло Тацуї.

– Тут.

Обізвався Тацуя, перш ніж юнак помітив куди він дивився.

Лідер Гуманістів поспіхом обернувся назад. Мабуть, він подумав, що якщо нічого не зробить, отримає контратаку. Бо безрозсудно замахнувся батогом.

Тацуя підняв руку, ніби захищаючись від нього, але пустив її перед тим як батіг мав торкнутися її.

Опинившись за межами досягання батога. Розмашиста атака з необдуманої позиції закінчилася промахом і юнак втратив рівновагу і впав на зад.

Тацуя посміхнувся. Але це не було глузуванням. Принаймні, це не було в намірах Тацуї. Просто посміхнувся через незграбність. Він не мав наміру висміювати юнака, але й змінювати вираз обличчя, з огляду на гордість іншої сторони, теж.

Навіть якщо лідер Гуманістів сприйняв посмішку Тацуї як глузування, з цим нічого не вдіяти.

– Я вб’ю тебе!

Однак реагував занадто шалено. Але вбивчий намір юнака не обмежився лише словами. Він викинув марний батіг і сунув праву руку в кишеню пальто.

У той момент, коли його рука дістала щось з кишені, права нога Тацуї рухалася з блискавичною швидкістю.

Зупинившись над правою рукою фанатика, замість того щоб наступити на неї.

І коротким ударом вибив зброю з рук фанатика.

Права нога Тацуї не опустилася на землю, а виправилася вперед.

Отримавши прямий дар по обличчю лідер Гуманістів завалився на спину. І, чи то від удару ногою, або ж від удару потилицею об асфальт, втратив свідомість.

Якби там не було, поліція не звинувачуватиме Тацую.

По дорозі ковзав маленький двоствольний пістолет, який випустив фанатик. Остання модель пістолета розміром з долоню, яка все ще успадковує назву кінця двадцять першого століття «Деррінджер1». Звичайно, використання його громадськістю є без винятків незаконним.

Найбільше появою зброї були приголомшені саме Гуманісти. Ті, хто стояв при тямі мали вираз «неможливо». Вони не очікували, що у їхнього лідера буде зброя.

Тацуя озирнувся на залишки фанатиків.

Вони втратили бойовий дух. Мало того, здавалося, як і енергію для втечі.

Розсудивши, що це місце розчищене, Тацуя вийшов з бойової позиції.

Однак відразу після цього, озирнувся готовий до бою.

– Старший брат!

Навіть без попередження Міюкі, яка спостерігала за ним із за рогу, він був готовий до застосування магії.

Лідер гуманістів стояв прямо.

Хоча мав бути без свідомості. І навіть зараз не здавалося, що він прийшов до тями.

Однак це немало значення.

Тацуя відреагував на аномальну поведінку.

На обидві руки гуманіста, який рушив вперед з порожнім виразом, накладалися SB, так звані духовна істота. Ні, Тацуя вважав, що це страшне фіолетове полум’я, краще назвати «демонічним духом», ніж просто «дух».

– Міюкі, сховайся!

– Так!

Відреагувавши не на самі слова Тацуї, а на силу з якими вони були сказані, Міюкі відступила за ріг.

Тацуя підняв праву руку і виставив долоню. З якої вирвався потік сайонів.

Примарне полум’я, на руках фанатика здуло потужним сайоновим тілом.

Переривання техніки. Природний результат для безсистемної магії, яку називають однією з найсильніших контрмагій.

– Що?!

Але з вуст Тацуї вирвалося здивування.

На руках фанатика знову спалахнуло полум’я демонічного духу.

Після того, як магія руйнується Перериванням техніки, цілком можливо відразу повторно активувати ту саму магію. Переривання техніки це потік сайонів високого тиску. Ефект закінчується як тільки переривається потік. Ефект протидії магії не тривалий.

Однак, для повторної активації потрібна підготовка заклинателя. Яким би швидким не був маг, процес побудови магічної послідовності пропустити не можливо. Навіть «паранормальні здібності», яким не потрібні послідовності активації, не можуть переписати події без магічної послідовності.

У цього хлопця не було видно процесу.

«Це не сила цього хлопця. SB постачається кимось третім.»

Ні, демонічний дух, надходив до молодика через асоціативний зв’язок, на який не впливає фізична відстань, від іншого заклинателя. Це означало, що антимаг став прислужником древніх магів. Можливо, він навіть не здогадувався, що його зачарували. Швидше за все так і є.

Тацуя не став повторно гасити полум’я демонічного духа. Під впливом древнього мага, у відповідь на терористичний акт, який той і влаштував, він здійснював насильство стосовно магів. Це була не випадковість. Використовуючи полум’я як слід, Тацуя сфокусував свій «погляд» на магу, який випускав цю техніку.

– Демон, відьмак?!

– Лідер... Єретик?!

Перелякано заволали члени групи, побачивши вогняні кулі на долонях молодого чоловіка.

Цього разу полум’я міг бачити не лише Тацуя. Викликаний молодим чоловіком, або SB, що заволодів ним, візуалізувався у вигляді фіолетового полум’я. Оскільки полум’я стало темним і каламутним, не було видно що коїться з руками. Воно могло мати не тільки вигляд, але й властивості «полум’я».

– А... а-а-а!

Молодики, що повинні були бути його друзями, розбігалися наче сполохані павуки.

Тацуя не став їх переслідувати. Скоріше не було потреби.

Відразу після цього пурпурове полум’я вибухнуло.

Замість того, щоб вогняні кульки розсипалися на дрібні, з рук молодого чоловіка розкидалися десятки полум’яних кульок однакового розміру.

Полум’яні кулі не могли проникнути в будівлі. Не лише через стіни, навіть фіолетові кульки, що влучали у скляні вікна, зникали, наче примара, не залишаючи жодного сліду.

Однак вуличне дерево, в яке потрапила вогняна куля, обвуглилось, чорним, і здавалося збиралося впасти.

Ні, слово «обвуглилось» буде недоречним.

Місця, куди потрапило фіолетове полум’я, висохли та почорніли. Це були сліди, з яких, здавалося витягнули життя, а не результат впливу високої температури.

То, що станеться, коли під це полум’я потрапить людина.

Тацуя знищив полум’яні кулі, що летіли в нього, Перериванням техніки. Лише, що загрожували йому. Не можна заперечувати, що через надто велику зосередженість на пошуку особистості оператора, він забарився з нейтралізацією магії.

Принаймні, фіолетове полум’я не мало конкретної цілі і пронеслися повз. Вогняні кулі, що не були знищені, пролетіли праворуч, ліворуч і над головою Тацуї. Деякі з них досягли товаришів, точніше підлеглих, молодого чоловіка.

Пролунало багато криків, які можна назвати смертельною агонією.

Тацуя не обернувся, за його спиною відбувалося моторошне явище, частини людських тіл висохли. Це не було, схоже, на висихання, місця, на які вплинуло фіолетове полум’я, швидко затарювалися.

Тацуя цього не бачив, але розумів, що залишати цю магію поза увагою небезпечно. Хоча могло здатися, що вже запізно, він припинив пошук оператора і перейшов до знищення закляття.

Якби магія походила від лідера гуманістів, все що потрібно було зробити, це позбавити його свідомість. Але цього молодого чоловіка використовували лише як магічну пускову установку. Крім того, не можливо позбавити свідомості людину в безсвідомому стані. Єдине що можливо це позбавити його життя.

Мабуть, це найшвидший спосіб. Можливо, можна було маніпулювати трупом для передачі магії, але вбивство Тацуї означало перетворення людини в пил. Трупу не залишиться.

Але зараз він не міг скористатися цим. Це буде перевищенням самозахисту і зайве розігріє засоби масової інформації.

«...Оператор, який керує магією фіолетового полум’я, не може надіслати сюди SB без посередництва цього чоловіка»

Якби той міг вільно стріляти полум’ям здалеку, йому не довелося б ускладняти собі життя, використовуючи цього молодого чоловіка, як посередника. Якщо інших фанатиків використовуватимуть як провідників магії, вони можуть нашкодити Тацуї.

«Має бути причина, використовувати цього хлопця».

До прикладу, це могла бути якась мітка, що робила його точкою ретрансляції.

Розмірковував Тацуя і примруживши очі, спрямував «погляд».

«Перервати».

Коли він знову здув мерехтливе полум’я з рук молодого чоловіка Перериванням техніки.

Магія фіолетового полум’я SB миттєво відновилась.

«...Знайшов».

Печать була розташована на руках молодого чоловіка. Від тильної сторони долоні був нанесений візерунок мисленнєвими частками. Полум’я погасло лише на мить, і «погляду» Тацуї відкрився механізм передачі магії.

Татуювання нанесене на тильній стороні кисті, з пігментом під колір шкіри. Воно відрізнялося від гравіювання магічного візерунка, відомого Тацуї, але вливаючи мисленнєві частки, він мав ту саму властивість, демонструючи той же ефект.

Така винахідливість древньої магії, все ще викликала захоплення. З такими відстороненими думками, Тацуя випустив Розпад на частину татуювання.

З татуювання, центр якого здавався занадто складним для ручного нанесення, зник пігмент. Магія Розпаду навіть зняла пігмент з дерми (шкіри).

Переривання техніки знищило дві кулі фіолетового полум’я, що підлітали спереду. Це були останні полум’яні кулі. Сайоновий візерунок, що був місцем випромінювання магії, був зіпсований і дистанційний контроль SB став неможливим.

Можливо, татуювання відігравало роль у дистанційному контролі лідерів гуманістів. Сидячи на асфальті, з піднятими руками, молодий чоловік завмер, наче фігурка, і знову впав на спину.

Він більше не рухався. Схоже, цього разу його вдалося знешкодити.

Тацуя почекав десять секунд і розслабився.

– З рогу вулиці почувся крик поліцейського: «нікому не рухатися!». Виникла думка, що марно приїжджати, коли усе закінчилося. Принаймні у Тацуї

Він поглянув на дерева по сторонах і нахмурившись оглянувся на фанатиків, що стогнали, після чого, з полегшенням видихнув. Тацуя щиро подумав, добре що поліція не втручалася. Усі поліцейські, призначенні в найближчі відділення до старших шкіл магії, були магами, що пройшли бойову підготовку, але було сумнівно, що поліцейські на площі перед станцією Першої старшої школи, не могли відбити або знешкодити нинішню магію SB.

Тацуя виконав вимогу «не рухатися» і стояв на місці. В русі не було потреби. Щоб відстежити данні, рухатися, потреби немає.

Необхідна інформація, техніка, середовище ворожої магії, була зчитана, коли використовувався Розпад. Тацуя відстежував шляхи ворога в інформаційному вимірі.

Дія магії вже завершилася, але поряд лежала людина яка безпосередньо контактувала з оператором і передала магію. Часову близькість забезпечував короткий період від застосування магії, а просторову близькість забезпечувало середовище активації магії, що лежало поряд. А близькість причинно-наслідкових зв’язків, забезпечувала те, що сам Тацуя став мішенню.

Враховуючи те, що даних достатньо, а інформація пор саму техніку під рукою, Тацуї було не складно відстежити інформаційне тіло самого мага.

«Він тут», через погане передчуття, що Міюкі неминуче будуть неприємності. Це було абсолютним збігом, що він наштовхнувся на підказку, непов’язану з пошуком Ґу Дзіе.

Тому Тацуя не мав наміру втратити цю можливість, навіть якщо й пішов на певний ризик.

На даний час, пошук терористів Десять головними кланами зупинений. Родина Йотсуба не могла отримати нових підказок, і в середині виникло напруження.

Однак, Мая не наполягала. По правді кажучи, Тацуя зовсім не був настільки нетерплячим. В глибині душі, він думав, що було б краще залишити Ґу Дзіе поліції чи відділу розвідки, а руху антимагів певною мірою не допомогти.

Те, що для людей, які не можуть її використовувати, магія є такою ж загрозою, як вогнепальна зброя чи вибухівка, безперечний факт. Маг був озброєним сусідом і по-людськи, неминуче, що неозброєні громадяни хотіли триматися подалі від них. ...До недавнього часу.

Але якщо антимаги зануряться у свої страхи та антипатію і стануть прислужниками ворожого мага, це не можна проігнорувати. Вони можуть не розуміти, що вони є «прислужниками мага», якщо так, то вони просто «інструмент», а не слуги. Однак, якщо його розглядати як ворога, немає суттєвої різниці в тому «прислужники» це чи «інструмент».

Щойно навколо зап’ястя гуманіста, що був магічним ретранслятором, був білий браслет облямований червоним і синім кольором. Це ознака члена «Егаліте», дочірньої організації міжнародного об’єднання «Бланш», з якою у Тацуї були свої рахунки.

За Бланш стояв Чжоу Гонґцзінь, а за Чжоу Гонґцзінем — Ґу Дзіе. Тацуя чув про це з різних джерел.

Іншими словами, якщо брати до уваги лише керівну систему, можна сказати, що члени Егаліте з самого початку були пішаками Ґу Дзіе. Однак чим ближче член до верхівки, тим більш заглиблений він в організацію, тим відданіший ідеям гуманістів або має промитіші мізки. Якщо поглянути на цього лідера, що вигукував доктрину гуманістів, це не виглядало як акторська гра.

Тож, напевно, його обдурили. Можливо, розумно припускати, що його татуювання, яке передавало нечестиву магію, було нанесено без його відома.

Неприємно, коли з натовпу неозброєних демонстрантів, озброєні зброєю та магією, атакують Міюкі. Це турбувало Тацую. Якщо він завжди поруч з Міюкі, боятися нічого, але поки не спіймають Ґу Дзіе, це неможливо. Через місію, буде час коли він діятиме окремо від Міюкі.

Якщо брати участь у місії з знищення терористів, потрібно побоюватися, що близькі люди також стануть їх цілю. Така ж іронія виникала не лише тоді, коли противником є терористи, але й коли це злочинна організація, не кажучи вже про громадянську та міжнаціональну війну. Єдина різниця між війною та тероризмом, полягає в принципах, чи заборонені атаки, не спрямовані безпосередньо на учасників бойових дій. Можна з упевненістю сказати, що різниця між тероризм та війною виникла, оскільки сучасність створила правила, що розрізняють учасників бойових дій та цивільних. Чи дотримуються правил, чи ні — інша справа.

Однак Тацуя не мав можливості припинити переслідування Ґу Дзіе. Навіть якщо він відступить, безпеку Міюкі це не забезпечить. Зрештою, єдине що він зміг обрати, це як найшвидше знайти Ґу Дзіе та зупинити його. Ось і все.

Він розділив свою свідомість, перетворивши одну частину у величезний океан інформації. Половина його свідомості готувалася до всього, що загрожуватиме Міюкі, а друга половина вишукувала інформацію про мага, що генерував магію фіолетового полум’я.

Інформація описує подію. Щоразу, коли щось змінюється, інформація, що «змінилася», завжди залишає слід. Те саме стосується, «техніки маніпулювання інформації», яку називають магією. Маніпулювання інформацією, що знищує інформацію про сліди, також залишає інформацію, як слід. Якщо замаскувати інформацію проте, що «було використано SB», сліди маскування не зникнуть, неприродність приховування, ніколи не зникне, хоча інформація про сліди була розбавлена.

«...Є»

Перед «очима» Тацуї з’явилася інформація про мага.

«Не Ґу Дзіе, але...»

На жаль, інформація про мага, яку «бачив» Тацую не стосувалася Ґу Дзіе, якого він зустрів у Дзамі. Якби тим, кого він виявив через зворотний зв’язок, був Ґу Дзіе, щоб розібратися з ним, було достатньо випустити звідси Туманне розсіювання. Поки він міг чітко бачити, фізична відстань не мала значення.

«Якщо інформація настільки чітка, чи вистачить цього для визначення місця знаходження?».

Тацуя поступово читав інформацію про віддаленого від нього мага. Звати його Оумі Кадзукійо, маг з псевдонімом «лялькар», поточна локація Камакура...

«Хм!»

Раптово інформаційне тіло, яке він вивчав, зазнало серйозних змін. Щоб уникнути пошкодження «очей» від віддачі, він рефлекторно розірвав зв’язок. Погляд Тацуї повернувся до того, що міг побачити неозброєним оком. Відстань до поліцейського, що поспішав до нього, майже не змінилася, відтоді, як він переніс свою свідомість в інформаційний вимір. Пройшло менше секунди.

«Іншими словами, його вбили, як тільки розірвали магію?»

Зміна в інформації містила зміну від стану «життя» до стану «смерті». Тацуя почав відстеження через десяток секунд, після того, як він розвіяв магію фіолетового полум’я. Той факт, що точка ретрансляції була зруйнована, можливо, був переданий магам поблизу. Те що вбивство трапилося під час спостереження Тацуї, було випадковістю, але, певно, саме вбивство було заплановане від початку. Однією з можливих причин розриву була можливість того, що вони знали або припускали, що існує техніка зворотного виявлення інформації.

– Складний противник...

Зітхнувши, пробурмотів Тацуя, піднявши обидві руки, демонструючи поліцейському, що підійшов, що не опиратиметься.

Можливо, час з вибором засобів минув.

Ось про що роздумував Тацуя.

◇ ◇ ◇

Глядячи на мертве тіло помічника, якого щойно прикінчив в будинку Оумі Кадзукійо, Ґу Дзіе нарешті задумався про нестачу часу.

Він вбив свого друга, древнього мага, бо відчув техніку зворотного зв’язку. Це не була жодна зі знайомих Ґу Дзіе технік, але він відчув чийсь намір з потужним імпульсом наблизитися через канал вивільнення магії SB.

Майже рефлекторно, він перекрив шлях, вбивши Оумі, але не був впевнений, що повністю відсік техніку ворога. Він, схоже, зміг заблокувати контрмагію, але можливо це місце знайшли. Так розсудив Ґу Дзіе.

Він не знав, що те що пін відчув, було «поглядом» Тацуї, техніка призначена для спостереження, а не для атаки. Однак, відчуття небезпеки Ґу Дзіе, який провів майже пів століття в бігах та закулісних війнах, інстинктивно внюхало момент спостереження інформаційного виміру. ...Ворожість до себе.

– Для початку, потрібна ще одна доба...

Пробурмотів Ґу Дзіе, заглядаючи в сусідню кімнату, де лежало два тіла. Один з отриманих елементів, мав великий потенціал, який йому не доводилося бачити раніше. Використати його як витратний матеріал буде марною тратою. Ще за одну добу, він зможе перетворити його на воїна смерті, не солдата смертника, а буквально мертвого солдата на Генератора, якого можна буде використовувати довгий час,

– Це марнотратство, але... Певно, нерозумно бути занадто жадібним.

Похитавши головою, щоб відкинути жалі, Ґу Дзіе, попрямував до сусідньої кімнати, тримаючи в руках вигадливо прикрашений кинджал, яким щойно вбив свого старого друга, древнього мага, Оумі Кадзукійо.

◇ ◇ ◇

«Мій претензійний характер зведе мене в могилу...»

Прокинувшись пригніченою, Ідзумі приховала гіркі почуття від дорослих. Вона насправді була пригніченою, тому це було не складно.

– ...Отже, за винятком пані Сакурай, що використала магічний бар’єр, щоб захиститися від нападу, ніхто не використовував магію, вірно?

– Так.

Коротко ствердно відповіла Ідзумі, на запитання викладача першого «B».

– Чи правда, що супротивник застосував заклинання?

Запитав професор Яосака.

– Так.

Так само коротко і ствердно відповіла Ідзумі, але їй було нелегко на самоті спілкуватися з чотирма викладачами, включаючи директора та його замісника.

Чому я повинна відчувати біль в животі? Таке обурення промайнуло в свідомості Ідзумі. Однак саме Ідзумі стала причиною цієї ситуації. Оскільки вона це усвідомлювала, її гнів та роздратування просто тліли в середині.

Група молодих чоловіків приставала до учениць. Мало того, оскільки існувала ймовірність, що це призвело до травм, недивно, що не лише викладачі, але й директор почав діяти. Розумно, що її розпитують, як причетну.

Питання було в тому, чому вона повинна відповідати на самоті.

Ні, приблизно, Ідзумі знала і це. Легко цієї ситуації не уникнути.

Противник мав рідкісний військовий ресурс, Антиніт. Мало того, один з них спробував скористатися пістолетом.

Зрештою, зловмисник, який повинен бути антимагом, скористався магією, що завдала фізичної шкоди людям. Поліція не могла закрити справу, після простого допиту у відліку. Не лише зловмисників, а й Ідзумі та інших постраждалих попросили пройти до відділку поліції Хачіоджі.

Однак з тієї ж причини, що це серйозний інцидент, вони повинні негайно повідомити про це в школу. Хтось повинен був повернутися до школи.

Поліція попросила Мінамі, як людину, яка використала магію бар’єра пройти з ними, а Тацуя не міг відмовитися роз’яснити ситуацію, оскільки застосував силу, хоча і для самозахисту. Хоча Міюкі, можна сказати, не використовувала магію, датчики зареєстрували від неї викид мисленнєвих часток.

Шляхом виключення, лише Ідзумі могла повернутися до школи. Вона теж це розуміла. Але, як часто кажуть, розум та емоції різні речі.

– Саєгуса-кун.

Заговорив директор Момояма, який досі мовчки слухав.

– Так.

Напруженим голосом відповіла Ідзумі й з напруженим виразом повернулась до директора.

– Чи правда, що зловмисники переключилися на вас з Шібою-куном, коли впізнали вас?

Відчувши зніяковіння від гострого погляду Момоями, Ідзумі відповіла чітким голосом.

– Я впевнена в цьому, Директор. Вони поглянули на мене і сказали: «сім’я Саєгуса», а після того, як побачили президента Шібу, промовили «президент студентської ради Першої старшої» і підійшли до нас.

– Іншими словами, ви мали вищий пріоритет, ніж учні першого року, до яких пристали раніше.

– Я теж так думаю.

«Хм...» гмикнув Момояма і схрестив руки в рукавах кімоно.

Ідзумі терпляче чекала наступних слів. Саме дорослі не витримали тиску тиші.

– Пан директор.

Більше налякано, ніж невпевнено, звернувся до Момоями замісник Яосака.

Здавалося, що Момояму не хвилювало, що його потурбували в його медитаційних думках, тому він звернувся до Яосаки.

– Замісник. Від завтрашнього дня школа тимчасово не працюватиме. Поки до суботи, двадцять третього числа.

– Пан директор, раптово закрити школу.

Інстинктивно відреагував на раптове рішення Яосака. Він відразу ж замовк, з виразом на обличчі «мені кінець», але очікуваного гніву з вуст Момоями не прозвучало.

– Чому?

– А, так...

Натомість окинув Яосаку зневажливим поглядом, що говорив «Хіба ви цього не розумієте?»

– Коли на учнів нашої школи нападають без розбору, це просто обурення невдоволених елементів.

І все-таки Момояма був готовий пояснити. Можливо, як викладачу, йому подобалося пояснювати.

– Однак, здається, що наших студентів розділили за пріоритетом. Швидше за все, це систематичні, сплановані правопорушення, а не імпульсивні спалахи.

– Це організовані злочини?..

Зблід не лише Яосака. Вчителя першого «B», головного вчителя першого року та решти дорослих, що зібралися навколо крісла директора, а також від обличчя Ідзумі відлила кров.

– На відміну від звичайного натовпу, можна очікувати, що вони перейдуть до радикальних заходів. Потрібно за цим простежити.

Хм... Думаю ви маєте рацію.

– Процедури залишу на вас.

Віддавши наказ Яосаці, Момояма знову звернувся до Ідзумі.

– Гарна робота, Саєгуса-кун.

Він не сказав можеш бути вільною, але Ідзумі інтерпретувала це як дозвіл йти.

– Ні, нічого такого.

Ідзумі, яка хотіла якнайшвидше залишити це місце, не проґавила цієї можливості.

– Прошу вибачення, пане Директор.

Вона чемно вклонилася і попрямувала до виходу.

◇ ◇ ◇

Коли Тацуя та інші, після надання роз’яснень в поліцейському відділі, повернулись додому, стрілка годинника минула восьму годину. Відразу після цього, їх привезли на поліцейському автомобілі без розпізнавальних знаків. Мотоциклом Тацуї керував офіцер з транспортного департаменту. Здається, поліцейські помітили, що обтічник і шини мотоцикла куленепробивні, але нічого не сказали, мабуть, їм відома особистість Тацуї

Особисті речі Міюкі та Мінамі досі були в шкільних шафках. Однак там не було нічого, що могло розтанути чи зіпсуватися, тому вони вирішили, що заберуть все завтра, а на сьогодні залишаться в дома. Це означало, що підказки щодо Ґу Дзіе, пропадуть даремно, у Тацуї виникла одна ідея.

Хай там як, і Тацуя, і Міюкі мали намір сьогодні відпочивати дома, але ледве вони встигли зняти взуття біля входу, як отримали електронного листа.

Тацуя, швидко змінивши бойовий костюм, замаскований під мотокуртку і штани, на повсякденний одяг, сів на диван у вітальні і зосереджено дивився на екран мобільного терміналу, згодом, теж переодягнувшись, увійшла Міюкі.

– ...Старший брате. У вас дуже напружене обличчя, невже погані новини?

– Ні, насправді ні.

Піднявши обличчя відповів він і вказав поглядом, щоб Міюкі сіла поруч.

Прийнявши пропозицію, Міюкі сіла поруч з Тацуєю і поглянула в екран термінала, який той нахилив.

– Шановний Тацуя, шановна Міюкі, чай готовий.

Одягнена в фартух поверх форми, принесла тацю Мінамі. На таці був міцно заварений, на прохання Тацуї, чай Поставивши чашки на стіл, вона, поглядом, запитала Тацую, чи є ще якісь розпорядження.

– Зачекай хвилинку.

Відповівши так Мінамі, він повернувся до Міюкі.

Міюкі щойно підняла обличчя, тільки-но прочитавши не дуже довгий електронний лист.

– Старший брате, це... Ми ж не можемо відмовитися, чи не так.

– Вірно.

Трохи зітхнув Тацуя і звернувся до Мінамі, яка чекала його вказівок.

– Випивши чай, ми з Міюкі вийдемо. Поїмо поза домом, тож Мінамі ти вільна. Можеш піти відпочивати раніше.

Міюкі, мабуть, подумала, що пояснення були незрозумілими.

– Нас запросив новий глава родини Дзюмондзі. Думаю, ми повернемося трохи за пізно.

Додала вона до вказівок Тацуї.

– Зрозуміла.

Однак відповідь Мінамі не змінилася б, не зважаючи, надали їй детальні роз’яснення чи ні. Вона ввічливо вклонилася господарям, братові та сестрі.

◇ ◇ ◇

Міюкі сказала Мінамі, що їх «запросив голова родини Дзюмондзі», але цього не достатньо для повноцінного пояснення. Їх чекав не лише Катсуто, але й Маюмі та Масакі.

Місце — це ресторан, який завжди використовувався для зустрічей. Зовні він був схожий на трохи завеликий будинок і коли зайшла в середину, Міюкі здавалася трохи розгубленою.

Тацуя повідомляв Катсуто, що він буде відсутній на сьогоднішній зустрічі. Вже минула двадцята година, а зазвичай, зустріч завершувалася після вечері.

Але його викликали. Катсуто, Маюмі та Масакі зустріли Тацую та Міюкі з серйозними поглядами.

– Вибачте, що змусили чекати.

– Вибачте за раптовість. Але спершу сідайте.

У відповідь на офіційні вибачення Тацуї, Катсуто відповів досить серйозним та винуватим тоном, і запропонував Тацуї й Міюкі сісти.

Трійка Катсуто, що чекали Тацую та його супутницю, вже сиділа за столом. Катсуто сидів у голові столу, а Маюмі та Масакі сиділи по одну сторону, у відповідному порядку. Хоч це французький ресторан, сервірування в англо-американському стилі було ознакою того, що на манери зважати не обов’язково, або ж з самого початку не зважали на це. Подумавши, що скоріше останнє, Тацуя посадив Міюкі перед Маюмі, а сам сів перед Масакі.

– Пані Шіба, ви в порядку?

Як тільки Міюкі сіла на своє місце, Масакі запитав її, чи не постраждала вона.

– Так. В результаті нічого не сталося. Дякуємо за вашу турботу.

Посміхнулася у відповідь Міюкі. Почервонівши, Масакі розслабив плечі з полегшенням у погляді.

Здається, він серйозно хвилювався за Міюкі. Катсуто і Маюмі, що подумали саме так, не стали звинувачувати його за сміливість.

– Шіба, сьогодні у тебе були проблеми.

Замість зауваження Масакі, Катсуто звернувся до Тацуї.

– Згоден. Це було не очікувано.

Слухняно погодився Тацуя, що події перевершили його очікування.

– Він не тільки мав пістолет, алей використовував атакуючу магію?

Після чого тривожно запитала Маюмі.

– Антимаг користувався магією? Або серед гуманістів ховаються ворожі маги?

Прямолінійно запитав Масакі.

Тацуя не став відповідати Масакі, а сказав так, ніби звітуючи перед Катсуто.

– Члена «Егаліте», підпорядкованої організації «Бланш», використали як магічного ретранслятора.

– Бланш?

Не приховуючи здивування підняв брови Катсуто.

– Хіба цю організацію не вислали з Японії?

– Залишки, ймовірно, зачаїлися.

– Хм... – Гмикнув і задумливо склав руки Катсуто на відповідь Тацуї. Схоже, він не був переконаний. Родина Дзюмондзі також брала участь у ліквідації після «атаки Бланш». Катсуто міг вважати, що Бланш та Егаліте були повноцінно недієздатними.

– Тацуя-кун, що значить «ретранслятор»?

Маюмі не була учасником інциденту, який стався в Першій старшій у квітні минулого року, але, схоже, її цікавило дещо інше.

– Член Егаліте який керував переслідуванням учнів Першої старшої, не є магом. Древній маг використовував цю людину як ретранслятор, іншими словами «посередника» і дистанційно керував магією.

– Таке можливо?

Маюмі, здавалося, була дуже здивованою. Техніка встановлення точки ретрансляції та дистанційного контролю магії не обмежується древньою магією, але, безумовно, рідко використовується в сучасній магії. Тож не дивно, що вона не знала.

– Опущу теоретичні деталі, але якщо встановити маркер на ретранслятор, можна викликати магію на нього. Випускаючи з магічного маркера, заряди магії яка випромінює енергію, таку як, тепло та звук, її можна використовувати для атаки, навіть не активуючи на цілі. Цього разу це була техніка, що викликає Духовну істоту і змушує атакувати без розбору.

– Так ворог був древнім магом? Знаєш, хто саме?

Коли Масакі запитав, з боку, де сиділа Маюмі, почулося здивоване «ей».

Він не міг цього сказати, але Тацуя вважав, що це найкорисніше питання.

– Я записав послідовність. Зараз це перевіряють.

На деякий час ухилився Тацуя. Однак, те що проводиться розслідування це правда. Він знав ім’я та адресу, але це само по собі не корисно, бо це не Ґу Дзіе.

Хто такий древній маг, на ім’я Оумі Кадзукійо. З ким має стосунки в Японії, куди та до кого ходив. До яких організацій належить. У них не було жодних підказок, які б допомогли їм з’ясувати, де знаходиться Ґу Дзіе.

Крім того, хоча він, мабуть, втік з особняка Оумі, після нього можуть залишитися якісь залишки. Сподіваючись на це, Аяко та Юка досліджують його. Він залучив Юку, бо подумав, що сім’я Цукуба, яка добре володіє магією психічного втручання, можуть бути більше придатними для переслідування, ніж Куроба.

– Записав послідовність? Яким чином...

Програма послідовності активації CAD - це шаблон магічної послідовності збережений в електронному вигляді. Запис магічних послідовностей це сучасна технологія, тож це не є не можливим. Однак він лише збирає та записує магічну послідовність, яка отримує бажаний ефект, а спостереження, аналіз та збереження магічної послідовності, яка використовується іншими під час битви, виходить за рамки сучасної технології магічної інженерії. Не дивно, що Масакі сумнівався.

– ...Ні, це було грубо. Вибач.

Однак він вклонився з вибаченнями, не чекаючи відповіді Тацуї. У світі магів, розпитування про техніки співрозмовника, вважаються порушенням етикету. Масакі сам зрозумів, що його питання суперечить цьому, перш ніж на це йому вказали оточуючі.

– Я не проти. Однак було б добре, якби це могло залишитися в таємниці.

– Звичайно. Отже, Шіба, коли можна очікувати результатів розслідування?

Тацуя посміхнувся приймаючи вибачення, а Катсуто повернувся до основної теми.

Тацуя стер посмішку і повернувся до Катсуто.

– Думаю це затягнеться до завтра. Я проінформую семпаїв, як тільки знайдуть підказку. Звичайно, і тебе Ічідзьо.

– Я зрозумів. Залишимо це родині Йотсуба.

Зауважив Катсуто, а Маюмі та Масакі не заперечили.

Натомість Маюмі перевела погляд з Катсуто на Міюкі.

Пані Міюкі сьогодні у вас був жахливий день. Добре, що ви не травмувалися.

– Дякую за вашу турботу.

Злегка вклонилася Міюкі, очікуючи наступних слів.

Зайве говорити, що Маюмі хотіла поговорити про інше.

– Від сестри я чула, що Антимаги націлилися на пані Міюкі, це так?

«Сестра, це, мабуть, Ідзумі». Зробила припущення Міюкі, оскільки, здавалося, про ситуацію повідомили не правильно.

– Ні, якщо бути точним, до того часу, це була інша учениця, але, помітивши нас, вони змінили ціль.

– Значить вони впізнали пані Міюкі.

Маюмі мала на увазі «вони знали, що Міюкі була наступною головою родини Йотсуба».

Міюкі непрямо заперечила.

– Здається їм було відомо, що я президент студентської ради Першої старшої.

Пов’язаною з Десятьма головними кланами вони визнали Ідзумі, як прямого нащадка родини Саєгуса, але вона про це не згадала.

– У будь-якому разі, гуманісти недоброзичливо дивилися на пані Шібу?

Вставив Масакі, сидячи поруч з Маюмі.

– Ми так думаємо.

Відразу продовжила Маюмі, ніби не даючи Міюкі та Тацуї шансу заперечити.

– Тож, пані Міюкі, дозвольте організувати вам супровід?

Пропозиція Маюмі збентежила Міюкі.

– Супровід? – Але у мене...

Міюкі розуміла, що слова, «у мене є старший брат», зараз не спрацюють.

Зараз Тацуя займається пошуком Ґу Дзіе і не може супроводжувати Міюкі додому. Тацуя завжди тримав «погляд» на оточені Міюкі, щоб усунути небезпеку, навіть якщо фізично далеко від неї, але це пов’язано з таємницею сили Тацуї й не може бути пояснено людям з інших родин.

Маюмі та інших не переконати, якщо детально не пояснити здібності Тацуї. Тим більше сьогодні, коли Міюкі щойно опинилася в небезпеці.

– Щоб спіймати зловмисників, які прийдуть за Міюкі?

Слова Тацуї, який прийшов на допомогу Міюкі, котра розгубилася що сказати, розвіяли дискомфорт.

Тацуя поглянув на Катсуто і Маюмі і зупинився на Масакі.

– Ічідзьо. Хочеш зробити Міюкі приманкою.

– Ні!

Бурхливо і не стримано вигукнув Масакі.

– Я цього не дозволю! Якщо потрібна приманка, нею буду я!

В словах Масакі не було брехні, але погляд Тацуї все ще залишався гострим.

– Ти не заперечуєш, що є план використати приманку.

Обличчя Масакі, ніби промовляло «упс, прокляття!».

– Схоже, це ідея Кічідзьодзі.

Масакі не міг цього заперечити, оскільки це було точне влучання.

– Звичайно, Ічідзьо, запропонував себе як приманку.

Втрутився Катсуто, щоб розрядити незручну атмосферу.

– Безумовно приставивши супровід до наступної голови Йотсуба, хотілося б захопити групу терористів та використати їх як підказку до пошуку сховку сірого Кардинала, Ґу Дзіе.

Зайве й говорити, що «наступна голова Йотсуби», про яку говорив Катсуто — це Міюкі. Він визнав, що докір Тацуї не безпідставний.

– Але це не головна мета. Супровід потрібен лише для захисту майбутньої глави. Шіба, Саєгуса сподівалася, що ти зможеш зосередитися на своїх пошуках.

Тацуя перевів погляд з Катсуто на Маюмі.

Маюмі доклала багато зусиль, щоб витримати погляд Тацуї прямо їй в очі.

– ...Зрозуміло.

Сказав Тацуя і пом’якшив погляд.

– Однак ми відхиляємо цю пропозицію. Супровід організує родина Йотсуба.

Проте чітким тоном відхилив пропозицію Маюмі. З огляду на її характер, здавалося, що Маюмі добросовісно пропонує супровід для Міюкі, але насправді це пропозиція її батька. Тож це не могло бути лише охороною.

– Так... Враховуючи статус пані Міюкі, це цілком природно.

– Ні, я дякую за вашу турботу.

Міюкі щиро вклонилася Маюмі.

Маюмі посміхнулася і похитала головою, і на цьому тема була закрита.

– Дзюмондзі-семпай.

Поки Міюкі та Маюмі дивилися одна на одну, Тацуя звернувся до Катсуто.

У відповідь Катсуто поглянув на нього.

– Я був тим, хто справді нашкодив антимагам. Якщо вам потрібна приманка, хіба я не найбільш підходжу для цього?

Однак аргументи проти висловила Маюмі, а не Катсуто.

– Не існує гієни, яка б накинулася на лева. Може бути інакше, лише якщо їй доведеться відбиватися від лева.

– Крім того, таке може статися в боротьбі за здобич.

Маюмі поглянула в обличчя Катсуто, який робив випадкове доповнення.

– Дзюмондзі-кун. Я не думаю, що це правда, але ти справді не маєш наміру використати пані Міюкі в якості «наживки»?..

– Саєгуса. Говориш це так, наче тебе це не стосується, але цілю антимагів є не лише наступна глава Йотсуби. Ти, старша дочка родини Саєгуса, в тебе не менше шансів стати цілю нападів.

Від здивування, Маюмі багато разів моргнула.

– Сьогодні.

Заговорила Міюкі, щоб заповнити паузу, що виникла у Маюмі.

– Я не єдина, на кого націлились гуманісти. Я, точно чула, що ті хто впізнав Ідзумі-чан, говорили «з родини Саєгуса».

Міюкі не чекала підходящої можливості, щоб втрутитись, але не втратила випадково надану можливість.

Погляди Катсуто, Тацуї та Масакі, зібралися на Маюмі.

– ...Що, я?

Маюмі зі знервованим обличчям вказала на себе.

– Саєгуса. Що з твоєю охороною?

– Зі мною все буде гаразд. Я сама можу за себе постояти.

Неймовірно серйозний Катсуто похитав головою.

– Певно, потрібно розглянути питання супроводу для Саєгуси-семпай.

– Вірно.

Все ще серйозний Катсуто, на цей раз, кивнув на слова Тацуї.

– Ей, я ж сказала, що усе нормально.

– Я не сумніваюсь у твоїй майстерності, Саєгуса, але шанс існує.

– Не те що я постійно ходжу без охорони.

– Правда? Я не пам’ятаю, щоб бачив хоча б якусь тінь в університетському містечку...

– Я ж не можу привести до кампусу сторонніх!

Очевидно Міюкі вдалося уникнути охорони Саєгуси. Так подумали Тацуя та Міюкі, спостерігаючи за перепалкою Маюмі та Катсуто.

◇ ◇ ◇

В той час, як Тацуя та співрозмовники перейшли від обговорення до вечері, Коконоє Якумо прийняв несподіваного гостя.

Якумо у незвичному для себе одязі та почесній позі, сидів в глибині внутрішнього храму. Він називав себе відлюдником, але з цією людиною не міг ігнорувати світ.

Гість був своєрідним. М’язи слабкі, можливо, через похилий вік, але плечі широкі. Навіть коли він сидів, було видно, що в молодості він був імпозантним і сильним.

Чисто та гладко вибрита, як у монаха, голова. Однак був одягнений у фірмовий костюм, який виглядав як предмет розкоші. І сидів на ньому досить природно. Справа не тільки в тому, що він звик до предметів розкоші. Відчувалося, що світська влада, яку символізує розкішний костюм, виготовлений на замовлення, виходить з середини.

Великі сірі очі з густими бровами. Брови не були гарними, але личили його обличчю. Однак біле та каламутне ліве око створювало дивне гнітюче відчуття, у тих хто з ним зустрічається. Враження про своєрідність, певно, в основному, було обумовлене цим лівим оком.

– Що за вітер змінився, що ваша Ясновельможність святійший Сеіха так часто відвідує такий безіменний храм.

Якумо подав гостю недбало приготовлений чай.

Гість в костюмі, з зовнішністю ченця взяв мисочку, зробив ковток і повернув її на татамі. Ця поведінка ігнорувала правила ввічливості, але, на диво, це не виглядало грубо.

– Безіменний храм. Така надмірна смиренність, виглядає як сарказм, Коконоє Якумо

– Це було грубо.

Розслаблено відповів Якумо, і літній чоловік, якого він назвав, Ваша Ясновельможність святійший Сеіха, закрив праве око.

– Перш за все, чи може чернець безіменного храму так недбало розмовляти зі мною, Тодоу Аоба.

– О, я зачепив ваші почуття?

– Ні. Мені досить комфортно.

Решту чаю Якумо старий Тодоу випив на одному диханні.

– Бажаєте ще.

Якумо з посмішкою вклонився і прийняв миску.

Розслаблено запитав Якумо і підлив гарячу воду, підігріту на мобільній плитці, мобільну плитку використовували й взимку, хоча піч заду працювала.

– Отже, яка у вас сьогодні справа?

Розмішавши зелений чай та гарячу воду, Якумо підняв обличчя і подав чашку Тодоу, замість того щоб поставити перед ним.

– Ви відвідували нас минулого місяця, тож навряд чи ви прийшли, бо скучили.

Під «минулим місяцем» Якумо мав на увазі четверте січня. У той день Тацуя і Міюкі прийшли привітати з новим роком, а цей схожий на ченця старий, наніс позаплановий візит

– Коконоє Якумо, я хотів би отримати вашу допомогу.

Досить прямо відповів на питання Якумо старий Тодоу.

– Цікаво, чим може такий слабкий ченець, як я, допомогти Вашій Ясновельможності святішому.

– Припиніть принижувати свої таланти. Через твої ілюзії, тебе називають реінкарнацією Кашінкодзі2, якщо ти слабкий, то у світі немає потужних практиків.

– Ну. Кажуть, що Кашінкодзі був простим ілюзіоністом. Хіба поголос про «реінкарнацію Кашінкодзі», не означає, що майстерність цього слабкого ченця лише — ілюзія.

– Це був міф з тих часів, коли магію вражали мрією, що не збулася. Я не піддаюся такій омані. Я знаю ваші здібності.

З великою впевненістю в голосі та позою, показували, що він говорив само собою зрозумілу причину, нащо Якумо похитав головою.

– ...Отже, Ваша Ясновельможність Яка допомога вам потрібна?

Якумо від початку не розраховував, що старого Тодоу вдасться відволікти таким маневром. Він добре знав ким був цей старий з каламутним лівим оком.

– Ґу Дзіе, чаклун з континенту, зайшов надто далеко. Техніка, що перетворює мертвих на ляльок надто забруднила цю землю. Якщо її так і продовжать без розбору використовувати, екзорцизм не допоможе.

– Ваша Ясновельможність. Я не хочу чути про синтоїстські ритуали.

– Я не хочу, щоб ви приєднувалися до ритуалу екзорцизму. Я просто хочу, щоб ви допомогли позбутися джерела.

– Іншими словами, позбутися практика Ґу Дзіе?

Щиро зітхнув Якумо.

– Все що вам потрібно, це просто вигнати його з Японії. Живим чи мертвим, не має значення.

– Здається підлеглі Вашої Ясновельможності святійшого не думають дати йому врятуватися.

– Йотсуба більше не мої підлеглі. Зараз, я просто спонсор.

Якумо насправді не повірив словам старого Тодоу. Звичайно, колись цей старий був власником Четвертої лабораторії, а зараз він був спонсором родини Йотсуба, але все не так «просто». До того ж Якумо знав, що він спонсор не лише родини Йотсуба.

– Якщо цей чернець торкнеться мирських справ, в головному храмі підніметься шум.

Це було не виправдання. Шкода Якумо, але це була реальність.

Однак подібна скарга не матиме великого впливу на Тодоу Аоба.

– Я поговорив з горою Хієй.

Цей старий мав достатню закулісну силу, щоб легко провернути подібне.

– Ось як...

Це було рідко для Якумо, але він відчував, що може лише зітхнути.

– З усім тим, я не хочу просити про щось значне. Я не в такому положенні.

– Спершу, розкажіть, про конкретні побажання. Тоді я, можливо, погоджусь.

Відповісти так міг лише Якумо. Наприклад, Кудо Рецу, старший за старого Тодоу, але він не міг би відмовити у прохані так легко.

– Я хочу, щоб ви допомогли Шібі Тацуї.

– ...Ваша Ясновельможність святійший також за нього хвилюється?

– Це випадковість, але він один з найсильніших. Та, я хочу, щоб він все ще був корисним.

Якумо відчув співчуття до Тацуї. Якумо знав, що «бути корисним» для старого Тодоу означало, сприяти збору більшої кількості даних як лабораторний щур.

У Тодоу Аоби довгі руки. І Якумо вважав, що Тацуї буде досить важко втекти з цих рук.

Однак, крім цього, навряд чи у Тацуї виникнуть якісь труднощі з нинішнім інцидентом.

– Я не думаю, що Ґу Дзіе може йому якось нашкодити.

Я не маю побоювань, щодо зіткнення Шіби Тацуї та Ґу Дзіе.

– Тож вас турбує можливість зіткнення з Зірками?

Якумо знав, що керівник магічного підрозділу Зірок, який знаходився під безпосереднім контролем Об’єднаного комітету начальників штабів, армії USNA, проникнув до Японії та його цілі. Мотиви невідомі, але відомо, що ціль армії USNA вбити Ґу Дзіе власноруч. Армії USNA намагається не допускати, щоб Ґу Дзіе потрапив до рук японської влади. Можливо, є якісь темні справи, які їм не хотілося доводити до відома японської сторони.

Неважко було передбачити, що якщо Тацуя полюватиме на Ґу Дзіе, перед ним знову стануть Зірки. Однак Якумо не думав, що виникне ситуація, коли йому доведеться допомагати.

– Що стосується чистої бойової сили, гадаю, що номер два Зірок, Бенжамін «Канопус» Лоуес не настільки добрий, як Шіба Тацуя-кун.

– Якщо це буду смертельний бій, без правил.

– Зрозуміло.

Якумо розумів, про що хвилюється старий Тодоу. Він думав, що «правила» будуть порушені. Тодоу Аоба намагається уникнути втягнення «продукту» Йотсуби на поле бою, де перемога чи поразка будуть вирішуватися без грубої сили.

– Я хотів би вас попросити стримати Шібу Тацую, щоб він не потрапив у незручну ситуацію.

– Як щодо розшуку Ґу Дзіе?

– Якщо зможете ліквідувати, буде краще, але це не обов’язково. У будь-якому випадку, навіть якщо ви дасте йому спокій, Зірки з ним впораються.

Іншими словами, він був не проти дозволити Зіркам вбити Ґу Дзіе. Йому, мабуть, байдуже до репутації Десяти головних кланів. На думку старого Тодоу, може бути зручніше загнати Десять головних кланів в трохи незручне становище.

– Якщо так, я прийму ваше прохання. Цей слабкий чернець і Шіба Тацуя люди не чужі.

– Дякую. Десять подушок, достатньо для оплати?

«Подушки» - кодове слово з часів, коли паперові гроші ще були в загальному ходу, а одна «подушка» складалась з десяти тисяч банкнот по десять тисяч єн, або сто мільйонів єн. Десять подушок дорівнювало одному мільярду єн.

На пропозицію старого Тодоу, Якумо, з гіркою посмішкою, похитав головою.

– Ні, ні. Якби там не було, я маю намір залишатися відлюдником. В грошовій винагороді потреби немає.

Цього разу, головою похитав старий Тодоу, зі серйозним обличчям.

– Правда в тому, що немає нічого ціннішого. Принаймні, я так думаю. Якщо ви не приймете готівку, я розшукаю і доставлю відповідну статую Будди.

До речі, матеріалом статуї Будди, подарованої Тодоу Аоба буде чисте золото.

– Прошу, не обтяжувати мене речами, якими важко розпоряджатися.

– У вас будуть проблеми з переховуванням? Звучить цікаво, але не думаю, що таке може трапитись.

Поклавши руки на коліна, старий Тодоу встав. Вік давався в знаки.

Через мить, тихо підвівся Якумо.

– Чай все ще жахливий, але дякую.

На звичну фразу Тодоу на прощання, Якумо посміхнувся і відкрив розсувні двері.