[14]

[14]

Втративши мотоцикла, Тацуя вирішив повернутися додому на машині Якумо. Безпілотна система громадського транспорту працює цілодобово, але якщо в нього знайдуть деякі речі, будуть проблеми.

Тацуя сидячи позаду з лівого боку, від тоді як сів до машини, так і нічого не сказав. Якумо, що сидів поруч, навіть не намагався відкрити рота.

Тацуя заговорив до Якумо після того, як вони проїхали половину шляху.

– Майстере, ви не спите?

– Не сплю

Якумо який заплющив очі і не ворушився, відкрив очі і поглянув на Тацую.

Який навіть не поглянув на нього, продовжуючи дивитися в перед.

– Чому ви завадили деякий час тому?

– Коли ти намагався звести нанівець магію американських військових?

– Так.

Тихим голосом відповів Тацуя. Його голос був важкий, наче темна безодня.

– Я б краще запитав би, чому ти намагався вткнути таку дурницю.

Відповів питанням на питання Якумо.

Натякаючи, що зупинив, бо той був не обережний.

– Навіть якщо Ґу Дзіе вбитий, ми не можемо підтвердити знищення терористів, не довівши, що це він стояв за ними. Найкраще, якби його піддали під суд. Як би я зупинив Молекулярний поділ, ми б змогли вирішити справу найкращим чином.

Зітхнув з жалем Тацуя.

– Однак, труп навіть не відновити, і правда терористичного інциденту була похована в темряві.

– Для тебе так важливо вирішити цю справу?

Контраргумент Якумо здивував Тацую.

Якумо продовжив давити на Тацую, який не знайшов, що відповісти.

– Припустимо, ти б зупинив Молекулярний поділ Бенжаміна Канопуса, мага номер два серед американських військових.

Тацуя здивувався і поглянув на Якумо.

Для цього було дві причини.

Одна з них полягала в тому, що другий номер Зірок, Бенжамін Канопус був відправлений для вирішення подібного місцевого інциденту.

Це було інцидентом для Десяти головних кланів, але не схоже, щоб ця проблема зачіпала національні інтереси USNA. Чи в цій справі були обставини, згідно з якою USNA просто зобов’язана зберегти таємницю.

Інша — як Якумо дізнався про причетність Канопуса.

Звичайно в масштабність цієї магії неможливо повірити, якщо не припустити, що вона створена другим номером Зірок. Тому не дивно, якщо це був Канопус. Поглянувши на цю магію, неможливо визначити що маг, який її активував, саме Бенжамін Канопус.

Тож йому, мабуть, вже було відомо про участь Канопуса.

Якумо, мабуть, помітив здивування Тацуї, але нічого на це не сказав.

– Минулого року ти вже контактував з капітаном Зірок Анджі Сіріус. Якби ти звів нанівець магію Канопуса, американські військові перш за все подумали на тебе. Ти вже не колишній таємний маг з не відомою особистістю. Ти маг Йотсуби, якого обрали в наречені наступної голови родини.

Погляд Якумо став гострішим.

Тацуя зрозумів, що на нього тиснуть

– Ім’я Йотсуба, мабуть, важче, ніж ти думаєш. Якби ти в той момент «розклав» Молекулярний поділ Канопуса, американські військові визнали б вас ворогом. Тебе, мабуть, спробували б вбити, як загрозу своїй зверхності.

Промовив Якумо спостерігаючи за поглядом Тацуї.

– Також це загроза для Міюкі. Ти подумав про це у той момент? Я думаю, що ні.

◇ ◇ ◇

Коли Тацуя повернувся додому, була вже друга ночі.

«Мабуть, всі вже сплять» Маючи це на увазі, Тацуя дистанційно відключив охоронну систему і тихо відчинив вхідні двері.

– Старший брате, ласкаво просимо до дому.

Міюкі чекала його сидячи на колінах.

– О, так. Я дома.

Інстинктивно промовив Тацуя, після несподіваного привітання.

Як завжди, з посмішкою Міюкі елегантно вклонившись, підняла обличчя і підвелася.

– Ви втомилися? Бажаєте спочатку прийняти ванну? Чи поїсти? Або.

– Дякую. Дозволь спочатку прийняти ванну. Було б добре, якби ти приготувала легку їжу.

Напевно, Міюкі не стала б говорити, чогось настільки вульгарною, як «або мене?», але відчувши тривожність він перервав її на півслові.

– Зрозуміла.

Відповіла Мінамі, що заявилася посеред слів Міюкі. Вона виглядала невдоволеною, мабуть, тому що Міюкі змусила її зустрічати його.

Вони не єдині, хто прокинувся.

– Пан брат Тацуя, дякую за вашу важку працю.

– Пан Тацуя, важко працювати до пізньої ночі.

З’явилися у вітальні Фумія та Аяко, які від сьогодні залишилися у них дома.

– Чому ви затрималися до такого пізнього часу?..

Шоковано запитав Тацуя, тоді як Міюкі чомусь виглядало гордою. Ні, вона не дуже демонструвала це, але це створювало саме таку атмосферу.

– Коли мій брат працює, я не можу спокійно спати.

– Пані старша сестра Міюкі, ви зараз схожі на молоду дружину.

Від цих слів Аяко, почервонів лише Фумія.

Міюкі лише радісно посміхнулася.

«Марно їм говорити, що давно пора спати». Розсудив Тацуя і попрямував до ванної.

Склавши зброю та бойовий костюм окремо від звичайного одягу та обережно змивши кров та бруд, Тацуя вийшов до їдальні в спортивному костюмі.

Міюкі, Фумія та Аяко сиділи за обіднім столом, а Мінамі стояла поряд з Міюкі.

Як тільки Тацуя зайняв своє місце, Мінамі піднесла бутерброди.

Враховуючи що вже було за північ, Мінамі запитала, «ще чогось бажаєте», подаючи чашку трав’яного чаю, на що Тацуя кивнув «досить».

Потім по черзі поглянув на трьох людей, що дивилися на нього.

– Місія провалена.

Перш ніж зробити ковток трав’яного чаю і торкнутися сендвіча, сказав трьом, ні чотирьом людям, включаючи Мінамі, Тацуя.

У всіх, крім Тацуї перехопило дух.

Поки вони нічого не могли сказати, Тацуя проковтнув один-два бутерброди.

– Ем, старший брате. Якщо ви кажете, що це провал, значить Ґу Дзіе...

Міюкі не змогла до кінця сказати, що той втік.

Тацуя проковтнув останній бутерброд і повернувся до Міюкі.

– Ні. Смерть Ґу Дзіе підтверджена.

Після відповіді Тацуї, Міюкі продемонструвала полегшення. У Фумія та Аяко також зійшло напруження з облич.

– Опір був настільки сильним, що вам довелося вбити його? Якщо так, то чи провал це? Звісно краще, що б він вижив і його судили, але прохання тітки було «живим чи мертвим».

– Ні, все не так.

Міюкі дивилася на Тацую, який похитав головою, з неспокійним поглядом. Фумія та Аяко поглянули один на одного нерозуміючим поглядом.

– Ґу Дзіе був вбитий магом USNA. Тіла не залишалося. В результаті, стало неможливо повідомити світові, «ця людина є натхненником тероризму». Громадяни не дізнаються, хто був замовником теракту, і чи живі вони, чи мертві.

– Однак сірим Кардиналом тероризму був колишнім магом Дайкану, на ім’я Ґу Дзіе, а він мертвий, хіба ні? Тоді хіба справа не вирішена?

У відповідь на думку Аяко, Тацуя знову похитав головою.

– Не існує об’єктивних доказів того, що Ґу Дзіе був натхненником теракту. Ми знаємо що сірий Кардинал це Ґу Дзіе, але світ не знає цього. Навіть якщо можливо довести, що Ґу Дзіе є головним винуватцем, якщо немає тіла, тривоги, що «він можливо живий», не позбутися.

Аяко дивилася на Тацую з виразом «Ах», а Фумія стиснув губи. З брата і сестри з протилежними виразами, Тацуя перевів погляд на Міюкі.

Міюкі просто перевела погляд на його.

– Метою цієї місії було показати громадськості, що терористичний інцидент вирішили ми — маги. Я сказав що вона була невдалою, бо громадський неспокій залишився.

В їдальні повисла важка тиша.

Тацуя випив трав’яний чай і поставив чашку на стіл. Ніби цього очікуючи, Міюкі заговорила.

– Навіть якщо громадськість схвильована, я знаю що справа вирішена. Також, я знаю, що це сила брата переслідувала Ґу Дзіе. До того ж...

Міюкі пильно поглянула на Тацую.

– Старший брат повернувся неушкодженим. Ось що радує перш за все.

Яскраво посміхнулася Міюкі. Посмішкою, до якої не можна застосувати такі метафори як квітуча або коштовна, про неї можна лише сказати «красива».

– Старший брате, дякую за вашу наполегливу працю.

Втішала Тацую Міюкі.

◇ ◇ ◇

Після цього, Тацуя та Міюкі швидко повернулися до своїх кімнат.

Мінамі також залишила їдальню на HAR.

Фумія й Аяко, теж повернулися до своїх окремих ліжок, дещо невпевнені в їх необхідності свої присутності, Тацуя сказав, що раз він повернувся, охороняти більше не потрібно.

– Фумія, ти ще не спиш?

Як тільки він хотів заснути, звернулася до нього Аяко.

– Не сплю. Що, старша сестро.

Попри спробу заснути, в голосі Фумії не було невдоволення.

– Хм... Нічого такого.

– Не можеш заснути?

На питання Фумії вона лиш гірко всміхнулася.

– До речі, вже минуло досить багато часу, коли ми спали, ось так, поруч.

Всім було добре відомо, що ці брат і сестра дуже добре ладнають. І не тільки на показ, Фумія та Аяко насправді мали гарні відносини. Навіть зараз, обмінюватися лише словесними образами, вони довіряли один одному більше, ніж кому-небудь.

Вони не спали в одній кімнаті ще з початкової школи. Якщо сказати, що вони взагалі не відчували дискомфорту, як чоловік і жінка одного віку, це буде брехня. Але, попри це, лежачи отак, вони відчували наче повернулися в дитинство, коли їм непотрібно було хвилюватися про свою стать.

– Саме так. Чесно кажучи, мені не сподобалося, коли сказали, що я буду з тобою в одній кімнаті, але зараз відчуваю, що можу подякувати Пану Тацуї.

Цього разу вже Фумія відповів гіркою посмішкою.

– Говорячи про пана брата Тацую, здається, він надзвичайно пригнічений... Здається, пані Міюкі змусила його почуватися краще. Думаю що це так. Звісно, мені здається, що вони більше нагадували наречених, ніж брата і сестру.

– Мені справді не перемогти...

Почувши слова Фумії, пробурмотіла Аяко, тоном звичайної дівчинки, а не звичним дамським.

– Фумія, ти теж бачив? – Посмішку пані старшої сестри Міюкі. Я не здатна так посміхатися.

Якби ці слова походили від ревнощів, Фумія також подражнив би. Однак слова його сестри були щирими, Фумія не зміг знайти жодного слова, щоб відповісти їй.

– Звісно, я думаю, що її обличчя і так прекрасне, але... Але лише через нього неможливо мати таку прекрасну посмішку. Як сильно пані старша сестра Міюкі думає про пана Тацую... Я відчуваю, що вона говорила з паном Тацуєю красномовніше, ніж мільйон слів.

Злегка зітхнула Аяко.

Акуратно, щоб Фумія цього не почув.

Однак він не пропустив її самотнього зітхання.

– Мабуть, ось чому пан Тацуя відновив свою енергію.

Аяко замовкла.

Перш ніж настала повна тиша, заговорив Фумія.

– Я знаю, що пані Міюкі красива жінка, але моя старша сестра їй не поступається.

– ...Я не дуже налаштована вислуховувати настільки подібні лестощі.

– Це не лестощі. Старша сестра справді гарна.

– Ти мене переоцінюєш, чи це через мої почуття?

– Нічого подібного. В Четвертій старшій повно хлопців, які хотіли б зустрічатися зі старшою сестрою.

– ...Ти все ще не припинив? Тож дозволь тобі сказати, Ямі-чан.

До вух Аяко долинув звук ковтання слини Фумії.

Аяко посміхнулася і радісно продовжила свої слова.

– Насправді, Ямі-чан, теж красива дівчинка, так? Бо за чутками вона насправді лише переодягаються в хлопця, а насправді є дівчинкою.

– Я не переодягаюся в чоловіка!

– Я таким не захоплюся, але багато разів чуло, що деякі дівчата люблять історії про «особливо близькі стосунки між хлопцями» і часто говорять про Ямі-чан. Хто найкраще підходить Фумії.

– Я також подібним не захоплююся!

Стримав крик Фумія, мабуть, зберігаючи мінімум здорового глузду, що недобре кричати посеред ночі, і відвернувся до Аяко спиною.

– На добраніч!

Загорнувся в ковдру Фумія.

Усміхнувшись, Аяко з вдячністю відповіла «На добраніч».

◇ ◇ ◇

Світанок розчинив невдачу захоплення чи вбивства Ґу Дзіе.

Двадцяте лютого дві тисячі дев’яносто сьомого року. Тацуя з Якумо та його учнями, відвідав сім’ю Чіба.

З метою передачі мертвого тіла Чіби Тошікадзу.

Масакі, який знищив труп Інаґакі «Вибухом», сказав, що буде супроводжувати його, але Якумо знеохотив його, сказавши: «Ми збираємося не вибачатися, а пояснити ситуацію».

Міюкі він лише сказав, що вийде врегулювати інцидент. Їй сказали залишитися в дома, з Фумією, Аяко та Мінамі. Певно, зараз вони розважатимуться. Можливо, вони ліплять солодощі. ...Цілком можливо, що Фумію втягнули в забави трьох дівчат.

Зранку сім’ї Чіба вже повідомили про візит. Тоді ж були описані його причини.

Над родиною Чіба, котра зустріла фургон з тілом Тошікадзу, повисла похмура атмосфера.

– Прийміть мої щирі співчуття.

Як член суспільства, а не як монах, висловив своє співчуття цим людям Якумо, коли вийшов з машин.

– Вибачте за незручності.

Глибоко вклонився голова родини Чіба і батько Тошікадзу, Дзійоічіро. Йому було п’ятдесят, але він сильний і мускулистий, без фізичної слабкості. Але було видно, що втрата сина вдарила по ньому. Його тіло виглядало меншим, ніж було насправді.

Учні Якумо винесли труп Тошікадзу. Обличчя було накрите, але жінка в чорному кімоно заплакала, можливо, тому що могла впізнати його за статурою. Якщо Тацуя пригадав правильно, це була Санае, сестра Тошікадзу.

Серед людей, що їх зустрічали, було ще одне обличчя, знайоме Тацуї. З очей великих майстрів, що славилися як високопоставлені молодші брати родини Чіби, текли сльози.

Ніде не було видно молодшого брата Чіби Тошікадзу, «Кірінджі Чіби», Чіба Наоцуґу. Ходять чутки, що брати не дуже близькі, але навряд чи, настільки, щоб зараз не з’явитися. Здається його не було дома через тренування, чи інші справи.

Остання, кого помітив Тацуя, була Еріка, що стояла в самому кінці лінії зустрічаючих. Чесно кажучи, йому не хотілося її бачити, але він не міг її ігнорувати. Сьогодні він прийшов сюди, бо його основною метою було поговорити з нею.

– Будь ласка, проходьте.

За спини Дзійоічіро вийшли учні, які узяли ноші з тілом Тошікадзу, в учнів Якумо. Після чого Якумо і Тацуя, один за одним, увійшли до головної будівлі.

Тіло Тошікадзу занесли у його кімнату. Зараз поклали на футоні. Його кімната була напрочуд охайною для самотнього чоловіка. Ні, це було не зовсім так. Стіл, шафа та стійка для мечів. Це все що стояло в кімнаті японського стилю на шість татамі.

Ні Якумо, ні його учні нічого особливого не робили. Панахидою займався храм утримуваний родиною Чіба. По-перше, учні Якумо не увійшли до головної будівлі. Зараз вони чекали у фургоні.

Якумо і Тацуя сиділи навпроти Дзійоічіро у вітальні. Сиділи вони на подушках на татамі, а не на зручному дивані з подушками. Якумо і Тацуя були навчені, і сидіти в сейдзо було не складно, але для сучасних людей, які не звикли сидіти на татамі, стиль будинку був незручним.

– Ми просимо вибачення за незручності. Ми хотіли б вибачитися і ще раз подякувати.

Кажучи це, Дзійоічіро вперся руками в Татамі й глибоко вклонився. Поруч з ним сіла Еріка.

Вона була єдиною з присутніх з сім’ї Чіба. Якумо і Тацуя знали, що Дзійоічіро втратив дружину. Вже було підтверджено, що Наоцуґу дома не було. Санае залишилася в кімнаті Тошікадзу. Напевно, вона ще плакала. На відміну від Еріки, у якої навіть на очах сліз не було.

Вона була у формі першої старшої. На відміну від Санае, що була в жалобному. Хоча сукня була довгою, з чим проблем не було, але зелений блейзер та біла сукня все ж виглядали недоречними на фоні землі. До речі, Тацуя був в чорному костюмі.

– Ваш син втратив своє життя при дуже особливих обставинах, тому я зрозумів, що було б краще дати пояснення шановному Чібі. Сподіваюся, ви вислухаєте.

Коли Якумо це сказав, Дзійоічіро знову схилив голову, цього разу злегка.

– Залюбки, будь ласка, повідомте нам. Чесно кажучи, я страшенно розгублений.

– Дякую за розуміння.

Якумо почав розповідь і пояснив, що сталося з Чібою Тошікадзу.

Що він був захоплений та перетворений на маріонетку колишнім древнім магом Дайкану, який, як вважається, є головним винуватцем теракту в Хаконе.

Про те, що вчора ввечері Тошікадзу атакував групу переслідування, що йшла за підозрюваним.

Зчепився з Тацуєю, що був частиною переслідування, і був вбитий.

Що він вже був мертвий, коли бився.

– ...Ми провели ніч виконуючи ритуал розсіювання, тому, думаю, що впливу зла не залишилося.

Коли Якумо закінчив пояснення, Дзійоічіро закрив очі.

Іноді ставало помітно, що його кулак на колінах тремтіли.

– ...Дякую вам за все.

Дзійоічіро, який незабаром розплющив очі, не виявив ознак агресії до Тацуї та його супутника.

Після закінчення розмови, Якумо та його учню подали чай. Дзійоічіро намагався поговорити з Тацуєю, але Еріка першою відвела того у дзюдо.

Дзійоічіро не докорив дочці в її, здавалося б, грубій поведінці. Було зрозуміло, що Тацуя сам хотів поговорити з Ерікою.

Додзьо було порожнім. Через Тошікадзу. Тренування, природно, були скасовані.

Еріка пройшла на центр Додзьо і сіла прямо на дерев’яну підлогу.

Тацуя також сів перед нею.

– Дякую, що привіз брата додому.

Раптово вклонилася Еріка.

І перш ніж Тацуя відповів, підняла обличчя і поглянула йому в очі.

– Скажи мені.

Тон був звичайним. Але її гідний голос відрізнявся від звичайного.

– Ти схопив мага, що перетворив мого дурного брата на маріонетку?

Вона не злилася, називаючи того «дурний брат». Навпаки, це змусило її печаль проявитися.

– Він мертвий. Тіло зберегти не вдалося.

– Невже...

Еріка заскреготала зубами.

Було досить дивно, що Тацуя не чув скреготу зубів.

– Тоді.

Еріка болісно вичавлювала слова.

– Тацуя, ти єдиний хто може бути ціллю помсти.

– Вірно.

Тацуя погодився з нерозумним твердженням Еріки, одним словом.

Сам Тацуя вважав, що він остаточно зупинив Чібу Тошікадзу.

Коли Тацуя кивнув, Еріка засмутилася.

– ...Тацуя-кун, твоя магія щось зробить?

Еріка знала, яку ціну вимагає «відновлення» Тацуї.

Вона розуміла, що неправильно просити Тацую про такий тягар.

Розуміла, що Тошікадзу заплатив життям за свою помилку.

І все ж, вона запитала.

– Мертвих оживити не можливо.

Досить сухим тоном відповів Тацуя.

В ньому не було провини.

У Тацуї не було жодних причин відчувати провину. І в цьому був сенс. І все-таки Еріка не могла не розлютитися бездушне ставлення Тацуї.

– ...Шіба Тацуя! Бийся зі мною!

Намагаючись встати, Еріка встала на одне коліно.

Удар Тацуї, в розвороті, збив її тіло.

Еріки відкинуло до стіни.

Вставши, опершись рукою об стіну, Еріка взяла дерев’яний меч, що висів на ній, і провернулася до центру додзьо.

Тацуя дивився на неї, розслаблено опустивши руки.

Еріка підняла дерев’яний меч перед собою.

Ніби цього й чекав, Тацуя почав рухатись.

Здавалося, не турбуючись про темп, ні швидко, ні повільно, він рушив на Еріку.

– Ха-а-а!

Замахнулася дерев’яним мечем Еріка.

Ноги Тацуї не зупинилися.

Еріка змахнула мечем в низ. Атака мала грубу силу і не мала звичної різкості.

Дерев’яний меч, яким замахнулися, Тацуя схопив однією рукою. Зафіксувавши руку та силу балансу тіла, Тацуя кинув тіло Еріки, потягнувши меч.

Еріка не втрималася і відпустила меч.

Покотившись по підлозі, вона встала на одне коліно, підняла тіло і побачила перед собою вістря дерев’яного меча.

Тацуя направив на неї меч, що відібрав у неї ж.

– Здаюсь.

На очах Еріки, що визнала свою поразку, виступили сльози. Вона оперлася руками на підлогу та опустивши голову, дозволила собі заплакати.

Тацуя стояв перед нею, поки Еріка не перестала плакати.

З якоїсь причини, за цей час ніхто не прийшов.

– ...Дівчина плаче, тож дай хустинку.

Гірко посміхнувшись Тацуя простягнув Еріці хустинку.

– Повертати непотрібно.

– Дякую!

Витерши сльози, отриманою від Тацуї хустинкою, Еріка прочистила ніс, і можливо не задовольнившись результатом, витерла очі рукавом піджака.

– ...Як можна? Якби меч був справжній, руку відрізало б.

Раптово почала скаржитися Еріка. Здавалося, вона хотіла докорити Тацую, через те, що той схопився за лезо дерев’яного меча голою рукою.

– Цей меч дерев’яний.

Тацуя з гіркою посмішкою, поглянув на дерев’яний меч, кинутий після матчу на підлогу.

– Хм.. Раптово вдарив ногою!

– Бій вже розпочався.

– Хм-нн...

З жалем застогнала Еріка. Прийшовши в себе.

Зі своїми плачучими та опухлими очима і чистим поглядом, наче її одержимість розвіялася, вона запитала у Тацуї.

– … Тацуя-кун. Дурний старший брат був сильним.

– Так. Чіба Тошікадзу був сильним, навіть коли став маріонеткою.

– Так... Комплімент Тацуї-куна — найщиріші співчуття для дурного брата.

Сказала Еріка, повернувшись спиною.

Вона не вибачилася зате, свідком чого став Тацуя.

Він теж не мав наміру вимагати вибачення.

◇ ◇ ◇

Після того, як Дзійоічіро і його найкращий учень особисто провели гостей, Якумо з хитрою усмішкою звернувся до Тацуї, що сидів на сусідньому сидінні у фургоні.

– Я гадав твої щоки матимуть кілька червоних слідів.

– Еріка не задовольнилася б, якби я піддався.

– Он воно як.. Хоч і дівчина, та в ній тече кров воїнів.

Сказав Якумо, після чого, лиходійським сміхом розсміявся «хі-хі-хі...».

– Чим збираєшся зайнятися сьогодні?

Поцікавився він у Тацуї.

– Повернулися до головного дому і звітуватиму голові родини.

– Особисто? Не телефоном?

– Так. Я готовий до догани.

– Не думаю, що тебе лаятимуть...

Сам спонсор родини Йотсуба Тодоу Аоба, просив Якумо «приглянути за Шібою Тацуєю, щоб він не перестарався». Основною вимогою Тодоу що до минулої ночі було, щоб Тацуя та Міюкі уникнули подальшої уваги з боку USNA, але все і так було в межах його запиту.

Так би мовити, фінал відповідає задуму спонсора, і не має жодного моменту за який можна лаяти.

Однак Тацуя цього не знав. Навіть якщо він знає про існування спонсора, на ім’я Тодоу Аоба, вони не знайомі. Навіть в обличчя його не знає.

Словам Якумо нічого не залишалося як бути чіткими.

– Насправді не думаю що тітку це цікавить. Але формальності важливі.

– Схоже, ти ідеш вибачитися для себе. Тобі теж важко.

Тацуя відповів гіркою посмішкою і нічого не сказав. Він рефлекторно подумав, що йому важче ніж Якумо, але розсудливо нічого не сказав, щоб не потрапити в пастку.

– Збираєшся повідомити Казамі?

– Я зроблю це завтра, бо сьогодні найкращий час, щоб вирішити певні справи та відвідати головний будинок.

– Так. Хай щастить.

Після цього, вони не про що конкретно не говорили й Тацую висадили перед його домом.

◇ ◇ ◇

Тацуя сказав Якумо, що поїде до головної сім’ї, але місцем, яке він насправді відвідав, це відділення Магічної асоціації Канто в Йокогамі. Коли, перед візитом він подзвонив, щоб перевірити зручність, йому сказали, що Мая в Магічній асоціації та щоб знайшов час відвідати її.

Залишивши Мінамі наглядати за домом, Тацуя з Міюкі, Фумією та Аяко направився до Бей-Хіллз Таувер Йокогами. Однак, він не хотів брати цих трьох з собою, але він не міг їм відмовити (головним чином Міюкі) поїхати з ним.

Четверо людей, прибувши до відділення Магічної асоціації Канто, буди супроводженні до найрозкішнішої приймальні. Очевидно, після цього відбудеться рада кланів в онлайн режимі, Коуічі, Катсуто та Шіппо Такумі, як Мая, прийшли до відділення Канто, але схоже, Мая отримала право користуватися цією кімнатою, оскільки була дамою.

– О, усі зібралися. Ласкаво просимо.

Сказала Мая, привітавши четвірку на чолі з Тацуєю. Хаяма, як завжди, в ідеальній стійці стояв позаду дивану, на якому вона сиділа.

Перш ніж їм запропонували сісти, Тацуя глибоко схилився перед Має.

– Матінко.

Зваживши на місце, яке називають Магічною асоціацією, Тацуя звернувся відповідно до його нинішнього сімейного статусу.

– Прошу вибачення за невдале завершення місії.

Мая прийняла його вибачення з посмішкою.

– Я чула про все вчора. Гадаю, що тут нічого не поробиш, тож, пан Тацуя, тобі теж не потрібно хвилюватися.

– Дуже вам дякую.

Хоч Тацуя і подякував, він не був настільки наївним, щоб думати що усе так просто.

– Шкода, що не вдалося отримати тіло Ґу Дзіе, але... Ти впевнений, що він загинув?

– Так.

Хоча Мая сказала не турбуватися, але чого ж вона хотіла досягти своїм пробаченням.

Тацуя приховав свою настороженість і кивнув.

– Як ти підтвердив його смерть? Я питаю про всяк випадок, оскільки деякі люди можуть мати подібні питання.

Тут не було чого приховувати.

– На основі уроку з Примарним кроком Чжоу Гонґцзіня, я розробив нову магію.

– Здається, до вчорашнього дня, у тебе були проблеми з пошуком.

Можливо Мая думала, що він щось приховує. Так розсудив Тацуя.

– Умови використання мають обмеження, лише вчора, вдалося застосувати його в місії.

Звісно, певні деталі він опустив. Але це через більш важливу причину. Тацуя справді так думав, а не виправдовував себе, тому в його голосі не звучало провини.

– Умови? Це які?

На жаль, він не міг цього розповісти. Яким би безстрашним він не був, він не міг сказати «я не міг цим скористатися, поки не обійняв Міюкі».

– ...Це пов’язано з моїми почуттями, тому важко пояснити.

Тацуя розумів, що говорить підозріло і каламутно.

– О, незвично. Ну, добре. Таке буває.

Радісно посміхнулася Мая. Її погляд був спрямований не на Тацую, а на почервонілу Міюкі, що стояла по діагоналі, позаду нього.

З виразу Міюкі, вона, можливо, змогла яку умову приховував Тацуя.

– Можна ще дещо запитати.

– Так, що завгодно.

До цього часу, Мая явно насолоджувалася розпитуючи Тацую.

Але тут в її посмішку при мішався холод леза.

– Чіба Тошікадзу був настільки проблемним?

– ...Ви про що? Він однозначно був сильним ворогом.

– Ні. Здається, ти витратив забагато часу на супротивника, який мав лише озброєння ближнього бою і який не міг продемонструвати свої істинні навички без свого власного спеціального бойового девайса.

Тацуя відчув на своєму хребті холодний піт.

Звичайно, якби він не проявив співчуття до Тошікадзу, розібрався з ним швидше. Він би не витрачав зайвого часу, якби його не затягнула зайва цікавість.

Якщо зауважать, що він проґавив момент для захоплення Ґу Дзіе з цієї причини, це буде важко заперечити.

– Попри те, що він, можливо, не зміг продемонструвати свою істину силу, техніка Ґу Дзіе тимчасово збільшила магічну силу тіла Чіби Тошікадзу. Це лише здогадка, але я майже впевнений.

Щоб відвести від цього, Тацуя сказав те, що не збирався повідомляти.

– Як тимчасово збільшує магічну силу?

Погляд Маї стала гострішою.

– Сорсері Бустер Безглавого дракона розроблені на основі техніки маніпулювання трупами Ґу Дзіе... Цікаво це щось подібне.

Тацуя зрозумів свою помилку, але зараз він ніяк не міг її виправити.

– Думаю це інше. Здається, воно не потребує зовнішнього обладнання.

– То що це, на твою думку?

– ...Якщо припустити, що життєва енергія справді існує, схоже, ця техніка витягає її, вбиваючи ціль, накопичує в трупі та перетворю є її на сайони, збільшуючи силу.

– Життєва енергія... Цікаво. Отже, ця магія активується у вигляді викарбовування на серці трупу. Пан Тацуя, тому ти стер серце Чіби Тошікадзу?

– Дякую за розуміння.

Причина, з якої ми не спостерігали сліди цієї магії в Камакурі, можливо, була в тому, що пан Тацуя розклав серце Генератора.

– Можливо і так.

Тацуя не думав про цю можливість, але після того, як на неї вказали, це безумовно, було можливим.

– Сорсері Бустер – магічний пристрій, створений з людського мозку. Техніка підсилення магічної сили, з якою зіштовхнувся пан Тацуя, використовує як засіб серце. Ми вивчали магію орієнтуючись на розум, але, схоже, ключ до поглиблення нашого розуміння лежить у тілі...

В очах Маї засяяло таємниче світло. Це були очі божевільного вченого.

Тацуя подумав, що слід молитися, щоб це не призвело до експериментів над людьми.

Можливо молитва спрацювала, чи вона зрозуміла, що виглядає дивно, але Мая раптом прийшла до себе.

– Ой, вибачте. Я відволіклась. Пан Тацуя, пані Міюкі, пан Фумія та пані Аяко, будь ласка, сідайте.

Сказавши четвірці сісти, Мая, не озираючись, звернулася до Хаями.

– Пан Хаяма, приготуйте чай для пана Тацуї та решти.

– Зрозумів.

Благоговійно відповів Хаяма, що досі стояв на місці наче статуя і злегка вклонився.

Поки Мая розпитувала Тацую, решта троє, боялися дихнути.

Коли напруга між ними зникла, Міюкі та решта відчули себе живими, смакуючи, поданий Хаямою, чай.

Однак розслаблятися було рано.

– Як ви вже, можливо, здогадалися, після цього відбудеться Рада кланів в онлайн режимі.

В цьому, самому по собі, не було нічого дивного. Про це знав не лише Тацуя, але й інші троє.

Є два способи проведення Ради кланів в онлайн режимі, перший з головних будинків Десяти головних кланів, що підключені до лінії зв’язку, а інший з найближчого відділу Магічної асоціації. Родини Ічідзьо та Футацуґі проживали недалеко від філії в Кіото, в Тохоку, Шікоку та на Кюсю також були відділення, хоча не настільки потужні як в Канто, але їх також можна було використовувати для проведення онлайн-зустрічей.

Через вчорашнє прибирання, цілком можливо що, вона з Коуічі та Катсуто зібралися для обговорення, але коли у справу залучили Шіппо Такумі, природно думати, що відбудеться позачергова рада кланів.

– Відразу, як прибуде вельмишановний Міцуя, ми зможемо почати.

– Є інші проблеми, окрім Ґу Дзіе?

На запитання Тацуї, Мая незграбно, злегка зітхнула..

– Антимагічний рух стає радикальнішим. До цього часу, це були лише радикально налаштовані громадяни, що несправедливо нападали на магів, тому було нормально залишити це в спокої...

Мая кинула оком на Тацую.

– Коли частина «Бланш» фактично напали на мага, а радикал, що повинен був ненавидіти магів скористався магією... Люди, що нічого не знають, розсудили, що це внутрішній конфлікт магів. Якщо широка громадськість вважатиме себе втягнутою в це, наші, магів, позиції погіршаться.

Тацуї захотілося простогнати.

Мая безумовно говорила про залишки Егаліте, яких Тацуя позавчора побив поблизу Першої старшої.

Той чоловік не був магам, а використовувався лише як ретранслятор.

Але довести це неможливо. Навіть пояснити майже неможливо.

Зі смертю Ґу Дзіе, завершилася справа теракту в Хаконе.

Але насіння шкоди, яке він посіяв, безумовно, цвіло і намагалося дати нові плоди.

(Продовження у наступному розділі «Пролог до заколотів»).