[3]

[3]

Субота, двадцять дев’ятого грудня. Це той день, коли Тацуя, ні Міюкі та компанія відправилися до головного дому сім’ї.

Він, Міюкі та Мінамі, пообідали трохи за рано і вийшли з дому ще до обіду.

На жаль, оскільки селищу, де знаходився дім Йотсуби, не присвоєна адреса, скористатися службою доставки не можливо. З цієї причини, багаж збільшився, але пішохідний маршрут складала відстань до станції кабінок, а потім вихід зі станції, тому це не стало проблемою. Він не був важким, оскільки все що у ньому було - це одяг та аксесуари. Він просто був громіздким. А фурісоде, котре що року носила Міюкі, готувала головна сім’я.

Поїздка від дому до станції Кубучізава займе менше години. По дорозі не було жодних проблем, і трійка прибула на станцію.

Тацуя не забув про прохання Куроби Міцуру, яке можна сприймати за попередження про напад. Однак він вважав, що в громадському транспорті не має жодної можливості для атаки. Зіштовхнутися з урядовими організаціями й стати їх ворогами не в стилі Йотсуба. Тацуя очікував, що якщо відбудеться напад, то в цьому місці.

Автомобіль, що їх забере, вже прибув. Водій йому був знайомий. Здається у нього були хороші стосунки з Мінамі, що працювала в домі родини до минулого року, і вони з посмішкою обмінювалися словами. Він поглянув на Тацую, ніби дивився на щось не живе.

Тацуя, що завершив завантажувати багаж, провів Міюкі до машини. Оскільки їй не сподобався погляд водія на Тацую, сіла вона неохоче. Тацуї хотілося б, щоб водій, який приїхав за Міюкі, навчився бути трохи біль стриманіший, для уникнення зайвих неприємностей, але водій, організований дворецьким Охара, віддавав перевагу майстерності та мужності, а не привітності. Необхідними навичками є не лише водіння, але й навички бою, на випадок непередбаченої ситуації, він може бути трохи незграбним.

Та була ще одна причина, чому Тацуя поквапив Міюкі сісти в машину. Як він і очікував, за ними спостерігали. Було відчуття, що стежили за автомобілем, а не за Тацуєю та його компанією.

Якщо серед гілок є зрадник або заколотники, їм нескладно буде дізнатися, що ця машина приїхала з головного дому Йотсуби, щоб забрати Міюкі. Насправді Тацуя не думав що вони реально діятимуть, але незалежно від його думок, реальність не зміниться.

Однак поглядів, що за ними спостерігали, було менше, ніж він очікував. І це турбувало Тацую. У нього склалося враження, що знаючи їх місце призначення, їм готували пастку. Якщо інформація просочилася, це можливо.

І поки не було жодних ознак, якихось дій. Використання магії для інших цілей, крім самооборони не законне. Він не міг використовувати магію, щоб усунути спостерігачів, як і без магії. Єдиним варіантом у цій ситуації було лише негайно їхати звідси.

На пасажирське місце сіла Мінамі. З переднього сидіння було легше стежити за оточенням, але Тацуї нічого не залишалося, як оглядатися із заднього сидіння, бо Мінамі швидко сіла на пасажирське сидіння і скромно відмовилася поступатися місцем.

Шлях до будинку перерізалися, незабаром після виїзду з міста, коли приватні будинки зникли.

У зону спостереження Тацуї потрапив підозрілий транспорт.

– А, як ви, брате...

– Це напад!

В тому, що Міюкі помітила зміни на обличчі брата, перш ніж він встиг швидко вигукнути попередження, не було нічого дивного, але якби він попередив, це викликала б непотрібну затримку. Навіть зараз через переривання слів Міюкі, виникла не велика затримка.

– Гранатометні снаряди два попереду, один позаду.

Реагуючи на слова Тацуї, Мінамі спробувала розгорнути магічний об’єктно і жаростійкий бар’єр.

Але від одинадцяти людей, була випущена хаотична і половинчаста магічна послідовність..

Цілю атаки був самохідний транспорт Тацуї та компанії. Одинадцять магічних послідовностей, спрямовувалася на магію створення бар’єра Мінамі та втручається в нього, ніби сперечаючись між собою, викликали ефект подібний до впливу Перешкод, при яких хаотичні шари магічних послідовностей заважають одна одній і перешкоджають. Ні, не «ніби». Зважаючи, що всі одинадцять магічних послідовностей були налаштовані на один результат, це навмисно створений конфлікт.

Тацуя, вважав що це не випадковість. Таку злагодженість не натренувати за одну ніч.

Щоб використовувати магічні навички для перешкод побудові магії. Це техніка магів, що не можуть використовувати магію, магічна техніка бою вдосконалених експериментальних тіл, які не змогли стати магами.

– Мінамі, перерви магію.

– Ха? Так!

Не чекаючи відповіді Мінамі, Тацуя підняв праву руку по діагоналі в гору. CAD з повністю мисленнєвим контролем на грудях був підключений до спеціалізованого CAD у формі браслетів на його зап’ясті «Сілвер Торус», що підтримували мисленнєві операції.

Втративши силу польоту, снаряди гранатометів розлетілися в повітрі й розсипалася частинами по дорозі.

Та ж доля спіткала і снаряди з гранатомета випущені поспіль другим і третім пострілами.

Машина групи Тацуї проїхала повз невеликий вибух.

В результаті падіння снаряди вибухнули. На щастя, відокремлений вибуховий снаряд не вибухнув.

Тацуя махнув лівою рукою, ніби проганяючи комах над головою.

Активувавши магію Розкладання техніки.

Магічні послідовності в середині активації, що зумовили перешкоди, здуло.

– Повертаємось до міста.

Хоч Мінамі стиснулася на передньому сидні, від того що він перехопив на себе роль ескорту, Тацуя наказав водієві розвертатися.

Однак водій просто поглянув, гранатомет що стирчав з вікна машини, що переслідувала їх, у дзеркалі й не натиснув на гальма чи повернув кермо, для розвороту.

Не послухавши Тацую, він був готовий прориватися.

– Розвертайте машину до міста!

Повторила вказівку брата Міюкі.

– Зрозумів!

Водій негайно виконав наказ Міюкі.

– Мінамі, залишаю Міюкі на тебе.

Звернувся до Мінамі Тацуя, дістаючи з-за пазухи термостійкі, куленепроникні сонцезахисні окуляри.

– Т-так!

Далі Тацуя, ховаючи обличчя за сонцезахисними окулярами, що личили його обличчю, звернувся до Міюкі.

– Міюкі, зустрінемось перед станцією.

– Старший брате?!

Тацуя відчинив вікно, а водій увійшов у поворот.

Оскільки чотирьох колісні автомобілі цієї епохи мали досконалу систему бічного антиблокування, повороти конструктивно не можливі, але оскільки вони оснащені 4WS2 з високим ступенем свободи, досвідчені водії можуть входити у поворот, близький до повороту на місці. Зараз це називалося не різким поворотом, а розворотом.

У той момент, коли машина повернулася, Тацуя, скористався відцентровою силою і вистрибнув з вікна заднього сидіння. Приземлившись комбінацією «стрибків» та «інерційного контролю», він розібрав вогнепальну зброю нападника попереду і не допустив подальшої стрілянини по машині.

Озирнувшись назад, зняв колеса машини в процесі повороту, що переслідувала машину з Міюкі. Ненадовго пролунав високий звук скрипу, тертя кузова автомобіля по дорожньому покриттю.

Тацуя переконався, що автомобіль з Міюкі попрямував до міста і скочив на найближчого нападника.

Схоже, той не очікував такої атаки. Попри це, реакція опонента була швидшою. Розібрана вогнепальної зброї не викликала розгубленості. Чоловік, у формі компанії доставки, дістав зі спини бойовий ніж проти беззбройного Тацуї. Через захисну дужку для захисту пальців, цей ніж нагадував кастет з лезом.

«Зміцнені солдати Сил Самооборони, ні штучні екстрасенси!»

Екіпірування для ведення ближнього бою, що не покладаючись на вогнепальну зброю. Жоден рядовий солдат чи злочинець не володів би таким. Беручи до уваги магічну послідовність, що навмисно створювала конфлікт раніше, ці бійці провал розвитку мага, мабуть, це штучні екстрасенси, що не змогли стати магами.

Випад ножем. Було видно лезо зі спеціальної нержавіючої сталі, заряджене електрикою. Тацуя побачив це очима та «поглядом духів», перш ніж впізнав в опоненті екстрасенса. Навіть якщо вміло ухилитися від цього леза, отримаєш пошкодження від іскор неприродно накопиченого електричного заряду. І не рівня заряду електрошокера. Це був смертельний рівень енергії.

Та не просто ухилитися від ножа в останній момент, а значно легше відскочити назад.

Від ріжучої кромки леза вилетіли іскри. Вони полетіли від ножа в руку чоловіка.

Здавалося, що він на всякий випадок, носив захисний костюм. Схоже, його не вражало електричним струмом. Чоловік був вражений іншим.

Долоня Тацуї, що негайно підскочив, вдарила чоловіка, який завмер від шоку, що його зрадили його здібності й той втратив свідомість. Дух чоловіка вибила вібраційна хвиля, якою він добре володів поряд з унікальною магією.

Від такого простого трюку, ніж чоловіка з легкістю, самовільно розчинився. Одночасно, коли Тацуя відстрибнув назад, він застосував тонко сконцентровану техніку Переривання техніки, щоб розвіяти магічну техніку, що концентрувала заряд. Сучасна магія від самого початку народилася в результаті досліджень психічних здібностей. Тацуї та іншим добре відомо, що психічні здібності та магія - це по суті, одне і те ж.

Коли чоловік упав, головний убір, уніформи, у формі блайзера, що він носив досить низько, щоб приховати обличчя, злетів. Обличчя чоловіка виглядало років десь на п’ятдесят.

Тацуя не встиг роздивитися чоловіка. Вороги наближалися з обох сторін з величезною швидкістю. Вони носили такий самий робочий одяг та головний убір тієї ж компанії, що і той чоловік, якого він переміг. Не варто і розмірковувати, вони його союзники.

Їх швидкість була зрівняною з Ерікою, найшвидшим магом, якого він знав.

Але фізичний контроль.

«Незграбний»

З невеликою різницею, його атакували два екстрасенси. Тацуя зробив крок, наважившись атакувати чоловіка праворуч, який би досягнув його першим.

Вони не зіштовхнулися. А просто пройшли повз. Коли Тацуя зупинився за чоловіком, ноги чоловіка все ще рухалися.

Екстрасенс, що атакував зліва, пройшов повз, атакуючого справа.

Саме його Тацуя і чекав.

Той кинувся з ножем.

Він ухопив того за голову.

Вібраційна хвиля, з долоні Тацуї, що ухилився від ножа й обійшов зі спини, струснула мозок екстрасенса.

«Він помер?»

Якусь мить, він запідозрив, сильніший результат, ніж передбачав, але коли помітив, що чоловік, котрий сповз на дорогу, подає ознаки життя, Тацуя переключив увагу на екстрасенса, що розвернувся до нього.

На тіло чоловіка діяла магічна послідовність прискорення. Інформаційного тіла, що відповідало техніці інерційного контролю управління, видно не було. У такому випадку, слід було витримати навантаження, що перевищує межу витривалості людського тіла, але атакуюча поза чоловіка не порушилася.

«Теж модифіковане тіло? Правильно»

Опонентами були штучні екстрасенси з фізичним зміцненням. Посилені солдати, що вміють контролювати магію, котрі були розроблені у першій половині виру двадцятилітньої світової війни і ніколи не були завершені. Здається, цією ж концепцію спробували проводити генетичні маніпуляції в Німеччині, але в Японії було прийнято посилення наркотиками.

Причиною чому розвиток штучних екстрасенсів з фізичним посиленням був визнаний провальним і від плану відмовились, є те, що діапазон психічних здібностей замалий, іншими словами вони діють на зброю на відстані максимум тридцять сантиметрів або менше. Понад цю відстань не можливо зберегти магічну послідовність, необхідну для модифікації події. Вони могли спроєктувати лише розбитий сайоновий інформаційний орган, що не впливав на подію.

«Значить це не було абсолютно безглуздо? Навмисно модулювати неповну магічну формулу, щоб завадити дублюванню магії. Розумні люди є скрізь»

У будь-якому випадку, якщо вони експериментальні штучні екстрасенси зі зміцненим тілом, їм повинно було бути більше шістдесяти років. Чи ефект від заходів зміцнення стримує молодість, хоча і трохи?

На словах, саме така кількість інформації пройшла у свідомості Тацуї, але з позиції часу, пройшло менше одної десятої секунди. А тим часом тіло Тацуї рухалося, щоб перехопити чоловіка, який, за допомогою магії прискорення перетворився на кулю.

Попри те, що швидкість руху супротивника була надзвичайною, вона не є винятковою, для бойових мистецтв. В очах Тацуї це було просто незграбно. Можливо, варто зважити на той факт, що він порівнював його з Якумо та Янаґі, але навіть на більш загальному рівні, об’єктивно, є те, в чому він технічно поступався.

Справа не в недостатності тренувань. Штучний екстрасенс, який лише збільшив швидкість, не зміг встигнути за підвищеною швидкістю. Він не зміг встигнути за швидкістю, прискореною магією.

Наскільки Тацуя знав, найшвидшим магом була Еріка, але якщо просто швидко рухатися, є багато магів, які можуть стати швидшими за неї. Можливо, це можливо для Янаґі та Казами. Судячи з магічної сили, це повинно бути можливим для Міюкі, Маюмі та Катсуто. Тацуя думав, що на це здатен і Ічідзьо Масакі. Але вони не використовували такий рівень магічного самоприскорення в бою. Не тому, що в цьому немає потреби, а тому, що вони не можуть керувати прискореним тілом.

Сама Еріка мала вроджений талант точно контролювати своє тіло з користю, не втрачаючи рівноваги на такій швидкості. Таке не зробити з простою імітацією. Це було безладно, тож з цим не легко впоратися.

Тож він так і зробив.

Тацуя злегка розкрив обидві долоні.

Його долоня обхопила зап’ястя штучного екстрасенса, що тримав ніж збоку.

Здавалося, що він попався, це нагадувало сцену коли Янаґі мав справу з генератором Безглавого дракона на Турнірі дев’яти шкіл.

Тацуя анігілював свою вагу та інерцію і піддався на руці чоловіка, наче на турніку.

Він анігілював вагу та інерцію лише на мить.

На витягнутій руці чоловіка раптово з’явилася вага і тіло чоловіка потягнуло в низ

Ноги Тацуї натиснули на руку чоловіка.

Стрибнувши, перевернувшись навхрест, він ударив чоловіка в голову.

Непритомний чоловік грюкнувся на дорогу, а Тацуя, вирівнявшись в повітрі, як тільки приземлився, відправився до наступної цілі.

Кількість ворогів, яких він помітив супер сприйняттям, дорівнювала двадцяти восьми. Серед них дев’ять штучних екстрасенсів. Конфлікт створили одинадцять екстрасенсів, ще один, можливо, був в машині переслідування. Дев’ятнадцять звичайних людей, що не були штучними екстрасенсами й не мали надзвичайної сили, вже почали рятуватися.

Однак Тацуя не збирався залишати вцілілим навіть одного з них.

На жаль, приїхала поліція, і Тацуя залишив місце події, розібравшись з двадцятьма людьми. Обережно уникаючи очей поліції, не поспішаючи, він подолав шлях до станції, приєднавшись до Міюкі та інших.

Було вже близько шістнадцяти годин.

– Старший брате, ви в порядку!

Міюкі, що пила чай у залі очікування, вискочила звідти, як тільки помітила його силует.

– Вибач, я змусив вас чекати.

Тацуя погладив Міюкі, що вже збиралась його обійняти, по голові, і увійшов до зали очікування де була Мінамі, що залишалася з Міюкі.

– Мінамі, дякую за старанну працю.

– Ні, головніше, що ви в безпеці.

Махнувши Мінамі, що встала і вклонилася, сісти, Тацуя також сів навпроти неї.

Звісно Міюкі сіла поряд з ним. А поряд з Мінамі стояв багаж трьох людей.

– Що сталося з машиною?

– Повернулася назад.. Я впевнена, що напад був записаний вуличними камерами, тому попросила не повертатися до головного дому на пряму. ...Чи краще було б йому залишитися?

Тацуя з усмішкою заспокоїв сестру, що підняла стривожене обличчя, торкнувшись до її щоки.

– Ні, ти правильно розсудила. Ти надто хвилюєшся, Міюкі.

– Дуже дякую...

Опустила погляд і почервоніла Міюкі, Мінамі що спостерігала за цим, з порожнім поглядом подумала «що знову?».

Однак, як тільки Тацуя повернув на неї погляд, вираз обличчя Мінамі швидко повернувся до покірності.

В погляді Тацуї, спрямованому на неї, були домішки тіні приголомшення, можливо тому, що він не пропустив цього моменту зміни. Мінамі стійко витримала відчуття незручності.

На щастя Тацуя не мав такої звички, щоб довго дивитися на Мінамі.

Він негайно повернув свій погляд назад на Міюкі й забрав свою руку з її щоки.

– Ах...

Ігноруючи голос Міюкі, що висловила жаль, Тацуя сказав своїй сестрі зв’язатися з головним домом.

– Сьогодні ми повернемось додому. Повернемося завтра, тож попроси забрати тебе.

Прибути до головного будинку у новорічний вечір, від самого початку, не було проблемою. Вони зробили це сьогодні, тому що він розглядав можливість непередбаченої аварії, ні, диверсії.

На жаль, його занепокоєння виправдались, але саме тому їм не потрібно сьогодні переборщувати.

– Зрозуміла.

Міюкі негайно дістала мобільний інформаційний термінал і зв’язалася з головним домом.

– Тим хто відповів на виклик був дворецький Охара. Охара неодноразово запитав чи в безпеці Міюкі, і ще більше разів вибачився за незручності і неодноразово наполягав, що відправить машину, щоб її забрати.

– ...Пане Охара, зараз я хочу повернутися до дому.

Міюкі нарешті обурилась. Ні це звучало не так голосно, як різко, але холодний голос дав співрозмовнику зрозуміти, що можливості змінити думку не має.

– Так, я зрозумів.

Голос Охари, по той бік лінії звучав так, ніби він виправився і занервував.

Міюкі сприйняла це за можливість і вирішила надавити на нього.

– Будь ласка, передайте тіточці, що я доповім про все, після того, як повернуся додому.

– Залиште це мені.

– Тож я хотіла попросити машину, щоб забрала мене завтра.

– У будь-який час, за вашим бажанням.

Зазвичай Охара завжди мав надмірні манери, але вона не пам’ятала, щоб він говорив настільки відверто. Міюкі таємно пошкодувала, що була надмірно грубою і поглядом запитала Тацую, що відповісти.

Тацуя повернув до неї екран термінала, на якому набрав «десять ранку».

– Тоді, можете, будь ласка, о десятій ранку?

– Приймаю зі всією шаною.

Негайно відповів Охара.

Міюкі замислилася, чи справді це нормально, але змінила свою думку, на ту, що їй не варто про це турбуватися.

– Дякую, побачимося завтра

– Так, пані Міюкі, будьте обережні на шляху додому.

Це прозвучало так, ніби він щось задумав, але Міюкі подумала, що щось не так почула через хвилювання і поклала трубку.

◇ ◇ ◇

Тацуя та його компанія, ні словом не обмовилися про інцидент, поки не повернулися додому.

Повернувшись додому, вони переодягнулись і не розпакувавши багаж, зібралися у вітальні, і нарешті наказ про мовчання був скасований.

Міюкі та Мінамі принесли чай та каву. Каву заварила Міюкі для Тацуї, а чай заварила Мінамі для Міюкі та себе. Виглядало трохи затратно готувати напої у двох, але Тацуя від самого початку вирішив не говорити про це.

– Міюкі та Мінамі, дякую вам. Мінамі, ти теж сідай.

Він подякував Міюкі, за старання і дозволив Мінамі, що збиралася піти за обідній стіл, сісти на дивані.

– Противник, що сьогодні нас атакував.

Коли Міюкі сила поруч з ним, а Мінамі сіла навпроти неї, Тацуя почав говорити, проте, що ці двоє хотіли дізнатися.

– Це були відставники Сил Самооборони, основною силою яких була, невдала розробка Сил Самооборони, штучні екстрасенси з підсиленими тілами.

– Чому Сил Самооборони...

Цим словами Міюкі запитала про причини, а не правдивість. Оскільки брат сказав що вони були солдатами, для Міюкі це було незаперечним фактом.

– І що за «штучні екстрасенси зі зміцненими тілами»?

– Я не знаю причин. Я не зміг запитати, тому що прибула поліція, поки я знешкоджував нападників. Штучні екстрасенси зі зміцненим тілом…

Тацуя розповів Міюкі про процес розвитку штучних екстрасенсів. Він вагався говорити про це перед другим поколінням модифікованих людей, Мінамі, але розсудив, що буде грубо поводитися обережно.

– ...Розвиток штучних екстрасенсів припинили більше сорока років тому. Тим хто став об’єктом експериментів, повинно бути більше шістдесяти років. Я чув, що їх утримують в колишній префектурі Гунма або колишній префектурі Нагано, але очевидно їх утримували десь в Сува та Мацумото.

– Вони були під наглядом більше сорока років...

Пробурмотіла Мінамі.

– Їм не доручали місій, а просто закрили.

Можливо, вона стримала сльози, бо закрила очі та опустила обличчя.

– ...Але чи можна вивести суб’єктів з такого об’єкта? Навіть якщо вони добровольці, вони все ж живе свідчення експериментів над людьми. Для нас це факт, але військові однозначно хотіли б приховати цей факт від світу, особливо від ЗМІ.

Міюкі була вражена думкою Мінамі.

– Можливо, той хто наказав нас атакувати, був у досить високому званні...

– Ні це не можливо.

Тацуя однозначно заперечив побоювання Міюкі.

– Якби за лаштунками стояло командування Сил Самооборони, воно б не відправило на мене недоробки. Навіть якби вони підіслали експериментальні зразки, вони повинні були підготувати сильніші. Такі надто потужні, щоб розпоряджатися з ними самостійно.

Іншими словами, якщо це високопосадовець Сил Самооборони, він би відправив на утилізацію експериментовані зразки, що навіть не могли б перемогти Тацую, але хоча б викликали у нього проблеми. Оскільки це було досить ймовірно, думати про це стало неприємно, Міюкі вирішила змінити тему.

– Пані Юка знала, що на нас нападуть.

– Вірно. І, мабуть, думала, що нападу не буде, якщо вона буде з нами.

Тацуя беземоційно нахилив чашку з кавою.

– Також є попередження пана Куроби.

Тацуя вже повідомив Міюкі про погрозу Міцуру, але представив її як пораду.

– Я не хочу про це думати, але сьогоднішній напад, швидше за все, був організований кимось з гілок.

– ...Це моя вина?

Зніяковіло запитала Міюкі.

– Ні.

Тацуя негайно похитав головою.

– Принаймні пан Куроба сказав, що все було не так. Навіть ті, хто напав сьогодні, здавалося, не були націлені на Міюкі.

Фактично, не було доказів того, що ціль сьогоднішнього нападу не була Міюкі. До того ж здавалося, зловмисники, не були впевнені на кого напали.

Однак у Тацуї не було бажання бути безглуздо чесним.

– Можна припустити, що хтось не хоче, щоб Міюкі відвідала новорічне святкування. Однак цілком можливо, що вони намагаються відкласти призначення наступного глави, а не перешкодити Міюкі успадкувати Йотсуба. Якщо метою є завадити Міюкі не стати главою, не розумно цілитися в ту точку де ми вийдемо зі станції Кубучізава. Раціональніше і швидше атакувати будинок, коли я відправлюсь до FLT.

Висловив правдоподібні міркування Тацуя, вдало поєднавши відомі йому таємниці та сьогоднішній інцидент.

– Невже... – Ні, я впевнена, що ви маєте рацію.

Примусово переконала себе Міюкі.

Тацуя відчув у грудях легкий біль, але заспокоїти Міюкі, зараз було вищим пріоритетом. Він розумів, що це лише відкладання проблеми, але відкладання мало бути більш конструктивним, ніж змушувати її хвилюватися.

– Міюкі, час зателефонувати тітці.

– О, вірно.

Тацуя встав і попрямував до їдальні.

Міюкі стояла перед камерою, а Мінамі скористалася пультом, стоячи по діагоналі позаду неї.

Мая посміхнулася на екрані й прийняла вибачення Міюкі, сказавши, що з нетерпінням чекає зустрічі з нею завтра.

◇ ◇ ◇

У вечері, того ж дня. Молодий офіцер Сил Самооборони з бази Мацумото, загинув в жорстокому інциденті в Кубучізаві. Наступного ранку, пресу повідомили, що йому не пощастило і він помер, намагаючись зупинити конфлікт між бандами.