Субота, двадцять дев’ятого грудня. Це той день, коли Тацуя, ні Міюкі та компанія відправилися до головного дому сім’ї.
Він, Міюкі та Мінамі, пообідали трохи за рано і вийшли з дому ще до обіду.
На жаль, оскільки селищу, де знаходився дім Йотсуби, не присвоєна адреса, скористатися службою доставки не можливо. З цієї причини, багаж збільшився, але пішохідний маршрут складала відстань до станції кабінок, а потім вихід зі станції, тому це не стало проблемою. Він не був важким, оскільки все що у ньому було - це одяг та аксесуари. Він просто був громіздким. А фурісоде, котре що року носила Міюкі, готувала головна сім’я.
Поїздка від дому до станції Кубучізава займе менше години. По дорозі не було жодних проблем, і трійка прибула на станцію.
Тацуя не забув про прохання Куроби Міцуру, яке можна сприймати за попередження про напад. Однак він вважав, що в громадському транспорті не має жодної можливості для атаки. Зіштовхнутися з урядовими організаціями й стати їх ворогами не в стилі Йотсуба. Тацуя очікував, що якщо відбудеться напад, то в цьому місці.
Автомобіль, що їх забере, вже прибув. Водій йому був знайомий. Здається у нього були хороші стосунки з Мінамі, що працювала в домі родини до минулого року, і вони з посмішкою обмінювалися словами. Він поглянув на Тацую, ніби дивився на щось не живе.
Тацуя, що завершив завантажувати багаж, провів Міюкі до машини. Оскільки їй не сподобався погляд водія на Тацую, сіла вона неохоче. Тацуї хотілося б, щоб водій, який приїхав за Міюкі, навчився бути трохи біль стриманіший, для уникнення зайвих неприємностей, але водій, організований дворецьким Охара, віддавав перевагу майстерності та мужності, а не привітності. Необхідними навичками є не лише водіння, але й навички бою, на випадок непередбаченої ситуації, він може бути трохи незграбним.
Та була ще одна причина, чому Тацуя поквапив Міюкі сісти в машину. Як він і очікував, за ними спостерігали. Було відчуття, що стежили за автомобілем, а не за Тацуєю та його компанією.
Якщо серед гілок є зрадник або заколотники, їм нескладно буде дізнатися, що ця машина приїхала з головного дому Йотсуби, щоб забрати Міюкі. Насправді Тацуя не думав що вони реально діятимуть, але незалежно від його думок, реальність не зміниться.
Однак поглядів, що за ними спостерігали, було менше, ніж він очікував. І це турбувало Тацую. У нього склалося враження, що знаючи їх місце призначення, їм готували пастку. Якщо інформація просочилася, це можливо.
І поки не було жодних ознак, якихось дій. Використання магії для інших цілей, крім самооборони не законне. Він не міг використовувати магію, щоб усунути спостерігачів, як і без магії. Єдиним варіантом у цій ситуації було лише негайно їхати звідси.
На пасажирське місце сіла Мінамі. З переднього сидіння було легше стежити за оточенням, але Тацуї нічого не залишалося, як оглядатися із заднього сидіння, бо Мінамі швидко сіла на пасажирське сидіння і скромно відмовилася поступатися місцем.
Шлях до будинку перерізалися, незабаром після виїзду з міста, коли приватні будинки зникли.
У зону спостереження Тацуї потрапив підозрілий транспорт.
– А, як ви, брате...
– Це напад!
В тому, що Міюкі помітила зміни на обличчі брата, перш ніж він встиг швидко вигукнути попередження, не було нічого дивного, але якби він попередив, це викликала б непотрібну затримку. Навіть зараз через переривання слів Міюкі, виникла не велика затримка.
– Гранатометні снаряди два попереду, один позаду.
Реагуючи на слова Тацуї, Мінамі спробувала розгорнути магічний об’єктно і жаростійкий бар’єр.
Але від одинадцяти людей, була випущена хаотична і половинчаста магічна послідовність..
Цілю атаки був самохідний транспорт Тацуї та компанії. Одинадцять магічних послідовностей, спрямовувалася на магію створення бар’єра Мінамі та втручається в нього, ніби сперечаючись між собою, викликали ефект подібний до впливу Перешкод, при яких хаотичні шари магічних послідовностей заважають одна одній і перешкоджають. Ні, не «ніби». Зважаючи, що всі одинадцять магічних послідовностей були налаштовані на один результат, це навмисно створений конфлікт.
Тацуя, вважав що це не випадковість. Таку злагодженість не натренувати за одну ніч.
Щоб використовувати магічні навички для перешкод побудові магії. Це техніка магів, що не можуть використовувати магію, магічна техніка бою вдосконалених експериментальних тіл, які не змогли стати магами.
– Мінамі, перерви магію.
– Ха? Так!
Не чекаючи відповіді Мінамі, Тацуя підняв праву руку по діагоналі в гору. CAD з повністю мисленнєвим контролем на грудях був підключений до спеціалізованого CAD у формі браслетів на його зап’ясті «Сілвер Торус», що підтримували мисленнєві операції.
Втративши силу польоту, снаряди гранатометів розлетілися в повітрі й розсипалася частинами по дорозі.
Та ж доля спіткала і снаряди з гранатомета випущені поспіль другим і третім пострілами.
Машина групи Тацуї проїхала повз невеликий вибух.
В результаті падіння снаряди вибухнули. На щастя, відокремлений вибуховий снаряд не вибухнув.
Тацуя махнув лівою рукою, ніби проганяючи комах над головою.
Активувавши магію Розкладання техніки.
Магічні послідовності в середині активації, що зумовили перешкоди, здуло.
– Повертаємось до міста.
Хоч Мінамі стиснулася на передньому сидні, від того що він перехопив на себе роль ескорту, Тацуя наказав водієві розвертатися.
Однак водій просто поглянув, гранатомет що стирчав з вікна машини, що переслідувала їх, у дзеркалі й не натиснув на гальма чи повернув кермо, для розвороту.
Не послухавши Тацую, він був готовий прориватися.
– Розвертайте машину до міста!
Повторила вказівку брата Міюкі.
– Зрозумів!
Водій негайно виконав наказ Міюкі.
– Мінамі, залишаю Міюкі на тебе.
Звернувся до Мінамі Тацуя, дістаючи з-за пазухи термостійкі, куленепроникні сонцезахисні окуляри.
– Т-так!
Далі Тацуя, ховаючи обличчя за сонцезахисними окулярами, що личили його обличчю, звернувся до Міюкі.
– Міюкі, зустрінемось перед станцією.
– Старший брате?!
Тацуя відчинив вікно, а водій увійшов у поворот.
Оскільки чотирьох колісні автомобілі цієї епохи мали досконалу систему бічного антиблокування, повороти конструктивно не можливі, але оскільки вони оснащені 4WS2 з високим ступенем свободи, досвідчені водії можуть входити у поворот, близький до повороту на місці. Зараз це називалося не різким поворотом, а розворотом.
У той момент, коли машина повернулася, Тацуя, скористався відцентровою силою і вистрибнув з вікна заднього сидіння. Приземлившись комбінацією «стрибків» та «інерційного контролю», він розібрав вогнепальну зброю нападника попереду і не допустив подальшої стрілянини по машині.
Озирнувшись назад, зняв колеса машини в процесі повороту, що переслідувала машину з Міюкі. Ненадовго пролунав високий звук скрипу, тертя кузова автомобіля по дорожньому покриттю.
Тацуя переконався, що автомобіль з Міюкі попрямував до міста і скочив на найближчого нападника.
Схоже, той не очікував такої атаки. Попри це, реакція опонента була швидшою. Розібрана вогнепальної зброї не викликала розгубленості. Чоловік, у формі компанії доставки, дістав зі спини бойовий ніж проти беззбройного Тацуї. Через захисну дужку для захисту пальців, цей ніж нагадував кастет з лезом.
«Зміцнені солдати Сил Самооборони, ні штучні екстрасенси!»
Екіпірування для ведення ближнього бою, що не покладаючись на вогнепальну зброю. Жоден рядовий солдат чи злочинець не володів би таким. Беручи до уваги магічну послідовність, що навмисно створювала конфлікт раніше, ці бійці провал розвитку мага, мабуть, це штучні екстрасенси, що не змогли стати магами.
Випад ножем. Було видно лезо зі спеціальної нержавіючої сталі, заряджене електрикою. Тацуя побачив це очима та «поглядом духів», перш ніж впізнав в опоненті екстрасенса. Навіть якщо вміло ухилитися від цього леза, отримаєш пошкодження від іскор неприродно накопиченого електричного заряду. І не рівня заряду електрошокера. Це був смертельний рівень енергії.
Та не просто ухилитися від ножа в останній момент, а значно легше відскочити назад.
Від ріжучої кромки леза вилетіли іскри. Вони полетіли від ножа в руку чоловіка.
Здавалося, що він на всякий випадок, носив захисний костюм. Схоже, його не вражало електричним струмом. Чоловік був вражений іншим.
Долоня Тацуї, що негайно підскочив, вдарила чоловіка, який завмер від шоку, що його зрадили його здібності й той втратив свідомість. Дух чоловіка вибила вібраційна хвиля, якою він добре володів поряд з унікальною магією.
Від такого простого трюку, ніж чоловіка з легкістю, самовільно розчинився. Одночасно, коли Тацуя відстрибнув назад, він застосував тонко сконцентровану техніку Переривання техніки, щоб розвіяти магічну техніку, що концентрувала заряд. Сучасна магія від самого початку народилася в результаті досліджень психічних здібностей. Тацуї та іншим добре відомо, що психічні здібності та магія - це по суті, одне і те ж.
Коли чоловік упав, головний убір, уніформи, у формі блайзера, що він носив досить низько, щоб приховати обличчя, злетів. Обличчя чоловіка виглядало років десь на п’ятдесят.
Тацуя не встиг роздивитися чоловіка. Вороги наближалися з обох сторін з величезною швидкістю. Вони носили такий самий робочий одяг та головний убір тієї ж компанії, що і той чоловік, якого він переміг. Не варто і розмірковувати, вони його союзники.
Їх швидкість була зрівняною з Ерікою, найшвидшим магом, якого він знав.
Але фізичний контроль.
«Незграбний»
З невеликою різницею, його атакували два екстрасенси. Тацуя зробив крок, наважившись атакувати чоловіка праворуч, який би досягнув його першим.
Вони не зіштовхнулися. А просто пройшли повз. Коли Тацуя зупинився за чоловіком, ноги чоловіка все ще рухалися.
Екстрасенс, що атакував зліва, пройшов повз, атакуючого справа.
Саме його Тацуя і чекав.
Той кинувся з ножем.
Він ухопив того за голову.
Вібраційна хвиля, з долоні Тацуї, що ухилився від ножа й обійшов зі спини, струснула мозок екстрасенса.
«Він помер?»
Якусь мить, він запідозрив, сильніший результат, ніж передбачав, але коли помітив, що чоловік, котрий сповз на дорогу, подає ознаки життя, Тацуя переключив увагу на екстрасенса, що розвернувся до нього.
На тіло чоловіка діяла магічна послідовність прискорення. Інформаційного тіла, що відповідало техніці інерційного контролю управління, видно не було. У такому випадку, слід було витримати навантаження, що перевищує межу витривалості людського тіла, але атакуюча поза чоловіка не порушилася.
«Теж модифіковане тіло? Правильно»
Опонентами були штучні екстрасенси з фізичним зміцненням. Посилені солдати, що вміють контролювати магію, котрі були розроблені у першій половині виру двадцятилітньої світової війни і ніколи не були завершені. Здається, цією ж концепцію спробували проводити генетичні маніпуляції в Німеччині, але в Японії було прийнято посилення наркотиками.
Причиною чому розвиток штучних екстрасенсів з фізичним посиленням був визнаний провальним і від плану відмовились, є те, що діапазон психічних здібностей замалий, іншими словами вони діють на зброю на відстані максимум тридцять сантиметрів або менше. Понад цю відстань не можливо зберегти магічну послідовність, необхідну для модифікації події. Вони могли спроєктувати лише розбитий сайоновий інформаційний орган, що не впливав на подію.
«Значить це не було абсолютно безглуздо? Навмисно модулювати неповну магічну формулу, щоб завадити дублюванню магії. Розумні люди є скрізь»
У будь-якому випадку, якщо вони експериментальні штучні екстрасенси зі зміцненим тілом, їм повинно було бути більше шістдесяти років. Чи ефект від заходів зміцнення стримує молодість, хоча і трохи?
На словах, саме така кількість інформації пройшла у свідомості Тацуї, але з позиції часу, пройшло менше одної десятої секунди. А тим часом тіло Тацуї рухалося, щоб перехопити чоловіка, який, за допомогою магії прискорення перетворився на кулю.
Попри те, що швидкість руху супротивника була надзвичайною, вона не є винятковою, для бойових мистецтв. В очах Тацуї це було просто незграбно. Можливо, варто зважити на той факт, що він порівнював його з Якумо та Янаґі, але навіть на більш загальному рівні, об’єктивно, є те, в чому він технічно поступався.
Справа не в недостатності тренувань. Штучний екстрасенс, який лише збільшив швидкість, не зміг встигнути за підвищеною швидкістю. Він не зміг встигнути за швидкістю, прискореною магією.
Наскільки Тацуя знав, найшвидшим магом була Еріка, але якщо просто швидко рухатися, є багато магів, які можуть стати швидшими за неї. Можливо, це можливо для Янаґі та Казами. Судячи з магічної сили, це повинно бути можливим для Міюкі, Маюмі та Катсуто. Тацуя думав, що на це здатен і Ічідзьо Масакі. Але вони не використовували такий рівень магічного самоприскорення в бою. Не тому, що в цьому немає потреби, а тому, що вони не можуть керувати прискореним тілом.
Сама Еріка мала вроджений талант точно контролювати своє тіло з користю, не втрачаючи рівноваги на такій швидкості. Таке не зробити з простою імітацією. Це було безладно, тож з цим не легко впоратися.
Тож він так і зробив.
Тацуя злегка розкрив обидві долоні.
Його долоня обхопила зап’ястя штучного екстрасенса, що тримав ніж збоку.
Здавалося, що він попався, це нагадувало сцену коли Янаґі мав справу з генератором Безглавого дракона на Турнірі дев’яти шкіл.
Тацуя анігілював свою вагу та інерцію і піддався на руці чоловіка, наче на турніку.
Він анігілював вагу та інерцію лише на мить.
На витягнутій руці чоловіка раптово з’явилася вага і тіло чоловіка потягнуло в низ
Ноги Тацуї натиснули на руку чоловіка.
Стрибнувши, перевернувшись навхрест, він ударив чоловіка в голову.
Непритомний чоловік грюкнувся на дорогу, а Тацуя, вирівнявшись в повітрі, як тільки приземлився, відправився до наступної цілі.
Кількість ворогів, яких він помітив супер сприйняттям, дорівнювала двадцяти восьми. Серед них дев’ять штучних екстрасенсів. Конфлікт створили одинадцять екстрасенсів, ще один, можливо, був в машині переслідування. Дев’ятнадцять звичайних людей, що не були штучними екстрасенсами й не мали надзвичайної сили, вже почали рятуватися.
Однак Тацуя не збирався залишати вцілілим навіть одного з них.
На жаль, приїхала поліція, і Тацуя залишив місце події, розібравшись з двадцятьма людьми. Обережно уникаючи очей поліції, не поспішаючи, він подолав шлях до станції, приєднавшись до Міюкі та інших.
Було вже близько шістнадцяти годин.
– Старший брате, ви в порядку!
Міюкі, що пила чай у залі очікування, вискочила звідти, як тільки помітила його силует.
– Вибач, я змусив вас чекати.
Тацуя погладив Міюкі, що вже збиралась його обійняти, по голові, і увійшов до зали очікування де була Мінамі, що залишалася з Міюкі.
– Мінамі, дякую за старанну працю.
– Ні, головніше, що ви в безпеці.
Махнувши Мінамі, що встала і вклонилася, сісти, Тацуя також сів навпроти неї.
Звісно Міюкі сіла поряд з ним. А поряд з Мінамі стояв багаж трьох людей.
– Що сталося з машиною?
– Повернулася назад.. Я впевнена, що напад був записаний вуличними камерами, тому попросила не повертатися до головного дому на пряму. ...Чи краще було б йому залишитися?
Тацуя з усмішкою заспокоїв сестру, що підняла стривожене обличчя, торкнувшись до її щоки.
– Ні, ти правильно розсудила. Ти надто хвилюєшся, Міюкі.
– Дуже дякую...
Опустила погляд і почервоніла Міюкі, Мінамі що спостерігала за цим, з порожнім поглядом подумала «що знову?».
Однак, як тільки Тацуя повернув на неї погляд, вираз обличчя Мінамі швидко повернувся до покірності.
В погляді Тацуї, спрямованому на неї, були домішки тіні приголомшення, можливо тому, що він не пропустив цього моменту зміни. Мінамі стійко витримала відчуття незручності.
На щастя Тацуя не мав такої звички, щоб довго дивитися на Мінамі.
Він негайно повернув свій погляд назад на Міюкі й забрав свою руку з її щоки.
– Ах...
Ігноруючи голос Міюкі, що висловила жаль, Тацуя сказав своїй сестрі зв’язатися з головним домом.
– Сьогодні ми повернемось додому. Повернемося завтра, тож попроси забрати тебе.
Прибути до головного будинку у новорічний вечір, від самого початку, не було проблемою. Вони зробили це сьогодні, тому що він розглядав можливість непередбаченої аварії, ні, диверсії.
На жаль, його занепокоєння виправдались, але саме тому їм не потрібно сьогодні переборщувати.
– Зрозуміла.
Міюкі негайно дістала мобільний інформаційний термінал і зв’язалася з головним домом.
– Тим хто відповів на виклик був дворецький Охара. Охара неодноразово запитав чи в безпеці Міюкі, і ще більше разів вибачився за незручності і неодноразово наполягав, що відправить машину, щоб її забрати.
– ...Пане Охара, зараз я хочу повернутися до дому.
Міюкі нарешті обурилась. Ні це звучало не так голосно, як різко, але холодний голос дав співрозмовнику зрозуміти, що можливості змінити думку не має.
– Так, я зрозумів.
Голос Охари, по той бік лінії звучав так, ніби він виправився і занервував.
Міюкі сприйняла це за можливість і вирішила надавити на нього.
– Будь ласка, передайте тіточці, що я доповім про все, після того, як повернуся додому.
– Залиште це мені.
– Тож я хотіла попросити машину, щоб забрала мене завтра.
– У будь-який час, за вашим бажанням.
Зазвичай Охара завжди мав надмірні манери, але вона не пам’ятала, щоб він говорив настільки відверто. Міюкі таємно пошкодувала, що була надмірно грубою і поглядом запитала Тацую, що відповісти.
Тацуя повернув до неї екран термінала, на якому набрав «десять ранку».
– Тоді, можете, будь ласка, о десятій ранку?
– Приймаю зі всією шаною.
Негайно відповів Охара.
Міюкі замислилася, чи справді це нормально, але змінила свою думку, на ту, що їй не варто про це турбуватися.
– Дякую, побачимося завтра
– Так, пані Міюкі, будьте обережні на шляху додому.
Це прозвучало так, ніби він щось задумав, але Міюкі подумала, що щось не так почула через хвилювання і поклала трубку.
◇ ◇ ◇
Тацуя та його компанія, ні словом не обмовилися про інцидент, поки не повернулися додому.
Повернувшись додому, вони переодягнулись і не розпакувавши багаж, зібралися у вітальні, і нарешті наказ про мовчання був скасований.
Міюкі та Мінамі принесли чай та каву. Каву заварила Міюкі для Тацуї, а чай заварила Мінамі для Міюкі та себе. Виглядало трохи затратно готувати напої у двох, але Тацуя від самого початку вирішив не говорити про це.
– Міюкі та Мінамі, дякую вам. Мінамі, ти теж сідай.
Він подякував Міюкі, за старання і дозволив Мінамі, що збиралася піти за обідній стіл, сісти на дивані.
– Противник, що сьогодні нас атакував.
Коли Міюкі сила поруч з ним, а Мінамі сіла навпроти неї, Тацуя почав говорити, проте, що ці двоє хотіли дізнатися.
– Це були відставники Сил Самооборони, основною силою яких була, невдала розробка Сил Самооборони, штучні екстрасенси з підсиленими тілами.
– Чому Сил Самооборони...
Цим словами Міюкі запитала про причини, а не правдивість. Оскільки брат сказав що вони були солдатами, для Міюкі це було незаперечним фактом.
– І що за «штучні екстрасенси зі зміцненими тілами»?
– Я не знаю причин. Я не зміг запитати, тому що прибула поліція, поки я знешкоджував нападників. Штучні екстрасенси зі зміцненим тілом…
Тацуя розповів Міюкі про процес розвитку штучних екстрасенсів. Він вагався говорити про це перед другим поколінням модифікованих людей, Мінамі, але розсудив, що буде грубо поводитися обережно.
– ...Розвиток штучних екстрасенсів припинили більше сорока років тому. Тим хто став об’єктом експериментів, повинно бути більше шістдесяти років. Я чув, що їх утримують в колишній префектурі Гунма або колишній префектурі Нагано, але очевидно їх утримували десь в Сува та Мацумото.
– Вони були під наглядом більше сорока років...
Пробурмотіла Мінамі.
– Їм не доручали місій, а просто закрили.
Можливо, вона стримала сльози, бо закрила очі та опустила обличчя.
– ...Але чи можна вивести суб’єктів з такого об’єкта? Навіть якщо вони добровольці, вони все ж живе свідчення експериментів над людьми. Для нас це факт, але військові однозначно хотіли б приховати цей факт від світу, особливо від ЗМІ.
Міюкі була вражена думкою Мінамі.
– Можливо, той хто наказав нас атакувати, був у досить високому званні...
– Ні це не можливо.
Тацуя однозначно заперечив побоювання Міюкі.
– Якби за лаштунками стояло командування Сил Самооборони, воно б не відправило на мене недоробки. Навіть якби вони підіслали експериментальні зразки, вони повинні були підготувати сильніші. Такі надто потужні, щоб розпоряджатися з ними самостійно.
Іншими словами, якщо це високопосадовець Сил Самооборони, він би відправив на утилізацію експериментовані зразки, що навіть не могли б перемогти Тацую, але хоча б викликали у нього проблеми. Оскільки це було досить ймовірно, думати про це стало неприємно, Міюкі вирішила змінити тему.
– Пані Юка знала, що на нас нападуть.
– Вірно. І, мабуть, думала, що нападу не буде, якщо вона буде з нами.
Тацуя беземоційно нахилив чашку з кавою.
– Також є попередження пана Куроби.
Тацуя вже повідомив Міюкі про погрозу Міцуру, але представив її як пораду.
– Я не хочу про це думати, але сьогоднішній напад, швидше за все, був організований кимось з гілок.
– ...Це моя вина?
Зніяковіло запитала Міюкі.
– Ні.
Тацуя негайно похитав головою.
– Принаймні пан Куроба сказав, що все було не так. Навіть ті, хто напав сьогодні, здавалося, не були націлені на Міюкі.
Фактично, не було доказів того, що ціль сьогоднішнього нападу не була Міюкі. До того ж здавалося, зловмисники, не були впевнені на кого напали.
Однак у Тацуї не було бажання бути безглуздо чесним.
– Можна припустити, що хтось не хоче, щоб Міюкі відвідала новорічне святкування. Однак цілком можливо, що вони намагаються відкласти призначення наступного глави, а не перешкодити Міюкі успадкувати Йотсуба. Якщо метою є завадити Міюкі не стати главою, не розумно цілитися в ту точку де ми вийдемо зі станції Кубучізава. Раціональніше і швидше атакувати будинок, коли я відправлюсь до FLT.
Висловив правдоподібні міркування Тацуя, вдало поєднавши відомі йому таємниці та сьогоднішній інцидент.
– Невже... – Ні, я впевнена, що ви маєте рацію.
Примусово переконала себе Міюкі.
Тацуя відчув у грудях легкий біль, але заспокоїти Міюкі, зараз було вищим пріоритетом. Він розумів, що це лише відкладання проблеми, але відкладання мало бути більш конструктивним, ніж змушувати її хвилюватися.
– Міюкі, час зателефонувати тітці.
– О, вірно.
Тацуя встав і попрямував до їдальні.
Міюкі стояла перед камерою, а Мінамі скористалася пультом, стоячи по діагоналі позаду неї.
Мая посміхнулася на екрані й прийняла вибачення Міюкі, сказавши, що з нетерпінням чекає зустрічі з нею завтра.
◇ ◇ ◇
У вечері, того ж дня. Молодий офіцер Сил Самооборони з бази Мацумото, загинув в жорстокому інциденті в Кубучізаві. Наступного ранку, пресу повідомили, що йому не пощастило і він помер, намагаючись зупинити конфлікт між бандами.
Далі
Том 16. Розділ 4 - [4]
[4] У неділю тридцятого грудня. О, восьмій п’ятдесят ранку. Безпосередньо перед виходом з дому, Тацуя зателефонував до головного дому. Він зробив це сам, замість того щоб повісити це на Міюкі. Слухавку взяла недружня покоївка, він сердито, хз залякуванням зажадав зв’язати його з Охарою. Покоївка, що стиснулася під поглядом Тацуї, незважаючи, що дивився він лише в камеру, рятуючись, побігла покликати Охару. – Вельми шановний Тацуя це соромно. Залякувати покоївок. Охара підлеглий Аокі, був серед дворецьких, які мало знали про Тацую і відносно пристойно ставилися до нього. З позиції найнижчого місця серед восьми дворецьких головної родини, можливо він намагався ввічливо поводитися з усіма, і можливо зберігаючи дух сучасного корпусу транспортного підрозділу, що не бажав діяти під тиском громадян, навіть після виходу на пенсію. Однак в словах і жестах демонстрував, що вважає Тацую, нижчим за його теперішній статус. – Це терміново. Тацуя завжди поводився тихо, щоб не викликати зайвого тертя. Але сьогодні, від самого початку, відкинув маску ввічливості. – Що сталося? Обличчя Охари, трохи нахмурилося. Тацуя це помітив, але співрозмовник ще не образився. Він проігнорував би, навіть якщо опонент був незадоволений. – Будь ласка, змініть час зустрічі. На дев’ять п’ятдесят. Місце - Нагасака Ширайзава. – Почекайте хвилинку. Водій щойно вирушив. – Він же ще не залишив особняк, вірно? Лише не значна зміна, місця призначення та часу. Я б не робив не розумного запиту. Охара серйозно нахмурився. – Я не кажу, що це неможливо, просто раптово. – Я також прошу, бо так треба. – Вельми шановний Тацуя, я б не хотів це говорити, але чи це не грубувато? Перш за все, сьогоднішні час і місце запросила шановна Міюкі. – Ця зміна зумовлена наміром Міюкі. Або вас переконає, якщо вам зателефонує Міюкі. Обличчя Охари трохи почервоніло, можливо, тому що він проковтнув крик обурення. – Зрозумів. Нагасака Ширайзава, о дев’ятій п’ятдесят! І все-таки він нічого не зміг зробити зі своїм грубим тоном. У Тацуї була причина наважитися зателефонувати в останню хвилину. Він передбачав невдоволення. – Тоді, повідомте про зміну місця лише водія. Однак Охара був не просто запальним воїном. Він забув про дискомфорт і негайно вник у суть вказівки Тацуї. – Ця вказівка, пов’язана з вчорашнім інцидентом? Навіть Тацуя був здивований такій реакції, але якби він говорив занадто довго, уся справа була б зіпсована. – Вибачте, збережіть це в таємниці. – Звісно. Тацуя та Охара приблизно одномоментно поклали слухавку. ◇ ◇ ◇ Тацуя раптово змінив графік зустрічі, враховуючи витік інформації з родини Йотсуба. Він також не був переконаний, у своїй здогадці про витік і не знав хто за цим стоїть. З семи сімей родини Йотсуба, вісім, включаючи Шібу, створену для Йотсуби Мії, Шиіба, Машиба, Шібата, Шідзука, одна або кілька з цих чотирьох сімей, намагалися відкласти призначення наступного глави, щоб відділити Тацую від Міюкі. Тому перешкоджали Міюкі відвідати святкування Нового року. Тацуя не міг знайти раціональності у цих діях. Це правда, що святкування Нового року, було регулярною подією, головна сім’я та дочірні сім’ї збиралися в одному місці, але відвідування не було обов’язковим. Насправді Міюкі щороку була відсутньою. Їх батькові Тацуро, не дозволялося навіть заходити в головний дім. Крім того, не повинно було бути правила, що клан збирався лише на Новий рік і правила що для призначення наступного глави, повинен зібратися увесь клан. Перш за все сім’я, Йотсуба не мала давніх традицій. Вони стали кланом, лише за часів головування діда Ґендзо, і Мая була лише третім поколінням. Маю призначили главою, коли помер попередній глава Ейсаку Йотсуба, що був її дядьком, до того моменту, лише було вирішено, що наступною главою буде Мая чи Мія. Мая була обрана главою не обговоренням клану, а волею Ейсаку. Іншими словами, більш ймовірно, що перешкода Міюкі взяти участь у святкуванні цього Нового року, не відстрочить призначення її наступною главою. У Тацуї було таке відчуття, що глав гілок родини також обманули. Однак, яким би смішним це не здавалось, поки їй наказали бути присутнім на новорічному зібрані, він не міг спробувати встигнути вчасно. Ні, Тацуя думав, що встигне вчасно, бо це було смішним. Він відчував, що не може не побачити, що буде в кінці цього фарсу. Спочатку зміна часу та місця зустрічі задавалося вдалим. Принаймні, він не помітив машини переслідування, як тільки приїхав на станцію, як учора. Однак Тацуя не думав, що це спрацює до кінця. – Знайшли? Швидко пробурмотів Тацуя, як тільки вони виїхали на сільську дорогу, на якій не було приватних будинків чи підприємств. – Це хвіст? Тацуя кивнув на запитання Міюкі й смутно похитав головою. – Це хвіст, але не на машині. інформаційне тіло сайонових часток... Це не дух. фамільяр. На обличчі Міюкі пройшло напруження. Мінамі на пасажирському сидінні також з жорстоким поглядом стиснула губи. – Континентальний практик? Питання Міюкі для Тацуї стало несподіванкою. – ...Ні, фамільяр не з тієї хімічної субстанції, яку вони використовують. Це чисто сайонове інформаційне тіло без кольору та форми. Цього разу на відповідь Тацуї почервоніла Міюкі. – Перепрошую. Ви сказали про фамільяра і я подумала про хімічну субстанцію... – Не вибачайся. З минулого року ми мали багато можливостей зіткнутися з фамільярами з хімічної субстанції. Тацуя посміхнувся і заспокоїв Міюкі, та відразу ж напружив вираз обличчя. – Щоб знайти нас знадобилося так багато часу. Вороги не надто підготовлені, але будьте пильні. Вони скоро будуть тут. – Так, старший брат. – Зрозуміла, шановний Тацуя. Міюкі поруч з ним і Мінамі, що озирнулася назад і кивнули на слова Тацуї. Водій, здавалося, був зосереджений на водінні, попри розмову трійки. Однак його плечі неприродно напружилися, обличчя зосередилося на картині перед собою, і лише очі часто рухалися. Попри це, як і слід очікувати від водія родини Йотсуба, він не показував жодних ознак страху. Як Тацуя і думав, ворогу не знадобилося багато часу, щоб з’явитися. – Вертоліт? Першою ознакою був звук гвинта позаду. – Зіб’ємо його? Зробила кричущу пропозицію Міюкі, будучи повністю готовою до бою. – Ні, ще рано атакувати. Ми все ще знаходимося в зоні дії сенсорів мисленнєвих часток. Тацуя розсудливо розвіяв нетерплячість Міюкі. Тоді звернувся до водія. – Будь ласка, зосередьтесь на ситуації по переду. Вони повинні перекрити дорогу великим автомобілем. Вертоліт позаду, поступово скорочував відстань. Він повинен був швидко їх наздогнати, а оскільки це не так, Тацуя розсудив, що цілю був тиск на них. Гнати здобич уперед. Якщо так, то попереду повинна бути засідка. Це була лише теорія, але навряд чи вона була помилковою. – Гальма! Вигукнув Тацуя перед зеленим світлом на перехресті. Водій рефлекторно натиснув на гальма. З бічної дороги закритою гаєм, ігноруючи сигнал світлофора, вилетів трейлер і зупинився на перехресті. – Мінамі розгорни щит, коли я піду! – Зрозуміла! – Старший брате, я?! Міюкі, ти в резерві, на випадок надзвичайної ситуації. Коли Тацуя швидко вискочив з машини, з трейлера з’явилась група з автоматичними гвинтівками. Численністю. «Тридцять дві людини. взвод. Вогнепальна зброя - звичайні автоматичні гвинтівки. Антимагічних гвинтівок підвищеної потужності немає.» Підтвердив кількість та екіпірування групи атакуючих Тацуя. «Шістнадцять магів. Тримаються на відстані й не ховаються. Двоє людей у вертольоті. Спостерігачі? Їх більше, ніж у вчорашній атаці, і є командир. «Але цього недостатньо». Половина ворожої групи зупинилася з гвинтівками на готові. Надмірна вогнева потужність проти однієї людини. Здавалося, ворог добре знав Тацую. «Або це через обмеження кількості військ, які можна пересувати?» Перед Тацуєю виник об’єктний бар’єр. Гвинтівки відкрили вогонь чергою. Об’єктний бар’єр Мінамі зупинив усі швидкісні кулі малого діапазону. Природний результат для об’єктного бар’єра Мінамі, що зупиняв навіть гвинтівки високої потужності. Разом з тим, Тацуя не стояв без діла, а аналізував сили ворога. Інша половина ворожої групи підступала з двох флангів. Він активував частковий розпад на шістнадцяти особах одночасно. Шістнадцятка була захищена від магії. Судячи з погляду техніки, древня езотерична магія. Це персональний бар’єр що переховував мага. Магія розпаду Тацуї дуже легко пробилася через бар’єр. Це не був результат повного використання таких технік, як потрійна магія розпаду «Трайдент». Це була лише потужність сили втручання. Зближені захисні поля підвищували силу техніки, просто він побачив, що співпраця не була тісною. Тацуя швидко змінював цілі магії. Після пострілу в плечі та стегна шістнадцятьох солдатів повністю втратили свою бойову силу. Через сильний біль, дехто з них втратили свідомість. – Монстер! Від групи, постріли якої зупинили, до вуха Тацуї долинуло знайоме прокляття. Він навіть криво посміхнувся. Ймовірно, це був підрозділ з достатніми навичками, як для звичайної бойової групи. У Тацуї виникло лише одне припущення - спецпризначенці. Однак щоб зупинити Тацую, їх сили не достатньо. Не кажучи вже про можливість торкнутися до Міюкі. «Шістнадцять, що залишилися - піхота. В першу чергу, нейтралізую їх.» Тацуя енергійно кинувся в перед. Перетворившись на мисливця. Він збив вертоліт і знешкодив магів, що переховувалися, йому було байдуже на наслідки, і схопив офіцера, який, здавалося, командував ворогами. На відміну від вчорашнього ворога, він, схоже, не вдавався до втечі. Однак, Тацуя не мав ніякої користі спіймавши його і не хотів би мати справою з поліцією, тож він був би вдячний, якби той врятувався. З самого початку знаючи, що допит марний. Впевнившись, що вони підготували вертоліт і замаскований трейлер для перевезення військ, але звичайні автоматичні гвинтівки, замість гвинтівок високої потужності проти магів, Тацуї стало ясно, що про деталі їм було не відомо. У будь-якому випадку, Тацуя за короткий час відбив напад, залишивши після себе картину, наче після громадянської війни. Однак він та його супутники не вийшли з неї з нульовими втратами. Автомобіль був непрацездатний. – Мені дуже шкода... – Не хвилюйся це не твоя провина, Мінамі. Для мене це теж стало несподіванкою. – Вірно. Мінамі-чан належним чином виконала свої обов’язки. Як і сказав старший брат, не хвилюйся. Втішили зніяковілу Мінамі Тацуя та Міюкі, але це не змінило того факту, що вони тут застрягли. Автомобіль зламався не через те, що об’єктний бар’єр Мінамі був пробитий. Причина в тому, що нападники застосували несподівану зброю. – Що називали ЕМІ... ЕМІ (електромагнітна бомба) була зброєю, технологія якої слабо розвинена, на даний час її ефективний радіус становив лише кілька десятків метрів. Але коли використання обмежувалося коротким діапазоном вона зменшувалася до розміру, який можна перевозити на звичайних транспортних засобах. Крім того, вона була не ефективна проти військової техніки з електромагнітним захистом, але цілком придатна для споживацької електроніки з неповноцінним екрануванням. Наприклад, оскільки CAD від початку призначалися для військового використання, комерційна продукція також достатньо захищена від електромагнітних хвиль, але комерційні масові мобільні інформаційні термінали пошкоджувалися ЕМІ. – Міюкі, як твій термінал. – Все добре. – А твій, Мінамі? – З моїм теж не має проблем. Мобільний термінал Тацуї зовні нагадував комерційний продукт, але в середині його модифікували в Окремому магічному батальйоні. Термінал Міюкі був подарунком від родини Йотсуба. Термінал Мінамі також був наданий Йотсубою. Вони не з тих, що можна було спалити електромагнітним імпульсом портативного ЕМІ, виготовленого сучасними технологіями. Однак самохідний автомобіль, супутників Тацуї був винятком. – У будь-якому разі... Чому автомобіль, що приїхав нас забрати з головного дому, не має нічого подібного для захисту від електромагнітних хвиль. Від скарги Міюкі водій зам’явся. Сучасні самохідні автомобілі - це маса електричних пристроїв. Якщо на них вплине потужний електромагнітний імпульс, вони не рухатимуться. Навіть серед комерційних автомобілів, розкішні автомобілі були захищені від електромагнітного імпульсу, але, схоже, у цього автомобіля був дефективний екран. Або може був використаний ЕМІ з більш потужним імпульсом, ніж той, який міг витримати товар з вільного ринку. – Прошу вибачення. Це моя провина... Знову сказала Мінамі, її не лаяли прямо, але, схоже, їй було шкода водія, що знітився під впливом поганого настрою Міюкі. Не можна було сказати, що Мінамі була абсолютно не винною. Магія, яку вона використовувала - це «Фільтр-мас». Це зональна магія, що блокувала проникнення речовин, які перевищували певну масу. Параметром вона встановила, «не допускати проходження речовин, маса яких перевищує молекули вуглекислого газу». На відміну від магій розвороту векторів та нейтралізації кінетичної енергії, ця магія була чудовим бар’єром, який мав захисний ефект проти отруйного газу, що поширювався не маючи напрямку та проникав в середину. Однак фільтр маси не впливає на електромагнітні хвилі. Від теплового ефекту та вибуху. У відповідь на вибух, Мінамі могла негайно активувати підготовлену послідовність активації «Щит інверсії векторів» і подумала, що, оскільки поруч Міюкі, не варто хвилюватися про спеку. Однак, зовсім випустила з виду, те що стосувалося електромагнітних хвиль. Мінамі щиро вважала, що це її серйозний промах. Наприклад, якби супротивник застосував техніку «удар блискавки», захист не поспів би. Як би не втішали її Тацуя та інші, серце Мінамі не прояснилося так легко. Тож симпатія була не єдиною мотивацією, щоб прикрити водія. – Міюкі, давай все ж викличемо іншу машину. Саме через це, замість того щоб знову втішати Мінамі, Тацуя змінив тему, такими словами. – Згодна. Міюкі також знала, чому Мінамі себе звинувачує. Вона відразу не мала наміру звинувачувати водія або Мінамі. Попередні слова були ненавмисним сплеском засмучення. Тож вона була вдячною, що мала можливість змінити тему. Однак вона не встигла зателефонувати до головного дому. Саме тоді на її термінал надійшов вхідний дзвінок. Тацуя, поглядом, спонукав її відповісти на дзвінок. – Доброго дня, пані Міюкі. – Пані Юка? Дзвонила Цукуба Юка. – Так, вірно. Пані Міюкі, вибачте за раптовість. – Що? – Скажіть, чи могли б ви зсунути, чи стерти трейлер, що перегородив дорогу. Це було раптове прохання, але оскільки вони не атакували трейлер, він повинен працювати. Міюкі поклала слухавку і наказала водієві забрати трейлер з перехрестя. Вона думала що це не можливо, але несподівано, Юка виявилася прямо за ним. Вона під’їхала раніше, ніж водій встиг повернутися від трейлера і зупинилася поруч з нерухомою машиною. – Сідайте. Навіть Тацуя не відреагував на надто раптові слова і надто не чіткі деталі. Але Юка відклала свої слова в бік і більш розчарованим голосом кинула. – Швидше! Я на межі тримаю поліцію подалі! – Міюкі, Мінамі, сідайте. Сказав Тацуя, рушивши з місця. Одночасно із заохоченням Міюкі та Мінамі, сісти, він завантажив багаж до машини Юки. – Водій? – Нехай сам. Завила двигун Юка, опустивши останнє слово «розбирається», вважаючи відповідь Тацуї, що сів на переднє сидіння, марною. Деякий час в машині панувала тиша. Юка зосередилася на водінні. Тацуя, на пасажирському сидінні, вставив у вухо навушник і, час від часу, маніпулював мобільним терміналом. Наче перехоплюючи якусь радіо частоту. Міюкі дивилася у вікно, а Мінамі неспокійним поглядом дивилася на неї. Зрештою, коли почала виднітися будівля. – Пані Юка. Міюкі звернулася до Юки. – Що? Пані Міюкі – Думаю, головний дім в іншому напрямку. Голос Міюкі не спровокував її незадоволення. – Ми уникаємо поліції. У відповіді Юки чулася гірка посмішка. – Міюкі, пані Юка каже правду. Тацуя витягнув навушник з вуха та озирнувся назад, намагаючись заспокоїти Міюкі. – У напрямку головного дому, поліція встановила контрольний пункт. Чомусь вони не зробили цього у цьому напрямку. Саме поліцейську частоту перехопив Тацуя. Зазвичай її не можливо легко прослуховувати, однак його термінал був комерційним лише зовні, а всередині був модифікований в окремому магічному батальйоні. Співпрацею Санади та Фудзібаяші. Він міг розшифрувати більшість бездротових сигналів, що використовувалися в Японії. – Якщо старший брат так каже... Пані Юка. Мені шкода, що підозрювала вас. – Усе добре. Думаю, я підозріло поводилась. Можливо, вона казала, що зручно з’явилася, відразу, як розібралися зі зловмисником. Принаймні так вважав Тацуя. – Але чому поліція чекає лише на дорозі до головного дому? Але саме цей момент здивував Міюкі. Юка знову посміхнулася, але раптом вона зробила серйозне обличчя і з таким же поглядом у дзеркало заднього виду, відповіла Міюкі. – Вірно, пані Міюкі. Вони не хочуть, щоб ви дісталися головного дому. ◇ ◇ ◇ Юка привезла групу Тацуї на віллу родини Цукуба, біля підніжжя гори Аміґаса, на гірському хребті Яцуґатаке3. Провівши трьох у вітальню, Юка також сіла у лежаче крісло, у вітальні цього будинку, замість диванів, було шість лежачих крісел з підніжками, і запропонувала Міюкі та іншим майбутній план. – Сьогодні залишимося тут. Міюкі поглядом запитала Тацую. Однак Юка продовжила вносити пропозиції, до того як він відповів. – До головного дому поїдемо завтра? Тоді вони не зможуть прочитати наші дії з плану виїзду автомобіля. Тацуя кивнув Міюкі. Оскільки Юка запитувала Міюкі, Тацуя вказав, що відповідати повинна вона, як такий же кандидат в наступники голови. – Думаю, ми з вдячністю приймемо пропозицію. – Тоді вирішено. – Будь ласка, зачекайте. Перервала усмішку Юки, Міюкі. Відразу після цього, слуга вілли приніс напій. Усім однаковий чай. Мало того, замість того, щоб принести чайник, на стіл поставили чашки, на дві третини наповнені чаєм. Нарешті, поставивши горщик із цукром та молоком, слуга вийшов з вітальні. Юка провела його гірким поглядом у спину. – ...Якщо не можете виявити манери, не вимагайте манер від мене. Пробурмотіла вона і, вибачаючись, глянула на Тацую та інших. – Вибачте. – Уся родина звикла до чорного чаю, тож у нас не має зеленого та кави.. – Ні, не хвилюйтесь. Міюкі з доброзичливою посмішкою потягнулася до чашки. – О, що далеко до столу? Я зараз дістану приставний столик. Переконавшись, що Міюкі забрала руки, Юка скористалася перемикачем на підлокітнику. Поруч з чотирма людьми, збоку стільців, піднялися тумбочки. Мінами опинилась біля Міюкі, перш ніж та встигла це усвідомити, вклонилася Юці, узяла глечик з молоком і блюдце на якому стояла чашка чаю і поставила їх на столик Міюкі. Міюкі сказала Мінамі «дякую», узяла чашку і зробила ковток чаю. Злегка нахиливши голову, вона налила в чашку трохи молока з глечика. Розмішала ложкою, знову зробила ковток і усміхнулась Мінамі. Мінамі повернула глечик з молоком на стіл і повернулася на своє крісло. На відміну від прислуги вілли, що непривітно залишили чашки, вона повелася як служниця, що природно піклувалася про господиню. – ...Як мило. Хизуєтесь? Юка демонструвала спокій, потім з посмішкою звернулася до Мінамі, хоча виглядала вона не дуже доброю. – Ні, ні разу. Беземоційно відповіла Мінамі та приховала вираз обличчя від Юки, за поклоном ввічливості. Це ще більше роздратувало Юку, але їй вдалося видихнути, знявши роздратування. – Ну... Оскільки слуги нашого дому першими повелися грубо. Назвемо це нічиєю. Тацуя що й оком не повів на жодну зі сцен, з байдужим обличчям пив чай, поставив чашку на блюдце і сказав, «продовжимо розмову». – Так... Отже, пані Міюкі, що ви хотіли? Виправилася Юка, Міюкі перевела на неї погляд, сівши за її прикладом. – У мене є кілька питань. – Тільки не просіть... «Розкажи свої істинні наміри». Грайливість Юки згасла, в її очах з’явилося різке світло. – Думаю це безглузде прохання. Міюкі вловила це світло глибокими та холодними очима, немов чисте зимове небо. Відчувши ніби навіть її душа всмоктувалась у ці очі, Юка відвела погляд. І відразу повернула погляд назад. – Це не настільки безглуздо. Я можу розповісти справжні наміри в певних межах. – Ось як. Тоді, тримайте своє слово... Перш за все, як ви так зручно з’явилися, як тільки зламалася машина? – Ну, підозріло. Похмуро посміхнулася Юка. – Але я не змовлялася за лаштунками. Повірте. – Розумію. Я просто хочу, що б ви повідомили мені причину. – ...Власне, я слідкувала за вашою машиною. Міюкі поглянула в обличчя Тацуї. Тацуя злегка похитав головою. Юка помітила цей рух і хотіла щось сказати, але Міюкі її випередила. – Ось воно що. Вона перейшла до наступного питання, тоном, який говорив, що вона не вірить у пояснення Юки. – Чому ви досі нам допомагаєте? – Це. – Ви згадували, що вам потрібен супровід, але ви ж не думаєте, що мене це переконає? Юка зітхнула. – Саме так... Зрозуміло. Буду чесною. – Будь ласка. Юці, здавалося, незручно було дивитися прямо на Міюкі, але, схоже, вона більше не хотіла обманювати. – Пан Тацуя, можливо, вже знає. З такого вступу Тацуя міг здогадатися, що збиралася сказати Юка. Справжньою цілю було те, про що Тацуя не хотів, щоб Міюкі дізналася. Однак якщо перервати слова Юки на цьому місці, ситуація не зрушиться з місця. Крім того, якщо Міюкі призначать наступною главою, їй необхідно знати спекуляції сімейних гілок. Тож Тацуя передумав. – На майбутньому святкуванні Нового року пані Мая призначить пані Міюкі наступною главою. Деякі гілки родини намагаються цьому перешкодити. Принаймні, вони вважають, що якщо пані Міюкі не відвідає святкування Нового року, вони зможуть уникнути призначення вас головою на ньому. На обличчі Міюкі не було видно шоку. – Значить вони не хочуть, щоб я була главою Йотсуби? Однак запитала вона це жорстким голосом. – Гадаю, так вважає лише дядько Шібата. Відповідь Юки була настільки прямою, що звучала навіть жорстокою. – Ось як... Пан Шібата твердо вирішив, що кандидатом однозначно повинен бути пан Кацушіґе. – Я думаю тут дещо інше. Однак відповідь видавалася одночасно чіткою і суперечливою. – Перепрошую. Що ви маєте на увазі?.. Юка не здавалася особливо ображеною і продовжила пояснювати. – Дядько Шібата хоче, щоб пан Кацушіґе став главою, але думаю, що він нічого не може зробити з тим, що главою буде призначена пані Міюкі. Насправді він розуміє хто є сильнішим магом Йотсуби, пані Міюкі чи пані Кацушіґе. Тому що пан Кацушіґе чудовий маг за звичайними стандартами. Юка розсміялася. Міюкі не сміялася, як Юка, але вона погоджувалася з її оцінкою Кацушіґе. – Ну ось чому ніхто не проти, щоб пані Міюкі стала наступною головою. – ...А як же сама пані Юка? – Я? Міюкі переживала, що Юка говорила про призначення наступного глави так, ніби це її не стосувалося. Юка буда однією з чотирьох кандидатів, що дійшли до фінального етапу. – Я також вважаю, що Міюкі підходить. Чітко відповіла Юка. Настільки легко, що це не звучало серйозно. – Ні, так говорити не зовсім точно. Але Юка була на сто відсотків щирою і серйозною. – Родина Цукуба, вже два роки як вирішила рекомендувати вас на наступну главу. Я залишалася головним кандидатом, щоб забезпечити право голосу при виборі наступного глави. Іншими словами, щоб протистояти, якщо інші гілки сім’ї підтримують пана Кацушіґе або Фумію-куна. – Навіщо заходити так далеко... Питання Міюкі було природним. – На дев’яносто відсотків тому, що ми вважаємо, що головою повинна бути пані Міюкі. Це Юка сказала трохи важко. – Решта десять відсотків... Можливо, через почуття провини моєї матері. У Міюкі змінився колір обличчя. Відповіді бракувало конкретики, але Міюкі цього було достатньо. – Якщо ви маєте намір знищити свої гріхи, це неприємно. Думаю це не те, що хотіла зробити шановна Тока. Однак насправді, хіба шановна Тока не діє за рішенням тітки? Тока, мати Юки та нинішня глава родини Цукуба. Справа не в тому, що у неї не було батька, просто Тока була головою ще до одруження. Тока спеціалізувалася на магії психічного втручання, відома серед Йотсуба як провідна фігура в особливій магії, що називалася «Клятва». «Клятва» мала ефект напівпостійного обмеження розумової діяльності, за його згоди. Хоча існувала ще одна умова, що розум цілі не може бути зв’язаний однобічно і повинен був бути встановлений ключ, щоб відпустити інструмент без волі оператора, це була дуже корисна магія, що дозволяла частково контролювати розум, зберігаючи його «Я». Ця магія мала глибокий сенс для Тацуї та Міюкі. Це пов’язано з тим, що механізм, яким Міюкі обмежувала магічну силу Тацуї, після смерті їх матері, Мії, підтримувався «Клятвою» Токи. – Нічого про це не можу сказати. Я не збираюся виправдовуватися, бо це був наказ. – … Вибачте. Це було особисте, я надто засмутилася. – Думаю, це природно для пані Міюкі. Тож мені все одно. Міюкі та Юка потягнулися до чашок, збираючись повторити спробу. – Я зрозуміла позицію сім’ї Цукуба. На слова Міюкі, що змінила тему, Юка кивнула з ледь помітною посмішкою. – Тож якщо ви знаєте, чому інші гілки сім’ї намагаються відкласти призначення наступного глави, скажіть, будь ласка. Юка зиркнула на Тацую. Той зберігав стриманість і навіть під її поглядом бровою не повів. Юка відвела погляд від Міюкі та опустивши голову, почала говорити. – Дядьки Шібата та Машиба хочуть відокремити вас та пана Тацую. Ні, вони хочуть віддалити пана Тацую, від центру Йотсуби й ізолювати його від світу, посадивши на повідець. Міюкі кілька разів глибоко вдихнула. Переривчасте дихання після п’яти, шести разів повернулося до спокійного. – ...Від світу, а не суспільства. – Так. Тут домішані мої припущення, але це не повинно бути помилкою. Не знаю чому, але дядьки вважають Тацую магом, якого не повинно існувати. Запобігаючи призначенню пані Міюкі наступним главою, вони виграють для цього час. – Як перешкода призначень мене главою... допоможе... виграти час, щоб розлучити... мене... зі старшим братом? Запитала Міюкі без наміру, роблячи паузи то тут то там. Її горло і губи тремтіли від гніву, що ось-ось мав вибухнути, як тільки вона відволічеться. – Пані Міюкі, будь ласка, заспокойтесь і послухайте. …Якщо ви зараз станете наступною головою, ваш Страж і старший брат, матиме міцну позицію в сім’ї Йотсуба. Старшого брата і першого помічника глави. Глави гілок родини не можуть проігнорувати це. Юка поглянула на обличчя Міюкі. Міюкі поки що зберігала спокій. – Ось чому вони намагаються відкласти призначення наступного глави, поки Мінамі-чан не зможе змінити Тацую. – ...Ось як. Голос Міюкі був моторошно холодним і тихим. – Т-так. Думаю, що це так. Юка, що з усіх сил намагалася уникнути, щоб її не тиснула Міюкі, ненароком затремтіла. – Тоді, навпаки, якщо я зможу потрапити на святкування Нового року, позиція старшого брата буде в безпеці. Але Міюкі не думала про якусь метушню, що могла бути зроблена для помсти чи заподіяння комусь шкоди. Її задум був в тому, щоб роздавити обурливий намір, відокремити її від брата. – Пані Юка. Ми не їдемо сьогодні, так? Четвірка ще не обідала, хоча обід вже пройшов. Однак до заходу сонця ще було достатньо часу, і навіть якщо вони виїдуть зараз, вони можуть за короткий час дістатися головного дому. – Так... Думаю, поліція все ще діє. У цьому немає нічого поганого, але якщо нас спіймає поліція, у підсумку, це забере багато часу. Гадаю, краще почекати до завтра. – Зрозуміло. Довірюсь вашим словам, попіклуйтесь про нас сьогодні. – Думаю є багато неідеальних речей, та, прошу, розслабтесь. – Красно дякую. Буду вдячна за підтримку завтра. Тон Міюкі був тихим і ввічливим. Однак Юка відчувала, що слова «буду вдячна за підтримку завтра», мали силу заморозити душу. Вона напружено посміхалася і намагалася кивати головою. Зрештою, Тацуя та компанія не пообідали, а обійшлися ранньою вечерею, смак якої був не дуже і кожного провели у приватні кімнати для гостей. Обдумуючи завтрашній день Тацуя розклав вміст своєї сумки, його цікавило не вбрання, а обладнання. Він прихопив Сілвер Хорн, модернізований під «Трайдент». І вирішував використовувати звичний йому «Трайдент», чи нічим не помітний «Сілвер Торус». Якщо допускати магічну битву, то це для пістолетного типу Трайдент. Якщо він примушуватиме магію та допустить битву, це для Сілвер Торусу, типу браслет. Повагавшись якийсь час, зрештою, він не дістав з сумки Трайдент. Коли він збирався закрити сумку, у двері постукали. Коли Тацуя запитав «Хто там?», відповіддю було «це Міюкі». Він залишив сумку відкритою і попрямував до дверей. – Щось трапилося? Запитав він, відчинивши двері. Вона була одна. – Трішки... Хочу поговорити з вами. Можливо через його настрій, Міюкі здавалася самотньою. – Зрозуміло. Заходь. Тацуя запросив Міюкі до кімнати. Вона спершу підійшла до залишеної відкритою дорожньої сумки та почала перекладати одяг Тацуї, що був у невеликому безладі. У будь-якому разі, він збирався дістати спідню білизну, коли прийматиме ванну, і упорядковувати зміст сумки зараз не мало особливого сенсу. Однак Тацуя, не намагаючись зупинити її наполегливу роботу, сказав «вибач». – Ні, мені подобається цим займатися. Рухаючи руками відповіла Міюкі, злегка радісним голосом. Незабаром задовольнившись, вона закрила дорожню сумку і повернулася до Тацуї. – Можеш сісти на ліжко. Сідаючи на стілець біля письмового столу, він спонукав Міюкі сісти на ліжко. Міюкі не вагаючись з легкістю сіла. – Ну і? Можливо, ти хотіла щось запитати? Коли Тацуя миттєво перейшов до теми Міюкі з невеликим незадоволенням надула щоки. ...Ні, насправді вона не надула щоки, але саме така атмосфера панувала навколо неї. – Я не можу прийти просто так? – Ні, нічого подібного. Він одразу ж викинув білий прапор. Тацуя не боявся плачучих дітей та можновладців, але зовсім інша справа, якщо це сестра в поганому настрої. – Хі-хі-хі, жартую. Після того як брат здався, Міюкі швидко позбулася свого настрою. – До того ж я хотіла вас дещо запитати. «Якщо так, запитала б про це з самого початку», подумав Тацуя, але, звісно цього не сказав. – Що ти хочеш запитати? Прямо запитав він, натомість. Міюкі більше не грала зі словами. – Хіба старший брат не знають про наміри сімейних гілок? Поки Міюкі моргала, думка про те, щоб обійтися тут обманом зникла. – Знаю. Поки Міюкі розмірковувала над наступним запитанням, Тацуя доповнив відповідь. – У перший день зимових канікул FLT відвідав пан Куроба. Тоді мені і розповіли. Пан Куроба розказав майже те саме що і пані Юка раніше. Пані Юка сказала, що були деякі здогадки, але гадаю що більшість з них це її знання. – Дядько Куроба?.. Тоді. – Ні. Тацуя передбачив, що схвилювало Міюкі й заздалегідь спростував це. – Куроба не беруть участь у цій змові Пан Куроба сказав, що цього разу він нейтральний. Думаю, йому можна вірити. Природно, Фумія та Аяко не можуть бути ворогом. – Ось як... З полегшенням видихнула Міюкі, але тут же підняла обличчя і суворо подивилася на Тацую. Старший брат, чому ви мені цього не розповіли? Він розумів чому Міюкі звинувачувала його, але у Тацуї було що сказати. Він не відвів погляду від сестри. – Слід всього лише прибрати усі перешкоди. Хотілося б аби ти була присутня на новорічному зібрані, незважаючи від того, хто тягне за нитки за лаштунками. Я не хотів, щоб ти хвилювалася. Цей інцидент мав просту структуру, з погляду Тацуї. Не має потреби з’ясовувати, де вони перегрупуються і коли будуть діяти. Все що їм потрібно, це розібратися з тими, хто починає заважати. Він думав, що турбуватися про це було втратою часу. – Це моє природне право турбуватися про старшого брата! Але для Міюкі це було не прийнятною думкою. – Звичайно, думати про це, не принесе мені жодної користі. Але я думаю, мені дозволено хвилюватися про старшого брата! Для мене важливо плакати та сердитися замість старшого брата. Це ніколи не «зайве»! Міюкі надулася і відвернулась. Будучи спантеличений тим, що сестра заклякла відвернувши обличчя, Тацуя підвівся і встав перед сестрою, намагаючись покращити їй настрій. – Міюкі... Рука Тацуї, яку він намагався покласти сестрі на плече, затремтіла. Міюкі її не скинула. Вона раптово підвелася й обняла його. – Старший брат, ви пам’ятаєте? – Що? Коли він поставив це питання, в його пам’яті ожила сцена, яку, безумовно, можна було пов’язати з її питанням. Це було на четвертий день минуло річного Турніру дев’яти шкіл, в ніч перед першим матчем дивізіону новачків. – Міюкі відвідала Тацую, який відмовився вносити своє ім’я в Індекс, поряд з «Активною повітряною міною»... – З того часу мої почуття не змінилися. Вони ніколи не зміняться. Продовжила говорити Міюкі, наче переконалася в тому, що Тацуя пам’ятає. – Я на вашому боці. Наче бачачи ту сцену, яку пригадав Тацуя. – Я завжди буду на вашому боці. Наче поділяючи спогади з Тацуєю – Я впевнена, що цей час настане. Обов’язково настане. Я так сказала. Міюкі підняла обличчя. Всупереч очікуванням Тацуї, на її обличчі сяяла блискуча посмішка. – І нарешті цей час настав. Це трохи відрізняється від того, що ми передбачали, «тоді», але, нарешті, час старшому братові вільно літати. Однак в цій сяючій посмішці була помітна тьмяність, схожа на краплю чорнила. І це дуже стурбувало Тацую. ◇ ◇ ◇ Йотсуба Мая, нинішня глава родини Йотсуба, ненавмисно посміхнулася, почувши звіт дворецького Хаями, що Міюкі була атакована два дні поспіль і зараз перебуває на віллі Цукуби. – Яке марнотратство. Замість того щоб висміяти, Мая говорила досить ніжно. – Здається, що люди гілок родини недооцінюють силу шановного Тацуї. У відповідь дворецький Хаяма ввічливо дав жорстку оцінку. – «Розпад» пана Тацуї не зможе зупинити навіть бар’єр цього селища, якщо він справді не встигатиме вчасно, він просто прилетить небом. Якщо це станеться, справа стане серйозною. Поки не буде відновлено бар’єр, що «розібраний» під час прориву, кожен хто може скористатися магією когнітивних перешкод, працюватиме без сну. Відновити його не просто. Витончено зітхнула Мая. Чи розуміють вони, яка відповідальність очікує гілки родини, що перешкоджають моїм наказам? Мая зі збентеженим обличчям схилилася до чашки. – У будь-якому разі, пан Аокі повинен був передати точну інформацію главам кожної родинної гілки. – Однозначно так. Відповів дворецький Хаяма, доливаючи в чашку чай з травами без кофеїну, після того, як його поглядом попросила Мая. До речі, в родині Йотсуба, Хаяму, Ханабіші, Аяко та Охару, однаково називалися «дворецькими», але в реальності так називали восьмих людей, що можуть контролювати співробітників кожного сектора справ, Хаяма - єдиний дворецький, що виконував особисті доручення господині. Навіть під час цього приватного вечірнього чаювання. Тому вона могла говорити настільки щиро. Щоб там не було, Мая не могла так скаржитися перед іншими слугами, крім Хаями. Насправді Мая з жалем і презирством ставилася до усіх голів гілок родини, ні, до самої організації Йотсуба. – Однак це не зовсім марнотратство. Хаяма спостерігаючи за цим, зовсім не змінював свого ставлення. Навіть зараз він неохоче висловив свою думку Маї. Роблячи це, він дбав, щоб господиня не стала незадоволеною. – Згідно з доповіддю Ханабіші, вдалося значно зменшити силу залишків фракції радикалів проти Великого Азійського Союзу та групи противників Десяти головних кланів. Зокрема, штучні екстрасенси з Мацумото були майже знищені. Відтепер, можна сказати, що у майбутньому ці люди більше не з’являться на задньому дворі родини Йотсуба. – Штучні екстрасенси від самого початку мене не хвилювали Не вимушено гмикнула Мая, але в голосі не чулося солодкої отрути, як раніше. – У всякому разі, на цьому прибирання, в кінці року завершено? Хаяма з легкою посмішкою кивнув, на її запитання. – Ханабіші сказав, що хоча домовленості були трохи змінені, але кількість необхідних людей, мало зменшилася. – Схоже, що так. Хоча на риболовлю потрібно багато часу, грубу частину, як прибирання, пан Тацуя виконав практично один. Мая трохи здивувалася. – Ну, добре. Пан Хаяма, ми готові до нового року? – Так. Залишилося дочекатися приїзду шановної Міюкі. – Тоді не має потреби хвилюватися. Злегка вагаючись, Хаяма відкрив рот. – Мадам, ви впевнені, що не варто зупинити шановного Шібату. Хаяма знав про план глави родини Шібати, щоб Шібата Кацушіґе зі своїм Стражем зупинив Міюкі. Звичайно Мая теж. Мая чомусь задоволено посміхнулась. – Навіть пан Кацушіґе не в змозі зупинити пана Тацую. Шібата Кацушіґе, безумовно, є одним з найкращих бойових магів у родині Йотсуба, але Мая підрахувала, що у Тацуї не має шансів відстати від Кацушіґе. Зараз Мая уявляла перемогу Тацуї.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!