[2]

[2]

У перший день зимових канікул Тацуя з самого ранку відправився до відділу розробки FLT.

Міюкі, як і Мінамі наглядала за домом. Третій відділ розробки - місце, яке можна було назвати його рідним домом, навіть якщо він прийде у супроводі Міюкі, його радо приймуть і не будуть перешкоджати цьому. Тацуя це знав. Однак сьогодні, очікувалося, що навіть якщо приведе її з собою, він не зможе приділити їй увагу. Тому Тацуя подумав, що їй буде краще відпочити дома.

Сьогодні він почне новий проєкт. Розробку масштабної системи, що повною мірою використовуватиме технології магічної інженерії, а не розробка нового CAD. Не знаючи скільки років знадобиться для досягнення цього. Те що намагався побудувати Тацуя, це масштабна енергетична, ресурсна та екологічна установка, що не могла бути реалізована лише силами FLT.

Проєкт під назвою «ESCAPES». – Назва це абревіатура від назви «Видобуток ресурсів моря та видалення шкідливих речовин у прибережній зоні Тихого океану Зоряним реактором (Extract both useful and harmful Substances from the Coastal Area of the Pacific using Electricity generated by Stellar-generator1)», але ця назва також означала «ПОРЯТУНОК».

На цьому етапі все що вони могли зробити, це розробити план заводу та ескіз системи, яка буде в нього включена. Попри це, він нарешті дійшов до того, що зміг зробити перший крок.

Він вигадав цю ідею приблизно три роки тому, у серпні дві тисячі дев’яносто третього року, лише через рік після того дня на Окінаві. Циклічний виклик, Пристрій польоту та Зоряний реактор були частинами цієї системи. І буквально днями він осягнув останню частину. З погляду реалізації проєкту так і віку Тацуї, попереду ще довгий шлях. Однак зважаючи, яким значенням він наділяв цей проєкт, було неминуче, що він був більш захоплений, ніж будь-коли.

Однак через годину роботи його ентузіазм раптово злився.

– Вибачте, що турбую вас, молодий пане.

Тоді як Тацуя, оточений надзвичайно конфіденційними даними, які не можна копіювати на інформаційний куб та забирати додому і навіть передавати за допомогою квантового шифрування, займався окресленням пропозицій, до нього, через диктофон, звернулася співробітниця третього відділу розробки.

– Що сталося?

Чесно кажучи, зараз він не хотів зупинятися. Однак це здається була важлива причина, оскільки вона наважилася звернутися до нього, коли він залишився в конфіденційній кімнаті. Тож Тацуя відірвав пальці від клавіатури та відповів у комунікатор.

– Так, пан Куроба Міцуру хотів би зустрітися з молодим паном. Що йому передати?

Тацуя несвідомо насупився.

Наскільки він знав, Міцуру ніколи не відвідував FLT. Його робота для Йотсуби - це розвідка, а FLT що є (однією з) численних джерел фінансування, знаходилася поза його юрисдикцією. Навіть якщо у нього було щось до Тацуї, йому не слід було приїжджати сюди.

– Я зустрінуся. Будь ласка, відведіть його в офлайн-приймальню.

Йому не вистачало даних, щоб здогадатися про мету візиту. Тацуя відразу здався.

Потрібно зустрітися і з’ясувати якою була мета. Судячи з цього, Тацуя наказав відвести Міцуру до приймальні без онлайн систем спостереження.

Увійшовши до приймальні, Тацуя зачинив двері, перш ніж привітатися.

Навіть коли він повернувся, Міцуру і не спробував встати з дивану. Єдина реакція яку він продемонстрував, це поклав м’який капелюх, який крутив в руках, на диван, коли Тацуя увійшов до кімнати.

– Давно не бачились, пане Куроба. З літа?

– Так.

Міцуру кивнув у поганому настрої й не лише тому, що фраза «з літа» викликала гірки спогади про Чжоу Гонґцзіня. Міцуру мав мляве обличчя ще до появи Тацуї.

– Можу присісти?

Міцуру мовчки кивнув і Тацуя сів перед ним.

Він поглянув прямо в обличчя Міцуру. У них була дуже велика різниця у віці. Однак на обличчі Тацуї не було нічого, що демонструвало дискомфорт. На піднятих плечах і витягнутих ліктя, також не було ознак блефу.

Міцуру скривив губи. Здавалося, що він у будь-який момент клацне язиком.

Однак від Міцуру не було відчуття, що він дивиться на Тацую зверхньо, як на «простого охоронця». Тацуя - помічник нинішньої глави сім’ї Йотсуба, Йотсуби Маї, та брат Міюкі, що була кандидатом у наступники глави сім’ї, особливо серед слуг, що були далекі від справжніх битв, його не сприймали, говорячи, що «його призначили охоронцем сестри через співчуття», оскільки «він не міг продемонструвати магічну силу, достойну крові Йотсуба».

Однак він знав, що Тацуя не був «невдачею». Звичайно, він дефективний продукт, як маг у звичайному розумінні, але Тацуя мав надзвичайні здібності, що з лишком компенсують цей дефект. Міцуру це добре знав.

Йому було незручно через ставлення Тацуї, просто тому, що він був розчарований, що хлопець, трохи старший за його сина, бачив себе рівним йому.

Він не міг дозволити собі дивитися в його обличчя. Можливо, це Міцуру був тим хто намагався бути пихатим.

– Чи можу я запитати, що вам потрібно?

Звернувся Тацуя до Міцуру, який ніяк не відкривав рот. Він не сказав «я теж зайнятий», але цей нюанс відчувався в голосі. Звичайно це було навмисно.

Незалежно від того, як це звучало, це безумовно було грубим щодо старших, але Міцуру тут стримався. Розуміючі, що нерозумно злитися через такі дрібниці, адже це він прийшов сюди.

– Тобі не слід ходити на святкування Нового року.

Він, здавалося, не вважав за необхідне прикрашати форму, слова Міцуру були прямими як ці.

– Я не планував йти з самого початку.

– Що?..

Але відповідь Тацуї була абсолютно несподіваною для Міцуру. Кислий вид Міцуру, що панував увесь час, як Тацуя увійшов до приймальні зникло. Зараз Міцуру беззахисно викрикнув з нестриманим виразом несподіваності.

– Я з самого початку не планував відвідувати святкування Нового року. Глава наказала бути присутньою лише Міюкі.

Тацуя назвав Маю «главою», а не тіткою. Неявно використавши, як аргумент що відвідуванням Міюкі святкування Нового року було рішенням глави родини Йотсуба, який Міцуру не міг спростувати.

– Софізм!..

Клацнув язиком Міцуру. Він відмовився від своїх зусиль розвіяти своє розчарування, тому що вже показав свої справжнє обличчя.

– Тоді я хочу, щоб ти переконав свою сестру не відвідувати святкування Нового року.

Але, схоже, у нього не залишилося запалу, Міцуру не протиставив себе Тацуї, і його тон став трохи спокійнішим.

Незважаючи, що це було ввічливе прохання, Тацуя не збирався його так легко приймати, це була інша справа.

– Чому ви не скажете це їй особисто?

Він знав, що йому відмовлять. Однак, відповідь Тацуї трохи відрізнялася від тієї, на яку очікував Міцуру.

– Навіть якщо я скажу, твою сестру це не переконає. Тож я прошу переконати її.

– Я кажу не про Міюкі. Чому б вам не порадити главі відкликати свій наказ про відвідування?

Міцуру на мить забарився з відповіддю.

– ...Не тобі говорити такі очевидні речі. Я неодноразово закликав пані Маю передумати, що це передчасно.

– Тоді мені не має сенсу говорити Міюкі не відвідувати святкування Нового року. Навіть якщо я скажу їй відмовитися, глава може з цим не погодитись.

Міцуру мовчав, можливо, тому, що вважав аргумент Тацуї виправданим.

Тацуя злісно усміхнувся, але ця посмішка була багатозначною.

– Я розумію, що це передчасно, бо хотілося б щоб Фумія мав трохи більше досвіду, щоб порекомендувати його на главу.

– Це безпідставна підозра!

Твердим голосом відповів Міцуру. Його права рука на підлокітнику була трохи піднята і міцно стиснута, щоб стримати рефлекторну спробу вдарити по столу.

– Я від початку не бажав робити Фумію головою Йотсуба. Ця дитина занадто добра, щоб керувати родиною Йотсуба. З погляду магічної сили, думаю, що Міюкі краще підходить на наступного голову.

Контраргумент Міцуру у відповідь глибоко вразив Тацую, він не міг приховати здивування. Тацуя завжди думав, що Міцуру бачить Фумію главою Йотсуби.

– То що ви думали під передчасністю?

Однак він вирішив поки що залишити своє не порозуміння при собі. Пріоритет був відданий справжньому наміру Міцуру.

Міцуру вагався з відповіддю лише на час одного вдиху. Він знову серйозно поглянув на Тацую.

– Наступне святкування Нового року, стане місцем призначення наступного глави. І пані має намір висунути Міюкі.

– Ось воно що.

Він здійснив контратаку словами, які визнав в перше, Тацуя також цього очікував.

– Але я думаю, що висування Міюкі на посаду глави, слід відкласти, поки ми не вирішимо одну важливу справу Не лише я. Шиіба, Машиба, Шібата, Шідзука, повинні думати так само.

– Це одностайна думка глав гілок родини крім Мугури та Цукуба. То що за важлива справа?

– Що робити з тобою.

Міцуру хитро усміхнувся. Це була темна усмішка з каламутною, наче смола, темрявою в очах.

– Близько через два роки, Сакурай Мінамі, з генетичними модифікаціями «серії Сакура», набуде достатньо сили, як Страж Йотсуби. Ця дівчина має найкращі якості серед модифікацій Йотсуби. Коли це станеться, твоє використання як Стража припиниться.

Міцуру не був схожий на себе, здавалося, що він впивався власними словами.

– Не хвилюйся. Тобі дозволять закінчити Магічний університет. Після будеш сприяти збільшенню активів для діяльності Йотсуба, в якості «Тауруса Сілвера». Тобі навіть не доведеться служити в Силах Самооборони. Ми звільнимо тебе зі служби.

Зберігаючи темряву в очах Міцуру підняв край губ.

– О, так. Ми переведемо акції FLT, довірені твоєму батькові, на твоє ім’я. Ми не зможемо оприлюднити тебе, бо не можемо повідомити про твоє існування зовнішньому світу, але ти будеш найбільшим акціонером FLT.

– Мене таке не цікавить.

З огидою в голосі, перервав слова Міцуру Тацуя.

– Пан Куроба, все те, що ви сказали, не вам вирішувати.

Тацуя неявно натякнув, що дане рішення за Маєю.

– Таку усну домовленість можна помилково сприйняти, як намір повстання.

– … Ні, я не мав на увазі цього.

З обличчя Міцуру зникла темна посмішка, ніби одержимість впала.

Можливо, він зрозумів, що поводився ненормально, Міцуру опустив голову і замовк.

– Пан Куроба, те що Міюкі відвідає святкування Нового року, вирішила саме глава, тобто тітка. Я і Міюкі не можемо не піти. Це ви розумієте.

– І все ж.

Тихо пробурмотів Міцуру споглядаючи стіл приймальні.

– Я не хочу засмучувати Фумію та Аяко.

Очі Тацуї різко примружились.

– Ви впевнені?

Міцуру підняв обличчя і поглянув в очі Тацуї.

– Слід сказати, що я не хочу змушувати їх сумувати. Я нічого не робитиму.

– Маєте на увазі вичікуватимете.

– Я нейтральний. Сентиментально я твій ворог, але заради дітей, я нічого не робитиму.

Заявив про ворожість Міцуру.

Тацуя сприйняв це, як відомий факт.

– Чому ви хочете тримати мене подалі від Міюкі... Якщо я запитаю чому, ви не зможете відповісти.

Міцуру встав.

– Я відповім, якщо ти зможеш прибути в головний дім вчасно.

З верху глядячи на Тацую, сказав Міцуру замість прощання.

◇ ◇ ◇

Через деякий час, після обіду, Міюкі, що проводила перший день канікул старшокласниці в домашніх справах, відвідав несподіваний гість.

– Пані Міюкі, давно не бачились. Маєте чудовий вигляд, і здається у вас усе добре.

– Пані Юка теж не змінилася. Будь ласка, сідайте.

Гостю, що сіла обличчям до Міюкі у вітальні, звали Цукуба Юка. Вона була старшою дочкою родини Цукуба, що була гілкою Йотсуба, а також вона є кандидатом на наступного главу Йотсуба.

Вік двадцять два роки. Колишній віцепрезидент студентської ради Першої старшої школи, наданий час, четвертокурсниця Магічного Університету. Пряме чорне волосся, що спадало на плечі, було розділене у співвідношенні шість до чотирьох, розкриваючи сережку в правому вусі. Макіяж також ідеально підкреслював вишукану зовнішність жінки, що відповідала зовнішності студентки Вузу.

Відносини між Міюкі та Юкою, коротко кажучи, були нейтральними. Або взаємним невтручанням. Вони не схожі на суперництво з Аяко, і не близьким, як з Фумією, і не вороже, як з Кацушіґе, ще одним кандидатом в голови родини, старшим сином родини Шібата. У певному сенсі, це було дивовижно, що ця людина відвідала цей дім таким чином. Більш імовірним здавалося б те, що прийшов би Кацушіґе, для оголошення війни.

Однак, Юка без ворожості ставилася до Міюкі. З позиції кандидатів глави наступного покоління родини Йотсуба, вони були в рівному статусі. Якщо вона прийшла до її дому, її можна було не впустити, якщо це не дуже зручний час.

– Здається з Нового року, пройшов цілий рік.

– Так, ви маєте рацію.

– Хоча я також мешкаю в Токіо, у нас немає можливості для випадкових зустрічей.

– Токіо все ж велике.

– Вірно. Це особливо відчувається в такі моменти. Пані Міюкі, ви ж другорічка Першої старшої? Ви президент студентської ради?

– Так. Ви добре проінформовані.

– Зрештою ця школа моя альма-матер. Здається ви досягли значних результатів.

– Я знаю, що виділятися на цьому етапі не дуже добре для мене, але думаю, що стримуватися, буде грубо у відношенні до інших людей... Пані Юка незабаром закінчує навчання, вірно?

– Так. Однак я іду до аспірантури.

– Ви не допомагатимете головному дому?

– Здається вони хочуть трохи підняти престиж. Зараз.

Поки та давала Міюкі м’яку відповідь, Мінамі принесла чай.

Навіть якщо це було сказано нешкідливо, лише за формулюванням воно було досить жорстким. Фраза Юки, що та досягла значних результатів, насправді мала значний сенс «чи можна так сильно виділятися?», натомість Міюкі словами «я знаю, але грубо стримуватися», неявно критикувала Юку, за те що вона приховувала свої здібності коли навчалася у старшій школі.

Після цього, запитання Міюкі «ви не допомагатимете головному дому?», мало на увазі «чи добре передавати секретні технології Йотсуби в університеті?»

Така підступна дискусія була не до смаку Міюкі, якою б вправною в ній вона не була. Тому вона була вдячна, що може перерватися чаєм.

– Тож пані Юка. – Яка у вас справа сьогодні.

Поцікавилася про головну тему, коли вони одночасно повертали чашки на блюдце.

У відповідь на пряме запитання Міюкі, Юка припинила ходити околясом.

– Щодо майбутнього святкування Нового року, чому б нам не поїхати до головного дому разом?

– ...Це запрошення супроводжувати вас з Токіо до головного дому?

– Саме так. Я орендую машину, тож приєднуйтесь.

Чи можу я запитати вас чому?

Міюкі не могла приховати почуття настороженості, що зародилося в її серці. Це могло бути це неминуче. Юка була суперником у змаганні за статус наступника глави, до того ж це опонент, з яким вона мало взаємодіяла, і навіть якщо вони мали кровні зв’язки, вона майже стороння людина та в кращому випадку вона знає її обличчя.

Її підхід до цих переговорів був досвідченим, але Юку, здавалося це не хвилювало. Вона не переоцінювала ефект ореолу Міюкі, як багато інших людей. Хоча вона мала найкращу магічну милу і рідкісну красу, Міюкі все ще шістнадцять, на шість років молодша за Юку. І Юка явно це розуміла.

– Причина. Я повинна це сказати?

Юка спробувала спростити свій тон, щоб виглядати милою. Міюкі поглянула на неї холодним поглядом.

– Зрозуміла.

Здавалося, Юка насправді не намагалася її обдурити, тож негайно відмовилася від свого грайливого ставлення.

– Причина в тому, що мій ескорт пішла.

– Пішла? Страж пані Юки.

Юка заплющила очі й кілька разів похитала головою, ніби стримуючи Міюкі, що збиралася здивовано схилити голову.

– Пішла. На моїх очах. Маю на увазі померла.

Міюкі ненадовго прикрила рот, перш ніж продовжити моргати.

Вона засоромилася свого нерозуміння. Вона думала, що мала зрозуміти, що слово «пішла» означає «вбита».

Юка дорослий маг Йотсуби. Завдяки її магічним здібностям, голова сім’ї рідко доручала їй небезпечну роботу, але вона не зовсім виключалася. Це означало, що під час місії Юки, Страж мала не нульовий шанс бути вбитою.

Крім того, вона була рідкісним магом з потужними здібностями до магічного втручання. Цілком можливо, що хтось, хто знав про ці магічні здібності, націлився на її гени.

– Це... Мої співчуття.

Коли Міюкі ввічливо вклонилася, Юка знову похитала головою.

– Не варто. Її завданням було захищати моє життя і вона виконала свій обов’язок. Їй більше не доведеться страждати, будучи моїм цапом відбувайлом. Якщо тамтешнє царство справжнє, вона однозначно відпочине там з полегшенням. Як і не доведеться метушитися між егоїстичними бажаннями панни.

Від надмірно щирих слів Юки, Міюкі стало незручно.

– Хоча вона виконувала роль Стража, над тим хто помер захищаючи життя... Хіба доречно насміхатися над цим?

Юка зі здивованим виразом обличчя багаторазово кліпнула очима.

– ...Страж пані Міюкі її старший брат. Вибачте, якщо вам стало незручно.

На перший погляд, Юка ввічливо вклонилася. Однак Міюкі не могла слухняно прийняти вибачення Юки, оскільки, відчувалося, в її словах було ще щось.

– Це не обмежується мною та братом. Крім того, у Фумії, фактично, не має стража, пан Кацушіґе також цінує пані Котона, вірно?

Цуцумі Котона була Стражем Шібати Кацушіґе і беззаперечно що Кацушіґе цінує Котону. Однак, у цьому випадку, можливо це був недоречний приклад, після якого Юка тихо засміялася, на противагу наміру Міюкі заохотити її до роздумів.

– Пан Кацушіґе та пані Котони, ну вони саме такі.

Міюкі дивилася на Юкі, що все ще схилилася на бік і продовжувала сміятися. Вона не могла заперечити свою помилку.

– І навіть, якщо ми зі старшим братом не супроводжуватимемо вас, ви ж можете відразу домовитися про ескорт? На відміну від нас, у пані Юки є родина Цукуба.

Юка припинила сміятися, побачивши погляд Міюкі.

– Вірно.

Юка виправилася і знову сіла.

– Не так багато людей, настільки добрі, як твій Старший брат... Крім того, це не буде невигідною ситуацією і для пані Міюкі, так? Таксі не може проїхати до головного дому, а пан Тацуя має лише права на мотоцикл, так?

Звичайно, вона не могла розповісти таксисту про будинок Йотсуби, якого не має на карті й не могла скористатися двомісним транспортним засобом, оскільки не так багато речей, можна взяти з собою.

Але це не мало значення з самого початку.

– Якщо зв’язатися заздалегідь, нас заберуть на станції. Я чинила так до минулого року, і маю намір, вчинити й цього року.

Міюкі - кандидат на наступну главу та племінниця нинішньої глави. Цілком природно, що до неї ставитимуться як до важливої персони й навіть заберуть зі станції.

– Хіба пані Юка не робила так до минулого року?

Технологія керування самохідних автомобілів досягла рівня напівавтоматичного контролю. Навіть без підтримки системи управління дорожнім рухом, навантаження на водія не таке велике, як у минулому столітті.

Однак це стосується лише того, що керування самохідним транспортом не викликає втоми. Від Токіо до головного дому всього дві години, але якщо ви домовитеся про транспорт, набагато простіше сісти в окрему кабінку до найближчої станції, а там вже пересісти до машини. Їй би не довелося їхати машиною самостійно.

– Я то не проти. Мабуть, пані Міюкі не варто так чинити?

– Чому? До цього часу це не було проблемою.

– До останнього разу Але я думаю, що цього разу краще так не чинити. Не можу назвати причину.

Те, що вона не могла назвати причину, викликало туманне занепокоєння, але Юка мала мати чіткі підстави для цього.

– Пані Юка, вам щось відомо?

– Я не можу цього сказати.

– ...Чому все не так, як минулого року? Які переваги від того, що я прибуду разом з пані Юкою?

– Цього я теж не можу сказати.

Юка зустріла погляд Міюкі своїм невинним.

– ...Зрозуміло

Здалася Міюкі.

Але не через слабкість. Просто у неї не було можливості змусити Юкі заговорити.

Навіть магією.

Маги Йотсуби поділялися на тих, хто спеціалізувався на магії психічного втручання і тих хто спеціалізувався на надзвичайно потужній та унікальній магії. Міюкі, відповідала і тим і тим, оскільки спеціалізувалася на надзвичайно потужній та унікальній магії психічного втручання. А Юка, це маг що спеціалізувалася на типовій магії психічного втручання.

Навіть якщо вона не здатна перемагати ворогів, Юка набагато краще володіє технікою вивідування чужих таємниць. Поки вони не ворогували явно, не могли скористатися можливістю витягнути інформацію на повну силу.

– Ми відповімо на вашу пропозицію після обговорення з братом.

– Так? Я з нетерпінням чекаю хорошої відповіді. Для нас обох.

Юка підвелася з дивану.

Звернувшись до Мінамі, що відкрила двері, «чай був смачний» і дещо грубо сказавши Міюкі, що проводжала її «до нових зустрічей».

◇ ◇ ◇

Так сказала пані Юка...

Повернувшись до дому, Тацуя почув від Міюкі про візит Юки та її пропозицію і деякий час роздумував про це. Звичайно, з такої незначної кількості інформації, він не зміг розкрити істинних намірів ні Юки, ні родини Цукуба. Але, здавалося, не було сумнівів, що між пропозицією Юки та необґрунтованими вимогами Міцуру існує тісний зв’язок.

– Хіба вона не сказала «я не можу сказати», те що вона знала, замість того, щоб замаскувати причину?

– Так. Здавалося, вона не приховувала, що щось знає.

Іншими словами в цьому щось є. І це було не на рівні здогадок, а по об’єктивно отриманій інформації. Це стосувалося не самого новорічного святкування, а шляху до головного будинку.

Цілком можливо, що зауваження Юки має на меті викликати у Тацуї та супутників підозру та відсутність на святкуванні Нового року. Але.

«Я думаю, що це спроба нападу на нас.»

Враховуючи погрозу Міцуру, Тацуя вважав що це можливо.

«Коли на нас націляться? Хто буде ціллю? Міюкі? Або я?»

Якщо ціль Тацуя, в думках спливало багато речей. Виконуючи закулісну роботу, він завжди докладав зусиль, щоб приховати свою особистість. Усі свідки повинні бути мертві. Але якщо щось пішло не так, і стало відомо, що це його робота, буде не одна чи дві організації, які б відкинули всі ризики, поклявшись помститися.

Однак, якщо це помста за незаконну діяльність, було не зрозуміло, чому саме зараз. Якщо ваш опонент маг, вибір безлюдного місця, матиме протилежний ефект. Оскільки ціль атаки здатна контратакувати магією, під приводом «захисту», ризик для зловмисника зростає.

З іншого боку, якщо ціль - Міюкі, цілі противника звужуються майже до однієї. Це може бути пов’язано з успадкуванням сім’ї Йотсуба. Тацуя вважав, що знищувати кандидатів, щоб зайняти місце голови Йотсуба, не продуктивно. Якщо Міюкі захоче відмовитися, Тацуя взагалі не втручатиметься. На його думку, інші потенційні кандидати, також не дуже прагнуть цей статус. Скоріше, його прагнуть старші.

Але з цієї причини, можливо не знайдеться, жодної людини, яка б не вжила таких рішучих заходів для зручності дорослих. Шлях від станції до головного будинку, це теж територія однієї з побічних сімей Йотсуби. Можна сказати, що це ідеальне місце для закулісних діянь, таких як примушування людей удавати, що вони нічого не бачать, або нейтралізувати можливості нападу.

Якщо ціллю є Міюкі, їм слід прийняти пропозицію Юки. Через неї, вони можуть відмовитися від атаки, а якщо все-таки нападуть, можна буде очікувати, що родина Цукуба буде на їхньому боці.

З іншого боку, якщо мішень - Тацуя, якщо в цьому братиме участь Юка, це поставить його в невигідне становище. Хоча супровід запропонувала Юка, той факт, що він вплутав її, сприймуть дуже негативно.

Навіть якщо це не так, якщо прийняти пропозицію Юки, можливо доведеться піти на певні поступки. Супровід Юки може загнати атакуючих у глухий кут. Однак Тацуя і його супутники все ще спричинять незручності Юкі. Тож найбільшу вигоду матиме Юка. Хоча він не бачив жодної вигоди з позиції наступного глави, але бути винним комусь, хто може стати наступним головою, це явний мінус.

– ...Відмовимося.

Дійшов висновку Тацуя, після довгих роздумів. У його свідомості досі лунав голос, який говорив, що краще прийняти пропозицію Юки. Його інтуїція шепотіла, що він повинен супроводжувати Юку. Однак занадто не зрозуміла ситуація мала свої переваги та недоліки, він вирішив, що недоліків від прийняття пропозиції Юки значно більше.

– Зрозуміло. Тоді я зв’яжуся з пані Юкою.

Замість того, щоб зателефонувати з термінала з великим дисплеєм у вітальні, вона, напевно, мала намір зв’язатись через невеликий відео фон у кімнаті. Вклонившись братові, Міюкі піднялася на гору.

◇ ◇ ◇

– ...Вибачте, навіть попри те, що ви звернулися до нас особисто.

– Шкода, але не хвилюйтеся. Думаю, що це було досить раптово.

– Мої вибачення.

– Все гаразд. Але якщо передумаєте, телефонуйте в будь-який момент.

– Так, дякую.

– Бувай. Чекатиму, коли ви зв’яжетеся зі мною.

Поклавши відеофон на стіл, Юка відкинулася на спинку дивану у вітальні. Навіть витягнула ноги. Як для молодої леді це було дещо не виховано, але зараз вона жила в цій квартирі одна. Не було прислуги, яка б вказала на це, ні матері, яка б прочитала нотації.

До двадцяти років, мати та прислуга іноді заходили, але останнім часом не з’являлися. Що стосується Юки, то останні два роки, вона насолоджувалася свободою. ...Оскільки з нею не жили люди, які б обговорювали її особисте життя, вона почала замислюватися, що вільнолюбне життя не таке вже і добре.

Вона розслабилася і думала про відповідь Міюкі.

Вона очікувала, що їй відмовлять. Швидше б вона стривожилася, якби вони прийняли її пропозицію, адже вона надала обмежену кількість інформації. Вони могли подумати, що вона попросить поступитися посадою наступного глави.

Юка не прагнула позиції наступного глави родини Йотсуба.

По-перше, той факт, що кандидатів багато, не означало нічого іншого, що вони лише про людське око. Якщо дотримуватися правила Йотсуби, що наступником голови має бути найкращий маг, то це точно Шіба Міюкі. Зараз у Йотсуби не має кращого мага, ніж Міюкі. Міюкі найкращий маг Йотсуби, навіть включаючи нинішню главу Маю. Принаймні це визнає сім’я Цукуба.

Ще два роки тому, Юка, ні, сім’я Цукуба, вирішила рекомендувати в наступники голови Міюкі. Коли було вирішено що вона не буде головою Йотсуби, Юка була звільнена від нагляду і суєти. Причина того, що вони не повідомили, що відмовляються від статусу кандидата, полягала в можливості поторгуватися з іншими сім’ями.

– До того ж у пані Міюкі є цей «старший брат»...

Юці було відомо що сталося в Цушимі та південній околиці Корейського півострова тридцять першого жовтня, минулого року. Також вона знала що сталося на Окінаві, в серпні, чотири роки тому.

– Мати цю людську зброю на своєму боці - це чит, з яким вона не зможе перемогти Міюкі.

Юка не мала звички випивати. Однак зараз їй захотілося випити. Якось, заради настрою, вона приклалася до саке, після чого мала жахливе похмілля (на щастя, ліки діяли ефективно і швидко), і вона ніколи не торкалася випивки.

– Попри це... Я не думаю, що мати справу з паном Тацуєю це гарна ідея. Не має гарантії, що він коли-небудь заспокоїться.

Замість келиха вина, мабуть, намагаючись уявити, що це воно, вона налила чай із шипшини, заварений до яскраво червоного кольору, в чашку для чаю, яку поставила перед собою, все ж Юка була на самоті.

– Чому дядьки Шібата, Куроба і Шідзука бачать в панові Тацуї ворога? Я думаю, що пан Тацуя є дуже важливою силою Йотсуби...

Відпивши з чашки, Юка нахмурилася. Було ще досить гаряче, до того ж заварилося досить міцно, з акцентом на колір.

– Ні, не тільки дядьки... Цікаво, чому головна сім’я змушує навіть слуг думати, що пан Тацуя це не вдача. Який сенс викликати недбале ставлення прислуги до нього?

Юка зробила ковток чаю з шипшини. Можливо, вона звикла, до кислості, цього разу вона на нього не дивилася.

– Матінка не говорить мені, чому до пана Тацуї таке ставлення... Цікаво, чи існує глибока причина?

Поставивши чашку, в якій залишилося ще половину вмісту, на стіл, Юка підвелася. Коли вона пішла до ванної, маніпулятор HAR, що спустився зі стелі, відправив чашку на кухню.

Якщо на наступному свідкуванні Нового року, Міюкі буде призначена наступною головою, може бути розкрита причина, чому Тацую не природно зневажають. Мовчки розмірковувала Юка.

◇ ◇ ◇

Після дзвінка Юці, Міюкі зателефонувала в головний будинок і попросила, щоб двадцять дев’ятого грудня їх зустріли на станції. Оскільки їй наказали відвідати лише новорічне святкування, навіть враховуючи час потрібний на приготування, вона б могла прибути до головного будинку і тридцять першого числа. Вона вирішила прибути раніше, враховуючи ризик непримиренностей, що можуть трапитися на шляху.

Тим хто відповів на дзвінок, був Охара, дворецький з транспортної оперативної групи, людина що завжди займався підготовкою транспорту.

В результаті переговорів з Охарою, було вирішено, що їх заберуть на станції о тринадцятій. Це не те що потрібно було тримати в таємниці. Швидше, усю прислугу родини проінформували, щоб не було незручностей, коли прибуде Міюкі.

◇ ◇ ◇

Шібата Кацушіґе - співробітник Міністерства оборони, що поступив на службу цього року. Хоч його регулярно змушували працювати у вихідні дні, він як правило постійно працював, але у нього не було довгих зимових канікул, як у студента. Закінчивши з роботою для новачка (треба сказати, що її було не так багато), він повернувся до квартири.

Наче чекаючи цього, пролунав дзвінкий сигнал відеофону.

– Пан Кацушіґе, я відповім.

– Ні, дрібниці...

Зупинивши Котону, яка зустріла його і збиралася повернутися до вітальні, Кацушіґе активував термінал на стіні.

– Батьку... У тебе якась справа?

На дисплеї з’явився його батько, з яким він бачився лише три дні тому, глава сім’ї Шібата однієї з родин Йотсуби, Шібата Осаму.

– Кацушіґе, ти вже дома?

– Так. Щойно повернувся?

– Правда? Присядь.

Сказав Осаму по той бік екрана.

Кацушіґе вирішив, що це буде довго, і сів на дивані прямо перед дисплеєм.

Для нього зі зростом сто вісімдесят вісім сантиметрів і масою вісімдесят кілограмів, стандартний диван був трохи тіснуватий. Однак, можливо, звикнувши до цього, він спритно розмістив довгі ноги між диваном і столом.

– Кацушіґе, як справи на роботі.

– Я все ще новачок... Те саме ти питав три дні тому.

– Ммм, справді...

Батько Кацушіґе мав темперамент майстра бойових мистецтв і можна сказати, що рідко бубнів подібним чином. Мабуть, тому що йому важко було говорити.

– Батьку, ви хочете поговорити про майбутнє святкування?

Тож Кацушіґе вирішив запитати. Вони бачилися три дні тому, тож потреби у відеодзвінку не було. І він не міг вигатити ніякої іншої причини.

– Точно. Власне кажучи, нещодавно Шіба Міюкі зв’язатися з Охарою. Здається, вона прибуде до головного будинку двадцять дев’ятого числа.

– Тож Міюкі теж прибуде двадцять дев’ятого?

У сучасних міністерствах, а не лише в Міністерствах оборони, не було новорічних відпусток. На випадок непередбачуваних обставин, в державних органах мала знаходитися певна кількість персоналу. Зокрема, від початку світової війни, Міністерство оборони працювало цілий рік. Однак новачок Кацушіґе отримав відпустку з двадцять дев’ятого числа.

– Але, що з того?

Загадково запитав Кацушіґе, пригадуючи обличчя молодої родички, з чарівною не людською зовнішністю. Оскільки всі кандидати на наступного голову відвідають це святкування, не дивно що Міюкі залишиться в головному домі до кінця року. Чому батько телефонує Кацушіґе з цього приводу, він ніяк не міг зрозуміти.

– Кацушіґе.

– Так?..

Кацушіґе продемонстрував ще більшу підозрілість, до батька що звернувся до нього. Але наступні слова розвіяли всі тривіальні підозри.

– Міюкі немає відвідати свідкування Нового року.

Кацушіґе не зміг йому нічого відповісти. Не те що він втратив слова, просто в його думках з’явилася стільки питань, що він розгубився, що запитати.

– …Чи можу запитати вас, чому?

Врешті-решт, він обрав максимально загальне питання.

– На Свідкуванні нового року пані Мая призначить Міюкі наступною головою.

– Ось як. Дуже шкода.

Відповівши, Кацушіґе здивувався, що це його не дуже здивувало.

Вірно, що Міюкі чудовий маг, і разом з тим, вона має надзвичайні здібності в магії психічного втручання, якою характеризується Йотсуба. Кацушіґе знав, що Міюкі найбільш перспективний кандидат на голову.

Однак, навіть якщо говорять, що придатність до магії психологічного втручання, особлива характеристика голови Йотсуби, це не є особливою умовою. Попередник Ґендзо і його попередник Ейсаку були користувачами розширеної магії психологічного втручання, але нинішній глава не Мія, що була користувачем магії «втручання в психологічну структуру», а Мая, що не має подібностей до психологічного втручання. Кацушіґе вважав, що він перевершує Міюкі з погляду прямої бойової сили.

Але думав, що його навряд чи оберуть наступним главою. Тож не був дуже шокований, коли йому сказали, що його не обрали...

«Мабуть, я і сам це знав. Міюкі найкращий маг Йотсуби».

– Батьку, ти хвилюєшся за мене? Не варто. Я вже дорослий, тому можу достойно це сприйняти.

Кацушіґе доклав багато зусиль, щоб видавити посмішку.

– Це не так.

Однак відповідь батька була абсолютно протилежною.

– На святкуванні Нового Року Мая призначить Міюкі наступною главою. Але я цього не дозволю.

Це були несподівані слова.

– Батьку... Ти маєш намір повстати проти глави Йотсуби?

Різким тоном звинуватив Кацушіґе.

– Наступного главу обирають на обговорені між головою та головами гілок сімей, але враховуючи вплив голови на клан, наступним головою практично гарантовано стає номінант голови. Я не думаю, що ми можемо отримати підтримку клану, навіть якщо голови сімей об’єднаються і порекомендують мене у наступники глави. Ви маєте це розуміти.

Всупереч ошукуванню Кацушіґе, Осаму, на екрані кивнув.

– Знаю. Я не збираюся виступати проти того, щоб Міюкі стала наступною главою. Я думаю вона підходить найбільше.

– ...Що ви маєте на увазі?

– Те, що Міюкі стане наступною головою, це неминуче. Але ще зарано.

– Не думаю, що шановна Мая відразу піде у відставку, як тільки Міюкі призначать наступницею

– Я кажу, що поки рано приймати рішення про призначення Міюкі наступницею.

– Їй лише шістнадцять років, тому я думаю, що це природно, що у неї є незрілі якості...

Кацушіґе не зміг зрозуміти справжніх намірів свого батька. Якби він сказав, що їй ще рано ставати главою, то все б було зрозуміло. Але що поганого в призначені її заступницею.

– З самою Міюкі жодних проблем. Ця дитина стане магом, достойним голови Йотсуби.

Ці слова все більше і більше заплутували Кацушіґе.

– То що не так?

– Проблема це хлопець, який є стражем Міюкі.

– Тацуя-кун? Звичайно, в нього можуть виникнути проблеми, як у мага, але немає сумнівів стосовно його здібностей як бойового мага. Як Таурус Сілвер, він зробив великий внесок у фінансову стабільність Йотсуби й, перш за все, він є стратегічним магом, який може стати ключем до майбутнього Японії. В порівняні з його «Матеріал бурст», «Безодня» Іцуви Міо обмежена з погляду потужності та умов використання.

– Проблема саме в Матеріал бурсті. Ця магія надто потужна. Ти, як працівник Міністерства оборони, повинен краще за мене знати, що існують таємні переговори про військовий союз з Японією завдяки магії, яка використовувалася на південному узбережжі Корейського півострова.

– Безумовно, є такі починання, але разом з тим все частіше виникають контакти, що просять Японію укласти договір про безпеку. Новий Радянський Союз теж одна з держав, що включилися до країн, які консультуються про союз Японією. Мінус лиш в тому, що напруженість у відносинах USNA зростає, але в міністерстві вважають, що позитивний ефект стримування сусідніх країн важливіший.

– Особливо, якщо його цінність, як політичного капіталу зросте, необхідно відокремити цю людину від ядра Йотсуби, щоб не вплутатися в політичні спекуляції. Для цього потрібно трохи більше часу. Зараз, якщо Міюкі буде призначена наступною главою, ця людина неминуче стане помічником наступної глави. Безумовно, це стане загрозою для майбутнього Йотсуби.

На перший погляд, ці твердження були логічними. Але Кацушіґе не міг не подумати, що ці, чисто теоретичні, припущення виправдовують емоційну не приязнь.

– Батьку... Чому ви, ні, чому всі голови дочірніх сімей, включаючи вас, так сильно бажають ліквідувати Тацую-куна?

З обличчя Осаму зникли всі емоції. Можливо, він намагався приховати засмучення. Однак Кацушіґе здалося, що безвиразна маска приховує хворобливу пристрасть, що накопичувалася протягом багатьох років.

– Занадто велика сила підриває стабільність світу. Те, що ми шукаємо, це сила, якій ніхто не нашкодить. Але не прагнемо, щоб вона потрясла світ.

– Але це не відповідальність Тацуї-куна.

– Я не збираюся звинувачувати цю людину. Запечатати цю людину, цю магію - це наша відповідальність.

Кацушіґе зрозумів, що вмовляння безглузді.

– ...Що я повинен зробити?

Кацушіґе вирішив, що все, що він міг зробити, це уникнути безглуздого обміну міркуваннями.

– Машиба і Шідзука вже почали діяти.

– Шановний Куроба не діє?

Здивовано запитав Кацушіґе. Ні сім’я Машиба, ні сім’я Шідзука не спеціалізувалася на розвідці. За своїми можливостями вони практично рівні іншим родинам з Десяти головних кланів, але спеціалісти розвідки в клані Йотсуба - це Куроба. Здавалося неприродним, що родина Куроба не була залучена до роботи, що вимагає настільки делікатного підходу.

– Сім’я Куроба теж погоджується з виключенням Шіби Тацуї. Однак він сказав, що утримається від будь-якої діяльності, Оскільки його діти мають сильну прихильність до цієї людини.

– Ось як... То що я маю робити?

Після роз’яснення того, що дочірні сім’ї змовилися, а одна з сімей, яка є найбільш ефективною силою, відійшла на фінальній стадії. Кацушіґе вирішив, що його роль полягає в мінімізації шкоди, хоча і відчував невпевненість у майбутньому. З цієї причини, йому потрібно дізнатися в чому полягають плани.

– Ти не повинен нашкодити Міюкі. Ціллю є лише затримання. Буде достатньо, якщо вона не встигне на святкування Нового Року.

Кацушіґе полегшило, оскільки підхід був більш спокійний, ніж він очікував.

– Твоя черга настане тридцять першого числа. Нічого страшного, якщо їх вдасться стримати до цього часу, а якщо вельми шановні Машиба і Шідзука зазнають невдачі, ти станеш останнім форпостом.

– Розкажіть, будь ласка, деталі. Якщо ви знаєте, то і про стратегію вельми шановних Машиби і Шідзуки.

У відповідь на запит Кацушіґе, його батько розповів деталі плану.

◇ ◇ ◇

В ніч на четвер, двадцять сьоме грудня.

На базі Сил Самооборони Мацумото, лейтенант Ягучі, знесилений від тренувань, упав у ліжко.

Ягучі вдалося прийняти ванну завдяки підготовці офіцерів, які сказали, що офіцери повинні бути взірцем для інших військових, але йому не хотілося більше нічого робити.

Цього літа, він впав у депресію після інциденту, коли був відсторонений його шанований начальник.

До цього інциденту, лейтенант Ягучі належав до радикальної фракції під назвою «Протидія Великому Азійському Союзу». Фракція, очолювана Сакаєм, це група чесних патріотів, які ніколи не намагалися створювати протистояння в Силах Самооборони, якими б радикальними вони не були, а відкрито і наполегливо вказували країні на не безпеку компромісів з Великим Азійським Союзом. Навіть коли лідери вирішили припинити війну достроково, хоча у них був шанс отриманий завдяки «Палаючому Хелловіну», полковник Сакай та довірені особи ніколи не тиснули, продовжуючи висловлювати свої застереження.

Лише тоді їх думка почала поширюватися в Силах Самооборони й саме перед цим.

Підозра у використанні цивільних та неповнолітніх старшокласників, як інструменту випробування новітньої зброї, що знаходиться в розробці.

Першочергово це був план родини Кудо. У цьому інциденті, у якому попався полковник Сакай, у в’язницю потрапили головні офіцери з радикальної фракції противників Великого Азійського Союзу. Хоча ув’язнення триватиме до п’яти років, повернутися їм до служби, навіть після відбуття строку, не вдасться. Навпаки, були сумніви, що вони зможуть залишити в’язницю живими. Насправді багато керівників померло до ув’язнення.

Лейтенант Ягучі врятувався, бо був молодим і з низьким званням. Також чудово, що тоді він не опинився на місці подій. Його перевели до полку Мацумото, іншими словами, він був пілотом-випробувачем спеціалізованого піхотного випробувального корпусу, що вивчав фактичне застосування силових костюмів, Однак це було не розжалування, а скоріше частина підготовки офіцерів для вивчення звичайної військової справи, але сам він сприймав це як вигнання його зі столиці і втратив мотивацію.

Однак, він не уникав роботи й брав участь у навчанні, як зразковий військовий. Він був переконаний, що зможе зробити усе можливе, щоб не зганьбити хибно звинувачених лідерів радикальної фракції.

Ягучі втомився. З погляду стороннього спостерігача, він був вражаючим. Незважаючи, що він менш мотивований, він продовжував рухатися. Психічно він був виснажений більше ніж фізично. Мабуть, з цієї причини він чув шепіт сумнівів.

– Хто тут!

Він почув ознаки присутності, в кімнаті, в якій мав бути на самоті. Навіть якщо він втомився, реакція тіла бита в нього тренуванням, була ідеальною.

– Це саме родина Йотсуба, з Десяти головних кланів, створила пастку в яку потрапив полковник Сакай та інші лідери радикальної фракції проти Великого Азійського Союзу.

З кута кімнати пролунав дивний в’ялий голос. В ньому не було життя, це був голос, який можна було сприйняти за шелести мертвого дерева, під холодним зимовим вітром, що дме крізь ліс.

– ...Це правда? І в першу чергу, хто ти? Чи є підстава для цих слів?

– Я не можу продемонструвати жодних доказів, але це факт.

Висловив свої підозри Ягучі, що було природною реакцією, як для людини, так і для військового.

– ...Але чому Десять головних кланів, до того ж Йотсуба?

Однак голос говорив те, чого лейтенант Ягучі ніколи не міг припустити.

– Темний кардинал, що надихнув Йотсубу вчинити так з полковником Сакай, ще не задовольнився.

Придивившись, в темряві, в куту кімнати, можна було побачити тінь у формі людини.

З цієї тіні й лунав голос, наче мертве дерево.

– Сірий Кардинал?.. Хто це?! Хто обманув полковника ?!

Сильним голосом запитав лейтенант Ягучі, хоча і стишив його, щоб не почули сусіди.

Але відповідь не пролунала.

– Він має намір вбити керівників радикальної фракції, зокрема полковника Сакая, що ув’язнені у військовій в’язниці.

Схоже, тінь мала намір повідомити лише те, що потрібно йому.

Ягучі засумнівався чи це не записане повідомлення, але незабаром зрозумів, що це непорозуміння.

– Дурниця. Військова в’язниця суворо ізольована від зовнішнього світу. Рівень її безпеки порівняний з резиденцією прем’єр-міністра. Проникнути не можливо.

– Саме Йотсуба робить це можливим.

Тінь коротко заперечила аргумент, що інтуїтивно вирвався у Ягучі.

– Ні стіни військової в’язниці, ні залізна сітка, ні система безпеки, а ні солдатські патрулі, не можуть зупинити відьму Йотсуба. Щоб запобігти вторгненню, потрібні інші засоби ніж здібності.

Перш ніж Ягучі встиг відреагувати на слова тіні.

– Двадцять дев’ятого грудня о першій годині дня.

Продовжила повідомляти тінь.

– На станції Кубучізава, у супроводі кількох людей, вийде важлива особа Йотсуби. Там вона планує пересісти в машину і зупинитися на гарячих джерелах, набитих Йотсубою.

– ...Що ти хочеш сказати?

– Важливою людиною є молода дівчина.

Не можливо було зрозуміти, чи слова тіні були відповіддю на запитання Ягучі, чи підготовленими заздалегідь.

– Родина Йотсуба не може залишити свою дочку. Якщо захопите її в заручники, зможете звільнити полковника Сакая.

– Це...

Ягучі хотів запевнити, що не може цього зробити. Попри вину, полковник був офіційно засуджений і ув’язнений військовим судом. Він не думав, що його можна звільнити, ким би не були ці Йотсуба. Ні, він не хотів думати про це.

– Ти можеш це зробити.

Однак Ягучі не зміг сказати «не можу». Він дозволив сказати їй «ти зможеш». І коли він почув ці слова.

– Але навіть якщо ти так кажеш, як мені узяти її в заручники...

Він вже пішов на поводу тіні невідомого. Ягучі зізнався, що хотів врятувати полковника, навіть якщо збирався зробити щось незаконне.

– Я ніяк не можу цього зробити!

– Тут у Мацумото є ізолятор для посилених екстрасенсів.

– Що?! Ні в якому разі, вони...

На момент двадцятирічної світової війни, щоб створити сили швидкого реагування, в рамках досліджень з розвитку мага, були створені посилені екстрасенси, які були зосередженням конкретних. різноманітних здібностей і вжито заходів їх підсилення. Вони були темною стороною Сил Самооборони, і закриті в кількох науково дослідних інститутах Сил Самооборони, через загрозу здібностей в після воєнний час. І один з них був поблизу бази Мацумото, де знаходилася відносно низька загроза, з посиленою психікою за допомогою заходів фізичного зміцнення.

– У посилених екстрасенсів є ревнощі, подібні до образи на Десять головних кланів. Якщо ви хочете покарати сім’ю Йотсуба, ними легко скористатися як пішаками.

У відповідь на спонукання тіні, Ягучі похитав головою.

– Ні, це не можливо. Я навіть не можу увійти в лабораторію зі своїм авторитетом.

– Ми забезпечимо підтримку. Звичайно ми не зможемо забезпечити офіційний наказ.

– ...Стати злочинцем.

Голос Ягучі був сповнений туги. Але доки він не відкине незаконні засоби, його вибір був вирішений.

– Самі звинувачення полковника Сакая були фальсифіковані незаконним шляхом. Якщо ви зможете захопити ціль, зможете обіграти їх незаконні дії, їх же діями.

Іншими словами, він зможе не тільки врятувати полковника Сакая, але й злочинних дій Ягучі ніхто не помітить.

– Просто виправте несправедливість, викривлену помилкою судової влади, такою, якою вона має бути. Це злочин, але це не зло.

– ...Зрозумів. Що я повинен зробити.

Ягучі здається, ніби, навіть без очей, носа чи рота, тінь невідомого посміхнулася.

◇ ◇ ◇

Приблизно в той же час, коли лейтенант Ягучі, з бази Мацумото, вирішив порушити військовий устав.

Така ж сама тінь з’явилася на базі постачання Сил Самооборони, номер два, в Уджі. Тим, перед ким як з’явилася тінь, був капітан Хатає, лідер японського союзу противників Великого Азійського Союзу.

Наприкінці жовтня Хатае був звинувачений у запрошені ворожого іноземного мага на базу, але було виявлено маніпулювання свідомістю, магією психічного втручання, і ступінь злочину зменшили. Зважаючи на факт, застосування бойових машин без наказу командира бази, його зарплату врізали на пів року. Хоча, з фінансового погляду, це було жорстоке покарання, воно розглядалося як звичайний м’який захід, оскільки його навіть не понизили, Хатае і сам так вважав.

Однак це не змінило його позицію. Попри перемир’я, ворожі відносини з Великим Азійським Союзом продовжуються і Хатае отримував поради від своїх старших та колег, що надмірна довіра до народу цієї країни погіршить його становище на службі. І все-таки він не змінив свою думку.

Він не вагаючись присягнув своїм переконанням, але відчував, що його становище з кожним днем погіршується. Він був нетерплячим, бо думав, що скоро зазнає долі даремного вигнанця.

І тоді перед ним з’явилася тінь.

– Це ілюзорна проєкція

Хатае був вправніший в магії ніж лейтенант Ягучіна з бази Мацумото. Ось чому він з першого погляду побачив суть тіні, що раптово з’явилася перед ним.

– Де оператор.

Однак навіть якщо суть ілюзії була відома, особа оператора ні. У цьому плані, Хатае мало відрізнявся від Ягучі.

– Днями на цю базу напали люди Йотсуба з Десяти головних кланів.

Тінь не відповіла на запитання Хатае.

– Я це знаю.

Хатае не хвилювався про це, наче це само собою зрозуміло. Якби вони хотіли розкрити свою особу, вони б не надсилали тінь, без очей, носа чи рота.

Хатае мав уявлення проте, що за нападом стояли Йотсуба з Десяти головних кланів. Зловмисники явно використовували сучасну магію. Немає жодних інших варіантів, крім Йотсуба, серед сучасних, щоб сміливо атакували базу Сил Самооборони.

– Йотсуба досі полює на тих, хто спілкується з Великим Азійським Союзом.

Однак він не міг ігнорувати цих наступних рядків.

– Вони все ще націлилися на моїх товаришів?.. Прокляття, ці мисливські собаки!

– Вони можуть собі це дозволити. Капітан Хатае, ви також є мішенню Йотсуба.

Вираз на обличчі Хатае скривився. Але він відразу повернув серйозність.

– Хоча мною і маніпулювали, я намагався викликати заворушення. Я готовий.

– Ви не закінчите з честю. Вас чекає лише смерть зрадника нації.

– Хех..

– Брудний зрадник, офіцер Сил Самооборони, але спілкувався з ворожою країною, та забезпечив прихисток ворожим агентам. Батькам та сестрам буде соромно.

– Тоді!

– Навіть якщо зараз ви визнаєте це самі, буде те саме. Будуть казати, що він не витримав злочину і втік через смерть. Якщо ви помрете відразу після того, як розкрився інцидент. Якби ви вчинили так відразу, то до вас би поставились, як до ганебного військового, що спокутував свої гріхи смертю. Але вже пізно. Щоб змити сорому смертю.

– Тоді, що мені робити?!

Обличчя Хатае було сповнене відчаю.

Від осуду тіні даоса, він втратив здатність до нормального судження.

– Вижити. Тільки якщо ви виживете, у вас буде можливість зняти це клеймо.

– Але, як?!

Тінь усміхнулася. Обличчя явно не виражало усмішку, але для співрозмовника це була усмішка.

– Через три дні, тридцятого грудня, маг що атакував цю базу на станції Кубучізава, увійде в контакт з головним домом Йотсуби.

– Що?

– Мета контакту - спілкування та отримання нової місії. Нова місія - відновити знищення фракції противників Великого Азійського Союзу.

– Що ти хочеш... Щоб я зробив.

Спитав Хатае, стиснувши зуби. На цю мить можна зробити висновок про намір тіні.

– Ви хочете вбити мага?

– Це лише перший крок. Якщо хочете вижити, вам нічого не залишається як опиратися. Якщо не відбиватиметеся, ви не зможете це зробити.

– Хочете перетворити мене на вбивцю?!

– Капітан Хатае. Це вам вирішувати.

Хатае не міг дати відповідь на ці слова. Стиснуті зуби не дали словам виходу.

– Треба сказати, на щастя. У вас є багато друзів, що виступлять союзниками. Ці друзі древні маги. Вони з радістю вам допоможуть

Ілюзія зникла, не чекаючи відповіді Хатае. На відміну від хімічної субстанції, жодних слідів не залишилося.