[8]

[8]

Наступний день, неділя, двадцять перше жовтня. За планом, і сьогодні вони розділяться на дві групи. Однак вони з’ясували справжню ціль і мотивація друзів, особливо Мікіхіко, була вищою, ніж учора.

Тацуя, Міюкі, Мінамі, Мінору та Масакі прямуватимуть до Арашіями, а Еріка, Лео і Мікіхіко, втрьох, прямуватимуть до місця проведення Конкурсу дисертацій у напрямку парку Такараґаке і станції Муцеугасакі. Восьмеро людей планували покинути готель рано в ранці.

Однак сталася несподівана подія.

– ...Вибачте, пан Тацуя.

Вибачився Мінору з середини футона плачучим голосом. Сьогодні вранці у нього піднялася температура і він вже не міг брати участь в розслідуванні.

– Не хвилюйся. Ти не винен.

– Але... Мені дуже соромно за себе.

Поки Тацуя заспокоював, Мінору виглядав досить болісно.

– Мінору, не звинувачуй себе. Ти зробив усе чудово.

Зараз в кімнаті були лише Тацуя і Мінору. Усі інші, крім однієї, очікували у холі.

– Мене попередили, що у тебе слабке здоров’я. Ти не винен, я знав що це може статися, але все ж попросив допомогти.

Мінору відвернувся від Тацуї.

– Ти досить сильний. Тез тебе ми б не змогли зустрітися вчора з заклинателем.

– ...Невже?

Відвернувши обличчя, слабким голосом запитав Мінору.

– Я дійсно так думаю.

Мінору повернув погляд на Тацую.

Вираз Тацуї, як завжди, був не привітним. Ні співчутливої посмішки, ні лестощів. Жодних ознак посмішки. Якщо чесність означає серйозність, то Тацуя був щирим.

– Ти дуже допоміг і, у випадку надзвичайної ситуації, зможеш знову допомогти. Не перенапружуйся, до того часу.

– Я все ще... Супутник пана Тацуї?

– У будь-якому разі, сьогодні я не можу дістатися до Чжоу Гонґцзіня. Тоді нам знадобиться твоя сила. Тож відпочинь сьогодні.

– ...Зрозумів.

Слабко посміхнувся Мінору. Депресія не зникла, але самозвинувачування вивітрилася.

– Мінамі залишиться з тобою. Вона чудово порається з домашніми справами. Крім того, Мінамі буде щасливою, якщо ти покладатимешся на неї. Тож не соромся покладатися на неї в найменших дрібницях.

Мінору продемонстрував вираз незручності. Він почервонів не лише через лихоманку. Можливо, йому стало соромно, що хтось помітив його радість.

– Також прошу наглянути за нашим багажем, поки ми не повернемося.

Це означало, що після розслідування, він не відразу повернеться до Кіото, а ще раз зайде сюди.

– Будь ласка, залиште це на мене.

Мінору зрозумів незграбну доброту Тацуї й посміхнувся.

Вийшовши з кімнати, Тацуя покликав Мінамі, яка саме чекала на коридорі.

– Перепрошую за клопоти, але попіклуйся про нього.

– Не бачу в цьому жодних клопотів. Це частина моєї роботи. Будь ласка, залиште піклування про пана Мінору на мене.

Кивнувши Мінамі, що вклонилася йому, Тацуя попрямував до вестибюля, де чекали Міюкі разом з друзями.

Почекавши, поки його спина не зникне, Мінамі постукала у двері кімнати, де спав Мінору.

Не дочекавшись відповіді, вона відчинила ключем, який їй довірив Тацуя. Мінамі наважилася на це, щоб не хвилюватися, що розбудить сплячого хворого.

Коли вхідні двері відчинилися, а внутрішні, розсувна відчинилася, Мінору спробував підвестися з футона. Мінамі мовчки кинулася до нього, сіла й обережно штовхнула його за плечі, повернувши в початкове положення.

– Пане Мінору, не звертайте на мене уваги. Якщо ви так чинитимете, догляд втратить сенс.

Для Мінору це прозвучало як звинувачення, що напружуючись, він додає проблем. Однак щоб Мінамі не казала, у неї ніколи б не з›явилося подібних думок, Мінору просто не правильно зрозумів її слова.

– Я зрозумів. Я тихенько посплю.

В погляді Мінамі з’явилося розчарування.

Сівши біля ліжка, вирівнявши коліна, Мінамі нерухомо дивилася на Мінору.

Минуло майже тридцять хвилин і Мінору, що заплющив очі, розплющив їх, посміхнувшись гіркою посмішкою незручності.

Пані Сакурай, мені ніяково від такого вашого погляду.

Будучи таким гарним, Мінору повинен був же звикнути до поглядів. Однак, здається, все інакше, коли дивляться на його спляче, обличчя так близько.

– Мої вибачення!

Хоч так і сиділа, Мінамі відступила більше ніж на метр, низько вклонилася, потираючи чолом об татамі й вибачаючись, гучним голосом.

На її чолі відбився червоний візерунок татамі, хоча Мінору цього не бачив.

Оскільки Мінамі не хотіла дивитися на нього з червоним обличчям. В кімнаті більш нікого не було, з ким би можна було поговорити, а прикидатися що дивишся відео чи читаєш книгу поруч з хворим здавалося недобросовісним, то ж вона лише дрімала, ні про що не думаючи.

Однак, після цих слів Мінору, Мінамі почала сумніватися, «справді лише це?».

Мінору сказав, що вона дивилася на нього.

Мінамі запитала себе, чи справді вона дивилася на спляче обличчя Мінору.

...Якщо так, то навіщо?

Обличчя Мінамі що вже було червоним, ще більше почервоніло.

Навіть зі свого лежачого положення Мінору міг бачити її червоні вуха, тож почав хвилюватися про її фізичний стан, адже сидіти в догеза, досить незручно.

– Гм... Все гаразд?

Підняв тіло Мінору.

– Все добре! Будь ласка, відпочивайте і надалі!

Замість того, щоб повернути його руками, як перед цим, Мінамі стримала його сильним тоном на межі крику, а потім підскочила відвернувшись від Мінору і панікуючи вискочила з кімнати.

Швидко закривши розсувні двері. Однак залишила невелику щілину.

Не було звуку відкриття чи закриття вхідних дверей.

Мінору деякий час залишався в положенні спроби дотягтися до зниклої Мінамі.

◇ ◇ ◇

Спочатку група Тацуї планувала діяти в п’ятьох, але оскільки Мінору захворів, а Мінамі залишилася опікуватися ним, їх залишилося троє, як і у Мікіхіко. Оскільки транспортні автомобілі в основному чотирьохмісні, Масакі планував їхати за ними на мотоциклі, але оскільки їх було троє, він їхав у тому ж автомобілі.

На передньому сиділи двоє, Тацуя і Масакі, а на задньому одна Міюкі. Насправді Масакі хотів сісти поряд з Міюкі, а вона хотіла сісти поряд з Тацуєю, але обидва надали пріоритет здоровому глузду і манерам.

Саме Тацуя визначив пункт призначення. Після вчорашньої зустрічі Масакі подумав, що пунктом призначення буде Арашіяма, тому, коли автомобіль зупинився, і Тацуя спробував вийти, він раптом зупинив його позаду.

– Шіба, хіба ми не їдемо до Арашіями.

– До цього я хотів би оглянути дещо, що може дати зачіпку.

Відповів він спиною до Масакі й озирнувся, виставивши ногу з машини.

– З цього моменту не говоріть про Чжоу Гонґцзіня.

– ...Це секретно?

– Я не хочу залучати цю людину, якщо це можливо.

Масакі поглянув на Тацую, ніби досліджував. Тацуя подумав, що той щось не так зрозумів, вони приїхали на місце. Тож не відчував потреби у виправданнях.

Через три хвилини після того, як Тацуя та його друзі прийшли на місце, прийшла та, кого вони чекали.

– Тацуя-кун, вибач, що спізнилася.

– Ви вчасно.

Заспокоїв Тацуя студентку що вийшовши з таксі підійшла до нього.

– О, пані Міюкі?

– Доброго ранку, Саєгуса-семпай. Нам не вдалося побачитися днями, тож можна сказати, давно не бачилися.

Усміхаючись відповіла Міюкі, здивованій Маюмі.

– Я не знала, що пані Міюкі теж приїде.

Як вона і сказала, Тацуя не сказав їй, що буде не один.

Однак Маюмі не могла поскаржитися як зазвичай, бо її хвилював інший супутник.

– Невже це Ічідзьо Масакі-кун? Ми не вперше зустрічаємося, але представлюся. – Я Саєгуса Маюмі.

Замість нестримної поведінки, показаної перед Тацуєю, вона стримувала свій норов, як дочка Десяти головних кланів і сім’ї Саєгуса.

– Я пам’ятаю, ми бачилися. Я Ічідзьо Масакі.

Напружено відповів Масакі. Як і було сказано, Маюмі та Масакі, безумовно, зустрілися не вперше. Однак це вперше, майже за чотири роки, коли вони розмовляють. Мало того, це все-таки другий раз коли вони зустрічаються особисто. Вони обидва були знаменитостями у світі магів, тому не забували хто ким був, в іншому випадку, пам’ятати це було б дивно.

– Вибач, Ічідзьо-кун. ...Тацуя-кун, на хвилинку.

З чарівною котячою посмішкою, вклонившись і відійшовши подалі від Масакі, Маюмі обхопила правою рукою, ліву руку Тацуї та потягнула його, якби це не виглядало, жодного романтичного наміру не було. Відійшовши близько два метри, Маюмі почала пошепки запитувати Тацую.

– Тацуя-кун, чому ти не сказав, що з тобою буде пані Міюкі?

Тацуя навмисно зробив здивований погляд.

– Я не думав, що мушу говорити вам про це. Невже семпай думала, що я залишу Міюкі?

Маюмі намагалася посперечатися, але показала вираз здачі.

– О, вірно. Пані Міюкі не має відпускати Тацую-куна одного.

Похитала головою Маюмі, після чого її вираз став серйозним. Її погляд був прикутий до Масакі.

– То чому вас супроводжує Ічідзьо-кун.

– Це випадковість. Вчора, Йошіда та його колеги, які проводили огляд навколо місця проведення Конкурсу дисертацій, зустріли Ічідзьо, який прибув до Кіото з тією ж метою. Він сказав, що збирається пошукати підозрілих людей навколо місця проведення, тому я привів його як охоронця.

– Йошіда-кун та інші також приїхали... О, до речі, він же став головою дисциплінарного комітету.

– Ви добре проінформовані.

Він не намагався відволікти її від основної теми, Тацуя справді відчував, що вона добре обізнана, хоча й закінчила школу, але Маюмі поглянула на нього поглядом «мене не обдуриш». Мабуть, вона зрозуміла, що Тацуя постійно шукає способу перевірити її рівень довіри.

– Отже, чи відомо Ічідзьо-куну про мою ситуацію?

– Я не можу розповідати подібне, без дозволу семпая.

Підозра в погляді Маюмі ставала дедалі сильнішою.

Тацуя також розумів цей погляд. Однак подібне його не хвилювало.

– Тож, семпай. Чи добре буде пояснити ситуацію Ічідзьо? Думаю, на нього можна покластися.

З шахрайською посмішкою запитав Маюмі Тацуя.

Маюмі важко зітхнула.

– Цікаво, чи нормально... Використовувати спадкоємця сім’ї Ічідзьо у власних цілях.

– Я не використовую його у власних цілях. По-перше, він не такий милий хлопець.

Суворим голосом відповів Тацуя, а Маюмі за хіхікала

– Гаразд. Буду вдячна, якщо він допоможе мені.

Можливо, Маюмі здалося, що він переміг її. Але вона відкинула поганий настрій, давши дозвіл пояснити все Масакі.

У супроводі детектива, чотири людини пройшли у приміщення для зберігання доказів поліцейського відділу.

Почувши про розшук злочинця, який вбив Накуру, Масакі продемонстрував напрочуд велике завзяття. Очевидно, він дуже співчував Маюмі, яка (як він інтерпретував) розпочала спільне розслідування, щоб полегшити скорботу за охоронцем. Здається, поява серед членів Десяти головних кланів, того хто не ставиться до своїх підлеглих, як до інструменту (за його власною інтерпретацією) зачепили фібри душі Масакі.

Зазвичай він не розпиляється на різні цілі. З давніх часів говорили «за двома зайцями поженешся, ні одного не піймаєш», з великою ймовірністю цей вислів дуже влучний. Однак у Тацуї було передчуття. Це передчуття базувалося не на логіці, а лише на «передчутті».

«Вбивця Сабуро Накури це Чжоу Гонґцзінь».

Ось що думав Тацуя. Тому, навіть якщо Масакі запалав лицарським духом стосовно Маюмі, це не суперечить його цілі. Тому жодних незручностей не було.

Поки він думав про це, детектив приніс на стіл речі Накури.

– Це одяг, який носив пан Накура. Його CAD, нажаль...

– Зрозуміла. – Мої вибачення.

CAD Накури знаходиться в сховищі сім’ї Саєгуса, за наказом Коуічі. CAD не тільки містить нововведення мага, який займався його налаштуванням, а й чудовий навчальний матеріал, який дозволить довідатися «як використовувати магію» мага, який ним користувався, проаналізувавши її. Тож це нормальне рішення, якщо маг не хоче дарувати її, крім своїх родичів.

Однак Маюмі почувалася винною, бо Коуічі забрав CAD Накура. Проаналізувавши CAD, до певної міри, можна зрозуміти, яку магію він використовував в останньому бою. Якщо це знати, можна довідатися, що сталося в момент інциденту, і припустити яких травм зазнав злочинець. Таким чином можна звузити перелік злочинців, звернувшись до лікарні, розшукуючи пацієнтів, які проходять лікування подібних травм. Це мало бути природнім для магів, але Коуічі не співпрацював з поліцією, ні, напевно, відмовився співпрацювати.

– Вибачте, пане детектив. Чия це кров?

На запитання Тацуї, детектив похитав головою.

– На жаль, всі плями від крові жертви.

Дослідити ДНК всієї крові на одязі можливо, хоча і не просто, завдяки сучасним науковим методам. Виявлення, чи залишилися рідини злочинця в одязі жертви є основною процедурою, яка завжди застосовується у справах про вбивство.

– У пана Накури був ззаду пробитий живіт, шкіра і м’язи грудей лопнули зсередини, а серце розірвалася.

Ось чому повідомлялося, що тіло виглядало дивним.

Однак в газеті не повідомлялися деталі. Цю інформацію Тацуї повідомила Маюмі.

– Вибух з середини?..

З сильним сумнівом пробурмотів Масакі.

– Це наче «Вибух».

– Ні, Шіба! Сім’ї Ічідзьо точно не причетна!

Масакі відреагував надмірно, продемонструвавши збентеження, яке сплутало його думки.

Від крику в закритій кімнаті, Маюмі злегка нахмурилася.

Тацуя навіть не серйозно не задумувався про причетність сім’ї Ічідзьо.

Однак навряд чи природне явище призведе до того, що грудна клітина лопне з середини, і навряд чи користувачі магії яка маніпулює рідинами тіла живої людини, мають достатньо сили, щоб змусити вибухнути людське тіло.

Він сказав це, щоб розібратися в ситуації.

– Це...

...Прозвучало досить гостро.

– Вибух» сім’ї Ічідзьо не такий простий, чи не так?

– Звичайно! – О ні, але.

– Заспокойся. Я сказав, що це як «Вибух». Я не кажу, що насправді був використаний «Вибух», і тим більше я не думаю, був задіяний маг родини Ічідзьо.

Обличчя Масакі трохи почервоніло, можливо йому було незручно, що він рознервувався. «Цей хлопець, напевно, чутливий до несподіваних подій», подумав Тацуя.

– Магія, яка впливає на тіла інших, важка. Однак це не настільки важко, якщо це власне тіло. Наприклад, самоприскорення - відносно популярна техніка.

Тут заговорила Маюмі

– Тацуя-кун, Пан Накура самознищився... Ти думаєш, він вчинив самогубство.

На боязке запитання Маюмі, Тацуя похитав головою.

– Навіть якщо це було самознищення, не думаю що це самогубство.

– Старший брат вважає, що пан Накура знав про смертельність рани, тому самознищився?

Тацуя кивнув, Міюкі яка чекала поруч.

Тоді озирнувся на Маюмі.

– Можливо, це була якась атакуюча магія, що розриває серце.

– Це магія, якою жертва, що отримала удар ззаду, який виявився смертельним, здійснила помсту?

– Семпай. Хіба пан Накура не мав магії, яка використовує рідину як зброю?

Відповідаючи на питання Масакі, Тацуя запитав Маюмі.

– ...Вибач. Пан Накура не надто демонстрував переді мною магію, якою користувався.

Але Маюмі не змогла відповісти на питання.

– Ось як.

В голосі Тацуї не звучало розчарування.

Однак в його відповіді Маюмі почула нетерплячість.

– О, але, здається, я щось чула, при першій зустрічі. Зачекай хвилинку.

Маюмі склала руки й стогнучи, замислилася.

«Коли вона так робить... То схожа на персонажа манґи»

Але перш ніж Тацуя подумав, що це грубо, Маюмі плеснула в долоні.

– Отак, згадала! Пан Накура сказав, що добре володіє магією, яка використовує воду у формі голок, якими атакує опонента.

Масакі нахмурився.

– Водяні голки?.. Як? Як саме це працює?

– Не знаю як, але, мабуть, це голка. Навіть якщо це водяні голки, якщо використовувати системи конвергенції, можна забезпечити проникну силу вогнепальної зброї.

Від незацікавленої відповіді на його запитання, Масакі ображено нахмурився. Але перед цим згадав погляд Міюкі.

– ...Тоді це означає, що жертва вистрілила власною кров’ю, як голками?

– Це просто контратака ціною життя...

Тацуя спрямував Елементальний зір на кров Накури на одязі й запам’ятав інформацію.

– Шіба, що ти робиш.

– Цікаво чи не залишилися на рані в животі магічних слідів.

– Зрозуміло...

Своєю правдоподібною брехнею, Тацуя зміг переконати не лише Масакі, але і Маюмі. Вони спрямували не п’ять почуттів, а магічне чуття, але саме погляд - найпростіший шлях для магічного чуття.

– Хм... нічого.

Тоді як, опустивши плечі і розчаровано видихнула Маюмі, Масакі, також підняв голову і зітхнув.

– Згоден. Я відчув щось схоже на сліди, але вони занадто розмиті, щоб визначити помітні візерунки... Шіба, ти щось знайшов?

– Я не зміг виявити інформацію, яка допомогла б ідентифікувати противника. Але ця рана, мабуть, нанесена фантомним звіром.

– Фантомним звіром.

– Старший брате, що таке фантомний звір?

Попросили пояснення незнайомого слова Маюмі та Міюкі. За ними можна було побачити детектива, що, наче на екскурсії, робив нотатки.

Тацуя намагався нав’язати пояснення Масакі, але той невимушено відвів очі. Він не знав, чи знав, та не хотів докладати зусиль для пояснень.

Запитувала Міюкі, тож якби він знав, то пояснив би це з захопленням. Тацуя тлумачив це так, що Масакі навіть приблизно не знав що це.

– Фантомний звір - це свого роду хімічна субстанція. Хімічна субстанція - це магічна техніка, яка відбиває світло або чинить тиск на об’єкти, що з нею контактують, фантомний звір же не відбиває світло щоб набути форму, а показує форму ворогові ілюзією. Так саме як хімічна субстанція, він має тактильне відчуття відповідно до форми, тіла, в яку трансформується.

– Оскільки хімічна субстанція відбиває фізичне світло, його може побачити кожен. Оскільки фантомного звіра демонструє лише магія системи психічного втручання, його може побачити лише ворог, якому його показує оператор. Це так?

Тацуя із задоволеним виразом кивнув на розуміння Міюкі.

– Точно. Ти вірно зрозуміла На додачу, те, що він показує опоненту, не обмежується лише візуальною ілюзією. Техніка фантомного звіра підтримує навіть слухові ілюзії.

– Хвилиночку, Тацуя-кун. Зі щойно сказаного, це означає, що магія фантомного звіра не може здійснитися, якщо його не визнає інша сторона?

– Найбільша різниця між фантомним звіром та хімічною субстанцією полягає в тому, що він посилює техніки, змушуючи супротивника думати, що там щось є.

З виразом, що все ще не може зрозуміти, Маюмі продовжувала заперечувати.

– Тоді хіба не дивно, що атакували зі спини. Якби пролунав звук, пан Накура обернувся б. Будь-то фігура чи звук, якщо можна відчути, що позаду вас щось є, вас не поранили б зі спини.

– Необов›язково потрібно знати де він знаходиться.

– Що ти маєш на увазі?..

– У випадку з фантомним звіром, краще не розпізнавати його чітко. Він від початку не існує. Коли його чітко бачитимуть, можуть зрозуміти, що насправді його не існує. Йдеться про те, що страх перед чимось, відчуття невпевненості в тому де саме щось є, і той факт, що сам фантом не повинен існувати, стають силою фікції явища.

– ...Не зовсім розумію

– Перепрошую. Це прозвучало плутано? Простіше кажучи, першим кроком супротивнику демонструються ознаки існування магічного силового поля у формі звіра, що відкладається у його свідомості й це використовується як сходинка, для сильнішої техніки. Перша поява може бути простою хімічною субстанцією.

– Остерігаючись магії супротивника, ви зміцнюєте його силу?..

– Якщо розуміти внутрішню частину прийому, ефект зменшиться вдвічі. Судячи з доказів, рішення було правильним.

Висловлюючи свою вдячність, Тацуя легенько вклонився.

Не знаючи як реагувати, Маюмі розгубилася.

Четвірка сіла в один транспорт і вирушила до Арашіями. (Маюмі скасувала свій прокат. Транспорт повинен був прямувати до наступного користувача безпілотного транспорту).

Тацуя та Масакі сіли попереду, а Міюкі з Маюмі позаду.

Масакі заговорив з Тацуєю, як тільки таксі рушило.

– Шіба, цей фантомний звір.

Тацуя та Міюкі, безпомилково розуміли, до кого він звертається. Масакі завжди називав Тацую «Шіба», а Міюкі - «пані Шіба».

– Чи відрізняється він від «демона-маріонетки», з яким ми зустрілися вчора.

– Термін демон-маріонетка, мені все ще незвичний.

Тацуя сидів на правому сидінні, але керувати потреби не було, оскільки таксі рухалося автоматично. Не буде проблем, навіть якщо відвернутися в бік.

– Назва голем є більш поширеною. Ти ж розумієш різницю в цих назвах?

– Пане Ічідзьо, старший брате, вибачте, що перебиваю.

Легенько схилилася з заднього сидіння Міюкі. Проте вона не проявила поганих манер, впершись на передню спинку чи висунувши з-за неї голову.

– Старший брате, я знаю лише назву голем, тож не могли б, ви розповісти мені, що це таке?

На якусь мить погляд Тацуї став підозрілим. Голем був популярним засобом нападу у християнських та європейських древніх магів. Неможливо, щоб Міюкі, яка здобула освіту про конфлікти іноземних магів, «знала лише їх назву».

Однак помітивши що погляд сестри звернувся на Масакі, Тацуя усвідомив її справжній намір. Він не думав, що вона занадто піклується, але не хотів марно витрачати час. Для Масакі, а не для Міюкі, Тацуя почав надавати трохи детальнішу лекцію про големів.

– Голем поєднує ряд частин і вбудоване незалежне інформаційне тіло, із запрограмованим зразком поведінки в ляльці, що імітує і наслідує істоту, або легендарного монстра, постійно змінюючи взаємне положення кожної частини, за допомогою магії системи Конвергенції, це магічний робот, що відтворює рухи живих істот.

– Наприклад, припустимо, ти хочеш зробити з каменю гігантського солдата голема. На перший погляд, голем виглядає так, ніби маса не почленованого каміння, рухається, як людина. Однак насправді деталі, які відіграють суглоби, не з’єднані. Відносне положення фіксується за тим же принципом, що й магія зміцнення, суть в тому, що кожна частина тіла нагромаджена.

– Голем є тією речовиною, що слугує його матеріалом. Це можуть бути органічні речовини, такі, як деревина, неорганічні - такі, як камінь, або аморфна, така, як вода. Однак він суттєво відрізняється від хімічної субстанції та фантомного звіра, що не містять речовини, і здається, ніби перебувають у силовому полі, тим що містить речовину.

– Для руху голема, необхідно вбудувати незалежне інформаційне тіло зі запрограмованою схемою операцій. Якщо не продовжувати будувати магічну послідовність для цього, голем не спрацює. Коли магічна послідовність вже не діє, голем вже не є големом. Якщо матеріалом є аморфна речовина, така як вода, в той же момент він зруйнується.

– Коли матеріалом є дерево, бо камінь, часто використовується технологія магічного гравіювання, як засіб фіксації магічної послідовності. З іншого боку, коли як матеріал використовують аморфну речовину, таку як вода, домішується щось, що діє як магічний передавач, і маг проєктує на нього магічну послідовність, постійно її оновлюючи. У вчорашньому випадку, припускаю, що перший маленьким големом, що з’явився, був одноразовим пристроєм, магічну послідовність якого не оновлювали, а кров взята в операторів ніндзюцу, відігравала роль передавача.

– Ще до становлення сучасної магії, вважалося, що кров мала важливе магічне значення. Кров вважається високоефективною жертвою в стародавній магії, і існує багато магій, що використовують її як середовище. З погляду сучасної магії, Ейдос крові, що охоплює все тіло, включаючи мозок, і безпосередньо пов’язаний з життям, є інформаційним тілом мисленнєвих часток високої щільності, в якому детально описуються властивості її носія, навіть якщо це одна крапля. Тому можна сказати, що вона надзвичайно підходить як ціль, при проєктуванні магічної послідовності.

– ...Коротко кажучи, різниця між фантомним звіром чи хімічною субстанцією та големом, в тому чи є речовина, чи ні?

Одним реченням резюмувала пояснення Тацуї Маюмі, можливо, тому що він вважав, що це клопітно.

– Коли я зараз почув це пояснення, здається, що з големом, через речовину, боротися легше.

На думку Масакі, Тацуя легенько похитав головою.

– Будь-то хімічна субстанція чи фантомний звір, вони не ефективні, для магічного використання, оскільки вимагають додаткових зусиль, для надання форми живої істоти. Якщо не використовується якийсь талісман, як основи, а магічна сила прикладається до вузького діапазону, вона може бути стертою втручанням перешкод на зону де зосереджена магія, або якщо використовується оберіг, до підсилення образу, його ядро можна знищити. Крім того, силове поле, що просто формує віртуальний образ, може бути знищеним. Силове поле, що має фізичну дію, фізично і може бути знищено.

Протягом цієї розмови, хоча найбільше говорив Тацуя, таксі наближалося до пункту призначення.

◇ ◇ ◇

Мінамі тихо читала біля сплячого Мінору.

За винятком невисокої температури, стан Мінору був стабільним. У готелі не було ніякої хатньої роботи й не було необхідності сперечатися за приготування їжі та чаю. Мінамі вперше за тривалий час відчула розслабленість.

Вона усвідомлювала, що знаходиться наодинці з юнаком її віку, якого щойно зустріла. Крім того, хлопець поряд красень з красенів. Ситуація була ідеальною. Однак Мінамі раптом задумалася, чому вона може почуватися такою розслабленою.

Це не повинно бути, через те, що звикла до цього з Міюкі. Міюкі, як і вона, дівчина, хоча іноді вона так не думала. Мінору ж був протилежної статі. Звичайно, відчуття мало бути іншим.

Крім того, коли днями приїжджала до Нари, та вчора, була у неймовірному захваті, коли була поряд з Мінору. Вона усвідомлювала, що нервувала. Це аж ніяк не тому «що він син родини Кудо». Можливо тому, що Мінору був її віку. Тому, що, на відміну від Тацуї, він був «хлопчиком».

Він мав чудову, неперевершену і навіть жахливу магічну силу. Можливо її навіть можна порівняти з шедевром Йотсуби, Міюкі.

Само собою зрозуміло, зовнішність його надзвичайна.

Але у неї чомусь було відчуття близькості. Десь вона відчувала, що він такий же як вона. Вона розуміла, що Мінору усвідомлював, що він її приваблює і через це нервувала.

Мінамі охопила палаючі щоки обома руками. Надто соромно червоніти від марення. Щоб охолодити голову, вона вмила обличчя.

Але незабаром повернулася на свою попередню позицію.. Не читати книгу, а сіла біля ліжка Мінору. У Мінору раптом порушилося дихання.

Вдихи стали неглибокими короткими та болісними. Лоб, до якого вона торкнулася, був гарячим. Її рука, якою вона поспіхом збиралася попросити на ресепшені викликати лікаря, зупинилася в повітрі.

Мінору - прямий нащадок родини Кудо. Людина, що безпосередньо успадкувала кров продукту Дев’ятої лабораторії. Чи нормально звертатися до звичайного лікаря?

Розгубилася Мінамі. У нинішньому стані Мінору, її аматорських навичок не достатньо щоб подбати про нього. Однак вона не могла самостійно вирішити, чи нормально викликати лікаря.

Рішення сяйнуло в розумі Мінамі.

Просто запитати Тацую.

Вона поспіхом дістала інформаційний термінал і запустила функцію голосового зв’язку.

◇ ◇ ◇

Незабаром після того, як вони вийшли з таксі Тацуя прийняв дзвінок від Мінамі.

– Як там Мінору? …Правда? Ти правильно зробила, що не звернулася до стійки реєстрації. Я зв’яжуся з пані Фудзібаяші. ...О, жодних проблем. Насправді вона сказала зв’язатися з нею, коли з Мінору щось станеться. Думаю вона приїде до готелю, Мінамі просто нагрянь за ним, доти. ...Ні не давай йому ніяких ліків. ...О, це добре. Самій буде важко, але я прошу... О, я залишу це тобі.

Міюкі з тривогою поглянула на Тацую, що закінчив дзвінок.

Контролюючи її поглядом, Тацуя зателефонував на номер записаний у терміналі.

– Пані Фудзібаяші? Це Шіба. Насправді Мінору, захворів, а Мінамі, котра доглядає за ним, каже, що він важко дихає. ...Готель CR, кімната XXX. ...Дякуємо за ваш час.

– Це була пані Кійоко?

Стурбовано запитала Маюмі, збоку від нього.

– Мінору стало гірше?

На питання Міюкі, Тацуя мовчки кивнув.

– Шіба, повернемося назад?

Запитав Масакі з серйозним обличчям. Попри те, що вони зустрілися лише учора, здавалося він справді серйозно турбувався про Мінору.

– Я зв’язався з його родичами. Здається, вони приїдуть до готелю приблизно за годину.

– Раптово захворів? Родич пані Кійоко?

Маюмі ще не зустрічалася з Мінору.

– Він молодший син родини Кудо. Нещодавно він був нашим гідом по Кіото.

– Наймолодша дитина родини Кудо, це Мінору-кун? Здається, у нього слабке здоров’я.

Було трохи дивно, що Маюмі знала про Мінору. Вона старша сестра родини Саєгуса, але, як кажуть, була найбільш комунікабельною серед Десяти головних кланів.

Однак, схоже, вона навіть не знала про стан здоров’я Мінору. З інформацією про те, що він хворий, схоже, вона уявила тіло подіне до Іцуви Міо. Маюмі мала близькі стосунки з Міо, тому неминуче пов’язувала з її образом усіх зі слабким здоров’ям.

– Здається він хворий, але не слабкий тілом. Я не лікар, тому не знаю деталей, але здається, що магічна сила занадто сильна, тож тіло перевантажено.

– ...Таке можливе?

З недовірою схилила голову Маюмі, Міюкі показала дивний вираз обличчя, наче їй щось стало на думку.

У будь-якому разі, приїде пані Фудзібаяші, тож продовжимо розслідування, як і планувалося.

Маюмі також була знайома з Фудзібаяші. Через стосунки між їх сім’ями, ще до минулорічної ситуації в Йокогамі. Звичайно вона також знала про стосунки Фудзібаяші Кійоко з родиною Кудо.

З іншого боку Масакі не знав Фудзібаяші. Але він нічого не сказав, розуміючи, що це буде втручання у не свої справи.

Тіло Накури було знайдено збоку парку Наканосіма в районі Арашіяма, на березі річки Кацура. Безпосередньо перед тим як річка Кацура поверне на південь, навколо були розкидані піщані пляжі.

Схоже, поліція вже завершила вивчення цього місця, і Тацуя та його друзі змогли без проблем зайти на місце події. Звичайно слідів крові не залишилося. Можливо, можна було знайти сліди, зіставивши отримані раніше дані за допомогою елементального зору, але Тацуя не збирався займатися таким марнотратством.

– Це тут?

– Так.

Кивнула на питання Масакі Маюмі. Масакі досить завзято ставився до розслідування.

– З такою течією здається малоймовірним, що його змило вище за течією.

Сказала Міюкі поглянувши на Тацую. Тацуя подумав, що його сестра погано підходить для розслідування чи детективної роботи.

– Так, це неможливо.

Просто відповів Тацуя і не сказав що це від того, що тут були розкидані криваві сліди.

– Шіба, як думаєш, якою була ситуація? Чи стояв вже тут пан Накура, а злочинець наблизився, чи злочинець прийшов першим, а підійшов пан Накура.

– Я не знаю.

Негайно відповів на питання Масакі Тацуя.

– Навіть задумавшись, ми не дійдемо до висновку. Я не знаю чи була це спочатку зустріч пана Накури та злочинця, чи злочинець напав на нього в односторонньому порядку.

– ...Звісно.

Масакі кивнув на думку Тацуї, без надмірної реакції.

– Старший брате, що робитимемо далі?

На запитання Міюкі Тацуя звернувся до Маюмі.

– Я хотів би оглянутися, ви не проти?

Маюмі здавалося трохи здивувалася раптовій пропозиції.

– Так це ж я попросила про допомогу, і якщо, Тацуя-кун, маєш якісь ідеї, я піду з вами.

Сказала вона і кивнула.

Тацуя не пішов по цьому березі річки Кацурі, а перейшов міст Тогетсу і попрямував вгору за течією. Однак не повернувся до Хозукьо, а піднявся до парку Наканосіма району Арашіяма, на пагорб південно-східної частини гори Огури парку Наканосіма району Арашіяма, що далеко перед ним.

Він прямував до місця де переховувався Чжоу Гонґцзінь підказане древнім магом, якого він зустрів в ресторані тофу на підході до монастиря Кійомідзу. Він не сказав про це Маюмі, але вона не скаржилася і попрямувала за ним.

Осінь стала глибшою, тому на ногах Маюмі були не сандалі й до певної міри щільний одяг. Однак на відміну від Міюкі, що була в штанях та кросівках, Маюмі була в лоферах14 з каблуком та спідниці з довгим поділом. Можливо вона розуміла що робить, бо не взула туфлі - човники, але все одно не була одягнена, щоб ходити невеликими пішохідними маршрутами з безліччю підйомів та спусків.

Неминуче, що четвірка йшла повільно.

Вкінці схилу парку була вивіска «Бамбукова лісова дорога». Тацуя без вагань попрямував туди. Відсутність вагань викликало у Маюмі легкий дискомфорт.

– Ей, Тацуя-кун.

– Що? Зависокий темп?

Зупинився Тацуя на оклик Маюмі. Масакі та Міюкі також обоє зупинилися.

– Не зовсім.

Після того як їй про це сказали, Маюмі помітила, що її дихання було досить важким. Вона розуміла, це щодо Тацуї та Масакі, та не могла зрозуміти, чому навіть Міюкі не задихалася. Але Маюмі не показала цього з впевненим виразом на обличчі. Вона була досить впертою щодо таких ситуацій.

– Тацуя-кун, ти маєш якісь здогадки? Здається, ти не задумуєшся яким шляхом йти.

Після цього зауваження, Тацуя помітив, що поводиться неприродно. Усе саме так, як сказала Маюмі.

Він здійснив те, що викликало у неї підозру, тому не вважав, що продовжувати обманювати її було правильним. Однак він вагався втягувати Маюмі. Незважаючи, що вони пряма лінія тих самих Десяти головних кланів, Мінору з самого початку був пов’язаною людиною, з Масакі вони не спілкувалися, тому навіть якщо він буде втягнутий, він не відступить. Однак Маюмі, майже близький друг. Якщо її втягнути у свої обставини і їй буде завдана шкода, він відчував, що це буде надзвичайно клопітно. Він не думав, що це станеться, але якщо йому скажуть «узяти на себе відповідальність», можливо доведеться звернутися за допомогою до того, до кого звертатися не хотілося. Тацуя не хотів руйнувати вигляд, що допомагає Маюмі.

Це і малося на увазі, під брехнею.

Він трохи хвилювався.

Тільки трохи, бо йому довго не довелося хвилюватися.

– Старший брат!

Міюкі розгорнула область контролю.

Блукаючий вогник що летів до них, згас у протидії магії Міюкі. Древня магія «блукаючий вогник» - це не фізичне полум’я, а візуальна магія, яка запалює предмет, що контактує з нею. Вона не могла пробитися через область контролю Міюкі.

Схоже, ворог це зрозумів, наступним було лезо вітру. Але результат був однаковий. Будь-то вакуумне лезо або лезо зі стисненого повітря, необхідно було постійно підтримувати магію, для підтримки роботи під впливом області контролю.

– Ічідзьо!

– Залиште це мені!

Тацуя був попереду, Масакі позаду. Обидва негайно прийняли стійки для захисту Міюкі та Маюмі між ними.

З бамбукового гаю ліворуч і праворуч до Міюкі протягнулася тонка струна. Коса сплетена з п’яти кольорів: синього, червоного, білого, чорного та жовтого.

Тацуя перехопив її, до того як вона досягла Міюкі.

Від коси йшов шум схожий на Перешкоди.

«Хіба це не древня магія, яку використовують оператори стародавнього обряду екзотеричного буддизму!»

Це була техніка, що ефективно блокує активацію магії супротивника, огортаючи цю косу навколо опонента і пускаючи шум безпосередньо через шнур, замість того, щоб поширювати шум мисленнєвих часток безпосередньо у просторі, для завади магічної активації, як Перешкоди.

Тацуя розклав не саму мотузку, а лише той шум який вона передавала. Потім з усіх сил потягнув струну, яку тримав обома руками.

Хоча Тацуя міцний, він не міг похвалитися таємничою силою. Він від початку не мав можливості витягнути людей однією рукою. Але вони були приголомшені, що розбили магію несподіваним способом. Тацуя зміг скористатися заминкою і витягнув їх зі сховку.

Він теж насторожився. Як тільки помітив, що інші фігури зникли. Можливо, вони звели бар’єр, щоб їх не дістали. Замість того щоб огорнути Тацую, вони встановили стіну навколо дороги, щоб запобігти проникненню і відвадити прихожих.

Однак це було зручно і для Тацуї з компанією, не потрібно було турбуватися про погляди сторонніх.

Поштовх вітру, спричинений Масакі, відштовхнув мотузку, що тягнулася до нього та Маюмі.

Сам вітер був результатом магії та не вплинув на магічну послідовність, що перешкоджала активації магії.

Бамбуковий гай бурхливо загудів, а бамбукове листя танцювало на вітру.

Маюмі використала магію. Модифіковану формулу спеціальної магії «Магічний стрілець», «Суха хуртовина», що обстрілює сухим льодом.

Концентрація вуглекислого газу в повітрі становить від триста п›ятдесяти до чотирьох сотень мільйонної частки15. Від трьох до чотирьох десяти тисячних. Це здавалося звичайним явищем, а насправді така місткість дуже мала. Однак навіть якщо буде обмеження до десяти тисяч метрів тропосфери, це число також означало, що в даному атмосферному тиску, можна створити шар лише приблизно двох метрів товщини.

Компоненти повітря рівномірно розподіляються в атмосфері. Коли магія порушує це розподілення, світ намагається виправити це приводячи, якщо перефразувати, до природного світу. Коли певний газовий компонент, у цьому випадку вуглекислий газ, збирається на невеликій ділянці, концентрація навколо неї зменшується. Для того, щоб це виправити, світ посилає молекули вуглекислого газу в область, де концентрація зменшується, не створюючи більше повітряного потоку, через ланцюгову заміну молекул газу.

У процесі конвергенції вуглекислого газу для виготовлення сухого льоду, за допомогою магії, що включала ланцюг транс мутації газу на мікрорівні, заміна молекул газу відбувалася зі швидкістю що перевищувала швидкість звуку, що було цікаво спостерігати на мікрорівні, але маги що спричиняли модифікацію події у вихідній точці не брали участі у зміні газової структури атмосфери на макрорівні. Світ просто відновлює вуглекислий газ, що стає сировиною для сухого льоду на свій невеликій території, і постачає сировину, якої достатньо щоб протидіяти наслідкам зміни магічних подій.

Вироблений таким чином град із сухого льоду падав на бамбуковий гай. Його швидкість становила від п›ятисот до шестисот кілометрів на годину, що набагато нижче швидкості звуку. Кулі також були набагато легшими за свинець. Але затверділі, магією, кулі досить швидко проникали в людську шкіру та плоть.

З бамбукового гаю, поспіхом, бігли шість осіб. Причиною того, що вони, здається, не були серйозно поранені, була в тому, що вони захистилися від куль сухого льоду. І все-таки багато місць на їх кінцівках кровоточили.

Тим часом обидва маги, яких витягнув Тацуя, миттєво стали жертвами хвилі холоду. Магія Міюкі, одночасно заморожувала тіло з середини та зовні, а потім занурювала його в сон. Під час запуску послідовності активації цієї магії, Тацуя зі складнощами вписав обмежувач потужності, для своєї сестри, що не підтримувала вбивство.

Тацуя замахнувся ребром долоні та горизонтально, відповідно до її руху, вистрілив магією Розпаду. Цього разу він не прихопив Сілвер Хорн. Натомість навколо обох його зап’ясть були спеціалізовані CAD у формі браслета. Замки браслета були доповнені кількома антенами прицілювання, антени для допомоги прицілювання, були коротшими за ствол.

Введення команд здійснювалося через CAD з повністю мисленнєвим контролем, що висів на грудях. Це був новий стиль спроб та помилок, для нього, намагаючись використовувати магію з вільними руками.

Однак, на такій відстані, Тацуя міг точно застосовувати магію розпаду без допоміжної системи прицілювання або навіть без CAD. Прицілившись, він зрізав бамбук безпосередньо над головами людей навпочіпках, мисленнєві частки яких виявив. Це міг бути удар для визначення місця, але ті все ж широко відкрили очі.

Тими хто не міг кліпнути були маги традиціоналісти, яких хтось загрозливо атакував, хто саме, вони не змогли виявити. Вони розуміли, що поточна атака навмисно була промахом. Перед нинішньою, не вибірковою атакою, не було сенсу ховатися.

З бамбукового гаю на дорогу вирішили вийти четверо людей. Включаючи двох, що були першими та шістьох позаду, загалом було дванадцять людей, та це було менше людей, ніж відстежив Тацуя, відразу як помітив сюрприз.

– Ічідзьо.

– Залиш це мені!

Тацуя добре знав здібності Масакі. Він не хвилювався від самого початку, але здається це не проблема. Тацуя вирішив спочатку розібратися з четвіркою людей попереду.

Шестеро магів поставили печать перед Масакі. Він знав, що супротивник - стародавній езотеричний маг. Тому не був збентежений цими жестами.

Позаду він відчув ознаки розгортання послідовності активації. Маюмі була в процесі активації магії.

Масакі також добре розумів її здібності.

Старшої дочки сім’ї Саєгуса з десяти головних кланів. Колишнього супротивника, президента студентської ради Першої старшої, генія точної магічної стрільби на далеку відстань.

Однак він не збирався дозволити Маюмі битися.

Суха хуртовина про яку згадувалося раніше. Поглянувши на яку, Масакі зрозумів, що магія була навмисно зменшена в силі.

В результаті внесення коректив вона не змогла нейтралізувати опонентів. Їй вдалося вигнати ворогів, але на думку Масакі, супротивники були лише дурнями.

Або вони не звикли воювати? Він міг сказати це із заходів вчинених магами стародавньої магії перед сучасними магами.

Древня магія поступається сучасній магії за швидкістю.

Це незмінний факт.

Ходили чутки, що стародавні маги екзотеричного буддизму не сприймають цього факту і наполегливо працюють над розробкою техніки, що буде настільки ж швидкою, як і сучасна магія. Від самого початку в езотеричній магії існувала техніка прискорення, ходили чутки, що вони працюють над її досконалішою версією.

Однак перевершити швидкість сучасної магії все ще не можливо. Сучасна магія - це найшвидша магія, створена шляхом злиття екстрасенсорних сил та магії.

Так думав Масакі.

Проте.

– Лягай!

Вигукнув стародавній маг в той же момент коли Масакі націлив свій улюблений CAD у формі пістолета.

Відразу після цього.

Перш ніж активувалася магія Масакі.

Праві руки практиків загорілися.

– Що?!

– Що це?!

Не було схоже, що це ілюзія. Ні це не ілюзія. Широкий вільний чоловічий одяг загорівся першим. Праві руки вже обгоріли до чорного від пальців до ліктя, а неприємний запах згорілої плоті вдарив у ніс Масакі та Маюмі.

– Ух!..

Прикрила рот Маюмі. Здається її більше нудило від запаху, ніж від картини перед очима.

Здивований Масакі забув натиснути на курок CAD і спостерігав за тим що відбувається.

Праві руки продовжували горіти, поки не перетворилися на вогняні мечі

Полум’я сформувало двосічні прямі мечі, навколо яких звивалися полум’яні дракони.

Якби тут був Мікіхіко, він би, певно, назвав назву цих мечів.

Мечі Курікара.

Двоє чоловіків, що тримали мечі, кинулися вперед.

Розуміючи, що у їх четвірки немає часу на обговорення, Масакі підкинув спеціалізований CAD у формі червоного пістолета у правій руці та скористався, звільненою рукою, CAD загального призначення на лівому зап’ясті, піднявши бар’єр.

Однак бар’єр був легко прорізаний вогняними мечами, якими злегка змахнули маги древньої магії.

Курікара - це меч вбивця демонів. Меч, що розтинає демонів. Схоже, він наділений можливістю розрізати модифіковану магією подію.

– Дурниця!

Прокричав Масакі, відчуваючи, як розходиться бар’єр.

Перед ним замахнулися мечем.

Двох практиків підхопив і збив порив, що вдарив збоку.

– Ічідзьо-кун, магія відрізана!

Попри незграбні слова, Масакі зрозумів значення попередження Маюмі. Поточний порив - це природне явище, спричинене модифікацією події. Справа не в самій магії, а в її наслідку. У цьому випадку ефект полум’яних мечів не спрацював.

Масакі правою рукою вхопив руків›я падаючого червоного CAD.

Натиснув на селектор послідовностей активації та пальцем спустив пусковий гачок.

Праві руки, згоряючи, стоншилися, шість практиків підняли полум’яні мечі, і всі відразу кинулися в перед.

Якщо придивитися на обличчях можна було побачити агонію.

Масакі зрозумів що цей прийом не був їх власним наміром.

Ці маги також маріонетки.

Маріонетки, наміри яких керуються магією, наче кінцівки ляльки - ниткою.

Масакі навів червоний CAD на шість ляльок з плоті, що наступали на нього.

Чи буде відрізана магія що діє безпосередньо?

Мій «вибух» все ж не такий слабкий.

Масакі шість разів поспіль натиснув на курок.

Маріонетки виставили полум’яні мечі перед своїми тілами. Можливо, прийняли магічну захисну стійку.

Ні Масакі, ні Маюмі не знали, що це все-таки було.

Бо це нічого не означало.

Нога мага древньої магії, перетвореного в ляльку з плоті.

Вибухнула.

Розцвіла червона квітка.

Червоні кров’яні тільця, що містилися у випареній плазмі, вирвалися через розірвану шкіру і зацвіли у повітрі.

Масакі навчився контролювати масштаб «вибуху», та знешкоджувати супротивника, не вбиваючи його.

Без жодної перерви вибухнула нога наступного мага.

Вибухнула.

Вибух, вибух, вибух.

Шість червоних квіток розпустилися і незабаром були підхоплені вітром.

По одній нозі жорстоко вибухнуло і шестеро магів впали на землю.

Можливо, сильний біль порушила магію, полум’я зникло з рук шістьох людей.

Права рука до ліктя обвуглилася, і її майже не лишилося

А на одній нозі шкіра, м’язи та кровоносні судини були розірвані, оголивши білу кістку.

Від жахливого видовища, Маюмі прикрила рот.

Схоже, як панна з десяти головних кланів, вона не могла блювати й виглядала як дама.

Обличчя, з яким Масакі поглянув на неї було спокійним, без вагань та жалю.

Та саме явище сталося і перед Тацуєю.

Праві руки чотирьох практиків загорілися.

Окрім цього, була різниця.

Біле холодне повітря моментально покривало руку.

Полум’я протистояло холоду, але холод огортав тіло та обкладав обпалену шкіру льодом.

Полум’я, яке могло спалити «демона», піддалося переважній силі «диявола».

Марно говорити, що це була магія Міюкі.

Для Міюкі, що могла заморозити сам розум, натиском зовні, не важко заморозити магічну послідовність.

Тацуя націлився на ноги чоловіків.

Зі стегон чотирьох людей одночасно бризнула кров.

Маги попадали та почали качатися по землі. Сильний біль став шумом, що скинув нитки.

Коливання покотилися у зворотному напрямку.

«Там».

Подумки пробурмотів Тацуя, скоса поглянувши в бамбуковий гай.

Порушення духовних часток струсило нитку мисленнєвих часток.

А мисленнєві частки не могли уникнути «очей» Тацуї.

Він вказав пальцем правої руки у кущі.

Лівою рукою розправився з павуками, що посипалися йому на голову.

Примарні тіла павуків розсіялися, а з кущів почулися крики.

– Це досі трохи не зручно.

Слова Тацуї стосувалися комбінації прототипу CAD «Сілвер Торус» в характерній формі браслета (торус означало кільце, а не бика) та CAD з повністю мисленнєвим контролем якими він використовував замість Сілвер Хорн.

– Здається, ви скористалися ними плавно.

З іншого боку, Міюкі дала протилежну оцінку.

Жодного з них не хвилювали шестеро людей, що качалися перед ними, чи крики проклять, що лунали з кущів. Тацуя зафіксував «існування», мага, який не витримав болю і втратив свідомість, а Міюкі вважала, що не існує здобичі, яка б могла втекти від її брата.

Тацуя витяг з глибини зарослів мага. Чоловік виглядав доволі старим, щонайменше шістдесят років.

Оскільки його грубо потягли, маг прийшов до тями. Він вколов себе довгою голкою в зоні талії, здається, це блокувало біль, через пробите стегно. Це нагадувало різновид акупунктури та припалювання.

Це все, що зробив практик і не було жодної спроби протистояти. Здається, він розумів, що в той момент, коли він спробує використати якусь магію, то знову відчує сильний біль. Він ніяк не міг вирішити, молити про пощаду чи просто здатися.

– Тацуя-кун, Ічідзьо-кун, як думаєте, що робити далі?

Тацуя і Масакі переглянулися.

Першим заговорив Масакі.

– Ну зазвичай, ми маємо допитати цього чоловіка.

Сказавши це, Масакі поглянув на літнього чоловіка, що сидів на дорозі з похмурим обличчям. Цей старий був єдиним з нападників, хто залишився при тямі.

– Не думаю, що він буде чесний з нами, тай бар’єр древньої магії, встановлений ними мав зникнути, раз ми їх перемогли

– Це значить... Сюди можуть прийти люди.

– Вірно. Думаю, ми можемо наполягати на само обороні, оскільки їх поранення не значні... Вони самі спалили свої праві руки.

– Однак вони не можуть визнати правомірним наш допит як цивільних осіб. Якщо катувати невміло... Це означає, що нас можуть заарештувати за підозрою у неправомірному арешті, погрозах та нападі.

– Я теж так думаю.

– ...Що думаєш Тацуя-кун?

– Не думаю, що нас заарештують, але з усім іншим погоджуюсь. Чи не буде розумніше спокійно передати його поліції.

Маюмі що замислилася, нахмуривши брови, зітхнула так, ніби вона здалася.

– Давайте просто викличемо поліцію.

– Семпай, я викличу поліцію.

Сказавши це, Міюкі вийняла інформаційний термінал.

– Пані Міюкі, будьте ласкаві.

Поки Міюкі викликала поліцію, а Маюмі та Масакі стежили за нею.

Вони не помітили, що Тацуя дивився на езотеричних магів, що лежали на землі.

Тим більше ні Маюмі, ні Масакі не помітили, що погляд Тацуї не зосереджувався на поранених.

◇ ◇ ◇

Врешті-решт, розвідка Тацуї в Арашіямі закінчилася розпитуванням в поліції.

Можливо, тому, що рани були занадто сильними. Навіть з іменами Саєгуса та Ічідзьо, схоже, поліція не могла нічого зробити.

На нещастя, детектив, що займався справою, був людиною, яка не зважала на Десять головних кланів, також був лихим.

Більшість детективів, відповідальних за магічні злочини є магами, але не всі вони сучасні маги. У районах, де сучасна магія потужніша, наприклад, в регіоні Токіо, переважна кількість поліцейських є сучасними магами. Однак у таких областях, як Кіото, де древні маги мають певний рівень влади, їх співвідношення п›ятдесят на п›ятдесят, точніше, древніх магів дещо більше.

Детектив, що приймав свідчення у Тацуї та його колег, був древнім магом системи оммьодо. Вони відчували, що краще, якби він не був езотериком, не можна заперечувати, що антипатія до Десяти головних кланів вплинула на розслідування. Їх наполегливо підозрювали у надмірній обороні, що психічно виснажувало. Маюмі та Масакі не були настільки ніжними, як би їх терпіння було хоч трохи слабшим, могла статися катастрофа.

Тацуя робив усе, щоб Міюкі не вибухнула проти детектива, який його підозрював в надмірній обороні.

Коли напружений і надзвичайно виснажений Тацуя, звільнившись з поліцейського відділку, нарешті повернувся до готелю, у кімнаті його чекала Фудзібаяші. ...Крім того, Масакі сказав, що повертається до Канадзави, тож відправився на станцію на мотоциклі. Щоб скористатися потягом далекого сполучення, на якому можна їздити з мотоциклом. Маюмі заселилася в заброньований, одномісний номер в цьому готелі.

– Тацуя-кун, пані Міюкі, виглядаєте якимись втомленими.

Перше, що сказала Фудзібаяші, після короткого привітання.

– Нас затримала поліція.

– Поліція? Що ти, біса, зробив?

– Розповім пізніше. Як там Мінору, йому краще?

Сідаючи перед Фудзібаяші, запитав Тацуя. Міюкі також сіла біля брата і дивилася на Фудзібаяші.

Мінору спав. Наскільки вони могли бачити, його спляче обличчя здавалося спокійним.

– Ліки спрацювали й він заснув. Ще не давно він виглядав досить болісним.

Відповіла Фудзібаяші з похмурим обличчям. З її виразу було видно, що мова не йшла про «трохи не в порядку».

– ...Ей, Тацуя-кун. У мене одне прохання.

– Яке?

Запитав Тацуя, коли Фудзібаяші відвела погляд назад.

Вона ще трохи відводила погляд і не наважувалася відповідати.

Після того як хвилинна стрілка зробила повний оберт, Фудзібаяші розповіла про конкретний зміст «прохання».

– Мова про тіло Мінору.

Тацуя мовчки слухав слова Фудзібаяші.

– За медичними показниками, ця дитина абсолютно здорова. Відхилень в імунній системі та нервовій системі немає. Лікарі не можуть зрозуміти, чому він такий вразливий до хвороб.

Лейтенанте, ви ж знаєте, що в мене немає жодних медичних знань, чи не так?

– В такому випадку, я б проконсультувався з професором Яманакою.

– Звісно. І що?

– Я... Не тільки я, ай дослідники родини Фудзібаяші дотримуються думки, що причина хворобливості Мінору криється в його, сайоновому тілі.

Сайонове тіло. Це одна з назв Ейдосу, в якому зафіксована фізична інформація, що відповідає тілу. Відповідно до однієї теорії, що це справжня сутність того, що називають ефірним тілом, але досі ведуться суперечки.

Сайонове тіло пов’язане з тілом. Людина, що спеціально навчена керувати тілом, може рухати тілом за межами швидкості передачі нервових імпульсів, керуючи сайоновим тілом незалежно від нервових імпульсів. Крім того, керуючи частиною інформації, пов’язаною з внутрішніми органами, можна модифікувати та посилити функції внутрішніх органів. Такі маги, як Тацуя, не вважали чимось не природним, той факт, що фізичне тіло повністю залежне від сайонового.

– Так що я повинен робити?

Сайонове тіло впливає на тіло. Це популярна думка серед магів. Популярність також означала, що багато людей вивчали її. Дослідники сім’ї Фудзібаяші - один із них. Тацуя навіть не думав, що його коли-небудь попросять про подібне.

– ...Я хочу, щоб ти «поглянув» на сайонове тіло Мінору-куна. Твоїм Елементальним зором.

Тацуя був дуже здивованим. Не тільки Тацуя, але й Міюкі, що мовчки слухала розмову збоку, також розширила очі.

– Наскільки я знаю, коли справа доходить до аналізу інформаційного сайонового тіла... Краще Тацуї-куна, нікого немає. Я не прошу, щоб ти вилікував Мінору-куна. Однак мені цікаво, чи можеш ти зрозуміти хоча б причину.

Це можна було зрозуміти. Оскільки вона знає про здатність Тацуї, природно так думати. Але...

– Лейтенант Фудзібаяші. Ви розумієте, що означає «показати» це мені?

Погляд Тацуї читав інформацію про те, «з чого ви зроблені».

З якого матеріалу, яким чином прийшли у цей світ.

В чому причина нинішнього стану.

Його «погляд», це погляд, який читає структурну інформацію, і погляд, який читає причинно-наслідкові зв’язки. Те що здатен побачити його «погляд», еквівалентно демонстрації «кореня» Кудо Мінору.

– Будь ласка. Я беру всю відповідальність на себе.

– ...Зрозумів.

Ніхто не може взяти на себе таку відповідальність. Знаючи це, Тацуя кивнув.

Фудзібаяші теж мала це зрозуміти. Вона обіцяла взяти на себе відповідальність, яку не могла на себе взяти. Тацуя, не знав, що саме загнало її в цей кут. Однак, якщо він подивиться лише на нинішній стан, а не заглядатиме в минуле, проблем немає бути. Він хвилював Фудзібаяші стосовно різних прав, тож Тацуя подумав, що якщо може, він повинен це зробити.

Він спрямував «погляд» на сплячого Мінору. Якщо він спить через вплив ліків, то не помітить і не ухилиться від «прямого погляду», спрямованого на нього. Як Тацуя і думав, доступ до сайонового тіла Мінору легко відкрився.

– Старший брат!?

Це зайняло менше секунди. Однак, коли голос Міюкі повернув його до реальності, на чолі Тацуї виступив піт.

– Все гаразд. Не хвилюйся.

Усміхнувшись, сказав він своїй сестрі.

Міюкі негайно підвелася з виразом полегшення і ненадовго вийшла до ванної. Коли вона повернулася, в її руках був мокрий рушник.

Я сам.

– Ні, старший брате. – Дозвольте зробити це мені.

Він не став сперечатися. І дозволив Міюкі витерти його піт.

– ...Тацуя-кун, як воно?

Запитала Фудзібаяші Тацую, якому закінчили витирати піт з обличчя.

Тацуя хотів сказати Фудзібаяші, ні родині Кудо, що вони зробили неймовірний крок. Поглянувши на корінь Мінору, він дізнався секрет його народження.

Але це все, Тацуя відповів лише на те, про що його запитали.

– Як і очікувалося. Як я вже чув, він не хворий, але слабкий, і коли я побачив його могутню магічну силу, то подумав що його тіло нездатне витримати настільки великий тиск мисленнєвих часток.

– Іншими словами, це наче його магічна сила занадто сильна і спричиняє зміни в організмі?

– Сайонове тіло - це вмістилище сайонів що належать тілу. Тиск сайонів, такий самий, як тиск газу, це залежить від кількості мисленнєвих часток та їх активності. У випадку Мінору, мисленнєві частки були на порядок активніші, ніж у звичайних магів.

– Тобто сайонове тіло пошкоджується тиском мисленнєвих часток?..

– Це трохи важко уявити, але сайонове тіло це об’єднання і згинання тонких трубок, що утворюють ту саму структуру інформації, що і тіло. Я думаю, що частина труб розриваються під тиском мисленнєвих часток, що протікають ними й це пошкодження впливає на тіло.

Фудзібаяші скрикнула. Але Тацуя повторив попередні слова.

– На щастя, прорвана труба зроблена з того самого, що спричинило поломку. Те що, мисленнєві частки активні, означає, що сайонове тіло також активно ремонтується. Пошкодження та відновлення сайонового тіла відбувається за короткий цикл. Я думаю це і є причиною стану Мінору.

– Тобто він не зламаний... так?

Я думаю, що його сила відновлення набагато краща, ніж у звичайного мага.

На обличчі Фудзібаяші з’явився вираз полегшення.. Але незабаром її краса похмурнішала.

– Але що мені робити...

– Краще безпосередньо придушити активність мисленнєвих часток, але це покладе кінець його здібностям мага. Ні ви, ні ваші родичі не захочуть зменшувати його магічну силу. У такому випадку, єдиним рішенням буде збільшення фізичної сили.

– Як?

– Цього я вже не знаю.

Фудзібаяші схилила голову, ховаючи своє обличчя. Можливо, вона не хотіла, щоб бачили її внутрішню боротьбу.

Якщо на перше місце ставити здоров’я Мінору, вони мають обмежити його магічну силу. Але магія є основою Мінору, основа його особистості це відмінний маг.

Тацуя не думав, що Мінору може бути щасливим, обмеживши свою магічну силу та отримавши здорове тіло. Однак проводити четверть року хворіючи в ліжку, мабуть, більш болісно для родини, яка спостерігає за цим, ніж для самої людини.

– ...Дякую. Цього достатньо. Я поговорю зі спеціалістами.

Сказала, вклонившись, Фудзібаяші.

Мінору прокинувся приблизно через п’ятнадцять хвилин. До того часу, Фудзібаяші повністю заспокоїлася. А можливо, вона робила все, щоб не показати занепокоєне обличчя Мінору.

– Мінору, як ти почуваєшся?

– Прошу вибачення за незручності.

Говорячи це Тацуї, Мінору глибоко вклонився. Ні, намагався це зробити.

Однак його зупинила долоня Тацуї, що з’явилася перед ним.

– Не потрібно схиляти голову. Якщо це все через твоє погане само почуття, це все через твоє слабке тіло. Це не твоя провина. Тож якщо не винен, то не кланяйся.

Голос Тацуї був досить потужний. Він не заспокоював, замість того, щоб втішати він докоряв. Тацуя докорив Мінору, кажучи: «Не відчувай себе занадто винним», заохочуючи його.

– Вибачте.. Ні, дякую.

Погодився з Тацуєю Мінору.

Тацуя та Міюкі не були винятком.

– Ну, гаразд, Тацуя-кун.

Сказала Фудзібаяші, закликаючи роз›яснити ситуацію з поліцією, про яку згадувалося раніше.

– Я дома ~. – Тацуя-кун, Міюкі. Ви рано. О, Пані лейтенант Фудзібаяші.

– Пані лейтенант Фудзібаяші? О, Привіт. Тацуя, я повернувся.

– Тацуя, я повернувся. Хм, пані лейтенант Фудзібаяші, давно не бачилися.

Мікіхіко та його команда, що були на місці проведення конкурсу дисертацій, повернулися. Всі вони здивувалися присутності Фудзібаяші.

– Сьогодні я не на службі, тож можете не називати мене лейтенантом. Фудзібаяші, буде достатньо.

Фудзібаяші сприйняла їх здивування з «посмішкою дорослого». Оскільки Еріка була тієї ж статі, а Лео подібне зазвичай не хвилювало. Лиш один, що залишився, мав нормальну юнацьку реакцію. Можливо, йому пощастило, що тут не було Мідзукі.

Еріка сіла по інший бік футона Мінору. На відміну від елегантної зовнішності Міюкі, Еріка сиділа в позі сейдза акуратно, хоч стиль був інший, вона виглядала як на картині.

– Мінору-кун, як справи?

– Ну, зараз нормально. Вибачте за хвилювання.

Це правда, що Еріка чарівна дівчина, але з об’єктивного погляду Мінору має красивіше обличчя. Попри це, коли він засмутився, коли до нього заговорили з доброзичливою посмішкою, він виглядав милим, що відповідало його віку. З іншого боку, здається, що в його оточені не було дівчини того ж віку, яка в кращому випадку була подругою, а в гіршому, знайомою, як Еріка.

– Зрозуміло.

Можливо Еріка також подумала про час, місце і привід, тож не стала жартувати з реакції Мінору.

Тацуя сів у центрі кімнати. Міюкі слідувала за братом і слідувала його прикладу. Фудзібаяші підсунулася до Мінору, а Мінамі, натомість пішла слідом за Міюкі. Еріка сіла напроти Тацуї, а Лео і Мікіхіко поряд з нею. Таким чином утворивши коло.

– Обміняємося інформацією про сьогоднішні досягнення.

– Тоді почну першим.

Кивнувши на слова Тацуї, сказав Мікіхіко.

– Однак, навряд чи у мене є що сказати. Ми не змогли знайти місць, де б могли ховатися підозрілі люди. Жодної реакції від Шикіґамі. І, мабуть, через вчорашні події, там патрулювало багато поліцейських магів. Якщо це так, навіть іноземні служби не зможуть зробити щось подібне до минулого року.

– Завдяки вашим старанням, забезпечена безпосередня безпека конкурсу дисертацій.

– Нашим старанням... Ну, можна і так сказати.

Тоді як обличчя Мікіхіко не змінилося, Еріка як завжди дражнила Лео «це ти мав старатися», а він як звично відповідав «чого б це», ніхто не звертав на них увагу.

– Тож, хоча все пройшло успішно, як для попереднього огляду перед конкурсом дисертацій, але ніякого прогресу в пошуку іноземних оперативників.

– Хлопців, що ви спіймали вчора, повинно вистачити для результату. Здається, поліція вже виявила їх укриття, тож залишимо це державним органам. Вкінці кінців, розслідування це робота поліції.

– Старший брате, не говоріть настільки явних речей.

Тацуя продовжив, не звертаючи увагу на зауваження Міюкі.

– На нас напали біля підніжжя гори Огура.

– Підніжжя гори Огура, це парк Камеяма в району Арашіяма?

Відповівши на питання Мінору кивком, Тацуя продовжив пояснення.

– Нападників було тринадцять. Дванадцять езотеричних древніх магів та один біженець. Всі передані поліції.

– Це природно для Тацуї-куна, що об›єднався з Міюкі та спадкоємцем родини Ічідзьо. Навіть якщо суперників буде в десять разів більше, їм не перемогти.

– Все було не настільки просто.

Гірко посміхнувшись на слова Еріки, Тацуя раптом згадав про те що його нещодавно здивувало.

– Мікіхіко, противники використовували прямі двосічні мечі з обгорнутими навколо зміями чи драконами, знаєш, що це за техніка?

Оскільки питання було несподіваним, Мікіхіко не зміг відповісти миттєво, але все ж відповів секунд через десять.

– ...Це мечі Курікара.

– Це меч Акали.

– Точно. Техніка, яка запозичує силу демонічного меча Акали. Символічна система що спроможна розтяти «диявола». Якщо говорити мовою сучасної магії, це свого роду антимагія, яка торкається цілі, в якій активується магія і руйнує послідовності активації, що переписує Ейдос.

– Хм... Так навіть в древній магії, є так магія, щоб зробити це.

Мікіхіко насупився на слова що просочилися від Еріки. Її слова прозвучали так, ніби сучасний маг зверхньо дивиться на древню магію. Однак Еріка була доброю людиною, щоб говорити щось настільки не добросовісне і не чуттєве, але навіть якщо це змусило насупитися, вже було запізно.

– Але я здивований, що звичайний маг, зміг використовувати таку прогресивну техніку. Через природу меча, дуже важко утримувати його, оскільки він також нівелює магію самого заклинателя.

– А що станеться, якщо змусити застосувати її через примус?

– Це неможливо. Початковою точкою для активації магії є руки заклинателя, а техніка Мечі Курікара зводить нанівець магію, яка контактує з полум’ям. Тож торкатися до нього буде проблемою. Потрібно тримати втілення полум’яного меча на певній дистанції від руки. Тож маг, який не володіє подібною майстерністю, не зможе скористатися нею. ...Ну, якщо техніку не активував інший маг, щоб змусити скористатися нею.

– Що станеться з людиною, яку змусили використовувати її?

– Руки палатимуть.

– Щ-що!?

Здивовано вигукнула Еріка. Міюкі неприродно нахмурилася.

– Хоч воно сформоване магією, полум’я меча реальне. Якщо весь час триматимеш його, природно, що ваші руки горітимуть. Ходять чутки, що існує епатажна техніка спалення руки супротивника, щоб вона стала мечем, тоді, це не магічний, а диявольський меч.

Тацуя і Міюкі непомітно переглянулися. І вирішили не обговорювати деталей.

– Правда? Неймовірно.

– Тацуя та інші також неймовірні, оскільки перемогли супротивника неушкодженими.

– Це заслуга Міюкі та Ічідзьо. Що будемо робити далі?

– Що? Хіба ми не покидаємо готель і не повертаємося до Токіо сьогодні?

Як сказала Еріка, це було дивно, адже вони від початку планували висилитися з готелю і повернутися до Токіо.

– Усі мають повернутися до Токіо, як планувалося. Я залишуся на одну ніч. Я збираюся завтра знову сходити до поліції та розпитати про хлопців, яких спіймали сьогодні.

– Брате, тоді я теж.

– Міюкі.

Тацуя перервав Міюкі на півслові.

– Ти президент студентської ради. І в такий час не дуже добре брати два вихідних поспіль.

Тацуя був важливішим для Міюкі, ніж школа, але вона не стала сперечатися, після наказу таким суворим тоном.

– ...Зрозуміла.

– Тоді я піду з тобою! У справах з поліцією потрібен посередник.

– Еріка... Не шукай приводу, щоб прогуляти школу.

– Прогуляти школу?! Як обурливо!

Відвернувшись від Еріки, Тацуя звернувся до Мікіхіко.

– Звичайно, не добре, якщо голова дисциплінарного комітету буде відсутнім два дні поспіль.

– Тацуя, все буде добре.

– В моїй ситуації, варто ще дещо перевірити.

Мікіхіко і Лео знали «ситуацію» Тацуї. Еріці відомо трохи більше подробиць. Якщо він так говорив, у них не було іншого вибору, як відступити.

Провівши Міюкі та друзів на вокзал, Тацуя повернувся до готелю. Довелося витратити багато часу, щоб, посадити Міюкі на поїзд, але йому вдалося відправити її до Токіо. Коли Міюкі обіймала його і сказала із заплаканими очима: «старший брате, будьте обережні...», він був готовий змінити свій план, але це була погана думка.

Стан Мінору став стабільним, тому Фудзібаяші вирішила забрати його додому. Схоже, Мінору теж хотів допомогти у завтрашньому розслідувані, але він і так вже довго пропускав. Він погодився поїхати додому після того, як його сильно насварила Фудзібаяші, до якої він ставився, як до старшої сестри.

На щастя, в готелі все ще були вільні номери. Переїжджаючи із завеликої для нього кімнати в японському стилі, в одну із західних, у вітальні, Тацуя зіштовхнувся з Маюмі.

– Тацуя-кун, школу прогулюєш? ...Хоча не мені це говорити.

– Ні. Мені доведеться ще трохи по розслідувати.

– Це... Пов’язано з твоєю роботою?

У вітальні були стороні. Розгорнути звукоізоляційне поле в такому місці не можливо. Тож Маюмі замаскувала свої слова.

– Так. Тому не хвилюйтесь, семпай.

– Чесно кажучи, я вдячна за це. Я думала, що завдала тобі багато клопоту сьогодні.

Тацуя похитав головою і змінив тему.

– Тож, семпай, не могли б ви почекати мене тут завтра?

– Тут... В готелі?!

Побачивши, що Тацуя кивнув, настрій Маюмі погіршився.

– Я заважаю? Ну, можливо, сьогодні я не була надто корисною.

– Нічого подібного.

Зі сміхом Тацуя похитав головою.

– Я ціную здібності семпая.

Сказав Тацуя, поглянувши прямо їй в очі.

Маюмі почервоніла і відвела погляд.

– Тоді чому ти мене залишаєш.

– Не тому, що це не небезпечно.

Маюмі, мабуть, думала, що відповідь буде, «тому що це небезпечно». – Е? Вона здивовано поглянула на Тацую.

– Не можу сказати що сьогодні були жарти, а завтра буде жорсткіше. Я не хочу, щоб це бачила дівчина. Особливо така леді, як семпай.

Маюмі знову відвела погляд від Тацуї.

– Але все гаразд. Навіть якщо я так виглядаю, я звикла до жорстокості.

Звичайно, вона мала досвід битви на полі бою в Йокогамі, а ще вона билася з «Тигром-людожером» Люй Ґанху. Вона могла звикнути до жорстокості, але розмова пішла в дивному напрямку.

– Однак. Я не хочу, щоб ви це бачили.

Змирившись, сказав Тацуя. Не відводячи погляд, Маюмі почала вередливо переминати пальці.

– У такому випадку, нічого не вдієш.

Після того як вона, повністю відвернувшись, закінчила говорити, тіло Маюмі затремтіло, ніби вона щось помітила.

– ...Небезпечно, небезпечно.

Маюмі повернула погляд на Тацую. Її погляд був сповнений підозрою.

– Ти майже обдурив мене своїми стандартними методами.

Коли Маюмі блиснула на нього з примруженими очима, Тацуя підняв обидві руки й похитав головою з невинним обличчям.

– Я не обдурюю вас. Це правда, я не хочу, щоб дівчина бачила це.

– Старшу сестру обдурюєш.

Все ще дивилася на Тацую Маюмі. Внутрішньо він почав хвилюватися.

Тацуя не пригадував, щоб обдурював Маюмі, або планував це, з усім тим, Маюмі, здається, мала дивне переконання.

Безперечно, Тацуя прагнув, не демонструвати подібне жінкам.

Але як не дивитися на це, нічого не поробиш.

– ...Зрозумів. Але не втратьте свідомість, не залежно від того, що побачите, гаразд?

Поки Тацуя погрожував їй, Маюмі чомусь радісно засміялася.

– Усе гаразд. Навіть якщо я так не виглядаю, я доросла.

Тацуя подумав, що це звучало не надійно, але, звісно, не міг цього сказати.

– О, добре. Ви безпечно доїхали?

– Міюкі хвилювалася, оскільки брата не було поряд.

– Усе добре. Я увесь час спостерігав. Я ніколи не відвожу від тебе своїх «очей».

– Згодна. Перепрошую.

– Не потрібно вибачатися. Це мені шкода через таку раптовість. Завтра я точно повернусь, тож сьогодні ввечері зачини двері та відпочивай.

– Боже. Скільки ви ще будете ставитися до мене як до дитини, старший брате?

– Скільки б тобі не було, ти моя сестра.

– ...Гаю, так кажуть батьки своїм дочкам.

– Але ти не хочеш, щоб тобі це говорив батько, чи не так.

– Дійсно... Тоді, зроблю так, як сказав старший брат, зачиню двері та добре відпочину. На добраніч, старший брате.

– Ще трохи рано, але добраніч Міюкі.

Відразу після того, як телефонний дзвінок з Міюкі завершився, у двері кімнати Тацуї постукали.

Він підійшов до дверей і увімкнув, встановлений на них, монітор. На ньому з’явилася гарно вбрана Маюмі.

– Що сталося, в такий час?

Відчинивши двері, запитав Тацуя. Лише восьма вечора, але це не час, коли дівчина може відвідувати кімнату хлопця, що не є її коханим, наодинці.

Принаймні так думав Тацуя, але Маюмі, здається, була іншої думки.

– Тацуя-кун, ти ж ще не їв, правда? Не хотів би ти поїсти зі мною?

Звичайно, Тацуя ще не вечеряв, але сьогодні він мав намір перекусити в сусідній популярній закусочній. Він не збирався користуватися вишуканим рестораном готелю.

– У тутешньому ресторані?

– Так, французькому, у підвалі. Коли я трохи раніше запитала на стійці реєстрації, мені сказали, що є місця, тож я зробила бронювання.

Здається вона вирішила, що він її супроводжуватиме.

Він мав бути обережним, щоб не показати свій поганий настрій.

– Зрозуміло. Я переодягнуся, тож не могли б ви почекати у вестибюлі.

– Можеш залишитися в цьому.

– Я не можу так вчинити.

Маюмі була одягнена не дуже офіційно, хоча підходяще для вечері, проте це було шикарне та чудове вбрання з чорної, суцільної сукні з А лінією та мереживом того ж кольору зверху, взуття та аксесуари відмінно гармоніювали з нею, тож це не був звичний повсякденний одяг.

З гіркою посмішкою, Тацуя зачинив двері.

– Оце так! Тацуя-кун, маєш гарний вигляд.

– Не так добре, як семпай.

Слова Тацуї не були ввічливістю, а цілком правдиві. Все що на ньому було, це костюм і краватка, котрі відповідали мінімальному дрес-коду, які він прихопив на випадок надзвичайної ситуації.

– Тоді сядемо.

Цей ресторан був не настільки формальним, як очікував Тацуя. Тут не було офіціантів, їх провела лише офіціантка.

– Будь ласка.

Тацуя підійшов до Маюмі та підставив стілець.

– О, дякую.

Маюмі посміхнулася через плече і сіла на стілець.

Тацуя сів з іншого боку, дочекався поки Маюмі відкриє меню і відкрив своє. Надруковане на папері, що сьогодні є відносно рідкісною річчю.

– Тацуя-кун, що їстимеш?

– Вірно. Я візьму комплексну вечерю.

– Зрозуміло ~. А ла карте16 теж виглядає весело, але чи нормально це при першому відвідувані закладу.

Після цього обміну фразами, обоє замовили комплексну вечерю.

Під час вечері не сталося нічого особливого.

Вони не знали, хто міг їх почути. Тож не могли обговорювати інцидент.

Посеред вечері Маюмі пробурмотіла, «незручно не мати можливості скористатися звукоізоляційним полем», лише зараз Тацуя звернув на неї увагу.

За ці два дні, він добре усвідомив. Люди Кіото не привітні до магів. Тацуя вважав, що раз тут знаходиться штаб-квартира Магічної асоціації, ставлення має бути сприятливим, або принаймні нейтральним, але все навпаки.

«Невже між асоціацією і місцевими жителями існують проблеми?»

Навіть спало йому на думку. Саме тому він перемістив CAD трохи вище по зап’ястю, так, щоб повністю приховати їх за рукавами. Тацуя вважав, що слід уникати слів і вчинків, які дозволять сприймати їх як магів.

Маюмі не мала CAD. Він не знав, чи це тому, що вона не хотіла дратувати оточуючих, або тому, що він просто не відповідав стилю.

Проблеми почалися коли після десерту вони пили каву. Після цього Маюмі запропонувала сходити до бару.

– ...Не варто нагадувати, що я старшокласник.

– Ні, ніхто і не подумає, що Тацуя-кун старшокласник. Ти на нього не схожий, навіть якщо одягнеш форму.

Слова Маюмі були невинними. Та все ж, Тацуя був злегка вражений.

Можливо саме через шок, Тацую примусово привели до бару.

Перед самим входом Маюмі повернулася і наблизила вуста до вуха Тацуї.

– «Семпай», тут заборонено. Називатимеш мене Маюмі?

– ...Чому?

Тацуя на мить завагався з відповіддю. Він не був схожий на себе, Маюмі порушила його ритм.

– Ми ж не в школі, щоб спілкуватися як семпай і кохай. Я також називатиму тебе «пан Тацуя».

Маюмі, певно, захотіла зіграти своєрідну рольову гру.

– Незручно, якщо подумають, що ти учень.

Наче додаючи йому причину, Маюмі вхопила Тацую за руку і потягла до бару.

Це був невеликий заклад, тут були лише місця біля бару.

Що стосується відвідувачів, то тут була лише одна пара.

Бармен лише поглянув на двох, що увійшли, і продовжив займатися своєю стравою (він готував коктейль, злегка струшуючи його).

Маюмі змусила Тацую сісти з іншого кінця стійки, а сама сіла поряд.

– Господар, Александер, будь ласка. А ви що будете, пан Тацуя?

Один Літній захват.

Добре засмаглий бармен кинув погляд на Тацую. Але нічого не сказавши, кивнув і взяв велику чашу.

Якщо поглянути, бармен не тільки засмаглий, але й мав підтягнуте, добре підготовлене тіло. Рухи також були різкими, і у нього складалося враження, що той проходив спеціальну бойову підготовку. «Чим він займався...», спокійно розмірковував Тацуя.

– Чому ви замовили безалкогольне?

Однак, схоже, Маюмі цікавилася замовленням Тацуї. Інгредієнтами Літнього захвату є лайм, сироп та газована вода. Як вона і сказала, це безалкогольний коктейль.

– Прошу вибачення, панна Маюмі.

– Е?

Як ваш супровід, я маю стримуватися, на випадок надзвичайної ситуації.

– Що? Е?

Мабуть, Маюмі хотіла, повеселитися, прикидаючись парою. Однак бути під контролем, суперечить принципам Тацуї.

Бармен потужно струсив шейкер налив коричнево-кремову рідину в келих і поставив його перед Маюмі.

Він заговорив не до неї, а Тацуї.

– Ви тілоохоронець? Хоч молодий, здається, ви доволі сильний.

– Я все ще підмайстер.

– Скромний.

Бармен дістав новий шейкер, влив сік лайму і червоний гранатовий сироп і додав невелику кількість цукрового сиропу.

Струси були легшими, ніж раніше. Поставивши перед Тацуєю склянку з газованою водою.

– Вибачте, відвідувач.

Сказав бармен, перш ніж заговорити до Тацуї

Пара, що сиділа в іншому кінці стійки, знаходилася у власному світі й, здавалося, не слухала розмову.

– Клієнт, ви маг, чи не так?

Тацуя не показав здивування.

– Раз ви помітили, значить господар теж маг, чи не так?

Пара в протилежному кінці підвелася. Бармен чемно вклонився і провів їх.

Миючи склянки, бармен продовжив перервану розмову.

– Це було дуже давно. Я втратив магічну силу, через нещасний випадок під час тренувань.

– Ось воно як? Мої вибачення.

На вибачення Тацуї, бармен підняв обличчя і похитав головою.

– Це було давно. І я саме почав цю розмову.

Пролунав похмурий голос Маюмі.

– Господар, поновіть.

– Панна, може вам варто збавити темп...

– Усе гаразд. Пан Тацуя, якщо не питимеш, то не заважай.

Очевидно, їй не подобалося, що Тацуя весь час розмовляє з барменом. Або їй не подобалися ролі тілоохоронця та панни?

– Пробачте за мою грубість.

Вклонився бармен, трактуючи це як власну вину і повернувся до миття з гіркою посмішкою.

Але Тацуя не збирався припиняти розмову.

– Господарю, я хотів би дещо запитати.

Поглядом бармен поцікавився, чи можна залишити її на самоті, але Тацуя не думав, що має хвилюватися про гарний настрій Маюмі.

– Чи виникали конфлікти між Магічною асоціацією та мешканцями Кіото?

– Чому ви так вирішили?

– Можливо це лише моя уява, але, здається, у людей в цьому місті надто негативне ставлення до магів.

– Так ви знаєте про не привітність жителів Кіото до магів.

Бармен витер руки рушником. З сухими руками, він почав полірувати скло. Спостерігаючи за ним, Тацуя подумав, «без використання жодної техніки, справжній «бармен»».

– Жодних значних проблем не було. Це нагромадження не великих непорозумінь. Здебільшого, це робота людей з інших місць. Однак, оскільки ті люди були магами, реакція тутешніх була надмірною.

На обличчі Тацуї з’явилося невдоволення, бармен подав йому невелику тарілочку з шоколадом.

– Будь ласка, панна.

– Дуже дякую.

Прийнявши тарілочку, Тацуя поставив її перед Маюмі.

Взявши шматочок, вона поклала його до рота і відвернулася, немов ображена.

Тацуя поглянув на бармена і посміхнувся.

Посміхнувшись, бармен продовжив розмову.

– Мабуть, поява тут штаб-квартири Магічної асоціації, було помилкою. Можливо, жителі відчули, наче маги захопили місто.

– Що тут захоплювати, поки маги живуть тут, ви теж є жителями.

– Я дізнався про це, коли втратив магію, але людей які не володіють магією, маги лякають. Люди що неспроможні використовувати магію, безсилі проти магів. І навпаки, їх можуть поранити, вкрасти важливі речі, а в найгіршому випадку вбити, і вони навіть не дізнаються, що з ними зробили. Ні, я знаю, що ви хочете сказати.

Бармен стримав Тацую, коли той намагався щось сказати.

– Навіть зі зброєю, опиратися не можливо. Але подумайте про інше. Для місцевих жителів, які не є магами, маги є таємничими незнайомцями з невидимими знаряддями. Громадяни Кіото не є винятковими. Це могло статися в будь-якому місті.

Хода Маюмі, після виходу з бару, була досить підозрілою.

«Я ж говорив, що три келихи, це забагато».

Подумки поскаржився Тацуя, але вже було запізно. Він не знав, що в коктейлі було більше двадцяти процентів алкоголю.

– Семпай, ось ваша кімната. Будь ласка, тримайтеся.

– Так... Дякую, Тацуя-кун.

Здавалося, Маюмі ось-ось засне. Благополучно провівши її до кімнати, Тацуя виконав би свою місію.

– Умм...

Він не міг просто сказати «вибачте», коли побачив, як Маюмі сіла перед дверима.

– Де ключ, семпай.

– Ось.

Маюмі похитала ключ-картою від своєї кімнати. І не зрозуміло чому, спробувала засунути між свої груди, тож Тацуя перехопив його.

«...Що, чорт забирай, вона хоче, щоб я зробив?»

Відчуваючи легке хвилювання, Тацуя відчинив двері та зайшов в середину.

На щастя, популярної сцени з романів, коли повсюди розкидана білизна, не було.

– Саєгуса-семпай, якщо так хочете, будь ласка, лягайте.

– Угу, зрозуміла.

Тацуя дещо дізнався. П’яна Маюмі перетворюється на немовля. У нього виникло відчуття, що навколо нього багато таких людей. Це могло бути краще, ніж п’яні обійми або ридання, але все одно займе багато часу.

Тацуя поспішно підтримав Маюмі, яка почала падати, крокуючи до ліжка.

В такому положенні, провів її до ліжка.

– Семпай, ось ліжко. Вам краще зняти одяг. Дорогоцінне плаття зімнеться.

Маюмі підняла обидві руки перед Тацуєю.

– ...Що таке?

– Роздягни мене.

Почувши несподівану відповідь, у Тацуї сильно розболілася голова.

◇ ◇ ◇

Понеділок, двадцять друге жовтня. Тацуя знову поїхав до Арашіями, Саґано17. Це було місце де напередодні на них напали древні маги.

Маюмі сказала що їй погано і спала в готелі. Що тут скажеш, похмілля. Тацуя подумав, що це єдиний плюс того, що сталося минулого вечора.

Поліції тут не було. Принаймні, здається, вони не розслідували вчорашню справу. Схоже, слідчий, котрий ненавидить Десять головних кланів, не бажав розслідувати вчорашню справу. Або був інший невідкладний інцидент. У кожному разі, погляди поліції були однією з проблем, тому для Тацуї це було зручно.

Він стояв на місці події і згадував інформацію, яку прочитав учора. В медитаційному стані найменше втрат, іншими словами не було пропусків Ейдосу, з джерела, в якому було найменше відволікаючих і тривожних сайонових хвиль, він зчитав данні «звідки вони взялися». Координати сховку групи до якої належав той древній маг.

Якби він так і продовжував стояти серед бамбукового гаю, без проблем привернув би увагу. Тацуя пішов доріжкою, звіряючи дані з картою відображеною на терміналі.

Пункт призначення знайти було легко.

Це був великий, звичайний будинок. Ні він може бути не звичайний, якщо він такий просторий.

На перший погляд, це була будівля на зразок місця зустрічі в містах та селах, які досі залишалися в деяких регіонах.

Тацуя відсканував будівлю Елементальним зором, не виявивши нічого зовні. Здавалося, жодної пастки, для запобігання вторгненню не було. Тацуя без вагань пройшов через ворота.

Навіть коли він зайшов на територію, не відчув жодних ознак магії. Однак і зовні було підтверджено, що тут нічого не було.

Він торкнувся розсувних дверей. Звичайно вони були зачинені. Подвійним, фізичним та електронним замком. На жаль, Тацуя не міг відкрити жодного з них. У нього не було такої зручної магії. Тож він вирішив відчинити двері своєю магією.

Замки на дверях розвалилися.

Так само як проходив через ворота, Тацуя без вагань відчинив двері та зайшов в середину. Одразу, на нього полетіла зброя у формі колеса. Кільцеве лезо з вісьма радіальними (спицями), що простягалися від центру. Це був езотеричний інструмент, що називається Дхармачакра18, але, схоже, його використали як метальний інструмент.

Коли Тацуя ухилився від Дхармачакри, той вилетів, пробивши двері, зависнув у повітрі на вулиці та полетів назад, за початковою траєкторією. Дхармачакра полетів з іншого напрямку тим же маршрутом. Придивившись він зміг побачити тонку нитку мисленнєвих часток, що тягнулася від Дхармачакри.

«Йо-йо?»

Рух в точності відповідав Йо-йо. Тоді з ним легко впоратися. Тацуя ухилявся до моменту, коли кількість Дхармачакр досягло чотирьох, і застосував на нитці мисленнєвих часток розпад.

Дхармачакра пробився крізь двері й вилетів на вулицю.

Від стіни прозвучало хвилювання. Тацуя розклав чотири нитки та стрибнув, щоб скоротити відстань з оператором, який ховався піл оптичним камуфляжем.

Він бачив його, як прозору фігуру, що мерехтіла, наче серпанок тепла, яка тримала, щось на зразок кинджалів в обох руках. Це був також езотеричний буддистський інструмент під назвою Дорже19. Як і попередній «Йо-йо Дхармачакра» перероблений, щоб використовувати його як зброю.

Тацуя знав що на кінцях Дорже накладалася магічна послідовність. Накладалася, але зміна Ейдосу не була завершена. Попри магію, на межі активації, Тацуя, Флеш кастом, активував магію коливань на один міліметр від долоні та вдарив нею у груди фігури.

Тканини тіла, в міліметр під шкірою, в місці контакту долоні, інтенсивно завібрували від віртуальних хвиль, що змушували вібрувати тверді тіла і також використовувалися для повітряної міни. Вібрація поширювалася рідинами тіла піднімаючись на поверхню, в результаті чого тіло чоловіка руйнувалося. Чоловік, оптичний камуфляж якого зруйнували, мав такий же вигляд, як вчорашні нападники.

Тацуя пригнувся і поставив підніжку людині, що підкрадалася позаду, не роблячи тканини тіла прозорими, а роблячи себе невидимим за допомогою оптичного камуфляжу. Замість того, щоб сміливо замахнутися ногою, як в китайському бойовому мистецтві, він підчепив його ступню.

Невидима людина похитнулася. Він побачив, у мерехтливому серпанку, спину чоловіка.

І вдарив низом долоні, за допомогою магії коливань. Другий чоловік покотився по дорозі.

– Навіть я знаю, як працює магія невидимості. Чому б вам не припинити цю марну справу і не показатись.

Від провокації Тацуї люди різного віку вийшли з теплового серпанку. Їх було десятеро. На щастя, жінок серед них не було. Тацуя не мав особливого ставлення до жінок, але залишився б поганий після смак.

– Чому Мьорічі20 не працює!..

Тацуя не сказав, тому що ця ваша магія була неповноцінною. Він був не дуже досвідчений, але був впевнений, що причина в цьому. Якби Якумо використав ту ж техніку, Тацуя не зміг би визначити його місцезнаходження.

– Зв’яжіть і підкоріть його!

Вигукнув наказ один з чоловіків. Він не був схожий на найстаршого, але, безумовно, від нього відчувалася найсильніша магічна сила. Тацуя націлився на людину, що здавалося був лідером.

Він наважився рухатися в центр. У дерев’яній кімнаті, що нагадувала зал кендо, не було меблів для прикриття. Тацуя подумав про те, що це додзьо, а не зал зустрічей.

Десяток магів рівномірно оточили Тацую.

Правильним десятикутником. Правильними п›ятикутниками з перекриттям в тридцять шість градусів, або п›ятикутними зірками, що взаємоперекривалися.

П›ятеро магів, через одного, одночасно викинули мотузки.

Не до Тацуї, а до партнера по діагоналі перед ними.

Ті що кинули мотузки, прийняли кінець мотузки іншої людини.

Група, мотузками п’ятьох кольорів, утворила п’ятикутну зірку.

Тацуя зверхньо спостерігав за цим.

Можливо, ця п›ятикутна командна зірка, техніка, що з п’яти напрямків чинила тиск на людину в центрі та зв’язує її.

Однак Тацуя не був зобов›язаний стояти перед ворогом, поки вони завершать магію.

У той момент, коли мотузки були кинуті, він підскочив вертикально в гору.

Відштовхнувшись від повітря, перш ніж дістатися стелі, у напрямку до однієї з вершини п›ятикутної зірки.

Удар в стрибку не рідко використовувався на змаганнях. Однак це також напрочуд практична техніка, що здивувала супротивників.

Удар, який прискорюється завдяки опорі створеній магією, якою скориставшись нею, як пружиною, обличчя оператора було вдарене силою усієї ваги, підсиленою швидкістю.

Отримавши удар, оператор упав. Віддача мала неприємне відчуття, але Тацуя не міг дозволити собі турбуватися про нього.

Формація п›ятикутної зірки пала. Але його старання на цьому не завершилися.

Приземлившись, перш ніж торкнутися підлоги, Тацуя підстрибнув і ногою вдарив сусіднього мага.

Магія активувалася, як тільки він бажав створити опору. Це був магічний бій з Флеш кастом.

Древні езотеричні маги, що тут зібралися, не були фізично слабкими. Вони також були першокласними бійцями, що шанували насильство. Але лише у звичайному бою. Вони просто не встигали за акробатичними рухами Тацуї.

Ворожі древні маги, змогли відреагувати на не сподівані атаки Тацуї, лише коли їх залишилося п’ятеро.

Шість очей стежили за Тацуєю спереду, з двома людьми позаду, за ним стежило вісім очей, і безпосередньо перед атакою Тацуї, один з операторів позаду, атакував його блискавкою.

За допомогою сучасної магії блискавки генерується безпосередньо на цілі.

Однак операторам древньої магії, доводилося генерувати електричний струм від себе на ціль або в точку в повітрі.

Ця різниця, як правило, не була проблемою, коли йшлося про магію еклектичного струму. Швидкість з якою електричний струм рухається до цілі, становить сто тисяч кілометрів на секунду. Досягаючи в одну мить. Навіть розпізнавши удар електричним струмом, ухилитися не можливо.

Тацуя перервав атаку і стрибнув убік, безпосередньо перед тим, як була активована магія блискавки.

Оператор, що збирався випустити блискавку, втратив Тацую з поля зору. Але було пізно переривати магію.

Грім випущений з буддійського Дорже вдарив атаки союзників.

Що змусило заклинателів вагатися з використанням магії.

Створена можливість надала Тацуї достатньо часу.

Використовуючи силове, відбиваюче поле як опору і набравши швидкість, наче від само прискорення, Тацуя переміг всіх древніх магів.

Древній маг, що був керівником цієї бази, прийшов до тями від сильного болю, що пронизав його тіло.

Біль загальмував його думки.

Але втратити свідомість він теж не міг.

– Отямився? Кивни, якщо розумієш мене? Я трохи полегшу біль.

«Полегшить біль», лише ця фраза заповнила свідомість чоловіка і він енергійно закивав головою.

Як і було обіцяно, біль трохи зменшилася.

Зір затуманений від болю, трохи прояснився.

«Юнак».

Над ним схилився чоловік, що ховав обличчя за мотоциклетним шоломом.

Керівник спробував сформувати символ, щоб активувати техніку.

І в той же момент, його свідомість побіліла від сильного болю.

– Не роби дурниць. Все, що тобі потрібно робити, це відповісти на мої питання.

Керівник сильно закивав, говорячи, що слухатиме його.

Сильний біль трохи зменшився.

Цього разу прояснилися лише думки, але погляд залишився затуманеним.

– Тут був Чжоу Гонґцзінь? Китайський даосист, що в тік з китайського кварталу в Йокогамі.

Керівнику навіть на думку не спало сказати неправду і він чесно кивнув.

– Той чоловік пробув тут до п›ятниці, дванадцятого числа. Впевнений?

«Дванадцяте, дванадцяте...», напружував загальмовані думки лідер групи. Згадавши, що Чжоу Гонґцзінь поїхав звідси в п’ятницю, він закивав головою.

– Куди дівся Чжоу Гонґцзінь?

Новий сильний біль вразив керівника. Але, як не дивно, думки стали тільки яснішими.

Погляд затуманений, а кінцівки аж до пальців не рухалися. Однак, він міг вільно говорити.

– Він сказав, що їде… до Уджі. Що біля кургану Футакозука є гарна схованка... Але ніяких подробиць... Не знаю... правда це, чи ні.

– Континентальні практики перетворили ваших підлеглих на маріонеток, ви дозволили подібне?

Я... Не їхній майстер... Не наказую їм... Я не в тому положенні.

– Ти лідер?

– Ми товариші... Ми на рівних... Ніхто не наказує...

– Я зрозумів. Дякую за роботу.

Відразу після цього найінтенсивніший біль вразив керівника. Його свідомість ніби вимкнули перемикачем.

Тацуя надіслав Фудзібаяші електронного листа, в якому повідомив, де заходяться древні маги, що втратили свідомість. Наостанок попросивши її забрати стародавніх магів, він подумав чи вже не занадто. Без зайвих слів, Фудзібаяші погодилася забрати їх.

У Тацуї не було можливості перевірити правдивість інформації, отриманої від лідера бази. Важко повірити, що в групі не має командної ієрархії. Він не думав, що можна співпрацювати в груповому бою, покладаючись лише на єдність мети.

Однак схованка Чжоу Гонґцзіня узгоджувалася з інформацією, отриманою від заклинателя монастиря Кійомідзу. Існувала можливість, що колишній монах-езотерик і тутешні заклинателі змовилися, щоб видати неправдиву інформацію за правду, але в такому випадку, сумнівам не буде кінця. Не потрібно зайвих роздумів.

Тацуя вирішив, що сьогодні, після повернення додому, доповість Хаямі, що існує велика ймовірність того, що Чжоу Гонґцзінь ховається в околицях кургану Футакозука в Уджі.

Тацую, який, завершивши роботу, повернувся до готелю, зніяковіло і сором’язливо привітала Маюмі. Вона розчервонілася і не наважувалася дивитися на нього, нарікаючи, що він «безсердечний» і «обіцяв інше».

Він здогадувався, чому їй ніяково.

Вчора ввечері, Тацуя отримав безпідставне прохання від молодої жінки (Маюмі) зняти одяг. Це дуже його дратувало і він швидко зняв сукню, поклав Маюмі в ліжко в білизні і вийшов не обертаючись.

Здається, він вчинив доволі жорстоко. Але в нього теж були свої причини. Вона мала б подякувати, що він не накинувся на неї (в сексуальному плані). Звісно він не міг цього сказати.

– До речі.

У Маюмі, яка до цього моменту, вперто скаржилася, раптом заплутався язик.

– Ну, я маю, на хвилинку, дещо спитати у тебе.

Глибоко в душі Тацуя подумав, що потрібно сказати «ні», але промовчав. З поведінки Маюмі, він розумів, що вона хоче запитати.

– Я...

Маюмі роззирнулася по сторонах, хоч і знала, що вони в кімнаті на самоті, і наблизила губи до обличчя Тацуї, ніби боячись, що їх підслухають.

– ...Чому я спала в спідній білизні?

Тому що ти сказала роздягти тебе, хотів відповісти він, але і цього не сказав.

– Хіба, не тому, що семпай сама роздяглася. Якою б п’яною ви не були, все-таки вирішили не лягати спати в сукні, хіба ні?

Він відхилився від губ Маюмі, що були на межі дотику, і відповів зі звичним обличчям.

– Цікаво, чи спроможна п’яна людина так ясно мислити?

– Хто знає? Якщо навіть семпай себе не знає, що я можу сказати.

– … Тацуя-кун, я...

Маюмі, вперше після повернення Тацуї поглянула на нього з червоними очима.

– Я не багато п’ю, але я з того типу, що має міцну пам’ять.

Тацуя хотів негайно втекти звідси. Але, на жаль, як чоловік, він не міг втекти, в такій ситуації.

– ...Я думаю, тобі непотрібно було бути настільки грубим.

Він справді грубо поклав Маюмі в ліжко.

«Але чи слід мене за це звинувачувати?» Подумав він, хвилюючись. Однак, якби він запитав, «хіба це не краще, ніж якби він просто залишив її в білизні», це було б рівнозначно бумерангу королівської кобри.

Маюмі все ще сором’язливо дивилась на Тацую.

У цій незручній атмосфері, Тацую чекала дуже важка місія, провести Маюмі до найближчої до вокзалу станцію.

◇ ◇ ◇

В той момент, коли Тацуя торкнувся воріт свого будинку, вхідні двері відчинилися.

– Старший брате, ласкаво просимо до дому.

Тацую, як завжди, привітала Міюкі.

– Я дома. Вибач за цей раз.

На обличчі Міюкі проявилися ознаки занепокоєння, які неможливо було приховати. Навіть якщо знала, що, теоретично, Тацуї ніхто не може нашкодити, вона мала різні занепокоєння. Вибачення Тацуї включали й це.

– Ні. Мені достатньо того, що брат безпечно повернувся до мене.

Похитала головою на вибачення Міюкі.

Увійшовши до будинку, Тацуя розслаблявся у вітальні. Дорожню сумку з речами забрала Мінамі, а Міюкі провела його до дивану.

В такі моменти, чинити опір було марно. Це була більше примусова послуга, ніж обслуговування. Він мовчки дав своїй сестрі насолоджуватися.

Міюкі сиділа поруч з ним і із задоволено дивилася на Тацую, котрий пив з кавової чашки. Але поставивши чашку на стіл, він раптом став серйозним. Вона неодноразово, то відводила погляд, то повертала його на Тацую.

– Все добре. Хід поставленої місії йде добре. Навіть на цьому етапі, я можу сказати, що повністю виконав зобов’язання перед тіткою.

Мабуть, Міюкі хотіла запитати про сьогоднішні успіхи. Взявши це до уваги, Тацуя сказав, що в нього вийде завершити раніше, ніж очікувалося.

– Ну, це ж старший брат...

Однак, схоже, Міюкі хотіла ще щось запитати.

– Продовжуй. Що ти хочеш запитати?

Хоч Тацуя так сказав, Міюкі все ще вагалася і, нарешті, відмовившись від сумнівів, запитала.

– Старший брате, що є причиною стану Мінору-куна?

Після несподіваного питання, Тацуя не зміг відповісти одразу.

– ...Як я вже вчора казав. Магічна сила Мінору настільки сильна, що його тіло не витримує.

Обличчя Міюкі спохмурніло, а брови насупилися.

– Це нинішній стан, так? Хіба старший брат не бачив причину?

– Чому це тебе так зацікавило?

– В той момент, старший брат виглядав не звично. Що вас так насторожило?

Несподівано, Тацуя не знайшов що сказати. Це було наче він зізнався, що щось все-таки було.

– Старший брат, будь ласка. Скажіть мені, будь ласка, що хвилює старшого брата. Будь ласка, поділіться своїми турботами.

З усіх сил давила на Тацую Міюкі. Він розумів, що його сестра дійсно хоче полегшити його тягар.

– Тобі не варто цього знати.

Тому він вагався розповідати Міюкі відому йому таємницю. ...До того ж Тацуя не дуже хотів втручатися в приватне життя Мінору та сім’ї Кудо.

– Прошу, зробіть це. Не страждайте на самоті.

Однак, оскільки його благали зі слізливим поглядом, Тацуя, нарешті не зміг цього приховувати.

– Я зрозумів. Це досить шокуюча історія, тому, будь ласка, вислухай стійко.

Міюкі затримала дихання. Побачивши що сестра приготувалася, Тацуя перейшов до основного питання.

– Мінору і пані Фудзібаяші зведені брат і сестра.

Деякий час Міюкі не відповідала.

Як тільки вона зрозуміла значення слів брата, прикрила рот обома руками.

– Подібне! Оскільки мати пані Фудзібаяші рідна сестра батька Мінору...

– Мінору є результатом генної модифікації. Ймовірно народжений шляхом штучного запліднення. Тож це не справжній інцест, але він дитина, народжена від рідних брата і сестри.

Міюкі була шокованою. Їй знадобилося багато часу, щоб відновити можливість говорити.

– Тоді... Стан Мінору-куна, не негативний ефект інцесту?..

Тацуя похитав головою. Але не показав особливого заперечення.

– Точно сказати не можу. Проблема полягає в дисбалансі між сайоновим і фізичним тілами. Можливо в процесі модифікації виникла проблема.

Перервав її слова Тацуя і зітхнув.

– Однак не можна заперечувати, що причиною можуть бути дуже близькі гени. Навіть в лабораторіях розвитку магів, уникали використання схрещування батьків і дітей та братів і сестер. Дуже мало відомо про те, як гени впливають на організм і мисленнєві частки.

Кров відлила з обличчя Міюкі.

Вона була вражена настільки, ніби все це було зроблено нею.