[2]

[2]

Вранці вівторка, третього липня, на наступний день після повідомлення, що занурило кожну старшу школу магії в смуту плутанини та розгубленості. У кабінеті командувача бригади один-нуль-один Сил Самооборони, дислокованому в Цутіарі, в колишній префектурі Ібаракі, бригадний генерал, генерал-майор Саекі Хіромі, викликала майора Казаму Харунобу, командувача Окремого магічного батальйону.

Генерал-майор Саекі, жінка, якій цього року виповниться п›ятдесят дев’ять років. Талановитий штабний офіцер, яка через сиве волосся, яке, незалежно від освітлення, виблискувало сріблом, отримала прізвисько «срібляста лисиця». Однак, з першого погляду вона більше схожа на доброго директора початкової школи, далекого від образу лисиці.

Серед збройних сил Саекі відома як категоричний критик присутності в їх складі Десяти головних кланів. Однак не мала ні сильної емоційної чи фізіологічної відрази до магів. Саме вона продовжувала попереджати, що покладатися на приватні Десять головних кланів у захисті країни це значне обмеження. Через це, Саекі можна розглядати як політичного опонента Кудо Рецу, але принаймні вона не мала подібних думок.

Їх стосунки з Казамою почалися ще з часів В’єтнамського конфлікту.

Казама, не підкорившись волі командування, безпосередньо втрутився в бій з яким Великий Азійський Союз просувався на південь, щоб захопити Індокитайський півострів. Партизанська війна, в якій він взяв участь, змусила Великий Азійський Союз зупинити вторгнення через втручання USNA та Нового Радянського Союзу, і врешті відступити, не дійшовши до кінця.

Завдяки своєму успіху в той час, Казама здобув репутацію світового експерта у веденні боїв в джунглях. Однак, через те, що Саекі, що в ті часи була інформаційним аналітиком Генерального командування Сил Самооборони, допомогла Казамі, що був змушений вести бій майже в ізоляції, підтримала його інформацією (головним чином про дії союзників), це стало успіхом.

За офіційно несанкціоновані дії у В’єтнамському конфлікті - в той час, Казамі «таємно» було наказано зупинити просування Великого Азійського Союзу на південь, тому це і назвали «несанкціонованим»- Казама був покараний і йому відмовили в підвищені, а от Саекі, що його підтримала, не звинувачували ні офіційно, ні неофіційно. Вона була занадто гарна, настільки, що навіть військова верхівка не могла поставитися до неї байдуже.

Потім, за чотири роки по тому, відразу після оборони Окінави коли за прийнятим планом була створена бригада один-нуль-один і вона була створена її першим командуванням, Саекі викликала Казаму, просунула його зі звання капітана, на якому він застряг, до майора і призначила командувачем Окремого магічного батальйону.

Тому ці двоє мають тісні стосунки, хоча мало часу для взаємин. Частково через їх сумісні характери, вони товаришували, зберігаючи відносини начальника та підлеглого. Попри це, місія Окремого магічного батальйону полягає у випробовуванні новітнього магічного обладнання та нових магічних тактик. Метою бригади один-нуль-один було створення магічних сил, що не залежали б від Десяти головних кланів, а війська, довірені Казамі, знаходилися в центрі цього. Цілком природно, що дистанція між Саекі та Казамою скоротилася.

У цьому кабінеті командувача ці двоє мали багато розмов про неминучі військові дії, які не могли обговорювати в іншому місці.

– Майор Казама, ви чули що цього року Загально національний турнір доброї волі, серед старших шкіл магії, відомий як Турнір дев’яти шкіл, значно змінив список змагань.

Запитала Саекі й тим самим розпочала розмову цього ранку.

– Це лише маневр. Чи офіційне рішення?

Запитуючи це, Казама дещо пригадав. Саекі має слабкий магічний талант, але не є магом. Вона мала багато знань у Силах Самооборони, що до планування стратегій, котрі включали фактор магії та дію магічної сили на тактичному рівні, але магічні змагання, що не були безпосередньо пов’язані з боєм, не входили до цієї категорії.

– Майор не чули. Вчора усі старші школи магії отримали офіційне повідомлення.

Сказала Саекі Казамі, що в положенні «вільно» стояв перед робочим столом, і сидячи, подала пачку документів. Причиною того, що це було написано на папері, було те, що рукописний додатковий вміст, не повинен був просочитися через мережу. Це наче була звичка практичної Саекі.

На деякий час кімнату заповнив звук гортання сторінок. Казама, що досить швидко дійшов до останньої сторінки, підняв обличчя з питанням в очах.

– Яке враження?

Однак до основної теми, схоже, вони ще не дійшли. Навіть як щоб він підштовхнув Саекі, поквапитись, ефекту не було, тож Казама непомітно вирішив слідувати її напрямку.

– Це програма військової підготовки.

– ...Я думала, що ти це скажеш, але я майже згодна.

Ніби щось згадавши, Саекі натиснула на кнопку на краю письмового столу. Зі стіни вийшов складний стілець і проїхавши зупинився позаду Казами. Саекі жестом вказала, що він повинен сісти.

Це ніби вказувало, що розмова буде довгою. Казама вклонився і розклавши стілець сів перед Саекі.

– На зміну спортивних дисциплін цього разу, вплинув інцидент в Йокогамі минулого року. Це результат дій Сил Самооборони, щоб підтвердити ефективність магів, як сили та роботи з розвитку таланту в цьому напрямку.

– Навіть не знаючи фактів, швидше за все, всі трактуватимуть це так.

Кивнувши на думку Казами, Саекі продовжила розмову.

– Магічна асоціація не відповіла на запит Сил Самооборони, це лише формальний опір.

Казама кинув підозрілий погляд на Саекі.

– Хіба та людина не пручалася?

На запитання Казами, Саекі слабо посміхнулася.

– Його Ясновельможність Кудо не був проти.

Давши цю відповідь Саекі стерла посмішку і раптом змінила тему.

– Генеральний штаб Збройних Сил відправив запит нашій бригаді допомогти в цьому Турнірі дев’яти шкіл.

– Запит, а не наказ.

Ці слова Казами були швидше реакцією, а не уточненням.

– Вірно. Але доведеться врахувати, що він першочергово направлений мені, а не бригаді.

– Розумію.

Генеральному командуванню добре відомо, що Саекі критично ставилася до Десяти головних кланів та нинішнього магічного світу, що знаходився під їх контролем. Запит про співпрацю Турніру дев’яти шкіл керівнику рівня бригади, це своєрідний тиск. Як на Саекі, так і Магічну асоціацію, що проводила Турнір дев’яти шкіл.

– Магічна асоціація зайняла жорстку позицію проти Сил Самооборони, але вищому командуванню, схоже, це подобається.

– Нарешті.

На поверхні слова Саекі звучали як скарга. Однак Казама з легкістю зрозумів, що істинний намір був у тому, що «представники вищого командування нарешті почали відчувати небезпеку залежності від десяти головних кланів». Саекі із задоволеним виразом звернулася до Казами, як доказ того, що це правильна відповідь.

– Я прийму цей запит.

Казама приготувався до наступних наказів.

– Однак я не буду використовувати Окремий магічний батальйон. Наказую вашому батальйону, майоре, під час Турніру дев’яти шкіл бути в режимі очікування.

Але, наказом Саекі було чекати, а не відправлятися.

– ...Вас зрозумів. Окремий магічний батальйон чекатиме наступних наказів.

Зовсім не очікуючи такої реакції, Казама помітно затримався. Та все ж повторив наказ відповідно військовим нормам.

– Як я вже згадувала раніше.

Знову змінила тему Саекі, вказавши Казамі, що встав і відав честь, знову сісти.

– Його Ясновельможність не тільки не заперечив проти зміни дисциплін, але й проявив позитивне ставлення.

Ні, тему повернули на реакцію Кудо Рецу на зміну змагань Турніру дев’яти шкіл.

– Його Ясновельможність Кудо проявив значний інтерес до нових перегонів Крос з перешкодами, йому було дозволено змінити правила, щоб участь взяли не лише представники, ай усі учасники. Я чула що через наміри Його Ясновельможності, маршрут став довшим і ширшим.

– Досить неочікувано.

– Крос з перешкодами - це сурова вправа навіть для військового мага. Чим довший і ширший маршрут, тим важче його буде пройти. Відповідно збільшується і ризик мага втратити життя. Казама знав що насправді старий, не бажав бачити магів жертвами військових. Тож додаткова інформація від Саекі, була дивною.

– Цього разу це видається дивним від Його ясновельможності Кудо, який завжди казав, що ми повинні припинити ставитися до магів як до зброї. Але з цією людиною не може бути усе так просто.

– Кажете, за цим щось стоїть?

– Ви теж так вважаєте, майоре?

Запитав він, не замислюючись, але якщо трохи подумати, це було очевидно. Зважаючи на причину чому Кудо Рецу вважає, що маги стали жертвами військових або перетворилися на просту зброю, старий не міг так легко змінити свою думку.

– Ще одне, що може бути поганою новиною для вас, майор.

Увагу Казами, яку відволікли особисті роздуми, було швидко повернуто до розмови, зловісним зауваженням Саекі.

– У ситуації з бігом з перешкодами, здається, сім’я Фудзібаяші на боці сім’ї Кудо і щось планує.

– Це і є причина режиму очікування?

Сім’я Фудзібаяші це дім Фудзібаяші Кійоко, помічниці та секретаря Казами. Він не думав, що їй не можна довіряти, але того факту, що вона пов’язана, було достатньою підставою для Саекі, щоб зняти Казаму зі справи.

– Вірно.

І вона й не приховувала, що його згадка була правильною

– Потрібно сказати, що залежно від перебігу ситуації, для вашого підрозділу, майоре, буде робота. Слідкуйте за діями лейтенанта Фудзібаяші, готуючись до відправки.

Не лише не приховувала, Саекі наказала Казамі стежити за Фудзібаяші.

– Так.

Казама не скаржився. Віра в людину і підготовка до непередбачених ситуацій це, що найменше, різні речі.

Залишивши кабінет командувача, Казама думав не про жінку-офіцера, що була його заступником, а про позаштатного офіцера, що був в його підпорядкуванні, спеціального лейтенанта О’Ґурорі Юю, тобто Тацую.

Чи повинен він сказати це тому, хто братиме участить в Турнірі дев’яти шкіл, що той стане етапом експерименту. Саекі не згадала про мобілізацію спеціального лейтенанта О’Ґурорі, тому поки його не слід розкривати. Поки вони не задіяні, він лише цивільний.

Однак його сестра також повинна брати участь у змаганні, про яке йде мова. Якщо це завдасть шкоди сестрі, яку він сліпо любить, навіть якщо це закінчиться лише спробою...

Зважаючи на трагедію, ні ту катастрофу, що обов’язково відбудеться, було б великою дурістю не надати йому інформацію, що йому відома. Так розсудив Казама.

◇ ◇ ◇

Як і очікувалося, зміна змагань на Турнірі дев’яти шкіл спричинила великі потрясіння в Першій старшій. Після оголошення деталей на офіційному вебсайті турніру, велика кількість учнів з клубів, пов’язаних зі спортивними змаганнями впали від захоплення до відчаю.

Але найбільше страждала саме студентська рада.

Перш за все, пояснення керівникам клубів, до яких належали учні, які планували брати участь у дисциплінах, виключених зі змагань, таких як Швидкісна стрільба. Хоча офіційно ще не повідомляли про відбір гравців, але якщо вони мали змагатися на Турнірі дев’яти шкіл, слід було відати перевагу підготовці, а не клубній практиці. Потрібно було заздалегідь повідомити про це керівника клубу. Оскільки вони почали раніше ніж зазвичай, зміна дисциплін стала великою підніжкою. Азуса вже почала відчувати, що «біда не приходить одна».

Відбір гравців розпочався заново. Навіть представників на змагання, що не були замінені, не можна було бездумно залишити. У деяких випадках, вже призначений учасник міг виявитися більш підходящим для нового конкурсу, і слід було врахувати нове правило за яким не можна брати участь у двох змаганнях, за винятком Бігу з перешкодами. Підбір представників здійснювався переважно студентською радою, проте не можна було ігнорувати думки відповідних клубів. Знову ж таки, потрібно було домовитися з кожним клубом, що до клубної діяльності і різних дрібниць.

Також необхідно було облаштувати обладнання, необхідне для нових змагань. Це було лише діловодство, але почати потрібно було з читання правил турніру, що дозволено, а що заборонено, яке обладнання потрібне для Роар енд ганер, Падіння щита та Крос з перешкодами. Того дня, проходячи через шкільні ворота, усі члени студентської ради були виснажені. Тацуя та Міюкі не були винятком.

Яким би молодими вони не були, від такого виснаження легко не оговтатись. Образ спини Міюкі, що повернувшись до дому повечеряла і стала на кухні, явно віяв апатією, що тягнулась зі школи. Але навіть так Міюкі не поступилася місцем Мінамі. З погляду почуття Міюкі, таким як вони є, дати Тацуї хвилинку розслаблення це її право та священний обов’язок. Вона трохи втомилася, не настільки, щоб могла цим нехтувати. Вона ретельніше, ніж зазвичай, заварила каву і поставила чашку перед Тацуєю з усмішкою, що не мала ні тіні втоми.

– Дякую, Міюкі.

Тацуя посміхнувся, ввічливо подякував і уважно поглянув на молодшу сестру.

– Ні, що... будь ласка.

Вона вже звикла до байдужого виразу Тацуї, щоб не червоніти. Міюкі знала, наскільки байдуже чи холоднокровно він би виглядав і нещадним був перед ворогом, її брат був доброю людиною. Однак, коли він раптово проявляв ніжність, простим поглядом, вона не могла не почервоніти.

– Ти сьогодні втомилася. Присядь.

Тацуя, який сидів замість одномісного крісла на тримісному дивані, хлопнув по місцю поруч з собою.

– ...Так!

На мить вражена Міюкі, з радістю сіла поряд з братом. Перед з ними стояла Мінамі, що не могла приховати своє невдоволення, що в неї вкрали обов’язки прислуги, але Міюкі, яка сіла неймовірно близько до Тацуї, що майже притиснулася до нього, схоже, вже забула про її існування.

Але навіть якщо Міюкі це було байдуже, Мінамі нічого не могла б зробити. Вона ще не настільки звикла до цього і це не вміла відсторонюватися. Як для покоївки, це було грубо, але вона не могла опиратися бажанню відвернутися і якраз в цей момент, прозвучав сигнал електродної пошти.

І на щастя Мінамі рушила до консолі. Вона поглянула на менший монітор, яким комплектувалася консоль, а не вивела вміст на великий екран у вітальні.

Обличчя з яким Мінамі озирнулася назад було сповнене розгубленості.

– Шановний Тацуя.

Вона настільки щиро розгубилася, що забула додати «старший брат».

– Пришов електронний лист. Тут.. Не вказано відправника.

Для її збентеження був вагомий привід.

– Не вказано?

Голос, яким відповів Тацуя, також був сповнений збентеження. Не залежно від довоєнних часів, формат даних сучасної системи електронних листів був суворо визначений. Можливо, з достатніми навичками, і була можливість замаскувати себе під іншим ім’ям, але не можливо було залишити поле «відправник», яке вимагала система, порожнім.

Однак, і навпаки, якщо у вас є технологія розміщення даних з повним стандартом в мережі, простіше замаскувати відправника. Цей невстановлений відправник, можливо, намагався повідомити свою особистість, демонструючи передові технології... Так можна було трактувати цей лист.

Якщо так, коло абонентів обмежене. Відома йому людина, що використовує такі передові мережеві технології...

«Ні, ще рано гадати».

Тацуя подумки заперечив зручній думці. Існував не малоймовірний шанс, що лист вона відправила за чиїмсь дорученням. Тацуя розсудив, що шанс цього перевищував п›ятдесят відсотків. Але залишалося менше п›ятдесяти відсотків, що це може бути зловмисне програмне забезпечення від дійсно зловмисної сторони.

«Потрібно спочатку перевірити вміст»

Бездротова консоль під рукою Тацуї, з урахуванням можливості зловмисного програмного забезпечення, замість відкриття електронної пошти, відображала на дисплеї безпосередні необроблені надіслані дані. Рядки символів, що були позбавлені дозволу на екрані, відобразилися на усьому екрані. Тацуя впізнав цей характерний синтаксис.

Він увімкнув декодер і прочитав рядки, що відобразилися. Цей тип кодування зазвичай використовувався Силами Самооборони. Батальйон один-нуль-один використовувала інший тип шифрування, але не можна сказати, що це повідомлення, надіслане Окремим магічним батальйоном.

Нині, комунікаційне обладнання починало працювати лише коли спеціальний пристрій отримував сигнал підтвердження (насправді, Ешелон II був модернізований до Ешелону III, щоб перехоплювати його). Від цього залежала первинна безпека і поштові дані завантажувалися використовуючи загальне шифрування.

Так чи інакше, не можна судити, чи це від ворога, чи союзника, лише за формою шифрування. Не переглянувши вміст, не можливо було прочитати. Тацуя мовчки чекав завершення дешифрування.

– Це ж брехня?..

Однак зміст розшифрованого електродного листа змусив його тимчасово забути про особу відправника. Інформація була настільки поганою, що Міюкі, котра трохи відсторонилася, щоб не заважати братові, не змогла стримати бурмотіння.

– Випробовування нової зброї... В це не можна повірити, але й не можна ігнорувати.

Підозрілий електронний лист говорив про те, що зміна змагань Турніру дев’яти шкіл пов’язана з тиском Сил Самооборони, що сім’я Кудо збирається перевірити продуктивність таємно розробленої зброї, сценою чого буде Крос з перешкодами.

– Ймовірно, правда, що тут замішані військові. Однак, фактор анонімності попахує загально прийнятою тактикою змішувати правдиві факти, що легко перевірити, з брехнею...

Міюкі знову підсунулася до Тацуї, що занурився в думки. Цього разу не для того, щоб брат її побалував, атому, що хвилювалася за нього.

– Старший брат... Про що ви думаєте?

Вирвалась неслухняна зарубка, але Міюкі не стрималась. Хоча це може бути самозадоволення, але принаймні, вона може поговорити з ним, щоб брат не тримав все в собі.

Однак, це була меланхолія Міюкі.

– Ну, завтра зранку я поговорю з майстром.

Тон відповіді Тацуї був занадто простим. Хоча зараз їм не довилося їхати до Якумо, схоже, йому не хотілося підганяти час. Побачивши, що старший брат вперше показав усмішку «поганого хлопця», Міюкі відчула полегшення і розслабила плечі.

– Старший брате, ще чашечку кави?

– Дякую. Будь ласкава.

– Так.

– Прошу, почекайте хвилинку.

Він сказав що порадиться з Якумо, тож Міюкі викинула це з голови, до завтра, та зникла на кухні. Тому вона пропустила наступні слова Тацуї.

– Мінамі, будь ласка, перешли цей лист пану Хаямі.

– Так, шановний Тацуя.

– З найвищим ступенем шифрування.

– Зрозуміла.

◇ ◇ ◇

Хоча є люди, як Тацуя, що прагнуть якомога довше не втягуватися в клопітні речі, є люди що думають «я хочу створити клопітну ситуацію». Також є старанна раса, що завжди стежить за справами за океаном і напружує вуха, постійно полюючи за зернами хаосу.

Господар Чжоу Гонґцзінь був саме такою людиною.

– Гонґцзінь.

Створена некромантією людина назвала ім’я Чжоу Гонґцзінь, що стояв навколішках.

– Виявилося, що японські військові проведуть таємний експеримент з новою зброєю під час Турніру дев’яти шкіл.

Говорив з того боку Тихого океану через горло трупа, один з «семи мудреців», Дзідо Хейґу, вцілілим з магічного корпусу військових сил Дайкану, Ґу Дзіе.

– Нова зброя?

Смиренно промовив Чжоу, хоча подумки пробурмотів «знову». І це не стосувалося нової зброї. Він думав про те, що вони зовсім нещодавно прокололися на минулорічному Турнірі дев’яти шкіл і пробують знову. Коштовні пішаки Хейґу, Безглавий дракон, стали непотрібними, попрацювавши на Турнірі дев’яти шкіл минулого літа.

Він вважав, що втручатися в змагання старшокласників занадто ризиковано і невигідно, але, мабуть, його господар, думав інакше, розгублено розмірковував Чжоу.

– Вони називають його кодовим ім’ям зброя «P». Хоч підтверджень не має, але з огляду на ситуацію, зрозуміло, що вони намагаються використовувати силу Паразита поміщеного в автономну ляльку.

Чжоу був щиро вражений цією здогадкою. Не через інформаційну мережу Хейґу, а технічні потужності японських військових. Хоч він не є спеціалістом, але навчався мистецтву використання Фей, тобто не «фея» в значені казкового духу, я дух що є ядром монстра, тож чув про труднощі з розміщенням і утриманням їх в ляльках.

«Вони намагаються відтворити воїнів з жовтими пов’язками, японці знають свою справу...»

– Навіть якщо вони сенін5, невже вони думають що здатні контролювати це? Мало того, це дійсно не розумно, намагатися провести практичне випробування, використовуючи старшокласників.

Але думки Хейґу відрізнялися від Чжоу. А може він просто не хотів визнавати.

– Чи варто мені втрутитися в цей тест.

– Підготуй техніку берсерка. Це норманське магічне бойове мистецтво, але твої підлеглі повинні бути в змозі адаптувати його.

– Зрозумів. Ми підготуємо техніку берсерка для використання на зброї P.

Чжоу обдумав як використає біженців з Великого Азійського Союзу і поставив питання, що найбільше його турбувало.

– А погрози буде достатньо?

– Звісно без ушкоджень не обійдеться, але вбивати не потрібно. Щоб послабити японську армію, достатньо відняти магічні навички. Вижити й вважатися не компетентним, гірше, ніж померти.

Хейґу вважав, що найкращим буде змусити їх страждати. Дуже підступно і солодко.

– Зрозумів, Майстре Хейґу.

Хоч подумки Чжоу насміхався над своїм господарем, але зовні, чемно вклонився.

◇ ◇ ◇

Перед школою, наступного ранку, Тацуя з Міюкі відвідали Якумо.

Тацуя був у звичайному тренувальному одязі.

З іншого боку, Міюкі наважилася на літнє спортивне вбрання з футболки з короткими рукавами, нарукавників для захисту від ультрафіолету, сонцезахисного козирка, шортиків та колготок з антиультрафіолетовим візерунком. На обох ногах були роликові ковзани зі змінними роликами. Пояс огортала поясна сумка з CAD та іншими аксесуарами.

Обоє були вдягнені для ранкових тренувань, але насправді вчора вечері вони повідомили, що хочуть скасувати сьогоднішні тренування, тому що є про що поговорити. Однак, як тільки вони пройшли головні ворота храму, група монахів атакувала Тацую.

Тацуя, зустрівши їх не надто образився. Він очікував, що подібне трапиться. Тому одягся як завжди. Однак не можна заперечувати, що він ще й поспішав. Сьогоднішня консультація - не те що можна обговорити швидко. У результаті, Тацуя в найкоротші терміни розправився з учнями Якумо, тобто без жодної милості.

Якумо сидів на сходах дому ченця і за всім спостерігав. Тацуя підійшов у супроводі Міюкі, що йшла позаду.

– Доброго ранку, майстре.

– Дякуємо, сенсей.

Міюкі також поділяла думки брата і вклонилась Якумо, не критикуючи за його «пустощі».

– Йо, доброго ранку.

З іншого боку, на обличчі Якумо, що влаштував «пустощі» не було ні тіні каяття. Можливо він думав що таке ставлення до учня це лише привітання.

Що ж, на даний час це було нормально. Цього разу, запхнувши попередню ситуацію в куток пам›яті, до наступної можливості, коли можна буде забрати «борг», Тацуя вирішив негайно перейти до основної теми.

– Поговорімо в середині.

Однак, навмисно чи випадково, Якумо його перебив. Тацуя пригніченим поглядом глянув на спину Якумо, що встав зі сходів і пройшов всередину дому ченця.

Слідом за Тацуєю увійшла Міюкі й двері автоматично зачинилися. Жодних ознак руху мисленнєвих часток не було, можливо вони відкривалися чи закривалися автоматично, незалежно від дій зовні. Можливо завдяки живій силі, тобто учень закрив їх зовні.

Всі вікна були закриті. Дім ченця був більше ізольований, ніж слід було очікувати. У кімнаті потемніло і на стінах загорілися свічки. Сильний запах, ймовірно, пояснювався ти, що у свічках було домішане ароматичне масло. Ні Тацуя, ні Міюкі не були здивовані, що вони загорілися. Для них було очевидно, що Якумо скористався магією.

Навіть світло свічок, якого було недостатньо для освітлення усієї кімнати зі свічників з трьох сторін, має бути достатньо для неяскравого освітлення. Однак очам Тацуї здалося, що в середині будинку ченця стало темніше, коли запалилися свічки. І незабаром зрозумів, що вони тут не для освітлення, а щоб наповнити приміщення ароматом масла.

Те що він відчув, це зменшення світла мисленнєвих часток.

– Це бар’єр?

Тацуя знав, що є аромати які не до вподоби сайоновим інформаційним тілам, духам, шикіґамі, але здається цей аромат не з таких.

– Це ж таємна розмова.

Тацуя вважав що не існує практика чи оператора, включаючи клан Йотсуба, що могли проникнути на територію цього храму без відома Якумо. Однак, якщо господар вважає це необхідним, він не міг не піти на співпрацю, як людина, що прийшла просити допомоги

– Міюкі, попрошу.

– Зрозуміла.

Вона відразу зрозуміла намір брата і підняла бар’єр, що цілковито блокував електромагнітні та звукові хвилі.

– Вибач.

Злегка посміхнувся Якумо. Мабуть, цей бар›єр був звичкою, коли справа стосувалася таємниць. Одна зважаючи на зміст обговорення, яке вони збиралися розпочати з цього моменту, це не буде занадто великою обережністю. Тацуя не сказав Міюкі скасувати магію і промовив.

– Майстре, мені шкода, цього разу ми принесли вам клопітну справу.

Коли Тацуя вклонився, Міюкі також ввічливо вклонилася. Завчасна подяка за допомогу Якумо. Хоча заговоривши першим він завдав попереджувального удару, але почувши обриси обговорення, Якумо також був налаштований на співпрацю. Ця тема була не такою, щоб він міг залишитися осторонь.

– Кудо затіяв небезпечну річ.

Тож замість того, щоб перейти до звичної пустої балаканини, Якумо раптово перейшов до суті.

– Зараз даремно згадувати, що біг з перешкодами все ж є небезпечним змаганням.

– Сенсей теж так думає.

Голос, яким «підтакнула» Міюкі, трохи тремтів. Цей тон, немов гуркотіння магми під землею, приховував інтенсивне обурення.

Навіть в традиційних змаганнях Ілюзорній битві, Код моноліту, та Бою на дошках, могли трапитися нещасні випадки, що призводять до втрати магічних навичок. Однак певною мірою ризик Кросу з перешкодами набагато вищий, ніж в Ілюзорної битви чи Коді моноліту.

– Цей факт змушує сумніватися в розумності використання такого небезпечного змагання для перевірки ефективності нової зброї.

Важливо що ці слова вийшли з вуст Якумо. Це говорило, що дана ситуація є божевіллям навіть для того хто повсякденно практикував древні практики, що з погляду звичайних людей було божевіллям.

– Майстре, ви вже знали про плани з експериментом родини Кудо?

Тацуя зателефонував йому минулого вечора після восьмої години. Він запитав це, тому що відчув, що Якумо говорить надто складно.

– Наприклад, що це за нова зброя.

– Я знаю лише кодову назву - зброя «P». Нажаль деталей не знаю.

Власне Якумо на половину погодився на питання Тацуї. Надзвичайно неохоче.

– ...Навіть ви не знаєте, сенсей?

Напівпідозрілим тоном запитала Міюкі. Важко було повірити, що Якумо не знав що відбувається навколо. ...Поки Тацуя не став його учнем, Якумо не зміг визначити походження брата та сестри, але попри власні недоліки в той час, вона цього не усвідомлювала..

– Я ще не знаю.

Здавалося Якумо навіть не помітив своєї ненавмисної іронії. Можливо, тому, що думав про інші речі, про свого знайомого, якого тут не було.

– Якщо Казама-кун знає.

– Майор не поділився інформацією?

Не зовсім. Він не зобов›язаний ділитися з нами інформацією.

Думка Якумо була правильною, без жодних заперечень. Тацуя засоромився від свого необережного зауваження. Хоча він і належав до Сил Самооборони, як спеціальний офіцер, але це лише для зручності. Він ще не справжній солдат, і у стосунках і враховуючи організаційну дисципліну військових, Казама старший за званням від Тацуї. У начальника не має підстав розголошувати усю інформацію підлеглому.

Крім того, Тацуя також є членом родини Йотсуба. Скільки б його не визнавали членом Йотсуби, без сумнівів, що Тацуя об’єктивно був частиною бойової сили дому Йотсуба. Це було цілком природно, що Казама, один з керівництва бригади один-нуль-один, потенційного противника Десяти головних кланів, приховує інформацію від підконтрольного родині Йотсуба, однієї з лідерів Десяти головних кланів

– У будь-якому разі, не знаючи змісту експерименту, який збирається провести Кудо, не можливо вжити контрзаходів...

Поскаржився Якумо. Але його погляд сяяв світлом виклику. Це була гордість, що він може швидко визначити природу зброї «P».

– Значить спершу потрібно розвідати.

Незважаючи від того, що думав Якумо, не знаючи що саме намагаються зробити, не можливо визначитися з політикою врегулювання.

– Вірно.

Різко кивнув Якумо на слова Тацуї, що по суті були запитанням.

Потрібно буде з’їздити в Нару.

– Колишня Дев’ята лабораторія.

– Це доленосне місце для нас.

Тацуя також знав про ворожнечу між древніми магами з числом дев’ять та дев’ятою лабораторією. Можливо саме тому Якумо був настільки вмотивований це зробити... Дивлячись на позитивне ставлення Якумо, Тацуя подумав що той занадто завівся.

◇ ◇ ◇

П’яте липня, обідня перерва, третього дня з повідомлення про нові вказівки Турніру дев’яти шкіл.

Тацуя, в кімнаті студентської ради, переглядав дані учнів Першої старшої.

У цій надзвичайній ситуації школа... Не кажучи вже що підготовка до Турніру дев’яти шкіл також виглядає як надзвичайна ситуація. У будні Тацуя перекинув тіньові справи на спину Якумо, і тепер просто зосередився на справах на передовій.

Матеріали, які вивчали члени студентської ради, зокрема Тацуя, та клубного комітету, з Хаторі, підсумовували фактичні результати відбору гравців на Турнір дев’яти шкіл. Якби умови, щодо змагання не змінилися цього року, ними б скористалися, але вони повинні були бути використані для відбору гравців для нових дисциплін, оскільки всі данні охоплювали практичні дані.

Кусаючи бутерброд, продовжуючи перегортати дані, організовані у формі карток, один за одною. Оперуючи однією рукою клавіатурою, ймовірно, керуючи списками кандидатів.

До речі, це був один з бутербродів, зроблених та розданих усім Піксі. Міюкі та Хонока іноді відривали руки від клавіатури і їли виховано, але Азуса стукала по клавішах з напівз›їденим бутербродом у роті, привернувши мовчазну увагу Ідзумі.

– Думаю потрібно змінити гравців, що братимуть участь в Руйнуванні льодових стовпів, Ілюзорній битві та Коді моноліту, що думаєте?

Першим заговорив Хаторі.

– Думаю було б добре, але Руйнування стовпів в основному дивізіоні потребує сольного та пари гравців.

– Серед дівчат, пані Шіба може бути в соло, а Чійода та Кітаяма можуть бути в парі.

Висловив думку, на зауваження Тацуї, Хаторі.

– Що робитимемо з хлопцями?

– У хлопців, серед трьох гравці, майже немає різниці в здібностях. Двоє повинні працювати разом, потрібно виходити з сумісності.

– Я згоден.

– Думаю на Роар енд ганер слід обирати серед кандидатів на Швидкісну стрільбу та Бій на дошках.

– Для пар це чудово, але для соло потрібні високорівневі навички множинного виклику. Думаю потрібно це врахувати.

– Розумію. Отже, що, на вашу думку, має бути важливішим, навички стрільби чи навички керування човном.

– Човен Роар енд ганер може бути стабільніший, ніж Бій на дошках, тому гадаю, що навички стрільби під час руху повинні бути важливішими.

– Значить, з біатлону на коротких серфінгових дошках та мисливського клубів, тож...

...Таким чином, більшою частиною діалогу між Тацуєю та Хаторі була досягнута мета цього обіднього зібрання, відбір гравців.

Після занять, Тацуя пішов до другої тренувальної зали. Він не уникав паперової роботи. Це також була частина підготовки до Турніру дев’яти шкіл.

Перед входом до другої малої зали був килимок, що повністю очищав підошву взуття, тому не було особливих проблем, навіть якщо ви заходили в середину у вуличному взутті. Однак Тацуя навмисно зайшов босоніж і піднявся на підвищення, так звану «арену».

Хоч, незабаром чергові екзамени, учасники клубу в обладунках розмахували бамбуковими мечами, створюючи легкий шум. Тацуя намагався знайти учня, якого шукав, виходячи з його фізичного вигляду, бо не міг побачити облич, що ховалися під масками.

Людина, яку він шукав сиділа біля стіни. Оскільки вона була в процесі нормалізації дихання, у неї було скривлене обличчя. Здавалося, що вона розслаблена, але зберігала достойну поставу.

– Еріка

– О, Тацуя-кун? Ти рідко мене провідуєш.

Злегка здивувалася Еріка, побачивши Тацую, що підійшов вдовж стіни і підняв руку. Як вона і сказала Тацуя вперше відвідав тренування клубу Кендо, з часу як став віцепрезидентом.

До речі, Еріка не була членом клубу Кендо. Вона належала до тенісного клубу. І попри це, була майже примарним членом. Тенісний клуб був не дуже активним і навіть якщо хтось пропускав практичні заняття, вони не жалілися.

Для користі, Еріка іноді приходила допомогти клубу Кендо. Про це попросила Саяка, тож вона не намагалася цього уникнути.

Тацуя знав про ці обставини. Але не знав, що сьогодні день допомоги. До приходу до другої малої тренувальної зали, Тацуя відвідав тенісний корт. Коротко кажучи, марно витратив час, але це не була провина Еріки, тож він про це не згадав.

– Тобі щось потрібно?

Еріка не знала, що Тацуя старанно шукав її. Тож ці слова були свого роду альтернативою вітання.

– Так. Я хотів би про дещо попросити тебе.

Ось чому, коли Тацуя прийняв офіціозну позу і заговорив офіційним тоном, Еріка показала пустий і беззахисний вираз. Це був вираз який зазвичай називають «тупим обличчям», але як і належить красивій дівчині, виглядала вона красиво.

– Що це так раптово? Про що ти хочеш попросити мене, Тацуя-кун...

В очах Еріки була невидима тінь настороженості, що, мабуть, було зумовлено справжньою особистістю Тацуї.

– Це прохання від студентської ради, а не від мене.

Але цього разу вона перемудрувала.

– Студентської ради?

Напруга зникла з обличчя Еріки, коли вона це зрозуміла, і натомість посилився сумнів. Її захопило чисте питання, «що їм від мене треба?».

Звичайно, тут не було потреби приховувати й Тацуя відповів коротко і конкретно.

– Ми хотіли б, щоб ти виступила спаринг-партнером для Падіння щита на Турнір дев’яти шкіл.

– Хм, цікаве змагання. Але я підійду для тренування?

Еріка розуміла, що її магічні навички значно обмежені. Природно що її не обрали представником, і вона замислювалась, чи буде вона корисною як партнер на тренуваннях.

– Я дуже прошу.

Однак, Тацуя, схоже, не сумнівався, що Еріка підходяща людина. Еріка раптово відвернулась від його прямого погляду. Вона засоромилась

– ...Я спробую, якщо ти так кажеш.

Вона намагалася відповісти своїм звичайним тоном, щоб приховати своє збентеження.

– Дякую.

Тацуя до самого кінця не порушив свого серйозного тону. Це видавалося настільки природнім, що Еріка подумки пробурмотіла «він що знущається». ...Та вона добре знала, що це помилкове звинувачення.

Як і сказав Тацуя, переодягнувшись у форму, Еріка пішла до невеличкої кімнати для нарад, на першому поверсі будівлі для практичних занять.

– Чому ти тут?

Раптово побачивши обличчя однокласника, це перше що вона сказала. Вона б не думала про це, якби вони були на одинці, або в класі. Однак у цій кімнаті було кілька незнайомих старшокласників, і вона не могла закінчити таким привітанням.

«Прокляття... Притому, що завжди зі мною так... Що ж мені робити».

Дивлячись на це, не тільки Еріка, а й старшокласники мали розгублені вирази.

– Яка прикрість. Мене теж покликав Тацуя.

Однак незграбна атмосфера, що поширювалася в кімнаті, була розвіяна Лео, що не читав атмосферу. Як той, хто не цікавився атмосферою, або ж просто не вмів її читати, він був з тих, хто не зрозуміє, якщо не спитає.

– Еріка, Лео.

З легким докірливим тоном покликав Тацуя, очевидно читаючи атмосферу. Коли двоє закрили роти, Тацуя представив Еріку представникам на змагання Падіння щита.

– Тож Шіба-кун, я практикуватимусь з Сайдзьо-куном?

– А я тренуватимусь з пані Чіба?

Першим хто заговорив був Савакі, учасник одиночного змагання серед хлопців. Наступною вставила слово учениця третього року, Чікура Томоко, представниця сольного змагання серед дівчат.

– Вірно.

– Падіння щита це змагання тренування бойових навичок. Однак тут були лише один представник для соло та двоє для парної гри, по троє, дівчат і хлопців, і по одному не вистачало для парних змагань два на два. Тому для тренувань запросили Еріку та Лео.

– Також виступите партнерами для двох учасників, сольного матчу.

Таким чином, сьогодні вони виступлять опонентами для представника в одиночному і для двох в парних змаганнях, загалом, трьох людей.

– Хм. У Шіби-куна не було інших рекомендацій. Сайдзьо-кун, прийми мої найщиріші вітання!

– Дякую...

– Пані Чіба, ніжніше з нами.

– Взаємно.

Це все що їм пояснили, на відміну від Еріки, у Лео була іронічна посмішка, оскільки він мав виступити опонентом Савакі, який відомий своїми бойовими навичками.

◇ ◇ ◇

Те, що вони є центром змови, не зовсім правдиве звинувачення. Якщо прослідкувати хронологію, Кудо просто підхопили спробу армії прискорити військове використання магів. Однак надала цьому досить суворий вигляд, саме сім’я Кудо, надавши секретну зброю, призначену для військового призначення, для Турніру дев’яти шкіл, що був змаганням учнів старших шкіл. З цією ганьбою слід змиритися.

Крім того, Кудо могли й не хвилюватися. Вони повноцінно усвідомлювали, що не можуть перечити Кудо Рецу, який запропонував використати Турнір дев’яти шкіл, як етап для перевірки ефективності. Тому їм довелося енергійно працювати, щоб бути в змозі провести тест Ляльок-паразитів.

Сьогодні, з ранку до заходу сонця, Рецу керував колишньою Дев’ятою лабораторією. Якби не була призначена зустріч, він, мабуть, не вийшов би з лабораторії до півночі. Попри настрій, він не міг ігнорувати запрошення політика, колишнього військового, що має вагомий вплив на Турнір дев’яти шкіл, той вийшов у відставку в чині полковника, нижчому, ніж у Рецу.

Після шостої вечора. Рецу прибув до ресторану в Осаці, саме в цей час, Макото, якого залишили за головного, зателефонував охоронець, повідомивши, що до нього прийшов відвідувач.

– Гість? В мене не назначено зустрічі. Хто це?

– Він представився Чжоу Гонґцзінь з Чайнатауна в Йокогамі. Він хоче обговорити мету свого візиту, безпосередньо з вами, що накажете?

Макото було відоме ім’я Чжоу Гонґцзінь з Чайнатауна в Йокогамі. Навіть якщо воно не відоме іншим з Двадцяти восьми сімей, дім «Ку», що походить з колишньої Дев’ятої лабораторії, не міг ігнорувати це ім’я.

– Скоро підійду. Проведіть його у вітальню.

Промовивши ці слова, Макото відразу підвівся.

Оглядаючи зовнішність китайця з Йокогами, що підвівся з дивану в приймальні, коли він увійшов до кімнати, першим почуттям Макото були ревнощі. В його очах Чжоу Гонґцзінь був таким молодим і зухвалим. Його прохолодний і красивий вигляд світився життєвою силою, якою не може володіти такий же старий, як він. ...Саме так розсудив Макото.

– Ласкаво просимо. Я голова родини Кудо, Кудо Макото.

Подавляючи темні емоції у своєму серці, Макото протягнув праву руку з посмішкою, схожою на соколину.

– Я Чжоу Гонґцзінь. Будь ласка, звіть мене Чжоу.

З іншого боку, Чжоу був ввічливим принаймні здавалося, що виглядав він покірно.

– Ви доволі відомі, ми багато чули про вас. Чжоу - знамените ім’я. ...В тій області.

На змістовні слова Макото, Чжоу посміхнувся змістовною посмішкою, без жодної безглуздої смиренності. Що його впізнають, було в межах розрахунків Чжоу. По-перше, переговори, що він збирався провести, були б не можливі, якби Макото не знав для чого він тут, за посмішкою, він навіть подумав, що може заощадити час.

– Прошу вибачення за незручності. Сьогодні я хотів би попросити шановного Кудо про зустріч, бо думаю що міг би бути корисним в певному питанні.

– Про що ви кажете?

– Так, це саме те, про що ви думаєте, шановний Кудо. Я хотів би проконсультуватися з вами щодо поведінки моїх співвітчизників, що втекли від гніту влади Великого Азійського Союзу.

Чжоу співпрацював з Великим Азійським Союзом з проведенням операцій в Японії, він також надає різну підтримку тим, хто бажає втекти з Великого Азійського Союзу. Основним напрямком діяльності є організація кінцевого притулку призначеного для осіб, що шукали притулок в Японії та надання коштів для подорожі до цього моменту, включаючи витрати, він також забезпечував підтримку для політичної діяльності біженців.

І не можна сказати, що Великий Азійський Союз не знає про його діяльність посередника з наданням притулку, насправді знає. Це була не така широковідома інформація, якою володіли усі серед урядовців чи старших офіцерів, але це відкрита таємниця принаймні для військовослужбовців та чиновників, які брали участь в антияпонських операціях.

Тож, чому він не перебував у списку зачистки Великого Азійського Союзу, тому що його діяльність в підтримці політичних біженців була зручною для уряду Великого Азійського Союзу. Ті, хто шукали притулку, по суті, незадоволені урядом. Якщо вони швидко підуть у вигнання, кількість політичних заворушників зменшиться. Великий Азійський Союз не відчував недостачі в робочій силі й коли вони у вигнанні, не могли вивезти з собою всі активи з країни, що поповнювало національну скарбницю.

Проблеми з політичною активністю в еміграції в тому, що вона поширюється на національному рівні, стаючи фактором погіршення дипломатичних стосунків і приводом для економічної блокади.

Однак у нинішній ситуації, для Великого Азійського Союзу це не мало значення. Його Уряд, що встановив контроль над східною чистиною континенту, після громадянської війни з Дайканом, досі перебував під повним контролем збройних сил. Вони цілковито розуміли, що повстанський рух не буде ефективними, через відокремлення тих від військової сили. Іноземною діяльністю неможна підірвати силу уряду, якщо немає збройних сил, які могли б його змістити. Уряд Великого Азійського Союзу не забув уроків громадянської війни, нестримність місцевої армії в боротьбі за незалежність Дайкану, яку вони так не називають.

Дипломатична критика не має жодного впливу на нинішній Великий Азійський Союз. Дипломатичний вплив не можливий при політичній ізоляції рівно як і при військовій і економічній.

Тай при сучасній світовій ситуації, неможливо створити військове співробітництво, яке б могло становити загрозу Великому Азійському Союзу. Чотири основні світові сили, USNA, Новий Радянський Союз, Індо-Персія та сам Великий Азійський Союз проводять політику військової самоізоляції. USNA та Індо-Персія є союзниками, але відносини залишаються поверхневими. Більше не було настільки міцних союзів, як до Світової війни. Якщо одна з чотирьох держав розпочне територіальну експансію інші три держави не будуть мовчати, тож загроза втручання у внутрішні справи відсутня.

Економічно Великий Азійський Союз має високий ступінь самодостатності, тому їм не нашкодити та не завдати болю, навіть влаштувавши економічну блокаду. Є побоювання за енергозабезпечення, але це стосується й інших країн. Біженці часто є заможними людьми, тому якщо шукачів притулку не багато, це буде плюсом для уряду.

Тож діяльність посередника притулку Чжоу була бажана для Великого Азійського Союзу.

До речі, на цей час, Японія суворо обмежила прийняття шукачів притулку (політичних біженців). Не лише Японія, сама конвенція про положення біженців була знищена двадцяти річною війною. Але це лише обмеження, а не заборона. Якщо людина корисна для нації, це вже інша історія. Наприклад, талановитий вчений. Відомий художник. Потужний маг.

– Насправді, наступного тижня я планую прийняти трьох магів з континенту, але є деяка промашка... Я ще не вирішив, куди їх влаштувати.

– Промашка?

– Це трохи незручна історія. Здається, хтось послався на недостатнє розслідування міграційного агента.

– Розумію. Звісно деякі люди переймаються подібним.

Макото прямо натякнув, що «сучасні маги не шанували адептів окультизму». Однак це і була тема до якої прагнув Чжоу, Макото це розумів і все одно пішов цим шляхом.

– Тож зважаючи на це, буде дуже не бажано, якщо я прийму їх у своєму домі.

– Тобто? Ах, ні, немає значення.

– Ні, це не складна ситуація. Майстри, які цього разу збираються в засланні мають велику силу... Тож уряд континенту не може дозволи ти їм безшумно втекти. Головним чином, для збереження обличчя.

Макото пильно поглянув на Чжоу. Це мало показати, що він зацікавився історією Чжоу. Ні, це демонструвало його намір прийняти пропозицію Чжоу. Крім того, Макото закликав його переходити до головного.

– Я не можу приховувати це самостійно. Тож я хотів попросити шановного Кудо.

Чжоу знав що означає це зітхання.

– Чи не могли б ви прийняти даоський майстрів, як своїх гостей?

Як і вказав йому Макото, він продовжив говорити схиливши голову. Макото на якусь мить розтягнув губи в задоволені, але миттєво перекрив його вираз посмішкою.

– Однак ви сподіваєтеся на розуміння таких же традиціоналістів?

Це і було причиною, чому носії числа «дев’ять» не могли ігнорувати імені Чжоу Гонґцзінь. – «Традиціоналісти» це магічна спільнота що об’єднала древніх магів у сіх конфесій, головним чином в регіоні Кіото. Вони хоч і не виголошують свою назву «традиціоналісти», але несуть її з гордістю і навіть з зарозумілістю.

Мета традиціоналістів, захистити автентичність древньої магії від впливу сучасної. Іншими словами це можна висловити як «збереження ідентичності». Потрібно сказати, що вони ґрунтувалися на припущені, що Дев’ята лабораторія була протиборчою силою. Традиціоналісти - це коаліція древніх магічних стилів, утворена силою гніву та розкаяння через зраду Дев’ятої лабораторії й звичайно вони вороже ставилися до усіх хто має «дев’ять в прізвищі», а особливо найсильніших представників, сім’ї Кудо.

Тож серед тих хто хотів жити в Японії, яким Чжоу знаходив прихисток, представники древньої континентальної магії, зазвичай, оселялися в будинках традиціоналістів. Чжоу мав розуміти, що посилить неприязнь цих сімей, маючи справу з кимось з числа «дев’ять».

– Все що я маю зробити, це забезпечити місце спокою для своїх земляків-біженців, що уникли тиранії. Звичайно у мене є зобов’язання перед традиціоналістами, що допомагали мені до цього часу. Але вони не перевищують моїх першочергових зобов’язань.

– Хоч він і назвав це забезпеченням притулку, але уряд не дозволить вигнанцям натуралізуватися, якщо не існує особливих обставин.

– Це може бути тимчасовий прихисток. Для людини що зазнала тиранії, цінність мати можливість жити мирним життям незмірна.

Здавалося, Чжоу був відвертим і лише хвилюється про своїх побратимів. Звичайно не можна вірити йому на всі сто відсотків, але Макото був не проти, навіть якщо це лише лицедійство. Він вирішив, що Чжоу принаймні не змовився з традиціоналістами, щоб проникнути в родину Кудо. Цього було досить, щоб підтвердити, що це не якась змова традиціоналістів.

– Зрозумів. Наближення магів, до звичайного людського життя це також філософія і Десяти головних кланів. Можна сказати, що Десять головних кланів зобов’язані простягнути руку допомоги магу, що прагне свободи, навіть після відмови від батьківщини. Однак це не та ситуація, до якої ми можемо поставитися безвідповідально, тому ви маєте розуміти, що не може дати відповідь негайно.

Він просто не міг кивнути миттєво. Потрібно було уникати речей, які дозволять представнику клану Кудо виглядати легковажним, особливо перед людиною, з якою вперше зустрівся.

О, це природно.

Здавалося, очікувана відповідь Макото не засмутила Чжоу. Можливо, тому що Макото погодився з його позицією. Він дістав з внутрішньої кишені невеликий конверт і передав його Макото.

– Ось профілі даоських майстрів. Я сподіваюся на позитивну відповідь.

– Ми досконало розглянемо їх. Я зможу відповісти вам на початку тижня.

Отримуючи конверт з карткою даних відповів Чжоу Макото.

– Я ціную це. Тоді ви не проти, якщо я прийду в понеділок?

Макото опустив погляд на мобільний термінал, який дістав з кишені та відразу підняв очі.

– Хіба що після четвертої вечора.

– Тоді в цей час. Дякую за сьогодні.

Чжоу витончено вклонився, що відповідало його зовнішності.

Переглянувши дані, передані Чжоу, Макото викликав начальника служби безпеки інституту і наказав йому засекретити візит Чжоу.

– Не дозвольте попередньому главі довідатися про це. Зрозуміли?

Макото особливо наголосив на тому, що це має бути в секреті саме від Кудо Рецу. Виходячи, начальник виглядав схвильовано, а Макото викликав особистого торговця інформацією. Торговця що з’явився менше, ніж за годину, Макото попросив розслідувати пропозицію Чжоу Гонґцзіня.

Завершивши всі домовленості, Макото відкинувся на спинку і глибоко видихнув.

– Воїни з жовтими пов’язками?

Бурмотів він, перебираючи профілі спеціалізованих окультистів. Там було зазначено, що троє біженців вивчають можливість відтворення загубленої даоської техніки «Воїни з жовтими пов’язками».

– Занадто зручно.

Він запропонував експертів, ніби знав про плани розробки Ляльок-паразитів. Макото зрозумів пропозицію Чжоу. Незалежно від того, наскільки розробка Ляльки-паразита є таємною, Чжоу має доступ до цієї інформації. Розсудив Макото.

– Було б тривожно, якби інформація просочилася...

Лялькар, Сенші Сеіхеі Дзюцу, Голем, стосовно методів дистанційного контролю неорганічних ляльок, древня магія на один-два кроки попереду сучасної магії. Технологія, необхідна для Ляльки-паразита, це не магія контролю не мислячої ляльки, а техніка контролю магічної сутності в середині механічної ляльки, в древній магії є безліч технік контролю духовних істот, для маніпулювання ляльками.

Розглядаючи все це в комплексі, маг, що вивчає загублену таємну континентальну магію «Воїни з жовтими пов’язками», буде бажаною людиною для продовження розробки Ляльки-паразита.

– Гаразд. Якщо вони стануть комахами, просто роздавимо їх.

«Не важливо чи шкідливі ці комахи, чи прості збирачі інформації». Подумки промовив Макото.