Вранці вівторка, третього липня, на наступний день після повідомлення, що занурило кожну старшу школу магії в смуту плутанини та розгубленості. У кабінеті командувача бригади один-нуль-один Сил Самооборони, дислокованому в Цутіарі, в колишній префектурі Ібаракі, бригадний генерал, генерал-майор Саекі Хіромі, викликала майора Казаму Харунобу, командувача Окремого магічного батальйону.
Генерал-майор Саекі, жінка, якій цього року виповниться п›ятдесят дев’ять років. Талановитий штабний офіцер, яка через сиве волосся, яке, незалежно від освітлення, виблискувало сріблом, отримала прізвисько «срібляста лисиця». Однак, з першого погляду вона більше схожа на доброго директора початкової школи, далекого від образу лисиці.
Серед збройних сил Саекі відома як категоричний критик присутності в їх складі Десяти головних кланів. Однак не мала ні сильної емоційної чи фізіологічної відрази до магів. Саме вона продовжувала попереджати, що покладатися на приватні Десять головних кланів у захисті країни це значне обмеження. Через це, Саекі можна розглядати як політичного опонента Кудо Рецу, але принаймні вона не мала подібних думок.
Їх стосунки з Казамою почалися ще з часів В’єтнамського конфлікту.
Казама, не підкорившись волі командування, безпосередньо втрутився в бій з яким Великий Азійський Союз просувався на південь, щоб захопити Індокитайський півострів. Партизанська війна, в якій він взяв участь, змусила Великий Азійський Союз зупинити вторгнення через втручання USNA та Нового Радянського Союзу, і врешті відступити, не дійшовши до кінця.
Завдяки своєму успіху в той час, Казама здобув репутацію світового експерта у веденні боїв в джунглях. Однак, через те, що Саекі, що в ті часи була інформаційним аналітиком Генерального командування Сил Самооборони, допомогла Казамі, що був змушений вести бій майже в ізоляції, підтримала його інформацією (головним чином про дії союзників), це стало успіхом.
За офіційно несанкціоновані дії у В’єтнамському конфлікті - в той час, Казамі «таємно» було наказано зупинити просування Великого Азійського Союзу на південь, тому це і назвали «несанкціонованим»- Казама був покараний і йому відмовили в підвищені, а от Саекі, що його підтримала, не звинувачували ні офіційно, ні неофіційно. Вона була занадто гарна, настільки, що навіть військова верхівка не могла поставитися до неї байдуже.
Потім, за чотири роки по тому, відразу після оборони Окінави коли за прийнятим планом була створена бригада один-нуль-один і вона була створена її першим командуванням, Саекі викликала Казаму, просунула його зі звання капітана, на якому він застряг, до майора і призначила командувачем Окремого магічного батальйону.
Тому ці двоє мають тісні стосунки, хоча мало часу для взаємин. Частково через їх сумісні характери, вони товаришували, зберігаючи відносини начальника та підлеглого. Попри це, місія Окремого магічного батальйону полягає у випробовуванні новітнього магічного обладнання та нових магічних тактик. Метою бригади один-нуль-один було створення магічних сил, що не залежали б від Десяти головних кланів, а війська, довірені Казамі, знаходилися в центрі цього. Цілком природно, що дистанція між Саекі та Казамою скоротилася.
У цьому кабінеті командувача ці двоє мали багато розмов про неминучі військові дії, які не могли обговорювати в іншому місці.
– Майор Казама, ви чули що цього року Загально національний турнір доброї волі, серед старших шкіл магії, відомий як Турнір дев’яти шкіл, значно змінив список змагань.
Запитала Саекі й тим самим розпочала розмову цього ранку.
– Це лише маневр. Чи офіційне рішення?
Запитуючи це, Казама дещо пригадав. Саекі має слабкий магічний талант, але не є магом. Вона мала багато знань у Силах Самооборони, що до планування стратегій, котрі включали фактор магії та дію магічної сили на тактичному рівні, але магічні змагання, що не були безпосередньо пов’язані з боєм, не входили до цієї категорії.
– Майор не чули. Вчора усі старші школи магії отримали офіційне повідомлення.
Сказала Саекі Казамі, що в положенні «вільно» стояв перед робочим столом, і сидячи, подала пачку документів. Причиною того, що це було написано на папері, було те, що рукописний додатковий вміст, не повинен був просочитися через мережу. Це наче була звичка практичної Саекі.
На деякий час кімнату заповнив звук гортання сторінок. Казама, що досить швидко дійшов до останньої сторінки, підняв обличчя з питанням в очах.
– Яке враження?
Однак до основної теми, схоже, вони ще не дійшли. Навіть як щоб він підштовхнув Саекі, поквапитись, ефекту не було, тож Казама непомітно вирішив слідувати її напрямку.
– Це програма військової підготовки.
– ...Я думала, що ти це скажеш, але я майже згодна.
Ніби щось згадавши, Саекі натиснула на кнопку на краю письмового столу. Зі стіни вийшов складний стілець і проїхавши зупинився позаду Казами. Саекі жестом вказала, що він повинен сісти.
Це ніби вказувало, що розмова буде довгою. Казама вклонився і розклавши стілець сів перед Саекі.
– На зміну спортивних дисциплін цього разу, вплинув інцидент в Йокогамі минулого року. Це результат дій Сил Самооборони, щоб підтвердити ефективність магів, як сили та роботи з розвитку таланту в цьому напрямку.
– Навіть не знаючи фактів, швидше за все, всі трактуватимуть це так.
Кивнувши на думку Казами, Саекі продовжила розмову.
– Магічна асоціація не відповіла на запит Сил Самооборони, це лише формальний опір.
Казама кинув підозрілий погляд на Саекі.
– Хіба та людина не пручалася?
На запитання Казами, Саекі слабо посміхнулася.
– Його Ясновельможність Кудо не був проти.
Давши цю відповідь Саекі стерла посмішку і раптом змінила тему.
– Генеральний штаб Збройних Сил відправив запит нашій бригаді допомогти в цьому Турнірі дев’яти шкіл.
– Запит, а не наказ.
Ці слова Казами були швидше реакцією, а не уточненням.
– Вірно. Але доведеться врахувати, що він першочергово направлений мені, а не бригаді.
– Розумію.
Генеральному командуванню добре відомо, що Саекі критично ставилася до Десяти головних кланів та нинішнього магічного світу, що знаходився під їх контролем. Запит про співпрацю Турніру дев’яти шкіл керівнику рівня бригади, це своєрідний тиск. Як на Саекі, так і Магічну асоціацію, що проводила Турнір дев’яти шкіл.
– Магічна асоціація зайняла жорстку позицію проти Сил Самооборони, але вищому командуванню, схоже, це подобається.
– Нарешті.
На поверхні слова Саекі звучали як скарга. Однак Казама з легкістю зрозумів, що істинний намір був у тому, що «представники вищого командування нарешті почали відчувати небезпеку залежності від десяти головних кланів». Саекі із задоволеним виразом звернулася до Казами, як доказ того, що це правильна відповідь.
– Я прийму цей запит.
Казама приготувався до наступних наказів.
– Однак я не буду використовувати Окремий магічний батальйон. Наказую вашому батальйону, майоре, під час Турніру дев’яти шкіл бути в режимі очікування.
Але, наказом Саекі було чекати, а не відправлятися.
– ...Вас зрозумів. Окремий магічний батальйон чекатиме наступних наказів.
Зовсім не очікуючи такої реакції, Казама помітно затримався. Та все ж повторив наказ відповідно військовим нормам.
– Як я вже згадувала раніше.
Знову змінила тему Саекі, вказавши Казамі, що встав і відав честь, знову сісти.
– Його Ясновельможність не тільки не заперечив проти зміни дисциплін, але й проявив позитивне ставлення.
Ні, тему повернули на реакцію Кудо Рецу на зміну змагань Турніру дев’яти шкіл.
– Його Ясновельможність Кудо проявив значний інтерес до нових перегонів Крос з перешкодами, йому було дозволено змінити правила, щоб участь взяли не лише представники, ай усі учасники. Я чула що через наміри Його Ясновельможності, маршрут став довшим і ширшим.
– Досить неочікувано.
– Крос з перешкодами - це сурова вправа навіть для військового мага. Чим довший і ширший маршрут, тим важче його буде пройти. Відповідно збільшується і ризик мага втратити життя. Казама знав що насправді старий, не бажав бачити магів жертвами військових. Тож додаткова інформація від Саекі, була дивною.
– Цього разу це видається дивним від Його ясновельможності Кудо, який завжди казав, що ми повинні припинити ставитися до магів як до зброї. Але з цією людиною не може бути усе так просто.
– Кажете, за цим щось стоїть?
– Ви теж так вважаєте, майоре?
Запитав він, не замислюючись, але якщо трохи подумати, це було очевидно. Зважаючи на причину чому Кудо Рецу вважає, що маги стали жертвами військових або перетворилися на просту зброю, старий не міг так легко змінити свою думку.
– Ще одне, що може бути поганою новиною для вас, майор.
Увагу Казами, яку відволікли особисті роздуми, було швидко повернуто до розмови, зловісним зауваженням Саекі.
– У ситуації з бігом з перешкодами, здається, сім’я Фудзібаяші на боці сім’ї Кудо і щось планує.
– Це і є причина режиму очікування?
Сім’я Фудзібаяші це дім Фудзібаяші Кійоко, помічниці та секретаря Казами. Він не думав, що їй не можна довіряти, але того факту, що вона пов’язана, було достатньою підставою для Саекі, щоб зняти Казаму зі справи.
– Вірно.
І вона й не приховувала, що його згадка була правильною
– Потрібно сказати, що залежно від перебігу ситуації, для вашого підрозділу, майоре, буде робота. Слідкуйте за діями лейтенанта Фудзібаяші, готуючись до відправки.
Не лише не приховувала, Саекі наказала Казамі стежити за Фудзібаяші.
– Так.
Казама не скаржився. Віра в людину і підготовка до непередбачених ситуацій це, що найменше, різні речі.
Залишивши кабінет командувача, Казама думав не про жінку-офіцера, що була його заступником, а про позаштатного офіцера, що був в його підпорядкуванні, спеціального лейтенанта О’Ґурорі Юю, тобто Тацую.
Чи повинен він сказати це тому, хто братиме участить в Турнірі дев’яти шкіл, що той стане етапом експерименту. Саекі не згадала про мобілізацію спеціального лейтенанта О’Ґурорі, тому поки його не слід розкривати. Поки вони не задіяні, він лише цивільний.
Однак його сестра також повинна брати участь у змаганні, про яке йде мова. Якщо це завдасть шкоди сестрі, яку він сліпо любить, навіть якщо це закінчиться лише спробою...
Зважаючи на трагедію, ні ту катастрофу, що обов’язково відбудеться, було б великою дурістю не надати йому інформацію, що йому відома. Так розсудив Казама.
◇ ◇ ◇
Як і очікувалося, зміна змагань на Турнірі дев’яти шкіл спричинила великі потрясіння в Першій старшій. Після оголошення деталей на офіційному вебсайті турніру, велика кількість учнів з клубів, пов’язаних зі спортивними змаганнями впали від захоплення до відчаю.
Але найбільше страждала саме студентська рада.
Перш за все, пояснення керівникам клубів, до яких належали учні, які планували брати участь у дисциплінах, виключених зі змагань, таких як Швидкісна стрільба. Хоча офіційно ще не повідомляли про відбір гравців, але якщо вони мали змагатися на Турнірі дев’яти шкіл, слід було відати перевагу підготовці, а не клубній практиці. Потрібно було заздалегідь повідомити про це керівника клубу. Оскільки вони почали раніше ніж зазвичай, зміна дисциплін стала великою підніжкою. Азуса вже почала відчувати, що «біда не приходить одна».
Відбір гравців розпочався заново. Навіть представників на змагання, що не були замінені, не можна було бездумно залишити. У деяких випадках, вже призначений учасник міг виявитися більш підходящим для нового конкурсу, і слід було врахувати нове правило за яким не можна брати участь у двох змаганнях, за винятком Бігу з перешкодами. Підбір представників здійснювався переважно студентською радою, проте не можна було ігнорувати думки відповідних клубів. Знову ж таки, потрібно було домовитися з кожним клубом, що до клубної діяльності і різних дрібниць.
Також необхідно було облаштувати обладнання, необхідне для нових змагань. Це було лише діловодство, але почати потрібно було з читання правил турніру, що дозволено, а що заборонено, яке обладнання потрібне для Роар енд ганер, Падіння щита та Крос з перешкодами. Того дня, проходячи через шкільні ворота, усі члени студентської ради були виснажені. Тацуя та Міюкі не були винятком.
Яким би молодими вони не були, від такого виснаження легко не оговтатись. Образ спини Міюкі, що повернувшись до дому повечеряла і стала на кухні, явно віяв апатією, що тягнулась зі школи. Але навіть так Міюкі не поступилася місцем Мінамі. З погляду почуття Міюкі, таким як вони є, дати Тацуї хвилинку розслаблення це її право та священний обов’язок. Вона трохи втомилася, не настільки, щоб могла цим нехтувати. Вона ретельніше, ніж зазвичай, заварила каву і поставила чашку перед Тацуєю з усмішкою, що не мала ні тіні втоми.
– Дякую, Міюкі.
Тацуя посміхнувся, ввічливо подякував і уважно поглянув на молодшу сестру.
– Ні, що... будь ласка.
Вона вже звикла до байдужого виразу Тацуї, щоб не червоніти. Міюкі знала, наскільки байдуже чи холоднокровно він би виглядав і нещадним був перед ворогом, її брат був доброю людиною. Однак, коли він раптово проявляв ніжність, простим поглядом, вона не могла не почервоніти.
– Ти сьогодні втомилася. Присядь.
Тацуя, який сидів замість одномісного крісла на тримісному дивані, хлопнув по місцю поруч з собою.
– ...Так!
На мить вражена Міюкі, з радістю сіла поряд з братом. Перед з ними стояла Мінамі, що не могла приховати своє невдоволення, що в неї вкрали обов’язки прислуги, але Міюкі, яка сіла неймовірно близько до Тацуї, що майже притиснулася до нього, схоже, вже забула про її існування.
Але навіть якщо Міюкі це було байдуже, Мінамі нічого не могла б зробити. Вона ще не настільки звикла до цього і це не вміла відсторонюватися. Як для покоївки, це було грубо, але вона не могла опиратися бажанню відвернутися і якраз в цей момент, прозвучав сигнал електродної пошти.
І на щастя Мінамі рушила до консолі. Вона поглянула на менший монітор, яким комплектувалася консоль, а не вивела вміст на великий екран у вітальні.
Обличчя з яким Мінамі озирнулася назад було сповнене розгубленості.
– Шановний Тацуя.
Вона настільки щиро розгубилася, що забула додати «старший брат».
– Пришов електронний лист. Тут.. Не вказано відправника.
Для її збентеження був вагомий привід.
– Не вказано?
Голос, яким відповів Тацуя, також був сповнений збентеження. Не залежно від довоєнних часів, формат даних сучасної системи електронних листів був суворо визначений. Можливо, з достатніми навичками, і була можливість замаскувати себе під іншим ім’ям, але не можливо було залишити поле «відправник», яке вимагала система, порожнім.
Однак, і навпаки, якщо у вас є технологія розміщення даних з повним стандартом в мережі, простіше замаскувати відправника. Цей невстановлений відправник, можливо, намагався повідомити свою особистість, демонструючи передові технології... Так можна було трактувати цей лист.
Якщо так, коло абонентів обмежене. Відома йому людина, що використовує такі передові мережеві технології...
«Ні, ще рано гадати».
Тацуя подумки заперечив зручній думці. Існував не малоймовірний шанс, що лист вона відправила за чиїмсь дорученням. Тацуя розсудив, що шанс цього перевищував п›ятдесят відсотків. Але залишалося менше п›ятдесяти відсотків, що це може бути зловмисне програмне забезпечення від дійсно зловмисної сторони.
«Потрібно спочатку перевірити вміст»
Бездротова консоль під рукою Тацуї, з урахуванням можливості зловмисного програмного забезпечення, замість відкриття електронної пошти, відображала на дисплеї безпосередні необроблені надіслані дані. Рядки символів, що були позбавлені дозволу на екрані, відобразилися на усьому екрані. Тацуя впізнав цей характерний синтаксис.
Він увімкнув декодер і прочитав рядки, що відобразилися. Цей тип кодування зазвичай використовувався Силами Самооборони. Батальйон один-нуль-один використовувала інший тип шифрування, але не можна сказати, що це повідомлення, надіслане Окремим магічним батальйоном.
Нині, комунікаційне обладнання починало працювати лише коли спеціальний пристрій отримував сигнал підтвердження (насправді, Ешелон II був модернізований до Ешелону III, щоб перехоплювати його). Від цього залежала первинна безпека і поштові дані завантажувалися використовуючи загальне шифрування.
Так чи інакше, не можна судити, чи це від ворога, чи союзника, лише за формою шифрування. Не переглянувши вміст, не можливо було прочитати. Тацуя мовчки чекав завершення дешифрування.
– Це ж брехня?..
Однак зміст розшифрованого електродного листа змусив його тимчасово забути про особу відправника. Інформація була настільки поганою, що Міюкі, котра трохи відсторонилася, щоб не заважати братові, не змогла стримати бурмотіння.
– Випробовування нової зброї... В це не можна повірити, але й не можна ігнорувати.
Підозрілий електронний лист говорив про те, що зміна змагань Турніру дев’яти шкіл пов’язана з тиском Сил Самооборони, що сім’я Кудо збирається перевірити продуктивність таємно розробленої зброї, сценою чого буде Крос з перешкодами.
– Ймовірно, правда, що тут замішані військові. Однак, фактор анонімності попахує загально прийнятою тактикою змішувати правдиві факти, що легко перевірити, з брехнею...
Міюкі знову підсунулася до Тацуї, що занурився в думки. Цього разу не для того, щоб брат її побалував, атому, що хвилювалася за нього.
– Старший брат... Про що ви думаєте?
Вирвалась неслухняна зарубка, але Міюкі не стрималась. Хоча це може бути самозадоволення, але принаймні, вона може поговорити з ним, щоб брат не тримав все в собі.
Однак, це була меланхолія Міюкі.
– Ну, завтра зранку я поговорю з майстром.
Тон відповіді Тацуї був занадто простим. Хоча зараз їм не довилося їхати до Якумо, схоже, йому не хотілося підганяти час. Побачивши, що старший брат вперше показав усмішку «поганого хлопця», Міюкі відчула полегшення і розслабила плечі.
– Старший брате, ще чашечку кави?
– Дякую. Будь ласкава.
– Так.
– Прошу, почекайте хвилинку.
Він сказав що порадиться з Якумо, тож Міюкі викинула це з голови, до завтра, та зникла на кухні. Тому вона пропустила наступні слова Тацуї.
– Мінамі, будь ласка, перешли цей лист пану Хаямі.
– Так, шановний Тацуя.
– З найвищим ступенем шифрування.
– Зрозуміла.
◇ ◇ ◇
Хоча є люди, як Тацуя, що прагнуть якомога довше не втягуватися в клопітні речі, є люди що думають «я хочу створити клопітну ситуацію». Також є старанна раса, що завжди стежить за справами за океаном і напружує вуха, постійно полюючи за зернами хаосу.
Господар Чжоу Гонґцзінь був саме такою людиною.
– Гонґцзінь.
Створена некромантією людина назвала ім’я Чжоу Гонґцзінь, що стояв навколішках.
– Виявилося, що японські військові проведуть таємний експеримент з новою зброєю під час Турніру дев’яти шкіл.
Говорив з того боку Тихого океану через горло трупа, один з «семи мудреців», Дзідо Хейґу, вцілілим з магічного корпусу військових сил Дайкану, Ґу Дзіе.
– Нова зброя?
Смиренно промовив Чжоу, хоча подумки пробурмотів «знову». І це не стосувалося нової зброї. Він думав про те, що вони зовсім нещодавно прокололися на минулорічному Турнірі дев’яти шкіл і пробують знову. Коштовні пішаки Хейґу, Безглавий дракон, стали непотрібними, попрацювавши на Турнірі дев’яти шкіл минулого літа.
Він вважав, що втручатися в змагання старшокласників занадто ризиковано і невигідно, але, мабуть, його господар, думав інакше, розгублено розмірковував Чжоу.
– Вони називають його кодовим ім’ям зброя «P». Хоч підтверджень не має, але з огляду на ситуацію, зрозуміло, що вони намагаються використовувати силу Паразита поміщеного в автономну ляльку.
Чжоу був щиро вражений цією здогадкою. Не через інформаційну мережу Хейґу, а технічні потужності японських військових. Хоч він не є спеціалістом, але навчався мистецтву використання Фей, тобто не «фея» в значені казкового духу, я дух що є ядром монстра, тож чув про труднощі з розміщенням і утриманням їх в ляльках.
«Вони намагаються відтворити воїнів з жовтими пов’язками, японці знають свою справу...»
– Навіть якщо вони сенін5, невже вони думають що здатні контролювати це? Мало того, це дійсно не розумно, намагатися провести практичне випробування, використовуючи старшокласників.
Але думки Хейґу відрізнялися від Чжоу. А може він просто не хотів визнавати.
– Чи варто мені втрутитися в цей тест.
– Підготуй техніку берсерка. Це норманське магічне бойове мистецтво, але твої підлеглі повинні бути в змозі адаптувати його.
– Зрозумів. Ми підготуємо техніку берсерка для використання на зброї P.
Чжоу обдумав як використає біженців з Великого Азійського Союзу і поставив питання, що найбільше його турбувало.
– А погрози буде достатньо?
– Звісно без ушкоджень не обійдеться, але вбивати не потрібно. Щоб послабити японську армію, достатньо відняти магічні навички. Вижити й вважатися не компетентним, гірше, ніж померти.
Хейґу вважав, що найкращим буде змусити їх страждати. Дуже підступно і солодко.
– Зрозумів, Майстре Хейґу.
Хоч подумки Чжоу насміхався над своїм господарем, але зовні, чемно вклонився.
◇ ◇ ◇
Перед школою, наступного ранку, Тацуя з Міюкі відвідали Якумо.
Тацуя був у звичайному тренувальному одязі.
З іншого боку, Міюкі наважилася на літнє спортивне вбрання з футболки з короткими рукавами, нарукавників для захисту від ультрафіолету, сонцезахисного козирка, шортиків та колготок з антиультрафіолетовим візерунком. На обох ногах були роликові ковзани зі змінними роликами. Пояс огортала поясна сумка з CAD та іншими аксесуарами.
Обоє були вдягнені для ранкових тренувань, але насправді вчора вечері вони повідомили, що хочуть скасувати сьогоднішні тренування, тому що є про що поговорити. Однак, як тільки вони пройшли головні ворота храму, група монахів атакувала Тацую.
Тацуя, зустрівши їх не надто образився. Він очікував, що подібне трапиться. Тому одягся як завжди. Однак не можна заперечувати, що він ще й поспішав. Сьогоднішня консультація - не те що можна обговорити швидко. У результаті, Тацуя в найкоротші терміни розправився з учнями Якумо, тобто без жодної милості.
Якумо сидів на сходах дому ченця і за всім спостерігав. Тацуя підійшов у супроводі Міюкі, що йшла позаду.
– Доброго ранку, майстре.
– Дякуємо, сенсей.
Міюкі також поділяла думки брата і вклонилась Якумо, не критикуючи за його «пустощі».
– Йо, доброго ранку.
З іншого боку, на обличчі Якумо, що влаштував «пустощі» не було ні тіні каяття. Можливо він думав що таке ставлення до учня це лише привітання.
Що ж, на даний час це було нормально. Цього разу, запхнувши попередню ситуацію в куток пам›яті, до наступної можливості, коли можна буде забрати «борг», Тацуя вирішив негайно перейти до основної теми.
– Поговорімо в середині.
Однак, навмисно чи випадково, Якумо його перебив. Тацуя пригніченим поглядом глянув на спину Якумо, що встав зі сходів і пройшов всередину дому ченця.
Слідом за Тацуєю увійшла Міюкі й двері автоматично зачинилися. Жодних ознак руху мисленнєвих часток не було, можливо вони відкривалися чи закривалися автоматично, незалежно від дій зовні. Можливо завдяки живій силі, тобто учень закрив їх зовні.
Всі вікна були закриті. Дім ченця був більше ізольований, ніж слід було очікувати. У кімнаті потемніло і на стінах загорілися свічки. Сильний запах, ймовірно, пояснювався ти, що у свічках було домішане ароматичне масло. Ні Тацуя, ні Міюкі не були здивовані, що вони загорілися. Для них було очевидно, що Якумо скористався магією.
Навіть світло свічок, якого було недостатньо для освітлення усієї кімнати зі свічників з трьох сторін, має бути достатньо для неяскравого освітлення. Однак очам Тацуї здалося, що в середині будинку ченця стало темніше, коли запалилися свічки. І незабаром зрозумів, що вони тут не для освітлення, а щоб наповнити приміщення ароматом масла.
Те що він відчув, це зменшення світла мисленнєвих часток.
– Це бар’єр?
Тацуя знав, що є аромати які не до вподоби сайоновим інформаційним тілам, духам, шикіґамі, але здається цей аромат не з таких.
– Це ж таємна розмова.
Тацуя вважав що не існує практика чи оператора, включаючи клан Йотсуба, що могли проникнути на територію цього храму без відома Якумо. Однак, якщо господар вважає це необхідним, він не міг не піти на співпрацю, як людина, що прийшла просити допомоги
– Міюкі, попрошу.
– Зрозуміла.
Вона відразу зрозуміла намір брата і підняла бар’єр, що цілковито блокував електромагнітні та звукові хвилі.
– Вибач.
Злегка посміхнувся Якумо. Мабуть, цей бар›єр був звичкою, коли справа стосувалася таємниць. Одна зважаючи на зміст обговорення, яке вони збиралися розпочати з цього моменту, це не буде занадто великою обережністю. Тацуя не сказав Міюкі скасувати магію і промовив.
– Майстре, мені шкода, цього разу ми принесли вам клопітну справу.
Коли Тацуя вклонився, Міюкі також ввічливо вклонилася. Завчасна подяка за допомогу Якумо. Хоча заговоривши першим він завдав попереджувального удару, але почувши обриси обговорення, Якумо також був налаштований на співпрацю. Ця тема була не такою, щоб він міг залишитися осторонь.
– Кудо затіяв небезпечну річ.
Тож замість того, щоб перейти до звичної пустої балаканини, Якумо раптово перейшов до суті.
– Зараз даремно згадувати, що біг з перешкодами все ж є небезпечним змаганням.
– Сенсей теж так думає.
Голос, яким «підтакнула» Міюкі, трохи тремтів. Цей тон, немов гуркотіння магми під землею, приховував інтенсивне обурення.
Навіть в традиційних змаганнях Ілюзорній битві, Код моноліту, та Бою на дошках, могли трапитися нещасні випадки, що призводять до втрати магічних навичок. Однак певною мірою ризик Кросу з перешкодами набагато вищий, ніж в Ілюзорної битви чи Коді моноліту.
– Цей факт змушує сумніватися в розумності використання такого небезпечного змагання для перевірки ефективності нової зброї.
Важливо що ці слова вийшли з вуст Якумо. Це говорило, що дана ситуація є божевіллям навіть для того хто повсякденно практикував древні практики, що з погляду звичайних людей було божевіллям.
– Майстре, ви вже знали про плани з експериментом родини Кудо?
Тацуя зателефонував йому минулого вечора після восьмої години. Він запитав це, тому що відчув, що Якумо говорить надто складно.
– Наприклад, що це за нова зброя.
– Я знаю лише кодову назву - зброя «P». Нажаль деталей не знаю.
Власне Якумо на половину погодився на питання Тацуї. Надзвичайно неохоче.
– ...Навіть ви не знаєте, сенсей?
Напівпідозрілим тоном запитала Міюкі. Важко було повірити, що Якумо не знав що відбувається навколо. ...Поки Тацуя не став його учнем, Якумо не зміг визначити походження брата та сестри, але попри власні недоліки в той час, вона цього не усвідомлювала..
– Я ще не знаю.
Здавалося Якумо навіть не помітив своєї ненавмисної іронії. Можливо, тому, що думав про інші речі, про свого знайомого, якого тут не було.
– Якщо Казама-кун знає.
– Майор не поділився інформацією?
Не зовсім. Він не зобов›язаний ділитися з нами інформацією.
Думка Якумо була правильною, без жодних заперечень. Тацуя засоромився від свого необережного зауваження. Хоча він і належав до Сил Самооборони, як спеціальний офіцер, але це лише для зручності. Він ще не справжній солдат, і у стосунках і враховуючи організаційну дисципліну військових, Казама старший за званням від Тацуї. У начальника не має підстав розголошувати усю інформацію підлеглому.
Крім того, Тацуя також є членом родини Йотсуба. Скільки б його не визнавали членом Йотсуби, без сумнівів, що Тацуя об’єктивно був частиною бойової сили дому Йотсуба. Це було цілком природно, що Казама, один з керівництва бригади один-нуль-один, потенційного противника Десяти головних кланів, приховує інформацію від підконтрольного родині Йотсуба, однієї з лідерів Десяти головних кланів
– У будь-якому разі, не знаючи змісту експерименту, який збирається провести Кудо, не можливо вжити контрзаходів...
Поскаржився Якумо. Але його погляд сяяв світлом виклику. Це була гордість, що він може швидко визначити природу зброї «P».
– Значить спершу потрібно розвідати.
Незважаючи від того, що думав Якумо, не знаючи що саме намагаються зробити, не можливо визначитися з політикою врегулювання.
– Вірно.
Різко кивнув Якумо на слова Тацуї, що по суті були запитанням.
Потрібно буде з’їздити в Нару.
– Колишня Дев’ята лабораторія.
– Це доленосне місце для нас.
Тацуя також знав про ворожнечу між древніми магами з числом дев’ять та дев’ятою лабораторією. Можливо саме тому Якумо був настільки вмотивований це зробити... Дивлячись на позитивне ставлення Якумо, Тацуя подумав що той занадто завівся.
◇ ◇ ◇
П’яте липня, обідня перерва, третього дня з повідомлення про нові вказівки Турніру дев’яти шкіл.
Тацуя, в кімнаті студентської ради, переглядав дані учнів Першої старшої.
У цій надзвичайній ситуації школа... Не кажучи вже що підготовка до Турніру дев’яти шкіл також виглядає як надзвичайна ситуація. У будні Тацуя перекинув тіньові справи на спину Якумо, і тепер просто зосередився на справах на передовій.
Матеріали, які вивчали члени студентської ради, зокрема Тацуя, та клубного комітету, з Хаторі, підсумовували фактичні результати відбору гравців на Турнір дев’яти шкіл. Якби умови, щодо змагання не змінилися цього року, ними б скористалися, але вони повинні були бути використані для відбору гравців для нових дисциплін, оскільки всі данні охоплювали практичні дані.
Кусаючи бутерброд, продовжуючи перегортати дані, організовані у формі карток, один за одною. Оперуючи однією рукою клавіатурою, ймовірно, керуючи списками кандидатів.
До речі, це був один з бутербродів, зроблених та розданих усім Піксі. Міюкі та Хонока іноді відривали руки від клавіатури і їли виховано, але Азуса стукала по клавішах з напівз›їденим бутербродом у роті, привернувши мовчазну увагу Ідзумі.
– Думаю потрібно змінити гравців, що братимуть участь в Руйнуванні льодових стовпів, Ілюзорній битві та Коді моноліту, що думаєте?
Першим заговорив Хаторі.
– Думаю було б добре, але Руйнування стовпів в основному дивізіоні потребує сольного та пари гравців.
– Серед дівчат, пані Шіба може бути в соло, а Чійода та Кітаяма можуть бути в парі.
Висловив думку, на зауваження Тацуї, Хаторі.
– Що робитимемо з хлопцями?
– У хлопців, серед трьох гравці, майже немає різниці в здібностях. Двоє повинні працювати разом, потрібно виходити з сумісності.
– Я згоден.
– Думаю на Роар енд ганер слід обирати серед кандидатів на Швидкісну стрільбу та Бій на дошках.
– Для пар це чудово, але для соло потрібні високорівневі навички множинного виклику. Думаю потрібно це врахувати.
– Розумію. Отже, що, на вашу думку, має бути важливішим, навички стрільби чи навички керування човном.
– Човен Роар енд ганер може бути стабільніший, ніж Бій на дошках, тому гадаю, що навички стрільби під час руху повинні бути важливішими.
– Значить, з біатлону на коротких серфінгових дошках та мисливського клубів, тож...
...Таким чином, більшою частиною діалогу між Тацуєю та Хаторі була досягнута мета цього обіднього зібрання, відбір гравців.
Після занять, Тацуя пішов до другої тренувальної зали. Він не уникав паперової роботи. Це також була частина підготовки до Турніру дев’яти шкіл.
Перед входом до другої малої зали був килимок, що повністю очищав підошву взуття, тому не було особливих проблем, навіть якщо ви заходили в середину у вуличному взутті. Однак Тацуя навмисно зайшов босоніж і піднявся на підвищення, так звану «арену».
Хоч, незабаром чергові екзамени, учасники клубу в обладунках розмахували бамбуковими мечами, створюючи легкий шум. Тацуя намагався знайти учня, якого шукав, виходячи з його фізичного вигляду, бо не міг побачити облич, що ховалися під масками.
Людина, яку він шукав сиділа біля стіни. Оскільки вона була в процесі нормалізації дихання, у неї було скривлене обличчя. Здавалося, що вона розслаблена, але зберігала достойну поставу.
– Еріка
– О, Тацуя-кун? Ти рідко мене провідуєш.
Злегка здивувалася Еріка, побачивши Тацую, що підійшов вдовж стіни і підняв руку. Як вона і сказала Тацуя вперше відвідав тренування клубу Кендо, з часу як став віцепрезидентом.
До речі, Еріка не була членом клубу Кендо. Вона належала до тенісного клубу. І попри це, була майже примарним членом. Тенісний клуб був не дуже активним і навіть якщо хтось пропускав практичні заняття, вони не жалілися.
Для користі, Еріка іноді приходила допомогти клубу Кендо. Про це попросила Саяка, тож вона не намагалася цього уникнути.
Тацуя знав про ці обставини. Але не знав, що сьогодні день допомоги. До приходу до другої малої тренувальної зали, Тацуя відвідав тенісний корт. Коротко кажучи, марно витратив час, але це не була провина Еріки, тож він про це не згадав.
– Тобі щось потрібно?
Еріка не знала, що Тацуя старанно шукав її. Тож ці слова були свого роду альтернативою вітання.
– Так. Я хотів би про дещо попросити тебе.
Ось чому, коли Тацуя прийняв офіціозну позу і заговорив офіційним тоном, Еріка показала пустий і беззахисний вираз. Це був вираз який зазвичай називають «тупим обличчям», але як і належить красивій дівчині, виглядала вона красиво.
– Що це так раптово? Про що ти хочеш попросити мене, Тацуя-кун...
В очах Еріки була невидима тінь настороженості, що, мабуть, було зумовлено справжньою особистістю Тацуї.
– Це прохання від студентської ради, а не від мене.
Але цього разу вона перемудрувала.
– Студентської ради?
Напруга зникла з обличчя Еріки, коли вона це зрозуміла, і натомість посилився сумнів. Її захопило чисте питання, «що їм від мене треба?».
Звичайно, тут не було потреби приховувати й Тацуя відповів коротко і конкретно.
– Ми хотіли б, щоб ти виступила спаринг-партнером для Падіння щита на Турнір дев’яти шкіл.
– Хм, цікаве змагання. Але я підійду для тренування?
Еріка розуміла, що її магічні навички значно обмежені. Природно що її не обрали представником, і вона замислювалась, чи буде вона корисною як партнер на тренуваннях.
– Я дуже прошу.
Однак, Тацуя, схоже, не сумнівався, що Еріка підходяща людина. Еріка раптово відвернулась від його прямого погляду. Вона засоромилась
– ...Я спробую, якщо ти так кажеш.
Вона намагалася відповісти своїм звичайним тоном, щоб приховати своє збентеження.
– Дякую.
Тацуя до самого кінця не порушив свого серйозного тону. Це видавалося настільки природнім, що Еріка подумки пробурмотіла «він що знущається». ...Та вона добре знала, що це помилкове звинувачення.
Як і сказав Тацуя, переодягнувшись у форму, Еріка пішла до невеличкої кімнати для нарад, на першому поверсі будівлі для практичних занять.
– Чому ти тут?
Раптово побачивши обличчя однокласника, це перше що вона сказала. Вона б не думала про це, якби вони були на одинці, або в класі. Однак у цій кімнаті було кілька незнайомих старшокласників, і вона не могла закінчити таким привітанням.
«Прокляття... Притому, що завжди зі мною так... Що ж мені робити».
Дивлячись на це, не тільки Еріка, а й старшокласники мали розгублені вирази.
– Яка прикрість. Мене теж покликав Тацуя.
Однак незграбна атмосфера, що поширювалася в кімнаті, була розвіяна Лео, що не читав атмосферу. Як той, хто не цікавився атмосферою, або ж просто не вмів її читати, він був з тих, хто не зрозуміє, якщо не спитає.
– Еріка, Лео.
З легким докірливим тоном покликав Тацуя, очевидно читаючи атмосферу. Коли двоє закрили роти, Тацуя представив Еріку представникам на змагання Падіння щита.
– Тож Шіба-кун, я практикуватимусь з Сайдзьо-куном?
– А я тренуватимусь з пані Чіба?
Першим хто заговорив був Савакі, учасник одиночного змагання серед хлопців. Наступною вставила слово учениця третього року, Чікура Томоко, представниця сольного змагання серед дівчат.
– Вірно.
– Падіння щита це змагання тренування бойових навичок. Однак тут були лише один представник для соло та двоє для парної гри, по троє, дівчат і хлопців, і по одному не вистачало для парних змагань два на два. Тому для тренувань запросили Еріку та Лео.
– Також виступите партнерами для двох учасників, сольного матчу.
Таким чином, сьогодні вони виступлять опонентами для представника в одиночному і для двох в парних змаганнях, загалом, трьох людей.
– Хм. У Шіби-куна не було інших рекомендацій. Сайдзьо-кун, прийми мої найщиріші вітання!
– Дякую...
– Пані Чіба, ніжніше з нами.
– Взаємно.
Це все що їм пояснили, на відміну від Еріки, у Лео була іронічна посмішка, оскільки він мав виступити опонентом Савакі, який відомий своїми бойовими навичками.
◇ ◇ ◇
Те, що вони є центром змови, не зовсім правдиве звинувачення. Якщо прослідкувати хронологію, Кудо просто підхопили спробу армії прискорити військове використання магів. Однак надала цьому досить суворий вигляд, саме сім’я Кудо, надавши секретну зброю, призначену для військового призначення, для Турніру дев’яти шкіл, що був змаганням учнів старших шкіл. З цією ганьбою слід змиритися.
Крім того, Кудо могли й не хвилюватися. Вони повноцінно усвідомлювали, що не можуть перечити Кудо Рецу, який запропонував використати Турнір дев’яти шкіл, як етап для перевірки ефективності. Тому їм довелося енергійно працювати, щоб бути в змозі провести тест Ляльок-паразитів.
Сьогодні, з ранку до заходу сонця, Рецу керував колишньою Дев’ятою лабораторією. Якби не була призначена зустріч, він, мабуть, не вийшов би з лабораторії до півночі. Попри настрій, він не міг ігнорувати запрошення політика, колишнього військового, що має вагомий вплив на Турнір дев’яти шкіл, той вийшов у відставку в чині полковника, нижчому, ніж у Рецу.
Після шостої вечора. Рецу прибув до ресторану в Осаці, саме в цей час, Макото, якого залишили за головного, зателефонував охоронець, повідомивши, що до нього прийшов відвідувач.
– Гість? В мене не назначено зустрічі. Хто це?
– Він представився Чжоу Гонґцзінь з Чайнатауна в Йокогамі. Він хоче обговорити мету свого візиту, безпосередньо з вами, що накажете?
Макото було відоме ім’я Чжоу Гонґцзінь з Чайнатауна в Йокогамі. Навіть якщо воно не відоме іншим з Двадцяти восьми сімей, дім «Ку», що походить з колишньої Дев’ятої лабораторії, не міг ігнорувати це ім’я.
– Скоро підійду. Проведіть його у вітальню.
Промовивши ці слова, Макото відразу підвівся.
Оглядаючи зовнішність китайця з Йокогами, що підвівся з дивану в приймальні, коли він увійшов до кімнати, першим почуттям Макото були ревнощі. В його очах Чжоу Гонґцзінь був таким молодим і зухвалим. Його прохолодний і красивий вигляд світився життєвою силою, якою не може володіти такий же старий, як він. ...Саме так розсудив Макото.
– Ласкаво просимо. Я голова родини Кудо, Кудо Макото.
Подавляючи темні емоції у своєму серці, Макото протягнув праву руку з посмішкою, схожою на соколину.
– Я Чжоу Гонґцзінь. Будь ласка, звіть мене Чжоу.
З іншого боку, Чжоу був ввічливим принаймні здавалося, що виглядав він покірно.
– Ви доволі відомі, ми багато чули про вас. Чжоу - знамените ім’я. ...В тій області.
На змістовні слова Макото, Чжоу посміхнувся змістовною посмішкою, без жодної безглуздої смиренності. Що його впізнають, було в межах розрахунків Чжоу. По-перше, переговори, що він збирався провести, були б не можливі, якби Макото не знав для чого він тут, за посмішкою, він навіть подумав, що може заощадити час.
– Прошу вибачення за незручності. Сьогодні я хотів би попросити шановного Кудо про зустріч, бо думаю що міг би бути корисним в певному питанні.
– Про що ви кажете?
– Так, це саме те, про що ви думаєте, шановний Кудо. Я хотів би проконсультуватися з вами щодо поведінки моїх співвітчизників, що втекли від гніту влади Великого Азійського Союзу.
Чжоу співпрацював з Великим Азійським Союзом з проведенням операцій в Японії, він також надає різну підтримку тим, хто бажає втекти з Великого Азійського Союзу. Основним напрямком діяльності є організація кінцевого притулку призначеного для осіб, що шукали притулок в Японії та надання коштів для подорожі до цього моменту, включаючи витрати, він також забезпечував підтримку для політичної діяльності біженців.
І не можна сказати, що Великий Азійський Союз не знає про його діяльність посередника з наданням притулку, насправді знає. Це була не така широковідома інформація, якою володіли усі серед урядовців чи старших офіцерів, але це відкрита таємниця принаймні для військовослужбовців та чиновників, які брали участь в антияпонських операціях.
Тож, чому він не перебував у списку зачистки Великого Азійського Союзу, тому що його діяльність в підтримці політичних біженців була зручною для уряду Великого Азійського Союзу. Ті, хто шукали притулку, по суті, незадоволені урядом. Якщо вони швидко підуть у вигнання, кількість політичних заворушників зменшиться. Великий Азійський Союз не відчував недостачі в робочій силі й коли вони у вигнанні, не могли вивезти з собою всі активи з країни, що поповнювало національну скарбницю.
Проблеми з політичною активністю в еміграції в тому, що вона поширюється на національному рівні, стаючи фактором погіршення дипломатичних стосунків і приводом для економічної блокади.
Однак у нинішній ситуації, для Великого Азійського Союзу це не мало значення. Його Уряд, що встановив контроль над східною чистиною континенту, після громадянської війни з Дайканом, досі перебував під повним контролем збройних сил. Вони цілковито розуміли, що повстанський рух не буде ефективними, через відокремлення тих від військової сили. Іноземною діяльністю неможна підірвати силу уряду, якщо немає збройних сил, які могли б його змістити. Уряд Великого Азійського Союзу не забув уроків громадянської війни, нестримність місцевої армії в боротьбі за незалежність Дайкану, яку вони так не називають.
Дипломатична критика не має жодного впливу на нинішній Великий Азійський Союз. Дипломатичний вплив не можливий при політичній ізоляції рівно як і при військовій і економічній.
Тай при сучасній світовій ситуації, неможливо створити військове співробітництво, яке б могло становити загрозу Великому Азійському Союзу. Чотири основні світові сили, USNA, Новий Радянський Союз, Індо-Персія та сам Великий Азійський Союз проводять політику військової самоізоляції. USNA та Індо-Персія є союзниками, але відносини залишаються поверхневими. Більше не було настільки міцних союзів, як до Світової війни. Якщо одна з чотирьох держав розпочне територіальну експансію інші три держави не будуть мовчати, тож загроза втручання у внутрішні справи відсутня.
Економічно Великий Азійський Союз має високий ступінь самодостатності, тому їм не нашкодити та не завдати болю, навіть влаштувавши економічну блокаду. Є побоювання за енергозабезпечення, але це стосується й інших країн. Біженці часто є заможними людьми, тому якщо шукачів притулку не багато, це буде плюсом для уряду.
Тож діяльність посередника притулку Чжоу була бажана для Великого Азійського Союзу.
До речі, на цей час, Японія суворо обмежила прийняття шукачів притулку (політичних біженців). Не лише Японія, сама конвенція про положення біженців була знищена двадцяти річною війною. Але це лише обмеження, а не заборона. Якщо людина корисна для нації, це вже інша історія. Наприклад, талановитий вчений. Відомий художник. Потужний маг.
– Насправді, наступного тижня я планую прийняти трьох магів з континенту, але є деяка промашка... Я ще не вирішив, куди їх влаштувати.
– Промашка?
– Це трохи незручна історія. Здається, хтось послався на недостатнє розслідування міграційного агента.
– Розумію. Звісно деякі люди переймаються подібним.
Макото прямо натякнув, що «сучасні маги не шанували адептів окультизму». Однак це і була тема до якої прагнув Чжоу, Макото це розумів і все одно пішов цим шляхом.
– Тож зважаючи на це, буде дуже не бажано, якщо я прийму їх у своєму домі.
– Тобто? Ах, ні, немає значення.
– Ні, це не складна ситуація. Майстри, які цього разу збираються в засланні мають велику силу... Тож уряд континенту не може дозволи ти їм безшумно втекти. Головним чином, для збереження обличчя.
Макото пильно поглянув на Чжоу. Це мало показати, що він зацікавився історією Чжоу. Ні, це демонструвало його намір прийняти пропозицію Чжоу. Крім того, Макото закликав його переходити до головного.
– Я не можу приховувати це самостійно. Тож я хотів попросити шановного Кудо.
Чжоу знав що означає це зітхання.
– Чи не могли б ви прийняти даоський майстрів, як своїх гостей?
Як і вказав йому Макото, він продовжив говорити схиливши голову. Макото на якусь мить розтягнув губи в задоволені, але миттєво перекрив його вираз посмішкою.
– Однак ви сподіваєтеся на розуміння таких же традиціоналістів?
Це і було причиною, чому носії числа «дев’ять» не могли ігнорувати імені Чжоу Гонґцзінь. – «Традиціоналісти» це магічна спільнота що об’єднала древніх магів у сіх конфесій, головним чином в регіоні Кіото. Вони хоч і не виголошують свою назву «традиціоналісти», але несуть її з гордістю і навіть з зарозумілістю.
Мета традиціоналістів, захистити автентичність древньої магії від впливу сучасної. Іншими словами це можна висловити як «збереження ідентичності». Потрібно сказати, що вони ґрунтувалися на припущені, що Дев’ята лабораторія була протиборчою силою. Традиціоналісти - це коаліція древніх магічних стилів, утворена силою гніву та розкаяння через зраду Дев’ятої лабораторії й звичайно вони вороже ставилися до усіх хто має «дев’ять в прізвищі», а особливо найсильніших представників, сім’ї Кудо.
Тож серед тих хто хотів жити в Японії, яким Чжоу знаходив прихисток, представники древньої континентальної магії, зазвичай, оселялися в будинках традиціоналістів. Чжоу мав розуміти, що посилить неприязнь цих сімей, маючи справу з кимось з числа «дев’ять».
– Все що я маю зробити, це забезпечити місце спокою для своїх земляків-біженців, що уникли тиранії. Звичайно у мене є зобов’язання перед традиціоналістами, що допомагали мені до цього часу. Але вони не перевищують моїх першочергових зобов’язань.
– Хоч він і назвав це забезпеченням притулку, але уряд не дозволить вигнанцям натуралізуватися, якщо не існує особливих обставин.
– Це може бути тимчасовий прихисток. Для людини що зазнала тиранії, цінність мати можливість жити мирним життям незмірна.
Здавалося, Чжоу був відвертим і лише хвилюється про своїх побратимів. Звичайно не можна вірити йому на всі сто відсотків, але Макото був не проти, навіть якщо це лише лицедійство. Він вирішив, що Чжоу принаймні не змовився з традиціоналістами, щоб проникнути в родину Кудо. Цього було досить, щоб підтвердити, що це не якась змова традиціоналістів.
– Зрозумів. Наближення магів, до звичайного людського життя це також філософія і Десяти головних кланів. Можна сказати, що Десять головних кланів зобов’язані простягнути руку допомоги магу, що прагне свободи, навіть після відмови від батьківщини. Однак це не та ситуація, до якої ми можемо поставитися безвідповідально, тому ви маєте розуміти, що не може дати відповідь негайно.
Він просто не міг кивнути миттєво. Потрібно було уникати речей, які дозволять представнику клану Кудо виглядати легковажним, особливо перед людиною, з якою вперше зустрівся.
О, це природно.
Здавалося, очікувана відповідь Макото не засмутила Чжоу. Можливо, тому що Макото погодився з його позицією. Він дістав з внутрішньої кишені невеликий конверт і передав його Макото.
– Ось профілі даоських майстрів. Я сподіваюся на позитивну відповідь.
– Ми досконало розглянемо їх. Я зможу відповісти вам на початку тижня.
Отримуючи конверт з карткою даних відповів Чжоу Макото.
– Я ціную це. Тоді ви не проти, якщо я прийду в понеділок?
Макото опустив погляд на мобільний термінал, який дістав з кишені та відразу підняв очі.
– Хіба що після четвертої вечора.
– Тоді в цей час. Дякую за сьогодні.
Чжоу витончено вклонився, що відповідало його зовнішності.
Переглянувши дані, передані Чжоу, Макото викликав начальника служби безпеки інституту і наказав йому засекретити візит Чжоу.
– Не дозвольте попередньому главі довідатися про це. Зрозуміли?
Макото особливо наголосив на тому, що це має бути в секреті саме від Кудо Рецу. Виходячи, начальник виглядав схвильовано, а Макото викликав особистого торговця інформацією. Торговця що з’явився менше, ніж за годину, Макото попросив розслідувати пропозицію Чжоу Гонґцзіня.
Завершивши всі домовленості, Макото відкинувся на спинку і глибоко видихнув.
– Воїни з жовтими пов’язками?
Бурмотів він, перебираючи профілі спеціалізованих окультистів. Там було зазначено, що троє біженців вивчають можливість відтворення загубленої даоської техніки «Воїни з жовтими пов’язками».
– Занадто зручно.
Він запропонував експертів, ніби знав про плани розробки Ляльок-паразитів. Макото зрозумів пропозицію Чжоу. Незалежно від того, наскільки розробка Ляльки-паразита є таємною, Чжоу має доступ до цієї інформації. Розсудив Макото.
– Було б тривожно, якби інформація просочилася...
Лялькар, Сенші Сеіхеі Дзюцу, Голем, стосовно методів дистанційного контролю неорганічних ляльок, древня магія на один-два кроки попереду сучасної магії. Технологія, необхідна для Ляльки-паразита, це не магія контролю не мислячої ляльки, а техніка контролю магічної сутності в середині механічної ляльки, в древній магії є безліч технік контролю духовних істот, для маніпулювання ляльками.
Розглядаючи все це в комплексі, маг, що вивчає загублену таємну континентальну магію «Воїни з жовтими пов’язками», буде бажаною людиною для продовження розробки Ляльки-паразита.
– Гаразд. Якщо вони стануть комахами, просто роздавимо їх.
«Не важливо чи шкідливі ці комахи, чи прості збирачі інформації». Подумки промовив Макото.
Далі
Том 13. Розділ 3 - [3]
[3] На вихідні, Перша старша школа нарешті відійшла від «шокового управління» Турніру дев’яти шкіл. Після повторного відбору членів команди, спричиненого повідомленням про зміну спортивних дисциплін, що прийшло другого липня, у суботу сьомого липня були відновлені тренування до змагань. З вівторка розпочнуться регулярні екзамени, але було вирішено, до цього, хоча б раз провести тренування нових гравців. Зокрема, у нових змаганнях «Роар енд ганер» та «Падіння щита», мова йшла про спробу тренувального бою, щоб отримати уявлення про змагання. – Крос з перешкодами занадто масштабний, щоб можна було встигнути його підготувати й він ще не був готовий. Для Роар енд ганер скористалися водними трасами Бою на дошках, як є, а мішені були взяті в клубі Біатлону та Мисливському клубі. Для Падіння щита, у спортзалі побудували по рингу для хлопців і дівчат і тренувальний бій розпочався відразу після занять. Зараз на рингу дівчат, що мав ті ж розміри що й ринг хлопців, двадцять метрів у довжину й ширину, та метр у висоту, представниця сольного матчу серед дівчат, Чікура Томоко, змагалася з Ерікою. Ринг, для Падіння щита, за винятком розмірів виглядав як боксерський ринг без канатів і стовпів, але з антиковзаючого матеріалу і до мінімуму гасив вертикальні вібрації. Поверхня була придатна для бігу й Еріка вільно металась у всіх напрямках. – Ха, швидка!.. Томоко намагалася витіснити її з рингу магією Зміщене вивільнення. Спочатку вона використовувала магію Зміщене вивільнення, щоб стискати повітря з одного боку і видавати повітря під високим тиском з іншого. Однак, не могла поспіти за Ерікою, що використовувала магію Прискорення. Як тільки Томоко, втратила Еріку, що наступала зиґзаґом, з поля зору, її щит відчув сильний удар. Використовуючи Ямацунамі, Еріка створила власний щит і вдарила ним по щиту Томоко. Цю техніку можна було назвати щитовою версією Ямацунамі. У момент контакту, удару, Еріка максимізувала інерцію свого щита і Томоко та її щит вилетіли з рингу. Чікура Томоко, що впала на спину і затонула в матах розстелених назовні, Еріка зіскочила з рингу і протягнула їй руку. Хаторі, що спостерігав за ними, поруч з Тацуєю, зітхнув. Помітивши, що Тацуя дивиться в інший бік, Хаторі повернув обличчя до чоловічого рингу. Там, пара Савакі та Лео схрестили мечі з Кіріхарою та Томіцукою, чи у цьому випадку варто казати «щити»? Щити, що використовувалися для Падіння щита, були виготовлені з дерева, площею п’ять десятих квадратного метра для хлопців та три десяти для дівчат, а за формою, крім ручки, не мало бути інших вигинів поверхні. Іншими словами, форма щита могла бути круглою, прямокутною або ж зіркоподібною, якщо форма не є хвилястою або складеною назад на обох кінцях. В результаті аналізу схеми атаки можливих гравців, Перша старша зупинилась на веретено подібних щитах. Кіріхара направив конусний кінець на Лео. Лео опустив талію в центрі рингу, ловлячи випад Кіріхари. Лео, що нітрохи не зсунувся був вражаючим, але Кіріхара що не втратив рівновагу, попри віддачу, яку спричинив повний блок, був саме такий як очікувалося. Двоє людей перестали рухатися. Націлившись в їх напрямку, Томіцука атакував Лео. Дивом ухилившись від Савакі, Томіцука швидко метнувся на правий бік Кіріхари. У Кіріхари був одноручний щит на правиці, тоді як Томіцука тримав дворучний щит двома руками з обох сторін. Тримаючи щит правіше перед собою, він намагався атакувати Лео, немов спис. – Вау?! Однак, безпосередньо перед цим, порив вдарив Томіцуку. Савакі метнувся ліворуч Лео, так само як Томіцука обійшов Кіріхару праворуч. Савакі, з одноручним щитом, на лівій руці, занурив правий кулак в Томіцуку. Він був гарним в атаці кулаками, направляючи хвилі стиснутого повітря. Використовуючи товсту броню з повітря на своїх руках, щоб розширити площу поверхні, не несучи ваги, і використовуючи магічне прискорення на кулаках, щоб вистрілити масою повітря. У Падінні щита заборонялося бити по інших частинам, крім щита, фізичними атаками твердих тіл і рідини, але не було жодних обмежень в частині газових атак. Маленьке тіло Томіцуки впало на ринг. Хоча він заледве врятувався, щоб не впасти з нього, Томіцука, якому не вистачало дистанційних атак, наданий момент, не мав чим відповісти. Кіріхара заблокований щитом Лео, все ж зміг маніпулювати CAD на правій руці, лівою. Хід, щоб розірвати ситуацію «двоє на одного». Магія сконструйована, щоб зруйнувати щит Лео, «Високочастотний клинок», що використовував щит як посередника. На Щит Кіріхари була накладена високошвидкісна вібраційна техніка та техніка, щоб запобігти саморуйнуванню. Через контактуючу поверхню, вібрації передалися на щит Лео... – О-о-х?! ...Щит Кіріхари був наполовину знищений. Для Кіріхари, що раптово видав здивований зойк, це було неможливим. Той факт, що щит зламався під дією вібрацій, свідчив що його техніка протидії саморуйнуванню була зведена нанівець магією зміцнення Лео. Тепер Лео вдарив щитом по краю щита Кіріхари, що перетворився на вертикальну палицю. Зміцнений магією щит Лео розбив щит Кіріхари. В результаті зіткнення, Хаторі знову зітхнув. Кілька разів похитав головою і вагаючись заговорив з Тацуєю. – Шіба... Може було краще взяти до команди Чібу та Сайдзьо? Власне, під час відбору виникала така думка, але тим хто рішуче відмовився від цього був Тацуя. – Якби не було обмежень в способах атаки, ці двоє були б відмінними кандидатами. – Вони не зможуть перемогти за правилами Падіння щита? Ти сказав так під час відбору, але насправді, під час тренувального бою... – Просто ні Чікура-семпай, ні Кіріхара-семпай не звикли змагатися в Падінні щита. Мінамі. Після того як м’яко заперечив Хаторі, Тацуя звернувся до Мінамі, що спостерігала за тренуванням трохи осторонь рингу для дівчат. – Так, пан старший брат Тацуя. Мінамі збиралася підбігти до нього, але Тацуя зупинив її жестом руки й сам підійшов до рингу дівчат. Дівчина першорічка, її партнер в парному матчі Падіння щита дивізіону новачків, що стояла поряд з нею напружилася. – Еріка. – Що? На ходу підізвав Тацуя Еріку. Еріка, що старанно спостерігала за боєм Лео, негайно повернулася до свого рингу. – Еріка, виступи проти Мінамі. – Маєш на увазі соло? – Так. – Хм... Добре. Оглянувши Мінамі від ніг до голови, Еріка, наче в чомусь впевнившись, з кивком забралася на ринг. – Мінамі. Зупинивши Мінамі, що вже збиралася піднятися слідом за Ерікою, стурбованою несподіваним розвитком подій, Тацуя прошепотів їй щось на вухо. Побачивши це, Еріка розтягнула вуста в усмішці. – Дякую за очікування, пані Чіба. Будь ласка, починайте. Вийшовши на ринг, чемно вклонилася Мінамі. Цікаво, яку тактику він порадив. Поглянемо. Загрозливо посміхнулась Еріка. – Обоє готові. За традицією Турніру дев’яти шкіл, на майданчиках не знайти жодного судді, на рингу Падіння щита не було рефері. Замість електронного сигналу, Тацуя свиснув. Еріка атакувала Мінамі в лоб. Відмова від фінтів це не зневага Мінамі. Вона не могла впоратися з цікавістю, що сказав Тацуя. Перед Ерікою, яка зробила раптовий ривок, Мінамі швидко та спокійно керувала CAD. Тіло Еріки на мить зупинилося. Цей рух, можливо був зумовлений тим що вона нейтралізувала інерцію свого тіла, але Еріка не думала зупинятися. Щит Еріки потрапив у об’єктний бар’єр розгорнутий Мінамі Віддачі не було, оскільки інерція була мінімізована. Але теж саме було і з Мінамі. Мінамі не отримала жодного удару і перейшла до наступної техніки. Тіло Еріки трохи піднялося. Вона підлетіла не за власним бажанням. Схоже, вона наступила на бар’єр, який Мінамі нахилила по діагоналі. Навіть якщо інерція нейтралізована, сила тяжіння все одно працювала, тому потрібно було балансувати. Але оскільки вона втратила опору, вона не встояла. – Гей!.. Еріка кинулася зупиняти процедуру нейтралізації, але, на жаль, з її навичками не можливо негайно змінити умови магії. Навіть якби вона зараз збільшила інерцію, постійна швидкість руху досі діяла. Як результат, Еріка була викинута за межі рингу наступаючим бар’єром Мінамі. – Щойно... Це «Фаланга» Дзюмондзі-семпая? Пробурмотів Хаторі збентеженим голосом. – Ні. Нинішня техніка це просто безперервне переміщення одношарового об›єктного бар›єра. Заперечив Тацуя. – Принцип той же, як і простої магії руху. Магія Руху - це метод безперервної зміни координат об’єкта. Просто ціль зміни не об’єкт, а координати розгортання бар›єра. – Це так просто?.. Потрясіння Хаторі не розвіялося, і стало ще сильнішим. Якби це можна було так просто зробити, будь-хто міг би відтворити атаки «фаланги». – Техніки які використовує Мінамі та Фаланга відрізняються складністю. Атака фаланги - це магія, що створює об’єктний бар’єр, в декілька шарів, що піднімає силу та швидкість до межі в, обмін на тривалість. Від техніки Мінамі не можна очікувати таку стійкість, що може розбити ціль. Давши цю відповідь, Тацуя залишив Хаторі і підійшов до Чікури Томоко. Там же була Еріка, що впала з рингу, і Мінамі з вибаченням на обличчі зійшла з рингу. – Ні, мій промах, схибила. Не думала, що мене так легко викинуть. – Якщо діяти такими відвертими кроками, їх легко порахувати. Техніка Еріки неймовірно швидка, тобто важливо, щоб її не було видно супротивнику. – ...Добре підмічено. Тацуя відвернувся від Еріки, яка розгубилася від того, що щойно вказали на слабкість її таємної техніки. – Я думаю, зараз ви розумієте, як протистояти супротивнику в рукопашному бою. – ...Я не можу використовувати бар’єр подібним чином? – Чікура-семпай, ви ж спеціалізуєтеся на зміні векторів? Томоко дещо здивувалася, мабуть, тому що Тацуя знав про її спеціалізацію. – ...Так, вірно. – Безпосередньо перед зіткненням щитів, ви можете змінити вектор руху супротивника і викинути його за межі рингу магію Руху. Для Тацуї було дивно, що вона не розуміла цього. У цьому Турнірі дев’яти шкіл він виступав у ролях інженера та тактика. Тож щоб виконувати їх він мав знати слабкі та сильні сторони гравців. Можливо це прозвучало трохи грубо. ...Про таку можливість варто було здогадатися. Не залежно від її думок, здається, Тацуї вдалося переконати Томоко. Натомість Еріка виглядала так, ніби хотіла щось сказати, але увагу Тацуї привернув термінал, що завібрував в нагрудній кишені. Діставши його, він прочитав повідомлення. Тацуя обернувся і звернувся до Хаторі, який стояв за ним. – Здається підготовка льодяних стовпів завершена. Я піду туди, можна залишити це місце на тебе? – Так, звичайно. Залиште це мені. Так планувалося з самого початку. Тож Хаторі відразу кивнув. На всяк випадок, Тацуя поглянув на чоловічий ринг. Поряд з інженером третьокурсником, що проводив тонкі налаштування CAD Савакі, Хіракава Чіакі уважно слухала Томіцуку. Можливо, вона вислуховувала враження від CAD, що він буде використовувати на змаганнях. Тацуя розсудив, що проблеми відсутні, подякував Хаторі та Чікурі, а також попрощавшись з Ерікою та Мінамі, він відправився на полігон для Руйнування льодових стовпів посеред лісу. Щороку вони практикуються в Руйнуванні стовпів, використовуючи п›ятдесятиметровий відкритий басейн позаду лісу. Він не для плавання, а для практики контролю рідини. Зазвичай, вони заповнюють його водою і магічно перетворюють її на стовпи і тією ж магією заморожують. Після чого можна було почати практикуватися в Руйнуванні стовпів. Ще минулого року, вся ця процедура займала досить значний час. Але цього року, вона була завершена менше ніж за четверть звичайного часу. – Ох, старший брате. Все готово. До цього, Міюкі була першокурсницею, тож тактовно не викликалася добровольцем, але цього року успішно завершила цю роботу. Тацуя підрахував, що цього року це займе половину потрібного часу, але Міюкі перевершила його очікування. ...На ділі, щоб заповнити все водою і поставити стовпи потрібна лише година. – Хороша робота. Це було досить швидко. – Я не можу змушувати старшого брата чекати. Мова Міюкі відповідала її ідеальному образу Ямато Надешіко, але погляд на Тацую повністю зраджував, і голос, і зовнішність. Її очі красномовно говорили. ...Вона хотіла, щоб як найшвидше повернувся Тацуя. Це розуміли всі, тож Канон та інші відверто нахмурилися. – Я не думала, що вона створить і заморозить всі двадцять чотири стовпи одночасно. – Невже ця магія контролю рідини була створена паном Тацуєю? Хоч Канон говорила з сарказмом, Шізуку, здається, зацікавилася технікою, якою скористалася Міюкі. – Я обдумував застосування теорії копіювання форми, але саме Міюкі здійснила це на практиці. – Я просто скористалася магією на основі чудової послідовності активації розробленої старшим братом. Старший брат і молодша сестра вихваляли досягнення один одного. Цього разу, не тільки Канон, але й Шізуку відвернулася з виразом «очі б не бачили». – ...У будь-якому разі, раз все готово, почнемо. Відразу після цих слів Тацуї, Міюкі зайняла стартову позицію. Канон і Шізуку були дещо в’ялими, але це не їх провина. Як вже говорилося, п›ятдесятиметровий басейн, шириною двадцять метрів, глибиною п’ять, не був призначений для плавання. Тож вимог до гігієни не було. Тому стінами та дном басейну виступала ущільнена водовідштовхувальна глина. Але це як найкраще підходило для практики в Руйнуванні стовпів. Дно басейну було поділено білими лініями, що відповідало розмірам поля Руйнування льодових стовпів, а в чотирьох кутках встановлені тонкі палички. Риштування були встановлені за десять метрів від стін, на них і стояли суперниці. Міюкі на одних. Шізуку і Канон на протилежних. Це був гандикапний поєдинок, двоє на одного, але це не означало, що у групи Канон перевага. За винятком окремих випадків, магію не можливо поєднувати. Якщо Канон і Шізуку одночасно активують магію, їх комбінація не спрацює, активується лише одна магія. Ні, жодна з них не матиме достатнього ефекту, якщо взагалі матиме. Ця проблема існує і в інших парних змаганнях, але в Руйнуванні льодових стовпів вона стоїть особливо гостро. – Шізуку, удачі! Побажала Хонока. Оскільки підготовка майданчика для Ілюзорної битви затримується, вона прийшла поглянути на практику в Руйнуванні стовпів, а точніше побути поруч з Тацуєю. – Міюкі-семпай, боріться! Ніби на противагу їй, хоч трохи соромлячись, Ідзумі вболівала за Міюкі. Вона була представницею в Руйнуванні стовпів і хоч у неї були дещо важкі думки, вона тут для спостереження. – Тоді, почнемо. Слідом за голосом Тацуї, встановлений світовий сигнал змінився з червоного на жовтий. В момент, коли він став синім, в басейні завирувала магія. Канон сидячи на розкладному стільці все сильніше хмурилася. Міюкі та Шізуку стояли одна на проти іншої, з виразом, що ніби говорив, «що з цим робити». Вони провели п’ять тренувальних раундів і більшість льодових стовпів були відновлені Міюкі, іншими словами, хоч скільки надмірно вона використовувала магічну силу, всі п’ять раундів були за нею. Не тільки Канон, будь-хто супився б при такому поганому результаті. – Чійода-семпай атакує, а Шізуку захищається. Я не думаю, що тактика в основному не правильна. І хоча Канон видавалася в поганому настрої, Тацуя говорив сміливо, налаштовуючи CAD. – Кажеш ми програли не через магію? Тоді що було не так – Не те що щось було не так, це відсутність практики взаємодії.. Це нормально, бо сьогодні перший день. – ...Де було не так. – Ваша магічна область, семпай, та область посилення інформації Шізуку трохи перекрилися. Почувши пояснення Тацуї, Шізуку схилилася перед Канон. – Вибачте, семпай. Це моя помилка. – Вірно. Щоб пересилити область магії Міюкі, ти, схоже, розширила діапазон цілей для зміцнення на всю територію команди. Але в Руйнуванні стовпів не програєш, якщо залишиться хоча б один стовп, тож варто розглянути можливість звуження цілей підсилення. – Так, зрозуміла. – Старший брате, а мені ви не дасте жодної поради? З посмішкою, перед Шізуку увірвалася Міюкі та поглянула на Тацую поглядом цуценяти, яке очікує коли його погладять. – Я дам пораду, якщо Міюкі програє. Однак сваритиму, якщо працюватимеш абияк. – Сваритимете... Навмисно я не програю. Це буде грубо відносно семпая і Шізуку. Розлючено відповіла Міюкі, а навколо її очей трохи почервоніло. Канон дивилася на це зі знесиленим виразом. Насправді вона була не задоволена, що її інженером тактиком був Тацуя, а не Ісорі. Тому вона хотіла додати Тацуї роботи, але глядячи наскільки добре до нього ставляться Міюкі та Шізуку, вона подумала, «змирюся до справжнього виступу». ◇ ◇ ◇ В ніч на суботу, сьоме липня. Дні були довгими, та не зважаючи на час доби, в головному будинку сім’ї Саєгуса було тихо. Старший син голови дому Коуічі вже одружився і зараз з дружиною живе в квартирі в центрі міста. Другий син залишився в інституті магічних досліджень, створеному родиною Саєгуса окремо від сьомої лабораторії, більшість часу він залишався там. Два старших сини були дітьми першої, загиблої, дружини Коуічі і вони уникали сестер, що були дітьми другої дружини. Вони не в поганих стосунках, але, мабуть, їм було дещо важко на серці. Дочки, старша, Маюмі, сьогодні на вечірці й ще не повернулася. Сьогоднішня вечірка не пов’язана з Номерами, а спонсорована університетом вечір з нагоди Танабати, тож вона, як завжди, повернеться пізно. Касумі і Ідзумі рано прийняли ванну і повернулися до своїх кімнат. Вони сказали «ми втомилися сьогодні», тож, мабуть, вже сплять. Хоч він і втомився, як його молодші дочки, але Коуічі не міг відпочивати. Він працював у своєму кабінеті, очікуючи на відвідувача. – Проходьте. Відповів він на стук, запрошуючи увійти. Той хто стукав, це Накура - його довірена особа. – Що сказав Чжоу Гонґцзінь? Запитав Коуічі у Накури, що збирався надати короткий звіт. Накура зрозумів, що той намагається зекономити час і дав беземоційну відповідь. – Він попросив голову родини Кудо прийняти біженців з Великого Азійського Союзу. – Хм... Яка реальна причина зв’язуватися з Кудо? – Перешкодити випробуванню працездатності бойового гіноїда «Ляльки-паразита», що відбудеться на Турнірі дев’яти шкіл, він спричинить буйство гіноїдів, що завдадуть шкоди гравцям турніру. Він сказав, що нікого не вб’є. Думаєте йому варто довіряти? – Якими засобами? – Магічна техніка, що спричинить безумство Паразитів. – ...Поза системна магія впливу на духовних істот. Зацікавлено пробурмотів Коуічі. Однак він негайно повернув своє тіло від письмового столу, ніби втратив інтерес. – Гарна робота. В словах була закладена команда піти. Однак Накура не послухався. – Ви впевнені, що хочете залишити все як є? – Не хвилює. Відповів Коуічі спиною до Накури. – Випробування Паразитів проводитиметься під час Кросу з перешкодами. Перший рік не є мішенню. – Все гаразд якщо це не нашкодить вашій родині? – Дивно від тебе чути подібне. Хоч в голосі Накури не було звинувачення, Коуічі повернувся в своєму кріслі та звернувся до нього, можливо, бо відчув, що має щось додати. – Чому я маю надриватися через дітей інших родин? Після зауваження Коуічі, Накура визнав свій промах і вклонився. Перш за все, це він тримав зв’язок з Чжоу, тож турбота про інші родини була нічим іншим, як лицемірством. – До того ж першими в це втрутяться радикальні представники Самооборони. Патріарх намагається провести перевірку Ляльки-паразита, щоб створити можливість замінити мага машиною. Я гадаю, що все в порядку, зараз в до цього заготовлено одну чи дві додаткові стратегії. Оскільки той був натхненником групи, яка була близька йому, Коуічі досконало знав, наскільки великі зміни чекають Турнір дев’яти шкіл. По-перше, в складі Сил Самооборони була група, що агресивно ставилася до Великого Азійського Союзу. Вони затято виступали проти мирного договору з Великим Азійським Союзом, що був укладений минулого листопада. Стверджували, що по Великому Азійському Союзу необхідно завдати додаткового удару для забезпечення втрат в тридцять відсотків усіх кораблів та усунути загрозу на тривалий термін. Іншими словами, вони хотіли розпочати війну. До Інциденту в Йокогамі, ця позиція в Силах оборони, практично не мала схвалення, але після Йокогами кількість її прихильників постійно зростала. Проте в результаті всього, загроза була знищена. Тож, навпаки це призвело до зміцнення поміркованих груп і переросло у силу яку командування Самооборони не могло ігнорувати. Збільшення тиску на Магічну асоціацію багато в чому пояснюється прагненням заспокоїти невдоволення радикальних груп. Як результат, цього річний Турнір дев’яти шкіл буде проведений як змагання військового типу. Все подальше було припущенням Коуічі, але, схоже, Кудо Рецу намагається зігнути, а не перерізати цей потік. Рецу залучив радикалів під приводом експериментів з магічною зброєю, демонструючи, справжнього мага, який впадає в ступор і що замість нього краще використовувати Ляльку-паразита, що з самого початку розроблялася, як зброя, тим самим змушуючи думати що це значно збільшить військову потужність. Доказів немає. Це просто уява, що складається з ситуації. Однак як би він не думав про це, Найбільш підходящим для Кудо Рецу, Коуічі бачив це, ніж жертвувати хлопцями та дівчатами, як магічною зброєю. – Накура, не варто розмірковувати над цим. Навіть якщо вельмишановний Макото потрапить в пастку, вчитель все виправить. Ось наскільки Коуічі довіряв колишньому вчителю. ◇ ◇ ◇ Неділя, восьме липня. Тацуя відвідував третій відділ розробки FLT. Фраза «попри вихідний», тут була не до місця. Можливо, буде доречніше сказати, що це тому, що школа закрита. Що було не звичним, то це те, що Тацуя був один. Міюкі займалася вдома, оскільки з вівторка починаються регулярні іспити. Практичну майстерність тренувати марно, навіть якщо ви провалювали її до іспитів, а от з написанням тестів ефект однозначний. Лабораторія була повна дослідників, які давно загубили відчуття днів, вихідних і свят. Усі наполегливо працюють. Третій відділ майже закінчив розробку нового продукту. CAD з повністю мисленнєвим контролем. Він розробляється як конкурентний прорив магічної активації механічних пристроїв. Пів року тому Розен Магіккрафт вже випустили перший у світі тип повністю контрольований думками, але новий продукт FLT перевершить його. Однак у Розен і FLT абсолютно різні концепції. CAD Розен - містить спеціальний механізм, який містить сайонові перемикачі, і належить до категорії досить великих, щоб його можна було використовувати портативно. З іншого боку, повноцінно мисленнєво керований CAD розроблений FLT, базується на одній функції, «виведенням послідовності активації Несистемної магії, яка керує CAD». Саме звичайний CAD запускає послідовність активації, відповідно до цільової магії, але замість того щоб маніпулювати ним пальцями, в ньому реалізовано концепцію керування Несистемною магією. Повний мисленнєвий контроль FLT потребує додаткового програмного забезпечення для спареного CAD, але перевага полягала в тому, що ви можете користуватися звичним для вас пристроєм. Принаймні, так вважав Третій відділ розробки. Програмне забезпечення для керування охоплює вісімдесят відсотків CAD представлених на ринку незалежно загального чи спеціалізованого типу. Оскільки ним можна керувати лише сайонами, цей новий продукт повинен мати великий попит як додаткова продукція. Сьогодні останній день перед виходом в серію і якщо ніяких проблем не виникне, буде оголошено про випуск. Коли Тацуя з’явився в кімнаті спостереження, випробування вже почалося. – Доброго ранку! Я трохи спізнився? – Доброго ранку, молодий пане! Ні, ви вчасно. Вибачте, я не міг дочекатися, тож почав раніше. Вибачаючись вклонився Ушіяма, але його очі сяяли від радості. Це не була посмішка зневаги до Тацуї, а посмішка майстра що виконав свою роботу на совість. – Ось як. – Тоді я не проти, але... Поглянувши на монітор на стіні, Тацуя посміхнувся тією ж посмішкою, що й Ушіяма. – Виглядає добре. На моніторі демонструвався прогрес дванадцяти тестерів. Вони використовували магію чотирьох систем і восьми типів, щоразу змінюючи CAD. – Поки все добре. Втрати часу менші, ніж очікувалося. Всі тестери використовували лише елементарну магію. Звичайна процедура для щойно розробленого CAD. Однак було дві різниці. Одна полягала в тому, що вони не торкалися перемикачів CAD. Інша, це невеликий пристрій у формі медальйона, що висів на шиї тестера на тонкому ланцюжку. Прихований під одягом металевий, сріблястий диск діаметром три сантиметри, товщиною шість міліметрів. Це CAD повного мисленнєвого контролю. На моніторі візуалізувалося світло сайонів, CAD, у формі медальйона, поглинав мисленнєві частки тестера та активував послідовність активації. Коли Тацуя звернув свій «погляд» на одного тестера, вибраного через зображення на моніторі, послідовність активації, в медальйоні на грудях, перетворювалася на магічну послідовність, яка маніпулювала мисленнєвими частками тестера, як він міг бачити, хвиля сайонів сфокусувалася у вузькому місці, кнопці браслета, на лівій руці та всмокталася. Кнопка CAD - це електричний перемикач, і разом з тим приймач, з чутливого каменю, для сигналів сайонів. Безконтактний перемикач, яким, до тепер, оснащено більшість CAD, замінює натискання пальцем, направляючи сайони безпосередньо на антену, якщо користувач не звик до роботи з мисленнєвими частками, він часто вказує не правильну послідовність активації, а ймовірність не правильного визначення самим CAD досить мала. Цей тип повного мисленнєвого контролю був розроблений з урахуванням того, що навіть маги, недосвідчені в роботі з мисленнєвими частками, можуть точно визначити тип активації та усунути помилкове визначення CAD. З цією митою, підхід, обраний Тацуєю та іншими, це розробка незалежної магії, яка посилає хвилю сайонів, що спрямовується на антену з чутливого каміння. Використати магію, щоб розгорнути послідовність активації та активувати магію. Це звісно обхідний шлях, але оскільки хвилі мисленнєвих часток, для перемикання CAD, мають просту структуру, навантаження на мага практично мізерне. Перед можливістю вказувати послідовність активації, лиш подумавши, обхідний шлях - тривіальність. – Дозвольте і мені спробувати. – Прошу, зробіть це. – Гей, принеси тестувальний пристрій молодому панові! Отримавши CAD повноцінного мисленнєвого контролю, у формі медальйона, від дослідника, який підбіг на крик Ушіями, Тацуя рушив до кімнати випробувань. ◇ ◇ ◇ В день того ж дня Тацуя з Міюкі відвідали середмістя. Вірніше буде сказати, його привела Міюкі. Випробування нового CAD пройшов без проблем і закінчився до полудня. Також він перевірив роботу накопичувача картриджного типу для спеціалізованого CAD, дефектів не виявив. В результаті час, відведений на виправлення помилок, виявився вільним. Прихопивши повністю готовий CAD повного мисленнєвого контролю, з якого попередньо вилучили позначку прототип, як сувенір, Тацуя повернувся додому, де на нього чекала нахмурена молодша сестра, що була виснажена від стресу. Звичайно вона ніколи не хмурилася на Тацую, практично ніколи, вона просто дивилася на нього псевдо невдоволеним поглядом. Але Тацуя не міг це просто проігнорувати. З моменту вступу до школи Міюкі вже давно займає друге місце на письмовому іспиті (не варто говорити, що в загальному заліку вона незмінний лідер). Не варто і думати, що вона не розуміє те, що вивчає, але й рейтинг її не хвилював. Він не думав, що таку кількість стресу Міюкі могли викликати лише іспити, як могло здатися з першого погляду. «Невже це через тягар підготовки до Турніру дев’яти шкіл?.. » Подумавши так, Тацуя запропонував прогулятися, щоб змінити обстановку. – Прогулянка зі старшим братом? Давайте! Будь ласка! Міюкі відреагувала настільки сильно, що Тацуя розгубився. Одним словом, Міюкі просто хотіла, щоб Тацуя потурбувався про неї. Навіть якщо це було занадто емоційно, молодша сестра просто хотіла, щоб старший брат побалував її. Тацуя помітив це запізно, але він був не проти побалувати сестру. – А ти що робитимеш Мінамі? В його питані домінувала турбота про сусідку по дому. – Ні, я готуюсь до іспитів і хочу провести прибирання. «Тому, будь ласка, без мене», хотіла сказати Мінамі, ввічливо вклинившись. В її словах відчувався конфлікт «чи варто піти з ними для виконання ролі стража», але все ж перемогла думка «шкода руйнувати їхню солодку атмосферу». Саме Тацуя запропонував прогулятися, але не мав конкретного плану, оскільки це була спонтанна ідея. Тому вирішив залишити пункт призначення на Міюкі, в результаті вони робили покупки в Шібуї. Міюкі була не вибаглива до одягу. Тацуя вважав, що вона, здається, менше цікавиться макіяжем, але любить розглядати та носити одяг. Справжній намір Міюкі був дещо інший, їй подобалося коли Тацуя дивиться на неї в різному одязі, у будь-якому разі, гуляючи з Міюкі вони часто ходили в такі магазини. Навіть зараз вони гуляли по щойно відкритому будинку моди. Здається, що кожен орендар працює окремо, але на кожному поверсі ведеться спільний бізнес і між орендарями немає перегородок. Зона з вечірніми сукнями межувала з відділом жіночої спідньої білизни, подібна комбінація, змушувала чоловіків, що гуляли навколо, почуватися не зручно. На початку Тацуя поводився обережно, але оскільки він супроводжував Міюкі, це було неминуче. Він не відчував ніяких не зручностей і думав що це дивно, нервувати проходячи повз відділ жіночої білизни чи купальників. Сьогодні це спричинить проблеми. Нажаль коли Міюкі обрала повсякденне літне плаття і попросила службовця приміряти, всі примірочні цього відділу виявилися зайняті. Було б нормально, якщо Міюкі і Тацуя зачекають, поки вийде попередній клієнт, але службовець, чи то стимульований красою Міюкі, чи через дивні схильності, насильно повів її до іншої вільної примірочної, на цьому ж поверсі. Примірочну відділу купальників. Тацуя спокійно підійшов до вітрини заповненої купальниками, але подумав, що залишатися перед гардеробною буде не зовсім правильно. Тож вирішив, що він відійде трохи подалі, а Міюкі що зникла по той бік дверей, викличе його через мобільний термінал. Однак його розсудливість не окупилася. В цьому відділі було чотири примірочні, і коли Тацуя хотів вийти до загальної зали, то мав проминути решту три, але проходячи повз них він зіштовхнувся з двома дівчатами. Вони були знайомими йому кохаями. – Шіба-семпай, чому ви тут! Це жіноча роздягальня! Голос що вимагав у нього пояснень належав саме Саєгусі Касумі, яка у своїй футболці з намальованими тваринами та джинсових штанах, з підгорнутими штанинами, нагадувала хлопця. – Це не роздягальня, а примірочна, Касумі-чан. О, можливо! Ви з Міюкі-семпай?! Де вона?! Після виправлення помилки сестри-близнючки химерним тоном, відразу схвилювавшись, до Тацуї підійшла Саєгуса Ідзумі в цілковито жіночому стилі з великою кількістю мережива, у дещо відкритому платі без рукавів з широким декольте і спідницею, п’ять сантиметрів вище колін. А оскільки ці двоє тут, майже не можливо не вгадати хто, в примірочній. Відчувши ускладнення, Тацуя спробував поспіхом залишити це місце. ...Однак, він запізнився на один крок. – Чого ви обидві тут шумите... ой. На заваді стала погана звукоізоляція примірочних. Маюмі, яка чула голоси сестер, що лунали зовні, але не чула що вони говорять, відчинила двері, щоб насварити їх. Він відчував, йому дивляться в спину. Якщо на цьому моменті він втече, зрештою, всі вирішать що він підглядав. Тож краще бути трохи збентеженим, ніж отримати помилкові звинувачення, яких не заслужив. Швидко прорахував Тацуя і спробував обернутися назад. Ситуація наблизилася до найгіршого варіанту, який він міг тільки уявити. Оскільки б вона не вийшла оголеною, найгіршим варіантом був би, Маюмі в білизні. Тканина, в яку була одягнена Маюмі, котра стояла перед Тацуєю з округленими очима, лише прикривала груди нижню частину талії та основу стегон - біле бікіні. Пишні груди, що не підходили маленькому тілу і чітко підкреслена долина між двома пагорбами. На диво розкішні стегна, в поєднані з тонкою талією, створювали неймовірно захоплюючі вигини. Не захищені стегна виглядали як мармурові й разом з тим викликали враження м’якості. – Ох... Та... Ко... – Будь ласка, заспокойтесь Саєгуса-семпай. Повторюючи жест обома долонями, він спробував заспокоїти Маюмі, що починала тремтіти від безвиході. Іншими словами, його жести говорили те саме, що і слова. Дивно, але його спроба пройшла вдало. Незабаром Маюмі відвернулася від нього і повернулася до примірочної, закривши двері з невеликим шумом. – Кіяаааа! Почулася з кабінки, що, безпомилково, було криком Маюмі. Тацуї знову захотілося втекти. – Мені було цікаво, що там сталося... – Прошу вибачення за метушню... Однак на відверте враження Міюкі, Маюмі вклонилася з вибаченнями. – Ні, семпай, це не провина старшого брата. Швидше я маю вибачитися. Вони знаходилися в кав’ярні, що працювала в середині будинку моди. За столом були Тацуя, Міюкі, Маюмі, Касумі та Ідзумі. – Це я взяла брата в подібне місце... мені шкода, семпай, старший брат. Саме Міюкі допомогла нейтралізувати незручну атмосферу. Міюкі запросила Маюмі обговорити інцидент що щойно стався, коли з ними прийшли Касумі та Ідзумі, покликали й Тацую, як одну зі сторін. – Ні, пані Міюкі, тут нічого поганого. Крім цього... Мене ж не бачили оголеною. Дивно соромитися, оскільки це купальник. Вибач Тацуя-кун. Я підняла крик. Я лише здивувалася. Маюмі здавалася старшою, або намагалася поводити себе з погляду дорослої. Але в той самий час, всім було зрозуміло, що ці слова важко їй даються. Якщо поглянути на рожеве щоки, бігаючий погляд, стане зрозуміло, що вона ще зніяковіла. Тацуя нічого не говорив. Якщо він заперечить слова Міюкі, виглядатиме наче він захищає її, а вибачившись перед Маюмі ще більше засмутить її. – Ні, я думаю це природно. Найкраще, що міг відповісти Тацуя. Однак була дівчина, яку це не задовольнило. Касумі таємно, хоча не змогла цього приховати, обурилася тим, що Тацуя збентежив Маюмі. Якщо висловити її думки словами, то це звучатиме так: «Ти побачив відвертий образ сестри без дозволу!» «Дивись мені!» Можна сказати, що вона була достатньо розумною, щоб залишити це в думках, але її гнів до Тацуї був не заперечний. На щастя для нього, Ідзумі, здається, не поділяла гніву Касумі. Міюкі-семпай, які у вас плани сьогодні? В цей момент, її свідомість була повністю заповнена Міюкі. – Огляну ще трохи одягу і піду додому. Наступного тижня іспит. – Тоді, чи можу я приєднатися до вас? Ідзумі, розсудливі думки якої кудись вилетіли, попросила Міюкі супроводжувати її. Її, так би мовити, «невинний» погляд був сповнений хіттю. На настільки егоїстичне бажання, Міюкі намагалася втримати посмішку. – Добре, якщо старший брат не проти. – Ідзумі-чан, не турбуй іншу сім’ю. Відповідь Міюкі була не однозначною, а от слова Маюмі були явним докором. Ідзумі доволі кмітлива дівчина. Тож легке зауваження старшої сестри, швидко повернуло ясність її думок. – Вірно. Вибачте, Міюкі-семпай. Якби все так і закінчилося брат і сестра Шіба та сестри Саєгуса мирно б розійшлися. Однак Касумі була більш відкрита у своїх почуттях ніж Ідзумі. – Вірно, Ідзумі. Не добре заважати побаченню Шіби-семпая та Шіби-семпая. – Побаченню?! Чомусь саме Маюмі не стримала свій голос. – Касумі. Ми не на побачені. Голос Тацуї був надто спокійним, щоб його можна було прийняти як виправдання. На звичайну реакцію, яку більш доцільно описати як беземоційну, Касумі, як завжди, розпалилася ще більше. – Мене не переконати, що старшокласник і старшокласниця ходять по магазинах лише вдвох і це не побачення. Маюмі крадькома поглянула на Міюкі. Чомусь Міюкі виглядала так ніби її потягнули за щоки. – Це не так, оскільки старшокласник - брат, а старшокласниця - сестра. – А, так родичам взагалі не продуктивно ходити на побачення! – Касумі-чан, не груби. Різко м’яким тоном вклинилася Ідзумі. Вона знала, що Касумі перебуває у так званому ментальному стані «неповернення». Сама Касумі знала що вступає в бездонне болото. Однак чомусь коли вона мала справу з Тацуєю, продовжувала прикопуватися до дрібниць. Це рідкість для, основному життєрадісної Касумі, вона і сама думала, що це дивно. Попри подібні думки, губи Касумі рухалися самі по собі – Відмінний маг зобов’язаний залишити нащадків! Чи Шіба-семпай збирається зробити це з молодшою сестрою. – Касумі. Однак нестримний язик Касумі, Тацуя зупинив гучним голосом. – Хіба продуктивно проводити вихідні з сестрами? – Ах! Обличчя Касумі скривилося і досить явно почервоніло. Нажаль, Тацуя дивився на неї холодним поглядом. – Семпай, вибачте, та ми підемо. Швидко відвівши погляд, він сидячи вклонився Маюмі. – Ах, це я... Побачивши, що Тацуя тримає рахунок, Маюмі поспіхом підвелася. –– Ні, це вибачення за дитячу поведінку кохаїв. Однак Тацуї не здалося що хтось категорично проти, тож він попрямував до каси. Міюкі підвелася, вклонилася Маюмі та прослідувала за Тацуєю. За столом залишилися Касумі, яка скривила губи, ніби зараз заплаче і сестри, які хвилювалися за неї. Вийшовши з закладу, зробивши декілька кроків, Міюкі озирнулася. Звісно сестри Саєгуса не слідували за ними. Вона заговорила до брата з деяким полегшенням. – Ем, старший брате. Я не думаю, що Касумі мала погані наміри. Тацуя, озирнувшись до Міюкі, на мить виглядав здивованим, але одразу кивнув з гіркою посмішкою. – Я теж так думаю. Почувши його відповідь, Міюкі розслабилася і видихнула. – Я знаю, що вона не хотіла говорити чогось такого. Я подумав, що не повинен дозволити Касумі продовжувати, тому так і вчинив... Напевно це було дещо грубо. Тацуя посміхнувся з певним самопрезирством, але Міюкі зрозуміла, що він не серйозно. – ...Міюкі подобається, що брат не надто добрий до інших дівчат. – ...У тебе всі якості поганої дівчини. Міюкі насупилася, кажучи «Ну!» На такий дитячий жест, Тацуя гірко посміхнувся.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!