[9]

[9]

Воно ослабло.

Воно від початку не належало до цього світу, а також не прийшло сюди самостійно.

Воно мало властивість притягуватися до потужного випромінювання Духовних часток.

Захоплення, горе, ненависть та бажання. Тяга до хвилі духовних часток, яку можна назвати молитвою, його витягли з нематеріального в матеріальний світ через стіну, що на мить затремтіла.

Через потрясіння від переходу крізь стіну, воно розкололося на дванадцять і всилилося в людях, що його привабили.

Для того, щоб продовжувати існування, воно повинно було поглинати Духовні частки. Тому що лише своїм існуванням воно безперервно випромінювало Духовні частки. Але в цьому фізичному світі, воно не могло поглинути Духовні частки самостійно. Якщо не інтегруватися з чимось, що не може їх накопичувати, воно не зможе знову їх поповнити.

В результаті багаторазового фізичного навантаження у своїй первісній формі, воно втратило велику кількість Духовних часток, що зберігалися з моменту приходу у фізичний світ. Крім того, воно піддалося тиску стиснутого потоку Мисленнєвих часток, частина, що вторглася в матеріальний вимір, значною мірою, була втрачена. В той момент, мисленнєві частки майже залишили його. Мисленнєві частки, не були необхідними для його існування, але якщо їх недостатньо, воно не може втручатися в матеріальний вимір.

Його тіло не мало когнітивних функцій високого рівня. В результаті підсилення прояву придушених думок носія та придушених позивів, його можна назвати монстром. Тіло саме по собі мало лише здатність мислити на рівні інстинкту продовжити своє існування. Однак, воно розуміло, що буде важко отримати нового носія пробивши бар’єр свідомості в його нинішньому, ослабленому, стані.

Йому потрібно було десь відпочити. Місце без мети, що містить велику кількість Духовних часток.

Наприклад кров, що тече в тілі, що втратило свою волю.

Наприклад безцільна лялька, наділена гуманоїдною формою для здатності накопичувати Духовні частки.

Уникаючи сторонньої уваги, воно знайшло посудину для відпочинку на складі, на краю території Першої старшої школи.

◇ ◇ ◇

Наступного ранку, після того семеро людей відбили паразита, але не знищили його.

– Доброго ранку, пане Тацуя.

– Доброго ранку, Мідзукі, Мікіхіко. ...Еріка в тому ж дусі?

У класі Тацуя побачив подругу, що сиділа за партою, підперши підборіддя руками та відвернувши голову.

– Доброго ранку, Тацуя. – ...Ну. Вона абсолютно невблаганна.

– Я не невблаганна!

Кинувши протест в напрямку звідки кивнув Мікіхіко з гіркою посмішкою, Еріка знову повернулася до «ображеної пози».

Звичайно, в тому, що вона скористалася таким явним виразом була причина.

Вчора під час обідньої перерви, вампір несподівано трансформувався у форму, яку можна назвати інформаційною формою життя, і після того, як вони були змушені вести несподівано важкий бій, їм не вдалося відбити його. І в ситуації шість на одного, Тацуя дозволив Ліні втекти, навіть не спробувавши її затримати.

Еріці це не сподобалося. Вона вважала, що Ліна пов’язана з вампіром. Крім того, Еріка не змогла вдарити паразита ні рукою, ні ногою, коли той став інформаційною формою життя. Це було питання непридатного противника, і тут не було чого соромитися, та, схоже, Еріка думала інакше. Після того як Тацуя сказав Ліні йти до дому, вона висловила протест і спробувала зупинити, замахнувшись мечем. ...Напевно, це був спалах гніву. Як і очікувалося, Еріка замахнулася не серйозно, але заспокоїлась лише тому, що її затримали. (Однак Мікіхіко, що схопив її ззаду, був побитий, з криком про сексуальне домагання).

Але на цьому вона не зупинилася і з обіду вчорашнього дня Еріка продовжувала скаржитись.

– Еріка, пора вже змінити настрій..

Навіть коли Тацуя звернувся прямо до неї, вона все ще сиділа до нього спиною.

–– Я ж вчора пояснив, чи не так? У той момент, вже підійшла група зустрічаючих.

Він узяв до уваги можливість сторонніх вух і навмисно розмив слова, під «групою зустрічаючих» він мав на увазі підкріплення, яке викликала Ліна.

– Вчора і так була велика метушня. Більше не вдалося б обманути інших учнів щодо того що відбувається, якби там продовжилася суєта. У гіршому випадку, ми отримали б паніку.

До речі, у забезпеченні прикриття пітніла Маюмі, а не Тацуя.

– Я це розумію...

Це все Еріка, схоже, також розуміла, проте продовжувала невдоволено бурмотіти, відвернувши обличчя.

– Нам також потрібно було потурбуватися про працівників Максимільяна.

Ситуацію, що вимагала подальших дій, створив Тацуя, а вирішенням зайнялась Ліна (її підлеглі).

– Я не маю на увазі, що Ліна абсолютно біла, але вона недостатньо чорна, щоб перегинати у цій ситуації. Якщо Ліна справді вина, ми знову розберемося з нею. Тоді її не помилують.

Тацуя говорив звичним тоном. Однак, через гостроту, що містилася в його словах, Еріка мимоволі обернула голову.

– ...Ти зможеш перемогти?

Еріка досі не знала, що золотоокий маг, з рудим волоссям це Ліна. Однак лише від вчорашнього бою проти Паразита, вона зрозуміла, що Ліна неймовірний оператор.

– Перемога чи поразка, це питання вдачі. Перш за все, не гарантія, що Ліна щось вчинить.

– Але ти не стримуватимешся.

– Ну.

Тон Тацуї був надто спокійним, але натомість він окреслив його серйозність. Що до тих, хто їх ще чув, Мікіхіко стиснувся, а Мідзукі явно злякалася. Однак, ставлення Тацуї здавалося було сприятливим для Еріки і її настрій повністю покращився.

◇ ◇ ◇

Того ж дня Ліна, що була відсутня в школі, відчула дискомфорт, що можна сказати відчувала в перше в житі.

Говорячи по приниження, коли вона проходила ретельний обшук тіла, коли її запрошували на чай до президента, вона терпіла приниження як жінка, але даний дискомфорт, слухань в посольстві USNA, цілком можна було з ним порівняти.

– ...Отже, хтось хто може бути Сіріусом серед зірок, не змогла протистояти учням старшої школи й підозрюваного забрали.

До горла підійшло виправдання, що Мікаела Хонґо не відібрали, бо вона самознищилась, але знаючи що інспектора це не хвилює, Ліна мовчки схилила голову.

– Мало того, підозрюваний - технік, що мешкав у сусідній кімнаті. І ви не помітили ніяких ознак, хоча у вас був місяць.

Цього разу Ліні хотілося знову заперечити, чи не ви ті, хто призначив «підозрюваного» в оперативники. ...Вона розуміла, що не може сказати цього, тому вона зазнала ще більшого стресу.

Крім того, неприємності тривали. Яким би талановитим магом вона не була, вона все ж майор-підліток. Багато хто, серед військових USNA, заздрить молодості Ліни. І найбільше, це були військові бюрократи, далекі від реального бою, і зараз чоловіки перед нею були типовими представниками, що не знали реальних бойових дій (чомусь до інспекторів не обрали жінок).

Серйозно думаючи, що смішно злитися на ці безглузді слова, Ліна просто пропускала це повз вуха.

– До речі, чи пройшли ви ретельний медичний огляд? У вас було кілька прямих контактів із зараженими людьми. Певно, слід одразу перевірити чи не має якихось слідів на тілі. Якщо ви ще цього не зробили, слід зробити це зараз.

Як і очікувалося, ці зухвалі слова, швидше, у даній ситуації, правильно вважати сексуальним домаганням, Ліна не могла не обуритись. Даного ворога називали «вампіром» заради зручності, але вони ніколи не залишали слідів на тілі. Вона була вражена, що вони сидять тут з цими нахабними обличчями, навіть не читаючи доповіді, мало того, зараз ці чоловіки хочуть її роздягти!

– Це було б занадто грубо стосовно майора.

Саме це своєчасне підкріплення дозволило їй зупинитися на межі спалаху. Це допомогло Ліні зберегти свою репутацію (не лише репутацію) «молодої», але крутої та вдумливої.

– Полковник Баланс?

Було більше двох членів комісії, що хотіли нагримати на жінку, що раптово увірвалася на балаган, названий слуханими. Однак в комітеті не знайшлося героя що зміг би обуритися такому вчинку, після того, як впізнав її.

Звали її Вірджинія Баланс. Враховуючи організаційну структуру Зірок, могло здатися що це кодове ім’я (терези діви15), але це справжнє ім’я. Лише днями вона мала була прожити останній день тридцяти років, але була зухвалою старшою сестрою, по якій цього не скажеш.

Однак її побоювалися не через звання полковника чи молоду зовнішність. Якщо в першу чергу зважати на звання, то більш ніж половина військових бюрократів, що тут зібралися, мали досвід допиту військових генералів.

Членів комісії (якщо ввічливо) стримувала її посада.

Перший заступник директора Бюро внутрішньої інспекції, Департаменту Розвідки, Об’єднаного комітету Начальників Штабів USNA.

Після приєднання армії Канади та її реорганізації, вона стала другим номером в Бюро внутрішньої інспекції, яке стежить за таємними операціями не лише військових, але й інших структур. Такими були повноваження полковника Баланс.

Зважаючи на характер місії, не дивно що вона була тут, більш підозріло, що її не було з самого початку. Через її посаду та становище, просто не можливо щоб інші члени комітету не знали, що вона прибула до Японії для цього розслідування.

Лише за те, що вона раптово увійшла, винуватити її було не можливо.

– Вибачте, дозволите говорити вільно?

Оглянувши інспекторів, що немов жирафи, сиділи на найвищих місцях, зауважила полковник, при цьому лиш її слова були ввічливими.

– Т-так, дозволяємо?

– Дуже вам дякую. Чому мене не долучили з самого початку, я запитаю пізніше.

Половина інспекторів виглядали переляканими, але полковник Баланс перевела погляд на Ліну.

На даний час, я вважаю, що завдання, покладене на майора Сіріус, не доцільне з огляду на її обов’язки та здібності, то ж покладати на неї відповідальність теж є не доцільним.

В кімнаті піднявся шурхіт. Причина, чому вони не викликали полковника на це слухання, полягала в тому, що члени комітету побоювалися знаходитися поряд з такою, як вона, знайомою з військовою адміністрацією, та командуванням, і показати свою недбалість в її присутності. Деякі замислювалися чи не підтримуватиме вона Ліну, через жіночу солідарність. Але для них було не сподіванкою, що вона підтримала її настільки прямо.

– Але крім відповідальності, факт, що хтось, хто обіймати посаду командувача Зірок, програв в магічній битві викликає тривогу. «Сіріус» - найсильніший маг в нашій армії.

Ліна міцно стисла кулаки. Полковник Баланс вказала на те, що Ліну хвилювало найбільше. Їй було настільки прикро, що вона почала скреготіти зубами.

– Майор Сіріус, звісно, хотіла б помститися. Вірно, майор.

– Так точно!

Кивнувши на відповідь Ліни, полковник повернула очі на подіум.

– Я вважаю, що майор Сіріус повинна продовжувати свою нинішню місію. Одночасно, ми запропонуємо підняти рівень місцевої підтримки до найвищого рівня.

– Що саме означає найвищий рівень підтримки?

Запитав полковник, один з членів комітету. Полковник Баланс відповіла безстрашною посмішкою.

– Щоб перевірити місцевих військовослужбовців, я буду переведена до Токіо.

Шум, що виник цього разу, не зникав.

– Крім того, ми вже зв’язалися з директором і у нас вже є дозвіл на використання «Бріонак».

Шум перетворився на гудіння..

– Полковник, це правда?

Вираз Ліни говорив «неймовірно».

– Правда.

Посміхнувшись на питання, що могло видатися не по званню, полковник додала.

— Я його прихопила.

Вийшовши із зали де проходило слухання, Ліна побачила Сильвію, що чекала на неї.

– Сільві, де ти пропадала? Я була у скрутному становищі.

Минув майже день з того часу, як Ліна бачила Сильвію в останнє. Вчора, коли вона благополучно повернулася з Першої старшої школи, Сильві чомусь не з’явилася в квартирі чи на секретній базі.

Можливо, через стрес, який вона отримала на слухані, тон Ліни був трохи роздратований. Але, свого роду, це був веселий дружній жарт і Сильвія зазвичай засміялася б у відповідь. Але Сильвія сприйняла скарги Ліни з серйозним обличчям і виправивши поставу, вибачилась загадковим голосом «Мені дуже жаль».

– Е, Сільві? Не варто, я ж не серйозно.

— Я знаю що ти несерйозно. Але я повинна вибачитися перед Ліною.

Зрозумівши, що розмова, ймовірно, буде серйозною, Ліна нахмурилась.

– Якби я вичислила Мію раніше, Ліна не потрапила б у таку ситуацію.

Сказати, що це зовсім не так, було б занадто. Вчора вона потрапила у вороже оточення. І Ліна розуміла, що не може заперечити її слова.

– Я не змогла виконати свої обов’язки з забезпечення підтримки у цій місії. Прошу вибачення головнокомандувач.

– Що сталося, Сільві. Ти ніби прощаєшся.

– Головнокомандувач.

Ліна перервала слова Сильвії, переставши називати її на ім’я.

– Від Об’єднаних начальників надійшов наказ про повернення. Минулої ночі в мені виявили ризик зараження і вирішено провести детальне обстеження у нас в країні.

– Це ж дурість! Це ж не мутація, викликана вірусом! Сучасною медициною неможливо виявити навіть інфекцію до мутації!

– Саме тому, Майоре.

– Полковник?!

Саме полковник, що розібралася проблемою Ліни раніше, озвалася ззаду, щоб заспокоїти схвильовану Ліну.

– Вибачте. Я не мала наміру підслуховувати.

– Ні, це ми стояли та розмовляли в такому місці.

– Ось як.

Широко усміхнувшись Ліні, що відповіла найкраще, для знервованого стану, Баланс знову стала серйозною і відповіла на попереднє запитання Ліни.

– Що стосується лікування лейтенанта Меркурій, як і сказала Сіріус, наразі не має способу визначити інфекцію, перш ніж вона мутує. Іншими словами, не можна визначити, що прапорщик не заражена.

– Тоді і я!

– Вірно. Немає гарантії, що майор не заражена. Але якщо майор піде проти армії, військо зазнає великої шкоди. Тому, повернути майора до дому не можливо, доки не з’ясується, що ви не заражені.

Обличчя Ліни зблідло. Це було рівнозначно декларації про висилку, зараз не можливо визначити осіб якими оволодів паразит. Вона була переконана. Це одна з причин того, чому Баланс наполягала, щоб Ліна продовжувала свою Місію.

– І навпаки, якщо Меркурій зрадить армію як вампір, враховуючи її навички, існує небезпека, що конфіденційна інформація просочиться до іншої країни. Тому їй потрібно негайно повернутися до дому.

Це були розумні слова. Навіть якщо емоційно вона цьому опиралася, якщо дотримуватися логіки солдата, вона повинна це прийняти.

– Тому. Я знайду когось іншого вам на підтримку.

– Ні, не потрібно.

Хоча пропозиція Баланс базувалася на необхідності, очевидно, вона також демонструвала добру волю. Але Ліна відмовилася.

– Життя з помічником означає, що ця особа також підозрюватиметься у зараженні. На щастя, японські квартири обладнані всіма зручностями, необхідними для проживання на самоті.

– Зрозуміло. Якщо ви так хочете, я все влаштую.

– Так.

Після того як вони віддали честь Балансу, Сильвія дивилася на Ліну, усміхаючись зі сльозами на очах

– Головнокомандувач.

– Сільві, будь ласка, припини говорити так формально. Прошу називай мене Ліна, як і раніше.

– ...Так. Ліна, мені трохи страшно залишати таку соню, як ти.

– Це перебільшення! По-перше, хіба не лише позавчора я проспала.

Цього разу Сильвія посміхнулася без сліз дивлячись на киплячу Ліну.

– Ліна не може бути заражена. Наш Сіріус не настільки вразлива, тим більше проти такого монстра, як Паразит.

– ...Звісно. Я не піддамся Паразиту. Наступного разу, зустрівшись з ним, я перетворю його в прах.

– Правильно. Тож, будь ласка, закінчіть свою місію, по швидше і повертайтесь до штабу, головнокомандувачу.

Побачивши в очах Сильвії посмішку, коли та віддала честь, Ліна відповіла тим же жестом з абсолютною впевненістю.

◇ ◇ ◇

Куроба Міцуру, що був у відряджені в Йокогамі, крутив головою, сидячи за робочим столом, коли в номері задзвонив телефон. Він не казав своєму діловому партнеру, що зупинився тут. Йому не потрібно було повідомляти своє місце знаходження, оскільки завжди можна зв’язатися мобільним телефоном. З тієї ж причини, не варто чекати дзвінка від родичів, стаціонарним телефоном. Якщо це пов’язано з таємною роботою, номер телефону на ресепшені не отримати.

– Ало, слухаю.

Але він не думав, що є необхідність прикидатися відсутнім. На всяк випадок, він відповів лише через голосовий зв’язок, не називаючи свого імені.

– Пан Міцуру, ви зараз вільні?

Як тільки він почув голос зі слухавки, його хребет відчув нервове напруження.

– Пані Мая... Навіть якщо й ні, це не має значення.

У нього було достатньо самоконтролю, щоб в голосі не було напруги перед головою Йотсуба, насправді цього варто було очікувати, від керівника інформаційної мережі Йотсуба. Мая двоюрідна старша сестра Міцуру. Його мати - сестра попереднього глави Йотсуба, син наступний кандидат на главу Йотсуба. У строгому розумінні, у Йотсуби не було прямого нащадка, але за загальними стандартами, Міцуру був дуже близьким до прямого нащадка. Але через глибокий кровний зв’язок, Міцуру добре знав наскільки жахлива Мая.

Питання чому вона скористалась телефоном готелю, негайно отримало відповідь. Цей готель, як і FLT, керується компанією, в якій домінує Йотсуба. Міцуру також використовував кімнату з секретним трюком, для людей з Йотсуби. Швидше, це він шкодував, що не здогадався що дзвінок від голови дому.

Звичайно, цього його голос також не видав.

– Ви поспішаєте? Будь ласка, не соромтесь, просіть що завгодно.

– Гей, пан Міцуру... Навіщо такий награний тон?

– О, моя прекрасна двоюрідна сестра. Мене печалить, що ви назвали мій тон награний. Я завжди серйозний.

З трубки почулося втомлене зітхання. Ця страшна кузина несподівано доброзичлива. Зазвичай вона б дотримувалася ділового тону. Під час цієї розмови, Міцуру повністю заспокоївся. Хоча це могла бути хитрість двоюрідної сестри, та Міцуру знав, що довгі роздуми ніякої користі не дадуть.

– Перейдімо до основної теми... Пан Міцуру, ви завершили з ідентифікацією носіїв паразита?

Міцуру зрозумів, що його обличчя напружилось. Без усіляких хитрощів, це була його справжня робота. Первісна роль Куроби. Міцуру це розумів. Тому він не став ходити колами й не мав причин не відповісти.

– Загалом їх дванадцять. З чотирма розібрались американські військові, одного учора знищили пані Міюкі та пан Тацуя, тому їх залишилося лише сім. Їх місцезнаходження також визначено.

– Як завжди швидко спрацьовано. Як і очікувалося від пана Міцуру.

– Що ж, цього разу, Саєгуса та Чіба старанно працювали, щоб привернути увагу. Це позбавило від потреби виманювати їх.

– Це ваша скромність.

Міцуру не заперечив цього. Його слова були скромністю, як і сказала Мая. Однак це було «ковзання на межі», оскільки вони визначили сім останніх цілей лише минулої ночі.

– Насправді, сьогодні вранці ми отримали нагадування від клієнта. Більше не варто Токіо терпіти нечистого монстра.

– Це важко. Токіо ж не входить до юрисдикції Йотсуби.

Нахмурене обличчя Міцуру не було грою. З вище названої причини, пересування пішаків по Токіо вимагало багато нервів.

– Я здогадуюсь, що того пана також підганяють з його боку. Ну ось така ситуація, тому, будь ласка, завдайте останнього удару.

– Який саме удар ви маєте на увазі?

Обережним тоном запитав Міцуру. Якщо він тут помилиться, його змусять працювати понаднормово.

– Ліквідуйте усіх носіїв.

Тон Маї був надзвичайно відвертим. Вона не подавила своїх емоцій і не проявила жодної ознаки жорстокості. Голос голови Йотсуби був, якщо так доречно сказати, неймовірно повсякденним.

– Не піймати, вірно?

– Так, знищити.

– Але коли нинішній носій помирає, паразит ніби відділяється у пошуках іншого господаря. Щоб знайти нового носія, знадобиться певний час...

– Це не проблема. Як паразит відділяється від мертвого носія? Як далеко він може переміщатися у формі інформаційного тіла? Скільки часу займе інтеграція з новим носієм і через скільки часу почне рухатися?

– Постежити та повідомити про це?

– Можливо, це будуть цінні дані. Ви можете це зробити?

Тримаючи слухавку, не зважаючи на голосовий дзвінок, Міцуру низько вклонився.

– Як накажете.

– Будь ласка, повідомте, коли закінчите з ліквідацією.

– Я планую встигнути до після завтра.

– Добре. Тоді, дякую вам.

Підтвердивши накази, Міцуру повісив слухавку.

◇ ◇ ◇

Зібрав мисленнєві частки в долоні та стиснув їх.

Це була звичайна сцена при використанні «Переривання техніки».

При звичайному Перериванні техніки удар мисленнєвих часток наноситься по розгорнутій послідовності активації чи магічній послідовності, що активується. Однак, зараз Тацуя шукав спосіб не прицілюватися та вистрілити в інформаційне тіло, що проникає в реальний світ, та дію на інформаційне тіло на рівні інформації.

Спосіб прямо атакувати тіло паразита, що плаває в морі інформації.

Він розтиснув руку.

Не ставши виставляти руку в перед.

Рух на доповнення відображення фізичного напрямку є вагомою перешкодою. У інформаційному вимірі немає векторів руху. Якщо щось визначене як існуюче, воно існує.

Випущена Тацуєю маса мисленнєвих часток з’явилася в інформаційному вимірі - Ідеї, щоб заблокувати відокремлене інформаційне тіло цілі, свого роду Шикіґамі.

У фізичному вимірі множина речовин одночасно не може існувати на одних координатах.

Але в інформації такого обмеження не має. У інформаційного тіла, в інформаційному вимірі, не має фізичного обмеження на розміщення. Звільнені Тацуєю зі стиснутого стану за «координатами», мисленнєві частки, що перекрили ізольоване інформаційне тіло, розсіялися і зникли без жодного впливу на ізольоване інформаційне тіло.

– Хех...

Поруч з Міюкі, що з занепокоєним виразом дивилася на Тацую, котрий висловив свій жаль, міцно стиснувши зуби, Якумо, що допомагав контролюючи ціль, заговорив, як завжди, легковажним тоном.

– Як і очікувалося, для тебе це теж важко. Ну для тих хто не може, не вважливо як, це такий навик, який не можливо виробити, навіть якщо постаратися.

Міюкі кинула на нього грізний погляд, з наміром вбити.

Не варто говорити, що як і очікувалося, вираз Якумо не змінився. Однак, здавалося, що на скроні пробіг холодний піт.

– Пройшло лише три дні, як ми почали практикувати атаку інформаційного виміру, тож я не думаю, що взагалі немає можливості.

Міюкі досі суворо дивилася на Якумо, що поквапився виправити ситуацію.

– Майстре, будь ласка, продовжимо.

Однак, Тацуя попросив продовжити тренування й увага Міюкі переключилася на брата.

Лише тиждень з дня, коли Паразит вторгся на територію школи і все закінчилося гірким результатом. Тацуя попросив Якумо потренуватися наступного ранку, а сьогодні восьмий день.

Всупереч словам Якумо, у ці два-три дні, Тацуя вкотре усвідомив межу таланту. За три дні він зміг вразити сайоновою кулею ціль в інформаційному вимірі, що для пересічного оператора, було б великим прогресом. Однак Тацуя від початку міг розпізнати інформаційні тіла, що плавали в Ідеї. У порівняні з посередніми практиками, він мав велику перевагу. Однак, той факт, що він досі не міг поцілити кулею мисленнєвих часток по цілі, не заслуговував високої оцінки.

– Що ж, є ситуації в яких про придатність можна судити лише з результату. Техніка це також те, що неможна зробити сьогодні, а не що раптом можна буде робити завтра.

Висловив втішливі слова Якумо, помітивши розчарування, що виникло у Тацуї.

– Однак, також факт, що ми не можемо чекати «колись».

Звичайно він не збирався зупинятися лише на втішливих словах.

– Ти знаєш, куди прицілюватися, тому думаю, що є якийсь спосіб, щоб створити інший спосіб атаки.

Почувши це, незважаючи, що це грубо, Тацуя гірко усміхнувся.

– Не так просто розробити нову магію. Визнаю, я застряг, але ви занадто переоцінюєте це.

– Справді? Ти безумовно невмілий в одному аспекті, але маєш надзвичайний талант у вдосконалені та розробці методик. Не думаю, що це гарна ідея звужувати свої можливості.

– Вірно, старший брате!

Цього разу Міюкі заохочувала Тацую, що все ще не збадьорився.

– Якщо це старший брат, ви можете втілити в життя чудову ідею, яка немислима для інших.

...Ні, вона навіть підтвердила минуле заохочення. Слова Міюкі навіть не мали форму здогадки.

– Хоча це і є самовпевнено, але думаю, що не слід відмовлятися відразу від обох. Хіба не було б чудово, якби ми могли паралельно працювати над розробкою нової магії, прямою атакою з боку Переривання техніки, як перший захід, чи не так?

Якби це сказала Міюкі, Тацуя відхилив це словами «не кажи божевільного». А може просто віджартувався «хочеш, щоб я помер від перевтоми».

Але перед безнадійним, нерозумним і впевненим поглядом Міюкі, Тацуя не міг відповісти «я не можу» чи «неможливо».

◇ ◇ ◇

Не лише Тацуя та Ліна рухалися в очікуванні помсти. Еріка, Мікіхіко, Маюмі та Катсуто почали рух до реваншу - не проти людей, а проти загрози вампірів, на початку лютого дві тисячі дев’яносто шостого року з того боку Тихого океану надійшли погані новини.

– Старший брате, це!..

Тацуя та його сестра дізналися про це по телевізору за сніданком. Новина прозвучала настільки вчасно, ніби чекали коли в Японії настане ранок, це було настільки шокуюче, що Тацуя втратив дар мови.

– ...Це ж та історія, яку розповідала Шізуку, вірно?

– ...Думаю це спрощений варіант.

Нарешті відновивши здатність говорити, гірким голосом відповів Тацуя.

Новина була подана у формі анонімного витоку від урядовця.

Зміст був наступним.

Тридцять першого жовтня уряд наказав військовим магам розробити засоби протидії секретній японській зброї, що використовувалася на північному узбережжі Корейського півострова. Маги проігнорували попередження науковців і запустили, в Національній лабораторії прискорення часток в Далласі, експеримент з генерації мікро чорної діри. Це створило діру в міжвимірній стіні і викликало демона з іншого виміру.

Маги намагалися протидіяти таємній зброї японців, використовуючи демонів.

Однак вони не змогли їх контролювати та були захоплені. Особистість вампірів, яких розшукували на вулицях в кінці минулого року, це військові маги якими оволодів демон, тож за жертви потрійну відповідальність несуть військові.

По-перше, вони не зупинили магів, що провели небезпечний експеримент.

По-друге, вони не змогли здійснити експеримент, що, як вони знали, був дуже ризикованим.

По-третє, хоч в позбавлений волі, та військовий маг, завдав шкоди громадянам.

Першою причиною цього скандалу, було те, що військові не змогли контролювати мага. Невже використання магії, над природньої сили, що є дуже потужною, але не відомо коли втратить контроль, насправді в інтересах держави. Нам потрібно обдумати це ще раз.

– Як майстерно загорнута новина...

– Тож, зрештою?

– Реальна мета, це дискримінація магів.

Гіркий голос Тацуї, що відповідав стривоженій Міюкі, скоріше був тривожним, ніж стурбованим.

В основі схоже, на гуманізм... Оскільки основна маса населення не маги, навіть не потрібно замислюватися, кого підтримають ЗМІ. Важливішим є джерело інформації.

Тацуя потягнувся до телефону, але зупинився.

«Кому він намагався зателефонувати?» Серед багатьох кандидатів, перед Міюкі сплило обличчя, того хто не обов’язково є союзником.

◇ ◇ ◇

Від бомби, що раптом вибухнула, а точніше кажучи, скандалу, у Ліни розболілася голова і це не метафора. І вона не прикидалася що в неї болить голова.

Насправді вона думала що не варто йти до школи, тай вона є стовідсотково бойовим активом і не зможе нічого зробити для заспокоєння ситуації, тай сама полковник Баланс наказала «поводитися як завжди».

Вона не могла ослухатися наказу прямого начальства. Тримаючись за пульсуючу голову, Ліна пройшла через турнікет станції «Перша старша школа». За ним пряма дорога до шкільних воріт.

– Доброго ранку, Ліна.

Побачивши силует перед нею, Ліна забула про головний біль, повернулася на підборах і збиралася втекти, як кролик.

– Що ти робиш, збираєшся втекти, зустрівши когось?

– А-ха-ха-ха...

Втеча Ліни провалилася всього за три кроки.

Тому що біля білетного кіоску вартувала Міюкі.

Бачачи посмішку своєї однокласниці, Ліні тільки залишалося, що посміхнутися і спробувати знайти виправдання. ...Хоч це не мало особливого сенсу.

– Ну добре. Ні, не дуже добре, даремно витрачати час, бо запізнимося. У мене є питання. Поговорімо під час руху

– ...Поговорити про що?

Єдина причина бути настороженою і все-таки заспокоїтися, полягала в тому, що в неї були власні причини не піднімати шуму в таких місцях. За їхнє коротке знайомство Тацуя вже зрозумів, що вона не дуже терпляча, тому відразу перейшов до справи.

– Ти бачила новини сьогодні вранці.

– ...Бачила. Хоч і не бажала.

Незадоволено відповіла Ліна.

– Наскільки це правдиво.

Ліна, наскільки могла, повинна була чесно відповідати на питання Тацуї. Але вона відчувала, що хоче жалітися і почала звільняти стрес, радісно усвідомлюючи, що вони знають її й тепер не потрібно ховатися.

– Всі ключові моменти брехня!

Як і очікувалося, вона говорила пошепки, але голос був жвавим.

– Повідомили лише поверхневі факти, це ще гірше! Типове маніпулювання інформацією!

– Знову маніпулюють громадською думою?

Не до кінця зрозумівши ставлення Тацуї, Ліна схилила голову.

– Тобто? Маніпулювання громадською думкою?

– Нічого, просто здогадка. Так, лише поверхнева інформація правдива?

– ...Саме так!

Вказали на те, нащо вона не хотіла наголошувати, на кілька секунд Ліна забула сумніви та відкинула не бажання.

– Але ці дані були б конфіденційними. Думаю стороннім їх важко дістати.

– …Можливо, «Сім мудреців».

– Сім мудреців? Вони ж не мають нічого спільного з Семи Мудрецями з Греції?

– Є організація під назвою «The Seven Sages». Особистості не відомі.

На цих словах Ліни, Тацуя не зміг приховати здивування.

– Ви не знаєте їх особистості? Організації на теренах USNA? Хіба таке можливо?

– Так і є! Як це не сумно!

Вираз Ліни був дійсно сумним.

– Назва організації «Сім Мудреців», також надійшла з їх нього боку. Ми лише знаємо, що, нібито, є сім керівників, що звуться Мудрецями.

– Мудрець... В цьому є певна суть.

Ось чому я сказала, що ми не знаємо, хто вони!

– Спокійно Ліна. Не кидайся на брата.

– Що, я…

Через вибіркову сліпоту Міюкі, чи її не вміння читати атмосферу, Ліна ледь не вибухнула «Що за чорт!», «Я не права?!», але декілька разів глибоко зітхнувши, їй вдалося уникнути поведінки, що привернула б увагу.

– ...Ти не повинна хвилюватися, якщо програєш, Ангеліно. Міюкі дивна. Якщо зважати на кожне слово цієї дівки з комплексом брата, це ніколи не закінчиться. Не хвилюйся це комплекс братика, не хвилюйся про цей комплекс братика, не хвилюйся про комплекс братика...

На щастя, ніхто не почув тих слів, що вона, як мантру, бурмотіла собі підніс, щоб заспокоїтися.

– Ліна?

– Е? – Вибачте. Що?..

Тацуя покликав її на ім’я, тому вона поспіхом повернулася до реальності.

– Ці Сім Мудреців, напевно, пов’язані з Гуманістами.

Трохи подумавши, крокуючи поряд з Тацуєю, Ліна похитала головою.

– Я не можу заперечити на всі сто відсотків, але, напевно, ні. Наскільки нам відомо з попереднього досвіду, Сім Мудреців - це організація, що немає нічого спільного з ідеологією чи фанатизмом.

– Не беручи до уваги фанатизм, хіба існує організація, яка немає нічого спільного з ідеологією?

– ...Я погано висловилася. У них немає ідеології, у звичайному розумінні. На думку наших профайлерів, вони ефемерні та не розважливі. Думка про дотримання конкретної ідеології не відповідає їхньому іміджу. Перш за все, Сім Мудреців співпрацювали з нами. Хоч лише в односторонньому порядку.

Коли Ліна додала, саме тоді стала відома назва Сім Мудреців, Тацуя кивнув. Безумовно, їх образ думки відрізняється від Гуманістів.

– І наостанок, дозволь запитати ще одне.

До шкільних воріт залишилася ще деяка відстань, але Тацуя повідомив що допит завершується.

– …Що.

Почувши більш серйозний тон, ніж раніше, Ліна насторожилася ще більше.

– Виклик Паразита в цей світ, очікуваний результат?

– Ні.

Коли Тацуя запитав, Ліна відповіла не задумуючись.

– Якщо ти серйозно, Тацуя, я розгніваюся.

З урахуванням сказаного, Ліна вже була досить розлючена. Прямо зараз, її гнів був направлений не лише на Тацую.

– Я вже покарала чотирьох «інфікованих людей». Якщо це результат чиєїсь змови, я цього не пробачу.

◇ ◇ ◇

DD - посередній на вигляд, білий чоловік у віці сорока років, з каштановим волоссям і карими очима. Його справжнє ім’я Дональд Дуглас, але мало хто називав його «містер Дуглас». З раннього віку з дружнім ставленням, або гірше, без поваги, його називали лише «Ді Ді». Його колеги та сусіди вважали його посередньою людиною з не негативними та не позитивними рисами.

Три місяці тому DD був робітником компанії з обслуговування будинків в Далласі. Він був випускником технікуму з відмінними оцінками, але через пару невдалих збігів (на його власну думку) він не міг влаштуватися на роботу, яка б задовольнила його самооцінку, тож, поки не одружився, він багато разів змінював роботу.

DD досі був не задоволений своїм положенням робітника. Попри те що він був Синім комірцем, посідав відповідальну посаду в компанії, і не зважаючи на зарплату, заробляв розумну суму на життя. Його рівень життя - середньостатистичний для громадянина колишніх Сполучених штатів. Можна сказати, вище, ніж середній рівень в USNA, включаючи Центральноамериканський регіон. Але він вважав, що для нього є краща робота.

Проте, після одруження він забув про свої амбіції, віддаючи пріоритет своїй сім’ї. Нажаль, дітьми його не благословили, але шлюб був хорошим. Він продовжував бути хорошим чоловіком для своєї дружини. Та, можливо, він занадто сильно само обмежував себе. Якби він міг бути більш чесним зі своїми амбіціями, можливо, того дня не був би захоплений демоном.

У день експерименту з мікро чорною дірою він оглядав розподільний щит на зовнішній стіні будівлі, що прилягає до лінійного прискорювача часток, і дивився на експериментальне обладнання з тугою. Не задоволені амбіції, закладені в його серці, змінили його форму на чисте захоплення і наповнили його серце. Але це, мабуть, було тимчасовою слабкістю. Після роботи DD, повинен був мати можливість повернутися до свого образу хорошого чоловіка, після повернення додому. ...Якби ним не заволодів Паразит.

Того дня він став вампіром. Потенційний екстрасенс, асимілювавшись з Паразитом, він пробудив Силу гіпнозу. Цією силою він обдурив дружину і за власною волею прибув до Японії.

Здатність DD, гіпнотичне навіювання, недуже потужна. Він не міг навіяти щось, що суперечить здоровому глузду, або протистоїть глибоко вкоріненим переконанням, моралі чи релігійним установкам. Установкою для дружини була «Довгострокове відрядження до Японії».

Однак, навіть у межах здорового глузду та моралі, можуть бути застосовані навіть не природні установки. Наприклад, було легко зняти кімнату без перевірок, оскільки агент з нерухомості вважав, що у нього є необхідні документи. Він забезпечив житлом своїх побратимів (включаючи себе), яких не командирував військовий департамент USNA. Також DD використовував здоровий глузд, що монстрів не існує, щоб стерти пам’ять свідків, приховуючи діяльність своїх побратимів.

Але, тиждень тому, побратими, що проводили основну діяльність, послідовно втрачали своїх носіїв, тому вони вирішили переїхати. Втручаючись у свідомість військовослужбовців USNA, щоб їхні колеги могли уникати медичних оглядів, пересуваючи їх в кінець черги, у вільний час він зв’язувався з побратимами, що дезертирували з армії та втекли з батьківщини, та прибули до Японії, влаштовуючи наступне укриття.

Знаходячись у квартирі, де закінчив спаковувати багаж, DD зв›язався з побратимами.

«До переїзду готові?»

На питання, що DD направив до внутрішньої частини свідомості, повернулася позитивна думка. Мабуть, навіть якщо існує інтелектуал, здатний читати думки, скоріш за все, він почує лише бджолине гудіння. Незалежно від способу спілкування, лише DD спілкувався людською мовою. Для спілкування Паразити не використовували слів. По-перше, вони поділяли одну свідомість. Їм не потрібно задумуватися, що робити далі. Зараз, коли побратими, які відповідали за когнітивне мислення, були позбавлені носіїв, DD був основною свідомістю - відповідальним за людську логіку мислення.

«Тоді ми вирушаємо завтра вранці. Не викликайте підозр і не привертайте зайвої уваги».

«...»

«Зараз близько півночі. Рухатися зараз занадто ризиковано».

Думка, що повернулася була такою - три позитивні, дві негативні. І одна агонія.

– Що сталося?!

Несподівано підскочив і закричав власним голосом DD. Його «голос» неодмінно дійшов до друзів через орган, що формує свідомість, утворений на задній частині брів.

Однак єдине, що повернулося, це нескінчений потік передсмертної агонії. Майже в той же час, воля побратимів швидко зникала.

Нарахувавши чотири смерті, DD відчув дискомфорт у грудях.

Запанікувавши він поглянув вниз на груди.

В області серця застрягло щось чорне, схоже, на голку. Якщо придивитися уважніше, це аксесуар, що називають шпилькою для стікерів. Кінчик голки, пройшов крізь одяг, ледь пробивши шкіру, кров не йшла.

DD рефлекторно намагався швидко витягти шпильку, раніше ніж подумав «Як тут застрягла ця шпилька».

Але, як і очікувалося, його рука не рухалася. Відразу після того, як DD усвідомив, що шпилька застрягла, по всьому тілу протік сильний біль, що не дозволив йому підтримувати нормальний стан.

Біль пронизав серце, а тіло перестало функціонувати назавжди.

Причиною смерті був шок. У свідоцтві про смерть було сказано, «зупинка серця через струс мозку».

До самого кінця DD не помітив чорної фігури, що стояла перед ним.

– Дві секунди... Доволі важко впоратися з дядечком.

Підібравши шпильку для стікерів, що впала на підлогу, пробурмотів собі підніс Куроба Міцуру.

Магія, яка знищила Вампіра - це оригінальна магія, створена Міцуру. Його магія, яка отримала назву «Отруйна бджола» - це магія психологічного втручання, що посилює біль, сприйняту цілю, нескінченно, поки не настане смерть. За своєю суттю не можливо, що маг, який володіє високою стійкістю до болю, нейтралізує її протилежною магією, до того, як буде вбитий шоком, і що вона не вплине на супротивників, які можуть блокувати біль. За смертельністю вона значно поступається «Грім Ріпе», розробленій його дядьком Йотсуба Ґендзо, попереднім главою сім’ї. Бурмотіння, що просочилося від Міцуру, показувало, що він і сам це зрозумів.

Однак не можна сказати що «Отруйна бджола» поступається «Грім Ріпе», як магія.

Найбільша перевага «Отруйної бджоли» полягає в тому, що вона може буквально вбити уколом голки. «Грім Ріпе», це магія, яка потребує засвідчити нанесення ран самостійно. На тілі залишаються рани та розбризкується кров. З іншого боку, «Отруйна бджола» залишає декілька шрамів, що неможливо віднести до жодної з причин смерті. Кожен хто бачить жертву «Отруйної бджоли» має підозрювати отруєння, а потім задуху, але жодного не знайдеться на трупі. «Отруйна бджола» була гарною магією, оскільки була придатна для вбивства.

Ще одна чудова особливість «Отруйної бджоли» в тому, що вона не була унікальною для Міцуру. «Отруйна бджола» відрізняється від багатьох магій психічного втручання тим, що вона створюється не особистою послідовністю активацією, а формалізованою послідовністю. Іншими словами, її можуть використовувати інші маги, крім Міцуру. Звичайно, потрібні здібності, та фактично підрозділ Куроба використовував «Отруйну бджолу», як козир.

– Бос.

Коли його окликнули, Міцуру повільно обернувся. Тримаючи руку на полях м›якого капелюха, поза, очевидно, запозичена з великої кількості старих романів (на думку підлеглих, Міцуру прочитав таких за багато). Однак, награний жест, був досить гарним.

– Усі розпорядження виконані.

– Втрати?

– Жодних.

Почувши відповідь свого підлеглого, Міцуру задоволено кивнув. Противник протистояв підрозділу розвідки USNA. Йому можна пробачити, що він трохи завищено оцінюватиме своїх підлеглих.

– Це наказ голови дому. Не забудьте прослідкувати за інформаційними тілами, що втекли від господаря. Нічого не поробиш, якщо ми їх все ж втратимо, але слідкуйте, наскільки це можливо.

У відповідь на директиву, видану Міцуру, у підлеглого з›явився тонкий вираз. Таке розкуте і м›яке спілкування, якому бракує суворості до своїх підлеглих, яким з легкістю віддаються розпорядження про масові вбивства, іноді це дуже контрастує з нещадним виразом, коли приймається рішення полишити підлеглого.

Куроба Міцуру - дивна людина.

У нього кілька масок, а справжнє обличчя майже не помітне.

Навіть невідомо, чи є у нього щось, що можна вважати «справжнім обличчям»

Чим довше він служив йому, тим сильніше відчував це.