[2]

[2]

Як тільки брат і сестра разом повечеряли, задзвонив телефон.

До речі, як відомо більшість сучасних телефонів оснащені функцією «відеодзвінків» і серед псевдо критиків існують думки що це вже не телефон а відеофон, та тим не менш, в цю епоху, коли стереоскопічні зображення, отримали широке поширення, їх все ще називають «телефон».

Але повернемося до основної теми.

Міюкі поралася з посудом на кухні.

Насправді вона не була настільки впертою, щоб не скористатися ＨＡＲ, 3Ｈ (Humanoid Home Helpe), що щойно з›явився на ринку в їхньому домі не було. Вони одноголосно відмовилися від встановлення маніпуляторів, що рухатимуться над головами. Тому потрібно вручну переставляти посуд.

«Тіло швидко ослабне, якщо вони лінуватимуться навіть переносити посуд», заявила Міюкі.

Знову ж таки, до основної теми.

Ось чому на дзвінок відповів Тацуя, хоч подібне було рідкістю.

– Давно не бачилися... Ви навмисно?

– ...Я не розумію про що ти... Так минуло чи мало часу, Особливий лейтенант.

Це була знайома людина зі здивованим виразом на обличчі.

– Ми розмовляємо вперше, за два місяці. Однак… Ви назвали засекречене звання, тож ця лінія засекречена. Щоразу дивуюся вашій здатності вклинюватися в цивільні лінії зв’язку.

– Це було не легко. Спеціальний лейтенант, чи не занадто ваша система безпеки сувора, для звичайного будинку?

Останнім часом, дуже висока активність хакерів. На домашньому сервері, досить багато важливої інформації.

– Здається так. Це було небезпечно, нас ледве не виявили.

– Ну, ви самі у цьому винні. Система захисту не активується, поки ви не заглиблюватиметеся в базу даних.

– Це гарний досвід для мого нового комунікатора.

На засмаглому до опіків, від сонця і пороху, обличчі, на екрані, з›явилася пустотлива посмішка.

Від неї у Тацуї з›явилася думка, що за три роки ця людина нітрохи не змінилася.

Відповідно до посади і підрозділу, його повноваження досить важкі, але він не показував і краплини утоми... Розмірковуючи про це Тацуя усвідомив, що його співрозмовник, майор Казама Харунобу, командуючий бригади 1-0-1, окремого батальйону, не любить витрачати час на пусті розмови.

– Майор, у вас до мене якась справа?

– Так, давайте полишимо прелюдії і перейдемо до справи. Це, ж перш за все, офіційний дзвінок.

– Так.

– Сьогодні ми завершили модифікацію «Третього ока», замінивши деякі компоненти більш продуктивними. Тому, я хотів би, щоб ти оновив програмне забезпечення і провів тест продуктивності.

Назва бригади промовляється саме «один нуль один». А не «сто однин».

Це окремий експериментальний, магічний підрозділ, з окремим командуванням, що, в основному спеціалізується на випробувані новітнього військового обладнання.

Рівень його секретності вів на п’ять рівнів вище, ніж у звичайного підрозділу.

Однак, Тацуя, через певні секретні обставини, був членом підрозділу Казами.

– Зрозумів. Прибуду завтра, зранку.

– ...Ну це не настільки терміново, щоб ти пропускав школу.

– Ні, оскільки в наступні вихідні я планую відвідати лабораторію, щоб випробувати новий пристрій.

– Це не мені говорити... Та все ж, вступивши до старшої школи, ти зовсім не живеш студентським життям.

– Мені це не подобається, але нічого не вдієш.

– Правильно... Начальство зайняте, спеціальний лейтенант зайнятий, з цим нічого не вдієш. Тоді, завтра зранку, в звичайному місці. Нажаль я буду відсутній, але я попереджу Санаду.

– Зрозумів вас.

Віддав честь Тацуя, Казама, по той бік екрану, зробив те саме.

Хоч це був не правильне військове салютування, але оскільки він не був на регулярній військовій службі, на це закрили очі.

– Тож, до наступного питання, я чув, що спеціальний лейтенант, став членом команди на Турнірі дев’яти шкіл.

– ...Так

Він дещо вагався перед відповіддю, але вданому випадку те, що це «трохи» тривало менше секунди, заслуговує на похвалу.

Минуло лише три години, як його затвердили членом команди техніків.

Знаючи що марно запитувати, він знизив рівень своєї цікавості і не поцікавився, що до джерела інформації.

– Місце проведення - тренувальна зона у південно-західній області Фудзі. Ну, як завжди, але... Будь обережним, Тацуя.

Звичайна мова Казами стала різкою, та сьогодні вона була надзвичайно різкою.

Це не попередження високопоставленого офіцера, а старого знайомого, оскільки його назвали на ім’я, а не на прізвище чи за псевдонімом; опираючись на дані військової розвідки і контррозвідки, він повідомив не громадськість, а учня старшої школи, без особливого статусу.

Тацуя зосередив свою увагу.

– У відповідній області спостерігається дивний рух. Також, виявлені ознаки незаконних вторгнень.

– Вторгнення до тренувальної зони військових?

– Дійсно, це плачевно. Крім того, в околицях не одноразово були помічені члени міжнародного злочинного синдикату зі Східної Азії. Їх не помічали минулого року. Зважаючи на час, здається вони націлені на Турнір дев’яти шкіл.

«Це ж лише змагання старшокласників», хотів сказати Тацуя, але передумав.

Навіть як що це лише учні старшої школи, у своєму віці вони володіють магічною майстерністю вищого класу, щоб випробувати її.

До прикладу, якщо ви встановите бомбу на церемонії нагородження, країна зазнає значних збитків в людських ресурсах.

– Ви сказали, що це міжнародний злочинний синдикат?

Це не терористична організація, що (прикривається анти-магічною політичною організацією), подібно до «Бланш», яку Тацуя виявив у квітні, якщо це кримінальний синдикат, він не буде вживати самовбивчих заходів, що призведуть до його ліквідації, якщо це не терористи, люди Казами не матимуть потрібних навичок.

Як же він визначив їх особистості?

– Я попросив допомоги у Мібу. Думаю, ви вже знайомі.

– Батько другокурсниці Першої Старшої, Мібу Саяки?

– Точно. Після виходу у відставку, Мібу перейшов до відділу Внутрішніх справ (відділ інформаційної безпеки при Кабінеті Міністрів), нинішня посада - начальник відділу закордонних справ. Спостерігає за міжнародними злочинними організаціями.

– ...Я здивований.

Це не просто слова, Тацуя дійсно був здивований.

Здивований тим, що представник розвідувальної організації, так легко, по телефону розкриває інформацію, без відповідальний військовий; до того ж дивувало те, що він так просто попросив допомоги у відділу інформаційної безпеки, що мають бути нейтральними до політиків і військових, але, за чутками все ж не дуже доброзичливі до військових; але більш за все те, що дочка відповідального за зовнішню розвідку і контр розвідку, була учасником терористичної організації, пов’язаної з міжнародними структурами, хоч і як другорядний член; хоч він не дуже про інформований щодо відділу закордонних справ, але не менш дивувало, що батько, який є його начальником просто закрив на це очі і навіть не був звільнений.

– Кримінальні синдикати і терористичні організації в полі відповідальності різних установ. Секціялізм11 - це хвороба державних агентств.

Абсолютно точно, вгадав думки Тацуя Казама, не тому що добре знав його, а тому, що вмів читати між рядків і гарну інтуїцію.

– Однак, інформація в межах його досвіду заслуговує довіри. Мібу повідомив, що вони сошки гонконгського злочинного синдикату «Безголовий дракон (No Head Dragon)». Мені невідомі їхні цілі, але повідомлю тобі, коли з’явиться додаткова інформація.

– Дуже вам вдячний.

– Хоч завтра не вийде, може зустрінемося на Фудзі.

– Чекатиму з нетерпінням.

– Я теж... Ой, ми щось за говорилися. Нетерплячий новобранець скоро роз›єднає.

Мабуть мережева поліція вже виявила втручання в мережу. Він не міг визначитися хвалити поліцейських чи оплакувати навички підлеглих Казами.

– Передай вітання своєму Майстру.

– Зрозуміло.

– Бувай.

Перед тим, як він встиг відповісти, екран погас.

(Це означало, що йому варто зв’язатися з Майстром...)

«Цікаво, скільки я можу розповісти про поточну інформацію», в думках сплило обличчя вчителя, що був головою монахів, хоч краще йому підходило слово «самозванець» і глибоко зітхнув.

◇ ◇ ◇

– Старший брат, бажаєте чашечку чаю?..

За дверима у вітальню, що він щойно закрив, почувся голос Міюкі.

Мабуть вона чекала на кухні, поки Тацуя завершить розмову, тож нічого не чула.

З самого початку Міюкі мала більші повноваження ніж Тацуя і могла без вагань слухати будь які військові чи дипломатичні таємниці, але сестра ніколи не зловживала цим, щоб втрутитися у справи брата.

Перш ніж вона зову щось сказала, Тацуя пішов до кухні і відкрив двері.

Як і очікувалося, злякано з широко відкритими очима, там стояла Міюкі з тацею в руках, на якій були чайник, чайні чашки і закуски.

– ...Будь ласка, не лякайте мене так. Могли б щось відповісти... Це ж не означає, що старший брат, навмисно рухався без звучно, щоб побачити злякане обличчя Міюкі.

– Вибач, вибач.

Міюкі, надувшись, відвернулася, Тацуя, вибачаючись зі сміхом, узяв у неї тацю.

– Але я не хотів цього. Я подумав, що твої руки зайняті, тому поспішав. Я не можу дозволити, щоб моя мила маленька сестричка носила такі важкі речі.

– ...Я чула подібне сотні, а той дві сотні разів... Мене вам не обдурити.

Вона досі була незадоволена, але кутики її губ трохи розслабилися.

Щоб заспокоїти було достатньо одного простого, ніжного слова старшого брата.

Але Міюкі це не було не приємно.

– Сьогодні чорний чай?

– Так, я придбала гарний листовий чай, я подумала що це гарний привід.

Кивнувши на слова Міюкі, повернувшись до столу, Тацуя підніс чашку до обличчя, вдихаючи аромат.

– Мускатель? Досить рідкий... Напевно важко було дістати?

– Ні, це дійсно випадковість... Щастя старшого брата, найвища похвала для Міюкі.

Повільно зробивши однак ковток, Тацуя посміхнувся, від чого Міюкі посміхнулася від усього серця.

– Так, чай смачний, але це печиво теж доволі апетитне. Міюкі, ти сама його спекла?

– Так... Але виглядає воно не дуже.

– Ні, я взагалі не проти. Дуже смачно.

Засоромившись Міюкі опустила голову, але підняла її, щоб побачити вираз свого брата, що їв печиво, одне за одним, з щасливою посмішкою.

Тацуя не говорив про розмову з Казамою, Міюкі не запитувала.

Тацуя клав до рота печиво зроблене його сестрою, коштуючи чай, отриманий нею з труднощами, Міюкі чаювала, спостерігаючи за задоволеним старшим братом.

◇ ◇ ◇

Немає потреби нагадувати, що Міюкі загально визнаний почесний студент.

Вона не лише талановита, але й старанна.

Крім піклування про старшого брата, вона старанно навчається до пізньої ночі.

Працюючи практично до півночі, вона вимкнула електронно-порошковий дисплей (так званий електронний папір), поклала його в стіл і встала.

Сьогодні, вона ще не втомилася.

Вона знала, що якщо ляже в збудженому стані, ще довго не засне. Це можна було вирішити звуками для сну (пристроєм для сну), але її старший брат не довіряв пристрою, який використовували сімдесят відсотків домогосподарств країни. Міюкі не могла використовувати те, що відкидає її брат.

«Може знову приготувати чаю», подумала Міюкі.

Звісно для старшого брата, що як завжди, сидить до пізньої ночі.

Було важко дістати, такі високо класні речі як Мускатель, але сьогоднішній чай зробив його задоволеним. Хоч вона знала, що бачитиме гарні сни, просто пригадавши ту його посмішку, але якщо побачити її ще раз, або якщо він погладить її по голові, буде не зрівняно.

Вона вже рушила на кухню, але зробивши крок завмерла перед дзеркалом, задумавшись.

Міюкі кивнула і на її обличчі з’явилася пустотлива посмішка.

◇ ◇ ◇

– Старший брат, це Міюкі. Я принесла чашечку чаю.

– Це чудово... Заходь.

Це вже було щоденню рутиною, приносити йому чай або каву, в один і той же час, її старший брат завжди дякував, ніби вибачався, але сьогодні він чекав її, що дивувало.

Проте, було дуже приємно, що він чекав її.

Хвилюючись, як на неї подивиться старший брат, Міюкі спустилася до підвалу, який Тацуя використовував як лабораторію.

– Якраз збирався покликати тебе...

Почав говорити він, але раптово змовк.

Старший брат повернувся, сидячи в кріслі і помітив дещо диявольську посмішку на обличчі, що дивилось на нього, тримаючи тацю в одній руці, Міюкі, підтримуючи поділ спідниці іншою, зробила вишуканий реверанс.

– ...Ах, можливо це костюм для танцю феї?

– Вірно. Вам все відомо, старший брат.

Барвиста міні спідниця складалася з різнобарвних кольорів, що переливалися один в одного, гарно контрастувала з лакованими, щільними, короткими черевичками і легінсами, що підкреслювали чарівність витончених ніжок.

Жилет з отвором на спині, з напівпрозорого, тонкого матеріалу підкреслював тонку талію, всі контури були забезпечені властивостями тканини, а не швами, що дозволило природно підкреслити груди

Під жилеткою сорочка, з таким же візерунком як на легінсах, що щільно повилягала до рук і не заважала рухливості плечової частини. Ні, мабуть це не сорочка і легінси, а суцільний комбінезон. Без жилетки, він схожий на жіночий костюм для фігурного катання.

І широкий обруч, на зразок навушників, з прикріпленим пір’ям, заковував довге волосся.

Цей одяг, що поєднував чудову аеродинаміку і захист грудей, без сумніву ідеально підходив для ілюзорної битви, також відомої, як танець фей, одного з найочікуваніших змагань Турніру дев’яти шкіл.

– Ну, як?

Поставивши тацю на край столу, Міюкі зробила декілька обертів.

Спідниця трохи коливалася, незважаючи що вона була досить короткою, в поєднані з довгим волоссям, що танцювало в повітрі, утворювалося елегантний образ.

– Дуже мило. Тобі дуже личить. Ти гарно підгадала час.

Коли він похвалив її вона зупинилася і, тримаючи поділ обома руками зробила глибокий реверанс.

– Дуже вам дякую?..

Вана стовідсотково знала, що старший брат її похвалить. Тому підготувала лише одну подяку, яку і промовила підчас поклону.

Але вона не зрозуміла його останніх слів, тому додала питальну інтонацію.

Перед тим як поглянути на Тацуя вона випрямила ноги і спину.

Міюкі вже збиралася уточнити, що значить «гарно підгадала час», як зрозуміла, що тут щось не так.

І відразу зрозуміла чому.

Незважаючи на те, що він сидів, очі Тацуї знаходилися на рівні, ніби він стояв поруч.

Поспіхом глянувши в низ, Міюкі затаїла подих.

Там де мало щось бути... Не було навіть стільця.

Тацуя просто сидів у повітрі... Закинувши праву ногу на ліву, нахилившись в перед, впер правий лікоть в коліно.

– Міюкі, я хотів би, щоб ти протестувала цей пристрій.

З посмішкою Тацуя сковзнув до Міюкі. Зупинившись біля неї він випрямив ноги і спину, ніби встаючи зі стільця.

При цьому, його тіло природнім чином повернулося на підлогу.

– ...Магія польоту... Ви завершили пристрій постійного контролю гравітації!

Вона була приголомшена лиш секунду.

Міюкі, майже силою, притягнула руку брата і вигукнула.

– Вітаю, старший брате!

Це була магія, яку Тацуя вивчав довгий час.

Одна з великих загадок чотирьох систем і восьми типів магії першої категорії «Прискорення і маси».

Вона розвинулася з найпростіших надприродних здібностей, у сучасній магії вона найфундаментальніша і найпоширеніша.

Хоч, теоретично, політ можна з легкістю реалізувати в системі «Прискорення і маси», але за офіційними даними магія постійного контролю гравітації не була до сьогодні реалізована, хоч дослідження проводилися з самих зачатків сучасної магії.

Загально прийнятим в сучасній магії було прийнято, що заклинання польоту, про яке сьогодні говорили в кімнаті студентської ради, можливо виконати лише теоретично, але аж ніяк на практиці.

Але тепер, на очах Міюкі, було скасовано один з законів сучасної магії.

– Знову ж таки, старший брат зробив неможливе можливим! Я пишаюся, що стала світком цього історичного досягнення і що є сестрою того, хто його здійснив!

Вона майже повисла на Тацуї, обнявши його правову руку своїми руками, та він ніжно поклав свою ліву руку на праву руку своєї молодшої сестри.

– Дякую, Міюкі. Хоч вони і не збиралися ширяти в небі, але оператори древньої магії вже досягли цього рівня, а цим кроком, ми теж наблизилися до цієї мети.

– В древній магії політ можуть використовувати лише окремі, високо досвідчені маги. Але ж техніку польоту старшого брата, може використовувати кожен, з достатнім рівнем сили, чи не так?

– Це було моєю першочерговою цілю. Міюкі, не допоможеш мені з тестуванням?

– З радістю!

Очі Міюкі засяяли і вона закивала.

Отримавши інструкції, Міюкі поглянула на щойно відрегульований CAD в своїй лівій руці.

Як і CAD Міюкі, цей теж був у вигляді мобільного терміналу.

Але значно менший ніж її CAD, настільки маленький, що точно вміщувався в її долоню.

Єдина подібність, це форма мобільного терміналу.

Це був CAD спеціалізованого типу.

Хоч так, але працювати з ним було надзвичайно легко.

Там була лише кнопка увімкнення, активований, він автоматично, можна сказати, насильно всмоктує мисленнєві частки, щоб підтримувати послідовність активації, доки не вичерпається енергія.

Однак, використання мисленнєвих часток, було на мінімумі.

Основною цілю було зменшення навантаження на користувача.

– Я почну.

Її голос дещо тремтів від напруги, яку вона не змогла приховати.

В роті пересохло.

«Можна радіти, що хоч руки не тремтять», подумала Міюкі.

Навіть якщо тест провалиться, брат не звинувачуватиме її.

Замість цього, старший брат переробить «пристрій польоту», з нуля.

А вона, в жодному разі, не збиралася спричиняти брату проблеми.

CAD активувався.

Навіть нічого не відчувши, вона зрозуміла, що мисленнєві частки висмоктуються з її тіла.

Хоч і так, але об’єм був настільки не значний, що їй довелося сконцентруватися, щоб помітити це.

Лиш на волосину більше, ніж щоденне виділення надлишкових мисленнєвих часток.

Коли вона усвідомила це, послідовність активації вже скопіювалася в зону розрахунків.

Хоч її і попереджали, це на диво маленька послідовність активації.

З обчислювальними здібностями Міюкі, навіть якщо опрацьовувати десяток таких одночасно, місця вистачить.

Хоч і так, в ній були описані всі необхідні елементи.

Міюкі зрозуміла, що вона дуже витончена, ретельно вичищена від зайвого, для максимальної ефективності.

В послідовність активації були введені змінні, почалася побудова магії.

Звісно маг не усвідомлює подібного.

Маги використовують мову, формули або образи, щоб сформувати чіткий образ, що і поміщається у несвідоме.

Роль зони розрахунків полягала в перетворені образу в дані магічного виразу. Змінні в послідовності активації, маг повинен уявляти особливо чітко.

Маги можуть усвідомити послідовність активації, що в нього поміщається і розпізнати магічний вираз, що будується з нього. Проте сам процес побудови магічного виразу напівавтоматичний, який вони не контролюють.

В іншому випадку, з людськими можливостями обробки інформації, не можливо створити інформаційне тіло, достатнє для зміни явища.

Міюкі уявила, що пливе під стелею.

Відразу після цього, сила тяжіння зникла.

Інформація про власну вагу зникла з п’яти чуттів, ілюзія, що її тіло зникло, викликала легку паніку.

Проте більше задоволення заповнило серце Міюкі.

Виявляється, літати в повітрі, це таке задоволення.

Здається вона заздрила астронавтам, що мали подібне задоволення.

В той же час, вона відчувала жалість до них, оскільки вони не можуть відчути ці приємні відчуття, через свій обтяжливий космічний костюм.

Вона хотіла літати в небі, а не в такому тісному підвалі.

– Ну, як? Безперервний виклик послідовності активації не обтяжує?

Голос старшого брата повернув її до реальності.

Міюкі трохи засоромилася, що потонула у задоволені підчас важливого експерименту.

Зараз не час, занурюватися в ненависть до себе.

«Міюкі, ти маєш зібратися», вона подумки насварила себе і відповіла братові.

– Все добре. Я не відчуваю ні головного болю ні утоми.

– Це добре. Гаразд, тоді повільно рухайся горизонтально. Коли звикнеш до цього, збільшуй швидкість і літай як захочеш.

– Зрозуміла.

Як сказав її брат, вона уявила, що рухається повільно і горизонтально.

Побудувала магічний вираз, який змінює вектор тяжіння в горизонтальному напрямку, на основі маленької послідовності активації, яка автоматично конструювалася і копіювалася.

Для безперервної активації послідовності, пристрій для польоту використовував циклічний виклик.

Поки в зону розрахунку не буде завантажено новий образ, вона запрограмована вносити попереднє значення.

Додаючи послідовності активації в дані несистемної магії, що постійно копіює себе на останньому етапі побудови послідовності магії і дозволивши їй перейти в зону розрахунків, при Циклічному виклику можна використовувати одну і ту саму послідовність активації, навіть без CAD; зберігати послідовність активації, на основі якої будується магічна послідовність з постійними значеннями змінних - ось який механізм пристрою польоту.

Великий винахід Тауруса Сілвера - систему циклічного виклику, Тацуя використав як сполучний елемент пристрою польоту.

– Немає відчуття, що магія переривається?

– Нічого такого. Як і очікувалося від вас, старший брат. Розрахунок часу, перезапису підібраний ідеально.

Суть цієї системи полягає в точному підборі часу спрацювання перезапису активації.

Такі точні розрахунки не підвладні людині, тому ця частина була доручена машині.

Якщо фокусуватися лише на здібностях мага, цю систему не можливо реалізувати.

Як і сказав Тацуя, Міюкі збільшила швидкість польоту.

Вона по максимуму використовувала простір підвалу, крутилася, робила сальто, танцювала в повітрі.

Коротка спідниця і довге шовковисте волосся злегка колихалися. Слідуючи за імпульсом тіла, що показувало різноманітні піруети.

В якийсь момент, Тацуя забув про свою роль спостерігача, впавши в транс, зачарований несподіваним танцем небесної діви.

◇ ◇ ◇

Фоур Леарс Технолоджі (в англійському варіанті «Four Leaves Technology», у внутрішній документації і торгова марка зареєстрована як «Фоур Леарс»), що скорочують до FLT, у віддаленому місці, за дві години, на громадському транспорті, від дому Тацуї, мала центр розробки CAD (якщо використовувати електромотоцикл, було б в двічі швидше, але, через дощову погоду, вони вирішили скористатися громадським транспортом). Тацуя вже добре знав цей маршрут, через що, довга дорога лише дратувала.

– Міюкі?..

– Так. Що таке, старший брат.

– ...Ні, пробач. Нічого такого.

– Так?..

Якщо це не лабораторія біля штаб-квартири компанії, Міюкі, зазвичай ходила з ним, тому теж добре знала цей маршрут, але, незважаючи на погану погоду, в неї був настрій ніби вона йде на пікнік, Тацуя думав запитати причину.

Але, на пів шляху, передумав, подумавши, що це буде дивне питання.

Звісно Міюкі здивувалася, але незабаром знову повернулася до гарного настрою, ніби мугикаючи щось собі під носа.

Але оскільки вони вже зайшли до лабораторії, в дійсності, від неї не чулося жодного звуку.

Це дослідницький центр компанії де створюють всі її технології, так би мовити, серце FLT. Відповідно до цього, тут дуже сувора охорона. Окрім відео спостереження, збільшений контингент охорони.

Проте, Тацую ніхто не зупиняв.

Вони навіть не підійшли до стійки реєстрації, перш ніж пройти в коридор, що вів у глиб будівлі.

Врешті-решт вони прийшли до кімнати, одна стіна якої була цілком скляною.

За склом було приміщення, що нагадувало ангар, на півповерху заглиблений в землю.

В іншому кінці, була така ж кімната спостереження.

Це відділ тестування CAD.

У кімнаті знаходилося більше десятка інженерів і дослідників, що дискутували про щось і маніпулювали вимірювальним обладнанням.

– Ах, молодий пане!

Не зважаючи на їх зайнятість, хтось привітав Тацую, як тільки вони увійшли.

Незвичайна справа (можливо лише тут), вони з шаною вітали Тацую, а не Міюкі.

Спочатку звернення «молодий пан», було насмішкою, оскільки він був сином одного з виконавчих деректорів з повним доступом, але зараз воно було почесним ім’ям наступного лідера.

Тацую це трохи гнітило і він хотів би зупинити це, але розумів, що вони лише з доброзичливими намірами. Тому він не сказав «будь ласка, припиніть».

– Вибачте, що турбую. Де начальник Ушіяма?

Від шанобливого ставлення до її любого брата, на обличчі Міюкі розквітла широка посмішка, спонукаючи присутніх відволікатися від роботи (мало який чоловік міг ігнорувати її посмішку), поманивши за собою її Тацуя звернувся до незнайомого чоловіка в білому халаті.

Але відповіли йому з натовпу.

– Кликали, пане?

Це був технік в сірому, щільному, робочому комбінезоні, що не здавався слабким.

– Вибачте, начальник. Я зайшов, коли ви зайняті.

– Вам не потрібно вибачатися, пане.

Від такого шанобливого звернення, технік на ім’я Ушіяма гірко посміявся і похитав головою.

– Це добре, що ви такий скромний, але ми ж ваші підлеглі. Вам не потрібно бути настільки шанобливим.

– Ні, вас найняв мій батько, це не означає, що ви мої підлеглі...

– Що ви таке кажете? Ви всесвітньо відомий пан Сілвер. Ми всі маємо велику честь працювати з вами.

Всі техніки, що почули Ушіяму, закивали.

Це був третій відділ розробки CAD Фоур Леарс Технолоджі.

Відділ, що розробив всесвітньо відому модель «Сільвер».

Вона визнана як модель, що демонструє технічні можливості FLT. Третій відділ розробки, що, як кажуть, створений шляхом зібрання вільнодумців і провокаторів з інших підрозділів, але після появи «Сільвера», отримав вагомий голос в компанії.

Тому, інженери і дослідники були неприродно лояльними до Тацуї, який був половиною Тауруса Сілвера, головного розробника моделі «Сільвер».

– Якщо ви так кажете, то справжнім керівником є ви, пан Таурус. Оскільки ви відмовляєтеся визнавати себе керівником, третій відділ до цих пір не має керівників і начальника.

– Будь-ласка припиніть. Я не можу бути ні «паном» і «Таурусом». Я звичайний інженер. Як простий співробітник, що інтенсивно працює, щоб всі могли скористатися вашими геніальними ідеями, я в цьому переконаний. Я не настільки безсоромна людина. Я просто погодився записати своє ім’я поряд з вашим, оскільки ви неповнолітній студент, що не може виступати правовласником.

– ...Без технічних здібностей пана Ушіями, циклічний виклик був би не можливий. Мені не вистачає навичок і знань, щодо останніх ноу-хау. Не важливо, технології чи теорії, хіба не важливіше, що ми змогли це реалізувати?

– Ах, припиніть. Навіть в дискусіях, я не суперник молодому панові. Давайте краще поговоримо про справи. Ви ж тут не для того, щоб просто побачити нас.

Коли Ушіяма викинув білий прапор, Тацуя скинув серйозний вираз і посміхнувся злодійською посмішкою.

– Добре, пан Ушіяма. Ось, сьогоднішній прототип.

Ушіяма десять секунд не кліпав дивлячи на CAD у формі мобільного терміналу, про який говорили і дістали в буденній манері.

Цей прототип CAD типу Т-٧ був розроблений для Тацуї, під конкретну задачу.

Встановити програмне забезпечення в прототип, означало...

– Можливо, це... Пристрій польоту?

Руки, якими він прийняв CAD від Тацуї, злегка тремтіли.

– Так. В прототип, старанно розроблений паном Ушіямою, вже завантажено послідовність активації постійного контролю гравітації. З цим прототипом, легко керувати системою і тому, його легко використовувати.

– Тест...

– Як завжди, тестували я і Міюкі, але нас не можна назвати звичайними магами.

Почулися звуки захоплення. І не від однієї або двох людей. Кожен, хто чув їх, дивилися на руки Ушіями з захопленням на обличчі.

– ...Тецу, скільки у нас типу Т-٧?

Зрештою, тихо запитав Ушіяма у підлеглого.

Почувши у відповідь «десять», він широко розплющив, досі примружені очі.

– Ти ідіот! Чому лише десять!? Чому ви не поповнили запаси!

О? Обов’язково замовте комплектуючі. Візьміть всі що у нас є і скопіюйте в них систему розроблену молодим паном.

Хіро, виклич всіх випробувачів! Що? У декого вихідний?

Та кого це хвилює!

Схопіть за шию і тягніть сюди!

Решта, покиньте все чим зараз займаєтеся і готуйтеся до точних вимірювань!

Всі зрозуміли? Це спосіб польоту! Він змінить історію сучасної магії!

Напевно він підключився до внутрішнього зв’язку.

Не тільки в цій кімнаті, але й на тестовому майданчику, по той бік скла, відразу забігали дослідники, навіть ті, у яких була перерва.

Тестовий майданчик був розміром з великий спортзал. Кабель зв’язку був закріплений під стелею і з›єднувався з кожним костюмом випробовувача.

Він також служив страхуючим тросом.

Магія Левітації є загально поширеною, її вже тестували в цій лабораторії, хоч процедура польоту і левітації схожі, але основні принципи у них абсолютно різні. Те саме стосувалося магії стрибка і сповільнення, невідома магія.

На обличчях випробувачів було видно деяку тривогу.

Навіть якщо, це варіація, добре відомого типу магії, все одно не відомо, які ризики вона приховує.

Магічна формула може містити помилку, що може привести до смерті мага.

Це перша магія подібного типу в світі (наскільки відомо), що використовувала абсолютно нову схему, тож зайва обережність буде не зайвою.

Підлогу покрили амортизаційним матеріалом і перевірили страхуючі троси, підготовка нарешті закінчилася.

– Почати випробування.

Перемістившись до кімнати спостереження (не лише для безпеки спостерігачів, але й випробувачів), подав сигнал Ушіяма.

Зверху не було видно, які емоції на обличчі випробувачів, оскільки на них були шоломи.

Тим не менше, було помітно, що перший випробувач, що до своїх двадцяти років, накопив досвіду, щоб назватися ветераном, з силою зціпив зуби.

Проте, він без вагань увімкнув CAD.

– Підтвердіть підйом.

– Збільшення тиску від гравітації, через відрив від землі не спостерігається.

Ще до візуального підтвердження, пролунали доповіді від вимірювальних приладів, попереду.

– Помилки вихідного прискорення - в межах допустимої похибки.

– Робота CAD стабільна.

Тіло випробувача повільно піднімалося.

Було явно видно, що його ноги відірвалися від підлоги.

Вільний кабель доводив, що не є причиною підйому.

Окрім звуків від вимірювальних приладів і голосу, що повідомляв результати, в кімнаті не лунало жодного звуку.

Забувши, як рухатися, всі, невідривно дивилися на те що відбувається, або фіксувіли числові значення на вимірювальних пристроях.

– Прискорення підйому знижається... Нуль. Підйом з постійною швидкістю.

Випробувач повільно піднявся на три метри, порівнявшись з кімнатою спостереження.

– Прискорення досягло мінусового значення, швидкість підйому дорівнює нулю. Підтверджую зупинку.

До цього моменту, процес можна було назвати левітацією.

– Виявлено прискорення в горизонтальному напрямку.

Хтось, хоч мабуть всі, затамували дихання.

Прискорення зупинилося. Горизонтальний рух в один метр за секунду.

Ще до доповіді, не озброєним оком було видно, що випробувач рухається в повітрі.

– Він працює...

– Це політ...

Недовірливі слова довели, що бачене ними - реальність

– Тестер один, кімнаті спостереження. Я ходжу в повітрі... Ні... Я літаю. Я вільний...

Незаплановане повідомлення, що лунало з динаміка, вивільнено емоції, стримувані приголомшенням.

– Ми це зробило!

– Успіх!

– Вітаємо, молодий пане!

Радісно кричали спостерігачі.

Випробувач малював у повітрі випадкові траєкторії.

Лише Тацуя не піддався цій істерії, спокійно приймаючи вітання від персоналу, спостерігаючи за їх божевіллям.

– Хлопці, ви що всі дурні?...

Гнівно кричав Ушіяма, на випробувачів, що попадали від надмірного використання магії.

Випробування значно перевищило запланований час і продовжувалося, поки всі десять тестерів вичерпали свої сили.

Причина не в спостережені, просто вони не хотіли зупинятися.

Їх кабелі зв’язку, що також служили страхуванням, були переведені на бездротовий зв’язок і випробувачі змогли пограти в квача, чого не було в розкладі.

– Не можливо настільки довго використовувати безперервну магію.

Більшість сучасної магії активувалася миттєво і на короткий час.

Більшість безперервної магії можливо використовувати лише певний відрізок часу, існувало лише декілька магів, що могли її використовувати. До прикладу, «високочастотний меч» класифікується як безперервна магія, але в дійсності, всі її користувачі, повторно активували магію, після кожного удару.

Сама магія безперервної активації, до недавнього часу, вважалася специфічною магією окремих магів, а загальне поширення вона отримала з появою «Циклічного виклику», що автоматично створює заклинання, автоматично копіюючи послідовність активації в зону магічних операцій.

– Дурні, самі напросилися. Я не виплачую понаднормових.

На щастя, у жодного випробувача не спостерігалось таких наслідків, як магічне виснаження.

Оскільки все залишалося в межах жарту, Ушіяма з усмішкою фиркнув на протести підлеглих і підійшов до Тацуї що, вивчав результати випробування.

– Є про що турбуватися?

Коли Тацуя обернувся, на його обличчі був вираз далекий від задоволення.

– Якщо говорити про вдосконалення, простір безмежний, але... Разом з тим, безперервний виклик послідовності активації, здається, все ще створює велике навантаження.

Почувши ці слова, Ушіяма поглянув на Тацую і Міюкі, поряд з ним, і чомусь погодився.

– Ну, у порівняні з принцесою і молодим паном, кількість мисленнєвих часток у цих магів незначна.

За масштабами сучасної магії Тацуя знаходився на найнижчій сходинці серед магів.

Однак з часом розвитку магії, оцінка магічної сили змінювалась.

Наприклад, тридцять років тому, нововведення в області послідовності активації не розвивалися так стрімко, як у нинішній час, а швидкість побудови магічного виразу з послідовності активації була настільки повільною, що її не порівняти з нинішньою. Ефективність магічних послідовностей, тих часів, була невисокою і для побудови ефективного магічного виразу вимагалася велика кількість сайонів.

У той час, вимірювання магічної сили мага залежало від об’єму мисленнєвих часток в його тілі (як фізичному, так і ментальному), а не швидкість побудови магічної послідовності. Тацуя і Міюкі, володіли таким об’ємом сайонів, що оцінювалася б найвищим балом.

У нинішній час, завдяки послідовностям активації, магічним послідовностям та розвитку CAD, обмеження об’єму сайонів часток, не мало безпосереднього значення, для активації магії. Окрім технік несистемної магії, які використовують велику кількість мисленнєвих часток, як правило, велика кількість сайонів більш не має значення, окрім як прикраси.

Але запуск послідовності активації і побудова магічної послідовності все ще споживають мисленнєві частки, а якщо процес повторюється сотні, тисячі разів, навіть якщо кількість споживання відразу не значна, виникає значне навантаження на мага.

– Ми повинні зробити схему автоматичного всмоктування мисленнєвих CAD часток більш ефективною...

– ...Гадаю, це моя робота. Якщо це забезпечуватиметься апаратно, а не програмно, навантаження трохи знизиться. До часового механізму краще прикріпити спеціальну схему.

Трохи подумавши сказав Ушіяма, на що Тацуя відреагував широкою посмішкою.

– Насправді я хотів обговорити те саме.

– Я приємно здивований.

На обличчі обох були подібні посмішки.

◇ ◇ ◇

Незважаючи на те що в апаратній частині слід покращити деякі аспекти, можна сказати, що отриманий результат задовільний. Сьогодні найважливішим результатом було те, що магію польоту може використовувати навіть посередній маг, на комерційному CAD.

Результати експерименту будуть впорядковані і вже наступного року ноу-хау магії польоту буде опубліковано під ім’ям Таурус Сілвер. Бажано, щоб це сталося якомога швидше. Оскільки вплив «першого в світі» і «другого в світі» значно відрізняються. Те що ви «номер один», саме по собі має найбільший рекламний ефект.

Крім того, буде розроблений спеціальний дизайнерський CAD, орієнтований на магію польоту, то ж на ринок він вийде десь у вересні (в кінці першої половини фінансового року).

Зустріч завершилася цими двома поставленими завданнями.

Забравши Міюкі, що чекала в кімнаті очікування, Тацуя направився до дому.

Було ще багато роботи, та Ушіяма наполегливо відправив їх, після чого соромно почесав голову.

– Вибачте, на всякий випадок, я зв’язався з гендиректором...

Ні, підчас експериментів, а не після отримання вдалих експериментів, батько Тацуї і Міюкі, начальник відділу розвитку FLT, що контролює кожен центр розробок, ніколи не з’являвся.

– Не хвилюйтесь. Сьогодні вихідний, і навіть якщо він вийшов на роботу, то буде в головному офісі.

Говорячи по правді, Тацуї хотілося би уникнути зустрічі з ним.

Скоріше, з ним не бажала бачитись Міюкі.

Та він не міг сказати цього Ушіямі. Той знав, що батько цих брата і сестри не лише керівник FLT, але й найбільший акціонер. Навіть якщо він і був передовим інженером компанії, та не вірно відкривати йому скелети в шафі сім’ї власника.

Тацуя також це розумів, тож дав відповідь з цим приводом, від чого Ушіямі стало ще більш не зручно.

– ...Ні, насправді, директор сьогодні тут...

Навіть якщо Міюкі була за його спиною, Тацуя відчув її емоції і знав, що вона нахмурила брови.

Та сам Тацуя подумки, полегшено зітхнув.

Що їм вдалося уникнути вибухонебезпечної зустрічі.

– У директора не має часу відвідувати усі експерименти. Думаю, у нього не має причин нехтувати відділом досліджень і розробок.

– Ні, я все це розумію. Він навіть збільшив наш бюджет у двічі.

Він навмисно змінив тему і повернувся, щоб заспокоїти Ушіяму. Йому було шкода настільки наляканого чоловіка, але Тацуї не хотілося повертатися до цієї теми.

Однак світ не такий простий.

Попрощавшись з Ушіямою, Тацуя і сестра залишили лабораторію і у коридорі, до виходу, зіткнулися з людиною, яку хотілося б побачити в останню чергу.

– Пані Міюкі, давно не бачились.

Коли батько і діти мовчки дивились один на одного, першим заговорила четверта присутня людина. Як Тацуї так і Міюкі ця особа була знайома, «знайома», але не «близько».

– Давно не бачились, пан Аокі. Була б рада сказати я. Але я тут не одна.

Батько, здається ви в порядку. Дякую, за дзвінок на днях. Але гадаю вас не настигне небесна кара, якщо ви поговорите зі своїм сином, чи не так?

Її приємний і ввічливий тон містив у собі відчутні похмурі шипи. Проте жести і вирази опонента мали «товсту шкіру», нечутливу до шипів троянд.

– Хоч це і слова пані, та Аокі дворецький і розпорядник майна сім’ї Йотсуба, навіть якщо це і наказ, я не можу поклонитися звичайному охоронцю. Оскільки такі порядки в домі.

– Він мій брат.

Голос Міюкі, все ще зберігав спокій. Але Тацуя розумів, що вона вже на межі.

– З усією повагою, кожен в домі бажає, щоб пані Міюкі стала наступною головою сім’ї Йотсуба. А той, хто лише супроводжує господиню, як охоронець, стоїть на іншій сходинці.

– Боже, пан Аокі. Боюся видатися грубим, але прошу обережніше обирати слова.

Холодним тоном промовив Тацуя, випередивши свою молодшу сестру, коли вона вже збиралася вибухнути у відповідь.

Його голос міг заморозити кого завгодно.

Ні слова відкритого презирства, а ні їх погляди, взагалі не схвилювали свідомість Тацуї.

Таким зробили його серце.

Натоміть, Тацуя хвилювався, щоб Міюкі не мала проблем, якщо розгнівається за нього.

– Не важливо. Хоч ти і тілоохоронець, та немає сумніву, що ти - син Мії. Тому я маю ігнорувати твою неввічливу поведінку.

До того ж, у нього не було часу розбиратися з зарозумілим ставленням опонента.

– Ви сказали, що Міюкі стане наступною голавою сім’ї Йотсуба, так ніби хочуть всі слуги сім’ї, але, хіба це не зневага до інших опонентів?

Щоб не дозволити сестрі протистояти агресії, направленої на нього, йому потрібно було безперервно атакувати, притискаючи противника, не даючи Міюкі ставити слово.

– Тітонька ще не призначила наступника. Або ж ви вже запитали у неї ім’я кандидата?

Розумного джентльмена, схожого більше на адвоката, ніж дворецького, настільки шокували слова шістнадцятирічного юнака, що він не міг вимовити ні слова.

– Якщо тітонька висловила подібні наміри, я повинен підготувати Міюкі до різних обставин, оскільки сьогодні гарна можливість, не могли б ви це підтвердити.

Він говорив рівним тоном, ніби читав лекцію.

– ...Пані Мая ще нічого не говорила.

З роздавленим виразом, відповів Аокі.

Тацуя навмисно розширив очі, щоб показати здивування.

– Неймовірно! Четвертий дворецький великої сім’ї Йотсуба, висловив власне припущення, спекулюючи інформацією, щодо головного кандидата на голову сім’ї? Тож, хто порушує правила сім’ї.

Драматично зітхнув Тацуя, дивлячи в почервоніле лице Аокі. У якого не залишилося розумних аргументів для спростування. Розсудивши так, Тацуя вже збирався піти з переможним виразом.

Але це було передчасно.

– ...Це не спекуляція. Всі хто служать сім’ї, думають так само. Навіть якщо ми не говоримо про це, прагнучи до однієї мети, ми розуміємо один одного.

Вже дійшли до мирських припущень, позбавлених логіки і аргументів. Проте була підготовлена отрута для останнього удару.

– Фальшивий бездушний маг цього не зрозуміє.

Відразу ж після того, як Аокі висловив свою отруту, раптово виступив конденсат і стіни покрив іній.

Щоб підняти раптово знижену температуру, загудів кондиціонер.

Холодне повітря текло вихром з під ніг Міюкі.

Однак, як тільки Тацуя вказав пальцем лівої руки і прозвучав звук швидкісної перемотки плівки (галюцинація яку могли чути лише ті хто відчував магію), усе припинилось.

Притиснувши меншу сестру, червоне обличчя якої спочатку посиніло а потім зовсім зблідло, до себе однією рукою, Тацуя кинув гострий погляд на Аокі.

– Цього «фальшивого бездушного мага» створила моя мати, старша сестра нинішньої глави сім›ї Йотсуба - Йотсуби Маї, Шіба Мія, в дівоцтві Йотсуба Мія.

У експерименті, зі створення штучного мага, нинішньої глави сім’ї Йотсуба, Йотсуби Маї, Шіба Мія, використала власного шестирічного сина, що не мав магічного таланту, розмістивши емулятор магічних операцій в зону, що контролює найсильніші емоції в зоні свідомості, скориставшись забороненою системною магією «втручання в структуру психіки».

Іншими словами, називаючи мене, результат експерименту, фальшивкою, тим самим ви називаєте фальшивим експеримент проведений нинішньою головою сім’ї Йотсуба і її старшою сестрою, ви ж це розумієте, чи не так?

Ніжно обнімаючи за плечі свою молодшу сестру, що плакала на його грудях, від його імені, Тацуя без жодного милосердя атакував Аокі, що змусив Міюкі плакати.

– ...

– Тацуя, припини.

Батько, Шіба Тацуро, що досі зберігав мовчання закрив собою наляканого Аокі і зупинив Тацую.

– Не говори погано про матір.

Однак, його слова не стосувались теми розмови.

Напевне він зробив це для власного захисту, щоб не зіпсувати настрій головного дому.

Ця компанія таємно була заснована сім’єю Йотсуба, і хоча він і був основним акціонером, завдяки акціям померлої дружини, основний контроль все ще залишався у сім’ї Йотсуба, тож зрозуміло, чому він тихий, в їх присутності.

Несвідомо Тацуя ледь не розсміявся.

– Тацуя, я розумію чому ти ненавидиш матір...

Цей батько навіть не міг прочитати вираз свого сина.

Тож він щиро вирішив, що розлучитися якомога радніше, буде корисно для психічного здоров’я їх обох.

Але до цього Тацуї хотілося додати лише пару слів.

– Батьку, ви помиляєтесь. Я не відчуваю жодної злості до своєї матері.

– Д-дійсно?

Цих слів було достатньо.

Слова, яких говорити не хотілося, озвучувати не довилося.

Серце Тацуї не вміло ненавидіти.

А також не знало, сильного гніву, сильного смутку, потужних ревнощів, злості, ненависті, надмірного апетиту, похоті, ліні і... Романтичних почуттів.

Він ніколи не загубиться в гніві.

І не відчує відчаю.

І не згорятиме від ревнощів.

Не пізнає образи і ненависті.

І ніколи не захопиться протилежною статтю.

Він відчуває голод, але не знає ненажерливості.

Відчуває сексуальне бажання, але не знає хіті.

Відчуває втому, але не знає, що таке лінь.

Най сильніші почуття і емоції були стерті з його розуму особливою магією, яку у сьому світі могла використовувати лише його мати.

Він не ненавидів свою матір.

Він не гнівався.

Він не міг серйозно розсердитись і не міг серйозно її ненавидіти.

Єдиною «сильною емоцією», що йому навмисно залишили, це відчуття обов’язку, щоб прив’язати його до сім’ї Йотсуба.

Звісно, це не стосувалося близьких чи його батька.

Тацуя притис плачучу Міюкі, тримаючи її за плечі і вони залишили приміщення, не сказавши ні слова на прощання.