[2]
Як тільки брат і сестра разом повечеряли, задзвонив телефон.
До речі, як відомо більшість сучасних телефонів оснащені функцією «відеодзвінків» і серед псевдо критиків існують думки що це вже не телефон а відеофон, та тим не менш, в цю епоху, коли стереоскопічні зображення, отримали широке поширення, їх все ще називають «телефон».
Але повернемося до основної теми.
Міюкі поралася з посудом на кухні.
Насправді вона не була настільки впертою, щоб не скористатися ＨＡＲ, 3Ｈ (Humanoid Home Helpe), що щойно з›явився на ринку в їхньому домі не було. Вони одноголосно відмовилися від встановлення маніпуляторів, що рухатимуться над головами. Тому потрібно вручну переставляти посуд.
«Тіло швидко ослабне, якщо вони лінуватимуться навіть переносити посуд», заявила Міюкі.
Знову ж таки, до основної теми.
Ось чому на дзвінок відповів Тацуя, хоч подібне було рідкістю.
– Давно не бачилися... Ви навмисно?
– ...Я не розумію про що ти... Так минуло чи мало часу, Особливий лейтенант.
Це була знайома людина зі здивованим виразом на обличчі.
– Ми розмовляємо вперше, за два місяці. Однак… Ви назвали засекречене звання, тож ця лінія засекречена. Щоразу дивуюся вашій здатності вклинюватися в цивільні лінії зв’язку.
– Це було не легко. Спеціальний лейтенант, чи не занадто ваша система безпеки сувора, для звичайного будинку?
Останнім часом, дуже висока активність хакерів. На домашньому сервері, досить багато важливої інформації.
– Здається так. Це було небезпечно, нас ледве не виявили.
– Ну, ви самі у цьому винні. Система захисту не активується, поки ви не заглиблюватиметеся в базу даних.
– Це гарний досвід для мого нового комунікатора.
На засмаглому до опіків, від сонця і пороху, обличчі, на екрані, з›явилася пустотлива посмішка.
Від неї у Тацуї з›явилася думка, що за три роки ця людина нітрохи не змінилася.
Відповідно до посади і підрозділу, його повноваження досить важкі, але він не показував і краплини утоми... Розмірковуючи про це Тацуя усвідомив, що його співрозмовник, майор Казама Харунобу, командуючий бригади 1-0-1, окремого батальйону, не любить витрачати час на пусті розмови.
– Майор, у вас до мене якась справа?
– Так, давайте полишимо прелюдії і перейдемо до справи. Це, ж перш за все, офіційний дзвінок.
– Так.
– Сьогодні ми завершили модифікацію «Третього ока», замінивши деякі компоненти більш продуктивними. Тому, я хотів би, щоб ти оновив програмне забезпечення і провів тест продуктивності.
Назва бригади промовляється саме «один нуль один». А не «сто однин».
Це окремий експериментальний, магічний підрозділ, з окремим командуванням, що, в основному спеціалізується на випробувані новітнього військового обладнання.
Рівень його секретності вів на п’ять рівнів вище, ніж у звичайного підрозділу.
Однак, Тацуя, через певні секретні обставини, був членом підрозділу Казами.
– Зрозумів. Прибуду завтра, зранку.
– ...Ну це не настільки терміново, щоб ти пропускав школу.
– Ні, оскільки в наступні вихідні я планую відвідати лабораторію, щоб випробувати новий пристрій.
– Це не мені говорити... Та все ж, вступивши до старшої школи, ти зовсім не живеш студентським життям.
– Мені це не подобається, але нічого не вдієш.
– Правильно... Начальство зайняте, спеціальний лейтенант зайнятий, з цим нічого не вдієш. Тоді, завтра зранку, в звичайному місці. Нажаль я буду відсутній, але я попереджу Санаду.
– Зрозумів вас.
Віддав честь Тацуя, Казама, по той бік екрану, зробив те саме.
Хоч це був не правильне військове салютування, але оскільки він не був на регулярній військовій службі, на це закрили очі.
– Тож, до наступного питання, я чув, що спеціальний лейтенант, став членом команди на Турнірі дев’яти шкіл.
– ...Так
Він дещо вагався перед відповіддю, але вданому випадку те, що це «трохи» тривало менше секунди, заслуговує на похвалу.
Минуло лише три години, як його затвердили членом команди техніків.
Знаючи що марно запитувати, він знизив рівень своєї цікавості і не поцікавився, що до джерела інформації.
– Місце проведення - тренувальна зона у південно-західній області Фудзі. Ну, як завжди, але... Будь обережним, Тацуя.
Звичайна мова Казами стала різкою, та сьогодні вона була надзвичайно різкою.
Це не попередження високопоставленого офіцера, а старого знайомого, оскільки його назвали на ім’я, а не на прізвище чи за псевдонімом; опираючись на дані військової розвідки і контррозвідки, він повідомив не громадськість, а учня старшої школи, без особливого статусу.
Тацуя зосередив свою увагу.
– У відповідній області спостерігається дивний рух. Також, виявлені ознаки незаконних вторгнень.
– Вторгнення до тренувальної зони військових?
– Дійсно, це плачевно. Крім того, в околицях не одноразово були помічені члени міжнародного злочинного синдикату зі Східної Азії. Їх не помічали минулого року. Зважаючи на час, здається вони націлені на Турнір дев’яти шкіл.
«Це ж лише змагання старшокласників», хотів сказати Тацуя, але передумав.
Навіть як що це лише учні старшої школи, у своєму віці вони володіють магічною майстерністю вищого класу, щоб випробувати її.
До прикладу, якщо ви встановите бомбу на церемонії нагородження, країна зазнає значних збитків в людських ресурсах.
– Ви сказали, що це міжнародний злочинний синдикат?
Це не терористична організація, що (прикривається анти-магічною політичною організацією), подібно до «Бланш», яку Тацуя виявив у квітні, якщо це кримінальний синдикат, він не буде вживати самовбивчих заходів, що призведуть до його ліквідації, якщо це не терористи, люди Казами не матимуть потрібних навичок.
Як же він визначив їх особистості?
– Я попросив допомоги у Мібу. Думаю, ви вже знайомі.
– Батько другокурсниці Першої Старшої, Мібу Саяки?
– Точно. Після виходу у відставку, Мібу перейшов до відділу Внутрішніх справ (відділ інформаційної безпеки при Кабінеті Міністрів), нинішня посада - начальник відділу закордонних справ. Спостерігає за міжнародними злочинними організаціями.
– ...Я здивований.
Це не просто слова, Тацуя дійсно був здивований.
Здивований тим, що представник розвідувальної організації, так легко, по телефону розкриває інформацію, без відповідальний військовий; до того ж дивувало те, що він так просто попросив допомоги у відділу інформаційної безпеки, що мають бути нейтральними до політиків і військових, але, за чутками все ж не дуже доброзичливі до військових; але більш за все те, що дочка відповідального за зовнішню розвідку і контр розвідку, була учасником терористичної організації, пов’язаної з міжнародними структурами, хоч і як другорядний член; хоч він не дуже про інформований щодо відділу закордонних справ, але не менш дивувало, що батько, який є його начальником просто закрив на це очі і навіть не був звільнений.
– Кримінальні синдикати і терористичні організації в полі відповідальності різних установ. Секціялізм11 - це хвороба державних агентств.
Абсолютно точно, вгадав думки Тацуя Казама, не тому що добре знав його, а тому, що вмів читати між рядків і гарну інтуїцію.
– Однак, інформація в межах його досвіду заслуговує довіри. Мібу повідомив, що вони сошки гонконгського злочинного синдикату «Безголовий дракон (No Head Dragon)». Мені невідомі їхні цілі, але повідомлю тобі, коли з’явиться додаткова інформація.
– Дуже вам вдячний.
– Хоч завтра не вийде, може зустрінемося на Фудзі.
– Чекатиму з нетерпінням.
– Я теж... Ой, ми щось за говорилися. Нетерплячий новобранець скоро роз›єднає.
Мабуть мережева поліція вже виявила втручання в мережу. Він не міг визначитися хвалити поліцейських чи оплакувати навички підлеглих Казами.
– Передай вітання своєму Майстру.
– Зрозуміло.
– Бувай.
Перед тим, як він встиг відповісти, екран погас.
(Це означало, що йому варто зв’язатися з Майстром...)
«Цікаво, скільки я можу розповісти про поточну інформацію», в думках сплило обличчя вчителя, що був головою монахів, хоч краще йому підходило слово «самозванець» і глибоко зітхнув.
◇ ◇ ◇
– Старший брат, бажаєте чашечку чаю?..
За дверима у вітальню, що він щойно закрив, почувся голос Міюкі.
Мабуть вона чекала на кухні, поки Тацуя завершить розмову, тож нічого не чула.
З самого початку Міюкі мала більші повноваження ніж Тацуя і могла без вагань слухати будь які військові чи дипломатичні таємниці, але сестра ніколи не зловживала цим, щоб втрутитися у справи брата.
Перш ніж вона зову щось сказала, Тацуя пішов до кухні і відкрив двері.
Як і очікувалося, злякано з широко відкритими очима, там стояла Міюкі з тацею в руках, на якій були чайник, чайні чашки і закуски.
– ...Будь ласка, не лякайте мене так. Могли б щось відповісти... Це ж не означає, що старший брат, навмисно рухався без звучно, щоб побачити злякане обличчя Міюкі.
– Вибач, вибач.
Міюкі, надувшись, відвернулася, Тацуя, вибачаючись зі сміхом, узяв у неї тацю.
– Але я не хотів цього. Я подумав, що твої руки зайняті, тому поспішав. Я не можу дозволити, щоб моя мила маленька сестричка носила такі важкі речі.
– ...Я чула подібне сотні, а той дві сотні разів... Мене вам не обдурити.
Вона досі була незадоволена, але кутики її губ трохи розслабилися.
Щоб заспокоїти було достатньо одного простого, ніжного слова старшого брата.
Але Міюкі це не було не приємно.
– Сьогодні чорний чай?
– Так, я придбала гарний листовий чай, я подумала що це гарний привід.
Кивнувши на слова Міюкі, повернувшись до столу, Тацуя підніс чашку до обличчя, вдихаючи аромат.
– Мускатель? Досить рідкий... Напевно важко було дістати?
– Ні, це дійсно випадковість... Щастя старшого брата, найвища похвала для Міюкі.
Повільно зробивши однак ковток, Тацуя посміхнувся, від чого Міюкі посміхнулася від усього серця.
– Так, чай смачний, але це печиво теж доволі апетитне. Міюкі, ти сама його спекла?
– Так... Але виглядає воно не дуже.
– Ні, я взагалі не проти. Дуже смачно.
Засоромившись Міюкі опустила голову, але підняла її, щоб побачити вираз свого брата, що їв печиво, одне за одним, з щасливою посмішкою.
Тацуя не говорив про розмову з Казамою, Міюкі не запитувала.
Тацуя клав до рота печиво зроблене його сестрою, коштуючи чай, отриманий нею з труднощами, Міюкі чаювала, спостерігаючи за задоволеним старшим братом.
◇ ◇ ◇
Немає потреби нагадувати, що Міюкі загально визнаний почесний студент.
Вона не лише талановита, але й старанна.
Крім піклування про старшого брата, вона старанно навчається до пізньої ночі.
Працюючи практично до півночі, вона вимкнула електронно-порошковий дисплей (так званий електронний папір), поклала його в стіл і встала.
Сьогодні, вона ще не втомилася.
Вона знала, що якщо ляже в збудженому стані, ще довго не засне. Це можна було вирішити звуками для сну (пристроєм для сну), але її старший брат не довіряв пристрою, який використовували сімдесят відсотків домогосподарств країни. Міюкі не могла використовувати те, що відкидає її брат.
«Може знову приготувати чаю», подумала Міюкі.
Звісно для старшого брата, що як завжди, сидить до пізньої ночі.
Було важко дістати, такі високо класні речі як Мускатель, але сьогоднішній чай зробив його задоволеним. Хоч вона знала, що бачитиме гарні сни, просто пригадавши ту його посмішку, але якщо побачити її ще раз, або якщо він погладить її по голові, буде не зрівняно.
Вона вже рушила на кухню, але зробивши крок завмерла перед дзеркалом, задумавшись.
Міюкі кивнула і на її обличчі з’явилася пустотлива посмішка.
◇ ◇ ◇
– Старший брат, це Міюкі. Я принесла чашечку чаю.
– Це чудово... Заходь.
Це вже було щоденню рутиною, приносити йому чай або каву, в один і той же час, її старший брат завжди дякував, ніби вибачався, але сьогодні він чекав її, що дивувало.
Проте, було дуже приємно, що він чекав її.
Хвилюючись, як на неї подивиться старший брат, Міюкі спустилася до підвалу, який Тацуя використовував як лабораторію.
– Якраз збирався покликати тебе...
Почав говорити він, але раптово змовк.
Старший брат повернувся, сидячи в кріслі і помітив дещо диявольську посмішку на обличчі, що дивилось на нього, тримаючи тацю в одній руці, Міюкі, підтримуючи поділ спідниці іншою, зробила вишуканий реверанс.
– ...Ах, можливо це костюм для танцю феї?
– Вірно. Вам все відомо, старший брат.
Барвиста міні спідниця складалася з різнобарвних кольорів, що переливалися один в одного, гарно контрастувала з лакованими, щільними, короткими черевичками і легінсами, що підкреслювали чарівність витончених ніжок.
Жилет з отвором на спині, з напівпрозорого, тонкого матеріалу підкреслював тонку талію, всі контури були забезпечені властивостями тканини, а не швами, що дозволило природно підкреслити груди
Під жилеткою сорочка, з таким же візерунком як на легінсах, що щільно повилягала до рук і не заважала рухливості плечової частини. Ні, мабуть це не сорочка і легінси, а суцільний комбінезон. Без жилетки, він схожий на жіночий костюм для фігурного катання.
І широкий обруч, на зразок навушників, з прикріпленим пір’ям, заковував довге волосся.
Цей одяг, що поєднував чудову аеродинаміку і захист грудей, без сумніву ідеально підходив для ілюзорної битви, також відомої, як танець фей, одного з найочікуваніших змагань Турніру дев’яти шкіл.
– Ну, як?
Поставивши тацю на край столу, Міюкі зробила декілька обертів.
Спідниця трохи коливалася, незважаючи що вона була досить короткою, в поєднані з довгим волоссям, що танцювало в повітрі, утворювалося елегантний образ.
– Дуже мило. Тобі дуже личить. Ти гарно підгадала час.
Коли він похвалив її вона зупинилася і, тримаючи поділ обома руками зробила глибокий реверанс.
– Дуже вам дякую?..
Вана стовідсотково знала, що старший брат її похвалить. Тому підготувала лише одну подяку, яку і промовила підчас поклону.
Але вона не зрозуміла його останніх слів, тому додала питальну інтонацію.
Перед тим як поглянути на Тацуя вона випрямила ноги і спину.
Міюкі вже збиралася уточнити, що значить «гарно підгадала час», як зрозуміла, що тут щось не так.
І відразу зрозуміла чому.
Незважаючи на те, що він сидів, очі Тацуї знаходилися на рівні, ніби він стояв поруч.
Поспіхом глянувши в низ, Міюкі затаїла подих.
Там де мало щось бути... Не було навіть стільця.
Тацуя просто сидів у повітрі... Закинувши праву ногу на ліву, нахилившись в перед, впер правий лікоть в коліно.
– Міюкі, я хотів би, щоб ти протестувала цей пристрій.
З посмішкою Тацуя сковзнув до Міюкі. Зупинившись біля неї він випрямив ноги і спину, ніби встаючи зі стільця.
При цьому, його тіло природнім чином повернулося на підлогу.
– ...Магія польоту... Ви завершили пристрій постійного контролю гравітації!
Вона була приголомшена лиш секунду.
Міюкі, майже силою, притягнула руку брата і вигукнула.
– Вітаю, старший брате!
Це була магія, яку Тацуя вивчав довгий час.
Одна з великих загадок чотирьох систем і восьми типів магії першої категорії «Прискорення і маси».
Вона розвинулася з найпростіших надприродних здібностей, у сучасній магії вона найфундаментальніша і найпоширеніша.
Хоч, теоретично, політ можна з легкістю реалізувати в системі «Прискорення і маси», але за офіційними даними магія постійного контролю гравітації не була до сьогодні реалізована, хоч дослідження проводилися з самих зачатків сучасної магії.
Загально прийнятим в сучасній магії було прийнято, що заклинання польоту, про яке сьогодні говорили в кімнаті студентської ради, можливо виконати лише теоретично, але аж ніяк на практиці.
Але тепер, на очах Міюкі, було скасовано один з законів сучасної магії.
– Знову ж таки, старший брат зробив неможливе можливим! Я пишаюся, що стала світком цього історичного досягнення і що є сестрою того, хто його здійснив!
Вона майже повисла на Тацуї, обнявши його правову руку своїми руками, та він ніжно поклав свою ліву руку на праву руку своєї молодшої сестри.
– Дякую, Міюкі. Хоч вони і не збиралися ширяти в небі, але оператори древньої магії вже досягли цього рівня, а цим кроком, ми теж наблизилися до цієї мети.
– В древній магії політ можуть використовувати лише окремі, високо досвідчені маги. Але ж техніку польоту старшого брата, може використовувати кожен, з достатнім рівнем сили, чи не так?
– Це було моєю першочерговою цілю. Міюкі, не допоможеш мені з тестуванням?
– З радістю!
Очі Міюкі засяяли і вона закивала.
Отримавши інструкції, Міюкі поглянула на щойно відрегульований CAD в своїй лівій руці.
Як і CAD Міюкі, цей теж був у вигляді мобільного терміналу.
Але значно менший ніж її CAD, настільки маленький, що точно вміщувався в її долоню.
Єдина подібність, це форма мобільного терміналу.
Це був CAD спеціалізованого типу.
Хоч так, але працювати з ним було надзвичайно легко.
Там була лише кнопка увімкнення, активований, він автоматично, можна сказати, насильно всмоктує мисленнєві частки, щоб підтримувати послідовність активації, доки не вичерпається енергія.
Однак, використання мисленнєвих часток, було на мінімумі.
Основною цілю було зменшення навантаження на користувача.
– Я почну.
Її голос дещо тремтів від напруги, яку вона не змогла приховати.
В роті пересохло.
«Можна радіти, що хоч руки не тремтять», подумала Міюкі.
Навіть якщо тест провалиться, брат не звинувачуватиме її.
Замість цього, старший брат переробить «пристрій польоту», з нуля.
А вона, в жодному разі, не збиралася спричиняти брату проблеми.
CAD активувався.
Навіть нічого не відчувши, вона зрозуміла, що мисленнєві частки висмоктуються з її тіла.
Хоч і так, але об’єм був настільки не значний, що їй довелося сконцентруватися, щоб помітити це.
Лиш на волосину більше, ніж щоденне виділення надлишкових мисленнєвих часток.
Коли вона усвідомила це, послідовність активації вже скопіювалася в зону розрахунків.
Хоч її і попереджали, це на диво маленька послідовність активації.
З обчислювальними здібностями Міюкі, навіть якщо опрацьовувати десяток таких одночасно, місця вистачить.
Хоч і так, в ній були описані всі необхідні елементи.
Міюкі зрозуміла, що вона дуже витончена, ретельно вичищена від зайвого, для максимальної ефективності.
В послідовність активації були введені змінні, почалася побудова магії.
Звісно маг не усвідомлює подібного.
Маги використовують мову, формули або образи, щоб сформувати чіткий образ, що і поміщається у несвідоме.
Роль зони розрахунків полягала в перетворені образу в дані магічного виразу. Змінні в послідовності активації, маг повинен уявляти особливо чітко.
Маги можуть усвідомити послідовність активації, що в нього поміщається і розпізнати магічний вираз, що будується з нього. Проте сам процес побудови магічного виразу напівавтоматичний, який вони не контролюють.
В іншому випадку, з людськими можливостями обробки інформації, не можливо створити інформаційне тіло, достатнє для зміни явища.
Міюкі уявила, що пливе під стелею.
Відразу після цього, сила тяжіння зникла.
Інформація про власну вагу зникла з п’яти чуттів, ілюзія, що її тіло зникло, викликала легку паніку.
Проте більше задоволення заповнило серце Міюкі.
Виявляється, літати в повітрі, це таке задоволення.
Здається вона заздрила астронавтам, що мали подібне задоволення.
В той же час, вона відчувала жалість до них, оскільки вони не можуть відчути ці приємні відчуття, через свій обтяжливий космічний костюм.
Вона хотіла літати в небі, а не в такому тісному підвалі.
– Ну, як? Безперервний виклик послідовності активації не обтяжує?
Голос старшого брата повернув її до реальності.
Міюкі трохи засоромилася, що потонула у задоволені підчас важливого експерименту.
Зараз не час, занурюватися в ненависть до себе.
«Міюкі, ти маєш зібратися», вона подумки насварила себе і відповіла братові.
– Все добре. Я не відчуваю ні головного болю ні утоми.
– Це добре. Гаразд, тоді повільно рухайся горизонтально. Коли звикнеш до цього, збільшуй швидкість і літай як захочеш.
– Зрозуміла.
Як сказав її брат, вона уявила, що рухається повільно і горизонтально.
Побудувала магічний вираз, який змінює вектор тяжіння в горизонтальному напрямку, на основі маленької послідовності активації, яка автоматично конструювалася і копіювалася.
Для безперервної активації послідовності, пристрій для польоту використовував циклічний виклик.
Поки в зону розрахунку не буде завантажено новий образ, вона запрограмована вносити попереднє значення.
Додаючи послідовності активації в дані несистемної магії, що постійно копіює себе на останньому етапі побудови послідовності магії і дозволивши їй перейти в зону розрахунків, при Циклічному виклику можна використовувати одну і ту саму послідовність активації, навіть без CAD; зберігати послідовність активації, на основі якої будується магічна послідовність з постійними значеннями змінних - ось який механізм пристрою польоту.
Великий винахід Тауруса Сілвера - систему циклічного виклику, Тацуя використав як сполучний елемент пристрою польоту.
– Немає відчуття, що магія переривається?
– Нічого такого. Як і очікувалося від вас, старший брат. Розрахунок часу, перезапису підібраний ідеально.
Суть цієї системи полягає в точному підборі часу спрацювання перезапису активації.
Такі точні розрахунки не підвладні людині, тому ця частина була доручена машині.
Якщо фокусуватися лише на здібностях мага, цю систему не можливо реалізувати.
Як і сказав Тацуя, Міюкі збільшила швидкість польоту.
Вона по максимуму використовувала простір підвалу, крутилася, робила сальто, танцювала в повітрі.
Коротка спідниця і довге шовковисте волосся злегка колихалися. Слідуючи за імпульсом тіла, що показувало різноманітні піруети.
В якийсь момент, Тацуя забув про свою роль спостерігача, впавши в транс, зачарований несподіваним танцем небесної діви.
◇ ◇ ◇
Фоур Леарс Технолоджі (в англійському варіанті «Four Leaves Technology», у внутрішній документації і торгова марка зареєстрована як «Фоур Леарс»), що скорочують до FLT, у віддаленому місці, за дві години, на громадському транспорті, від дому Тацуї, мала центр розробки CAD (якщо використовувати електромотоцикл, було б в двічі швидше, але, через дощову погоду, вони вирішили скористатися громадським транспортом). Тацуя вже добре знав цей маршрут, через що, довга дорога лише дратувала.
– Міюкі?..
– Так. Що таке, старший брат.
– ...Ні, пробач. Нічого такого.
– Так?..
Якщо це не лабораторія біля штаб-квартири компанії, Міюкі, зазвичай ходила з ним, тому теж добре знала цей маршрут, але, незважаючи на погану погоду, в неї був настрій ніби вона йде на пікнік, Тацуя думав запитати причину.
Але, на пів шляху, передумав, подумавши, що це буде дивне питання.
Звісно Міюкі здивувалася, але незабаром знову повернулася до гарного настрою, ніби мугикаючи щось собі під носа.
Але оскільки вони вже зайшли до лабораторії, в дійсності, від неї не чулося жодного звуку.
Це дослідницький центр компанії де створюють всі її технології, так би мовити, серце FLT. Відповідно до цього, тут дуже сувора охорона. Окрім відео спостереження, збільшений контингент охорони.
Проте, Тацую ніхто не зупиняв.
Вони навіть не підійшли до стійки реєстрації, перш ніж пройти в коридор, що вів у глиб будівлі.
Врешті-решт вони прийшли до кімнати, одна стіна якої була цілком скляною.
За склом було приміщення, що нагадувало ангар, на півповерху заглиблений в землю.
В іншому кінці, була така ж кімната спостереження.
Це відділ тестування CAD.
У кімнаті знаходилося більше десятка інженерів і дослідників, що дискутували про щось і маніпулювали вимірювальним обладнанням.
– Ах, молодий пане!
Не зважаючи на їх зайнятість, хтось привітав Тацую, як тільки вони увійшли.
Незвичайна справа (можливо лише тут), вони з шаною вітали Тацую, а не Міюкі.
Спочатку звернення «молодий пан», було насмішкою, оскільки він був сином одного з виконавчих деректорів з повним доступом, але зараз воно було почесним ім’ям наступного лідера.
Тацую це трохи гнітило і він хотів би зупинити це, але розумів, що вони лише з доброзичливими намірами. Тому він не сказав «будь ласка, припиніть».
– Вибачте, що турбую. Де начальник Ушіяма?
Від шанобливого ставлення до її любого брата, на обличчі Міюкі розквітла широка посмішка, спонукаючи присутніх відволікатися від роботи (мало який чоловік міг ігнорувати її посмішку), поманивши за собою її Тацуя звернувся до незнайомого чоловіка в білому халаті.
Але відповіли йому з натовпу.
– Кликали, пане?
Це був технік в сірому, щільному, робочому комбінезоні, що не здавався слабким.
– Вибачте, начальник. Я зайшов, коли ви зайняті.
– Вам не потрібно вибачатися, пане.
Від такого шанобливого звернення, технік на ім’я Ушіяма гірко посміявся і похитав головою.
– Це добре, що ви такий скромний, але ми ж ваші підлеглі. Вам не потрібно бути настільки шанобливим.
– Ні, вас найняв мій батько, це не означає, що ви мої підлеглі...
– Що ви таке кажете? Ви всесвітньо відомий пан Сілвер. Ми всі маємо велику честь працювати з вами.
Всі техніки, що почули Ушіяму, закивали.
Це був третій відділ розробки CAD Фоур Леарс Технолоджі.
Відділ, що розробив всесвітньо відому модель «Сільвер».
Вона визнана як модель, що демонструє технічні можливості FLT. Третій відділ розробки, що, як кажуть, створений шляхом зібрання вільнодумців і провокаторів з інших підрозділів, але після появи «Сільвера», отримав вагомий голос в компанії.
Тому, інженери і дослідники були неприродно лояльними до Тацуї, який був половиною Тауруса Сілвера, головного розробника моделі «Сільвер».
– Якщо ви так кажете, то справжнім керівником є ви, пан Таурус. Оскільки ви відмовляєтеся визнавати себе керівником, третій відділ до цих пір не має керівників і начальника.
– Будь-ласка припиніть. Я не можу бути ні «паном» і «Таурусом». Я звичайний інженер. Як простий співробітник, що інтенсивно працює, щоб всі могли скористатися вашими геніальними ідеями, я в цьому переконаний. Я не настільки безсоромна людина. Я просто погодився записати своє ім’я поряд з вашим, оскільки ви неповнолітній студент, що не може виступати правовласником.
– ...Без технічних здібностей пана Ушіями, циклічний виклик був би не можливий. Мені не вистачає навичок і знань, щодо останніх ноу-хау. Не важливо, технології чи теорії, хіба не важливіше, що ми змогли це реалізувати?
– Ах, припиніть. Навіть в дискусіях, я не суперник молодому панові. Давайте краще поговоримо про справи. Ви ж тут не для того, щоб просто побачити нас.
Коли Ушіяма викинув білий прапор, Тацуя скинув серйозний вираз і посміхнувся злодійською посмішкою.
– Добре, пан Ушіяма. Ось, сьогоднішній прототип.
Ушіяма десять секунд не кліпав дивлячи на CAD у формі мобільного терміналу, про який говорили і дістали в буденній манері.
Цей прототип CAD типу Т-٧ був розроблений для Тацуї, під конкретну задачу.
Встановити програмне забезпечення в прототип, означало...
– Можливо, це... Пристрій польоту?
Руки, якими він прийняв CAD від Тацуї, злегка тремтіли.
– Так. В прототип, старанно розроблений паном Ушіямою, вже завантажено послідовність активації постійного контролю гравітації. З цим прототипом, легко керувати системою і тому, його легко використовувати.
– Тест...
– Як завжди, тестували я і Міюкі, але нас не можна назвати звичайними магами.
Почулися звуки захоплення. І не від однієї або двох людей. Кожен, хто чув їх, дивилися на руки Ушіями з захопленням на обличчі.
– ...Тецу, скільки у нас типу Т-٧?
Зрештою, тихо запитав Ушіяма у підлеглого.
Почувши у відповідь «десять», він широко розплющив, досі примружені очі.
– Ти ідіот! Чому лише десять!? Чому ви не поповнили запаси!
О? Обов’язково замовте комплектуючі. Візьміть всі що у нас є і скопіюйте в них систему розроблену молодим паном.
Хіро, виклич всіх випробувачів! Що? У декого вихідний?
Та кого це хвилює!
Схопіть за шию і тягніть сюди!
Решта, покиньте все чим зараз займаєтеся і готуйтеся до точних вимірювань!
Всі зрозуміли? Це спосіб польоту! Він змінить історію сучасної магії!
Напевно він підключився до внутрішнього зв’язку.
Не тільки в цій кімнаті, але й на тестовому майданчику, по той бік скла, відразу забігали дослідники, навіть ті, у яких була перерва.
Тестовий майданчик був розміром з великий спортзал. Кабель зв’язку був закріплений під стелею і з›єднувався з кожним костюмом випробовувача.
Він також служив страхуючим тросом.
Магія Левітації є загально поширеною, її вже тестували в цій лабораторії, хоч процедура польоту і левітації схожі, але основні принципи у них абсолютно різні. Те саме стосувалося магії стрибка і сповільнення, невідома магія.
На обличчях випробувачів було видно деяку тривогу.
Навіть якщо, це варіація, добре відомого типу магії, все одно не відомо, які ризики вона приховує.
Магічна формула може містити помилку, що може привести до смерті мага.
Це перша магія подібного типу в світі (наскільки відомо), що використовувала абсолютно нову схему, тож зайва обережність буде не зайвою.
Підлогу покрили амортизаційним матеріалом і перевірили страхуючі троси, підготовка нарешті закінчилася.
– Почати випробування.
Перемістившись до кімнати спостереження (не лише для безпеки спостерігачів, але й випробувачів), подав сигнал Ушіяма.
Зверху не було видно, які емоції на обличчі випробувачів, оскільки на них були шоломи.
Тим не менше, було помітно, що перший випробувач, що до своїх двадцяти років, накопив досвіду, щоб назватися ветераном, з силою зціпив зуби.
Проте, він без вагань увімкнув CAD.
– Підтвердіть підйом.
– Збільшення тиску від гравітації, через відрив від землі не спостерігається.
Ще до візуального підтвердження, пролунали доповіді від вимірювальних приладів, попереду.
– Помилки вихідного прискорення - в межах допустимої похибки.
– Робота CAD стабільна.
Тіло випробувача повільно піднімалося.
Було явно видно, що його ноги відірвалися від підлоги.
Вільний кабель доводив, що не є причиною підйому.
Окрім звуків від вимірювальних приладів і голосу, що повідомляв результати, в кімнаті не лунало жодного звуку.
Забувши, як рухатися, всі, невідривно дивилися на те що відбувається, або фіксувіли числові значення на вимірювальних пристроях.
– Прискорення підйому знижається... Нуль. Підйом з постійною швидкістю.
Випробувач повільно піднявся на три метри, порівнявшись з кімнатою спостереження.
– Прискорення досягло мінусового значення, швидкість підйому дорівнює нулю. Підтверджую зупинку.
До цього моменту, процес можна було назвати левітацією.
– Виявлено прискорення в горизонтальному напрямку.
Хтось, хоч мабуть всі, затамували дихання.
Прискорення зупинилося. Горизонтальний рух в один метр за секунду.
Ще до доповіді, не озброєним оком було видно, що випробувач рухається в повітрі.
– Він працює...
– Це політ...
Недовірливі слова довели, що бачене ними - реальність
– Тестер один, кімнаті спостереження. Я ходжу в повітрі... Ні... Я літаю. Я вільний...
Незаплановане повідомлення, що лунало з динаміка, вивільнено емоції, стримувані приголомшенням.
– Ми це зробило!
– Успіх!
– Вітаємо, молодий пане!
Радісно кричали спостерігачі.
Випробувач малював у повітрі випадкові траєкторії.
Лише Тацуя не піддався цій істерії, спокійно приймаючи вітання від персоналу, спостерігаючи за їх божевіллям.
– Хлопці, ви що всі дурні?...
Гнівно кричав Ушіяма, на випробувачів, що попадали від надмірного використання магії.
Випробування значно перевищило запланований час і продовжувалося, поки всі десять тестерів вичерпали свої сили.
Причина не в спостережені, просто вони не хотіли зупинятися.
Їх кабелі зв’язку, що також служили страхуванням, були переведені на бездротовий зв’язок і випробувачі змогли пограти в квача, чого не було в розкладі.
– Не можливо настільки довго використовувати безперервну магію.
Більшість сучасної магії активувалася миттєво і на короткий час.
Більшість безперервної магії можливо використовувати лише певний відрізок часу, існувало лише декілька магів, що могли її використовувати. До прикладу, «високочастотний меч» класифікується як безперервна магія, але в дійсності, всі її користувачі, повторно активували магію, після кожного удару.
Сама магія безперервної активації, до недавнього часу, вважалася специфічною магією окремих магів, а загальне поширення вона отримала з появою «Циклічного виклику», що автоматично створює заклинання, автоматично копіюючи послідовність активації в зону магічних операцій.
– Дурні, самі напросилися. Я не виплачую понаднормових.
На щастя, у жодного випробувача не спостерігалось таких наслідків, як магічне виснаження.
Оскільки все залишалося в межах жарту, Ушіяма з усмішкою фиркнув на протести підлеглих і підійшов до Тацуї що, вивчав результати випробування.
– Є про що турбуватися?
Коли Тацуя обернувся, на його обличчі був вираз далекий від задоволення.
– Якщо говорити про вдосконалення, простір безмежний, але... Разом з тим, безперервний виклик послідовності активації, здається, все ще створює велике навантаження.
Почувши ці слова, Ушіяма поглянув на Тацую і Міюкі, поряд з ним, і чомусь погодився.
– Ну, у порівняні з принцесою і молодим паном, кількість мисленнєвих часток у цих магів незначна.
За масштабами сучасної магії Тацуя знаходився на найнижчій сходинці серед магів.
Однак з часом розвитку магії, оцінка магічної сили змінювалась.
Наприклад, тридцять років тому, нововведення в області послідовності активації не розвивалися так стрімко, як у нинішній час, а швидкість побудови магічного виразу з послідовності активації була настільки повільною, що її не порівняти з нинішньою. Ефективність магічних послідовностей, тих часів, була невисокою і для побудови ефективного магічного виразу вимагалася велика кількість сайонів.
У той час, вимірювання магічної сили мага залежало від об’єму мисленнєвих часток в його тілі (як фізичному, так і ментальному), а не швидкість побудови магічної послідовності. Тацуя і Міюкі, володіли таким об’ємом сайонів, що оцінювалася б найвищим балом.
У нинішній час, завдяки послідовностям активації, магічним послідовностям та розвитку CAD, обмеження об’єму сайонів часток, не мало безпосереднього значення, для активації магії. Окрім технік несистемної магії, які використовують велику кількість мисленнєвих часток, як правило, велика кількість сайонів більш не має значення, окрім як прикраси.
Але запуск послідовності активації і побудова магічної послідовності все ще споживають мисленнєві частки, а якщо процес повторюється сотні, тисячі разів, навіть якщо кількість споживання відразу не значна, виникає значне навантаження на мага.
– Ми повинні зробити схему автоматичного всмоктування мисленнєвих CAD часток більш ефективною...
– ...Гадаю, це моя робота. Якщо це забезпечуватиметься апаратно, а не програмно, навантаження трохи знизиться. До часового механізму краще прикріпити спеціальну схему.
Трохи подумавши сказав Ушіяма, на що Тацуя відреагував широкою посмішкою.
– Насправді я хотів обговорити те саме.
– Я приємно здивований.
На обличчі обох були подібні посмішки.
◇ ◇ ◇
Незважаючи на те що в апаратній частині слід покращити деякі аспекти, можна сказати, що отриманий результат задовільний. Сьогодні найважливішим результатом було те, що магію польоту може використовувати навіть посередній маг, на комерційному CAD.
Результати експерименту будуть впорядковані і вже наступного року ноу-хау магії польоту буде опубліковано під ім’ям Таурус Сілвер. Бажано, щоб це сталося якомога швидше. Оскільки вплив «першого в світі» і «другого в світі» значно відрізняються. Те що ви «номер один», саме по собі має найбільший рекламний ефект.
Крім того, буде розроблений спеціальний дизайнерський CAD, орієнтований на магію польоту, то ж на ринок він вийде десь у вересні (в кінці першої половини фінансового року).
Зустріч завершилася цими двома поставленими завданнями.
Забравши Міюкі, що чекала в кімнаті очікування, Тацуя направився до дому.
Було ще багато роботи, та Ушіяма наполегливо відправив їх, після чого соромно почесав голову.
– Вибачте, на всякий випадок, я зв’язався з гендиректором...
Ні, підчас експериментів, а не після отримання вдалих експериментів, батько Тацуї і Міюкі, начальник відділу розвитку FLT, що контролює кожен центр розробок, ніколи не з’являвся.
– Не хвилюйтесь. Сьогодні вихідний, і навіть якщо він вийшов на роботу, то буде в головному офісі.
Говорячи по правді, Тацуї хотілося би уникнути зустрічі з ним.
Скоріше, з ним не бажала бачитись Міюкі.
Та він не міг сказати цього Ушіямі. Той знав, що батько цих брата і сестри не лише керівник FLT, але й найбільший акціонер. Навіть якщо він і був передовим інженером компанії, та не вірно відкривати йому скелети в шафі сім’ї власника.
Тацуя також це розумів, тож дав відповідь з цим приводом, від чого Ушіямі стало ще більш не зручно.
– ...Ні, насправді, директор сьогодні тут...
Навіть якщо Міюкі була за його спиною, Тацуя відчув її емоції і знав, що вона нахмурила брови.
Та сам Тацуя подумки, полегшено зітхнув.
Що їм вдалося уникнути вибухонебезпечної зустрічі.
– У директора не має часу відвідувати усі експерименти. Думаю, у нього не має причин нехтувати відділом досліджень і розробок.
– Ні, я все це розумію. Він навіть збільшив наш бюджет у двічі.
Він навмисно змінив тему і повернувся, щоб заспокоїти Ушіяму. Йому було шкода настільки наляканого чоловіка, але Тацуї не хотілося повертатися до цієї теми.
Однак світ не такий простий.
Попрощавшись з Ушіямою, Тацуя і сестра залишили лабораторію і у коридорі, до виходу, зіткнулися з людиною, яку хотілося б побачити в останню чергу.
– Пані Міюкі, давно не бачились.
Коли батько і діти мовчки дивились один на одного, першим заговорила четверта присутня людина. Як Тацуї так і Міюкі ця особа була знайома, «знайома», але не «близько».
– Давно не бачились, пан Аокі. Була б рада сказати я. Але я тут не одна.
Батько, здається ви в порядку. Дякую, за дзвінок на днях. Але гадаю вас не настигне небесна кара, якщо ви поговорите зі своїм сином, чи не так?
Її приємний і ввічливий тон містив у собі відчутні похмурі шипи. Проте жести і вирази опонента мали «товсту шкіру», нечутливу до шипів троянд.
– Хоч це і слова пані, та Аокі дворецький і розпорядник майна сім’ї Йотсуба, навіть якщо це і наказ, я не можу поклонитися звичайному охоронцю. Оскільки такі порядки в домі.
– Він мій брат.
Голос Міюкі, все ще зберігав спокій. Але Тацуя розумів, що вона вже на межі.
– З усією повагою, кожен в домі бажає, щоб пані Міюкі стала наступною головою сім’ї Йотсуба. А той, хто лише супроводжує господиню, як охоронець, стоїть на іншій сходинці.
– Боже, пан Аокі. Боюся видатися грубим, але прошу обережніше обирати слова.
Холодним тоном промовив Тацуя, випередивши свою молодшу сестру, коли вона вже збиралася вибухнути у відповідь.
Його голос міг заморозити кого завгодно.
Ні слова відкритого презирства, а ні їх погляди, взагалі не схвилювали свідомість Тацуї.
Таким зробили його серце.
Натоміть, Тацуя хвилювався, щоб Міюкі не мала проблем, якщо розгнівається за нього.
– Не важливо. Хоч ти і тілоохоронець, та немає сумніву, що ти - син Мії. Тому я маю ігнорувати твою неввічливу поведінку.
До того ж, у нього не було часу розбиратися з зарозумілим ставленням опонента.
– Ви сказали, що Міюкі стане наступною голавою сім’ї Йотсуба, так ніби хочуть всі слуги сім’ї, але, хіба це не зневага до інших опонентів?
Щоб не дозволити сестрі протистояти агресії, направленої на нього, йому потрібно було безперервно атакувати, притискаючи противника, не даючи Міюкі ставити слово.
– Тітонька ще не призначила наступника. Або ж ви вже запитали у неї ім’я кандидата?
Розумного джентльмена, схожого більше на адвоката, ніж дворецького, настільки шокували слова шістнадцятирічного юнака, що він не міг вимовити ні слова.
– Якщо тітонька висловила подібні наміри, я повинен підготувати Міюкі до різних обставин, оскільки сьогодні гарна можливість, не могли б ви це підтвердити.
Він говорив рівним тоном, ніби читав лекцію.
– ...Пані Мая ще нічого не говорила.
З роздавленим виразом, відповів Аокі.
Тацуя навмисно розширив очі, щоб показати здивування.
– Неймовірно! Четвертий дворецький великої сім’ї Йотсуба, висловив власне припущення, спекулюючи інформацією, щодо головного кандидата на голову сім’ї? Тож, хто порушує правила сім’ї.
Драматично зітхнув Тацуя, дивлячи в почервоніле лице Аокі. У якого не залишилося розумних аргументів для спростування. Розсудивши так, Тацуя вже збирався піти з переможним виразом.
Але це було передчасно.
– ...Це не спекуляція. Всі хто служать сім’ї, думають так само. Навіть якщо ми не говоримо про це, прагнучи до однієї мети, ми розуміємо один одного.
Вже дійшли до мирських припущень, позбавлених логіки і аргументів. Проте була підготовлена отрута для останнього удару.
– Фальшивий бездушний маг цього не зрозуміє.
Відразу ж після того, як Аокі висловив свою отруту, раптово виступив конденсат і стіни покрив іній.
Щоб підняти раптово знижену температуру, загудів кондиціонер.
Холодне повітря текло вихром з під ніг Міюкі.
Однак, як тільки Тацуя вказав пальцем лівої руки і прозвучав звук швидкісної перемотки плівки (галюцинація яку могли чути лише ті хто відчував магію), усе припинилось.
Притиснувши меншу сестру, червоне обличчя якої спочатку посиніло а потім зовсім зблідло, до себе однією рукою, Тацуя кинув гострий погляд на Аокі.
– Цього «фальшивого бездушного мага» створила моя мати, старша сестра нинішньої глави сім›ї Йотсуба - Йотсуби Маї, Шіба Мія, в дівоцтві Йотсуба Мія.
У експерименті, зі створення штучного мага, нинішньої глави сім’ї Йотсуба, Йотсуби Маї, Шіба Мія, використала власного шестирічного сина, що не мав магічного таланту, розмістивши емулятор магічних операцій в зону, що контролює найсильніші емоції в зоні свідомості, скориставшись забороненою системною магією «втручання в структуру психіки».
Іншими словами, називаючи мене, результат експерименту, фальшивкою, тим самим ви називаєте фальшивим експеримент проведений нинішньою головою сім’ї Йотсуба і її старшою сестрою, ви ж це розумієте, чи не так?
Ніжно обнімаючи за плечі свою молодшу сестру, що плакала на його грудях, від його імені, Тацуя без жодного милосердя атакував Аокі, що змусив Міюкі плакати.
– ...
– Тацуя, припини.
Батько, Шіба Тацуро, що досі зберігав мовчання закрив собою наляканого Аокі і зупинив Тацую.
– Не говори погано про матір.
Однак, його слова не стосувались теми розмови.
Напевне він зробив це для власного захисту, щоб не зіпсувати настрій головного дому.
Ця компанія таємно була заснована сім’єю Йотсуба, і хоча він і був основним акціонером, завдяки акціям померлої дружини, основний контроль все ще залишався у сім’ї Йотсуба, тож зрозуміло, чому він тихий, в їх присутності.
Несвідомо Тацуя ледь не розсміявся.
– Тацуя, я розумію чому ти ненавидиш матір...
Цей батько навіть не міг прочитати вираз свого сина.
Тож він щиро вирішив, що розлучитися якомога радніше, буде корисно для психічного здоров’я їх обох.
Але до цього Тацуї хотілося додати лише пару слів.
– Батьку, ви помиляєтесь. Я не відчуваю жодної злості до своєї матері.
– Д-дійсно?
Цих слів було достатньо.
Слова, яких говорити не хотілося, озвучувати не довилося.
Серце Тацуї не вміло ненавидіти.
А також не знало, сильного гніву, сильного смутку, потужних ревнощів, злості, ненависті, надмірного апетиту, похоті, ліні і... Романтичних почуттів.
Він ніколи не загубиться в гніві.
І не відчує відчаю.
І не згорятиме від ревнощів.
Не пізнає образи і ненависті.
І ніколи не захопиться протилежною статтю.
Він відчуває голод, але не знає ненажерливості.
Відчуває сексуальне бажання, але не знає хіті.
Відчуває втому, але не знає, що таке лінь.
Най сильніші почуття і емоції були стерті з його розуму особливою магією, яку у сьому світі могла використовувати лише його мати.
Він не ненавидів свою матір.
Він не гнівався.
Він не міг серйозно розсердитись і не міг серйозно її ненавидіти.
Єдиною «сильною емоцією», що йому навмисно залишили, це відчуття обов’язку, щоб прив’язати його до сім’ї Йотсуба.
Звісно, це не стосувалося близьких чи його батька.
Тацуя притис плачучу Міюкі, тримаючи її за плечі і вони залишили приміщення, не сказавши ні слова на прощання.
Далі
Том 3. Розділ 3 - [3]
[3] Одна з переваг, навчання в постійних класах, це створення і зміцнення міжособистісних стосунків. З сивої давнини, з часів появи стосунків між людьми і родових зв›язків, спільною тенденцією для формальних і не формальних груп було те, що приналежність до окремих угрупувань, приводить до виокремлення власної, серед інших. Ось що саме мається на увазі. – Доброго ранку. Шіба, я вже чув. Хіба не чудово. – Доброго ранку, Шіба-кун. Покажи себе. – Доброго ранку, Шіба-кун. Я за тебе вболівала. – Йоу. Зроби усе можливе, Шіба. ...Так, навіть ті що не були не були з ним у дружніх стосунках, дружньо вітали його і підбадьорювали. У понеділок, зайшовши до класу, Тацуя вислуховував слова підтримки від однокласників. Звісно, це стосувалося його призначення в команду Турніру Дев’яти шкіл. – Чутки поширюються швидко. – Вірно. Рішення було прийнято лише на минулому тижні і ще не було офіційно оголошене. – Дійсно. Дідько, звідки ви почули? Ні Лео, ні Мідзукі, а ні Еріка не прикидалися, що нічого не знають. Схоже, новини поширились не від них. Та було помітно, що чутки поширювали по чиїйсь задумці. На зустрічі були присутні лише учні старших курсів, та, певне, вони почули усе від семпаїв в своїх клубах. – До речі, сьогодні ж буде офіційне оголошення? Поцікавилась Еріка, на що Тацуя кивнув з серйозним поглядом. Відбір до команди Турніру дев’яти шкіл, включаючи техніків, закінчився минулої п’ятниці. За першочерговим планом, відбір повинен був завершитися ще кілька тижнів тому, тож це була велика затримка. На щастя, оскільки відбір гравців вже відбувся, обладнання, підготовка якого потребувала багато часу, таке як спортивні CAD чи форма вже було підготовлене, але перевірка і налаштування може затриматися, оскільки з визначенням техніків виникла затримка. Навіть при тому, що Міюкі також була учасницею, але була цілковито занурена в підготовку, Тацуя був готовий зробити для неї що завгодно. Однак, думка про те, що йому цього не хотілося б, досі нікуди не зникла. – Напевно на п’ятому уроці проведуть збір. Сказала Мідзукі, перевіривши сьогоднішній розклад на терміналі, розташованому на столі. Для всіх класів він був однаковим, три уроки до обіду і два після. Тим не менш, крім лабораторний і практичних занять та фізичного виховання, кожен учень міг продовжити навчання зі своїх домашніх терміналів, навіть якщо процес був стандартизованим (порядок занять був впорядкованим), однак це не значило що початку і кінця кожного уроку суворо дотримувались. Сучасна школа мала тенденцію ігнорувати чіткий розподіл часу між заняттям і відпочинком, те що зібрали усіх учнів на церемонію представлення збірної на турнір, свідчило, що Турніру надавали велике значення. – Пан Тацуя також вийде на сцену підчас церемонії? – Ну, так... Запнувся Тацуя, відповідаючи на запитання Мідзукі. Фактично це і було найбільшою причиною його невпевненості. – Тацуя єдиний з першокурсників? Як і сказав Лео, Тацуя був єдиним серед першокурсників кого обрали до команди техніків. Досвід обслуговування CAD мало велике значення, тому було природнім, що до техніків призначали старшокласників. Майстерність Тацуї виходила за межі звичайних. Звітно, враховуючи те, що він є практикуючим фахівцем в розробці CAD, навіть техніки на змаганні серед старших шкіл, на його фоні, були недосвідченими. Однак, ні однокласники, ні старші учні не знали цього. Знала лише його сестра, Міюкі. – Думаю, на першому потоці до-си-ть засмучені. Лише на днях, гордість першого потоку постраждала від результатів екзамену, а ця подія лише підлила масла у вогонь, це було очевидно і без зауваження Еріки – Усі гравці учні першого потоку... Сказав Тацуя. Оскільки усі учасники Дивізіону новачків були першорічками, а він сам був лише у підтримці, тож це не повинно було викликати обурення. Однак це була логіка тих, кого обрали. Це не стосувалося учнів з першого потоку, що прагнули потрапити в команду техніків. Тацуя виявився в становищі, що викликало рідкісні заздрощі. Він же не вмів заздрити. У нього ще не вистачало життєвого досвіду, щоб цілковито усвідомити своє становище. – Але це неминуче. Тому для заздрощів не має причин. Тож на зауваження Мідзукі, Тацуя не знайшов, що відповісти. – Усе гаразд. Зараз в тебе ніхто не кидатиме ні каміння, ні магію. На надзвичайно безтурботне зауваження Еріки, він міг лише гірко посміхнутись. ◇ ◇ ◇ Після четвертого уроку, в зазначений час, він з’явився за кулісами де, Міюкі, що прийшла трохи раніше, вручила йому тонку куртку. – Що це? Він відчував, що це саме те, що він бачить, та все ж вирішив запитати, щоб переконатися. – Форма технічного персоналу. Одягни її на церемонію, замість шкільної форми. Відповідь на питання прийшла від Маюмі Цілком очікувана відповідь. На Маюмі була спеціальна спортивна куртка. Певно, це уніформа учасника. Міюкі подала уніформу Тацуї, тримаючи її двома руками, сповнена очікування. На мить, в голові промайнула незграбна думка, та він знав що опиратися марно. Тацуя покірно зняв блейзер і повісив його на підготовлену вішалку. Злегка зігнув коліна і дозволив Міюкі допомогти йому одягти куртку. Ставши позаду, вона накинула куртку на плечі брата, обійшовши з переду, поправила комір і рукава, потім зробивши один крок назад, щоб оцінивши вигляд Тацуя, Міюкі задоволено посміхнулась. Він також мав уявлення чому у його сестри настільки гарний настрій. Певно, їй було приємно побачити, на лівій грудині куртки, вишиту емблему. Що складалась з восьми пелюсток. Її уніформа також мала такий же малюнок, на тому ж місці. Знак першої старшої школи. Не заміна чого-небудь, а символ першого потоку. – Вона личить, старшому братові... Форма для турніру виглядала майже як звичайна і це було природнім, адже вона слугувала лише для розпізнання школи учасника. Однак, в очах Міюкі, вона підтверджувала той факт, що він повернувся на своє законне місце. Для самого Тацуї це не мало особливого значення, але він не вважав за необхідне охолоджувати атмосферу. До початку церемонії ще залишався час, тому він вирішив дочекатися початку в уніформі техніків. Міюкі невідривно зачаровано дивилась на брата в уніформі. На ній же відповідної уніформи не було. Тацуя озирнувся навколо, але ніде не знайшов куртки Міюкі. Хоча в них ще було досить часу, Тацуя розсудив, що краще приготуватися завчасно. – Тобі не потрібно переодягнутися? – Я розпорядник церемонії. Міюкі поспіхом приховала свій заворожений вираз і відповіла зі своєю звичайною посмішкою. Іншими словами, Міюкі не стоятиме в команді, а буде представляти учасників... Принаймі так зрозумів Тацуя. – Тож, це велика відповідальність. – Будь ласка, не нагадуй... Тацуя усміхнувся і поклав руку на голову молодшої сестри, що, судячи з її слабкого голосу і нервового погляду, була напружена, хоча не мала наміру відмовлятися від таких незначних обов’язків. Оточуючі кидали на них холодні погляди. ◇ ◇ ◇ Анонсована церемонія представлення учасників почалась вчасно і проходила без ексцесів. Хоча Тацуя і піднявся на сцену, в нього не пролетіли ні каміння, ні магія. Ну, це будо природнім. Але йому було дуже незручно. Інженери і гравці вишукувались у дві шеренги, а серед команди техніків усі, окрім нього, були старшокласниками, то ж не дивно, що він відчував себе не на своєму місці. Оскільки він показав свою майстерність на підготовчій зустрічі, на щастя не було ворожих чи зневажливих поглядів. Проте не можна сказати, що погляди були дружніми. Позитивні оцінки і доброзичливість не можливо поставити на один рівень. Члени команди ставилися до нього по різному, однак його підтримка в команді була надзвичайно високою. І тепер, незважаючи на те, що він з другого потоку, він носив емблему восьми пелюсток. Звісно, повинні бути люди яких це спровокувало, стоячи в сліпучих вогнях софітів, розмірковував Тацуя, так ніби це його взагалі не стосувалося. Між тим, один за одним, представляли інших людей. Вела церемонію Маюмі. Учасники, імена яких називали, отримували на свій комір медалі з ідентифікаційним чипом, для входу в зону змагань на турнірі. Щоб покращити представлення, ця роль була покладена на Міюкі. Було сорок учасників (без Міюкі і Маюмі тридцять вісім), тож це була досить трудомістка робота, однак, певно завдяки своєму чудовому вихованню Міюкі власноруч прикріпила кожну медаль не втрачаючи своєї посмішки. Від посмішки Міюкі, на такій близькій відстані, що можна було відчути її дихання, більшість хлопців не змогли стримати хвилювання і приховати почервоніння на своїх обличчях. Це видовище, ймовірно викликало б переслідування учениць усієї школи в майбутньому, але обличчя більшої половини учениць, які отримали аналогічні медалі покрилися рум›янцем і демонстрували сором’язливість, тож натовп (особливо старшокласники) демонстрували не антипатію, а привітні посмішки. Медалі були видані не лише учасникам, але й допоміжному персоналу. Після представлення стратегів прийшла черга техніків. – Здається, я трохи нервую. Сказав хтось, поруч з Тацуєю, і він непомітно повернув голову. Точно так само, підняв на нього погляд учень поряд з ним. Погляд Тацуї був трохи вище. Здається це був студент другого року якого звали Ісорі Кей. Зайве говорити, що він був учнем першого потоку. (На цій сцені, Тацуя єдиний представник другого потоку). – І справді. Він був одним, з небагатьох, хто дружньо ставився до Тацуї. Прекрасний юнак з ніжними рисами і витонченою статурою, якщо він змінить штани на спідницю, то виглядатиме як «висока учениця», однак він був кращим з теорії магії, серед другого року і один з найкращих в практичній майстерності. Знову оцінивши його красу, Тацуя подумав, що не варто оцінювати людей по зовнішності. Вони все ще стояли на сцені, тож розмова зупинилась. Тим не менш, неочікуване дружне ставлення, в оточені неоднозначної злоби, навіть для такої нечутливої людини, як він, принесло світло в його важке серце. Це тепле світло осяяло його похмурі думки і він відчув сили поглянути в аудиторію. Як завжди, залишалися вільні місця і як завжди студенти спонтанно розділились на перший потік попереду, а другий по заду. Однак, в перші ряди вдалося проникнути кільком стороннім. Схоже, вони помітили погляд Тацуї. Еріка помахала рукою зі свого третього ряду, рахуючи з переду, який був настільки близько, що без перебільшення модна назвати переднім рядом. Це потрясло Тацую. Перевівши погляд далі, він помітив, що поряд з Ерікою сиділа Мідзукі, за нею Лео, а далі Мікіхіко, позаду також були дуже знайомі обличчя. Під непривітними поглядами першого потоку, клас один «E» окупував ці місця. В той час, як Тацуя обмірковував їх мужні дії, перед ним з›явилася Міюкі, що штовхала перед собою візок-тумбу. На сцені було, сорок учасників, чотири тактичних радника, вісім техніків, мінус два розпорядника церемонії, загалом п›ятдесят людей, сорок дев’ять з них, вже були представлені і отримали медалі. Нарешті, прийшла черга останньої п›ятдесятої людини. Черга Тацуї. Маюмі назвала його ім’я. Йому здалося, що її голос був занадто потужним, чи він просто багато собі надумав? У підтвердження, він зробив крок в перед. Міюкі, із зворушливою посмішкою на обличчі (настільки що Тацуя почав хвилюватися за її психологічний стан), стала перед Тацуєю. Одночасно з тим, як Міюкі прикріпила на комір Тацуї медаль, пролунали гучні оплески. Не було навіть потреби у візуальному підтверджені. Слідом за Ерікою і Лео почала аплодувати решта однокласників. Для розпорядників церемонії, Маюмі і Міюкі, цей переполох став несподіваним. Однак, вже коли перший рік, першого потоку, збирався освистати ці овації. Маюмі і Міюкі перехопили ініціативу і почали одночасно аплодувати зі сцени. Представлення останнього члена команди завершилося бурхливими описками. Вони ідеально співпали з аплодисментами усій команді і поширилися по всій залі. ◇ ◇ ◇ Після завершення церемонії представлення, підготовка до турніру дев’яти шкіл відразу прискорилась. Так як змагання, в яких вони братимуть участь, були визначені, Міюкі, разом з Шізуку і Хонокою, практикувалися щодня, аж до самого закриття школи. Тацуя займався налаштуванням CAD і допомагав Міюкі з її обов’язками, тому також повертався до дому пізно. Еріка і Лео, що приймали участь в спортивних клубах, схоже отримали свої обов’язки. Лише Мідзукі була в художньому клубі, на цьому тижні, вона часто чекала доки решта звільниться. Церемонія представлення, на минулому тижні, досить хвилювала її. Незважаючи нате, що були вільні місця потрібно було багато мужності, щоб піти проти негласно встановлених правил. Для неї, подібне було б не можливе. Якби не Еріка, ніхто б з однокласників не наважився б на цей крок. Вона усвідомлювала свою скутість, тож була більш вражена і заздрила подрузі. «Але чому Еріка так старається..?» Саму Мідзукі Еріка змусила прийняти участь. Звісно, вона також хотіла підтримати Тацую, але спочатку, Мідзукі гадала, що буде цілком задоволена, поаплодувавши з далеку. Оскільки Еріка була схильна до безумних вчинків, можливо її прихованою цілю було подразнити елітне самолюбство першого потоку. Але в той же час, у неї був непостійний і імпульсивний темперамент. І хоча вона любила сувати носа в чужі проблеми, та за спостереженнями Мідзукі, вона сама рідко стає джерелом проблем інших. Якби вона втягнула лише її, то може й так, але вона була вмотивована настільки, що втягнула усіх однокласників, тож це не можливо було пояснити лише пустощами. «Як я і думала Еріка-чан, пана Тацую... таки, що?» Наскільки вона бачила, найкращим хлопцем для Еріки був Лео. Навіть з Йошіда, який зайняв третє місце на семестрових іспитах, вона мала довгу історію. Однак, Мідзукі здавалося, що Еріка відчувала до Тацуї зовсім інші відчуття, ніж до інших. Навіть задумавшись, Мідзукі, чомусь, не хотіла давати чіткого визначення цього почуття. Ще не пройшло і п’яти хвилин, як вона прийшла до входу у школу. Ще було занадто рано, щоб можна було сказати, що вона стомилася чекати. Однак, було достатньо часу щоб збурити свої думки. Не свідомо, в голові у Мідзукі зароїлися думки про різні речі. Її нинішній стан цілковито відповідав визначенню «роззява». Продовжуючи у стані не змоги зосередитись на чомусь одному, вона сконцентрувала відчуття на зовнішньому сприйнятті і помітила незнайому хвилю. Що з’явилася лише на секунду. Мідзукі наважилася зняти окуляри. Як тільки це сталося, хлинув різнобарвний потік. Очі сприймали світло тонів різних кольорів. Мідзукі стерпіла біль в очах, викликану короткочасним перевантаженням. Знявши окуляри, вона ніби вийшла з темної кімнати на літнє яскраве сонце. Речі яких вона уникала раптово стали видимі. Виникли безконтрольні відчуття, зорові нерви і мозок ніби кричали, що не можуть впоратися з інформаційним перенавантаженням. Проте, такий надмірний потік інформації, від якого будь-яка звичайна людина втратить свідомість, для неї був «іншим світом», що супроводжував її від самого народження. Навіть очі людей, що раптово вийшли на яскраве світло швидко звикають. Як відомо, люди з темними очима звикають до яскравого ще швидше. Мідзукі також примружила очі, а потім два, три рази кліпнула, щоб очі могли бачити мисленнєві частки в десять разів краще ніж звичайні маги і навіть світло духовних часток (випромінювання Псіонів), яке маги навіть не сприймають. Обережно поклавши окуляри в футляр, вона зосередилась на хвилі, яку відчула раніше. Світло, що проникає навіть через захисні лінзи, миттєво було знайдене. Коливання духовних часток було регулярним, ніби чиєсь дихання. Зараз чітко був видний напрямок до джерела світла. Ніби на запрошення, Мідзукі попрямувала до джерела світла в будівлі для практичних занять. Підійшовши до будівлі, вона відчула як почало дрейфувати холодне повітря. Зараз було літо і хоча сонце вже сіло за схили, все ще було достатньо спекотно, щоб спітніти. Це була ілюзія. «Щось», прикинулося холодним повітрям в прошарках літньої спеки. Вона відчувала, що це «щось» наказувало їй повертатися. Здавалося, воно погрожує, не підходь далі. Тіло напружилося від невідомого. Але ноги Мідзукі не зупинилися. Хоча розум підказував їй повернутися, інтуїція підказувала, що як та, що займається і якій судилося жити з магією, повинна продовжувати йти далі, щоб побачити усе своїм «оком». Двері в будівлі для практичних занять відкрилася без єдиного звуку, в середині було тихо, жодного шарудіння. Яскравість освітлення була достатньою, що було комфортно читати найменші символи. Все як завжди. Ні, це школа де вивчали магію і будівлю практичних занять відвідувало багато людей. Якби щось сталося, то старшокласники і вчителі не залишили б це без уваги. В магічній школі набагато менше причин для історій про привидів, ніж у звичайних шкіл. Оскільки не прозвучало жодного попередження, очевидно аномалія помічена Мідзукі, пов’язана з чиєюсь магією. Або ж це справді незвичне явище, яке не можна виявити сучасною магією. З тремтячим серцем і зловісними думками, Мідзукі продовжувала переставляти ноги, ніби щось її тягнуло. Піднімаючись по сходах, Мідзукі відчула легкий аромат, що домішався в повітрі. Вона пригадала цей аромат з експериментів з магічною фармакологією. Це поєднання декількох пахощів з заспокійливим ефектом. Продовжуючи переслідувати світлову хвилю, вона попрямувала до фармацевтичної лабораторії. Надзвичайно синхронне випромінювання псіонів, певно, наслідок магічного експерименту якогось студента. Переконавшись, що це не якесь надприродне явище, Мідзукі зітхнула з полегшенням. І тоді її охопила цікавість, що досі стримувалася тривожністю. На найперших заняттях, з практичної магії повідомляють, що основним правилом безпеки є не втручання, без запрошення, в експерименти інших. Це пов’язано з можливою втратою контролю над магічною енергією, внаслідок випадкового втручання, сторонніх, в індивідуальну зону магії. Зокрема, не одноразово попереджали, що особливу небезпеку становлять втручання не зрілих магів, першокурсників, як вона. Але, зараз, це попередження абсолютно вилетіло з голови Мідзукі. Викривлене почуття небезпеки, спонукало її трохи підштовхнути двері. Намагаючись бути максимально тихою, вона заглянула в утворену щілину. В наступний момент вона крикнула з переляку. Ні, не крикнула, просто зойкнула від несподіванки. У фармацевтичній лабораторії в повітрі танцювало безліч світлових кульок, синього, світло-синього і кольору індиго. Кожне світило мало власну «силу» і «намір». Через свій погляд, вона знала, що природній розподіл енергії не однорідній, вона постійно збирається, розділяється, тече. Поява силових «бульбашок», при впливі на природні явища, була знайома Мідзукі. Енергія всесвіту, в її «очах», виглядала я потік духовних часток, що виринає з людської свідомості. Проте, сьогодні, вона вперше відчула «намір» в подібних сферах. «Духи?.. Це те що звуть духами», подумала вона. Вона була настільки шокована, що інші думки просто зникли. А прикликав цих духів. – Йошида-кун?.. Забувши про найменшу обережність, прошепотіла Мідзукі. Це була повністю несвідома дія. Однак для того чиє ім’я прозвучало, це було важливим. Особливо для того, кого ніхто не мав тут застати і чиє «мистецтво» не мали бачити. – Хто тут! Абсолютно рефлекторне запитання. На рефлекторний гнів «світлячки», відповіли зміною «намірів». – Ой! Закрила очі Мідзукі, коли на неї кинулися світлові сфери. Відразу ж, після цього, з боку, вона відчула «порив вітру», що з змусив її присісти. Потік сайонів, що не зворушив ні волосся, ні спідниці. Він відштовхнув і остудив світлові сфери, але Мідзукі закрила очі і не помітила, що захищена. З острахом відкривши повіки, вона побачила Мікіхіко, що агресивно дивився на Тацую, коли той, у відповідь, споглядав без емоційним поглядом. – ...Заспокойся, Мікіхіко. Я не хочу з тобою битися. Від раптової появи Тацуї, Мідзукі, зі свого сидячого положення, широко розкритими очима, могла лише, дивитися як Тацуя демонструє порожні руки. Це був універсальний жест, для магів і для тих хто не є ними, що ви не бажаєте битви. Одночасно з шокованим виразом на обличчі зникла ворожість Мікіхіко, немов марево. Це ніби розвіяло напружену атмосферу, заклякла Мідзукі нарешті підвелася. – ...Вибач, Тацуя. Я не хотів нічого такого, Мікіхіко виглядав як розгублена дитина. Мідзукі імпульсивно відчула, «хочу його заспокоїти», але не змогла дібрати слів. На щастя, незграбної тиші не виникло. – Я не проти. Не турбуйся про це. Взагалі-то, це все Мідзукі, порушила концентрацію заклинателя, підчас етапу магічного виклику. – Е? Я!? Поспіхом оглянувшись, Мідзукі лише помітила пустотливу посмішку Тацуї, що дивився на неї і вона полегшено зітхнула. – Ні, це не її провина. Проте, схоже, Мікіхіко так не вважав. Він говорив швидко, заперечуючи слова Тацуї. Мабуть це була паніка, через близькість слів Тацуї до істини. – Ні це через імпульсивну агресію, що викликана моєю не зрілістю... Мені шкода, за своїми вибаченнями я забув про дещо важливе. Дякую, Тацуя. Завдяки тобі, я не нашкодив пані Шібаті. – Навіть без мого втручання, вона б не постраждала. Щойно, це ж була духовна магія? На питання Тацуї, Мікіхіко кивнув, але чомусь вагався. – Магія що базується на духах неба і землі, у нас в домі її називають «Божественна магія Землі». Тим не менш, його здивувало запитання щодо ідентифікації магії, оскільки це було не прийнято серед операторів. Духовна магія - належить до древньої магії. Магія яка впливає на Ейдос через не залежне інформаційне тіло, яке зазвичай називають духом в сучасній магії класифікують як «духовна магія». Духи іноді скорочують до ДІ (духовні істоти), але в академічних джерела вже називають «духами». – Я не маю можливості визначати духів, але розумію, що ти проводив обряд. До того ж, коли проникнули через твій огороджувальний бар’єр, важко не здивуватися. – Звідки ти знаєш про бар’єр... Невже Тацуя теж вивчає духовну магію. Крім того, важко зрозуміти на якій стадії знаходиться ритуал, ти багато помічаєш... Ні, здається, ти поза моїм розумінням. – Можливо підеш далі і назвеш мене «божевільним»? Посміхаючись, жартівливо сказав Тацуя, нащо Мікіхіко теж гірко посміхнувся. Вираз його губ нарешті став розслабленим. – Ну... Незалежно від того наскільки ти не бажаєш щоб тебе бачили, але ставити бар’єри в шкільній лабораторії, це вже не жарти. – Певно, що так. Їх сміх повністю розвіяв тяжку атмосферу. – Це магія виклику природніх духів? Вперше бачу подібне. – ...Вже не має сенсу цього приховувати. Як і сказав Тацуя, я практикував магічний виклик, використовуючи водних духів. Прибираючи зі столу жаровню в якій полив пахощі, відповів на питання Тацуї Мікіхіко. Мідзукі стояла поруч і витирала попіл, що просипався на стіл. Звісно, Мікіхіко хотів зупинити її, але Мідзукі виявилася особисто вперта в цьому питання. – Водні духи... Нажаль, я сприймаю їх лише як скупчення псіонів... А що ти бачила, Мідзукі? – Що? Ох, я так само. Я лише бачила світлові сфери синього відтінку. З нервовою посмішкою відповіла Мідзукі, розмахуючи руками. Внаслідок чого, попіл з хустинки, якою вона витирала стіл, полетів в лице Мікіхіко, але через знервованість, від розмови, вона цього не помітила. З іншого боку, Мікіхіко, що потрапив під таку атаку, нічого не сказав... здається він і сам цього не помітив. Він широко розкрив очі і напружив обличчя. – Кольори?.. Ти розрізняєш кольорові відтінки?.. – Ем, ее,.. Так. Мідзукі не розуміла чому у Мікіхіко таке страшне обличчя ( як їй здалося), тож вона відповіла трохи напружено. – Ум... сині, світло сині і темні... Ах! Мідзукі не наважувалась дивитися в очі Мікіхіко, тож відповіла відвівши погляд, помітивши на його обличчі каплі води скрикнула. – М-ме-мені шкода! Ем, вірно! Хустинка, хустинка. Поспішно діставши з сумки хустинку, вона витерла обличчя Мікіхіко Однак він досить грубо схопив її руку. І потягнув Мідзукі до себе, що сильно її здивувало. Підтримавши Мідзукі, щоб вона не впала, Мікіхіко поглянув у її очі, на стільки близько, що здавалося от-от поцілує. – Ем, ах... Мідзукі намагалася, але через збентеження і не терпіння не могла нічого сказати, та Мікіхіко цього навіть не помітив. Він не відводив погляд, а вона, в паніці, не могла відвернути обличчя. Внаслідок чого, вони так і дивилися один на одного. – ...Якщо це за спільною згодою, то я вас залишу, в іншому випадку, у нас проблема? – Вах! – Ой! Двоє завмерли, ніби забули як дихати, але почувши здивований голос Тацуї, прийшли до тями і відскочили оди від одного. – ...Вибач. – Ні, ні... Це я маю вибачатися. Це був дещо незрозумілий діалог. Зрозуміло, що Мікіхіко (дії якого знаходилися на межі сексуального домагання вибачається, так що не міг жалітися, навіть якщо отримає ляпас), тоді чому Мідзукі вибачається. Можливо через плутанину, Тацуї також стало незручно в цій атмосфері. – …Мідзукі, Еріка і Лео вже прийшли, якщо ти бажаєш залишитися, ми підемо вперед. – Що? О, Тацуя, ти прийшов, щоб покликати мене... Ах, зачекай!? Їй знадобилося деякий час щоб зрозуміти сказане ним (хоч це більше стосується індивідуального відчуття часу), вона раптом викрикнула і змовкла. Ні, ймовірно, вона намагалася щось сказати, але голос не звучав, рухалися лише губи. Очевидно, шок блокував мовні центри мозку. «Ну, думаю що це тимчасовий ефект», розмірковував Тацуя ніби спостерігаючи з далеку, проте він не зміг зберегти незворушного обличчя, коли поглянув на Мікіхіко. – Чого це так раптово, що ти таке витворив, Мікіхіко? Раптові безумні дії Мікіхіко викликали великий інтерес. «Що стало причиною подібного» – Мені шкода, я просто був здивований… Мікіхіко зрадів своїй можливості змінити тему і скористався наданій можливості, відповідаючи на питання Тацуї. – Ні, ти неповинен вибачатися. Тож що тебе здивувало? – Вірно... Після слів Тацуї, Мікіхіко ще раз вклонився Мідзукі. – Мені дуже шкода. Це неймовірно, ніколи не думав, що зустріну людину, що може розрізнити кольоровий спектр духів... Від думки, що ти, можливо, володієш «кришталевим оком», я не зміг стриматись... Це лише виправдання, але я ніколи не збирався зробити чогось поганого. Насправді, я просто хотів переконатися. Серйозне вибачення Мікіхіко заспокоїло паніку Мідзукі. Як він сам і сказав це були лише вибачення. Це цілком зумовлено цікавістю Мікіхіко, щодо очей Мідзукі і ніяк не пов›язано нею. Проте, незважаючи на відчайдушні виправдання, в яких він поклався на очі Мідзукі, як про щось древнє, вона ніжно посміхнулася і не сердилася на нього. – Вже все добре, Йошіда-кун. Я просто здивувалась. Після цих слів, вона мило посміхнулась, від чого співрозмовник повинен був розслабитись, а потім прошепотіла «Проте це дуже бентежить, тож більше так не роби». Мікіхіко енергійно закивав з почервонілим обличчям. Схоже, що справа про сексуальні домагання була врегульовано мирно. Попередні саркастичні зауваження Тацуї були проігноровані, тож він не мав наміру повертатися до теми. – До речі, Мікіхіко, що тебе так здивувало? Натомість повторив своє питання до Мікіхіко, коли ці двоє заспокоїлись. – Судячи з того, що ти сказав, певно можливість розрізняти кольори духів це щось не звичне? Тацуя міг проаналізувати сайонове інформаційне тіло, та підчас аналізу він не бачив саме інформаційне тіло візуально, тож не розумів наскільки незвично розрізняти колір псіонового інформаційного тіла. Ні, навик ідентифікувати псіонове інформаційне тіло безумовно є рідким, але він не міг зрозуміти, який сенс розрізняти його колір. Після питання Тацуї, Мідзукі також поглянула на Мікіхіко, очевидно її також цікавила відповідь на це питання. – І що за «кришталеве око»? Якщо ти не проти, можеш пояснити? Погляд Мідзукі чітко говорив, «Я теж хочу знати». – ...Добре, це не таємниця. Перед відповіддю він трохи помовчав, даючи зрозуміти, що пояснити це буде не легко. Тацуя усвідомив, що іноді Мікіхіко робить само знищувальні жести. – Духи мають колір. Як заклинателі, що використовують духів, ми розрізняємо різновиди духів за кольорами. Тим не менш, він почав пояснювати досить відкрито без жодного остраху. – Але це не означає, що ми можемо реально їх бачити. Мідзукі розгублено схилила голову. Тацуя також не зрозумів слова Мікіхіко, але не став квапитися з питанням і поглядом закликав продовжити. – Насправді колір духів не є сталим, колір який «бачить» оператор змінюється залежно від того, яку систему і школу він використовує. Наприклад, в моїй школі духи води сприймаються як сині. Але в європейській школі їх розрізняють як пурпурні. На континенті, деякі, вважають їх темно-синіми, близькими до чорного. І це не тому що хвиля коливань підчас руху духа залежить від місцевості, або техніки, що використовується. Клір який «видно» залежить від способу, за до погою якого його сприймають. – ...Іншими словами, їх не сприймають візуально, а тлумачать хвилю руху, за допомогою технік? – Правильна відповідь Розрізняючи духів, ми розрізняємо хвилю, як колір. Можна сказати, що ми прикрашаємо духів. Тож, кольори духів, які ми визначаємо формальність. В моїй школі, вода синя. Вогонь червоний. Земля жовта. Вітер зелений. Ми не розрізняємо відтінків чи яскравості. Ми розрізняємо і присвоюємо колір у своїй свідомості, тож не має необхідності в тоні кольору. Що стосується духів води, вони просто сині. По цій системі ідентифікації, ми не можемо розпізнати світло чи темно-синіх духів. – ...Але, Мідзукі їх бачить. – Можливо вона розрізняє рівень сили водяних духів і їх природу, як кольоровий відтінок. Можливість бачити справжній колір духів. У нашій школі, такий погляд називають «кришталевим оком». Інші школи також використовують цей термін, але під іншими назвами, та у нашій школі кажуть, що такі очі можуть побачити «бога». Як кажуть, ті хто можуть бачити кольори духів, можуть бачити їх джерело скупчення, а також «божественних духів» буття і ключ для втручання в систему. Для нас, люди з «кришталевим оком», ті хто можуть підключитися до божественної системи духів. – Іншими словами, для вас, у Мідзукі талант, яким би ви хотіли володіти? – Вірно... Не потрібно так сильно хвилюватися. Зараз у мене не має сил, щоб впоратися з «богом». Якби це був я, рік назад, я самонадіяно, захопив би її для себе, але зараз в мене не має ні такої жадібності, а ні сили духу. Однак, я не буду розповідати іншім магам про існування ключа до божественної техніки. Навіть якщо це мій власний брат, я не зможу стерпіти стороннього спостерігаючи за тим, як хтось інший піднімається до божественного рівня. Я нікому не скажу про «кришталеві очі» пані Шібати. Погляд Мікіхіко був твердим. Та, десь в глибині, проступали проблиски божевілля. Тацуя прочитав там метаморфозу бажання особистого володіння. Він не хотів робити це сам, а ні дати зробити це комусь іншому. Таким поглядом Мікіхіко дивився на Мідзукі. – ...Вірно. Дозвольте мені зберегти цю таємницю в моєму серці. Зійшовшись на ідеї, що вони не бажають допустити аби їх друга використовували, Тацуя і Мікіхіко досягли консенсусу. Ось чому, кажучи це, він кивнув. Як знак для Мікіхіко. І для Мідзукі На сигнал Тацуї, Мідзукі озирнулась і повернула туманну посмішку, не розуміючи що за ним стояло.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!