[1]

[1]

Середина липня, дві тисячі дев’яносто п’ятого року.

Минулого тижня у першій старшій школі при Національному магічному університеті закінчились чергові іспити за перший семестр і уся енергія учнів була спрямована на підготовку до літнього турніру дев’яти шкіл. Проте він, Шіба Тацуя, не міг цілковито зануритись у цю теплу шкільну атмосферу. Частково через те що він був доволі логічною особистістю, але головною причиною було, що сьогодні він прийшов до школи на запрошення вчителів з приводу його екзаменаційних оцінок.

– Тацуя.

– Лео... Що сталося, що всі тут?

Коли Тацуя нарешті вийшов з вчительської, в коридорі його чекали його однокласники, Сайдзьо Леонхарт, Чіба Еріка і Шібата Мідзукі.

Міюкі, молодша сестра Тацуї, входила до студентської ради, що була заклопотана підготовкою до турніру дев’яти шкіл і тому її тут не було.

Ніби їй на заміну, з напруженими обличчями стояли її однокласниці, Мітсуї Хонока та Кітаяма Шізуку.

Вчительська знаходилась на факультеті та кафедрі в тій же будівлі, та не на тому ж поверсі де розташовувалися класні аудиторії в яких навчалися учні.

Однак це не означає, що учні взагалі тут не ходять.

І учні їхнього року навчання і старшого несвідомо звернули увагу на Тацую і п’ятірку людей, що його оточили.

Це було природнім.

Вони виділялись.

Хоча це трапилося не просто зараз і не лише сьогодні, таке траплялося завжди.

Тацуя, що був обраний до дисциплінарного комітету, незважаючи на те, що був учнем другого потоку і довів що це була не випадковість, у численних героїчних епізодах, здобув неймовірну популярність. Хоча те, що він не так давно розніс терористичну організацію, зберігалося в таємниці, його досягнень на тижні набору новачків але активність тижня набору нових членів стала достатньою причиною, щоб привернути увагу не лише однокласників, але й старшокласників.

Еріка загально визнана красуня.

Навіть Мідзукі, що зазвичай трималася поряд з Міюкі і Ерікою, від чого видавалась цілком звичайною, її власна елегантна краса здобула таємну популярність, переважно серед старшокласників.

Лео що мав чіткі німецькі риси і атлетичне тіло, незважаючи на постійні насмішки Еріки (хоча правильніше сказати «чвари»), серед учениць вважався «хлопцем, що викликає цікавість». (Лео ж подобалися чорноокі чорноволосі дівчата, «Чисто японського стилю»).

Окрім того, Хонока і Шізуку, дві людини, що мали відмінні оцінки, навіть серед учнів першого потоку. Їх зовнішність була достатньою, щоб назвати їх миленькими. (З рештою, якщо судити з зовнішності, Тацуя був самим звичайним серед них).

Хотіли вони цього чині, але як група, що змогла подолати бар›єр між першим і другим потоком, привертали велику увагу.

Тим не менш, оскільки з ними не було представника першорічок цього року, члена студентської ради і рідкісної красуні Міюкі, вони привернули менше поглядів ніж раніше.

Звичайно цих людей не хвилювали ці погляди.

Наприклад цього хлопця.

– Це ми хотіли дізнатися чому ти тут. Що ти зробив, щоб тебе викликали до вчительської?

Почувши відповідь Лео, Тацуя все зрозумів.

Очевидно, його друзі хвилювалися за нього. На мить, у нього виникла ідея, відволікти їх увагу вигаданою причиною, але потім він вирішив, що це буде не справедливо.

– Мене допитували про практичний іспит.

Слухаючи ці слова, Лео нахмурив брови.

– ...«Допит», звучить хвилююче. І що ж вони запитували?

– Підсумовуючи усе, схоже вони підозрювали, що я навмисно провалив тест.

Першою обурилась Еріка.

– Що за? Тацуя від цього ж нічого не отримає. Про таке питатиме лише дурень.

На слова Еріки Тацуя відповів гіркою посмішкою. Як і сказала Еріка, це була дурниця, навіть якщо уявити, що це зроблене навмисно, це означало, зменшити власну оцінку.

– Але, гадаю, можна зрозуміти, чому вчитель так вирішив.

– Чому?

Схилила голову Мідзукі, не зрозумівши слів Шізуку.

– Оцінки пана Тацуї вражаючі.

Відповідь Хоноки не пробудила у нього гордість, але й скромність могла викликати незадоволення, Тацуя, що не зміг обрати правильну відповідь, міг лише знову криво посміхнутись.

Іспит в першій старшій школі складався з теоретичного і практичного тесту.

З іншого боку, загальні предмети такі як мова, математика, природничі науки, соціологія оцінювалася регулярними домашніми завданнями. Оскільки це вищий навчальний заклад, для виховання магів, вважається, що не потрібно змушувати студентів, займатися ні чим іншим окрім магії. (Тацуя та інші розділяли магів і магічних ремісників, лише тому що напрямок їх підготовки різнився, в очах суспільства маг і ремісник відносились до одної когорти, лише інженери магії, що не могли використовувати магію, магами не вважались).

До теоретичної магії, що перевірялась письмовим тестом, входили основи магії і магічна інженерія, два предмета було на вибір з магічної геометрії, магічної лінгвістики, магічної фармакології і магічної архітектури і один предмет з історії магії та філогенезу магії, загалом п’ять предметів.

Практичні магічні навички оцінювались через швидкість обробки (швидкість побудови магічного виразу), потужність (масштаб побудованого магічного виразу), потужність перешкод (сила втручання в інформаційне тіло, що описує подію) і загальну потужність магії, що поєднує ці три вміння, загалом чотири оцінки.

Імена учнів з найвищими балами публікуються на сайті кампусу.

Звичайно результати першого року вже були опубліковані.

Підбивши бали за теорію і практику, були отримані закономірні результати.

Перше місце: Шіба Міюкі

Друге місце: Мітсуї Хонока

Третє місце: Кітаяма Шізуку

Усі три місця займали дівчата з класу А і лише на четвертому місці було ім’я студента на ім’я Томіцука. І знайоме ім›я, Морісакі, на дев’ятому місці. Перші двадцять місць, що підлягали оголошенню, займали студенти першого потоку.

Навіть з урахуванням результатів, лише практичних тестів рейтинг трохи змінювався, але перевага першого потоку все ж залишалась.

Зокрема, перше місце Міюкі, друге місце Шізуку, третє місце Морісакі, четверте місце Хонока, весь клас «А» настільки домінував на вершині списку, що це трохи схвилювало викладачів. Класи були сформовані таким чином що середній бал повинен бути рівномірно розподілений між класами від «А» до «D», цей же результат означав, що виник великий розрив в рівні засвоєння матеріалу першого семестру між класом «А» і рештою.

Однак якщо зважати лише на результати з теорії, вони виявились великим розчаруванням.

Перше місце: клас 1-Е, Шіба Тацуя.

Друге місце: клас 1-А, Шіба Міюкі.

Третє місце: клас 1-Е, Йошіда Мікіхіко.

Хонока на четвертому місці, Шізуку на десятому, Мідзукі на сімнадцятому, Еріка на двадцятому, Лео і Морісакі поза рангом.

Звісно, практичні навички відіграють основну роль в розподілені на перший і другий потоки, але без навичок ви не зможете повноцінно зрозуміти теорію. Оскільки існує безліч концепцій, які неможливо зрозуміти не відчувши на практиці.

І все ж, троє кращих з другого потоку.

А це щось не чуване, у випадку з Тацуєю, його середня оцінка (не загальна) перевищувала друге місце на десять балів, фантастичний результат.

– Навіть якщо теорія і практика це різні навички, але ж є межа.

– Але я не вірю, що пан Тацуя підтасував оцінку.

Незадоволено запротестувала Мідзукі, на висловлювання Шізуку.

– Звісно Шізуку це знає.

– Але вчителі не знають Тацую, так як ми.

Підключилися до розмови Хонока і Еріка.

– Вірно. Вони знають нас лише через термінал...

Як і говорив Лео, це можна вважати головним недоліком сучасної освітньої системи. Хоча, те що вчителі минулого знаходилися з ними в одному класі, не означало, що вони завжди розуміли учнів.

В сучасних школах були створені посади, які замінили посади вчителів минулого століття, для вирішення цієї проблеми.

– ...Точно, чому б не проконсультуватися з Харукою-чан?

Консультації щодо шкільних скарг і проблем зі школою також входить до повноважень консультанта. Незалежно від невмисного звернення «Харука-чан», пропозиція була розумною, але Тацуя похитав головою.

– Я говорив з Оно-сенсей вчора. Насправді, вона попередила мене, щодо сьогоднішніх питань.

– Який не надійний сенсей.

– Не говори так. Само собою зрозуміло, що новий консультант не матиме достатньо повноважень.

Посміхнувся Тацуя, заспокоюючи невдоволення Еріки.

– ...Тацуя твої слова жорстокіші.

Як і сказала Еріка, слова Тацуї були більш конфронтаційним.

– Оу?

У відповідь на її репліку Лео видав дивний звук.

– ...Що?

Кинула на нього око Еріка.

– Ця жінка може говорити серйозні речі.

Округливши очі, пробурмотів Лео.

– Стули писок.

Еріка вдарила його скрученим блокнотом.

До речі, навіть з сучасним розвитком інформаційних систем попит на паперові записники не зник. Навіть в магічній школі існують курси магічної лінгвістики, в якій велике значення має каліграфія, і магічна геометрія, яка оперує цифрами, які легше записати ніж вводити в інформаційний термінал, так що учні магічної школи користуються записниками частіше, ніж учні звичайних шкіл. Хоча причина знаходитися з записником в коридорі була сумнівною.

– Ай…

Не зумівши уникнути удару записником, Лео присів, тримаючись за голову. Його вдарили без жодного опору, швидкість техніки Еріки була набагато вища, ніж ухилення Лео. З цієї причини, ситуація коли він, вставляючи слово, отримував болісний удар, була звичною.

– ...Жорстока жінка, моя голова не барабан!

Лео намагався серйозно протестувати, але Еріка на нього навіть не глянула.

Можливо тому що, за ці три місяці, ця сцена повторювалася багато разів, Мідзукі відреагувала лише посмішкою, а не запанікувала, як раніше. Натомість, вона спробувала найшвидше повернутися до теми розмови, щоб запобігти продовженню конфлікту.

– Отже, пан Тацуя, ви розв›язали це непорозуміння з вчителями?

– О, ну, більш менш.

– Більш менш?

Зважаючи на невпевненість Мідзукі, Тацуя неохоче додав.

– Вони зрозуміли, що я спеціально не знижував бали. Замість цього мені порадили перевестись.

– Перевестись?

– Чому, навіщо?

На перебій кричали Мідзукі і Хонока, у всіх зблідли обличчя.

– Серед всіх дев’яти шкіл, четверта найбільше зосереджена на магічній інженерії, тому їм здається, що вона краще мені підходить. Звісно, я відмовився.

Двоє полегшено зітхнули, коли двоє інших обурилися.

Перші - Мідзукі і Хонока, другі - Лео і Еріка.

Останній учасник розмови стояв з незворушним обличчям.

– Якщо не володієш достатніми практичними навичками, маєш йти в школу, що менше на них фокусується, хіба це не суперечить ідеалам школи? Я ще розумію, якщо б оцінки були занадто низькими, але Тацуя набрав прохідний бал з практичної майстерності.

– Він скалка в їх оці. Хіба пізнання Тацуї в магії не перевершують вчительські.

– Ви двоє, розслабтесь трохи.

Лео і Еріка дуже розпалилися, тож Тацуя вирішив загасити їх полум’я.

– Як і сказав Лео, навіть якщо ти заледве досяг мінімальної межі, все ж досяг, переводитися потреби не має. Можливо, вони дійсно хочуть кращого для мене. Ну, якщо й так, це сумнівні добрі наміри. Скоріш само захист.

Незважаючи на м›який тон, в голосі Тацуї чулося обурення, двоє розгніваних заспокоїлися. Навіть якщо він прагнув їх остудити, нажаль його метод залишив певний темний відбиток.

– Я вважаю, думка вчителів не є помилковою.

Коли в повітрі повисла розгубленість, Шізуку заговорила звичним спокійним тоном, що не висловлював не підтримку і критику. Судячи з того, що негативний залишковий осад, створений Тацуєю, розвіявся, це була підтримка.

– В четвертій старшій не зневажають практичні навички. На відміну від бойової магії, що демонструється на Турнірі дев’яти шкіл, вони фокусуються на складній багато процесорній магії, технологічного значення.

– Дійсно? Пані Шізуку, ви добре обізнані.

– Мій двоюрідний брат вступив до четвертої старшої.

На слова Шізуку, що відповідала Мідзукі, Хонока і інші кивнули «зрозуміло». Студент четвертої школи достатньо надійне джерело.

Кивнувши на слова Шізуку, вони все одно висловили незадоволення вчителем, що викликав Тацую.

Проте молодь не загострила свою увагу на цій особі (вчителеві), якої не було поруч.

– О, скоро ж турнір дев’яти шкіл?

Лео пригадав попередні слова Шізуку, нащо Тацуя кивнув.

– Міюкі вже скаржилася. Думаю багато чого потрібно підготувати, таке як робочі транспортні засоби приладдя і уніформа.

– Пані Міюкі ж ще й братиме участь? Це складно.

Мідзукі не добирала слів, вона турбувалася про Міюкі.

– Якщо це Міюкі, вона зможе з легкістю перемогти в дивізіоні новачків. Потрібно інтенсивно тренуватися.

Еріка підтвердила і одночасно спростувала попереднє твердження.

– Не будь такою самовпевненою. Цього року в третю старшу вступив син сім’ї Ічідзьо.

Заперечення Шізуку було не зовсім доречним. На Турнір дев’яти шкіл і в дивізіон новачків, і в основному дивізіоні змагання були розділені за статевою ознакою, Міюкі і син дому Ічідзьо (як і з іншими хлопцями) не змагатимуться.

Але ніхто з присутніх не заперечив.

– Ха...

– Ічідзьо, з першої сім’ї, з десяти головних кланів.

З серйозного здивування Еріки і Лео, здається вони вперше почули про їх однолітка з Десяти головних кланів. Мідзукі не виглядала дуже здивованою, мабуть вона щось чула про «сина сім’ї Ічідзьо».

– Він буде сильним суперником. До речі, Шізуку, ти дійсно багато знаєш?

– Шізуку запеклий фанат Коду моноліту. Тому кожен рік дивиться Турнір дев’яти шкіл, чи не так?

На запитання Еріки відповіла Хонока, що добре знала Шізуку.

– ...Ну, так.

На слова Хоноки, майже не змінившись на обличчі, трохи сором’язливо кивнула Шізуку. На відміну від Хоноки, яку цікавив сам Тацуя, Шізуку спілкувалася з Тацуєю і його друзями лише як з старшим братом Міюкі, що стала їх новим другом. Після їх знайомства вона лише зрідка вставляла свої репліки і зауваження, пізнавши їх ближче почала показувати своє внутрішнє обличчя.

– Зрозуміло. Код моноліту більш ніде не побачиш окрім як на загальнонаціональних внутрішніх турнірах Японії, міжнародних студентських змаганнях і Турнірі дев’яти шкіл.

Стоячи навпроти збентеженої Шізуку, Тацуя, з переконаним обличчям, кивнув на слова Хоноки.

Турнір дев’яти шкіл - це змагання між дев’ятьма школами, пов’язаним з Магічним університетом, але він також відкритий.

Тому що Турнір дев’яти шкіл одне з небагатьох місць де можна побачити магічні змагання.

Кожен рік в дев›ять старших шкіл приймаються тисяча двісті учнів.

З іншого боку, щороку з’являється тисячу двісті - тисяча п’ятсот п’ятнадцятирічних хлопців і дівчат з достойним рівнем практичних навичок.

Іншими словами, маги, хлопці і дівчата, що прагнуть стати магами, майже на сто відсотків вступають до цих дев’яти шкіл.

Отже, магічні змагання старшокласників, майже повністю, окрім деяких, таких як кендзюцу і рукопашного бою, знаходилися в монополії Турніру дев’яти шкіл.

Турнір дев’яти шкіл одне з не багатьох місць що підвищує інтерес до магічних змагань, поглиблює розуміння і усвідомлення суспільством магії.

– Тож, цього року, нашим основним опонентом буде третя старша школа?

– Напевно.

Розуміючи її обізнаність Еріка, запитала Шізуку прямо, та лише радісно кивнула.

– Цього року ти не глядач а учасник?

Шізуку друга по практичним навичках з першорічок. Хоч офіційного списку ще не було, та Шізуку, як і Міюкі, майже напевно, буде обрана.

– Так...

Та питання Мідзукі, Шізуку лиш коротко кивнула з мотивацію на обличчі.

◇ ◇ ◇

Після закінчення іспитів, що дня, після уроків, Тацуя весь час проводив в штаб квартирі Дисциплінарного комітету.

Після літніх канікул вибори президента студентської ради.

Після обрання нового президента, оберуть новий дисциплінарний комітет, разом з його головою.

По традиції, чи скоріше поганій традиції, зміна глави комітету ніколи не проходила спокійно. Папери з записами про діяльність, звісно не структуровані і не до оформлені, кидалися спадкоємцю, взагалі це закономірно.

Хоч, коли Марі займала свою посаду, особливих проблем з передачею посади не виникло. Але, оскільки, на її погляд, другорічка, що займе цю посаду, не матиме досвіду в роботі дисциплінарного комітету, тому Марі хотіла спростити передачу як змога більше.

Всю роботу, вона, звісно, скинула на Тацую.

– Чи не занадто добрим я став...

– А бути добрим погано? Твоя внутрішня двоякість інтригує.

– ...

На настільки точне зауваження, Тацуя не зміг знайти що відповісти.

– Але я вдячна за цю твою особливість. Якщо б ти не допоміг, все б пройшло, як зазвичай.

Напевно так Марі хотіла його підбадьорити, оскільки відчувала певну провину, бо той мовчки продовжував копітко працювати.

Проте у Тацуї не було роздвоєння особистості, він не допомагав, лише він й працював з паперами.

Тому потрібного ефекту не виникло.

– Тим не менш, чи не зарано ви почали підготовку.

Не припиняючи роботу, раптом запитав Тацуя.

Матеріали, над якими він працює, будуть готові менш ніж за тиждень.

А у них попереду ще два місяці, або навіть більше, якщо не готувати більш детальні матеріали.

Тим не менш, немає гарантії що за цей час не відбудеться якогось значного інциденту, що потребуватиме детальної фіксації.

Це не означає, що чим раніше тим краще.

– Коли почнеться повномасштабна підготовка до Турніру дев’яти шкіл, на роботу з матеріалами не залишиться достатньо часу. Після того як учасники будуть визначені, розпочнуться тренування, організація обладнання, збір і аналіз інформації, стратегічне планування і багато інших речей.

Якщо подумати, це все мало стосувалося Тацуї.

– ...Скільки триватиме Турнір дев’яти шкіл?

Тацуя розсудив, що не зручно ось так перервати розмову, тому поставив просте питання, практично повністю переключивши увагу, на рішення поставленої задачі.

– Десять днів, з третього по дванадцяте серпня.

– Це досить значний час.

– Хм? Ти ніколи не бачив турніру?

– Так, оскільки, що року, на літніх канікулах, я був зайнятий незначними дорученнями.

Від відповіді Тацуї Марі ще більш здивовано схилила голову.

– Як я чула від Маюмі, твоя молодша сестра щороку його дивиться, тож добре розуміє змагання в яких ми братимемо участь?..

Тацуя ледве не пискнув сміхом.

– Ні, ми не знаходимося поруч триста шістдесят п›ять днів на рік... Іноді ми займаємося своїми справами.

–Хм? ... Так, це звісно зрозуміло. Просто коли на вас дивишся, здається, що ви ніколи не розлучаєтесь.

– Навіть у школі, більшу частину часу ми зайнятті своїми справами.

Хоча сказане звучало об’єктивно, Марі не виглядала переконаною, та все ж кивнула.

– Якщо так, то зрозуміло чого ти розгубився, коли я сказала про підготовку до Турніру дев’яти шкіл.

– Так, я навіть не знаю які там будуть змагання. Я чув лише про Код моноліту і Ілюзорну битву.

Незважаючи на те, що він розмовляв підчас роботи з документами, це лише відігнало його сонливість, а для Марі якій схоже не хотілося нічим займатися, розмова була гарним способом вбити час, тож сьогодні він був більш балакучий ніж зазвичай.

– Ці два найбільш відомі...

Марі злегка схилила голову, ніби не знаючи з чого розпочати, а потім, приблизила кулачок до роту, ніби щоб очистити горло. (Але кашлю не прозвучало.)

– Турнір дев’яти шкіл робить акцент на спортивних магічних змаганнях, що потребують значної магічної сили.

– Це я знаю.

Відповів Тацуя не відриваючись від роботи.

– Здається, раніше змагання, щороку змінювались, але в останні роки дисципліни одні й ті ж.

Код моноліту, Ілюзорна битва, Руйнування льодових стовпів, Швидкісна стрільба, Хмара м›ячів, Бій на дошках, ці шість видів.

Змагання з Кендзюцу, рукопашного магічного бою, і таких видів, як легка атлетика, баскетбол, проводяться окремо.

– Я гадав, що Хмара м›ячів і Бій на дошках, потребують неслабої фізичної підготовки?

– Все ж. Маги також люди. Тож немає необхідності нехтувати фізичними здібностями. Навіть в дуелі магів фізичні здібності відіграють не останню роль. Впевнена, роз›яснень це не потребує.

– Вірно.

Тацуя, який досить добре це розумів, глибоко кивнув на слова Марі.

– З шести дисциплін, тільки Код моноліту групова, усі решта індивідуальні.

– Хіба в Хмарі м›ячів не беруть участь двоє?

– Ось тут і випливає несправедливість Турніру дев’яти шкіл. Зосередившись на прояві великої магічної сили, він орієнтований на індивідуальні ігри. У мене є брошура де коротко описані правила, хочеш поглянути?

– Так, пізніше гляну.

Тацуя відірвав руки від клавіатури прийняв від Марі тонкий буклетик.

– Друкована продукція, незвично.

– Для Турніру дев’яти шкіл це звична річ. Ідея проте, що термінали можуть нашкодити нестійкій магії, ще досить стійка. З іншого боку, людей як і магів, що використовують екранні термінали не багато. Серед магів зростає кількість користувачів віртуального типу.

– Зрозуміло. Тож, Турнір дев’яти шкіл використовує паперовий друк, що не потребує використання терміналів.

– Ох? Тацуя, невже ти не прихильник використання терміналу віртуального типу?

Схоже вона розчула в його голосі відтінки критики.

Певно через її зухвалу мову і неорганізовану поведінку, легко забути що вона досить прониклива особистість.

Взявши це до уваги, не зупиняючи свої роботи, Тацуя більш обережно підібрав слова.

– Твердження про те, що віртуальний термінал негативно впливає на незрілих магів не є безпідставним. Думаю, особливо слід уникати використання віртуальних терміналів підліткам, чиї здібності ще розвиваються. Однак, я вважаю, що немає жодних підстав забороняти віртуальний тип для дорослих, чия магічна сила вже розвинулася.

– ...Це одна точка зору. Навіть якщо це шкідливо для дітей, змушувати дорослих відмовлятися від, зручних для них, віртуальних терміналів це вже занадто.

В розмові повисла коротка пауза. Тацуя читав текст написаний на екрані і тому не міг бачити виразу на обличчі Марі, але здогадався, що вона обдумує що сказати далі.

Незважаючи на те, що вона намагалась виглядати грубою, але не могла приховати вродженого справедливого характеру.

Саме це викликало у Тацуї теплу посмішку.

– ...Ми відійшли від теми.

Схоже зробивши якийсь висновок, Марі повернулася до теми Турніру дев’яти шкіл, без усіляких прилюдній.

– У турнірі приймає участь сорок осіб у основному дивізіоні і дивізіоні новачків по десять хлопців і дівчат. У дивізіоні новачків приймають участь лише перший рік, основний дивізіон не має обмеження по року навчання. Тим не менш, не має жодного шансу щоб першорічка прийняв участь в основному дивізіоні, оскільки за правилами, один учасник може прийняти участь лише у двох змаганнях. Навіть якщо забути про квоту, учень першого року не зможе встояти проти другого і третього року.

До останнього року, в дивізіоні новачків, як і в основному дивізіоні не було розрізнення між хлопцями і дівчатами, але цього року прийнято рішення про розподіл за гендерною ознакою. Не було жодного випадку, щоб дівчата, від першого до останнього року навчання проявили переважаючу силу, але цього року усе по іншому.

Навіть якщо жодного імені не прозвучало, було очевидно, що Марі мала на увазі Міюкі.

Безперервні магічні змагання, серйозне навантаження для фізичної витривалості дівчат. Навіть якщо вона більш витриваліше ніж у звичайних дівчат, та перш за все це ніжне тіло. Тацуя подумав, що потрібно уважніше за нею наглянути.

– Серед шести дисциплін, чотири для хлопців і для дівчат. Код моноліту - змагання лише для хлопців, а ілюзорна битва - лише для дівчат... Код моноліту єдина подія, що передбачає справжній бій. Немає жодних причин, щоб зрозуміти, чому вона лише для хлопців.

Коли вона це говорила, на її обличчі було явно написано, що вона цьому «не рада».

З розповідей членів дисциплінарного комітету, магія Марі орієнтована на міжособистісний бій, тож зрозуміло, що вона незадоволена, що не може брати участь.

– Від кожної школи максимально можуть приймати участь три учасника. Як і Основному, так і в Дивізіоні новачків, хлопці і дівчата рахуються окремо, п’ятеро обирають по два змагання, а інші п’ятеро по одному.

При виборі хто де змагатиметься, потрібно вирішити: зосередити зусилля сильних гравців на одному змаганні чи на двох, щоб безумовно перемогти, до того ж, потрібно зважати в чому змагатимуться аси супротивника і хто їм протистоятиме... Оскільки це командні змагання, стратегія виходить на перший план.

– Зрозуміло.

– Таким чином, в Турнірі дев’яти шкіл, крім учасників, допускається участь чотирьох стратегів. Однак не всі школи організовують стратегічний штаб. Ми організовуємо його щоразу, а от третя старша - ніколи. У них учасники аналізують і вирішують самостійно.

– Вони наш постійний, основний опонент? Досить цікаво.

– Ми програли їм лише двічі, три і сім років тому. Десять років тому Турнір дев’яти шкіл перейшов у звичний, літній формат. За дев’ять років ми перемагали п’ять разів, третя - двічі, друга і дев’ята лиш раз.

– Цього року, наша мета третя перемога поспіль?

– Вірно. Для нас, третьорічок, вона буде «справжньою».

Третьорічок першої старшої називають «найсильнішим поколінням».

Саєгуса Маюмі, Дзюмондзі Катсуто і Ватанабе Марі.

Двоє з них, представники Десяти головних кланів і одна рівна їм за здібностями.

Вже дивовижний збіг лише, те, що вони усі троє на одному році, в одній школі, але й на додачц до цього, в школі є досить учнів, що могли отримати ліцензію класу А (тобто вони кваліфіковані еквівалентно ліцензії класу А, за міжнародним стандартом, хоча й не могли отримати реальну ліцензію, через брак практичного досвіду).

Ще до оголошення списку учасників, перша старша розглядалась, як багатообіцяючий претендент на перемогу Турніру дев’яти шкіл.

Навіть в спортпрогнозі на турнір дев’яти шкіл не було ставок, через бойову силу.

– Як я чув, схоже, якщо все пройде за планом, наша школа безумовний переможець.

– Все ж. Здібності гравців не викликають хвилювань. Незважаючи на рейтинг новачків, якщо не трапиться великих потрясінь, ми переможемо за рахунок балів основного дивізіону. Що викликає тривогу, то це інженери.

– Інженери? Ви маєте на увазі персонал обслуговування CAD.

– Ага. За офіційною термінологією турніру дев’яти шкіл їх називають «технічний персонал». CAD що використовуєтьтся на Турнірі дев’яти шкіл мають відповідати певним стандартам, ті що порушують їх не допускалися. Але вони стосувалися лише апаратної складової, в програмному плані - жодних обмежень. Будуть підготовлені CAD, що максимально адаптовані під гравця, не порушуючи стандартів, що дозволить показати максимальну силу і надзвичайно сильно вплине на результат.

Хоча швидкість розгортання послідовності активації залежить від апаратної складової CAD, але її ефективність, в основному, від програмування. У змаганні де найменша різниця призводить до перемоги чи поразки, майстерність тонкого налаштування, безумовно, має велике значення.

Це не означає, що складна, багато функціональна програма найкращий варіант. Програмне забезпечення, що перевищує апаратні можливості, значно сповільнюють їх можливості.

Якщо потужність апаратно обмежена, вибір і розташування програмного забезпечення стає більш важливішим.

«Якщо так, від майстерності програмного забезпечення залежатиме програш чи перемога», подумав Тацуя.

– Гарних гравців серед третьокурсників вдосталь на відміну від технічного персоналу. Маюмі і Дзюмондзі можуть впоратися з своїм CAD самостійно, але...

– ...

Очевидно, Марі не дуже добра в налаштовані.

Тацуя точно зрозумів її слова, тому нічого не сказав.

У Марі зникло бажання говорити і Тацуя повністю занурився в роботу з документами.

◇ ◇ ◇

Покращення концепції технології контролю трафіку кардинально змінило формат поїзду, передавши роль громадського транспорту міста «кабінкам». Для забезпечення безпеки, доступності і обсягу потоку трафіку, контроль над кабінками був переданий до єдиної диспетчерської.

З іншого боку, контроль руху на дорогах просувався не настільки добре, як планувалося. Просто експериментально впроваджені у великих місцях, автоматичні системи контролю трафіку поширювалися і на швидкісні шосе, що поєднували міста, але система контролювала транспортні засоби лише кількох доріг і міські автомагістралі, вона не досягла того рівня що її можна назвати загальнонаціональними.

Натомість прогресував розвиток автомобільного інтелекту, що допомагав водію.

Без нелегальних модифікацій, сучасні, самохідні автомобілі не зможуть стати причиною дорожньою транспортних пригод. (Автомобілю Катсуто вдалося вторгнутись в схованку Бланш, оскільки він був модифікований, побудований на основі військового транспортного засобу).

Оскільки самохідні транспортні засоби на експорт мали ті ж автомобільні мізки, малі країни, що не мали можливості впровадити широкомасштабну систему контролю трафіку, могли отримати вигоду від зменшення ДТП, індивідуальні технології управління, як правило, оцінювались скоріше ніж технологія централізованого контролю.

Однак у цієї безпеки була своя ціна, початківці жахливі, як водії, замість ДТП з легкістю утворювали пробки. Коли невдаха несподівано натисне на гальма, удару заду не буде, решта також загальмує і на дорозі природно виникне перевантаження.

Навіть зараз, коли занепокоєння з приводу небезпеки знизилося, щоб запобігти подібним соціальним втратам, система ліцензування водіїв досі зберігалась.

Перед новим електромотоциклом Тацуя чекав доки вийде його сестра.

Він придбав цей транспортний засіб відразу як отримав права, на початку квітня. Зробив він це з чисто практичних причин і ніколи не використовував його для дозвілля чи задоволення, хоча й досить активно ним користувався. Тим не менш, оскільки він щоденно проводив його обслуговування, він був новенький навіть через два місяці і навіть більше.

– Старший брат, я вас затримала.

Тацуя поглянув у бік голосу, де, у світлі фари з’явилася чуттєва фігура його сестри.

Міюкі зібравши довге волосся, була одягнена в мотоциклетний костюм, практично такий же як Тацуя. Комбінезон щільно облягав її тіло підкреслюючи елегантні, хоч і не зрілі жіночні обриси.

Він надягнув їй шолом, вона повільно підняла голову. Це було настільки природно, що Тацуя гірко посміхнувся, після чого підтягнув ремінець під підборіддям.

Міюкі трохи похитала головою, напевно від якоїсь незручності, Тацуя теж надів шолом і сів на мотоцикл.

Підняв забрало і сказав Міюкі триматися міцніше.

Переконавшись що вона міцно охопила його талію, опустив забрало, перемикнув безступінчастий селектор (аналог дроселя в двигуні внутрішнього згорання) у вище положення.

Електричний мотоцикл, з братом і сестрою на ньому, легко понісся під зоряним небом.

◇ ◇ ◇

Місце призначення храм Якумо.

Однак сьогоднішня мета підготовка Міюкі, а не Тацуї.

Оскільки Міюкі була затверджена, як учасник Турніру дев’яти шкіл, підготовка саме до нього.

На Турнір дев’яти шкіл відбирали учнів з великою магічною майстерністю, але й фізичні здібності не ігнорувались. «Бій на дошках» потрібує швидкої реакції і контролю рівноваги, а «Хмара м›ячів», в залежності від вибраної тактики, може вимагати високої фізичної витривалості.

Для Міюкі, що гарна в магії сповільнення і холоду, «Руйнування льодових стовпів» це та гра де вона напевно може перемогти навіть в основному дивізіоні, а не те що в дивізіоні новачків.

Однак розподіл індивідуальних змагань за гендерною ознакою збільшив їх кількість і тепер, передбачається, що Міюкі братиме участь і в «Ілюзорній битві», де необхідно збивати жезлом літаючі світлові кульки.

Міюкі, що отримала бойову підготовку у Якумо на рівну з Тацуєю і мала досить високу фізичну форму, незважаючи на її крихку фігурку, але останнім часом, у неї не було коли тренуватися і додаткове тренування у нинішній ситуації було не зайвим.

Заглушивши мотор перед воротами, юнак заштовхав мотоцикл на територію. Розмістивши транспорт на стоянці, вони попрямували привітати Якумо.

У цей час, той повинен проводити вечірннє тренування зі своїми підлеглими.

Коли вони підійшли до додзьо, як і очікувалося вони відчули приховану присутність і почули різкі звуки рухів, які було не можливо приховати і удари падаючих тіл на підлогу.

Тацуя обережно відкрив розсувні двері, щоб не заважати тренуванню.

Незважаючи на те, що це було зроблено без єдиного шуму, в них полетів сюрикен1, який Тацуя відбив куленепробивною пластиною в своїй рукавиці і у відповідь кинув свинцеву кульку, що дістав з мотоциклетного костюму.

Тим не менш «марбл2» Тацуї ( маленька свинцева кулька, кинута силою лише одного пальця. Наче «атакуюча») не знайшла свою ціль.

– Схоже метання кульок не сильно покращилось. Ти не повинен розслаблятися, від того, що у тебе є магія і постійно практикуватися. Але те що ти не спіймав, а відбив сюрикен, було правильним рішенням, Тацуя-кун.

Не було жодних ознак присутності, лише голос.

Тацуя знову кинув кульку, але не прямо туди звідки лунав голос, а до правої, бічної стіни.

– Ох-о?

Разом з криком, звідти, куди полетіла кулька, почали поширюватися брижі енергії.

Тацуя підхопив Міюкі і відстрибнув назад.

На волосину від юнака, що прикривав спиною сестру, зі стелі, вертикально в низ пролетів змах чорного меча.

І той швидко виставив ногу у перед.

Під ногою Тацуї опинився заблокованим, абсолютно чорний, дерев›яний меч

Якумо вихопив другий меч і вже збирався на нести удар, та здавшись опустив руку.

– ...Майстер, це був грубий прийом.

– ...А твоя кулька, хіба в ній не було бажання вбити.

Майстер і учень дивилися один на одного в темряві, після чого зловісно посміхнулася.

Обличчя Міюкі, на руках Тацуї, залилося червоним, на щастя в темряві цього не було видно. Так думала сама Міюкі, Тацуя зрозумів це по її скам›янілому тілі, а Якумо відчув з її дихання.

◇ ◇ ◇

В одній частині храму була ділянка, освітлена факелами, що горіли у чотирьох кутах. Це місце зазвичай використовувалося для священного вогню (храм проголошував, що сповідував хіеі-дзан3, але Тацуя і Міюкі ніколи не бачили щоб Якумо, хоч раз, читав сутри чи молився Будді), зараз воно освітлювалось темно-синім світлом, а в повітрі дрейфували червоні світлові кульки.

Тут що явили себе духи? Так могли оцінити це видовище недосвідчені люди, але, на щастя, сторонніх тут не було.

Через блакитне світло пройшла довга тінь і одна з кульок зникла.

Дві три і далі.

Світлові кульки енергійно зникали одна за одною з дивовижною швидкістю, розрізані тонкою тростиною, в руках ніжного силуету.

Коли кількість зниклих ліхтариків досягла тридцяти, Тацуя подав Міюкі сигнал на коротку перерву.

Поза тонким шестикутним бар›єром (по одинадцять метрів на сторону), намальованим негашеним вапном - майстерність з якою він намальований лише чотирма лініями, дивує - Тацуя передав Якумо, який забрав свій бар’єр, велику чашу.

Коли Якумо починав важко дихати, зазвичай роль, пропонувати йому напої належала Міюкі, Тацуя виступав заміною.

Усе тому, що сьогодні у вечері Міюкі стояла по іншу сторону білих ліній і також важко дихала.

– Дуже дякую, майстер. Ви не тільки надали місце, алей допомагаєте з тренуванням.

Подавши напій, Тацуя глибоко опустив голову, на що Якумо великодушно кивнув.

– На мій погляд, є велика різниця між такою ілюзією і справжньою битвою. До того ж, Міюкі-кун моя миленька учениця, я не міг відмовитись.

Здавалося, він досить сильно наголосив на слові «миленька», але Тацуя вирішив не турбуватися про це, до завершення Турніру дев’яти шкіл.

Магія ілюзій, це поле спеціалізації «ніндзюцу» і її швидкість проекції, реальність образу і плавність рухів були більш витонченіші, ніж у сучасної магії, у всіх аспектах. Сучасна магія давала можливість активувати різноманітні здібності з високою швидкістю і точністю, але в спеціалізованих галузях все ще було багато моментів, в яких поступалась древній магії.

Тацуя, який міг використовувати лише обмежену магію, не міг використовувати проекційної магії Якумо, «блукаючі вогники».

– Міюкі, на сьогодні завершимо?

Запитав Тацуя, вручаючи напій молодшій сестрі, що все ще важко дихала, Міюкі похитала головою і зробила ковток, змочивши горло.

– Якщо сенсей в порядку, я хотіла б продовжити.

– Я не проти. Разом з тим, Тацуя ти не хотів би спробувати «блукаючий вогонь».

– Ні, я ... пас.

Він здогадувався про причину усмішки Якумо.

Хоча йому хотілося перервати ці веселощі, але сьогодні він подумав, що практика Міюкі важливіша.

– Так, або ж точніше, прикро.

На його обличчі було щире розчарування, але воно не могло приховати пустотливу посмішку з якою він похитав головою.

Помітивши це, Тацуя зрозумів, що правильно зробив відмовивши йому.

Якумо повернувся до Міюкі, змінивши шкодливу усмішку на ніжну.

– Тоді, почнемо.

– Так, дякую.

Вклонилась Міюкі, сигналізуючи, що готова почати.

Вони вже повернули свої чашки Тацуї.

Коли Міюкі стала в центрі майданчика освітленого ліхтариками і Якумо зібрався викликати закляття.

– Хто тут.

На сцені з’явилася нова присутність.

Вигук належав Тацуї.

Ні, це був наказ показатись.

На час ковчингу4 він розширив сприйняття до інформаційного виміру і зміг розпізнати присутність в області його дії, після того як Тацуя звернувся в темряву, де не було жодної ознаки присутності, з не звідки, з’явилися ознаки присутності людини.

– Оу, Харука.

Не вимушено сказав Якумо цій присутності.

Це ім’я було знайоме Тацуї та Міюкі

З темряви на мерехтливе світло вийшов трохи доросліший силует, порівняно з Міюкі.

Радник першої старшої школи магії, Оно Харука.

Оскільки вона була вдягнена в такий же темно-синій костюм, що й Міюкі, її груди і талія підкреслювались набагато більше ніж зазвичай.

Прослідкувавши лінію зору Тацуї, Міюкі нахмурилась, але не встигнувши вдарити брата ліктем, вона заспокоїлась, помітивши в його очах металево-холодний погляд.

Пильним поглядом Тацуя оцінював фізичні здібності Харуки.

Тацуя-кун не потрібно так хвилюватися. Харука-кун - моя учениця.

– Зі мною ви не були настільки люб’язні, як з Шіба-куном.

З насмішкою сказала Харука, в поєднанні з темрявою в якій вона могла миттєво зникнути, це створювало відчуття небезпеки.

– Та все ж, я не думала, що Шіба-кун мене помітить, на відміну від вчителя. Можливо, мої навички погіршились?

– Не добре, обманювати себе. Харука-кун, будеш скільки брехати, втратиш свої власні думки.

– Шіба-кун сказав теж саме.

– О, це були непотрібні слова. Ну, давайте забудемо про це, навички маскуватися Харуки, були близькі до досконалості, тому не потрібно хвилюватися. Якщо дійсно так думаєш, скоріше так і є.

Прийнявши слова Якумо, Харука посміхнулась своєю типовою вдаваною веселою посмішкою.

Можливо вона й не думала, що може замаскуватися, або взагалі не збиралася це робити.

Коли Якумо усміхнувся, стало зрозуміло, що це їх звичайний стиль спілкування.

– Що стосується Тацуї, він помітив твою присутність незвичайним способом. Тому що має дещо інше «око» ніж у нас. Якщо хочеш обманути його очі, треба не приховувати присутність, а підробити її.

– Зрозуміло... Візьму до відома.

– Тепер час вам відповідати на питання.

Вони розіграли розмову між майстром і ученицею, використовуючи Тацую як її предмет, незадоволений юнак, навмисно перервав їх похмурим тоном.

– Кхм... Безумовно, не справедливо надавати інформацію лише Харуці. Харука, ти не проти?

Хоча він і кахикнув, щоб позначити вступ, та було зрозуміло, що Якумо очікував, втручання Тацуї. У відповідь на те, що Якумо перевів розмову на неї, Харука потиснула плечима і сказала:

– Навіть якщо я відмовлю, ви ж все одно будете мене обговорювати, коли мене тут не буде?

Сказане звучало відверто, це означало, що Харука відмовилась від будь-якого вдавання.

– Ну, раз ми отримали згоду... Харука - агент громадської безпеки.

Дав очевидне пояснення Якумо. Було очевидно, що він вважав це достатнім для цього питання, але відверто кажучи хотілося почути трохи більше.

– Хм? Ти не дуже здивований.

Проте Якумо попросив пояснити.

Здається він очікував, що брат і сестра здивуються.

Схоже, що не тільки Тацуя, але й Міюкі не була здивована справжнім обличчям Харуки, або їй це було не цікавим.

– Я знав, що Оно-сенсей не військова, оскільки маю невелику інформаційну мережу. Наступними у списку були організація громадської безпеки (поліцейський департамент громадської безпеки), внутрішніх справ (бюро управління інформацією), або ж вона іноземна шпигунка.

На відповідь Тацуї, Якумо нахмурив брови.

– Коли ти говориш про «інформаційну мережу», це він? Це нормально? ... Якщо він у своєму положенні злив конфіденційну інформацію учню старшої школи, його можуть звільнити.

Проте на його обличчі була посмішка, не можна було повірити, що він серйозно схвильований.

– Говорячи про становище, майстер, ви в тому ж положенні... Як я розумію, Оно-сенсей, як агент громадської безпеки, була заслана до першої старшої школи, як радник, для рослідування антидержавної діяльності Бланш, я не помилився?

– Не правильно.

Запитав Тацуя щоб отримати підтвердження своїх припущень про Харуку.

Але від Харуки, отримав заперечення в різкому тоні.

– Це правда, що я шпигун громадської безпеки, але радник це не прикриття. Хронологічно, коли мій нинішній начальник підійшов до мене, я вже збиралась стати кваліфікованим радником і стала спеціальним слідчим громадської безпеки після призначення до першої старшої. Оскільки я два роки тому, я рік навчались у сенсея, виходить, Тацуя мій семпай.

– Навіть так, ваші навички маскування досить добрі.

– Це моя магічна спеціалізація. Але я не можу використовувати іншу магію. Ось мій начальник і помітив мене.

– ...Зрозуміло, значить ви маг з BS (Born Specialized5).

– Мені не подобається цей термін.

Надулась Харука, ніби дівчина його віку, що змусило Тацую розсміятися.

BS маг, або BS здібності. Вроджені специфічні здібності, також їх називають вродженими особливими здібностями це екстрасенси, що спеціалізуються на складному винятковому таланті.

Вважається, що BS маг знаходиться, як за крок до звичайного мага, або як говорять не добрі язики «BS-один талант», більшість з них не можуть використовувати звичайну магію, а ті що можуть на дуже високому технічному рівні. Якщо ж вони обмежені лише особливими здібностями, то вони звичайно більш корисніші ніж звичайна магія і можуть зробити «що завгодно».

– Я вважаю що краще бути майстром в одному, ніж середнячком в багатьох. Ну, це вже питання точки зору Оно-сенсей.

Після цих слів, в нього виникло відчуття, що учень і радник помінялись місцями, але оскільки зараз пізній вечір і вони не в школі. Тацуя подумав, що це не обов’язково.

Схоже помітивши теж саме, Харука припинила примхи, але й далі продовжувала дутися.

– Шіба-кун, сьогодні нічого не поробиш, але як і раніше, те що я секретний агент, це конфіденційна інформація. Я попрошу іншим не розповідати.

Тацуя відразу подумав, що в цьому мало сенсу.

Якщо вона лише агент громадської безпеки під прикриттям, то Десять головних кланів зовсім скоро дізнаються про це.

Еріка, чия сім’я тісно пов’язана з поліцією, можливо вже знає.

Сам Тацуя не знав її приналежність, але був впевнений, що вона вже давно пов’язана з розвідкою.

Можливо, лише Харука вірила в те що її особистість досі невідома, але цього він їй не сказав.

Тацуя просто відповів на її прохання.

– Зрозумів. Я не скажу іншим. Якщо у вас буде інформація на зразок того, що було в квітні, можете повідомити мені заздалегідь.

– ...Зрозуміла. Зупинимось на цих зобов›язаннях.

Кожен зі своїми власними думками, двоє потисли руки.

◇ ◇ ◇

Само собою зрозуміло, що в старшій школі магії, окрім, власне, магії викладали і звичайні предмети.

Сюди належала і фізкультура, і незмінним залишалося те, що тут досі намагались розпалити юнацьке полум’я протистояння.

Сьогодні на занятті був футбол.

Як стверджувала енциклопедія: футзал - це футбольне змагання, що проводилося на полі оточеному стінами з багаточисленними маленькими отворами, за винятком того, що гравці носили захисні шоломи і були заборонені не лише гра рукою, але й удари головою. (Окрім цього, ця форма «гри в м’яч у прозорій коропці» є однією з особливих спортивних тенденцій з дві тисячі вісімдесятих років).

Хоча іноді ця гра проходила з використанням магії, але зазвичай магія була заборонена, як і у сьогоднішньому випадку.

У футбольному залі використовували легкий еластичний м’яч з надзвичайно викою пружністю, тай самі стіни і стеля мали пружний ефект. Це швидка енергійна гра, де м’яч вискакував в вгору в перед від підлоги і стелі та від бічних стін, ніби у пінболі6, де потрібно було загнати м’яч у ворота супротивника за допомогою ніг, і був популярним спортом для «перегляду».

Навіть зараз дівчата перших «E» та «F» у перерві підтримували своїх хлопців, забувши про свої справи.

– Ола, ола, з дороги!

Кинувся до вільного м’яча Лео.

Оскільки сила відштовхування м’яча була надзвичайно високою, ведення м’яча, на відміну від футболу і футзалу, використовувалося рідко. За загально прийнятою тактикою, п’ять польових гравців використовуючи стіни і стелю, пасували його один одному. І перемога чи поразка залежала від того, як швидко ви повернете команді м’яч.

– Тацуя!

Добігши до кута, Лео, сильним ударом, віддав пас Тацуї в середину поля.

Якби він спробував прийняти його грудьми чи животом, той би, скоріш за все, відскочив, тож Тацуя направив його в стелю від якої той зрикошетив і впав йому під ноги, втративши імпульс.

Прийнявши пас з точністю машини, Тацуя направив м’яч в бічну стіну. Це був пас через рикошет.

Прямо на лінії рикошету стояв стрункий хлопець. Хоча правильніше було сказати не стрункий, а гарно складений, він легко прийняв високошвидкісну передачу Тацуї, одним чітким рухом.

І відразу забив у ворота опонентів.

Звук електродного зумера повідомив про гол і відразу, від дівчат пролунали крики радості.

– А хлопчина не поганий.

Прямо похвалив хлопця Лео, стоячи поряд з Тацуєю.

– Ага. Він читає ситуацію і рухається краще ніж здається.

Тацуя не сильно здивувався його неочікуваним фізичним здібностям. За три місяці, як вони опинилися в одному класі, це був не перший урок фізкультури. Він думав що більш менш знає здібності цього хлопця і передав такий пас з яким би той упорався, та той зробив це краще, ніж розраховував Тацуя, цей Йошіда Мікіхіко все ще дещо приховував.

В класі всього двадцять п’ять чоловік, тож недивно, що усі знали один одного на ім’я.

А Тацуя знав трохи більше ніж просто ім’я.

Йошіда Мікіхіко носій стародавньої магії, прямий нащадок сім’ї Йошіда.

Сім’я Йошіда древня родина, в якій передається зовнішня магія під назвою «магія духів» і ходять чутки що в них є власна традиція тренувань. Якщо це старовина практика, то, певно, в центрі неї лежить аскетизм7. Тож було зрозуміло, що вся сім’я в відмінній фізичній формі.

Однак зовнішність Мікіхіко ніяк на це не вказувала. Це і здивувало Тацую.

Яструб, що приховує свої кігті, показує їх в самий неочікуваний момент…

Розмірковуючи про це, Тацуя направив, відібраний м’яч до воріт супротивника.

Команда Тацуї отримала переважаючу перемогу, завдяки успіхам цієї трійки.

Повернувшись на трибуни, Тацуя сів біля Лео, недалеко від Мікіхіко, що трохи відсів.

– Гарно грав.

Коли Тацуя це сказав, його дихання вже заспокоїлося.

– Ну, ви також.

Відповів Мікіхіко, чиє дихання, як і у Тацуї вже заспокоїлась.

Тацуя не будував дружні стосунки з кожним в класі. Можливо через його нездатність це зробити чи по якійсь іншій причинні, однокласники його сторонились, нормально він спілкувався лише з половиною класу. Тим не менш, Тацуя ніколи не бачив, щоб Мікіхіко з кимось підтримував дружні стосунки чи навіть розмовляв, у тому числі і в класі. Після ввідного уроку в день ступу, він першим залишив клас. З Лео, що був більш товариським, ніж Тацуя, той обмежувався лише формальним вітанням.

– Непогано, Йошіда. Вибач, що кажу таке, та це було несподівано.

Проте, побачивши успіхи Мікіхіко, Лео схоже щось пригадав, хоч першим заговорив Тацуя, Лео попросив сісти біля Мікіхіко, який сів осторонь.

Тон з яким він це сказав, оточуючим може здатися фамільярним.

– Мікіхіко.

Але Мікіхіко схоже сподобалось відкрите ставлення Лео.

– Мені не подобається коли мене кличуть на прізвище. Звертайтесь до мене по імені.

Раніше він не відгукувався на відкрите звернення.

– Оу. Тоді, будь ласка клич мене Лео.

Дивно знайомитись після трьох місяців спільного навчання, хоч, порівняно з минулим сторіччям, кількість спільних занять зменшилась.

Мікіхіко витратив багато часу для створення стіни між собою та іншими людьми, включаючи однокласників.

Можливо, нинішня примха на близьке спілкування, була зумовлена піднесеним настроєм після фізичного навантаження, та безумовно це був шанс.

– Чи можу і я називати тебе Мікіхіко? Звісно, можеш звати мене Тацуя.

– Добре, Тацуя.

Відповідаючи на невимушені слова Тацуї, Мікіхіко видався трохи збентеженим.

– Чесно кажучи, я вже давно хотів з тобою поговорити.

Враження про людину дивна штука, перше враження не змінюється навіть після мільйона слів, а в іншому випадку, воно може істотно змінитися, лише після пари влучних слів.

Думка Тацуї про те, що Мікіхіко неприязний змінилась на те, що він сором›язливий.

– Дивно. – Насправді я також.

Учні другого потоку, яких підчас вступних визначили як заміна, зайняли перше і третє місце з теорії підчас семестрових тестів. Не дивно, що вони зацікавлені один одним, зважаючи на те, що практичним навичкам відається більша перевага.

– ...Я відчуваю себе зайвим.

Незважаючи на те, що вони ще не знають Мікіхіко, Лео не думав, що Тацуя кимось зацікавиться. Скоріш за все, він відчув між цими двома щось спільне, тому і подумав що «зайвий».

Проте його враження зникло з наступними словами Мікіхіко.

– Не хвилюйся, Лео. З тобою я також хотів поговорити.

Насправді у Мікіхіко не було до нього серйозних справ, просто він проявив люб’язність, відчуваючи провину, це виходило з його слів.

– У будь-якому випадку, будь-хто в кого вистачає терпіння на Еріку, особливий.

Висловлюючи своє захоплення він почав крутитися.

– ...Я чогось не розумію.

Почувши як Мікіхіко говорить про Еріку тоном, ніби вони пара, обличчя Лео ставало все більш серйозним від чого його співрозмовники одномоментно розсміялись. Відразу після цього Тацуя відчув, що тема розмови змінилась. Він швидко пригадав чому той привернув його увагу.

– Мікіхіко, ти раніше знав Еріку?

У цьому запитані не було жодного прихованого сенсу. Ось чому, помітивши на обличчі Мікіхіко вираз «Ой!», Тацуя спробував змінити тему.

– Ну. Думаю, нас можна назвати друзями дитинства?

– Еріка, а чому ти запитуєш?

Коли з’явився об’єкт розмови, Тацуя трохи розслабився

– Ми познайомились коли нам було десять. Тому я не впевнена, що нас можна назвати друзями дитинства. Крім того ми вже півроку зустрічалися не лише поза школою. Він завжди уникає мене в класі.

Відповідаючи на запитання Мідзукі, Еріка неочікувано втрутилась в розмову Тацуї і компанії.

– Ей, що думаєш, Тацуя-кун?

Як завжди раптово, для Тацуї, запитала вона. Вона і сьогодні поводила себе у своїй звичайній манері.

– Вас можна назвати друзями дитинства.

Прямо відповів Тацуя, тоном, що його можна було також звинуватити в безцеремонності.

Проте, Лео та Мікіхіко не промовили ні слова і не тому що були шоковані безцеремонною поведінкою Еріки. Про це говорили їх широко розкриті очі.

Дрес-код у дві тисячі дев’яносто п’ятому році забороняв демонструвати відкриту шкіру в громадських місцях. Оскільки школа і була громадським місцем, дівчатам в шкільній формі було приписано носити лігенси або колготки тілесного кольору під спідницею.

Однак це правило не поширювалося на спортивний одяг. Тож членів спортивних клубів не карали за порушення дрес-коду, де були відкритими руки і ноги, це правило поширювалось і на уроки фізкультури. Насправді Тацуя і інші хлопці носили штани довжиною вище колін. Мідзукі також носила шорти що приховували половину стегон. Можна сказати, що такий стиль був стандартним серед учениць на уроці фізкультури.

Тож чи можна це сказати про Еріку, було під питанням.

Її ноги були голі.

Усе нижче стегна було відкрито літній спеці. Її шорти взагалі не мали того, що можна було назвати довжиною. Більше того, оскільки футболка з короткими рукавами майже їх не прикривала, виникало враження що на ній лише нижня білизна.

Стегна були треновані, але без жодних ознак перекачаних м’язів. Незначний сонячний опік, що покрив шкіру в червоним, лише підкреслював її оригінальний тон.

– Еріка, чорт забирай, що ти вдягла?

Не дивно, що Мікіхіко зібравшись з думками, сказав це з червоним обличчям, хоча цей колір не був зумовлений сонячним ультрафіолетом. У школі було не мало місць, де можна було побачити оголені ніжки, тож не можна сказати, що він до такого не звик, але чарівність ніжок Еріки, могла змусити будь-якого хлопця втратити самовладання.

– Що, це традиційна спортивна форма для дівчат.

Хоча Еріка чудово розуміла, в якому стані знаходиться Мікіхіко, та ніяк не зважила на це. Вона лише нахилила свою маленьку голівку і відповіла йому. І все це говорило, що вона вдяглася так не для того щоб подразнити свого друга дитинства.

– Традиційна?

Проте, схоже він вирішив, що вона жартує і ще більше розізлився. Його обличчя ще більш розчервонілось.

– Правда? Я думав це спортивні шорти незвичайного дизайну.

Втрутився в діалог Тацуя щоб знизити напругу і не дати Еріці підлити масла в огонь.

– Це не спортивні шорти.

Він лише перевів роль жертви з Мікіхіко на себе, але судячи з спокійного виразу Тацуя виявився більш стійкішим ніж Мікіхіко. Ні, можливо, Тацуя не був достатньо чутливим, що б піддатися на незлі провокації маленького дияволятка.

– Але хіба це не тенісні шорти?

– Навіть я не носитиму тенісні шортики без спідниці. Це називається блумери8.

– Блумери? Це як віник (брум9). Їх в минулому одягали підчас прибирання?

– Не кажи подібних дурниць! Тобі ж сказали, що це жіноча спортивна форма.

Важко було судити, чи навмисно Тацуя продемонстрував незнання чи ні, але від цього Еріка потрапила до незручної ситуації.

– Якщо мова йде про блумери, то хіба не їх?

Остаточно отямився Лео?

– У епоху морального занепаду дівчата продавали їх чоловікам середнього віку за кишенькові гроші...

...Але, можливо для нього чи Еріки було б краще, як би він і далі сидів осторонь.

– Замовкни, дурень!

Розчервонівшись, Еріка вдарила Лео по гомілці, від чого той з криком схопився за вражене місце, під коліном.

Лео тримався за болюче місце, а Еріка пострибувала на одній нозі.

Схоже, цей поєдинок закінчився болем від гострих слів і поранених кінцівок.

У порівняні з попереднім матчем, Тацуї і компанії, цей став запальним боєм.

Тут перевага перехоплювалася почергово.

Обидві команди конкурували технічно. В тім, все було обмежено рівнем старшої школи.

За ними спостерігало лише кілька дівчат. Зараз вони також на заняттях, тож решта не могли їх ігнорувати. На уроці фізкультури, на відміну від практичних занять з магії, був присутній вчитель. (Тут проявлялась різниця в кількості викладачів магічних і звичайних предметів).

– Не можу повірити. Твоя голова забита такими дурницями?

Зараз за матчем спостерігали лише Еріка і Мідзукі.

– Циц. Про це пишуть в книгах.

Під презирливим поглядом Еріки, усвідомивши своє негативне становище, відповів Лео, трохи недбайливим тоном. Попередньо відвівши очі.

Те, що вона не добивала опонента, можна назвати чеснотою Еріки.

Не знаю які книги ти читаєш... Але й Мікі на мане дивився таким поглядом. Невже в мене насправді настільки хвилюючий вигляд.

Можливо, вона просто вередувала.

– Еріка... Було б краще, якби ти носила звичайні бриджі.

Судячи з тону, з зусиллям сказала Мідзукі, схоже вона з тих, хто про щось думає, але не наважується сказати.

– Вірно... В них не так легко рухатись, як я думала. Вони навіть трохи тиснуть.

На щастя Еріка не помітила, що ці двоє відвернулись.

Хм, в роздягальні я подумала, що ні в кого таких не має і тому усе буде ідеально. Я повернуся до бриджів, як і казала Мідзукі.

– Так, гадаю, так буде краще.

Хоч це було не зовсім те, до чого вона прагнула, та все ж Мідзукі кілька раз кивнула

– Ем?

З запізненням вона це зрозуміла, та можна сказати, що в цьому і є вся Мідзукі.

– До речі, Еріка, хто такий Мікі?

Плечі Мікіхіко, який все ще дивився в інший бік, напружилися. Але не помітивши цього, Еріка вказала на нього пальцем. (А якби помітила, то чи вела б себе по іншому, існують великі сумніви.)

– Мікіхіко це ж і означає Мікі.

Майже разом з цими словами Еріки, Мікіхіко обернувся.

– Що значить «означає»!

Певно це прізвисько Мікіхіко просто не міг проігнорувати, навіть якщо хотів.

– Те що Мікіхіко, скорочено, Мікі.

– Я вже казав, багато разів казав тобі! Не називай мене дівчачим ім’ям!

Але, схоже Еріка звикла до таких випадів, якщо судити з того, як вона відповіла.

– Ем? Хіко було б краще, вірно?

Вираз на обличчі Еріки засуджував Мікіхіко і, скоріш за все, говорив, «міг би і раніше про це сказати».

– Ну чому завжди так! Не скорочуй імена людей за власним бажанням!

– Ти хочеш щоб тебе називали Мікіхіко? У-м... Мікіхіко, Мікіхіко, Мікіхіко... Не здається, що це дуже важко промовити.

Не лише Мікіхіко здалося, що це не розумно.

– Крім того, хіба це не бентежить?

– Кого це?

Еріка раптово схилилась.

– Мікіхіко-кун...

Вона поглянула в очі Мікіхіко і назвала його ім’я солодким голосом, ніби пошепки.

Коли збентеження перевищило гнів, Мікіхіко втратив мову.

– ...Ти хто?

Не лише той кого назвали на ім’я, але й Лео напружився. Неймовірна руйнівна сила.

– Ну, як? Бентежить же.

Схоже волосся у неї росло з неймовірною швидкістю, коротко стрижене волосся, з моменту вступу, за три місяці вже досягало плечей. Заклавши пасмо волосся за вухо Еріка ніжно посміхнулась.

Незважаючи на скільки стійким був Мікіхіко, та він не зміг приховати збентеження.

– Т, тоді...

– Ох, він запнувся...

Тихо прошепотіла Мідзукі. Можливо в неї справді жорсткий характер.

На щастя Мікіхіко не був в стані почути слова Мідзукі.

– Називай мене на ім’я!

– Що? Мікі ж не любить, коли до нього звертаються на прізвище.

Очевидно це було досить грубо.

Обличчя Мікіхіко напружилось.

Воно й досі залишалося червоним, та разом з тим зникло його самовладання.

Крім того, гнів приховав весь сором.

Тацуя навіть відчув якусь темну емоцію, близьку до ненависті.

– Еріка, хіба тобі не потрібно йти?

Хоча його могли вважати безцеремонним, Тацуя втрутився в розмову цих двох і перевів увагу Еріки на себе. І показав пальцем на тренера позаду неї. Там тренер (так званий вчитель фізкультури) прохолодно дивився на них.

– О, ні! Тацуя-кун, побачимось.

– Що? Еріка зачекай мене!

Еріка поспіхом помчала, і Мідзукі попрямувала за нею.

Тацуя з гіркою посмішкою помахав їй в слід.

Після чого повисла незручна тиша.

– Вибач, що втягнув тебе.

Шепочучи пробурмотів Мікіхіко, опустивши голову. Мабуть, він усвідомлював, що у нього глибокі проблеми з сім’єю, але й досі втрачав самоконтроль.

– Думаю, може мені не потрібно втручатися.

Тацуя так сказав не з ввічливості, а від щирого серця. Схоже подібне відбувалося не вперше і було помітно, що Еріка навмисно виводила Мікіхіко з себе. Можливо, варто було дати вийти тому що лежить на серці, один раз, щоб не було проблем в майбутньому.

– Ні, це не так. Більше того, зараз ми на уроці.

Та все ж, Мікіхіко назвав саме ту причину, з якої втрутився Тацуя. Для будь-чого є свій час і місце. Крім того, Тацуя не хотів бути причетним до проблем пов›язаних з стародавніми сім’ями, а також з Мікіхіко і Ерікою.

– Як би там не було, Тацуя досить стримана людина.

Раптово змінив тему Мікіхіко, можливо він відчув, почуття Тацуї «Не бажаю бути причетним до чужих проблем».

– Чого б це раптом?

З попередньої розмови Тацуя зрозумів, що незважаючи на поведінку з однокласниками, Мікіхіко дуже чутливий до настрою інших. Зміна теми була настільки різкою, що логіка була втрачена.

– Чому...

Очевидно, Мікіхіко і сам сказав ці слова ще до того, як сформував чітке розуміння, щоб їх пояснити. Але навіть так.

– Ну, ти ж бачив вбрання Еріки і навіть оком не повів.

Однак, обраний приклад виявився або занадто розпливчастим, або недоречним.

– ...Я не очікував подібного, тож трохи здивувався, але ж воно не було настільки відкритим, щоб викликати потрясіння? Думаю, виглядало більш стримано, ніж купальник чи трико.

Говорячи по правді, Тацуя подумав, «про що говорить цей хлопець?». Але це б звучало трохи грубо, особливо для людини з якою щойно познайомився. Якби це почув хтось сторонній, то розсудив би, що хлопчина ухиляється від відповіді.

– Ти був спокійний тому що, воно менш провокативне ніж купальник чи трико, мені здається це дивним.

З точки зору підлітка, зауваження Лео було справедливим.

– ...Ти ще не зрілий, Тацуя.

В голосі Мікіхіко чулася не зручність, через те що це трохи грубо.

Він відчував певну близькість з Тацуєю, бо обидва стали цілю Еріки.

– Тацуя не незрілий, просто його очікування занадто завищені. Якщо у тебе настільки неймовірна маленька сестричка, більшість дівчат не зацікавлять.

– Ах... звісно. Пані Міюкі? Коли я побачив її на вступній церемонії то просто шоковано закляк. Я не міг повірити, що настільки гарна дівчина - справжня.

– Хо? Тацуя, хтось націлився на твою чарівну молодшу сестричку. Що скажеш на це, брате?

Зі шкідливою посмішкою запитав Лео, але відповів йому не Тацуя, а Мікіхіко, якого щойно зрадив товариш.

– Не говори так. Це не так. Я просто пригадав про це, а що до стосунків, одна лиш думка про це, мене лякає. Якби я хотів бути з кимось, то хотів би мати більш спокійну партнершу.

На слова Мікіхіко, Лео глибоко кивнув. Настільки глибоко, що це скидалося на перегравання.

– Вірно. Мало того, що потрібно здолати неймовірний комплекс братика, так ще й протистояти комплексу сестрички брата... Нездолана межа.

– Лео... Здається, нам потрібно ґрунтовно поговорити.

– Ох, страшно, я відмовлюся. Мабуть я втрачу своє життя через це.

Тацуя пильно поглянув на театральне тремтіння Лео.

Будь хто скаже що він прикидається, але була й частка серйозності, що змусило Мікіхіко придивитися до цих двох.

Лео був дещо вищим.

Кінцівки теж міцніші і товстіші.

Судячи з нещодавньої гри, було зрозуміло що в спритності вони практично рівні.

Ходять чутки, що Тацуя навчається в знаменитого майстра тайджіцу, але чи насправді він настільки майстерний?

Невже цього достатньо, щоб компенсувати нестачу магічної сили?

Мікіхіко не знав чим зацікавив Тацую, але з самого початку розумів, через що зацікавився Тацуєю.

Його цікавив секрет сили Тацуї. Мікіхіко хотів знати, як студент другого потоку, що тільки-но вступив до старшої школи, міг протистояти першому потоку і перемагати?

Він відчайдушно шукав способу подолання різниці в магічній силі.

На заміну тої «сили», що він втратив рік тому.

Ще рік тому, Мікіхіко був зіркою сім’ї Йошіда, яким заховувалися як вундеркіндом.

В магії виклику, яка передавалася в сім’ї Йошіда, він навіть перевершив старшого брата, наступного главу сім’ї.

Поки не сталася та подія, Мікіхіко вважав себе найсильнішим і не міг змиритися з нинішньою слабкістю.

Він розумів, що він не терплячий. Також він усвідомлював, що психічний стан в який він себе загнав, виснажує йому ще більше, але не міг стриматися.

Весь минулий рік, він присвятив пошуку нових технік.

Він навіть серйозно зайнявся бойовими мистецтвами, якими раніше не цікавився.

Тим не менш, не зміг подолати почуття втрати.

Тому, те, що Тацуя поступаючись в магічній майстерності і практиці, міг перемогти старших студентів, що значно сильніші за нього, не могло залишити його байдужим.

Техніки ближнього бою, дозволяють подолати різницю в магічній силі?

Мікіхіко хотів побачити бій Тацуї і Лео.

До того ж, йому хотілося якось самому кинути виклик Тацуї.

– Мікіхіко?

– Що?

Чи в цьому причина.

Раптово почувши свої ім’я він несвідомо став у бойову стійку.

Побачивши його позу Тацую і Лео посміхнулися.

– Ей, ей, це небезпечно.

– Щось не так? Я хотів запитати, чому ти затих, а ти раптом.

– О, ні, ... Вибачте, нічого такого.

Йому залишалося лише вибачитися за свою погану поведінку. Він завжди був не дуже комунікабельний.

Дружня атмосфера розвіялася і якби Тацуя і Лео не жартували вона не відновилася б навіть після завершення уроку.

◇ ◇ ◇

Для старших шкіл при Магічному університеті літній Турнір дев’яти шкіл і осінній Конкурс дисертацій були основними заходами. Турнір значно перевершував Конкурс дисертацій своєю видовищністю, тож вважався головнішим.

Турнір дев’яти шкіл магічне змагання спортивного типу (крім магічних змагань, існували розгадування загадок, настільні ігри, проходження лабіринту на час і навіть пошук скарбів). У першій старшій школі були клуби з кожної з цих дисциплін, але для Турніру дев’яти шкіл, де змагаються найсильніші з цих шкіл, обирають найкращих поза клубами.

Саме тому підготовкою до Турніру дев’яти шкіл займається не Клубний комітет, а Студентська рада, як основний орган.

– Однак, ми не можемо ігнорувати учасників рекомендованих Клубним комітетом...

У Маюмі зажди була жвава, радісна посмішка, але сьогодні її не було видно.

Рука, в якій вона тримала палички, теж дещо ослабла.

Останнім часом, Міюкі здавалася дуже зайнятою, але Президент, що окрім звичайної адміністративної роботи, виконувала різноманітні важливі завдання, тож не показувала звичної легковажної поведінки.

– І все таки, завдяки Дзюмондзі ми все ж визначилися.

Сьогоднішній обід, як і останнім часом, перетворився на вислуховування скарг Маюмі, але здається це закінчилося.

У нього не настільки чутливий шлунок, щоб це викликало розлад травлення, але постійний подібний фоновий шум діяв на нерви, тому Тацуя зітхнув, зрозумівши, що вона закінчила.

– Але з технічним персоналом значно більша проблема ніж з гравцями...

...Чи він поспішив з висновками.

– Ще не набрали достатньої кількості?

На запитання Марі, Маюмі безсило кивнула.

– Більшість з наших учнів прагнуть стати магами, тому концентруються на практичних здібностях... Особливо серед нинішніх третьокурсників. Відсутність людей пов’язаних з магічною інженерією це кризова ситуація. Серед другокурсників є А-чан і Ісорі-кун, але їх все ж не вистачає.

– Ісорі... Він же спеціалізується на магічній геометрії, тож чистий теоретик. Тому не дуже здібний в налаштовуванні.

– Думаю, в даних умовах, це не настільки важливо.

Рідкісна сцена, де Маюмі і Марі одночасно зітхнули, напевно свідчить, про серйозність ситуації. Хоч оцінювати серйозність таким чином - не правильно.

Навіть якщо Дзюмондзі і я допомагатимемо, все ж є межа.

– Хіба ви не головні наші учасники. Догляд за чужими CAD, вплине на ваші результати, а це вже не жарти.

– ...Принаймні, Марі, краще буде, якщо ви більше часу приділите налаштуванню власних CAD.

– ...Ні, це дійсно серйозна ситуація.

Можливо через втому, чи з іншої причини, Марі не поглянула на Маюмі, а в інший бік.

Кімнату студентської ради заповнила серйозна атмосфера, що дуже давила на психіку.

Тацуя збирався повернутися в клас, подавши знак, поглядом, Міюкі і почав шукати можливості.

– Вірно, Рін-чан. Зрештою, чи не допоможеш технікам?

Навіть в хаосі підготовки до Турніру дев’яти шкіл, Сузуне обідала в кімнаті студради, а Маюмі всіляко намагалася запросити її.

– Це неможливо. Я просто нашкоджу Накайдзьо та іншим.

І знову ж таки, пролунала відмова.

Це було погано перед пригніченою Маюмі, але це була гарна можливість піти.

Поглянувши в очі Міюкі він повернувся спино.

– Ум, тоді чому не запросити Шібу-куна?

І вже коли він майже встав, його втечу, перервала несподівана атака Азуси.

– Оха?

Міюкі, що безсило поклала голову на стіл, підняла лице і видала незрозумілий вигук.

Адзуса, що досі стогнала, «а потім, ух-хух», перед великим екраном - певно розбиралась з домашнім завданням, зітхнула, вимкнула термінал і підняла голову.

– Здається, налаштуванням CAD пані Міюкі займається Шіба-кун. Не можна заперечити, що його інженерні навички не поступаються першокласним ремісникам.

Маюмі підскочила.

Повернулася «звичайна Маюмі», наче попередньої депресивної ситуації не було.

– Як я могла забути про це!..

Поглядом яструба, що знайшов здобич, Маюмі дивилася на Тацую.

Цього вже було достатньо, щоб Тацуя здався на пів дорозі.

– Дійсно... Як я могла не подумати про нього, я була недбалою.

Окрім того приєдналася й Марі, тепер йому не втекти.

– До речі, також він налаштовував CAD комітету... Але, оскільки він сам їх і використовує, я про це не подумала.

Щось говорити даремно, Тацуя вже на дев’яносто дев’ять відсотків був готовий здатися, але оскільки це суперечило його принципу - не здаватися без бою, він вдався до невеликого, скоріш за все марного, супротиву.

– Я вже чув про важливість інженерів CAD від Голови, але хіба, в минулому, першорічок приймали в члени команди.

– Все буває в перше.

– Прецеденти існують, щоб їх змінювати.

Миттю промовили контраргументи Маюмі і Марі.

– Ви доволі прогресивні і можете так думати, але чи погодяться на це інші учасники? Першокурсник, більш того з другого потоку, більшість сприймуть це за знущання.

Хоч він трохи принизив себе, та факти були не спростовні.

– До речі, для налаштування CAD важливі відносини з магом. Оскільки ефективність демонстрована CAD залежить від психологічного стану користувача. Думаю, вибір мене призведе до не прийняття гравців...

Найперший погляд, думки Тацуї були правдивими, Маюмі і Марі поглянули одна на одну.

Не важливо, що він говорив, справжні наміри Тацуї були їм зрозумілі.

Для того, щоб миттєво добити ледачкуватого кохая, що уникав труднощів, ці двоє очима підтвердили порядок атак (словесного переконання).

Їм надали несподівану підтримку.

– Я б хотіла, щоб мій старший брат налаштовував мій CAD навіть на Турнірі дев’яти шкіл... Не можна?

Тацуя замер від зради Міюкі.

Свої почуття він висловив в стилі відомої драми, – і ти, Міюкі!

– О, вірно! Якщо у вас є надійний інженер, який завжди займається налаштуваннями, ви зможете переконати інших гравців, пані Міюкі!

Раптом атакувала Маюмі.

– Так. Якщо мій брат приєднається до технічної команди, думаю пані Мітсуї і пані Кітаяма теж почуватимуть себе комфортно.

Він тільки-но почув, що цих двох обрали в дивізіон новачків, але не здивувався, оскільки думав, що це очікувано.

Така собі спроба втекти від реальності.

Зрозуміло, що це був шах і мат.

Рішення відносно прийняття Тацуї до команди було вирішено прийняти після школи, на засіданні підготовчої ради в штаб-квартирі клубного комітету.

Промінь надії ще не згас, але Тацуя вже давно здався.

Перш за все тому що Міюкі висловила своє бажання, у нього вже не було шляхів для відступу. Він може не пройти, але він це передбачив і обдумав, йому доведеться активно апелювати.

У будь-якому випадку, це була гнітюча ситуація.

В такі часи, люди ненавмисне замислюються над своєю успішністю.

Навіть якщо можливість зайняти посаду мізерно низька, перш за все ви пригадуєте здобутки в цій галузі, це певний компенсаційний акт, для само заспокоювання.

Рідко, але через накопичуваний стрес, Тацуя теж потрапляв у пастку цього банального бажання компенсації.

Минуло дві третини обідньої перерви, а може й більше, в очікувані Міюкі, що займалася накопиченими справами, з кобури під пахвами, Тацуя дістав срібний CAD і почав перевіряти його рухомі частини, такі як: привід картриджа і перемикач типу послідовності активації.

– О, сьогодні ви принесли Сілвер Хорн.

Це була Азуса, що до цього моменту коптіла над домашнім завданням, але, помітивши, його руки підскочила.

Він чомусь поглянув не на Маюмі чи Марі, а на Сузуне.

Вона точно зрозуміла безмовний голос Тацуї, але не поворухнула жодним м’язом обличчя, лише злегка знизала плечима. Іншими словами, Азуса повністю забула про домашню роботу.

– Так, я нещодавно придбав нову кобуру, думав звикнути.

«Даєш три зранку, чотири у вечорі - гніватимуться; чотири зранку, три у вечорі - радітимуть», зважаючи на об’єктивні і в дечому серйозні роздуми, поглянувши на Азусу, дружньо відповів Тацуя. (Потрібно уточнити, що Тацуя тут пригадав історію «Три зранку, чотири у вечорі10»)

– Чи можу я подивитися?

Азуса підійшла ближче з яскраво сяючими очима. Здається, її цікавить не лише CAD, але й периферійне обладнання.

Зазвичай вона уникала його, чи краще сказати боялася, відчуваючи це Тацуя гірко посміхнувся, але коли Азуса підкрадалася з аурою маленького хижака, він не міг поводитися серйозно.

«Можливо це своєрідна привабливість», подумав Тацуя, знімаючи піджак, який носив навіть влітку (звісно оснащений високотехнологічною термоізоляцією) зняв кобуру і передав її Азусі.

– Вау, справжня модель серії Сільвер.

Ці прекрасні вирізи. Вишукані вигини, що дозволяють легко вихоплювати і відразу виконати постріл.

Зручність використання в поєднані з високотехнологічною потужністю.

Так, це точно робота Сільвер-сама...

Азуса була настільки захопленою, що майже потерлася щокою.

Тацуя ледве стримував незворушне обличчя.

Азуса досконало оглянула кожен клаптик кобури і врешті-решт задовільнившись, вона, з посмішкою, повернула кобуру Тацуї.

– Шіба-кун теж прихильник моделі Сільвер? Зважаючи на ціну і специфікації, стрілецька модель «Максимільян», «Розен тип F», навіть моделі тієї ж FLT (Фоур Леарс Технолоджі) серії «Стрілець», більш продуктивніші, але задоволення від персональних налаштувань «Сільвера», змушує не зважати на високу ціну.

Дійсно, Марі якось назвала Азусу «девайс-отаку».

Коли він це почув, думав, що це перебільшення, хоча тепер, коли спостерігав за Азусою, в нього не було вибору, окрім як погодитися.

Тацуя вважав, що задоволення немає значення, важливіше співвідношення характеристик і ціни, іншими словами, економічна ефективність. До того ж, в каталогах незазначені всі доступні специфікації. Але оцінюючи специфікації лише за наведеними цифрами, без глибокого аналізу, залишається вимірювати все «задоволенням».

Хоча це питання особистісних цінностей, якщо людина каже, що задоволена, іншим не варто втручатися.

– Насправді в мене є деякі зв’язки, тому я зміг отримати значну знижку на модель Сільвер, як випробувач.

Коли він це сказав, плече Міюкі, що працювала за терміналом, сіпнулося, але ніхто цього не помітив.

– Е-е-е! Це правда?

На обличчі Азуси, великими літерами, було написано «заздрість».

Тацуя навіть трохи напружився.

– ...Наступного разу, коли почнеться випробування, може дістати вам один екземпляр?

– Е?

Правда!?

Дійсно!?

Буду дуже вдячна!

Він навіть не зміг вставити слова у відповідь.

Він лише ледве кивнув, а Азуса вхопила його вільну ліву руку і почала трясти вгору і вниз.

– ...А-чан, чому б тобі трохи не заспокоїтись?

Маюмі відірвалася від купи паперів і зупинила Азусу.

Азуса раптово зупинилася.

Вона злякано дивилася на свої руки і зрозуміла, що їй не здалося, вона дійсно міцно стискала руку Тацуї, вона обережно підняла погляд і поглянула на нього, потім знову опустила погляд на руки, щоб уникнути його погляду, Азуса відірвала руки, ніби від полум’я і відскочила.

– Вибачте, прошу вибачення, будь ласка, вибачте!..

Існує метафоричний вираз «почервоніти до вух», але Азуса інтенсивно кивала, дійсно розчервонівшись.

Стурбувавшись, повернувши голову, Тацуя поглядом просив допомоги у Маюмі.

– А-чан, ще раз кажу, може заспокоїшся? Тацуя здається ошелешений?

Маюмі, здається, поділяла позицію Тацуї, але не стала баламутити (не без причини), а сфокусувалася на заспокоювані Азуси.

Зробивши глибокий вдих, Азуса відновила спокій.

Незадоволено зітхнувши, Маюмі повернулася до роботи з паперами.

Сором’язливо дивлячи на Тацую, Азуса раптово стала серйозною.

То може Шіба-кун знає особистість Тауруса Сілвера?

Запитала вона.

Було зрозуміло, що цим питанням вона намагалась приховати своє збентеження.

Проте Тацуї було дуже важко відповісти на це питання.

– ...Ні, конкретно мені, не відомо.

Від стіни пролунав звуковий сигнал.

Це був сигнал некоректної роботи з терміналу Міюкі.

Те, що хтось помилився не дивно, кожен може помилитися, але те, що Міюкі зробила помилку, яка привела до звукового сигналу, не звично

Маюмі і Сузуне поглянули на Міюкі, яка сиділа лицем до стіни, чи все гаразд, але та продовжувала обробляти дані, ніби нічого не сталося, тому вони не захвилювалися і повернулись до своєї роботи

– ...Для пані Міюкі, незвично помилятися.

– Це випадковість.

У світлі ситуації, відповідь Тацуї була занадто спокійною, однак Азуса не проявила жодної ознаки зацікавленості і повернулася до попередньої теми.

– Навіть якщо він приховує свою особистість, люди з його лабораторії повинні щось знати, вірно? Чи він винаходить усе сам?

– ...Ні, думаю це не можливо.

– Це так. Так, Шіба-кун, можеш поговорити зі своїми «зв’язками» в лабораторії, щодо нього?

– …Ні, це не такі зв’язки... Крім того, Фоур Леарс, тримають цю інформацію в таємниці, з певних бізнес-причин, я думаю, тому і неможливо почути розповіді людей з лабораторії.

– Ох, вірно.

– ...Я думаю ви розумієте, використовувати системну магію втручання в свідомість, для отримання конфіденційної інформації - кримінальний злочин.

– Е, н-ні, не варто про це і думати... вірно...

Під прищуреним поглядом Тацуї, маленьке тіло Азуси, ще більше стиснулося.

– ...Ні, якщо ви усе розумієте, то усе добре. Я нагадав, про всяк випадок.

– У-усе гаразд. Я дуже добре це розумію. Аха, хахахаха...

Зрозумівши, що Азуса не зрозуміла атмосферу і справді покрилась холодним потом, Тацуя зменшив тиск.

– Та все ж, чому Накайдзьо-семпай так зацікавлена в особистості Тауруса Сілвера?

CAD, що використовувала Азуса, навіть не розроблений FLT. Це навіть не модель Сільвера, але чому її так цікавить особистість розробника.

Для Тацуї це було цілком природнє питання.

– Що?

По обличчі Азуси, з яким вона поглянула на Тацую, було зрозуміло, що питання занадто дивне

– Мені цікаво. Шіба-кун, а тебе не цікавить?

Таурус Сільвер?

Він же першим в світі реалізував циклічний виклик, що на двадцять відсотків, покращило швидкість розгортання послідовності активації CAD спеціалізованого типу і зменшує швидкість розпізнавання помилок безконтактного перемикача з трьох до менше ніж одного відсотка?

Більше того, замість того щоб приховати свої здобутки для свого монопольного використання, Таурус Сілвер розкриває усі свої ноу-хау і результати своїх магічних досліджень усьому магічному світу?

Кажуть, що він геніальний інженер, кий просуває сучасне програмне забезпечення CAD на десятиліття, всього за рік, тому, я думаю, будь-хто, хто прагне стати магом, буде ним цікавитись.

Чомусь, ця потужна агресивна заява, змусила Тацую відсахнутися назад. Він не очікував, що Таурус Сілвер здобув таку міжнародну популярність.

– Це моє невігластво. Як користувач, я не маю жодних нарікань, але я не знав що серію настільки високо оцінили...

– Хм... Зрозуміло. Для Шіба-куна, як випробувача, серія Сілвер є звичною... Тож його думка може значно відрізнятися від моєї.

Незважаючи на те, що вона не все зрозуміла, схоже, що Азуса якось переконала себе.

– Ей, ей, Шіба-кун, як гадаєш, хто Таурус Сілвер на справді?

Прямий зацікавлений погляд.

Думаючи як змінити тему, Тацуя відповів так, що здалося ніби він тягне час.

– Добре... несподіваним може бути, якщо він такий же молодий японець, як ми з вами.

Від стіни знову пролунав звуковий сигнал.

Міюкі продовжувала працювати з абсолютно прямою спиною.

Вона нікому не дозволила побачити, який у неї зараз вираз обличчя.

– До речі, А-чан.

– Так, президент. Що таке?

Зрештою Маюмі сама вирішила протягнути руку допомого Тацуї, що заледве справлявся з Азусою. Це може бути самооманою, але Тацуя вперше відчув, що на неї можна покластись. Ну, все ж, Маюмі, хотіла, щоб Азуса, якомога швидше повернулась своєї роботи в студентській раді.

– Ти немала закінчити своє завдання, за час обідньої перерви?

Проте навіть якщо для Тацуї це звучало як слова допомоги, для Азуси це був сигнал погибелі... Це може звучати як перебільшення, але на обличчі Азуси був саме такий шокований вираз. Розмова про Тауруса Сільвера, мабуть була спробою втекти від реальності.

– Президент.

У пошуках допомоги, Азуса поглянула на Маюмі з плачучим обличчям. Очевидно у неї завал.

– Не видавай таких жалюгідних звуків.

З гіркою посмішкою сказала Маюмі і перевила погляд з рахунків, з якими працювала, на Азусу.

– Я трохи допоможу. З чим же проблема?

Поглядом Марі говорив, «ти дуже її балуєш», але, незалежно від цього, Маюмі посміхнулась Азусі.

– Пробач... Насправді це доповідь на тему: «Три основні технічні проблеми системної магії Ваги»...

На стогін вибачення Азуси, яке вона видала відвернувши обличчя, Сузуне, Марі і Тацуя, зосередили на ній свій погляд.

– Щось не так?

Від раптово привернутої уваги, Азуса вжалась в плечі. В поєднані з її страждаючим виразом, на обличчі, виникало враження, що над нею знущаються. Саме тому Тацуя швидко відвів очі, схоже потій же причині, Сузуне, зробила теж саме.

Єдиною хто не зробив цього, була Марі.

– Хо-хо...

Вона поглянула в екран терміналу в руках Азуси.

– Накайдзьо, що ніколи не опускалася нижче п’ятого місця в рейтингу, переживає, обдумуючи подібне.

– Це ж та тема, яку задають що року.

Не розуміючи поглянула на Марі Маюмі.

– А-чан, яке завдання цього разу?

Оскільки задачі були стандартні, їх вже було стільки, що нових вигадати вже було не можливо. Це не тільки домашнє завдання, але й екзаменаційне есе для вступу до магічного університету. Після швидкого пошуку, виявлялось, що на це питання можна відповісти кількома способами.

– В завдані запитують, що заважає вирішити «Три основні проблеми». Я знаю дві інші, але не можу пояснити, чому не може бути реалізована загальна магія польоту...

Почувши це, Сузуне кивнула.

– Тобто пані Накайдзьо не може погодитися з прийнятими зараз доказами.

– Точно!

Енергійно кивнула Азуса, коли Сузуне змогла висловити її думки.

– Коли було запроваджено магію чотирьох систем і восьми типів, була описана магія антигравітації, що дозволяє фізичному тілу парити.

– Вірно. Смерть і травми від падіння є одними з найбільш відомих ризиків.

Азуса повернула погляд на Маюмі, що давала пояснення.

– Маги що добре володіють магією прискорення і ваги, можуть стрибнути на висоту до десяти метрів, за один раз, а один маг встановив світовий рекорд, стрибнувши на висоту понад ста метрів. Висота з якої вдалося приземлитися, ще більш вражаюча, маг зміг успішно приземлитися з висоти дві тисячі метрів, без спорядження.

– Чому ж тоді магія польоту... Чому не можна досі реалізувати, магію що дозволяє вільно літати в небі?

– Якщо точніше, то ще не вдалося розробити магію польоту, для загального користування. Є невелика група майстрів стародавньої магії, що здатні до магії польоту.

Додала до слів Маюмі Сузуне.

На що Азуса несвідомо похитала головою.

– Так вона наближена до вмінь BS магії. А якщо магію не може використовувати загал, то її не можна назвати технікою.

Теоретично, системною магією прискорення і маси, можна анулювати силу тяжіння і злетіти в небо. В реальності техніки стрибків в довжину і ширяння вже створені. Але чому ми не можемо літати?...

– Відповіді на це питання не має в доступних довідниках?

«Вони тебе не переконали?» Запитала поглядом Азусу Маюмі.

– Умовою магічного виразу є наявність кінцевої цілі, а модифікація події не закінчиться, до завершення умови. Якщо робиться спроба модифікувати подію, на яку вже діє інша магія, слід застосувати магію з більш потужною силою втручання.

Для того щоб прискоритися, уповільнитись, піднятися і спуститися, підчас польоту, за допомогою магії, кожного разу, накладаючи нову магію, необхідно застосовувати більш потужнішу силу втручання. Один маг, може розподілити силу втручання для перезапису на десять етапів, тож він міг продовжити магію польоту лише десять разів, перш ніж досягне мети.

...Це, зазвичай і називають причиною того, чому магія польоту не може бути практичною?

Не задумуючись, Маюмі кивнула на довге пояснення Азуси.

– Чого? – А-чан, ти не розумієш? Відповіді на питань добре організовані. Що тебе так мучить?

– Зрештою, проблема полягає в тому, що магію слід накладати поверх іншої магії, вірно? Якщо так, то думаю, що добре буде скасувати існуючу магію і тоді накласти нову.

На обличчі Азуси вже не було попереднього плачучого виразу, вона висловлювала свої думки з виразом схожим на гнів, та Сузуне спокійно запитала її.

– Хоча теорія звучить добре, та як ти скасуєш магію на практиці?

– Чому б не визначити умову припинення магії на етапі проектування послідовності магії? Іншими словами, я думаю, в основний магічний вираз можна включити невеличкий вираз, що може служити умовою завершення.

З розпаленим обличчям в суперечці, Азуса заглибилась у власну ідею, Сузуне говорила спокійною до останнього.

– Нажаль, магічний вираз не може вплинути на інший магічний вираз. Магічне заклинання лише перезаписує Ейдос. Навіть якщо ви накладете два магічні вирази на Ейдос одночасно, більш сильніший вираз перекриє слабший і перезапише Ейдос, слабкий магічний вираз не зітре сильне заклинання.

Контр магія, що може стерти системну магію, також існує, але це високорівнева магія, що безпосередньо втручається в структуру інформаційного тіла, в лабораторних умовах це можливо, та все ж, ще не підтверджено існування мага, що може зробити це на практиці.

– Дійсно...

Те, що пояснювала Сузуне вивчали в другому семестрі другого року, на курсі основ прикладної магії в розділі «контрмагія» (магія протидії магії противника). В звичних умовах цей розділ вивчався на початку третього курсу, тож у Азуси не було жодних можливостей чути про це. Більш того, почувши про контрмагію, вона не розгубилася, що свідчить про широту її знань.

– Але це цікава ідея.

Посміхнулась Сузуне з добрим обличчям, Азусі що вагалася між захопленням і пригніченням.

– Гадаю ідея скасувати магію, в момент прояву ефекту, крок у вірному напрямку.

– Вірно. Необхідна сила перезапису постійно зростає, оскільки перезаписує існуючу магію.

Слідом за Сузуне, Маюмі також позитивно оцінила ідею Азуси.

– Я ніколи про це не думала, але якщо зміна події зупиниться, не доведеться збільшувати силу втручання для наступної магії... Оскільки все відбувається в польоті, перемикання повинно відбуватися миттєво, але з використанням спеціалізованого CAD, є можливість активувати наступну магію, до початку падіння...

Пробурмотіла Маюмі, ніби сама собі, після чого схилила голову і промовила: – Що?

– Але якщо потрібно лише скасувати ефект магії, хіба хтось вже не спробував? Зрештою, по суті, це як розгортати «Область контролю».

На питання Маюмі, Сузуне активувала пошук на головній робочій станції студентської ради.

– Зачекай... Два роки тому у Великобританії проводили грандіозний експеримент. Практичне застосування магії польоту на основі «області контролю», як і запропонувала Президент.

З бази магічних новин, Сузуне відразу витягла необхідну статтю.

– Тож, який результат?

Трохи підвищеним голосом запитала Маюмі, що показувало, що вона також звичайна учениця старшої школи, що не в змозі приховати своє очікування.

– Повний провал. Повідомляють, що порівняно з повторювальною магією, цей метод викликав зростання сили втручання в геометричній прогресії.

– …Невже

Здається вона не змогла приховати невтішні почуття, від відповіді Сузуне, що зрадила її очікування.

– Про причини пишуть?

– Тут ні. А що думаєте ви, Президент?

Запитала Сузуне, Маюмі поклала палець на підборіддя і задумалась, «ум».

– Дія попередньої магії повинна була припинитись.. Що ти думаєш, Тацуя-кун?

Маюмі звернулася до Тацуї, щоб мати час зібратися з власними думками.

Насправді вона не очікувала від нього відповіді.

– Експеримент у Великобританії, що знайшла Ічіхара-семпай, має принципову помилку.

Тому, висновок Тацуї виявився для неї зовсім неочікуваним.

– ...Помилка, в чому?

Невпевнено уточнила Маюмі, кліпаючи очима, Тацуя, без жодної гордості і зарозумілості, пояснив.

– Магічний вираз, що не відповідає умові завершення, залишиться на цільовому Ейдосі, доки не зникне, природнім чином, з плином часу. При накладанні нової магії попередня магія, ніби зникає

Маюмі, Сузуне, Азуса і навіть Марі пильно дивились в обличчя Тацуї. Однак його невиразний вираз не змінився. Незважаючи на їх тиск, його діловий тон зовсім не змінився.

– Припустимо, що магічний вираз, який слід скасувати позначений як «магічний вираз A», а магічний вираз, що скасовує його, позначений як «магічний вираз B».

З активацією «магічного виразу B», вираз «А», втрачає ефект модифікації події. Однак, втративши свій ефект «магічний вираз A», все ще залишається на Ейдосі.

«Магічний вираз A» і «Магічний вираз B» продовжують діяти на цільовий Ейдос одночасно, а ефект «виразу B» залишається єдиним видимим. Як і казала Ічіхара-семпай, магічний вираз перезаписує лише Ейдос. Магічний вираз не може вплинути на інший магічний вираз. Це справедливо і для Області контролю. Якщо метод не стирає безпосередній магічний вираз, навіть контрмагія не є винятком з цього принципу.

– …В англійському експерименті використовували зайву магію, непотрібну для магії польоту?

На запитання Маюмі, Тацуя кивнув і продовжив пояснення.

– Іншими словами, кожного разу коли необхідно скоректувати політ, потрібно заново перезаписувати магічну послідовність. Оскільки, кожного разу коректуючи політ, збільшується кількість перезаписів, природно, що швидко буде досягнута верхня межа втручання в подію. Англійські вчені, що розробили експеримент, помилились в природі контр магії.

Якраз коли Тацуя закінчив пояснення, завібрував мобільний термінал в його нагрудній кишені. Цей сигнал повідомляв про закінчення обідньої перерви.

– Повертаємось до класів, Міюкі.

– Так, старший брат.

Міюкі, що досі сиділа спиною до Тацуї, встала і повернулась до нього, відразу ж, як почула своє ім’я.

Її голос, вираз і жести були звичайними.

Тому ні Маюмі, ні Сузуне, а ні Марі з Азусою нічого не помітили.

І не могли помітити.

Сидячи перед консоллю, Міюкі від гордості виправила спину. Її пальці щасливо танцювали по клавіатурі.

◇ ◇ ◇

Засідання з підготовки до турніру дев’яти шкіл з самого початку поринуло в напружену атмосферу.

Учням, що проявлять себе в змаганнях, гарантовані додаткові бали, але навіть якщо ви лише обрані для участі, вам будуть надані вигоди; тривале звільнення від домашніх завдань і вищий бал.

Це стосувалося як спортсменів, так і обраних до технічної команди.

До того ж, Турнір дев’яти шкіл є важливою подією для усієї школи і тому для студентів обраних в команду на Турнір дев’яти шкіл це визначний статус. Тож не дивно, що зустріч з обговорення останніх місць в списку буде мати палку і жваву атмосферу.

Якби Тацюя виступав як сторонній спостерігач, він би зі співчуттям спостерігав за однорічками і старшокласниками; як кандидат з мішенню на спині, він з пригніченим настроєм, міг лише сподіватися, що цей фарс закінчиться якомога швидше.

Не те, що він сам не зацікавлений у Турнірі дев’яти шкіл.

Прагнення, перевіряти свої навички у протистоянні зі своїми однолітками, що породжувало голод відмінний від прагнення інтелектуальної самореалізації підчас вдосконалення CAD в лабораторії свого батька, безумовно в ньому жевріло.

Він був значно менш емоцій ніж звичайні люди, але зараз він був у досить активному віці. Тож, незалежно від оцінок своїх однолітків, він був недостатньо старуватим, щоб бути абсолютно байдужим до конкуренції з іншими.

З цієї причини, він повинен був мати справу з гордістю і заздрістю, марнославством і огидою та іншими негативними емоціями оточуючих. І це його печалило.

Незалежно від його думок (звісно) вільні місця в залі нарад заповнювалися і коли останнє вільне місце зайняли, Маюмі сіла на місце голови.

– Давайте розпочнемо зустріч по вибору учасників на Турнір дев’яти шкіл.

Почалася зустріч великої кількості людей, що мали відношення до діяльності клубів, члени студентської ради (Міюкі залишалась на чергуванні в кімнаті студентської ради), менеджери клубів, що входили до клубного комітету, і учні другого і третього року навчання, які вже отримали повідомлення про зачислення у кандидати в спортсмени чи до команди техніків.

Тацуя сів в секції кандидатів, а не в секції глядачів.

В групі, що перевищила певний розмір, завжди виникає реакція на швидке виявлення своїх і чужих.

Звісно ж, вже на початку зустрічі виникло шушукання з приводу того, що тут робить першорічка з другого потоку.

Це не означало що на адресу Тацуї не було дружніх поглядів.

Швидше, було несподіваним, що було досить багато позитивних думок.

На відміну від його однолітків, схоже старшокласники розуміли, що хоч він з другого потоку, але Тацуя має достатній список досягнень, як член дисциплінарного комітету.

Тим не менш, було багато людей, які з цим не погоджувалися. Оскільки заперечення були не логічними, а ґрунтувалися на емоціях, зустріч нікуди не просунулась, і не досягла жодного результату, окрім витрати безцінного часу.

– Коротше.

Несподівано в залі пролунав важкий голос.

Хоча він був не дуже голосним, але усі присутні припинили безладні суперечки і звернули увагу на мовника.

Голова клубного комітету, що досі мовчав, Дзюмондзі Катсуто, окинув зал поглядом і промовив.

– Я гадаю, проблема полягає в тому, що ніхто не знає рівень майстерності Шіби, але якщо це так, краще буде його перевірити.

Кімната занурилась в неймовірну тишу.

Просто і ефективно і хоча це стало розумним рішенням, що вело до результату який ніхто не зможе оскаржити, ніхто не насмілився його озвучити, оскільки воно включало багато ризиків.

– ...Це хороша думка, але як саме ми це зробимо?

– Ми повинні попросити його провести налаштування прямо тут.

Відповідь Катсуто, на запитання Марі, якою вона порушила тишу, знову була проста і зрозуміла.

– Якщо що, я буду об’єктом експерименту.

CAD, що доступний для використання на даний час, повинен був бути налаштований відповідно до користувача.

Для десяти магів, потрібно провести десять різних налаштувань, навіть якщо використовується одна модель.

Маг завантажує послідовність активації безпосередньо в свою область несвідомого.

Іншими словами, психіка оператора магії не захищена від його власного CAD.

Останні роки, CAD має функцію налаштувань для полегшення і прискорення зчитування послідовності активації, тож, відповідно, має потужний вплив на психіку користувача.

За неправильних налаштувань, виникає зниження ефективності магії, психічні порушення з симптомами галюцинацій, що супроводжуються головним болем, запамороченням, нудотою, що посилюються, чим більша функціональність CAD, тим уважніше слід проводити налаштування.

Магу дуже ризиковано довіряти корекцію CAD інженеру, навички якого невідомі.

Хоча це була його власна ідея, пропозиція Катсуто була сміливою.

– Ні, оскільки його рекомендую я, тож візьму це на себе.

Негайно зголосилась Маюмі на заміну. Слова викликані почуттям відповідальності, хоча з іншого боку, це означало що вона не зовсім довіряє Тацуї, що викликало в нього неприємне відчуття.

– Ні, дозвольте мені спробувати.

Однак, що наступним свою кандидатуру, висунув Кіріхара, було несподіваним, також було несподіваним, що його мужність втішила Тацую.

Обладнання для налаштувань, доступне для персоналу і учнів, розташовувалося в лабораторному корпусі школи.

Однак цього разу замість обладнання в лабораторному корпусі, було вирішено провести тест на мобільному пристрої, що використовувався на Турнірі дев’яти шкіл, який принесли до зали.

CAD, який запропонували для налаштування, також відповідав стандартам Турніру дев’яти шкіл.

В аспекті підготовки обладнання і матеріалів все протікало добре, тож все йшло без затримок, на цьому фоні, на противагу, ситуація затримки виникала в площині відбору персоналу.

Тацуя сів за машину для налаштувань, а Кіріхара сів навпроти нього, однак вони не могли бачити один одного, Кіріхару оточили члени шкільної ради і представники різних спортивних клубів.

Перш за все, він запустив машину. За його руками слідкувало безліч гнівних очей, але Тацуя звик працювати на більш складніших пристроях для налаштувань, тож він міг завершити цей процес з закритими очима. Виконавши підготовку до вимірювання, він зробив не проникне обличчя, щоб відбити не приємні погляди.

– Завдання полягає в тому, щоб скопіювати налаштування CAD Кіріхари-семпай в CAD для змагань і внести корективи, що можна зробити на місці, при цьому не чіпати Послідовність Активації, вірно?

Підтвердив умови перевірки він.

– Так, тому будь ласка.

Коли Маюмі кивнула, Тацуя похитав головою. Не кивнув, а похитав.

– ...Що сталося?

– Копіювати налаштування CAD з іншими специфікаціями, але... Нічого не поробиш Давайте поставимо в пріоритет безпеку.

– ?

Здивувалася не лише Маюмі. Зазвичай, копіювання налаштувань CAD виконувалося підчас зміни пристрою, тому, ймовірно, це не повинно викликати проблем

Як і очікувалося, члени технічної команди, включаючи Азусу, здається зрозуміли зауваження Тацуї. Серед них було два види реакції, одні кивали, інші посміхались.

Тацуя не став більше витрачати час і відразу приступив до роботи.

По-перше, узяв CAD Кіріхари і підключив його до обслуговуючої машини.

Видобування даних налаштувань відбувається напівавтоматично і тому це не те, що показує рівень навичок.

Однак, замість того, щоб просто скопіювати налаштування на інший пристрій, він створив робочу область на машині і зберіг їх туди, на що кілька людей видали здивоване «О»?

Далі, змінив характер коливань мисленнєвих часток Кіріхари.

За сигналом Тацуї, Кіріхара одяг гарнітуру на голову і поклав обидві руки на панель вимірювання.

Це також була звична процедура, і якби це було обладнання з функцією автоматичних операцій, то підключення CAD і вимірювання хвиль мисленнєвих часток завершилось на автоматі.

Коли учні виконують налаштування своїх CAD самостійно, на шкільному регулюючому обладнанні, практично на цьому усе і завершується.

З іншого боку, не покладаючись на автоматичне регулювання і отримавши доступ до операційної системи CAD, в ручну, для більш точного налаштування, інженер міг продемонструвати свої навички.

– Дуже вам дякую. Можете знімати.

Тацуя повідомив про завершення вимірювання і Кіріхара зняв гарнітуру.

Зазвичай, у подібних ситуаціях, після копіювання налаштувань, потрібно провести корекцію, відповідно до автоматичних рекомендацій.

Більшість людей думала, що відбулася помилка в процедурі.

Ніби підтверджуючи це, Тацуя нерухомо дивився в монітор.

Але він не був схожий на того, хто заклякне від такої помилки.

Ні що не вказувало на невпевненість, він був серйозним, аж до жаху.

Азуса, не в силах стримати цікавість, трохи витягнула шию і поглянула на дисплей перед Тацуєю.

– Еее?

Раптово вигукнула вона, що зовсім не відповідало її характеру.

На цей вигук Тацуя і бровою не повів.

«Що сталося?» З цим питанням на думці, Маюмі і Марі, поглянули на дисплей поряд з Азусою і ледве стримали вигук.

Не було жодного звичного відображення результатів і графіків, замість цього, на величезній швидкості по дисплею бігало безліч рядків символів.

Вдавалося розпізнати лише кілька чисел, ці двоє не змогли прослідкувати за цим потоком очима.

Невдовзі, марш літер припинився.

Не минуло й десяти секунд, як Тацуя зосередився і менше п’яти, від початку процесу.

Відразу ж після зупинки автоматичної прокрутки Тацуя підключив змагальний пристрій і почав безперервно стукати по клавіатурі.

Послідовно відкрилося і закрилося кілька вікон.

Лише Азуса помітила, що одним з відкритих вікон були дані результатів вимірювання, що були прочитані досі, а інше містило оригінальні дані, що описували налаштування джерела копіювання.

Зараз, мало хто розумів, наскільки складні операції виконуються перед їх очима. Переважна більшість присутніх були заворожені швидкістю з якою він працював на клавіатурі, що було рідкістю у нинішній час. Але, насправді вражаючим, Азуса вважала вміння прочитати вимірювання характеристик хвиль мисленнєвих часток безпосередньо з вихідних даних.

Таким чином, усі результати вимірювання можуть бути відображені в коригованих даних, наскільки це дозволяє ємність пристрою. Це було повністю ручне налаштування, що взагалі не покладалось на функції автоматичного регулювання.

Перед неню, дані налаштування, збережені в тимчасовій робочій зоні, були миттєво перезаписані.

На дисплеї все ще залишалися не оброблені дані, але Азусі навряд чи вдасться прочитати завершені налаштування.

Він отримав великий запас надійності, дане налаштування ставило «в пріоритет безпеку».

Так, ризик для користувача менший, ніж за автоматичного регулювання, та й ефективність послідовності активації вища.

Насправді потреби в тесті не було.

Навички налаштувань цього учня першого року, кращі ніж у будь-кого в команді техніків.

Азуса вирішила, будь за що ввести Тацую в команду.

За умовою, послідовності активації не змінювалися, тому валашання швидко завершились.

Навіть для глядачів, цього було достатньо, щоб схвилюватись.

Перевірка була проведена відразу ж.

На обличчі Кіріхари виникла певна напруга, не помітна для оточуючих, але достатньо «доброзичлива».

Насправді, нічого не сталося, що можна було назвати неприємністю чи нещасним випадком.

CAD, який налаштував Тацуя працював точнісінько так само, як улюблений пристрій Кіріхари.

– Кіріхара, як відчуття.

– Жодних проблем. Я не відчуваю дискомфорту, навіть краще ніж з моїм власним.

Відразу ж, на питання Катсуто, відповів Кіріхара

Кожному присутньому тут, було очевидно, що це не завищена оцінка, через їх дружбу. Знаючи про подію між Кіріхарою і Тацуєю (інцидент, коли Тацуя втрутився в презентацію клубу кендо, підчас тижня набору новобранців, в квітні) мало хто міг думати, що той захищатиме Тацую. Але, навіть не враховуючи ці обставини, кожен з присутніх розумів, що CAD працює без перешкод, бачачи стан магічного виклику.

Тим не менш, плавність активації магії, не такий вже вагомий показник, а щось більше побачити не озброєним оком було не можливо.

– ...Здається в нього є певні навички, але це не рівень нашої школи.

– До того ж, що стосується затраченого часу. Достатньо посередній результат.

– Можливо, тому що він вирішив обійтися без стандартизованих методів. Можливо в цьому причина...

Звісно, серед студентів другого і першого курсів поширилося негативне ставлення, щодо такого незначного результату.

Не тільки через такий специфічний вибір, але й через особисту рекомендацію Президента, вони очікували видатного результату, тож завищені очікування привели до розчарування.

– Я рішуче підтримую вступ Шіби-куна до команди.

Рішуче заявила Азуса. Відкинувши свій звичайний, боязний підхід.

– Продемонстровані ним навички, значно перевищують рівень старшої школи. Принаймі я не здатна вручну провести копіювання і корекцію налаштувань, тому користуюся автоматичними рекомендаціями

– ...Це може і значні навички, але якщо результат посередній, хіба це має значення?..

– Результат може й посередній, але в своїй суті зовсім інакший! Недивно, що дещо знизилась ефективність, оскільки значна увага була приділена питанню безпеки!

– Пані Накайдзьо, Заспокойтеся... Можливо замість того, щоб створювати великий запас безпеки, краще змінити декілька параметрів, для підвищення ефективності.

– Це... Звісно через раптовість...

Але красномовство не було її сильною стороною, тому запал швидко згас.

В той час, як Азуса, здається, розгубилася, один хлопчина підняв руку, щоб привернути загальну увагу.

CAD Кіріхари, значно високотехнологічніша модель, ніж та що використовуватиметься для змагань. Незважаючи на це різниці не помітно, я вважаю, що навички за яких користувач не зміг відчути різницю, заслуговують на високу оцінку.

– Е?.. Хаторі-кун?

Як не дивно, на допомогу прийшов Хаторі.

– Президент, я підтримую приєднання Шіби до команди техніків.

– Ханзо-кун?

Маюмі не змогла стримати свого здивування.

Але незважаючи на реакцію обожнюваного президента студентської ради, Хаторі розсудливо і спокійно (зовні) продовжив висловлювати свою думку.

– Турнір дев’яти шкіл сильно вплине на престиж нашої школи. Ми повинні обрати найкращих, за їх здібностями, а не зважати хто він. Робота техніка полягає в підтримці гравців, для полегшення проведення бою. Як і сказала Накайдзьо, те що Кіріхара підтвердив відсутність «жодного дискомфорту», свідчить про дуже високі навички. У нинішній ситуації, коли нам не вистачає техніків, ми не маємо зважати, що він першокурсник, чи на відсутність прецедентів.

Промова Хаторі була дещо колюча, але він висловив свої істині думки.

Та, навіть не зважаючи на це, вже те, що Хаторі підтримав Тацую, кардинально змінило атмосферу.

– Я теж думаю, що Хаторі правий.

Шіба продемонстрував навички, достойні представника нашої школи.

Я також підтримую приєднання Шіби до команди.

Оскільки опоненти змовкли, слова Катсуто поставили остаточну крапку.