Руки Є Сьова

Чень Ґво зазвичай рідко засиджувалася допізна. Але сьогодні відкривався новий сервер, тож вона вирішила приєднатися до загальних веселощів. Втім доволі швидко її зморив сон, і вона опустила голову на стіл.

Ні про який повноцінний відпочинок звісно не йшлося, але Чень Ґво було ліньки вставати й плентатися до ліжка. Занурена у солодку дрімоту, вона раптом прислухалася до швидкого натискання клавіш і клацання мишею. Для власниці інтернет-кафе ці звуки були добре знайомими, однак ті, що вона чула зараз, відрізнялися. Вони то прискорювалися, то сповільнювалися, ставали лагідними, а потім раптово важчали. Це ритмічне звучання… Чень Ґво ніколи не думала, що клацання по клавіатури й миші може нагадувати барабанну партію. Їй це сниться?

Вона зненацька прокинулася й почала уважно прислухатися. Ні, це був не сон, звуки линули від нещодавно найнятого Є Сьова. Чень Ґво випрямилася і з плечей сповзла куртка. Вона підхопила її та одразу впізнала – куртка теж була його.

«Виявляється, він доволі уважний», – подумала вона. Але як давно він її востаннє прав? Вона вже трохи тхне.

Чень Ґво відклала куртку вбік і сіла зручніше. Вона вже збиралася заговорити, аж раптом завмерла. Перед очима промайнула пара кінцівок, від яких перехоплювало подих та які викликали щире захоплення – руки Є Сьова. Вони виглядали напрочуд худорлявими: пальці були довгими і витонченими, але суглоби не були грубими, як у більшості чоловіків. Подушечки здавалися ніжними, а нігті були чистими і охайними. Ці руки повністю суперечили загальному дещо недбалому зовнішньому вигляду.

Раніше Чень Ґво рідко звертала увагу на подібні дрібниці. Усе змінилося після того, як до інтернет-кафе якось завітала дівчина з неймовірно гарними руками. Відтоді вона мимоволі почала помічати подібні деталі. І ось чому її так вразили руки Є Сьова.

Прекрасні руки, що створювали чарівну мелодію. Однак… ліва рука якось дивно стрибала по клавіатурі. Чень Ґво мала лише одне пояснення – його рухи були надто повільними.

Швидкість рук, або ж кількість дій, виконаних за певний проміжок часу, зазвичай позначалася як APM (Actions Per Minute – кількість дій за хвилину). У «Славі» не потрібно було керувати цілими арміями, як у стратегіях. Гравці контролювали лише одного персонажа, але використання навичок було доволі складним і як наслідок вимагало високої точності та швидкості рухів.

Гравець із високим APM міг здійснювати більш швидкі та точні рухи. Сила й тривалість натискання клавіш напряму впливали на дії персонажа в грі, додаючи бою складності. Проте не кожен гравець міг використовувати швидкість ефективно. Дехто просто хаотично натискав клавіші, намагаючись штучно підвищити APM, але тільки професійні гравці могли поєднувати швидкість із точністю.

200 APM – загальновизнана межа майстерності в Славі. Коли звичайні гравці намагалися перевищити цей показник, їхні дії зазвичай ставали безсистемними. Навіть у професіоналів вищий показник досягався лише під час надскладних боїв із сильними супротивниками.

Серед звичайних гравців 25% не могли досягти навіть 80 APM, 70% мали у межах 80–120, і лише 5% перевищували 120 APM. Ходили чутки, що серед них не бракувало гравців, які могли б досягти й 200 APM – професійного рівня майстерності.

Швидкість рук Чень Ґво зазвичай була близько 120 APM, а в напружених ситуаціях навіть перевищувала цей показник. Ось чому вона вважала себе частиною тих 5% експертів серед звичайних гравців.

Але у випадку Є Сьова… Чень Ґво була впевнена, що його APM був точно нижчим за 80 одиниць. Щойно вона це усвідомила, ритмічний стукіт, який зачарував її, раптово зник. Вона зрозуміла, що змогла так виразно його почути тільки тому, що Є Сьов рухався надто повільно.

«Невже мені примарилося?» – вона похитала головою. Їй кортіло знову почути той дивний, схожий на мелодію перестук, але, скільки б не прислухалася, він так і не повертався. А руки хоч і викликали заздрість, втім здавалися доволі незграбними.

Чень Ґво настільки ними захопилася, що навіть не подивилася на екран. Аж раптом хлопець відкинувся в кріслі. Тільки тоді вона отямилася й нарешті глянула на монітор.

Її очі широко розплющилися.

—<Опівнічний примарний кіт>?!

Щойно у неї вирвався зойк, бос завалився вбік, залишивши по собі купу здобичі. У цю мить на екрані замиготіло яскраве системне оголошення:

«Десятий сервер. Перше вбивство прихованого боса <Опівнічного примарного кота>: Похмурий лорд.»

—Трясця, оце ти дав жару! – Чень Ґво з розмаху ляснула Є Сьова по спині. —Та в тебе справжній талант!

Зараз не мало значення, чи були його руки незграбними. Головне – він першим уполював боса! Чень Ґво сама ніколи не досягала подібного результату.

Є Сьов якраз збирався глянути, що випало з боса, аж раптом несподіваний ляпанець мало не змусив його проковтнути сигарету. Врешті-решт, на клавіатуру повільно опустився сріблясто-білий завиток. Чень Ґво, яка до того нишком підглядала за грою Є Сьова, побачивши подібне нахабство, одразу забула про вбивство боса. Вона різко зірвала з Є Сьова навушники і гаркнула прямо у вухо:

—Хто тобі дозволив тут курити?!

—Га? – сигарета ледь тліла, втім Є Сьов, схоже, не до кінця розумів, про що вона.

—НЕ ПАЛИТИ! Тобі що повилазило? – Чень Ґво сердито ткнула пальцем у стіну.

Є Сьов повернув голову й уважно придивився до великих літер.

—Та ти жартуєш!!! Не можна курити в інтернет-кафе?

—У цій зоні не можна. Спеціальна зона для курців он там! – Чень Ґво вказала рукою.

—Ну то ходімо туди, – спокійно запропонував Є Сьов.

—Ні! Від диму в мене болітиме голова! – вона сердито замахала руками.

—І що ж тепер робити? – Є Сьов виглядав так, ніби перед ним постала проблема вселенського масштабу.

—Невже не можеш викурити на одну сигарету менше?! – буркнула Чень Ґво.

—Не можу. Тоді в мене болітиме голова! – цілком серйозно відповів Є Сьов.

—Ах ти ж… – Чень Ґво дещо про нього зрозуміла. Хоч цей тип міг легко змиритися з життям у крихітній комірчині, характер у нього, безумовно, був далеко не простим.

—Гаразд, я піду в зону для курців. А ти, босе, йди відпочивати, – запропонував Є Сьов.

—Стривай! Ти так і не пояснив, як отримав перше вбивство! – згадала Чень Ґво.

—Та нічого особливого. Команда загинула, а у боса майже не залишилося здоров’я. Просто добив його, – невимушено відповів він.

—Он воно як… – заздрісно пробурмотіла Чень Ґво.

Нагорода за перше вбивство прихованого боса низького рівня не була чимось особливим – трохи додаткового досвіду та грошей, але ніякого топового спорядження чи чогось подібного. Проте сама перемога назавжди лишалася в рейтингах сервера, а гравець ставав справжньою легендою. Багатьом подобалося це відчуття. Для більшості звичайних гравців можливість увійти до рейтингів існувала тільки на початкових рівнях. Далі підземелля ставали тільки складнішими, тож навіть звичайні боси, не кажучи про прихованих, вимагали певної майстерності. А коли гравці потрапляли до /Небесних володінь/, навіть висококласні команди без шансів поступалися професійним гравцям, які встановлювали всі рекорди.