—Що випало з боса? – усе ще заздрячи, Чень Ґво з цікавістю зазирнула в екран, розглядаючи здобич, яку залишив після себе <Опівнічний примарний кіт>.
—5 котячих пазурів? Сміття. Нагрудник з котячого хутра? Хай буде, для початкового рівня спорядження не так важливо. 2 пазури <Опівнічного кота>, лапа <Опівнічного кота>, 1 опівнічний опал… Ну, не так вже й погано. Матеріали з прихованих босів завжди дорого коштують. Що… книга навичок? Дідько, оце так пощастило!
Після бурхливої реакції Чень Ґво, Є Сьов також не став приховувати задоволення. Прихований бос низького рівня і раптом книга навичок?! Та в нього просто шалена удача!
Що таке книга навичок? Предмет, який використовувався не для розблокування нових скілів, а збільшував загальну кількість очок навичок! Справжню цінність книги нескладно було зрозуміти по її помаранчевому кольору. Це був один із небагатьох способів перевищити межу в 4000 очок. Предмет одразу ж прив’язувався до акаунту, тобто його не можна було продати чи купити, лишень отримати, та і то якщо дуже пощастить. Книга додала зовсім небагато, усього 5 очок, але зважаючи, що вона випала саме з прихованого боса, це було неймовірним везінням.
Отримавши книгу, Є Сьов одразу ж її використав. Крім того, з боса випали матеріали, необхідні для [Парасольки нескінчених можливостей]: опівнічний опал та пазури <Опівнічного кота>.
Є Сьов перебував у гарному настрої і без зайвих вагань покинув підземелля.
—Міг би вже пройти до кінця! – здивувалася Чень Ґво. Навіть якщо команда загинула, початкові підземелля було не важко зачистити самотужки. Хоч вона й знала, що у Є Сьова низький APM, але не настільки ж? Зрештою, він знищив супротивника, якому вона програла 52 рази поспіль всього за 40 секунд!
—Треба змінити комп’ютер, – Є Сьов вже виходив із гри. Але щойно Чень Ґво глянула на екран, вона різко схопила його за руку.
—Зачекай! А це що таке?!
Потік однакових повідомлень стіною висів у чатові:
<Безсоромний новачок Похмурий лорд навмисне не хілив команду, щоб вкрасти прихованого боса. Будьте обережні!>
<Безсоромний новачок Похмурий лорд навмисне не хілив команду, щоб вкрасти прихованого боса. Будьте обережні!>
Ці повідомлення перемежовувалися матюками та пустопорожніми звинуваченнями.
Хоча система автоматично блокувала ненормативну лексику, гравці вдавалися до різних хитрощів – щоб обійти фільтр, замінювали символи або використовували схожі за звучанням слова.
Є Сьов уважно проглянув список імен і знайшов серед них Сплячого місяця, Пале сонце та решту команди. Оскільки Сплячий місяць давно вийшов із підземелля, у нього було вдосталь часу перевернути все з ніг на голову.
—Що ти вже накоїв?! – запитала Чень Ґво.
Є Сьов лише безпорадно зітхнув і розказав, як усе було.
—Трясця! От же ж мерзотник! Ні стиду, ні совісті! – миттю розбушувалася вона.
—Так, геть безсоромні, – спокійно погодився Є Сьов.
—А ти чого не злишся?! – здивувалася вона.
—Я дуже розлючений, – відповів Є Сьов.
—Розлючений? Щось не дуже помітно! – Чень Ґво мала спантеличений вигляд. Є Сьов абсолютно спокійно сидів перед екраном, читаючи потік наклепу, але його обличчя ані трохи не змінилося.
—Необов’язково виявляти злість привселюдно, – із легкою усмішкою він вийшов із гри і вимкнув комп’ютер. Заповітна мрія перебратися в зону для курців нікуди не ділася.
—От що ти за людина така? Тільки-но я відвернулася, а тут тобі і прихований бос, і книга навичок, і вороги на додачу! Мені вже цікаво, чи протримаєшся ти до ранку?! – проговорила Чень Ґво.
—До завтра, босе!
Чень Ґво пішла відпочивати, а Є Сьов перейшов в зону для курців. Як і очікувалося, в повітрі висів густий серпанок. Навіть потужна система вентиляції із ним не справлялася, лише стримуючи розповсюдження диму в зону для некурців.
Звісно ніхто тут навіть не задумувалися про шкоду пасивного куріння. Є Сьов також запалив сигарету та злився з натовпом.
Озирнувшись, він виявив, що ця зона була більш людною, ніж усі інші. Воно й не дивно, мало хто міг витримати цілу ніч без нікотину.
На щастя, інтернет-кафе було достатньо великим. Є Сьов покрутив головою і знайшов вільний комп’ютер. Не довго думаючи, він підійшов і сів за нього. «Щасливе інтернет-кафе» було доволі престижним закладом. Кожне місце відокремлювалося невеличкими перегородками, які забезпечували мінімальну приватність. Проте й без них усі грали у «Славу» в навушниках, не звертаючи уваги на оточення.
Є Сьов знову увійшов у гру і теж вдягнув навушники.
Похмурий лорд досі стояв поруч із входом до /Зеленого лісу/. Хоча місце повнилося людьми, проте було не настільки шумно, щоб він нічого не чув. Виникало відчуття, ніби він блукає якимось гамірним ринком – усі навколо метушилися, проте це не заважало підслуховувати чужі теревені. Що ж до гравців, які постійно спамили запрошення до групи, їх можна було легко заглушити.
Є Сьов пробігся поглядом по чату – повідомлення про Похмурого лорда вже зникли. У «Славі» була функція, що дозволяла відстежити, коли персонаж виходив з гри. Сплячий місяць був досвідченим гравцем, тож не міг про неї не знати. Щойно Похмурий лорд вийшов офлайн, він припинив спамити у чат. До 20 рівня персонажі залишалися у початковій зоні і не могли брати участь у PvP. Тож наразі гравці могли лише трясти кулаками та посилати один одного в чатові.
Але Сплячий місяць на цьому не зупинився. Завдяки оголошенню про перше вбивство прихованого боса, ім’я Похмурого лорда прогриміло на весь сервер. Тож коли Сплячий місяць почав клясти його на чому світ стоїть, гравці одразу взяли це на замітку. Як наслідок, Похмурий лорд не зміг приєднатися до жодної команди. Усі його запити ігнорувалися. Навіть ті, хто не вірили Сплячому місяцю, все одно насторожилися.
Є Сьову лишалося тільки безпорадно всміхатися. Коли він минулого разу приєднався до групи, його дійсно цікавив лише прихований бос, бо лише з нього можна було отримати певні матеріали. Але зараз, оскільки він не міг зібрати чи приєднатися до групи, його рівень зростатиме швидше.
У підземеллях в «Славі» чим менше людей було у команді, тим більше досвіду кожен отримував. Проте нехтувати ефективністю було не варто. Хоча в стандартній групі вона зазвичай була вищою, Похмурий лорд був винятком. Зрештою, він мав [Парасольку нескінчених можливостей] – унікальну срібну зброю п’ятого рівня. Більшість гравців могли дозволити собі лише синє або зелене спорядження, яке парасолька перевершувала на три, а то й чотири ранги. У «Славі» кожен ранг дорівнює п’яти рівням. Тобто його зброя була рівноцінна синій зброї 20 рівня або зеленій зброї 25.
На ранніх етапах це було неймовірною перевагою. Крім того, парасолька поєднувала шкоду від 4-5 різних видів зброї. А якщо врахувати характеристики персонажа, Похмурий лорд ставав рівноцінним трьом гравцям. А якщо ще й зважити на навички Є Сьова, він не тільки не був повільнішим за стандартну п’ятірку, а цілком можливо, навіть трохи випереджав її.
Похмурий лорд попрямував до входу в підземелля, аж раптом хтось перегородив йому дорогу. Є Сьов підняв голову і побачив Сплячого місяця. Варто було визнати, хлопець мав гостре око, якщо зміг помітити його в такому натовпу.
—Привіт, привіт! – Є Сьов покрутив навушники, перевіряючи, чи дійшло повідомлення.
—Ну привіт, гандоне! – Сплячий місяць навіть не намагався бути ввічливим.
