Є Сьов розсміявся і спокійно запитав:
—Щось сталося?
Його розслаблений та невимушений тон на мить збив Сплячого місяця з пантелику. На долю секунди той навіть засумнівався, що перед ним та сама людина, яку він пів дня поливав брудом. І хоч більшість гравців повірили, що Похмурий лорд кинув власну команду, обоє чудово розуміли, що це чистісінька брехня. Втім, якого дідька хлопець поводиться так, ніби нічого не сталося? Він що, не бачив повідомлень?
<Безсоромний новачок Похмурий лорд навмисне не хілив команду, щоб вкрасти прихованого боса. Будьте обережні!>
Сплячий місяць одразу двічі надіслав збережене повідомлення, з нетерпінням чекаючи реакції Є Сьова. Але той лише кинув погляд на екран і, не змінюючи тону, відповів:
—Й досі гаєш на це час? А прокачуватися збираєшся?
—Я… Тепер-то ти зрозумів, із ким зв’язався?! Будеш знати, як нариватися на «Повний місяць»!!! – Сплячий місяць нарешті випалив підготовлену заздалегідь фразу – як об стінку горохом – прозвучало геть не так ефектно, як він уявляв, наче фраза була вирвана із контексту.
—Так, так. Мене всі уникають і відмовляються приймати у групу, – проговорив Є Сьов.
У Сплячого місяця аж від серця відлягло і він голосно засміявся:
—Так тобі й треба! Наступного разу, можливо, спочатку думатимеш, перш ніж лізти на рожен!
Але Є Сьов лише знизав плечима і запитав:
—До речі, у вас теж бракує людини в групі? Додай мене.
Сплячий місяць так і закляк на місці.
—Срака… І вистачає ж нахабства…
—Ха-ха, ну ти чого, годі тобі! Тепер ми знаємо один одного трохи краще. Чому б не попрацювати разом? – Є Сьов навіть сам надіслав запит на додавання в групу.
У групі Сплячого місяця й справді було лише четверо, проте це були інші гравці. Усі вони були членами гільдії «Повний місяць». Саму по собі гільдію можна було створити лише після виходу зі стартової локації, тож це були старі гравці, що перейшли на десятий сервер і, врешті-решт, опинилися в одній стартовій локації. Раніше, оскільки Сплячий місяць хотів забрати прихованого боса собі, йому було незручно робити це з членами своєї ж гільдії, тож він знайшов випадкових гравців. На жаль, йому не пощастило з Є Сьовом, який спершу допомагав йому, а потім зрадив. Вийшовши з підземелля, Сплячий місяць одразу ж звернувся за допомогою до гільдії і попросив колишніх согільдійців допомогти очорнити Є Сьова. Він хотів знеславити Похмурого лорда за будь-яку ціну.
І що в підсумку?! Хлопцеві схоже, було абсолютно байдуже, а оскільки всі його уникали, він просто попросився у його групу! Сплячий місяць гадки не мав, як на таке реагувати.
Хоч і спантеличений, але останній урок він засвоїв. Цей тип явно не був простаком… Що ж він задумав? Поки Сплячий місяць вагався, інший член гільдії надіслав йому приватне повідомлення:
«Додай його, якщо вже так напрошується. Що він нам зробить в підземеллі?»
Сплячий місяць теж про це подумав. Зрештою, з трьома союзниками немає чого боятися. Похмурий лорд приєднався до групи і вони разом увійшли до /Зеленого лісу/, проте цього разу їм не пощастило і вони не зустріли <Опівнічного примарного кота>.
Є Сьов засміявся:
—Ну то як, вам ще потрібен хілер?
—Обійдемося! Всі разом атакуємо! – відрубав Сплячий місяць і четвірка спритно кинулися вперед. Вони явно не були новачками – їхні рухи були впевненими і виваженими. З подібним рівнем майстерності вистачило б і двох-трьох чоловіків, щоб легко зачистити підземелля. Додавши ще одну людину, їхня ефективність злетіла до небес. Є Сьов також не гаяв час на балачки. Він миттєво перетворив [Парасольку нескінченних можливостей] на спис і атакував.
[Небесний кидок] та [Ікло дракона] – дві базові атакувальні навички. Авжеж персонаж міг наносити й звичайні удари. Контролюючи їхній напрямок і силу, гравці могли робити прямі випади та наносити горизонтальні, спадні та висхідні удари. Якщо правильно комбінувати, їх майже не можливо було відрізнити від навичок, хоча результат і був іншим. Наприклад, [Небесний кидок] був висхідним ударом, але зі значно сильнішим підкиданням та підвищеною шкодою. [Ікло дракона] – пришвидшений прямий випад, здатний на короткий час оглушити супротивника.
Проте Є Сьов навіть їх не використовував. Звичайних атак цілком вистачало, щоб з легкістю винищувати монстрів /Зеленого лісу/. Аж раптом, відводячи спис, він помітив, що їх навмисно підштовхують до нього. Проте Є Сьов лише розсміявся. Вочевидь, Сплячий місяць з друзями намагалися загнати його у пастку, оточивши монстрами.
Але йому було байдуже, він міг упоратися із ними однією лівою. Він безліч разів опинявся в оточенню монстрів /Зеленого лісу/. [Небесним кидком] він відправив одного з них в політ, вирвавшись з оточення. А потім швидкою серією горизонтальних ударів розправився з усією п’ятіркою. Жоден з групи навіть пальцем не поворухнув, щоб йому допомогти. Втім, попри їхні очікування, Похмурий лорд блискавично розправився з монстрами. Його сила була настільки неймовірною, що викликала у четвірки справжню заздрість.
—Цей хлопець нереально крутий! – схвально закивав один із членів групи на прізвисько Сім полів.
—Він точно досвідчений ветеран. З його навичками пройти /Зелений Ліс/ самотужки – як два пальці об асфальт, – погодився інший.
—Так, хлопець точно не промах… Він самостійно добив ошалілого <Опівнічного примарного кота>. Хто б міг подумати, що він виявиться кращим за мене, – пробурмотів Сплячий місяць.
—А відтак в /Зеленому лісі/ він точно не помре, – підсумував останній гравець.
—Може підемо всі разом в /Павучу печеру/, коли досягнемо 10 рівня? – запропонував Сім полів.
/Павуча печера/ була підземеллям для гравців, які досягли 10-15 рівнів. Вона була значно складнішою за /Зелений ліс/. Якщо ліс давав новачкам змогу призвичаїтися до певних механік, то починаючи з /Павучої печери/, без стратегії та достатньої майстерності було не перемогти. Як було зрозуміло з назви, усі монстри там були павуками, які поділялися на два види: одні атакували здалеку, випльовуючи павутину, яка мала шанс обплутати гравців, повністю їх знерухомивши; інші ж атакували зблизька, та могли отруїти ціль, додатково зменшуючи її запас здоров’я. У /Зеленому лісі/ тільки прихований бос міг накладати статусні ефекти, проте у /Павучій печері/це було нормою. Окрім звичайних монстрів, у підземеллі було три боси: один атакував здалеку, другий зблизька, а фінальний звався <Повелителем павуків>. Прихованими босами були <Елітний павук>, <Воїн-павук> та <Павуча імператриця>.
Оскільки на початку рівні набиралися швидко, багато гравців не встигали звикнути до механік, а відтак новачки, які потрапляли в /Павучу печеру/, зазвичай живими звідти не виходили. Зрештою, не дарма її рекомендували оминати в усіх гайдах. Туди зазвичай йшли тільки такі ветерани, як Сплячий місяць.
Проте його дещо непокоїло:
—Якщо ми вб’ємо хлопця в /Павучій печері/, нас залишиться четверо. Чи впораємося ми?
Сім полів заспокоїв його:
—Якщо не натрапимо на прихованого боса, проблем не буде. Ну а якщо він все ж з’явиться, самотужки хлопчина все одно не впорається. /Павуча печера/ значно небезпечніша за це місце.
—І то правда. Тоді поквапмося та піднімемо рівні. Як тільки досягнемо десятого, одразу ж йдемо в /Павучу печеру/, – проговорив Сплячий місяць.
Аж раптом втрутився гравець, який досі мовчав:
—Тобто ми спочатку допоможемо йому прокачатися, а потім уб’ємо?
Сплячий місяць закляк на місці. Це й справді звучало трохи безглуздо… Але Сім полів швидко знайшов пояснення:
—Я б сказав, ми просто використаємо його, а потім позбудемося.
—Точняк! Саме так все і буде! – відлягло від серця у Сплячого місяця.
