Четверо хлопців поводилися доволі зухвало. Поки самі тишком змовлялися, Є Сьов виконував усю чорну роботу. Втім добре, що вони не вважали його повним ідіотом, тому, владнавши деякі суперечки, нарешті приєдналися до бою та почала допомагати йому знищувати монстрів. Добиваючи монстрів, вони неспішно пояснили:
—Так сталося, що гільдія мала подбати про деякі справи, довелося ненадовго відірватися, проте зараз усе гаразд.
—Чудово, тоді уперед! – промовив Є Сьов байдуже, ніби нічого не підозрював.
Четвірка подумки зраділа. Якщо вони співпрацюватимуть – четверо ветеранів та експерт Є Сьов, – то підземелля вважай пройдено. Кожен бився з азартом – на перший погляд так і не скажеш, що хтось мав приховані наміри.
—Помітив, що хлопець завдає дуже багато шкоди? – прошепотів Сім полів.
—Схоже на те. Вперше бачу цю схожу на спис зброю, – Сплячий місяць мав схожі думки.
—Я теж. Та й пофіг на низькорівневу зброю, – відповів Сім полів.
—Було б непогано, аби він випав після його смерті, – задумливо проговорив Сплячий місяць.
—Та яка різниця? Наскільки б в неї не був високий показник атаки, це все одно низькорівнева зброя. Довго вона нам не прослужить, – відмахнувся Сім полів.
—І то вірно! – кивнув Сплячий місяць.
Обидві сторони більше не сварилися, підтримуючи ілюзію злагодженої співпраці. Вони вихором проносилися /Зеленим лісом/, раз за разом повертаючись і зачищаючи його знову і знову. Проте, на жаль, <Опівнічного примарного кота> жодного разу так і не зустріли.
Після кількох проходжень Похмурий лорд першим досяг десятого рівня. Завдяки першому вбивству прихованого боса він отримав чималу кількість досвіду. У /Зеленому лісі/ був лише один прихований бос, але й цього вистачило, щоб Похмурий лорд опинився у верхніх рядках рейтингу десятого сервера.
Однак першим досягнув десятого рівня не він, а гравець на прізвисько Блакитний струмок. Система вже вдруге оголошувала його ім’я. Перед цим він разом з чотирма іншими гравцями першими пройшли /Зелений ліс/.
Побачивши, що Похмурий лорд обігнав їх, Сплячий місяць занепокоївся. Він побоювався, що хлопець просто полишить їх. Хто б міг подумати, що той лише невимушено розсміється:
—Я підняв рівень.
Після привітань вони знову вирушили до /Зеленого лісу/. Оскільки розрив між ними був не таким вже й великим, після чергового забігу по підземеллю Сплячий місяць та інші теж досягли десятого рівня.
За цей час вони також зібрали чимало спорядження.
—Брате, вважаю, ми чудово спрацювалися. А оскільки всі нарешті досягли десятого рівня, чому б разом не піти до /Павучої печери/? – запропонував Є Сьову Сім полів. Суперечка між Сплячим місяцем та Є Сьовом нікуди не ділася, тому його пропозиція виглядала дещо підозріло. Ба більше, Сплячий місяць продовжував зиркати з-під лоба, хоч і дозволив Семи полям зіграти роль посередника.
Є Сьов одразу погодився, але попередив, що спершу має вивчити нові навички. Не мало різниці виконував ти квести, підвищував рівень, знищував необхідну кількість монстрів або бився на арені – загалом усе це могло дати не більше чотирьох очок. З сьомого по десятий рівень він накопичив не так вже й багато, але найважливішим було те, що десятий рівень відкривав доступ до наступної групи навичок. Четвірка також планувала присвятити цьому деякий час. А вже опісля, відвідавши відповідних наставників, усі зібралися біля входу до /Павучої печери/.
Ззовні було небагато гравців. Воно й не дивно, адже вони прокачалися швидше за решту, а новачки обходили це підземелля десятою дорогою. Тож їх зустрічали кілька поодиноких груп випадкових гравців, які перед заходом ретельно перевіряли спорядження одне одного. Через високу складність зібрати групу було не так-то й просто. Але Є Сьова та його команду це не обходило – вони просто мовчки попрямували всередину. Ось тут-то Сплячий місяць та решта й показали свою підлу натуру.
—Відразу його валимо чи по ситуації? – тихо спитав один із них.
—Не варто пороти гарячку. Якщо він справді експерт, краще використаємо його. Спочатку дійдемо до боса, а там вже вирішимо, – запропонував Сім полів.
—Гаразд! – ніхто не заперечував. Правду кажучи, у більшості не було до Є Сьова особистих претензій. Він був найсильнішим гравцем у групі і завдавав найбільше шкоди. Їм не дуже хотілося від нього позбавлятися, але заради Сплячого місяця вони вирішили йти до кінця. Хоча всі мовчали, десь глибоко всередині кожен відчував легкий сум.
—Усі запаслися протиотрутою? – запитав Сім полів.
—Так.
Тільки Є Сьов посміхнувся і сказав:
—Не знадобиться!
«Ти щойно підписав собі смертний вирок», – невдоволено скривився Сплячий місяць.
—Тоді погнали! – радісно вигукнув Сім полів.
/Павуча печера/ виглядала похмурою та зловісною: куди не глянь, повсюди було густе павутиння, а на землі час від часу траплялися розкидані кістяки – вкрай моторошна атмосфера. Сплячий місяць та інші явно нервували. У «Славі» смерть персонажа каралася втратою досвіду. У звичайному світі гравці втрачали 10%, плюс був невеличкий шанс випадіння спорядження. А от в /Небесних володіннях/ умови були значно жорсткіші – 20% досвіду та високі шанси випадіння спорядження.
Похмурий лорд тим часом спокійно крокував уперед, як завжди закинувши спис на плече, ніби й досі прогулюючись /Зеленим лісом/. Сплячий місяць та інші лише мовчки дивилися, як хлопець пішов першим, виявляючи пастки. Що ж… їм це було тільки на руку.
Є Сьов вже й не пам’ятав деталі низькорівневих підземель. Хоча колись він сам писав гайд на /Павучу печеру/, з того часу минуло майже десять років, тож згадати подробиці було не так-то й просто.
Поки він зітхав, із щілини в скелі раптом вирвався темний силует і стрімко кинувся прямо на Похмурого лорда. Є Сьов машинально натиснув клавіші, та миттєво смикнув мишку. Персонаж виконав різкий перекат назад, ухиляючись від атаки, і одразу ж застосував [Небесний кидок].
Зелений павук спробував напасти згори, але отримав у польоті удар навичкою. Атакувати супротивника в повітрі було наріжним каменем «Слави». Хіба міг Є Сьов проґавити таку можливість? Пальці з блискавичною швидкістю забарабанили по клавіатурі, поки мишка рухалася з ювелірною точністю. Похмурий лорд злетів у повітря і, розмахуючи списом, почав шалено атакувати. Бах, бах, бах, бах – швидка серія з чотирьох ударів. Зелений павук відлетів убік, врізавшись у камінь.
—Бля-я-яха, ви це бачили?! – вигукнув приголомшений Сім полів.
—Повітряне комбо з чотирьох ударів?! – інший член групи втратив дар мови.
—Він же на десятому рівні! Як він взагалі його зробив?!
Сплячий місяць мовчки витріщився уперед, роззявивши від подиву рота. Повітряне комбо з чотирьох ударів було фірмовим прийомом бойових магів, проте виконати його могли лише одиниці. В теорії все звучало просто: звичайний прямий випад, потім [Ікло дракона] і наостанок навичку бойового мага 10 рівня [Подвійне пронизування].
—Чув, його виконання потребує щонайменше 170 APM, – проговорив Сім полів.
—Завжди вважав, що це під силу лише професійним бойовим магам і то після отримання бафа на швидкість! – зауважив інший гравець.
—Він же навіть клас ще не обрав…
—А наскільки взагалі бойовий маг переважає гравця без класу у швидкості?
—Без поняття… Треба враховувати спорядження. Проте можу точно сказати, що поточне екіпірування Похмурого лорда навряд має бонуси до швидкості.
—Може, річ у зброї? Раптом у нього якийсь унікальний спис?
—Та яка різниця! Якби ви були прокачаними бойовими магами, вдягненими в Обладунки плинного світла, що збільшує швидкість, змогли б його повторити?
Тиша. Очевидно, їм це було не до снаги, інакше вони б не виглядали настільки здивованими.
—Хто він узагалі такий?!
Троє гравців одночасно повернулися до Сплячого місяця, чекаючи відповіді.
