—Гадаю, не варто сваритися з цим хлопцем, – серйозно промовив Сім полів, звертаючись до решти, хоча погляд був спрямований на Сплячого місяця.
—Згоден, якщо його APM 170 або навіть вище, він має бути справжнім експертом! – підхопив інший.
—170 – це лише приблизна оцінка. Він грає персонажем без класу та спорядження, втім все одно здатний виконати повітряне комбо з чотирьох ударів! Гадаю, його справжній APM понад 200 одиниць…
—200 APM... У нашій гільдії хіба що лідер зможе з ним потягатися.
—Тому краще забути про чвари і спробувати залучити його до нас.
—Гравці такого рівня зазвичай люди особливі.
Поки усі обговорювали ситуацію, Сплячий місяць не зронив ані звука. Авжеж він чудово їх розумів. Власне, після всіх цих походів до підземель його ненависть до Є Сьова майже зникла. Для повного щастя не вистачало, аби той сконав хоча б разок. Але тепер, дізнавшись, що хлопець – справжній експерт, і що провернути якусь підлоту буде нелегко, ненависть спалахнула з новою силою. Він і сам не міг пояснити, чого так заївся. Там були і заздрощі, і ревнощі – усього потрохи. Щойно він відкрив рота, як помітив, що согільдійці із захопленням стежать за Похмурим лордом, а щелепи опускаються дедалі нижче. Сплячий місяць також обернувся і на власні очі переконався, що цей хлопець й справді має збіса приголомшливу майстерність.
Монстри у /Зеленому лісі/ були надто слабкими. Завдяки високій шкоді Похмурий лорд знищував їх занадто швидко, щоб хтось міг належно оцінити його навички. І хоча бос й мав більше здоров’я, проте вони атакували гуртом і майже не дивилися по сторонах. Але тепер, коли він бився проти павуків з високим запасом здоров’я, його справжній рівень майстерності ставав дедалі очевиднішим.
—Сімнадцять ударів поспіль.
—Він не переривався відтоді, як виконав те комбо з чотирьох ударів...
—Здається, він використовує стіни для відскоку, а потім підкидає ворогів простим висхідним ударом.
—Не знав, що [Небесний кидок] можна використовувати й так.
—Аж дух захоплює!
Поки троє друзів раз за разом ахали від захвату, Сплячий місяць повнився відразою. Він знову відкрив рота, аби дещо сказати, як Сім полів різко до нього повернувся:
—Слухай, пропоную не робити з мухи слона. Те, що ти з ним у неладах – звична справа, але дозволь нам усе зам’яти!
Сплячий місяць мовчки кивнув. Йому було гірко, але він розумів, що Сім полів та решта вже поклали на хлопця око. Та й яка гільдія відмовилися б бодай спробувати залучити такого експерта? Сам він до того ж був лише рядовим членом гільдії «Повний місяць». Ніхто не став би псувати стосунки з таким гравцем заради нього.
—Крутяк! – зелений павук загинув від рук Похмурого лорда буквально за лічені секунди. Сім полів і решта тут же оточили його, захоплено зітхаючи. Вони не перебільшували – його майстерність й справді була неймовірною.
—Брате, таке не часто побачиш, твої навички й справді дивовижні! – заговорив Сім полів.
—Пусте… – той залишився все таким же скромним. Здавалося, ніби перед ними геть інша людина, ніж та, про яку їм раніше розповідав Сплячий місяць.
—Брате, а з якого серверу гільдія, яка відправила тебе підкорювати нові горизонти? – поцікавився Сім полів, чудово розуміючи, що подібне малоймовірно. Бо яка гільдія відправила б такого майстра самого?
—Ніяка. Я сам по собі!
Усе як він і думав.
—Справді? То ти досі ні до кого не приєднався? Брате, але ж таких експертів ще треба пошукати. Як так сталося, що тебе ніхто не завербував? – удавано здивувався Сім полів.
—На цьому сервері ще немає гільдій, – відповів Є Сьов.
Сім полів на мить завагався. Все вірно, на цьому сервері ще не було жодної гільдії, але ж існували й інші? Бути не може, щоб такий майстер тільки-но почав грати в «Славу»! Певно, він розсварився з колишньою гільдією і тому втік на новий сервер. Ідеально! Чудова нагода допомогти хлопцю відчути, що «Повний місяць» – теплий та дружній колектив.
—Брате, на якому сервері ти грав раніше? – продовжив розпитувати Сім полів.
—Давно не грав, – відповів той, ухиляючись від запитання.
—Е-е-е… – протягнув Сім полів, не знаючи, як продовжити розмову.
Вочевидь, Похмурий лорд не дуже був зацікавлений у спілкуванні, тож просто рухався далі. Але цього разу Сім полів і решта оточили його так щільно, ніби він був ядром команди. Сплячий місяць почувався ніяково, але що ще йому залишалося, окрім як мовчати.
З таким майстром на чолі вони впевнено просувалися підземеллям. Ті, хто взяли із собою протиотруту, зрештою, так нею і не скористалися – Похмурий лорд швидко привертав увагу павуків та легко ухилявся від усіх атак, використовуючи [Швидкий біг], [Перекати] та [Стрибки]. Часом четвірка настільки захоплювалася його витонченими рухами, що забувала навіть атакувати монстрів.
—Якщо правильно пам’ятаю, попереду нас чекає ціле кубло. Щойно ми з ними впораємося, з’явиться перший бос. Але невідомо, буде він отруйним, або ж стрілятиме павутиною. Це одна з найскладніших ділянок підземелля. Пропоную... – Сім полів раптом помітив, що Похмурий лорд мовчки рвонув уперед і почав винищувати ворогів, тож безпорадно зітхнув і лише додав: —Гаразд, уперед...
Сім полів мав рацію. Ця ділянка й справді кишіла павуками: аж сімдесят штук – тридцять отруйних, сорок плювалися павутиною. До того ж вони були взаємопов’язані, тож щойно група наблизилася, на них накинулося усе кубло одночасно.
—Покваптеся! – крикнув Сім полів решті товаришів, проте не наважився віддавати накази Похмурому лорду – хто зна, наскільки різниться їхній рівень майстерності. От тільки сімдесят павуків це вам не абищиця. Наскільки б вправним той не був, заагрити усіх монстрів аж ніяк не зможе. Зрештою, хлопець був лише десятого рівня й поки що не мав жодних навичок масового контролю! Тож Сім полів покликав інших на підмогу, щоб хоч якось полегшити тягар Похмурого лорда.
Та раптом – вжух – той різко змахнув зброєю. Бойовий спис описав півколо, миттю розсікши чотирьох павуків. Двоє кинулися вперед, ще двоє плюнули павутиною. Похмурий лорд спритно відскочив назад, уникаючи липкої пастки, і водночас закрутився в повітрі. Вжух! Вжух! Спис дістався ще двох павуків. Щойно він приземлився, одразу перекотився убік, ухилившись від чергового клубка павутини, та, підхопившись на ноги, провів [Небесний кидок]. Сьомий павук злетів у повітря, навіть не встигнувши випустити павутину.
Четвірка негайно втратила контроль над ситуацією.
«Він взагалі людина???» – саме ці слова крутилася у всіх на язиках, але кожен пам’ятав про акустичну модель «Слави». Було б незручно, якби він це почув. А з іншого боку, як ще описати те, що вони зараз відчували?!
«Трясця, горизонтальний розворот на 180 градусів!» – усі затамували подих і мовчки переписувалися у чаті.
«Він зумів розвернутися після короткого відскоку назад і прицільно влучити двічі!»
«А бачили його ідеальний [Небесний кидок] після [Перекату]!»
«Він справжній монстр!!!» – більше у цьому ніхто не сумнівався. Хоча всі рухи Похмурого лорда було поєднанням базових навичок, далеко не кожен міг би їх так використовувати. Наприклад, горизонтальний розворот на 180 градусів був звичайною атакою, але кут удару залежав від положення миші – чим швидше вона рухалася, тим ширшим був розмах. Також він залежав від швидкості атаки персонажа.
Виконати його на десятому рівні? Та ви, мабуть, жартуєте!
