Усі схилялися перед ним, наче перед богом. Навіть Сплячий місяць не міг не визнати виняткової майстерності. Хлопець використовував навички у просто неможливий для персонажа десятого рівня спосіб. Неймовірно, але факт!
—Брате, твої навички бойового мага... надто приголомшливі, – щиро промовив Сім полів. Якби він і далі мовчав, то отримав би внутрішні ушкодження від надто тривалої затримки дихання.
—Ха-ха. Нічого особливого, – Похмурий лорд орудував бойовим списом, оточений сімкою монстрів: колов, розсікав, розрубав, немов вправний м’ясник за обробленням туші. Решті було трохи ніяково просто спостерігати, стовбичачи поруч. Усі вони були досвідченими гравцями, тож добре контролювали радіус агресії монстрів і не заважали Похмурому лорду битися із сімома павуками. Те, що здавалося їм надто складним, у підсумку вирішилося напрочуд легко. Проте всі четверо чудово розуміли: якби не він, розвиток подій мав би геть інший сценарій.
Щойно Похмурий лорд покінчив із сімома павуками, роздалося пронизливе виття. Перший проміжний бос з тріумфом з’явився на полі бою. Вони ще навіть не встигли його побачити, як з печери вирвався густий фіолетовий туман.
—Це отруйний павук! – вигукнув Сім полів. Втім, хмара отрути була надто раптовою й мала величезний радіус. Двоє членів команди не встигли ухилитися, тому одразу ж застосували протиотруту. Проте з жахом помітили, що їхнє здоров’я все одно продовжує падати!
—Чому вона не діє?! – в паніці загорлали вони.
—Рівень протиотрути занадто низький, – пояснив Є Сьов.
—Курва! – вилаялися обоє. Вони ніколи не проходили це підземелля на низькому рівні. А повертаючись сюди вже з високими рівнями, ніколи не стикалися з подібною проблемою, проте зараз вони були слабшими за монстрів. Їм і на думку не спало, що варто приділи більше уваги нейтралізації отрути. І хоч вони й запаслися зіллями, в результаті... коли з’явився бос, ті виявилися марними! Ну що за срака!
Похмурий лорд змахнув руками, наклавши на кожного [Зцілення], після чого стрімко кинувся до першого боса. Водночас він почав роздавати вказівки двом неотруєним гравцям, Семи полям та Сплячому місяцю. Вказавши списом назад, він гукнув:
—Сім полів, на першу годину! Маленький місяченьку – на четверту.
—Маленький місяченько?.. – Сплячий місяць ледь не захлинувся від обурення, але сперечатися було не час. Сім полів, не ставлячи зайвих питань, одразу ж кинувся до своєї позиції, тож він також швидко зайняв потрібне місце. Отруйна хмара помалу заповнювала печеру. Павук був величезним і м’ясистим, принаймні втричі більшим за звичайних. Влучити в такого здоровенного монстра було значно легше, ніж, наприклад, у маленького <Опівнічного примарного кота>. Але великі розміри мали і свої переваги: ефективність навичок підкидання та відкидання значно зменшувалася. Наскільки саме – залежало від маси боса та сили атаки персонажа.
Бос без сумніву був справжнім велетнем. Коли Похмурий лорд уперіщив його списом, той навіть не здригнувся. Стало очевидно, що звичайних атак тут буде замало. Але досвідченого Є Сьова це ані трохи не здивувало. Його пальці блискавично застрибали по клавішах, і персонаж виконав чергове комбо з чотирьох ударів. Бос пронизливо заверещав, задираючи голову, й випустив густу хмару отрути. Але Похмурий лорд спритно розвернувся та вислизнув із радіуса атаки.
Попри величезний розмір, павучище не був повільнішим за звичайних павуків та ще й чудово стрибав. Неначе гора Тайшань, він злетів у повітря маючи намір розчавити Похмурого лорда. Однак той перекинувся в повітрі та перекотився вбік, уникнувши атаки.
Тим часом Сплячий місяць невдоволено забуркотів:
—Гей, нащо ми тут стовбичимо? Щоб ти міг битися наодинці?
—Тоді один прямує на сьому годину, інший – на дев’яту! – вигукнув Є Сьов.
—На якій відстані від тебе? – запитали вони на бігу.
—Два метри!
Щойно вони стали на позицію, четвірка утворила коло. Вони переглянулися, не розуміючи, що відбувається. Він що, просто розставив їх по місцях, щоб вони могли спостерігати, як він самотужки долає боса?
Аж раптом Похмурий лорд почав маневрувати, ухиляючись і спрямовуючи боса просто до них. Четвірка одразу ж приготувалася до бою. Несподівано павук різко підстрибнув і, здавалося, ось-ось розчавить Сплячого місяця. Той уже зібрався відскочити, коли раптом почув крик Є Сьова:
—Не рухайся!!!
Невже це його помста? Засранець просто скористався нагодою. Розум Сплячого місяця затьмарило сліпуче світло і, недовго думаючи, він проігнорував слова Є Сьова та відкотився вбік. Але коли озирнувся, то побачив, що Похмурий лорд використав [Небесний кидок] прямо у живіт боса.
Звісно ж навичка спеціалізованого класу для підкидання ворогів у повітря мала значно сильніший ефект, ніж звичайний висхідний удар. Павук, що вже падав, ненадовго завис у повітрі та змінив траєкторію. Хоча навичка не мала значного ефекту, її було цілком достатньо, щоб вплинути на напрям падіння та спрямувати боса прямісінько між чотирьох гравців.
—Сім полів, [Прямий удар ногою]! [Випад] на дев’яту годину, [Відштовхування] – на сьому. Маленький місяцю, швидко повертайся на позицію! – вигукнув Є Сьов. Він провів із ними чимало часу, тож добре пам’ятав їхні навички. Тепер, коли вони оточили боса, він навіть підказував, які саме потрібно використовувати.
Сім полів миттєво кинувся вперед і завдав [Прямий удар ногою]. Це була навичка ударника, яка відштовхувала ціль назад. Хоча проти велетенського боса ефект був незначний, того все ж трохи відкинуло назад.
Гравець на дев’ятій годині миттєво зірвався з місця і провів [Випад]. Навичка майстра меча, як і [Прямий удар ногою], теж відштовхувала ціль назад. Відкинутий бос знову отримав удар, змінивши напрямок руху. На цьому етапі досвідчені гравці вже зрозуміли задум Є Сьова і гравець на сьомій годині зустрів боса [Відштовхуванням] – навичкою лицаря, яка вочевидь з назви, мала найпотужніший ефект відштовхування. Боса відкинуло на четверту годину, де не було нікого. Взагалі-то там мав бути Сплячий місяць, але той, вирішивши, що Є Сьов хоче його вбити, метнувся вбік. Навіть попри те, що він уже мчав назад, було надто пізно.
Справжній задум Є Сьова полягав у тому, щоб зіграли в більярд, використовуючи боса замість кулі! Стратегія могла спрацювати лише завдяки сильній стороні кожного з чотирьох гравців. А що було їхньою основною перевагою? Авжеж зіграність! Вони були досвідченими гравцями, які давно грали разом і добре розуміли одне одного – виконати подібну комбінацію не мало б стати проблемою. Проте ідеальну стратегію зруйнував Сплячий місяць. Сім полів та решта виглядали дещо роздратованими.
У критичний момент, коли бос ледь не вирвався з оточення, на позиції на четверту годину раптом з’явився Похмурий лорд.
Усі були вражені. Він же був на одинадцятій годині. Ніхто не бачив, щоб він рухався. Тож як хлопець зненацька там опинитися?!
Коли вони поглянули на одинадцяту годину, то на превеликий подив побачили... ще одного Похмурого лорда!
—Трясця! – нарешті збагнув Сім полів. Навичка нінджя десятого рівня – [Тіньове клонування].
