[Тіньове клонування] була навичкою для введення в оману. Утім досвідченим гравцям було нескладно розгадати цей трюк, тож працював він здебільшого лише проти NPC. А під час дуелей нінджя зазвичай використовували навичку для миттєвого переміщення. Похмурий лорд застосував її схожим чином: фальшиве тіло залишилося на місці, тоді як справжнє миттєво перемістилося на позицію на четвертій годині, де мав би стояти Сплячий місяць.
Але розслаблятися було зарано – бойові маги не мали навичок відштовхування на десятому рівню. Що ж робитиме Похмурий лорд? Проте швидко зрозуміли, що хвилювалися даремно. Хоч той і не мав потрібної навички, він знав, що робити. Трохи підкинувши боса [Небесним кидком], він прожогом кинувся вперед і завдав два удари, відштовхнувши павука до Сплячого місяця, який зараз опинився на колишній позиції Похмурого лорда – одинадцятій годині. Поруч усе ще стояв клон, тож хлопець почувався страшенно ніяково. У нього навіть промайнула думка, що було б краще, якби Похмурий лорд хоч трохи його пожурив. Але той не сказав нічого – просто відправив боса прямо до нього.
Сплячий місяць знав, що робити. Його [Випад] запустив величезного павука далі по колу. Подумки він чекав на критику за попередню помилку, але натомість почув лише здивовані вигуки:
—Він же стікає кров’ю!
Йшлося не про одного з них – кровоточив бос. [Кровотечу] не можна було викликати звичайною атакою, потрібна була або спеціальна зброя, або ж певна навичка. Наразі їхня зброя не мала потрібного параметру, на відміну від навички… [Подвійне пронизування] – навичка бойового мага, яка мала певний шанс накласти [Кровотечу], проте він не був випадковим – усе залежало від гравця. Як саме? Обидва удари мали влучити в одну й ту саму точку. Недостатньо було двічі поцілити в руку – другий удар мав бездоганно влучити у те саме місце, що й перший. Тільки після цього з’являлася ймовірність появи [Кровотечі]. Яка саме? Офіційних даних гра не надавала, але після тестів гравці дійшли висновку, що приблизно п’ятдесят відсотків.
Хоч показник і був доволі високим, для активації потрібно було дотриматися певних умов. Вочевидь те, що було нескладно провернути на нерухомій мішені, в реальному бою вимагало надзвичайної точності та швидкої реакції. У «Славі» було чимало подібних прихованих ефектів, і кожен вимагав складних послідовних дій.
Якби хтось інший випадково активував [Кровотечу], Сім полів і решта вважали б це чистим везінням. Але якщо це зробив Похмурий лорд… У них більше не лишилося сумнівів у винятковій майстерності Є Сьова. І йшлося не лише про особисті навички, а й про управління командою під час бою з босом. Він був не просто експертом, а експертом серед експертів.
Сім полів навіть відчув певний сором, згадуючи, як намагався залучити Є Сьова до їхньої гільдії. «Повний місяць» навіть не входив до кращих. У /Небесних володіннях/ вони займали п’ятдесяті місця та не мали жодних досягнень у підземеллях. Їм явно не було чого запропонувати гравцеві подібного рівня.
Хто зна, чи інші були схожої думки – всі мовчки продовжували атакувати. У процесі неможливо було уникнути кількох дрібних помилок, але Є Сьов завжди швидко їх підмічав та вчасно реагував, тож нічого серйозного не сталося і у підсумку бос був убитий без особливих зусиль. Після обшуку тіла вони знайшли синє спорядження. Але оскільки воно було низького рівня, ніхто особливо ним не зацікавився – все одно скоро довелося б його змінювати. Проте всі вирішили, що його має отримати саме Похмурий лорд. Навіть Сплячий місяць мовчки погодився.
Є Сьов подивився на предмет – пояс не набагато кращий за його зелений десятого рівня. Але оскільки всі відмовилися, йому лишилося ввічливо погодитися й одягнути його. Після чого група рушила далі.
Згодом вони використали ту саму стратегію. Другий бос був далекобійним павуком, який плювався павутиною. Доволі дратівливий тип монстра, який постійно стрибав і літав туди-сюди, наче та людина-павук, проте під керівництвом Є Сьова вони таки загнали його в кут. Тільки цього разу вони не штовхали його, а натомість застосували ланцюгове оглушення – серію атак, які по черзі ошелешували боса. Є Сьов постійно підтримував цей стан, не даючи йому і шансу випустити павутину.
Після подібного четверо гравців вже просто боготворити Є Сьова. Він був і основним танком, і ключовим дамагером. Час від часу навіть зцілював їх. І звісно ж розробляв стратегію бою, яку потім втілював в життя… Їм давно бракувало слів, щоб висловити весь свій захват, тож залишалося лише боготворити, боготворити і ще раз боготворити.
<Повелитель павуків> – фінальний бос /Павучої печери/ – вважався міцним горішком. Ця потвора поєднувала сильні сторони проміжних босів: павутину та отруту. Він мав вісім кошлатих лап та черево, вкрите візерунками, ну і розміри вдвічі більші за попередників – загалом, виглядав вкрай огидно.
Але зіткнувшись із ним, Сім полів з товаришами ані трохи не хвилювалися. Вони знали – під командуванням Похмурого лорда жодних проблем із цим подвійним босом не буде.
Як і очікувалося, бій з <Повелителем павуків> виявився таким же простим, як і попередні. Він був усього-на-всього товстішим та мав кілька додаткових трюків. Під чітким керівництвом Є Сьова п’ятірка бездоганно контролювала поле бою й спокійно його прикінчила.
Перше проходження!
Система оголосила про це на весь сервер, вивівши на екран імена п’яти гравців:
/Павуча печера/, десятий сервер: Сплячий місяць, Сім полів, Призахідні хмари, Плинна вода, Похмурий лорд.
Сім полів та решта завмерли від шоку, а потім вибухнули бурхливими криками. Не те що б вони прокачувалися повільно, але навіть уявити не могли, що стануть першими, хто пройде /Павучу печеру/. Усе завдяки майстерності Похмурого лорда. Якби не він, похід до підземелля точно їм би так гладко не минувся.
—От срака!!! – заволала п’ятірка гравців з іншої команди, що також проходила це підземелля, коли побачили оголошення.
У їхнього <Повелителя павуків> залишилися буквально крихти здоров’я. Ще б якихось десять секунд – і вони були б першими.
Жалкуючи про втрачену можливість, кожен уявляв тисячі можливих способів, як можна було б їх надолужити. Проте наразі лишалося просто змиритися. Вони було сподівалися першими пройти усі підземелля на десятому сервері. Але ці мрії пішли прахом на другому ж підземеллі. Десять секунд. Вони відстали всього на десять секунд.
—Похмурий лорд? Це ж наче він першим убив <Опівнічного примарного кота>?!
Бос щойно повалився на землю. Вони теж пройшли підземелля, але радіти було вже нічому.
—Начебто так!
—Звідки він узявся? Його ім’я вже вдруге вигулькує в оголошеннях. Блакитний струмку, він схожий на тебе!
