Боротьба не на життя, а на смерть

<Опівнічний примарний кіт> раптово кинувся вперед, відштовхнувши Сплячого місяця убік. Його пазурі вп’ялися в найближчого члена групи – Пале сонце. Опинившись з босом сам на сам, той звісно не зміг уникнути блискавичної атаки.

—А-а-а! Вибач! – лише після цього Сплячий місяць поспішно перепросив. Упродовж усього шляху він навчав трьох новачків азам. Не дивно, що він вклав у їхні голови, що OT* – не вина MT!**

OT (off tank) – ігровий термін, який означає, що бос змінює ціль атаки з танка на іншого члена команди.

MT (main tank) – ігровий термін, яким позначають гравця, що постійно перебуває на вістрі атаки, утримуючи на собі найнебезпечніших ворогів або босів та приймаючи основну шкоду.

—Зупинись! Не атакуй його, – наказав Сплячий місяць, змушуючи Пале сонце негайно припинити атаку. Він швидко кинувся вперед, намагаючись знову привернути увагу монстра. Проте, хто б міг подумати, що після кількох ударів по Палому сонцю, <Опівнічний примарний кіт> раптово стрибне до іншого члена групи?

—Срака-мотика, ланцюговий OT?! Та ви знущаєтесь!!! – розлютився Сплячий місяць. Гравець, якого атакували, застиг від несподіванки. Він був магом у легких обладунках, несамовиті удари <Опівнічного примарного кота> були для нього вкрай згубними. Запас життя стрімко зменшувався, втім реакція Є Сьова була блискавичною – він миттєво застосував [Зцілення]. Але не все можна було вирішити навичками. Як довго протримається маг у легкому одязі проти ошалілого прихованого боса?

Відповідь не змусила на себе чекати: сім секунд. Перезаряджання [Зцілення] Похмурого лорда все ще тривало, поки кіт, граючись, роздирав мага на шматки. Сплячий місяць кинувся рятувати його, але так і не зміг відвернути увагу боса, і той загинув.

У «Славі», якщо гравець помирав у підземеллі, він змушений був негайно покинути його і вже не міг повернутися. Іншими словами, початкова група з п’яти осіб перетворилася на четвірку.

—Бляха, вишикувалися і ловите по черзі OT! Ви мене просто вбиваєте!!! – Сплячий місяць був у розпачі. Після загибелі мага <Опівнічний примарний кіт> проігнорував його, натомість переключившись на третього члена групи.

Він також був магом у легких обладунках, але цього разу Є Сьов навіть не намагався, натомість застосувавши навичку на Палому сонцю.

Зцілення лише б на сім секунд подовжило життя мага, проте вони були вирішальними для Палого сонця. Адже, окрім збільшеної швидкості атаки та шкоди, <Опівнічний примарний кіт> мав ще одну особливість – накладав [Кровотечу].

Є Сьов уважно стежив, як зменшувався запас здоров’я Палого сонця. Навіть якби він вилікував мага, це дало б тому лише сім секунд, протягом яких загинув би не тільки він, але й Пале сонце. А відтак, розумнішим було спробувати врятувати хоча б одного.

Є Сьов втратив довіру до Сплячого місяця і свідомо полишив мага, щоб зцілити Пале сонце. Цей несподіваний вчинок не на жарт розлютив лідера групи, і той заревів:

—ЯКОГО БІСА ТИ ЛІКУЄШ ЙОГО?!

Є Сьов не відповів. Без підтримки маг загинув миттєво. Поки Сплячий місяць сипав лайкою, <Опівнічний примарний кіт> знову кинувся до Палого сонця.

Той, переляканий до нестями, невпевнено запитав:

—Атакувати?

—ГАТИ ЙОГО, БЛЯДЬ, КІНЧЕНИЙ ІДІОТЕ!!! – гаркнув Сплячий місяць, не надто добираючи слова. Він лаявся, ганяючись за босом та намагаючись знову привернути його увагу.

Тринадцять секунд.

Є Сьов швидко виміряв час. Можливо, Палому сонцю просто не щастило, але щойно закінчився ефект [Кровотечі], як <Опівнічний примарний кіт> знову завдав удару та наклав його повторно. Подібні статуси мали дуже низьку ймовірність, але, здавалося, ніби хтось викрутив її для Палого сонця на максимум. [Прокляття], [Кровотеча] – він отримав від боса усі можливі негативні статуси.

Тож тринадцять секунд – саме стільки часу Є Сю вдавалося підтримувати життя Палого сонця. Цілком достатньо, щоб Сплячий місяць повернув увагу боса та врятував його. Проте, як гадаєте, що він робив натомість?

Гравець, який так вправно бився на початку бою, тепер постійно промахувався, ніби зненацька забув, як грати. Раз у раз меч розрізав порожнечу, удари зісковзували, а лайка не припинялася, аж поки Пале сонце нарешті не загинув.

Нарешті <Опівнічний примарний кіт> перемкнувся на Сплячого місяця. Похмурий лорд залишався менш загрозливим, оскільки Є Сьов діяв дуже вміло: він не робив зайвих рухів, тому зона агро, яку він генерував, лишалася вкрай малою.

—Брате, тримайся! У тебе ще є мана? – підбадьорливо гукнув Сплячий місяць.

—Це тобі варто триматися, – відповів Є Сьов.

—Не хвилюйся, ми чудово доповнюємо один одного! Перемога буде за нами! – пафосно відгукнувся Сплячий місяць. Однак наступної миті знову схибив, і його меч лише розітнув повітря. <Опівнічний примарний кіт> впився кігтями йому прямо в обличчя.

—ЛІКУЙ, ЛІКУЙ, ЛІКУЙ!!! – у відчаї заволав Сплячий місяць.

Жодної реакції. Весь час Похмурий лорд застосовував навичку вміло та завжди вчасно, аж тут раптом схибив.

—Не можу лікувати. Це спричинить OT, – з’явилося в чаті від Є Сьова.

—Ах ти… – Сплячий місяць різко обернувся й побачив Похмурого лорда, який спокійно сидів під великим деревом і дивився на нього холодним поглядом. У цю мить він усвідомив, що ситуація вийшла з-під контролю. Похмурий лорд не був новачком. Ще було зарано для OT. Як він міг припуститися такої помилки?

—OT не буде! Поквапся та вилікуй мене! – крикнув Сплячий місяць, але відповіді не отримав.

А от <Опівнічний примарний кіт> часу не гаяв. У Сплячого місяця різко загострилася реакція і він провів горизонтальний удар, заблокувавши кіготь, та миттєво стрибнув уперед, знову демонструючи майстерність, яку мав на початку бою. Хлопець раптом перестав хибити. Проте цього разу його комбо вже не було настільки ж плавним. Через підвищену швидкість та посилену атаку, Сплячий місяць ледь встигав реагувати на випади ошалілого <Опівнічного примарного кота>. Підстрибнувши вгору, він все ж врешті-решт схибив і бос глибоко впився в нього зубами.

—ШВИДШЕ ЛІКУЙ!!! – у голосі Сплячого місяця прорізався справжній страх. Хоч він і був сильнішим за магів, але непереможним себе не вважав.

—Лікувати що?

—Життя!!!

—Тобто «лікувати життя»? Як я це зроблю, коли ти стікаєш кров’ю.

—Сука… – Сплячий місяць більше не міг стримати люті.

—Як шкода… Якби ж тільки ти міг самостійно покінчити з прихованим босом. Тоді ти б міг просто жонглювати ролями, а решта чекали б на місці. Прихований бос у підсумку дістався б тобі. Нічого не вдієш… Тобі не вистачило майстерності, от і довелося покладатися на інших. Ось чому на початку бою ти правильно тримав агро, а навмисно дозволивши босу зірватися в OT у потрібний момент. Інші мали загинути, а ти залишився б сам на сам із босом, у якого обмаль здоров’я. Так усі трофеї дісталися б тобі. Проходження підземелля не мало значення в порівнянні з можливістю отримати здобич із прихованого боса, чи не так?

Отримавши це повідомлення, Сплячий місяць вкрився холодним потом. Хто б міг подумати, що гравець, який за весь час зронив лише одне речення, розгадав його план! Усе так і було. Він навмисне відпустив <Опівнічного примарного кота>, щоб позбутися інших. За його задумом, поки цілитель намагався б марно підтримувати їхні життя, бос мав накинутися і на нього. Але він ніяк не очікував, що Похмурий лорд просто припинить зцілювати! Невже хлопець одразу ж його розкусив? Невже усе зрозумів і свідомо контролював агро, щоб не підпустити до себе боса? І що тепер? Він не зцілюватиме його і просто дозволить померти від лап <Опівнічного примарного кота>?

—Брате… – зрозумівши, що перед ним не якийсь простачок, Сплячий місяць миттєво змінив тон і почав умовляти: —Забудьмо поки що про чвари. Ти ж навіть не знаєш тих трьох. Пропоную наразі об’єднатися і подбати про боса. У кожного буде 50% шансів на здобич. Непогано ж?

—50%? Мені більше подобаються 100%.

—Як скажеш… – Сплячий місяць скреготнув зубами. —Зазвичай із боса випадають не тільки матеріали. Коли настане час, ти зможеш першим вибрати предмет, а я поступлюся. Решту розіграємо жеребкуванням. Я навіть можу віддати тобі все спорядження.

Він розумів, що без лікування не зможе перемогти боса. Тож мав йти на поступки.

—Ха, хто ж тобі повірить?

—Тоді що ти пропонуєш? – відразу ж запитав Сплячий місяць. Від його запасу здоров’я вже лишилася половина. Він заледве міг дати раду оскаженілому <Опівнічному примарному коту>, а переговори з Є Сьовом тільки ускладнювали ситуацію. Він потай вже записав ім’я Похмурого лорда і заприсягнувся, що одного дня неодмінно принизить цього гада.

—Тобі не варто перейматися, що я думаю. Перестань опиратися і здохни нарешті.

—Ти… Ти божевільний! Якщо я помру, то і ти теж! Здобич не дістанеться нікому, – у нього лишилася лише чверть здоров'я.

—Друже, немає потреби все аж настільки ускладнювати! – п’ята частина.

—Який же ти дебіл! – сьома.

—Похмурий лорде, тебе в дитинстві головою вниз не роняли? Ти хоч знаєш, наскільки могутня моя гільдія «Повний місяць»? – дев’ята частина.

—Тобі кінець! – остання одиниця здоров’я.

—Блядь…

Кігті <Опівнічного примарного кота> вп’ялися в його груди і світ наповнився тишею.

Похмурий лорд не рухався до останнього, але й не втік. Щойно Сплячий місяць загинув, він негайно ж рвонув уперед.

Є Сьов тихо засміявся. Ліва рука блискавично пробіглася по клавіатурі, натиснувши кілька клавіш, а права різко повела мишкою. Похмурий лорд витяг [Парасольку нескінчених можливостей] і розкрив її. Причому настільки різко, що вона вивернулася в інший бік. Спиці втягнулися всередину – тепер вона більше нагадувала спис.

Наконечник розсік повітря, прямуючи прямо до <Опівнічного примарного кота>. Навичка бойового мага [Ікло дракона]!