Опівнічний примарний кіт

«Слава» підтримувала доволі якісний голосовий зв’язок. Втім, було чутно лише одну людину. У грі використовувався алгоритм поширення звуку, який безпосередньо залежав від відстані: чим ближче персонаж, тим голосніше було його чутно. Фонових шумів, як таких, у грі майже не було. Лише тихий шелест вітру в траві чи інші природні звуки задля створення відповідної атмосфери. Коли Є Сьов вдягнув навушники, йому здалося, що він став частиною цього світу.

Він здогадався, що кричав Сплячий місяць. Він, схоже, якраз виявив прихованого боса – <Опівнічного примарного кота>. Є Сьов набрав у чаті «ха-ха», на що Сплячий місяць одразу відреагував:

—Говори, навіщо друкувати?

—Поруч дехто спить, тому не зручно, – відповів Є Сьов, знову надрукувавши повідомлення. У цей момент він витягнув із кишені сигарету, заклав її в куточок губ і запалив.

—Зрозуміло, – кивнув той і запитав: —А як щодо решти?

Троє інших гравців подали голос. Сплячий місяць розчаровано зітхнув:

—Ех-х, жодної дівчини!

Усі розсміялися та вирушили вперед.

/Зелений ліс/ був підземеллям низького рівня для ознайомлення з деякими базовими механіками гри. Звісно ж воно було вкрай простим. До того ж Сплячий місяць явно не був новачком. Він чітко керував групою, і вони впевнено, без жодних затримок, просувалися вперед. А щойно Є Сьов двічі використав [Зцілення], Сплячий місяць одразу призначив його цілителем, відвівши роль суто допоміжного персонажа. Насправді на таких рівнях відома тактика «залізного трикутника» була геть не потрібною, але Сплячий місяць звик до такого стилю гри, тому робив усе, як зазвичай. Він узяв на себе роль головного танка, троє інших гравців мали завдавати шкоди, а Похмурого лорда залишили в тилу – він став основним гравцем підтримки.

П’ятеро гравців швидко просувалася вперед, винищуючи усе на своєму шляху. Відмінні навички Є Сьова викликали безмежну похвалу лідера групи. Проте сам Є Сьов ніби перебував у заціпенінні. Коли востаннє він проходив підземелля разом з іншими гравцями? Скільки вже минуло відтоді, як він відчував щось подібне?

Спостерігаючи, як монстри гинуть один за одним, Є Сьов поринув у далекі незабутні спогади. Сьогоднішня пригода в /Зеленому лісі/ сколихнула пам’ять про події десятирічної давнини. Тоді він грав у «Славу» зі своїм найкращим другом – незабутні часи. Вони усім ділилися, разом планували, обмірковували, обговорювали кожну дрібницю, допоки одна несподівана подія не пустила всі їхні мрії та сподівання по вітру, залишивши йому у спадок недосконалу [Парасольку нескінчених можливостей].

«Ти був природженим генієм «Слави», просто неперевершеним гравцем…» – подумав він, м’яко проводячи пальцями по клавіатурі. Легким порухом Похмурий лорд наклав [Зцілення] на Сплячого місяця. Лідер знову похвалив його, але Є Сьов більше не був присутнім у грі душею.

—Гаразд, залишився <Опівнічний примарний кіт>, – після чергового вбитого монстра вигукнув Сплячий місяць. Почувши його слова, Є Сьов негайно повернувся до реальності. Прихований бос не обов’язково з’являвся після повного проходження підземелля. Іноді, слідуючи наказам системи, він міг наскочити просто посеред проходження. Цього разу бос мав з'явитися тут.

—<Опівнічний примарний кіт> може накладати дебафи, але боятися не варто. Найбільша проблема – швидкість цієї тварюки. Мені може знадобитися трохи часу, щоб привернути усю його увагу. Тому підтримуйте мене, не панікуйте й тримайтеся разом, – закінчив Сплячий місяць.

Усі кивнули, а Є Сьов промовчав – у словах лідера групи не було жодної помилки.

—До того ж я ще не чув сповіщень від системи про проходження. Можливо, ми будемо першими на десятому сервері, хто вб’є прихованого боса! – збуджено проговорив Сплячий місяць, піднімаючи бойовий дух команди.

—Уперед! – вигукнув він, і всі п’ятеро рушили далі.

Чорні хмари затягнули сонце, зануривши /Зелений ліс/ у сутінки. Шурхіт кроків виразно відбивався у похмурій тиші. Ніхто не розмовляв – усі пильнували за оточенням.

—Пале сонце, не треба весь час дивитися на небо. <Опівнічний примарний кіт> не впаде звідти, – раптом пожартував Сплячий місяць.

«Слава» мала вигляд від першої особи. Тобто екран, по суті, показував перспективу від реальної людини. Зважаючи на відмінну деталізацію, коли гравець дивився вгору, персонаж теж піднімав голову. Сплячий місяць помітив, що всі періодично дивляться вгору, тому і звернув на це увагу.

—Ха-ха-ха!!! – усі засміялися. У цю мить Є Сьов раптом почув характерний шелест листя. Це були не кроки, а тертя тіла об гілки.

—Він тут!

Не встигаючи надрукувати повідомлення, він негайно закричав, забувши про сигарету, яка стирчала з рота. Тим часом пальці легко двічі опустилися на клавіші і Похмурий лорд спритно відступив та розвернувся на одному диханні. Є Сьов вже визначив приблизний напрямок руху <Опівнічного примарного кота>.

Усі бачили його рухи та розуміли, що саме він так вчасно попередив їх у вирішальний момент.

—Усі назад! – крикнув Сплячий місяць, але сам залишився на місці. Він хотів стати першою мішенню для <Опівнічного примарного кота>.

Троє інших гравців відійшли назад і зупинилися поруч з Похмурим лордом, тримаючись на певній відстані від лідера групи. Усі затамували подих і напружено дивилися по сторонах, але шелест, який видавала кіт, раптово припинився.

—Чому… – щойно Пале сонце відкрив рота, чорна тінь метнулася уперед з пронизливим нявчанням. Перша атака дійсно припала на Сплячого місяця.

—Ідеально! – він безстрашно стояв попереду, здійнявши меч. <Опівнічний примарний кіт> був невеличким та надзвичайно швидким. Такі монстри випробовували точність гравців, а Є Сьов вже давно визначив рівень майстерності всіх чотирьох. Тому припускав, що привернути увагу <Опівнічного примарного кота> буде непросто і навіть побоювався, що його [Зцілення] може ненароком завадити. Звісно для нього це не було б проблемою – Є Сьов міг і самотужки впоратися з босом.

Та зрештою Сплячий місяць показав свої здібності. Його атака мечем була напрочуд точною й припала якраз у момент, коли <Опівнічний примарний кіт> промахнулася. Після чого він швидко виконав [Перекат], щоб уникнути його кігтів, заощадивши [Зцілення], яке вже приготував Похмурий лорд.

Хоч кіт і промахнувся, зреагував він блискавично. Розвернувшись, бос знову махнув лапою і Сплячий місяць підняв меч, щоб заблокувати удар. Дзень! Меч зіткнувся з кігтем і танк відступив на пів кроку назад. Він миттєво підняв меч, готуючись до наступної атаки.

«Чудово!» – подумав Є Сьов, не стримавши похвали. Сплячий місяць вчасно використав навичку майстра меча [Блок], а його контратака не була анітрохи незграбною. Хоча навички Сплячого місяця були на висоті, Є Сьов такого не очікував. Невже він помилився? Майстерне володіння танка навичками перевершило його очікування!

Сплячий місяць відбив удар <Опівнічного примарного кота> і слідом виконав сильний удар знаскоку. Потім різко стрибнув уперед і рубонув мечем, залишивши в повітрі темно-фіолетовий слід. Його комбо змусило команду голосно аплодувати. Сплячий місяць не дав кішці часу на відновлення і двічі швидко вдарив мечем, вигукнувши:

—Покінчимо з ним!

Троє членів команди вже були напоготові. Вони миттєво дістали зброю і застосували всі навички, які вивчили. Сплячий місяць більше не ухилявся і вступив у бій разом із ними. Завдяки лікуванню Похмурого лорда вони змогли втримати <Опівнічного примарного кота> на місці.

Усе йшло, як по накатаній. <Опівнічний примарний кіт> раз у раз нявчав, а гравці були неймовірно задоволені. Троє новачків вже зрозуміли з пояснень Сплячого місяця справжню цінність прихованого боса, і нетерпляче чекали, які ж предмети з нього випадуть. Проте Є Сьов думав геть про інше.

—Червона смужка. Не припиняй лікувати, – сказав він. Життя <Опівнічного примарного кота> швидко впало нижче 10%. Гравці називали цей стан «червоною смужкою». У багатьох босів у цю мить зазвичай з’являлися нові атаки. І хоч /Зелений ліс/ був підземеллям для новачків, а бос не мав особливих здібностей, <Опівнічний примарний кіт> був прихованим босом.

Проте навіть він був відносно простим: коли кіт казився, його швидкість атаки та завдана шкода зростали, тому лікування ставало значно складнішим.

Є Сьов вважав, що зі здібностями Сплячого місяця, якщо той буде ухилятися, убити боса не буде важко. Проте хто б міг подумати, що лідер продовжить прямий бій? Ба більше, його контратаки стали якимись млявими.

—Недостатньо мани? – Є Сьов поглянув на панель команди. Проблема явно була не в цьому. Отже, він все ж мав рацію. Якраз коли Є Сьов хотів усіх попередити, Сплячий місяць вигукнув:

—Бляха! OT!!!*

OT (Off Tank) – ігровий термін, який означає, що бос змінює ціль атаки з танка на іншого члена команди.