Павуча імператриця. Ч.4

—Ритм… стежити за ритмом… – без упину повторювали Сім полів та решта. Голова просто розколювалася, перед очима більше не було ніякої <Павучої імператриці>, не було цілі для атаки – лише точка у часі, коли треба було натиснути кнопку вміння. Втім вони почувалися на рідкість щасливими. З кожним успішним колом відчуття, ніби вони справді вхопили суть, тільки посилювалося. Четвірка нізащо не змогла б пояснити це словами, але тепер вони інстинктивно застосовували навички в потрібний момент.

Є Сьову ж стало не до них. Крикнувши лише «Гайда! Гайда! Гайда!» – він закружляв навколо, винищуючи павучків. Жоден не втік від його безперервних атак. Наразі на таке був здатен лише Є Сьов. Хоча у грі були й інші майстри його рівня, на новому сервері всі мали зброю максимум десятого рівня. Нею неможливо було вбити павучка з одного удару. А якби кожен монстр потребував кількох ударів – навіть Є Сьов не впорався б.

—Зосередьтеся! У вас усе вийде! – час від часу промовляв він. Бо чудово розумів: коли повторюєш один і той самий рух, дуже легко втратити пильність. Варто хоч на мить забутися – і все полетить шкереберть.

Сім полів не дозволяв собі розслабитися. Він повністю зосередився на согільдійцях і не звертав уваги на Похмурого лорда, хоч і розумів, що той дбає про найскладнішу частину бою. Зрештою, одна-єдина помилка – і всі вони загинуть.

Життя <Павучої імператриці> скоротилося вже до половини. Сім полів монотонно повторював одну й ту ж комбінацію в пришвидшеному темпі. Усі вони відчували, як німіють пальці, і трохи сумнівалися, чи зможуть витримати так і надалі. Нарешті, наважившись, Сім полів краєм ока поглянув на Похмурого лорда.

Той носився полем бою, мов ураган. Імператриця почала відкладати по шість яєць одразу! З кожного вилуплювався павучок, який навмання кидався на будь-яку ціль. Спис Похмурого лорда був чорний, як смола і лише кінчик парасолі продовжував виблискувати. Змах і холодне сяйво пронизало чергового павучка. Той встиг лише скрикнути – і вмер на місці.

«Недобре!» – серце Семи полів раптом стиснулось. Краєм ока він побачив, як павучок швидко наближався до Призахідних хмар. Похмурий лорд був надто далеко… Він же не встигне!

Ах раптом почувся «БАХ!» – павучок спалахнув і розлетівся на шматки.

—Що ж він зробив?! – схвильовано прошепотів Сім полів. Добре хоч пальці не підвели – навичка спрацювала як треба.

«Таке враження, що його вбили з рушниці…» – промайнула слушна думка. Але тоді він стежив лише за павучком і не бачив рухів Похмурого лорда. Та згадавши дистанційну атаку на початку бою, він зрозумів: у хлопця є зброя іншого класу.

Сім полів полегшено зітхнув. Знову поглянувши на своїх братанів, побачив, що ті навіть голів не повернули – були надто зосереджені на битві. І в ту ж мить він раптом усвідомив: відволікання допомогло йому розслабитися, а напруга і втома вже не відчувалися так сильно. Та водночас він не насмілився розповісти про це іншим. Якби всі одночасно розслабилися – хто знає, чим би це закінчилося?!

«Сподіваюся, все мине без пригод…» – подумки благав він.

Тим часом Сплячий місяць відчув, що вже майже досяг межі. Пальці повністю затерпли і геть не слухалися. Він уже не розумів, чи встигає вчасно. Його погляд був прикований до екрана… коли раптом усе перед очима розпливлося, і здалося, ніби монітор віддалився.

Ті відчуття… Я повинен відтворити їх…

Він безперестанку повторював собі одні й ті ж слова. Тиск був чималий і хлопець боявся зробити помилку. Сплячий місяць знав, товариші й так не дуже ним задоволені, але ще більше він не хотів, аби Похмурий лорд дивився на нього зверхньо.

«Тримайся!!!» – пробурмотів він сам собі і зціпив зуби. На початку бою здоров'я павучихи зменшувалося так швидко… Але чому зараз здається ніби бій тягнеться цілу вічність? Невже ще ціла третина? Чи зможу я протриматися до кінця?

Якщо коротке відволікання допомогло Сім полів трохи розслабитися, то для Сплячого місяця – тільки посилило тиск. Але хай там як – обоє досі не помилились. Ошелешення тривало, а ланцюг працював без збоїв.

І саме в цю мить… Плинна вода раптом зойкнув.

Він помилився!

Коли вони тільки пристосовувались до бою, саме Плинна вода входив у ритм найдовше. І от, після стількох вдалих раундів, він таки припустився помилки: як і раніше, – поквапився! Хоча імператриця поки що залишалася оглушеною після удару Сплячого місяця, але що робити далі? Через те, що Плинна вода атакував раніше, навичка Семи полів ще не відновилась. Він не мав чим знову оглушити імператрицю.

У всіх чотирьох обірвалися серця, їхні надії перетворилися на попіл. Сподіваючись на диво, вони кинули благальний погляд на експерта. Та замість того побачили, як <Павуча імператриця> підняла задню частину тіла і відклала вісім яєць.

«Все… це кінець…» – четвірка втратила останню надію. Після удару Сплячий місяць скрушно глянув на Сім полів. Той не мав потрібної навички. І що робити, якщо вони втратять контроль над босом? Такого розвитку подій не передбачав ніхто.

—Сім полів, в сторону!

Раптом пелену безнадії прорізав голос, що, мов іскра, відродив полум’я їхніх надій. Сім полів без вагань відскочив убік. І тієї ж миті з неба зірвався бойовий спис. Похмурий лорд застосував на павучисі [Ікло дракона]. [Ошелешення] продовжило діяти, але постала інша проблема: вісім павучків, які щойно вилупились, уже розбігались на усі боки – готові атакувати першого ліпшого. Четвірка розгубилася: продовжувати бити імператрицю чи перейти на павучків? Та раптом побачили, як Похмурий лорд після [Ікла дракона] зробив два кроки вперед. Його бойовий спис несподівано розділився на дві частини: у кожній руці окреме лезо. Він простяг руки вперед і вхопив боса.

—Г-р-ра! – Похмурий лорд різко видихнув і з силою підняв обидві руки. Вловивши момент, коли імператриця підняла голову, він перекинувся назад, кинувши її на прогин.

Навичка борця [Кидок через спину].

Вона не лише завдавала шкоди цілі, а й створювала хвилю, яка вражала всіх монстрів у певному радіусі. Похмурий лорд ідеально підгадав потрібний момент та місце – хвиля вразила всіх павучків. Вони разом перевернулись у повітрі і з тріском попадали мертвими.

—Сім полів! – гукнув Є Сьов. Той уже був напоготові – [Прямий удар ногою] і <Павуча імператриця> так і залишилася ошелешеною.

—Уважніше! Не можу ж я постійно вас рятувати, – зронив Є Сьов.