Призахідні хмари, Плинна вода та Сплячий місяць один за одним завдавали удари. Усі були так напружені, що руки вкрилися холодним потом. Щоразу, коли стискали мишку, вони побоювалися, що вона вислизне, але часу витерти їх не було часу – кожен втупився в екран з широко розплющеними очима, прагнучи уникнути бодай найменшої помилки.
Бій знову повернувся до протореної колії. Хлопці не дозволяли собі розслабитися, тож не надто замислювалися над тим, що сталося. Імператриця ж під шквалом атак швидко втрачала здоров’я: спочатку залишилася третина, потім чверть і ось одна п’ята…
—Обережніше! Наближаємося до «червоних решток», – попередив Є Сьов.
—Що робитимемо, коли бос пуститься берега? – спитав Сім полів. Він знав, що приховані боси часто отримували унікальні здібності на останньому подиху. Зокрема, в гайду зазначалося, що броня імператриця буде посилена [Незламністю], і її більше неможливо буде оглушити.
—Вб’ємо якомога швидше! – відповів Є Сьов.
Почувши ці три слова, усі перестали нервувати, і навпаки, загорілися азартом. Четверо гравців виконували одні й ті ж дії занадто довго. Зараз вони були готові навіть померти, аби тільки не дотримуватися клятого ритму.
—Червоне! – вигукнув Сім полів.
—Призахідні хмари, підстався під павучка! – скомандував Є Сьов.
—Що?! – не зрозумів той, але рефлекторно вже обернувся до монстра, що якраз стрибав у його бік. Здавалося, ніби усе було підлаштовано заздалегідь.
Павучок вкусив Призахідні хмари і той миттєво застиг на місці. Імператриця кинулася була на нього, роззявивши бридку пащу і хлопець заверещав від жаху.
Проте… Нічого не сталося.
Доки тривала [Застиглість], він був невразливим навіть для гігантської павучихи. Цілих три секунди решта групи могла спокійно її атакувати. Звісно ж ошаліла <Павуча імператриця> продовжувала без упину відкладати яйця, тож Є Сьов повернувся до винищення павучків. Цього разу він уважно стежив, щоб жоден не дістався до Призахідних хмар. Але той вже вловив суть і сам підставлявся під укус. Хоч четверо й не були профі, але певний досвід все ж мали, тому швидко розкусили його тактику.
Тримаючи імператрицю в постійному [Ошелешенні], вони накопичили чимало її агресії. Найбільше шкоди завдав саме Призахідні хмари, а відтак бос мав в першу чергу атакувати саме його. Є Сьов використав це, перетворивши павучків, які мали зруйнувати формацію, на щит.
Проте раніше цей план не спрацював би – рівень агро був недостатній. Але зараз, коли частота появи павучків досягла піка, Призахідні хмари став ідеальною приманкою та постійно підтримував власну невразливість. Шкода від павучків була мізерною, та й Похмурий лорд, по можливості, підліковував його.
Імператриця плювалася павутиною та отрутою, використовуючи все, що мала, але марно. Так тривало, поки, зрештою, агро не перехопив інший гравець. Проте Сплячий місяць не розгубився, він уже давно знав, що мав робити, а Похмурий лорд тим часом усе передбачив та заздалегідь приготував павучка.
Найнебезпечніша фаза бою – «червоні рештки» – перетворилась на гру. Усі сміялися, глузуючи з <Павучої імператриці>, аж поки, нарешті, не прикінчили найсильнішого монстра /Павучої печери/.
На екранах з’явилося системне повідомлення:
Перше вбивство <Павучої імператриці>: Похмурий лорд, Сім полів, Призахідні хмари, Плинна вода, Сплячий місяць!
—О та-а-ак!!! – захоплено заверещали Сім полів та решта. Якби могли, вони б підхопили Похмурого лорда та почали підкидати в повітря, адже без нього нічого б не вийшло. Безперервне ошелешення імператриці було непростою задачею… Але зачистка павучків в рази складнішою. До того ж саме він врятував їх у найнебезпечніший момент, а наприкінці ідеально контролював павучків, щоби втілити весь задум.
Їм забракло слів, щоб передати власні почуття, тому Сім полів та решта просто мовчки на нього дивились. Вони не перший день грали в «Славу»… але до сьогодні навіть уявити не могли, що існує настільки дивовижний гравець.
—Брате-експерте, з імператриці випало чотири міцних павучих шовків! – радісно вигукнув Сім полів, підбігши до здобичі й одразу повідомивши Є Сьова. На радощах, він був готовий віддати усе без останку. Інші теж, без жодних заперечень, погодилися, що не торкатимуться речей узагалі.
—Дякую! – коротко відказав Є Сьов і забрав потрібну здобич.
—Все інше – ваше! – додав він, дотримуючись домовленості.
—Та бери усе, годі тобі!!! – намагаючись у такий спосіб віддячити, адже саме завдяки Є Сьову все не пішло шкереберть.
Окрім міцного павучого шовку, з <Павучої імператриці> також випало 2 склянки павучої отрути, [Каштанові чоботи] 15 рівня та обладунки на +3 до сили, а ще – фіолетова зброя!
[Червонодеревне тачі] – 15 рівень
Вага: 2,6 кг
Швидкість атаки: 8
Фізична шкода: 165
Магічна шкода: 178
Сила +10, Інтелект +14
Тачі – мечі для відповідного класу, але з високими показниками магічної атаки. У «Славі» зброя зазвичай фокусується або на фізичній, або на магічній шкоді. Оскільки [Парасолька нескінчених можливостей] мала збалансовані характеристики – одразу можна було здогадатися, що вона саморобна.
Якщо порівнювати, [Червонодеревне тачі] не поступалося парасольці, тобто фіолетова зброя 15 рівня була рівноцінна його срібній зброї 5 рівня. Однак тачі мало певні переваги: швидкість атаки була на три рівні вища, до того ж вона мала додаткові характеристики.
Є Сьов подивився на меч і зітхнув із захопленням – їм страшенно пощастило. Синє спорядження та матеріали з прихованих босів ви отримаєте у будь-якому разі, а от книга навичок минулого разу та фіолетова зброя зараз – просто виняткова удача.
Так, спорядження, отримане на низьких рівнях, швидко застаріває. Але з цією фіолетовою зброєю на початкових етапах гравець буде значно сильнішим за інших. До того ж її можна було спокійно використовувати до 25 рівня. З подібною фіолетовою зброєю ви все одно, хай навіть і не планували за нього грати, але переходили на мечника, бо воно було того варте.
Усі четверо ковтнули слину, особливо Сплячий місяць та Призахідні хмари – вони якраз планували грати мечниками і зброя їм ідеально пасувала.
—Ха-ха, мені цей меч ні до чого. Забирайте! – махнув рукою Є Сьов, переглянувши характеристики. Дотримуючись власного слова, він також відмовився від отрути та черевиків.
—Брате-експерте, бери, ми наполягаємо! – щиро сказав Сім полів. —Без тебе ми б ніколи цього не побачили.
—Ха-ха, якби не ваша формація – навіть мені було б важко вбити імператрицю, – відповів Є Сьов.
Всі так і заклякли на місці. Вони ж правильно почули? Він не сказав «не зміг би», лише «було б важко».
