—Це стратегія з гайда? – Сім полів та решта не були новачками. Подібного не було в жодному, який вони читали. А якби хтось і розписав подібну тактику, її б миттю рознесли в пух і прах. Чому? Бо це було можливо лише в теорії. Чотири гравці безперервно утримують <Павучу імператрицю> в [Ошелешенні], – окей, це ще якось можливо втілити. Але розраховувати, що одна людина бездоганно впорається з усіма маленькими павучками? Хто може гарантувати, що жодного разу не схибить?
Варто бодай одному павучкові утекти і вкусити когось із четвірки – формації кінець. Імператриця чудово стрибала, могла зариватися під землю, стріляти павутиною та розпорошувати отруту. Серед усіх прихованих босів вона – найнебезпечніша. Якщо група зіб’ється з ритму, – за лічені секунди від них і мокрого місця не залишиться.
—Ну то як, зможете? – спокійно перепитав Є Сьов.
—Гей, гей, це ми мали б тебе питати. Хочеш сказати, від тебе не втече жоден павучок? – озвався Сплячий місяць.
—Так. Саме тому все залежить від вас – четвірки, що триматиме боса. У імператриці найвищий можливий рівень, тож координація має бути швидкою. Я вам не допоможу – поки ви мене почуєте, поки зреагуєте, буде вже запізно. Тож все триматиметься на вашій злагодженості. Що скажете? Потягнете?
—Може є інший спосіб? – запитав Сім полів. Насправді вони не були аж настільки впевнені у собі.
—З урахуванням ваших класів та навичок – навряд чи, – відповів Є Сьов.
—Тобто ти обрав цю стратегію, виходячи з наших класових умінь?
—Саме так.
Усі четверо здивовано перезирнулися. Вони й досі гадали, що ж за гайд такий читав Є Сьов, бо нічого подібного не зустрічали. Аж раптом до них дійшло – від гайда йому були потрібні не поради щодо тактик бою, а опис босів з усіма їхніми можливостями. І вже на основі цього він сам складав стратегію, що ідеально пасувала до їхніх умінь. Без тренувань, без пробних боїв, лишень під його особистим керівництвом.
Цього разу найбільше їх вразило не віртуозне володіння персонажем, не миттєва реакція й не лідерські якості. Їх приголомшило глибоке розуміння гри. Слово «експерт» більше не здавалося достатнім, вони терміново потребували якогось іншого, ще величнішого...
Втім хлопці все одно вагалися. Цього разу вони вже не могли покладатися на Похмурого лорда, а мусили виконати свою частину роботи самотужки. Жоден з четвірки ніколи не вважав себе великим експертом, просто досвідчені гравці, трохи кращі за новачків. Тож коли той спитав, чи впораються вони – чесно кажучи, ніхто не був упевнений.
Є Сьов не квапив їх. П’ятеро гравців мовчки стояли на порозі лігва <Павучої імператриці>. І тут раптом на екранах замиготіло системне повідомлення: хтось уперше вбив одного з прихованих босів /Павучої печери/.
Сім полів зціпив зуби і відкинув думки про перше вбивство. Хіба у будь-який інший день, натрапивши на прихованого боса, вони б здалися, так і не спробувавши? Якщо зрозуміють, що не здужають, завжди можна швидко втекти. Одна з переваг для новачків: з кількох перших підземель можна було вийти примусово. І хоча персонажа доводилося потім відроджувати, досвід не втрачався. Гра чудово піклувалася про нових гравців.
—То що, пробуємо? – Сім полів глянув на товаришів. Після системного повідомлення в їхніх очах теж спалахнув бойовий дух. Усі троє разом погодилися.
—Погнали! – передав загальне рішення Похмурому лорду Сім полів.
—Чотирьох гравців цілком достатньо. Згадайте ритм під час кількох останніх проходжень і трохи пришвидшіть його. Не думайте. Відчуйте. – сказав Є Сьов.
—Зрозуміло.
—Я починаю! – мовив він і спрямував Похмурого лорда до входу в печеру, але так і не увійшов. Просто витягнув зброю і підняв її один раз – а тоді різко розвернувся й швидко відступив.
—Вже? – усі четверо здивовано витріщились.
—Ага! – підтвердив Є Сьов.
Четвірка спантеличено зачухала потилиці – як він це зробив? Ніхто нічого такого не помітив. Усі очікували, що Похмурий лорд зайде всередину… а він просто постояв біля входу. Таке могли б зробити тільки класи з дистанційною атакою!
«Він що, з собою рушницю взяв?»
«А як інакше?!»
Поки вони губилися в здогадках, із глибини печери почувся пронизливий вереск – <Павучу імператрицю>, яка солодко собі дрімала, щойно безцеремонно розбудили. Усі відчули, як здригнулася печера, бос ось-ось мав показатися.
—Розосередьтесь ліворуч і праворуч! Будьте напоготові! – крикнув Є Сьов. Сім полів та решта миттєво розділилися та встали по двоє з кожного боку. <Павуча імператриця> дихнула отрутою і кинулася на Похмурого лорда.
Той, замість того, щоб відступити, рушив уперед – назустріч босу. Здавалося, зараз її лапи влучать в ціль, та в останню мить його тіло різко нахилилося і – вжух-бах! – він проковзнув під утробою імператриці.
—Я ж казав, у нього є рушниця! – закричав Плинна вода. Постріл, що пролунав, був звуком базової атаки класу стрільця.
Проковзнувши, Похмурий лорд підстрибнув і спис блискавично влучив прямо в зад павучихи. Використавши її власну інерцію, хлопець відправив її прямісінько в центр формації з чотирьох гравців.
—Згори! – крикнув Є Сьов.
Четвірка спершу розгубилася. Вони думали, що він ще трохи потримає монстра, поки заманить у пастку. Але <Павучу імператрицю> оперативненько подали просто на тарілочці.
—Я починаю! – вигукнув Сім полів і кинувся в атаку.
—Я наступний! – долучився Призахідні хмари.
Потім Плинна вода. І останнім Сплячий місяць.
Коли Сплячий місяць застосував навичку, Сім полів розпачливо вигукнув:
—Моє уміння ще перезаряджається!
—Занадто швидко, – спокійно озвався Є Сьов, Похмурий лорд швидко підбіг і використав [Ікло дракона], щоб знову оглушити імператрицю.
—Призвичаюйтесь до ритму, – сказав він, прямуючи до новонароджених павучків.
—Гаразд! – Сім полів глянув у його бік: виявляється, павучиха досі не активувала свої здібності. Вона почала повільно, ніби даючи їм час освоїтися. Завдяки чому їхній видатний експерт поки що міг не тільки знищувати павучків, а й допомагати з ошелешенням.
—Все ще занадто швидко, – озвався Сім полів після наступного кола. Його навичка знову не встигла відновитися.
—Без паніки. Просто відчуйте ритм, – нагадав Є Сьов.
—Зарано. Плинна вода поспішив.
—Знову рано. І знову Плинна вода.
—Знову рано. Але цього разу винен Маленький місяченько. А от у Плинної води вже добре виходить. Нарешті підлаштувався.
Є Сьов методично розстрілював павучків та одночасно уважно спостерігав, хто з четвірки справляється краще.
Життя <Павучої імператриці> безперервно зменшувалося, а швидкість появи павучків, навпаки, зростала: по одному, по два, по три...
—Супер, цього разу гарно впоралися. Так тримати! – нарешті вони досягли ідеальної координації.
