—Без проблем! – Сім полів та решта погодилися, навіть не роздумуючи. Цінність самого експерта вже перевершила будь-яку коштовну здобич з прихованого боса. Тож вони більше переймалися, як висловити свою прихильність. Ніхто не очікував, що його вимоги будуть настільки скромними! У хлопців аж від серця відлягло. Навіть якби він зажадав усе без виключення – Сім полів та решта все одно погодилися б без вагань.
А на додачу, Сім полів придумав як виявити ще більше доброзичливості. Він обернувся й сказав:
—Маленький місяченьку, передай лідера групи брату-експерту!
—Назвеш мене так ще раз і я тебе приб’ю! – заскреготів зубами Сплячий місяць.
—Ха-ха, хіба не мило? Ну чого надувся? – засміявся Сім полів, але продовжувати не став і швидко додав: —Як не хочеш, то не буду. Але лідерство все ж передай.
Сплячий місяць зрозумів натяк. Передавши йому роль лідера та дозволивши самому керувати складом, вони остаточно б розвіяли всі підозри. А в подальшому між ними навіть могла б встановитися довіра. На цій думці Сплячий місяць нарешті збагнув: Похмурий лорд не потребував хитрощів. Якби він справді хотів загарбати все собі, його троє братанів навіть не заперечували б. У хлопця не лишалося вибору, тож він поступився.
У підсумку Похмурий лорд не став нічого змінювати, лише зронив:
—Продовжуємо.
І повів усіх далі.
Стратегія бою не змінювалася, тому все йшло гладко і вони спокійно дісталися роздоріжжя. Усі прекрасно розуміли, що одна з них – до лігва <Павучої імператриці>. Похмурий лорд не вагаючись відразу рушив у тому напрямку, а четвірка трималися слідом.
Цього проходу не було в звичайному підземеллі. Дорогою траплялися павучі яйця. Щойно гравці наближалися, вони тріскали, і з них вискакували крихітні павучки. Шкоду вони завдавали незначну, але через розмір та природну спритність поцілити в них було не так і просто. Четверо гравців вирячили очі і, здавалося, вони ось-ось вилізуть із орбіт. Їм було потрібно три-п’ять ударів, щоб влучити хоча б раз. А Похмурий лорд просто піднімав спис і щоразу бив без промаху, швидко розчищаючи дорогу. Він озирнувся і, помітивши, що решта ледве справляється, прийшов на допомогу. Усі четверо затамували подих. Без нього, навіть якби вони зрештою дісталися до імператриці, дорога зайняла б у них щонайменше годину.
—Як думаєте, може ми станемо першими, хто вб’є <Павучу імператрицю>? – з надією спитав Плинна вода.
—Це вже як пощастить. Залежить від того, чи ми тут перші, – відповів Сім полів.
—Ми першими пройшли підземелля, а отже і наступне коло розпочали раніше. Та й швидкість у нас гарна. Це наш третій забіг, а оголошення про вбивство боса ще не було. Гадаю, маємо доволі високі шанси, – розміркував вголос Плинна вода.
—Без достатньої моці, навіть якщо ми її зустрінемо, я б не наважився нападати, – зітхнув Призахідні хмари.
—На щастя, у нас є брат-експерт, – сказав Сім полів.
—Так! Ага! – в унісон закивали вони.
—Нудить від вас! – із зневагою буркнув Сплячий місяць, споглядаючи, як трійка підлещується до Похмурого лорда, ані трохи не переймаючись, що той його почує.
Троє гравців відчули ніяковість і сердито на нього зиркнули. Та якщо згадати, з кого все почалося… От не міг він хоч раз поступитися? Сім полів знову надіслав Сплячому місяцю приватне повідомлення з нотаціями. Той просто закотив очі і став у позу:
«Відчепися, мені й так погано».
Сім полів теж не був залізним. Коли той занив, як йому погано, Сім полів просто сказав забиратися нафіг з підземелля! Годі завдавати їм клопоту!
Сплячий місяць відчув образу й смуток. Невже все дійшло до того, що ці добвні остаточно проміняли його на експерта?
—Ми на місці, – озвався Є Сьов, який увесь час ішов попереду. Побачивши чергову печеру, він зрозумів, що це і є лігво <Павучої імператриці>.
—І як ми її вбиватимемо? – спитав Сім полів.
—Почекайте трохи. Я піду подивлюсь гайд, – відповів Є Сьов.
Усі четверо так і заклякли на місці з відвислими щелепами.
Що?!
В найнебезпечніший момент він іде читати гайд?! Що це ще за підготовка в останню секунду?..
—Брате-експерте, ти… – Сім полів розгублено заговорив, але Похмурий лорд мовчки стояв на місці. Він і справді згорнув вікно гри, щоб подивитись гайд! Усі четверо отетеріли. Вони вже вважали його експертом найвищого рівня, але як тоді пояснити це?
—Може… він просто з кимось помінявся? – висловив здогад Сім полів, який одразу викликав в усіх тривогу.
—Я ж казав! Не міг настільки крутий експерт полишити /Небесні володіння/! Що йому робити на новому сервері, та ще й самому?! – вигукнув Плинна вода.
—Бляха… Спочатку з нами грав справжній майстер, а потім його підмінили! Тепер зрозуміло, чому він побіг читати гайд, – буркнув Призахідні хмари.
«Брате-експерте… на кого ж ти нас покинув? Хоч би вже допоміг пройти підземелля…» – подумки залилися сльозами троє гравців. Сплячий місяць мовчав, але в нього з’явилися певні підозри. Похмурий лорд весь час поводився спокійно і ніяк на нього не реагував. Ця холодна, врівноважена поведінка більше нагадувала того, з ким він стикнувся вперше.
Поки всі губилися в здогадах, повернувся Є Сьов.
—Гаразд! – спокійно сказав він.
—Брате-експерте… ти ж… е-е-е… раптом ні з ким не помінявся? – обережно запитав Сім полів.
—Тобто? – здивувався Є Сьов.
—Весь час грав саме ти? – уточнив Сім полів.
—Так, я, – кивнув Є Сьов.
—Я просто дечого не розумію… Навіщо такому крутому експерту гайд? – не вгавав той.
—Я не був у цьому підземеллі купу років. Якби не гайд – то й не згадав би, що тут і як, – відповів Є Сьов.
—Тобто перед тим, як…
—Теж подивився гайд, – спокійно відповів він.
Четвірка втратила дар мови.
—Коли? – запитав Сім полів.
—Після того, як вивчив навички, погортав декілька. Але вони були задовгі, тож до прихованого боса я не дійшов, – пояснив Є Сьов.
Усі четверо продовжували стояти з розгубленими обличчями. Авжеж вони самі теж читали гайди по проходженню /Павучої печери/. Але те, як поводився Похмурий лорд… такого не було в жодному із них. Чий же гайд він читав?
А Є Сьов уже роз’яснював тактику проти <Павучої імператриці>:
—Я перечитав опис боса. В загальному ми можемо використати ту ж стратегію, що й проти боса, який плювався павутиною: оточуємо і тримаємо в [Ошелешенні] ланцюжком. Але ось у чому складність: імператриця постійно буде відкладати яйця, з яких вилуплюватимуться павучки. Цього не зупинити жодною навичкою. Вони схожі на тих, що ми вже бачили, але кожен укус викликатиме трисекундну [Застиглість]. Розумієте про що я? Ви не зможете рухатися чи атакувати. І хоч шкоди не отримуватимете, але це розіб’є нашу формацію. Тому… ні в якому разі не можна дозволити цим павучкам себе вкусити.
—І що ж ми робитимемо? – запитав Сім полів.
—Павучків я візьму на себе. Тож про них не хвилюйтеся. Найважче – чи зможете ви четверо безперервно тримати імператрицю в [Ошелешенні] до самого кінця?
