Мемуари

Том 1. Розділ 0.5 - Пролог. Маки, що розквітають на полі бою

< Запуск системи > < RMI M1A4 Джагернаут ОС Версія 8.15 > Набридливий шум радіо перешкод роздався по рації. - Куратор Один Андертейкеру. На радарі зафіксовано ворожі війська. Підтверджую батальйон протитанкової артилерії, а також батальйон військ типу Драгун. - Андертейкер на зв’яку, вас зрозумів. - Передаю командування польовому командиру. Виявляйте вдячність своїй батьківщині своєю плоттю і кров’ю та захищайте Республіку ціною свого життя. «Роджер» -…Вибачте, народ. Мені дуже шкода. <Кінець зв’язку> <Блокування кабіни> <Блок живлення активовано. Актуатор включений. Розблоковано шарнірний механізм блокування.> <Стабілізатор у нормі. Налаштування FCS завершено. Vetronics: офлайн. Режим розвідки ворога: пасивний> - Андертейкер підрозділу. Куратор Один склав свої повноваження командира. Відтепер я беру командування операцією на себе. - Альфа лідер на зв’язку, підтверджую. Так само, як завжди, правда, Жнецю? Що там наприкінці сказав наш боягузливий хазяїн? - Сказав, що «йому шкода». На іншому кінці пара-рейду роздався сміх. - Ха, ці білі свині ніколи не змінюються. Вони нас виганяють, вбивають, а потім затикають вуха і кажуть, мені шкода? До біса... Усім членам загону, ви його чули. Якщо ми все ж таки йдемо назустріч смерті, то краще це робити під командуванням нашого Жнеця. - Шістдесят секунд до контакту з ворогом… Почався артилерійський обстріл. Починаємо на максимально бойовій швидкості прориватися через зону обстрілу противника. - Що ж народ зробимо це. <Початок бойових маневрів> <Виявлення ворожого підрозділу встановлено на <B1> <B2> <B3> <B4> <B5> <B6> < B7> <B8> <B9> <B10> <B11> <B12> <B13> <B14> <B15> <B16> <B17> <B18> <B19> <B20> <B21> <B22> <B23> <B24> --… <Відкрити вогонь: B210> - Дельта лідер до ескадри дельта! Не намагайтеся оточити, знищимо їх з цієї позиції! - Чарлі Три! Ворог на десять годин! Ухиляйся — чорт! - Ехо Один усім підрозділам. Ехо Лідер загинув. Приймаю командування. - Браво Два всім підрозділам. Вибачте… Схоже, це кінець. - Альфа-лідер до Альфи-три! Почекай ще хвилину! Я в дорозі! Альфа один, прийми командування замість мене. - Зрозуміло. Успіхів тобі, Альфа-лідер. - Дякую… Агов, Шин, Андертейкер. - Що? - Не забудь про свою обіцянку. - Так.   <Союзні одиниці: 0> Переплетений з шумом радіо перешкод голос офіцера, що долинав із знятої гарнітури змішався з сутінковим вітерцем. - До… підрозділу… Куратор Один підрозділу. Ви чуєте? Перший підрозділ, відповідайте. Обпершись на фюзеляж, який був схожий на лялечку, він простягнув руку до відкритої кабіни й натиснув кнопку радіо зв’язку. - Андертейкер – Куратору Один. Ворожі батальйони знищено. Їх залишки відступають. Операцію завершено. Повертаюся на базу. -...Андертейкер. С-скільки їх повернеться? - Кінець зв’язку. Це було безглузде запитання, відповідь на яке нічого б не дала. Перш ніж співрозмовник закінчив говорити, він вимкнув зв’язок та озирнувся навкруги. Захід сонця відкидав тіні на поле бою яке було усіяне тілами ворогів та його товаришів. На цьому полі бою не було жодного сліду життя, нікого крім нього, все що він бачив це трупи та привиди тих, хто залишився тут навічно. Тиша тривожила. За полями сонце сідало за темний гірський хребет, кидаючи червоні рівні промені світла на його шлях. У цьому вмираючому світі, залитому багряним кольором або, можливо, пофарбованому тінню, він і його підрозділ були єдиною річчю, яка все ще могла рухатися. Довгі кінцівки їхніх машин були сконструйовані за моделлю ніг членистоногих комах. Його Машина, була оснащена високочастотними лезами, схожими на ножиці, і основним озброєнням, розташованим на спині. А знебарвлену від часу броню прикрашали незліченні шрами. В цілому силует машини нагадував павука, з чотирма лапами та гарматою на спині наче хвіст у скорпіона. Не маючи нічого, що можна було б вважати головою, його форма нагадувала обезголовлений скелет, який повзав уздовж поля бою, шукаючи свою втрачену голову. Зітхнувши, хлопчина обперся на фюзеляж, який вже почав охолоджуватися під сутінковим вітром, та подивився на сонячні відблиски західного неба. Одна далека східна країна колись розповідала історію про квітку, народжену з крові коханки великого короля, яка покінчила з життям. А може, ця квітка розцвіла від рік крові, пролитої лицарями, які були убиті варварами. Багрянець тих маків, що розквітали, захоплював до божевілля. 

Читати