Популярність манґи дедалі частіше призводить до появи на ринку корейської та китайської продукції, що кличуть манхвою та маньхвою. Усі ці слова, для пересічного читача, виглядають однаково, і загалом, часто призводить до невірної класифікації останніх двох, як японської манґи.

Терміни "манґа" та "манхва" походять від китайського слово "маньхва", що значить "імпровізовані малюнки". Спочатку, саме слово "маньхва" використовувалось в усіх трьох країнах, як загальний термін для коміксу. Однак нині терміни використовують, аби позначити, що комікс, опублікований в конкретній країні: манґа - в Японії, манхва - в Кореї, а маньхва в Китаї.

Цікаво також, що людину, яка створює манґу називають манґакою, манхву - манхваґою, а от маньхву - маньхвадзею. Окрім етимології, кожна країна також історично впливала на комікси одна одної.

Так, в середині 20-го століття в Японії популярність манґи різко зросла - це пов'язують, перш за все із релізом Астробоя Тедзуки Осами. Проте вчені, вважають, що манґа виникла набагато раніше, приблизно в 12-13 століттях, коли з'явилися так звані Сувої Веселих Тварин - колекція малюнків тварин різних тогочасних художників. Під час американської окупації 1945-1952-го років, солдати привозили із собою європейські та американські комікси, що також вплинули на художній стиль манґак. А збільшення читацької аудиторії в 50-80-их роках вже перетворили - це, виключно японське, явище на глобальне.

До 50-их років 20-го століття манхва переважно використовувалась в Кореї для пропаганди та нав’язування політичної ідеології, а вже в 60-их повністю занепала, як жанр через суворі закони цензури в країні. Однак, нині манхва знову стає популярною через поширення в Південній Кореї веб-сайтів, де публікують цифрову манхву, відому як вебтуни. Починаючи із 2014-го року такі сайти релізять вже по всьому світові.

Тут же уточнення, окрім китайської, маньхвою називають також комікс опублікований на Тайвані та в Гонконгові. Подейкують, що її історія почалася на початку 20-го століття із впровадженням процесу літографічного друку. Деякі маньхви були на той час політично мотивовані і розповідали історії про другу японо-китайську війну чи японську окупацію Гонконгу. Однак після китайської революції 1949-го року в Китаї також з'явилися суворі закони про цензуру і, навіть до цього часу, її набагато важко опублікувати за кордоном ніж манґу чи манхву.

Східноазійські комікси мають специфічний контент, спрямований на залучення різних демографічних груп, як правило, за віком чи статтю. Наприклад в Японії пригодницьку манґу для хлопчаків, типу Наруто чи Моєї Геройської Академії, називають шьоненами. Шьоджо, з іншого боку, це історії для дівчат, типу Картоловки Сакури чи Кошика із Фруктами. Манґу для більш зрілої аудиторії кличуть сейненом чи джьосей. Таку ж систему переймає манхва та маньхва.

В Японії манґа публікується у тижневих журналах, наприклад Shonen Jump, а коли манґа стає популярною - в збірниках, що кличуть танкобонами (томи). З іншого боку, цифрову манхву чи маньхву, так само, щотижнево, завантажують на веб-платформи. 

Сюжети східноазіатських коміксів часто відображають культуру країни походження та її цінності. В манзі наприклад багато фантастичних та надприродніх історій про шінігамі - богів смерті (Бліч чи Зошит Смерті). В манхві сюжетні лінії вже пов’язані з корейською культурою краси (Справжня Краса), а маньхва оперує темою усі (лицарських бойових мистецтв).

Манґа та маньхва читаються справа наліво і зверху вниз, а вже манхва, схоже на західні комікси, читається зліва направо та зверху вниз. Для цифрових вебтунів зручність полягає також в тому, що це дозволяє нескінченно прокручувати сторінку сайту, що використовується для зображення руху об’єктів або плину часу. Очевидно, друкована манґа має обмеження щодо такого зображення.
 

В друкованому та цифровому вигляді манґа зазвичай публікується чорно-білою з можливими кольоровими сторінками або кольоровими спец-випусками. Цифрова манхва публікується в кольорі, але друкована манхва традиційно також публікується чорно-білою, подібно до манґи. Як і манхва, цифрова маньхва, видається в кольорі.

Натхненний мистецтвом Волта Діснея, Тедзука Осаму малював своїх персонажів із великими очима, маленькими ротами та виразним обличчям, аби підкреслити їх емоції. Такий стиль, вплинув на художників Японії та інших країн. Однак персонажі манхви та маньхви зазвичай малюються більш реалістичними. Натомість, фон в друкованих манзі та манхві малюється наближеним до реалістичного, на відміну від цифрової манхви, яка має простіші фони.

Для опису звуків тварин, неживих об’єктів та психологічного стану героя всюди використовуються так звані ономатопеї. Крім того, в цифровій манхві також використовується музика та звукові фрагменти для покращення враження від читання, що перетворює її на щось типу електронної презентації.

Джерело: CBR та колеги із Типового Перекладача