Очевидно, що хоча батьки відіграють надзвичайну важливу роль у формуванні дитини, персонажам аніме, якимось чином вдається вчитися та виростати за їх мінімальної підтримки. Принаймні, такою була тенденція останніх десятиліть і вона, нарешті, починає змінюватися. 

Яскравими прикладами цього є - популярні нині Родина Шпигуна та Татусі Мимоволі. Загалом же поступова зміна ролі батьків відбулася не за останні кілька років, а протягом тривалого часу: троп померлих, недбалих, аб'юзивних чи пасивних батьків поступово лишається в минулому, а сучасні зміни вказують, що батьки також можуть і повинні бути частиною пригоди їх дитини.  

В 2000-их, коли аніме лише ставало популярним в Україні, глядачі вперше знайомились із Покемонами, Сейлор Мун чи Ю-Ґі-О. І, схоже, ви вже здогадалися, що об'єднує їх усі майже цілковита відсутність батьків, як явища. Серед них особливо виділяється світ Покемон, де десятилітнім дітлахам, незважаючи на вік, дозволяється бігати та виживати небезпечним світом. Та чи краща ситуація в аніме де все ж присутнє населення старше підліткового віку: Драґон Бол, Евангеліон, Зошит Смерті... цих представників вже об'єднує не відсутність, а просто максимальна безвідповідальність батьків.

Зрозуміло, є багато причин для ігнорування матері чи батька в подорожі головного героя, та це, зрештою, вже набридає самим глядачам, адже не лише нехтує важливістю виховання та стосунків в сім'ї, а й надмірно акцентує увагу на "силі дружби" чи романтичних стосунках, зовсім забуваючи про важливість родителів.

Першим і найвпливошім тайтлом в цьому плані став, мабуть, Бліч і, власне, завдячувати слід батькові головного героя - Ішіну Куросакі. Чоловік не лише люблячий батько, а й безпосередньо приймає участь у боротьбі і захисті своєї родини. Загалом, Наруто теж продемонстрував позитивні стосунки дитини із Ірукою, Какаші, а згодом і Мінато. Саме з того часу, здається, аніме знаходить деякий баланс - згадаймо також Kill La Kill чи Пожирача Душ, де тенденція продовжилася і досі розвивається в таких аніме, як Моя Геройська Академія, Аноґана чи Покинуте Кроленя. В останніх трьох вже видно вплив не лише позитивного чи негативного, а обох - світ перетворюється на більш сірий та неоднозначний.

Зокрема в драматичному Покинутому Кроленяті йдеться про те, як бути опікуном дитини. Це не надто популярне аніме, як інші в цій статті та воно показало авторам, що не варто боятися експерементувати з різноманітними сімейними перепетіями у своїх творах.  

Згодом ми вже побачили різні жанри, зокрема фентезі, пригоди, екшн, де піклування про дитину ставало невід'ємною частиною оповіді. Часто опікою займається молодий родич чи старший незнайомець із добрими намірами, а не біологічний батько, та зміна на краще все ж відчувається. Для аніме стає важливим не лише зростання персонажа, як бійця, спортсмена чи його романтичні стосунки, а й формування його особистості, як в аніме Шкільні Няні, Хінамацурі та, зрештою, Родина Шпигуна.

Останнє, вийшовши в 2022-му році, узяло в себе все гарне в жанрі екшн та шьонен, змішавши їх із захоплюючою історію, милими персонажами та набуло неймовірної популярності в сучасного глядача. Родина Шпигуна привертає увагу до теми догляду за дитиною, що підхопили Якудза-нянька для Лідерової Дочки та Татусі Мимоволі. Не варто забувати про Юрі на Льоду, Томо - дівчина чи Мішки та Зброю, де показана неймовірна віра батьків у дитину. 

Ці та інші аніме показують переваги позитивного виховання і змушують глядача насолоджуватися захоплюючим серіалом з меншим акцентом на внутрішній сімейній драмі чи трагедії. Погані приклади батьків, здавалося, заполонили мистецтво та зараз це змінюється і образ догляду та підтримки дитини, впливу батьків на сюжет - гарний тренд та позитивний приклад для сучасного світу.