Місяці Демонів. Частина 2

Розділ 9. Місяці Демонів. Частина 2

– Їх небагато, Ваша Високосте, протягом кожних Місяців Демонів буває лише два-три демонічних гібриди, інакше у фортеці Довга Пісня були б великі проблеми.

– Чудово, ти дуже спостережливий. – Роланд наказав мисливцю підвестися. – Як тебе звуть? Ти не схожий на когось із Сірого Замку.

– Я наполовину Моджін, місцеві називають мене Залізною Сокирою.

Моджін, жителі пустелі, що лежить за південно-західним кордоном королівства, вважають, що вони нащадки велетнів. Роланд шукав у голові будь-які спогади, пов’язанні з кланом Моджін. Мисливець використав не ім’я, дане кланом, а прізвисько. Очевидно, він не хотів мати нічого спільного з людьми пісків. А з причиною того, чому він дістався аж сюди, так далеко від південно-західного кордону, мабуть, пов’язана низка гірких історій.

Але це не важливо, Прикордонне Місто не зважає на чиєсь походження.

Роланд плеснув у долоні:

– На сьогодні все. Картере, дай кожному по десять срібних вовків, а далі вони можуть іти.

– Ваша Високосте, дякуємо за нагороду, – в один голос сказала трійця.

Відвівши людей, Картер Ланніс повернувся і запитав:

– Ваша Високосте, навіщо ви розпитували їх про це? Хочете залишитися тут?

Роланд ухилився від відповіді:

– Що думаєш?

– Про це не може бути й мови, Ваша Високосте! – голосно сказав лицар. – Згідно зі словами мисливця, уже з одним демонічним кабаном важко впоратися. Вистріл з арбалета на відстані 50 кроків не матиме ефекту. Потрібно чекати поки відстань зменшить до 40-30 кроків, щоб вистрілити. Тільки елітні воїни фортеці можуть таке зробити. Крім того, демонічних звірів багато, а у нас немає міцної міської стіни, щоб стримувати монстрів. А якщо для їхнього стримування використати місцевий патруль, боюся, буде велика кількість жертв.

– Ти вже говорив щось подібне перед зустріччю з відьмою, невже ти не можеш подумати про щось хороше? – зітхнув Роланд. 

– Це… відьми злі, але Анна… Пані Анна не виглядає такою. Як ваш головний лицар, я повинен дивитися правді в очі.

– Справді? А якщо я дам тобі міську стіну?

– Що? – на мить Картер запідозрив, що почув щось неправильно.

– Я дам тобі стіну між підніжжям гори Північний Схил і річкою Червона Вода, – сказав Роланд, карбуючи слова.  – Хоча вона не буде такою великою, як міська стіна столиці Сірого Замку, але її вистачить, щоб зупинити диких звірів.

– Ваша Високосте, ви розумієте, що кажете? – лицар сердито розсміявся. – Навіть у дурниць має бути межа, якщо ви не поїдете до безпечного місця, коли настане час, то тоді будете змушені вибачити мою грубість.

– У нас ще є три місяці, чи не так? Я читав минулі записи, саме стільки часу в нас є до першого снігу.

– Навіть трьох років недостатньо! Для будівництва міської стіни потрібно багато робітників, а також потрібно підготувати фундамент. Фундамент потрібно зміцнити через кожні один-два чі, інакше стіна може завалитися. І це лише найпростіша міська стіна зроблена з землі. – Картер кілька разів похитав головою. – А викладання стіни з каменю ще повільніше, бо потрібні сотні каменярів, щоб зробити з каміння цеглу, яку потім потрібно викласти. Ваша Високосте, будь-яка міська стіна зводиться таким чином, без винятків. Місто, яке виростає за одну ніч і за один день, всього лише легенда.

Роланд показав, що почув достатньо:

– Я розумію. Не варто робити поспішних висновків. Якщо до того часу не буде надійної міської стіни, я разом з тобою евакуююсь до фортеці Довга Пісня. Я не маю наміру померти у цьому пропащому місці.

Лицар опустився на коліно:

– Я захищатиму вас!

*******************

У замковому саду Роланд зробив ковток гіркого елю і поглянув на Анну, яка зосередилася на кремовому тістечку, його настрій значно зріс.

Він уже вирішив зупинити демонічних звірів у Прикордонному Місті – якщо він не зможе утримати базовий табір, то про подальший розвиток не може бути мови. Якщо Роланд хоче за три місяці побудувати міську стіну, що з’єднує гору Північний Схил і річку Червона Вода, то повинен сформувати розумний план і використати знання іншого світу.

Роланд керувався не примхою, він оглянув околиці Прикордонного Міста (щоправда, це був не нинішній Роланд) і в його голові була чітка картинка – відстань між підніжжям гори Північний Схил і річкою Червона Вода трохи більша ніж 600 метрів. Оскільки видобуток на шахті Північний Схил ведеться цілий рік, територія навколо заповнена видобутим камінням.

Ці брудно-білі купи каміння багаті карбонатом кальцію і після подрібнення їх можна використати як вапняк. З вапняком приходить цемент.

Так, саме цей матеріал, що твердіє після взаємодії з водою, змінив історію людського будівництва, він має широкий вибір сировини, простий у виготовленні, і є одним з найпотужніших знарядь розвитку.

Роланд порахував у голові, та вирішив поки що не думати про виготовлення бетону. Технічно це не неможливо, але для цього знадобиться дуже багато цементу. Він не був упевнений, що вони зможуть випалити стільки цементного порошку за три місяці. Крім того, міцність самого бетону низька, його потрібно використовувати зі сталевими прутами, формуючи єдину монолітну конструкцію, тому, очевидно, нереально зробити бетонну міську стіну.

Для максимальної економії цементу і застосування грубого каменю, використання бутової кладки є найбільш доцільним вибором.

Так званий грубий камінь є необробленим каменем, який після видобутку має природний вигляд. Через неправильну форму країв і кутів такі камені не можна прямо застосовувати в будівництві, перед використанням каменярам потрібно переробити їх на цеглу. Бутова кладка використовує цемент як зв’язуючи речовину, хай яка дивна форма у каміння, щілини між ними заповнюються цементом, що економить цемент і дозволяє використати добуте каміння. 

Ось так було визначено загальний курс. «Однак, боюся, мені доведеться робити це самому, – подумав Роланд. – Чи це випалення цементу, чи бутова кладка, все це нові речі. Раніше їх ніхто не бачив, і ніхто не знає, як це робити, крім мене. Схоже, наступні три місця будуть дуже насиченими».

– Погляньте.

Ззаду пролунав чіткий голос Анни.

Роланд повернув голову і побачив маленьке скупчення вогню на її долоні. Навколо не було вітру, але кінчик полум’я то здіймався вгору, то опускався вниз, ніби кивав їй. Вона поворухнула пальцями, і полум’я, ніби дитина, що почала ходити, повільно поповз до пальців. Нарешті, досягнувши пучки вказівного пальця, воно завмерло.

– Ти зробила це.

Роланд відчув захват від цієї неймовірної сцени. Це не магічний фокус чи хімічний трюк, це справжня надприродна сила. Але найбільше привабило Роланда не це – вираз обличчя Анни сліпив більше за полум’я.

Вона уважно дивилася на пучку пальця, танцююче полум’я відбивалося в її ясних, як озера, очах, ніби ельф запечатаний у сапфірі. Сліди тюремних тортур стерлися з її тіла, і попри те, що вона рідко всміхається, обличчя дівчини більше не здавалося мертвим. З кінчика носа стікав піт, а рожеві щоки випромінювали бадьорість, від одного погляду на неї люди відчували радість.

– Щось не так?

– А… все добре, – Роланд зрозумів, що надто довго дивився на неї. Він відвів погляд і кашлянув. – Тепер спробуй розтопити залізо.

За останні кілка днів, окрім їжі і сну, Анна постійно тренувалась у будиночку. Її старання змусили Роланда соромитися – він навіть перед вступним іспитом до вишу так старанно не працював.

«Схоже, вона досить швидко опанує цю силу, – подумав Роланд. – Отже, можна поставити на порядок денний і нові проєкти».

- - - - -

Один-два чі – приблизно два-чотири метри. (Метричну систему Роланд введе пізніше.)

Всі перекладені розділи тут.

Список романів і мальописів, які перекладаю тут.