Тренування. Частина 2

Вогонь піднявся з-під її ніг, але швидко згас.

Це вже двадцять третя спроба.

Знову невдача.

На лобі Анни виступили краплинки поту, вона витерла їх тильним боком долоні, знову залунав тріскучий звук зростаючого полум’я.

Дівчина не робила перерв, а негайно пробувала знову. Уніформу відьма акуратно склала і відклала в бік.  Якби Анна не наполягла на цьому, її форма уже давно перетворилася на попіл.

На щастя, Роланду, як четвертому принцу, нескладно отримати для неї кілька запасних ряс. Він попросив покоївку Тір, принести ціле відро з одягом, який для такого випадку зібрали у служниць.

Двадцять четверта спроба нарешті дала результат – полум’я більше не виростало з-під її ніг. Натомість воно з’явилося на долоні. Вона обережно ворухнула рукою, намагаючись зробити так, щоб полум’я перетекло до кінчиків пальців, але воно двічі колихнулося і раптом охопило її руку, підпаливши рукав, і пішовши далі, охопивши всю рясу.

Анна погасила полум’я, з порожнім виразом обличчя вона зідрала напівзгорілу рясу і розвернулася до відра, щоб взяти нову.

У такі моменти Роланд відводив очі та дивився в іншу сторону, хоча відьму це зовсім не хвилювало.

Насправді, якби не рішуче прохання Роланда, вона, ймовірно, тренувалася б голою. Але в такому випадку він не зміг би спостерігати за процесом належним чином. Роланд би не зміг спокійно сприймати оголену дівчину – особливо, коли статуру дівчини огортає полум’я, це створює зовсім іншу атмосферу.

Роланд похитав головою, відкидаючи те, що відволікає увагу. Поки що, здавалося, їй дуже важко  освоїти магію. Принц поставив перед Анною мету: контролювати вогонь до такого рівня, щоб вона могла вільно випустити полум’я з долоні чи пальців і не спалити одяг. Проте він також хотів, аби вогонь мав досить високу температуру, щоб можна було розтопити залізні злитки у ставку.

Коли тридцята спроба провалилася, Роланд зупинив Анну.

– Зробімо перерву.

Анна байдуже поглянула на нього, не проявивши жодної іншої реакції.

Роланду довелося підійти до неї, взяти за руку, підвести до стільця і змусити сісти. 

– Ти втомилася. Коли втомилася, слід відпочити. Не будь нетерплячою, у нас достатньо часу. – Він витер її спітніле чоло. – Давай спочатку вип’ємо післяобіднього чаю.

******************* 

Роланд знав, що дворянство королівства Сірий Замок не мало звички насолоджуватися післяобіднім чаєм. Продуктивність цього світу настільки низька, що звичайним людям важко знайти час, щоб скуштувати вишукану їжу. Уже триразове харчування – щось незвичне, що вже говорити про четвертий прийом їжі. Що стосується синів знаті, яким немає чим зайнятися, то вони зазвичай збиралися у тавернах чи казино.

Якщо такої звички немає, її можна створити. Десерти можна приготувати, якщо нема чаю, то його можна замінити елем. Четвертий принц, знаючи, що їде у глухе Прикордонне Місто, взяв із собою покоївок, слуг і кухарів.

Тож у звичайній дерев’яній хатині на задньому дворі замку відбулося перше післяобіднє чаювання.

Анна дивилася на блюда з вишуканими десертами, не вірячи власним очам. Як їжа може виглядати так гарно?

Хоча вона не знала, як називається пиріг, який вона їла, але поєднання чистого білого кольору та яскраво-червоних фруктів пробуджувало у людей апетит. Особливо краї випічки, їх прикрасили вишуканими візерунками. Це знову вплинуло на її сприйняття світу.

Роланд із гордістю дивився на спантеличене обличчя Анни. Хіба ж це не звичайнісінький полунично-кремовий торт? Не потрібно виглядати такою приголомшеною. До того ж полуниця консервована у цукрі, тому більше не має свіжого смаку.

Милуватися виразом обличчя відьми набагато цікавіше, ніж їсти. Роланд спостерігав, як вона обережно кладе торт до рота, її блакитні очі сяяли, волосся м’яко погойдувалося – і в нього раптом виникла ілюзія, що він дивиться на анімацію дівчини, що їсть.

…Страва, що не приносить задоволення, не є хорошою!

Що ж, цю сторону теж важливо розвивати.

Тож спостереження за тренуваннями Анни та супроводження її, щоб разом насолодитися післяобіднім чаєм, стало частиною повсякденного життя Роланда. Навіть якщо він не ставив запитань про управлінські справи, Баров допомагав йому подбати про все належним чином.

Через три дні Баров надіслав потрібну інформацію про Прикордонне Місто в кабінет Роланда. Подібного раніше не траплялося, колишній четвертий принц ніколи не мав терпіння, щоб прочитати таку велику купу звітів.

Насправді й зараз немає. Роланд відчув запаморочення після того, як прочитав всього лише два рядки і прямо сказав Барову:

– Ти прочитаєш їх мені.

Провівши годину, слухаючи доповідь помічника міністра, він помітив, що щось не так:

– Чому у містечка нульові доходи від торгівлі та податків узимку?

Температура зимою низька, тому зрозуміло, що певні види сільського господарства не приноситимуть доходів, але чому все дорівнює нулю? Місцеві жителі мають звичку впадати у сплячку?

Баров двічі кашлянув:

– Ваша Високосте, ви забули? На зиму припадають Місяці Демонів, Прикордонне Місто не має можливості захистити себе, тому всі жителі змушені переїздити до фортеці Довга Пісня. Але будьте певні, безпека Вашої Високості безперечно стоїть на першому місці.

«Місяці Демонів»? Роланд пригадав, що вже чув ці слова. До цього він взагалі не брав близько до серця ні казки про привидів, ні легенди про злих відьом чи розповіді про щось інше, вважаючи їх нісенітницями малорозвиненого світу. Але тепер питання стоїть інакше, бо відьми таки існують. Тож… як щодо інших популярних історій про привидів і монстрів?

Коли він навчався у палаці, вчитель історії детально розповів про Місяці Демонів. Кожної зими, коли випадає перший сніг і тьмяніє сонце, у горах відчиняється Брама Пекла.

Подих пекла впливає на живих істот і перетворює їх на рабів Диявола. Деякі тварини перетворюються на могутніх демонічних звірів, що нападають на людей. Більшість відьом народилися у цей сезон і саме через це були набагато сильнішими.

– Ти бачив  її? Браму Пекла? – спитав Роланд.

– Ваша Високосте, як звичайні люди можуть побачити її?! – Баров хитав головою знову і знову. – Не кажучи вже про те, що на ті гори неможливо видертися, уже по наближенню на них на людей буде впливати лиха аура. У легких випадках виникатиме головний біль, а в найважчих – людина може з’їхати з глузду. Хіба що…

– Хіба що?

– Хіба що людина, яка прямує до Брами Пекла, це відьма. Тільки відьми можуть наблизитись до Брами Пекла, бо вони піддалися спокусі та стали слугами Диявола. Природно, що їм не потрібно боятися злих сил, – сказав Баров, кинувши погляд у бік заднього двору.

– Як щодо демонічних звірів, ти бачив демонічних звірів? – Роланд роздратовано постукав по столу.

– Е, я раніше їх не бачив. Як і Ваша Високість, я вперше прибув на кордон королівства. У центрі королівства Сірий Замок дуже мало людей, які  стикалися зі справжніми демонічними звірами.

Якщо потрібно евакуюватися раз на рік, як це місце може розвиватися? Спочатку він вважав, що Прикордонне Місто – глухі землі, що мають потенціал для розвитку, тепер же це місце здається величезною дірою.

– Фортеця Довга Пісня може протистояти демонічним звірам, а це означає, що їх можна вбивати, тобто вони не є нездоланими! То чому ми не можемо протистояти їм у Прикордонному Місті?

– Фортеця Довга Пісня має дуже високу стіну, а також там розміщені елітні війська герцога Раяна. Фортецю не можна порівнювати з таким крихітним місцем, як Прикордонне Місто, – пояснив Баров. – Із самого початку Прикордонне Місто створене для раннього попередження фортеці. Тому місто розташовано між горою Північний Схил і річкою Червона Вода.

«Як гарматне м’ясо, що перекриває єдиний шлях ворогу», – Роланд посміхнувся.

- - - - - - - -
Всі перекладені розділи тут.

 

Список романів і мальописів, які перекладаю тут.