Тренування. Частина 1

У задньому саду замку з’явилася нова споруда, вона оббита дерев’яними дошками і має два вікна.

У центрі споруди розмістився квадратний ставок із блакитнуватої цегли, довжиною і шириною – три метри, його заповнили глиною. Після додавання потрібної кількості води, її не тільки стало складно спалити, вона отримала певну пластичність, тому у глині можна викопати потрібну форму маленькою лопаткою. На глині також лежало кілька залізних злитків – їх з кузні приніс Картер Ланніс.

Біля ставка є колодязь, і саме через це Роланд велів побудувати тут тимчасову споруду.

Проте ця лабораторія надто груба. Він похитав головою, те, що створене за одну ніч, ясна річ, ідеальним не вийде. Будівництво справжньої лабораторії розпочнеться тільки після того, як Баров збере інформацію.

– Як ти? Добре спала минулої ночі?

Запитав він, обернувшись і поглянувши збентежену Анну.  

Зараз відьма виглядає зовсім інакше, ніж коли була у темниці. Після ретельного очищення її довге лляне волосся м’якою і блискучою шаллю стікало вниз. Хоча вона ніколи не доглядала за шкірою, її юність компенсувала це, а світлі цяточки ластовиння на носі здавалися ще красивішими, додаючи їй енергійності. Постать худа, а тому здавалося, що вона впаде від найменшого поштовху, але її щоки вже стали рожевими, а синці та сліди на шиї зробилися набагато світліші, ніж були учора. Роланд підозрював, що магія не тільки надавала відьмам надзвичайну силу, але й поліпшувала їхній фізичний стан. Принаймні швидкість відновлення Анни набагато вища, ніж у звичайної людини.

– Ти пережила стільки жахливих речей і мала б відпочити ще пару днів, однак у нас мало часу, тож я компенсую тобі це пізніше.  – Роланд обійшов навколо дівчини. – Вбрання підійшло?

Одяг, який зараз носить Анна, – це те, що він ретельно обрав із безлічі варіантів, щоб задовольнити свій розпусний смак. Захисний одяг, який носять ливарники, для неї занадто важкий. А мантії, які маги носили в іграх, виглядають надмірно бундючними й обмежуватимуть її рухи і від першої ж іскри негайно перетворяться на попіл. Тож чи може бути щось краще за костюм покоївки?

Навіть якщо тут немає сучасних костюмів покоївки, це не проблема, оскільки нинішня уніформа покоївки це те, на чому ґрунтувались наступні покоління. Тож Роланд сказав Тір взяти комплект одягу для покоївки і підігнати його для Анни: вкоротити спідницю, замінити довгі рукави на короткі, змінити форму круглої горловини і додати відкидний комірець, який підв’язали бантом. Ось так з’явилася нова уніформа для відьом.

У гостроверхому відьомському капелюсі (виготовлено на замовлення), чорних чоботях (із запасів) і накидці до колін (теж на замовлення) персонаж, якого він раніше бачив лише у фільмах, тепер стояв прямо перед Роландом.

– Ваша Високосте, ви… що ви хочете, щоб я зробила?

Анна справді не встигала за думками людини перед нею, їй здавалося, що вона ось-ось втратить здатність мислити. Коли її витягли з темниці з мішком на голові, Анна вірила, що незабаром звільниться від свого проклятого життя. Та коли його зняли, вона опинилася не на шибениці чи гільйотині, а в розкішній кімнаті. Потім зайшла купа людей, роздягла її та почала купати від пахв до пальців ніг, нічого не пропустивши.

Далі був одяг, вона не очікувала, що хтось буде прислуговувати їй. Коли дівчину одягли, вона не думала, що вбрання може бути таким зручним, одяг м’який до тіла і ніде не виникає відчуття тертя.

У кінці до кімнати зайшов білобородий старий, і після того, як він звелів усім вийти, поклав перед нею договір. У цю мить Анна зрозуміла, що чоловік, який сказав, що хоче найняти її в темниці, насправді був четвертим принцом королівства, і що він не жартував. У договорі чітко вказувалось, якщо вона працюватиме на принца, то буде отримувати щомісяця один золотий дракон.

Анна знала, що означає один золотий дракон. Її батько цілими днями працював на шахті, а платню він отримував залежно від кількості видобутої руди. Найкращий результат приносив лише срібного вовка. Тільки сотню срібних вовків можна обміняти на одного золотого дракона, і обмін також залежить від того чи були всі срібні вовки справжніми.

То що вона має робити, спати з принцом? Анна чула, як про це шепотіли покоївки під час купання, але вона не думала, що варта такої ціни. Її кров зіпсована Дияволом, вона нечиста людина, що добровільно здійснила гріх… будь-хто, кому це відомо, уникав би дівчину за будь-яку ціну. Навіть якщо цікавість принца була настільки непереборною, що він не боявся Диявола, йому не потрібно платити їй.

Однак уночі ніхто не прийшов, і вона заснула – на найм’якішому ліжку, на якому Анна коли-небудь спала у своєму житті, вона заснула одразу, як тільки лягла. Коли вона прокинулась наступного дня, був уже полудень і в її кімнату подали обід, що складався з хліба, сиру та стейка. Вона мала явний намір померти – людина, яка вирішила відмовитися від життя, що за спогади в неї про цей світ? Але поклавши шматок стейка до рота, Анна не втрималася і розплакалася.

Підлива і перець змішалися в її роті, міцний пряний смак з солодкою ноткою огорнув її смакові рецептори, вона проковтнула шматочок і… Анна раптом відчула, що у цьому світі досі є щось прекрасне.

Якщо щодня їсти таку їжу, то у неї буде більше сміливості чинити опір, навіть якщо демон поглинатиме її тіло, так?

У цю мить, стоячи у дерев’яній хатині, яка не схожа ні на спальню, ні на клітку, вона таємно прийняла рішення. Оскільки принц потребував цього, Анна готова спробувати, хай там що це буде: чи носіння дивного одягу, чи виклик тої неймовірної сили. Тому вона запитала знову, але цього разу не вагалася:

– Ваша Високосте, що ви хочете, щоб я зробила?

– Наразі, я хочу, щоб ти навчилася контролювати свою силу, тренуючись знову і знову, поки не зможеш вільно викликати і прибирати вогонь.

– Ви маєте на увазі диявольську…

– Ні-ні, пані Анно, – перебив її Роланд, – це твоя сила.

Відьма кліпнула своїми прекрасними блакитними очима.

– У більшості людей у світі є неправильне уявлення, що сили відьом належать Дияволу і є неймовірно лихими, та вони помиляються. – Роланд нахилився і зустрівся з нею очима. – Але ти це вже зрозуміла, так?

Роланд пригадав, як Анна тихо сміялась у темниці. Хіба людина, яка відчуває себе злом, сміялась би з такою насмішкою над собою?  

– Я не використовувала свою силу, щоб нашкодити комусь іншому, – тихо сказала вона, – крім того злодюги.

– Захищати себе – не гріх, ти вчинила правильно. Люди бояться тебе через своє незнання – вони знають, що завдяки постійним тренуванням можуть стати сильними воїнами, але вони не знають, як стати відьмою. Невідома сила завжди лякає.

– Ви зовсім не боїтеся, – сказала Анна.

– Бо я знаю, що ця сила, належить тобі. – Роланд засміявся. – Та якби той злодій мав таку неймовірну силу, я б не наважився стати перед ним. – Добре, починаймо, – сказав він.

- - - - - - - -

Всі перекладені розділи тут.

Список романів і мальописів, які перекладаю тут.