Спис Пассі деякий час мовчала, а потім сказала: «Ти погрожуєш мені, чи запрошуєш мене?»
«Звичайно, що я тебе запрошую», — сказала Соловей. «Його Високість не вірить у примушування відьом. Насправді я теж не вірю».
«У такому випадку я відмовляюся», — без вагань відповіла Спис. «Якщо йому справді потрібна моя допомога, він може привести відьом до Хребта Занепалого Дракона, щоб відвідати мене для ритуалу знаті. Немає потреби посилати когось підкрадатися до мого замку. Звичайно, якщо відьма приверне увагу Церкви, я не можу гарантувати її безпеку».
Її відповідь була такою, як і очікувала Соловей. Було складно змусити незнайомця погодитися на настільки складне прохання. Загалом існувало два засоби вирішення ситуації — примус і спонукання, але вона не хотіла використовувати жодного з цих варіантів. Маркіза Пассі була володарем міста і стане охоронцем цієї території, коли її підвищать. Однак Його Високість не планував їй у будь-який спосіб лестити. Натомість він планував відібрати владу у дворян. За словами Його Високості, це було названо централізацією влади. У цьому випадку вона принизила б себе в очах знаті, якби перебувала на службі у Його Високості.
Що стосується того, щоб слідувати за Роландом, щоб створити абсолютно новий світ і захистити його в Битві Божественної Волі, то вона не повірить у це лише після слів.
«Розумію». Соловей насупилася. «У цьому випадку я піду».
«Стривай...» — здивовано подивилася Спис. «Це все?»
«Я відповідаю за донесення до тебе повідомлення Його Високості. Тепер, коли повідомлення доставлено і ти дала мені відповідь, моє завдання виконано». Вона посміхнулася. «Чи ти чекала, що я зв’яжу тебе і поверну з собою?»
«Звідки ти дізналася про мою здатність спрямовувати магію?» Маркіза завагалася. «Ти розмовляла з відьмами, які планували відправитися на острови фйордів?»
«Так. Лідером відьом є леді Тіллі Вімблдон. Вона зараз у Прикордонному місті та бореться з демонами разом зі своїм братом». Соловей знизала плечами. «Його Високість почув про тебе від неї».
«Вони не відправилися фйордів?»
«Ні, вони не знали, що Його Високість зайняв настільки міцну точку опори в західному регіоні. Вони зв’язалися лише після того, як оселилися на Сплячому Острові». Вона коротко описала альянс з обох сторін. «Леді Тіллі, як і тебе, запросив до західного регіону Його Високість».
«Принц Роланд дійсно встановив на своїй території систему співіснування відьом і звичайних людей?» Спис спохмурніла і запитала. Їй було складно в це повірити.
«Мало того, він ще й виселив зі своєї території Церкву». Соловей посміхнулася. «Зараз у Прикордонному містечку живе понад 10 відьом. Місцеві жителі вже звикли до їхнього існування. Я не брешу».
Маркіза підвелася і налила собі чашку чаю. «Ти можеш розповісти мені про це більше? Як він це зробив?»
«Якщо ти хочеш знати». Соловей обернулася і сіла за стіл. Можливо, це не змінить її рішення, але поглибити її розуміння не було поганою ідеєю. Соловей вирішила розповісти їй про Союз Відьом, який створив Його Високість, війну з герцогом Раяном і політичну боротьбу після відновлення Фортеці Лонгсонг. Якби Спис могла зрозуміти ситуацію з відьмами, Соловей сподівалася, що вона не буде надто опиратися, коли Його Високість зрештою об’єднає Королівство Грейкасл.
Раптово почувся гучний удар.
«Це...» — Спис вражено подивилася на Соловей.
Соловей відкрила вікно. Надворі сиділа навпочіпки Меґі. «Небезпека, гу! Блискавка виявила небезпеку, гу!»
«Що сталося?»
«Загін солдатів Армії Суду мчить до замку, гу!» Голуб поплескав по крилах і сказав: «Там щонайменше 20 людей, гу!»
«Армія Суддів Церкви?» Соловей обернулася і насупилася. «Це ти їх викликала?»
«Ні... я не мала сьогодні зустрічі з церковним священиком, — Маркіза виглядала особливо спантеличеною, — чи може бути, що ваше місцеперебування стало відомим?»
«Це неможливо». Вона похитала головою. «Хіба що Церква має можливість контролювати кожну пташку в небі».
«Це дивно... — пробурмотіла Спис, — якби вони йшли по мене, їм би не знадобилося стільки Воїнів Суду. Це майже вся їхня сила!»
«Чого ви чекаєте? Вони майже біля входу!» Золота постать метнулась у вікно і легенько приземлилася біля Солов’я. Це була Блискавка.
«Я не впевнена у цій ситуації, тобі пропоную тобі уникнути її, — сказала Соловей, — або попросити варту зупинити їх біля замку та з’ясувати, чому вони тут, перш ніж продовжувати».
«Це мій замок. Де б я сховалася? Не хвилюйтеся, ці люди не можуть увійти без мого дозволу. Інакше я б не змогла захистити відьом». Спис зітхнула. «Однак нам, схоже, доведеться закінчити на цьому цю зустріч... якщо ви не поспішаєте, я вважаю...»
Не встигла вона закінчити речення, як під замком почулися хаотичні кроки. Звук бою на мечах було чітко чути в замку через відлуння у горах. Вираз обличчя маркізи змінився. «Хто їх впустив?! Охорона!»
Спис назвала кілька імен, але ззовні ніхто не відповів. Кроки наближалися все ближче й ближче.
«Схоже, що вони тут заради тебе. Соловей зробила жест у бік Блискавки, показуючи, що вона повинна піти першою: «У тебе ще є час піти, ми можемо тебе захистити».
«Ні, я нікуди не піду! Це моя територія, як вони можуть бути настільки зухвалими…»
Вона ледве закінчила говорити, як двері виламала група озброєних до зубів Воїнів Суду. Лорд була повністю оточена воїнами, які тримали свої мечі та щити.
Соловей сховалася у тумані, зробивши крок назад у куток, звідки їй було зручно і втекти, і спостерігати. Вона помітила, що ні Блискавка, ні Меґі не пішли. Перша визирала головою з верху вікна, а друга просто присідала на балку, розставляючи крила.
«Ці двоє нахаб абсолютно безрозсудні. Коли ми повернемося, я попрошу Його Високість добре їх дисциплінувати…» Вона безпорадно похитала головою і перевела очі на Воїнів Суду. Кожен з них носив Божий Камінь Відплати. Темні діри перепліталися і повністю закривали Спис. Вона чула лише гнівний докір маркізи. «Редвайн, ти що, божевільний? Ти пустив їх у мій замок без дозволу?»
«Звичайно, що ні, мудра сестро». У натовпі пролунав чоловічий голос. «Батько помилився, давши титул одному з поплічників Диявола. Я просто виправляю його помилку».
