Роланд з’їв останній шматок смаженого яйця і витер серветкою рота:
– Враховуючи сказане, ти хвилюєшся, що Союз Співпраці прийде її рятувати, почувши новину, що вона не померла?
– Саме так, Ваша Високосте, – сказав Баров, тупнувши ногою. – Вони квапляться, їм потрібно іти далі. Все було б добре, якби відьму стратили, але вона досі жива! Ті божевільні навіть дітей крали, гадаю, вони не зможуть пройти мимо товаришки, що вже спокусилася диявольською силою.
Роланд був дещо розгубленим, йому здавалося, що тут щось не так. Чому помічник міністра і головний лицар говорять про відьом так, ніби ті грізні вороги?
Жінка, яку мали повісити, була відьмою, так? Вона була настільки худою, що могла впасти вже від сильного вітру. Якщо у неї така жахлива сила, то навіщо їй стояти там і очікувати смерті? Ні, її навіть не спіймали б. Згідно з церковною проповіддю, вона втілення Диявола, тому армія суду та королівські війська заплатили б велику ціну, борючись з нею. Проте цю «послідовницю диявола» спіймали звичайні жителі Прикордонного Міста, катували її всіма можливими способами, аж поки не повели на шибеницю, але вона так і не показала своєї моторошної сили.
– Як її спіймали?
– Я чув, що коли шахта Північного Схилу обвалилася, вона викрила свою суть, щоб врятуватись; її спіймали розлючені селяни. – Відповів Баров.
Роланд задумався. «Хм, чому мені здається, що цей випадок стався за день до моєї подорожі в часі?»
– Як виявили, що вона відьма?
– Це… мені мало що відомо, – похитав головою помічник міністра. – Ситуація тоді була вельми хаотична, мабуть, хтось бачив, як вона чаклує.
Роланд нахмурився:
– Цей випадок не розслідували?
– Ваша Високосте, відновлення видобутку було у пріоритеті, – запротестував помічник міністра. – Від залізної руди залежить половина фінансових надходжень Прикордонного Міста, і варта також підтвердила, що на місці подій хтось загинув від чаклунства.
– Що за чаклунство? – зацікавився Роланд.
– Голова і більша частина тіла були наче розтоплені, нагадуючи обгорілу чорну свічку, – з огидою сказав Баров. – Ваша Високосте, ви б не захотіли бачити подібну сцену.
Роланд задумливо грався зі срібною виделкою в руці. Історично склалося так, що більшість жертв полювання на відьом були невинними, для Церкви вони були засобом контролювати населення, а для невігласів – можливістю випустити гнів. По правді, невелика частина обвинувачених самі шукали смерті. Ці люди химерно одягались, проводили час змішуючи різноманітні дивні матеріали, твердячи, що здатні передбачати майбутнє і відають суть життя та смерті.
Правда полягала у тому, що вони насправді вигадували деякі хитрощі, наприклад, використовували хімічні реакції, щоб «довести», що отримали силу Божу.
Для сучасної людини це були прості трюки з хімією, але в середньовіччя їх легко могли прийняти за благочестиве явище.
Щодо плавлення людей, то перше, про що подумав Роланд, – розчин хромової кислоти. Але підготовка таких речей надто проблемна, та ще потребувала занурення тіла, крім того, ефект плавлення точно не був би таким сильним, як плавлення свічного воску.
Тоді як відьма це зробила?
Якщо вона покладається на алхімію, це означає, що вона знала хімію, а це рідкісне явище у такі часи, але якщо ні…
Роланд подумав трохи і вирішив:
– Відведи мене до неї.
– По… почекайте, Ваша Високосте, ви хочете побачити відьму? – Баров підскочив у паніці, перекинувши чашку невипитого молока.
– Саме так, це наказ. – Роланд глянув на Барова й усміхнувся, тепер він вдячний за нерозсудливу поведінку четвертого принца.
Коли він підійшов до дверей, то раптом зупинився:
- Точно, я хотів запитати, чому повішення?
– Що?
– Чому повішення? Хіба відьом не спалюють на вогнищі?
Баров здавався спантеличеним:
– Справді? Але вона не боїться вогню.
************
Прикордонне Місто має лише одну темницю, бо ця безплідна земля не може утримувати багато в’язнів. Більшість ув’язнених постануть перед судом протягом кількох днів після арешту – їх або звільнять, або стратять.
Окрім Барова, який слідував за принцом до темниці, були також головний лицар, наглядач, начальник тюрми і два охоронці.
У темниці чотири поверхи, всі стіни зроблені з твердого граніту. Роланд уперше був у подібному місці. Він помітив, що чим нижче вони спускалися, то вужчим ставав коридор і зменшувалась кількість камер. «Мабуть, спочатку викопали яму у формі перевернутої піраміди, а потім шар за шаром клали каміння», – подумав він.
Ясна річ, що така груба споруда не матиме хорошої дренажної системи, земля вогка, а каламутна вода стікала вниз сходами.
Відьму тримали на дні темниці. Що нижче вони спускались, то густішим ставав сморід у повітрі.
– Ваша Високосте, це надто небезпечно. Навіть якщо її стримує медальйон з божим каменем відплати, це не гарантує безпеки.
Це сказав Картер Ланніс. Головний лицар, як тільки дізнався, що принц планує відвідати відьму, кинувся за ним і всю дорогу намагався вмовити його не робити цього. Він не прийняв наказу і відмовився піти – не у випадку, коли принц відверто наражає себе на небезпеку.
Помітно, що в нього суворе і привабливе чоловіче лице, але чому ж він такий балакучий? Роланд дуже хотів, щоб головному лицарю зашили рот.
– Якщо ти навіть не наважуєшся дивитись злу у вічі, звідки в тебе візьметься сміливість перемагати його? Я гадав, ти це розумієш.
– Перш ніж боротися зі злом, потрібно знати свою силу. Безрозсудна поведінка не є сміливістю, – заперечив Картер.
– Тобто ти готовий відстоювати справедливість, коли зустрічаєшся з ворогом, слабшим за себе, але відступаєш, коли він сильніший?
– Ні, Ваша Високосте, я маю на увазі…
– До цього ти боявся нападу відьом, а зараз навіть боїшся зустрітися з дівчинкою, мій головний лицар справді унікальний.
Хоча головний лицар був балакливим, він не сильний у суперечках, і тому виявився безпорадним проти спритного в аргументах Роланда. Невдовзі гурт спустився на нижній ярус темниці.
Цей поверх був набагато меншим за верхні, і мав тільки дві камери.
Начальник тюрми запалив смолоскипи на стіні, темрява відступила, і Роланд побачив у кутку камери згорблену постать відьми.
Була вже пізня осінь і температура в темниці досить низька, тому люди бачили білий туман при видиху. Роланд носив тепле пальто з шовковою підкладкою всередині, і тому йому не було холодно, але дівчина, одягнена в тонку одежину, яка не повністю покривала її тіло, сиділа з посинілими руками і ногами.
Раптово запалені смолоскипи змусили її відвернутись і зажмурити очі. Але незабаром вона змогла розплющити очі та подивилася прямо на них.
Це була пара блідо-блакитних очей, що нагадували спокійне озеро перед штормом. На її обличчі не було страху, а також не було ознак гніву чи ненависті.
На якусь мить Роланду привиділось, що він бачить не слабку дівчину, а тінь, яку пожирало полум’я. Йому здалося, ніби світло смолоскипів стало трохи тьмянішим.
Дівчина спробувала піднятися, спираючись на стіну, але рухалась вона дуже повільно, ніби боячись упасти. Зрештою, вона звелась на ноги і, шкутильгаючи, підійшла ближче до них.
Це була така проста дія, але більшість людей різко видихнули і відступили на два кроки, лише головний лицар став перед принцом.
– Як тебе звати? – Роланд поплескав лицаря по плечу, показуючи, що не потрібно так нервувати.
– Анна, – відповіла вона.
Далі
Том 1. Розділ 4 - Полум’я
– Ти можеш чітко описати, що сталося, коли обвалилася шахта? – спитав Роланд. Анна кивнула і почала розповідати. Роланд був трохи здивований. Він очікував, що вона мовчатиме, скаржитиметься або проклинатиме, але дівчина просто відповідала на запитання, які їй ставили. Історія не надто складна, батько Анни був шахтарем і працював у шахті, коли стався обвал. Коли вона почула про це, то негайно кинулася до шахти й увійшла всередину разом з іншими родичами шахтарів, щоб допомогти з порятунком. Кажуть, що район видобутку Північного Схилу колись був лігвом підземних чудовиськ, з безліччю розгалужень шляхів, які тяглися в усі сторони. Оскільки рятувальники не були єдиним гуртом, вони, зайшовши до шахти, розбіглися групками на пошуки. Коли Анна знайшла батька, поряд з нею були лише сусіди: тітка Сюзен та дядько Анкер. Вона виявила, що її батько потрапив під візок, повний руди, у нього була зламана нога, тож він не мав змоги рухатися, тоді як інший шахтар обшукував його, щоб знайти монети. Побачивши їх, грабіжник кинувся на дядька Анкера з киркою та повалив того на землю, але коли негідник збирався убити чоловіка, Анна прикінчила його першою. Сусіди поклялися нікому про неї не розповідати, вони втрьох урятували батька Анни. Але перед світанком батько Анни вийшов з ціпком і повідомив патрульним, що його донька відьма. – Чому? – Роланд, почувши її розповідь, не втримався, повернув голову і запитав. Баров зітхнув: – Ймовірно, через винагороду. Ті, хто виявили і повідомили про відьму, можуть отримати 25 золотих драконів. Для людини, в якої зламана нога, ці 25 золотих драконів дорівнюють тому, що він міг би заробити за половину життя. Роланд на мить замовк, а потім запитав: – Твоїм супротивником був сильний і міцний дорослий чоловік, як ти його вбила? На це Анна посміхнулася. Полум’я смолоскипів гойдалося, ніби хвилі, що йшли по озері. – Ви говорите про силу Диявола. – Стули пельку! Демониця! – крикнув наглядач, але кожен чув, як тремтить його голос. – Справді? Я хочу це побачити. – Непохитно сказав четвертий принц. – Ваша Високосте, це не жарти! – головний лицар озирнувся, звівши брови. Роланд вийшов з-за спини лицаря та наблизився до камери: – Якщо ви боїтеся, то можете піти, я не просив вас залишатися тут. – Не панікуйте, на її шиї медальйон з божим каменем відплати! – голосно заспокоював усіх Баров, і також, здається, заспокоював себе: – Яким би сильним не був Диявол, неможливо зламати захист Бога. Роланд стояв перед ґратами камери на відстані витягнутої руки від Анни, і чітко бачив її запилене обличчя з синцями. М’які риси вказували на те, що вона ще неповнолітня, проте вираз на лиці не мав і сліду дитячої невинності. Також не було і гніву – таку невідповідність Роланд бачив лише по телевізору. Так в інтерв’ю виглядають безпритульні діти-сироти, які страждали від злиднів, голоду холоду та інших негараздів. Та все ж була різниця. Безпритульні сироти завжди горбилися та опускали голову перед камерами, але Анна так не робила. Вона досі намагається стояти прямо, злегка піднявши погляд – дівчина дивилася прямо в очі принца. «Вона не боїться смерті, – розуміє Роланд, – вона чекає смерті». – Уперше бачите відьму, пане? Ваша допитливість може вас погубити. – Якби це справді була сила Диявола, ти б несла нещастя одним поглядом, – відповів Роланд. – Тим, хто мав би померти, був би не я, а твій батько. Вогонь у приміщенні раптом потьмянів, цього разу це точно була не ілюзія. Здалося, ніби полум’я щось придушило, і тому залишилися лише крихітні проблиски. Він почув пришвидшене дихання і молитви за своєю спиною, а також приглушений звук того, як хтось випадково впав, коли відступав у паніці. Серце Роланда шалено забилося, він відчув, що опинився в точці між двома світами. З одного боку світ здорового глузду, який чітко слідує законам і константам. З іншого – неймовірний світ, повний таємниць і невідомого. Зараз він стоїть на порозі цього нового світу. Річ на її шиї – медальйон з божим каменем відплати? Який простий і грубий ланцюжок. На залізному ланцюжку, вкритому червоним нальотом, висить кришталево-чистий кулон. Якби руки відьми не були скуті за спиною, то цю річ можна зламати одним порухом, чи не так? Роланд озирнувся на інших і, поки всі панічно молилися, швидко просунув руку крізь ґрати, схопив кулон та сильно потягнув його – пряжка між підвіскою і ланцюжком лопнула, навіть Анна була приголомшена. – Ну ж бо, – прошепотів він. Ти брехуха, хімік чи справжня відьма? «Я буду розчарований, якщо ти зараз дістанеш пляшки і банки та почнеш змішувати якусь кислоту». – Подумав він. Потім Роланд почув тріск, як при горінні дерева. Завдяки різкому підвищенню температури вода на землі перетворилася на пару. Він побачив яскраве полум’я, що піднімалося прямо з-під ніг Анни, м’яко торкаючись її шкіри, а потім земля, де вона стояла, загорілась. Смолоскипи позаду них спалахнули, ніби отримавши чистий кисень, палаючи сліпучим світлом. На короткий час у камері стало так світло, як у сонячний день, й все це супроводжувалося переляканими криками свідків. Відьма ступила вперед, полум’я, що охопило її, рухалось разом з нею. Коли вона підійшла до краю камери, залізні ґрати, що утворювали стіну, перетворились на стовпи вогню. Роланд був змушений відступити, нагріте повітря кусало шкіру, причиняючи біль. Всього за кілька секунд він відчув, що повернувся із пізньої осені у середину літа, але це був інший вид спеки, який був створений тільки вогнем, а не навколишньою літньою спекою. Один бік його тіла був повернутий до полум’яного жару, а інший – все ще був холодним. Роланду навіть здалося, що його кинуло в холодний піт. …Вона не боїться вогню. Роланд згадав слова помічника міністра. Тільки тепер він зрозумів усю суть цих слів. Вона сама полум’я, як вона може себе боятися? Невдовзі залізні ґрати з темно-червоних стали світло-жовтими і почали танути. Це означало, що їх нагріли до температури понад 1500 градусів Цельсія, і досягнуто це без будь-яких ізоляційних заходів, що здавалося Роланду практично неможливим. Як і інші, він відійшов од камери, тримаючись біля дальньої стіни. Якби він цього не зробив, тепло, яке виробляло розплавлене залізо, могло спопелити його одяг навіть без прямого контакту, так само як це сталося з Анною, її одяг давно перетворився на попіл, а тіло охопило бурхливе полум’я. Невідомо, як довго це тривало, поки вогонь зрештою не згас. На стіні продовжували горіти смолоскипи, так спокійно, ніби нічого не сталося. Однак перетворений на попіл одяг, гаряче повітря та розплавлені тюремні ґрати говорили, що це був не сон. Окрім Роланда і лицаря, які досі стояли, всі інші впали на землю, а наглядач навіть обісцяв штани. Гола Анна тепер стояла за межами камери, кайданів, які стискали її руки, більше не було. Вона не прикривала своє тіло, руки вільно звисали вздовж боків, а блакитні, як озеро, очі повернулися до колишнього спокою. – Я задовольнила вашу цікавість, пане, – сказала вона. – Тепер ви можете мене убити? – Ні. – Роланд вийшов уперед, огорнув її своїм пальтом і сказав якомога м’якшим тоном: – пані Анно, я хочу тебе найняти.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!