На деякий час Роланд замкнувся у кімнаті, щоб ретельно вивчити спогади про цей світ, слуги принесли вечерю прямо до спальні.
Через сильне бажання вижити, Роланд повністю придушив страх перед незнайомим середовищем, а також заштовхав глибше відчуття дискомфорту після потрапляння в інший світ. Він добре розумів, що отримання додаткової інформації, зменшить ризик розкриття.
Варто сказати, що, крім інформації про розваги з іншими дітьми знаті, в його пам’яті було мало корисного. Він не міг пригадати жодної цінної інформації, наприклад, знання аристократичних кіл, політична ситуація в королівстві чи дипломатичні зв’язки з сусідніми країнами… Проте принц мав певні загальні знання, такі як назви міст і роки важливих подій, і це повністю відрізнялися від історії Європи, яку він знає.
Очевидно, що такій людині трон не світив і, можливо, король Сірого Замку знав про це, тому й запроторив його до цього богом забутого місця. Навіть якщо тут все піде шкереберть, це не завдасть великої шкоди.
Щодо його братів і сестер… Роланд якийсь час думав, але в результаті не знав: сміятися йому чи плакати?
Перший брат – сильний, другий брат – дуже підступний, третя сестра – зухвала, а п’ята сестра дуже розумна. Ось що про них думав четвертий принц. Що тут сказати? Після більше ніж десяти років спілкування, свої враження про них він може описати лише кількома словами. І жодної інформації, про величину їхньої влади, хто їхні підлеглі та що вони вміють.
Минуло всього лише три місяці, як четвертий принц прибув до Прикордонного Міста, а місцеві дворяни вже не приховують свого презирства, а це свідчить про те, що він дійсно не є лідером. На щастя, коли він покидав столицю, Вімблдон III послав йому людей на допомогу, інакше тут би був суцільний хаос.
Наступного ранку покоївка Тір кілька разів нагадувала Роланду, що помічник міністра хоче з ним зустрітися. Схоже, немає сенсу зволікати далі, він двічі обмацав сідниці служниці, пригадуючи, як робив це раніше четвертий принц, і сказав, щоб вона повідомила Барову, щоб той зачекав у вітальні.
Провівши поглядом рум’яну Тір, що вийшла з кімнати, Роланд раптом згадав, раз він потрапив у феодальну епоху, то не маю тут бути системи чи чогось подібного? Він позіхнув, і подумки кілька десятків разів повторив слово «система», але нічого не сталося.
Звичайно, романи – це вигадка.
**************
У вітальні Барову вже вривався терпець від очікування. Як тільки Роланд з’явився він запитав:
– Ваша Високосте, чому ви вчора не дали дозволу на страту?
– Днем раніше, днем пізніше, яка різниця? – сказав Роланд, плескаючи в долоні та подаючи сигнал слугам принести сніданок сюди. – Сідай і розповідай.
Це відповідало враженням у його спогадах: головний лицар одразу готовий поставити запитання, коли стикається з проблеми, а помічник міністра спочатку обдумував усе сам, а потім уже розпитував. У будь-якому разі, вірність цих двох йому не викликає питань, хоча, ймовірно, у першу чергу це пов’язано з королем.
– Вистачить лише одного дня, щоб з’явилися інші відьми, Ваша Королівська Високосте! Це відрізняється від дрібниць, які були раніше. У цьому питанні ви не можете діяти безрозсудно!
– Чому ти теж так говориш? – спитав Роланд, насупившись. – Я гадав, що ти можеш відрізнити чутки від фактів.
Баров виглядав збитим з пантелику:
– Які чутки?
– Що відьми злі та є посланницями Диявола, – несхвально сказав Роланд. – Хіба це не частина пропаганди Церкви? Якщо ми не хочемо, щоб вони втручались у наші справи, ми повинні робити протилежне тому, що вони кажуть. Ми навмисно не полюватимемо на відьом, а натомість оголосимо нашим громадянам, що це все безсоромні чутки, які поширює Церква.
Баров був приголомшений:
– Але… відьми справді…
– Справді злі? – спитав у відповідь Роланд. – Наприклад?
Помічник міністра якусь мить мовчав, ніби гадав, чи навмисне принц кепкував з нього:
– Ваша Високосте, цю проблему можна обговорити пізніше. Я розумію, що ви не любите церкву, але такий шлях опору непродуктивний.
Роланд надувся. Схоже, змінити цю концепцію про відьом за одну ніч не вийде, тож він вирішив поки що відкласти це.
Нарешті на столі з’явився сніданок – тарілка підсушеного хліба, смажені яйця і глечик молока. Роланд спочатку налив чашку молока помічнику міністра і посунув її вперед.
– Ти ще не їв? Поговоримо під час сніданку. – За словами покоївки, Баров прибув ще на світанку, а тому не встигнув би поїсти. Хоча він вирішив для початку наслідувати поведінку четвертого принца, але разом з тим потрібно поступово вносити зміни. Помічник міністра – хороша ціль, щоб підлеглі відчули, свою цінність і були більш мотивовані працювати на тебе.
Ініціатива завжди найефективніша, чи не так?
Баров прийняв чашку молока, однак не відпив з неї. Він стурбовано сказав:
– Ваша Високосте, у нас проблема. Три дні тому варта повідомила, що в західному лісі виявлено табір, де, як підозрюють, проживали відьми. Вони поспіхом пішли та не зачистили своїх слідів. Вартовий знайшов це у таборі.
Він дістав з кишені монету та поклав її перед Роландом.
Це не були звичайні гроші, принаймні наскільки Роланд пам’ятав, четвертий принц ніколи не бачив такої валюти – ця монета навіть не схожа на металевий вибір.
Тримаючи її в руці, він з подивом виявив, що монета нагрівається. Це точно не тепло, що залишилося від тіла помічника міністра. Тепло понад 40 градусів, це нагадало йому про електронний нагрівач.
– Що це?
– Я думав, що це якась нечиста дрібничка, зроблена відьмою, але насправді все набагато серйозніше. – Баров зробив паузу, щоб витерти чоло. – Візерунок на ньому… це печатка Святої Гори і магічне око, що є емблемою Союзу Співпраці Відьом.
Роланд потер нерівну поверхню монети і припустив, що вона, ймовірно, зроблена з випаленої кераміки. Справді, він бачив у центрі монети викарбуваний візерунок у формі гори: його утворювали три зіставлених трикутники, а зображення ока помістили у простір між ними. Контури візерунка були дуже грубими, тому Роланд прийшов до висновку, що той робили вручну.
Він спробував пригадати два вислови «Знак Святої Гори і магічне око» й «Союз Співпраці Відьом», але не виявив жодної відповідної інформації. Схоже, принц Роланд не знав нічого про окультизм.
Баров також не очікував, що Роланд знатиме про це. Він продовжив:
– Ваша Високосте, ви раніше не бачили справжню відьму, тому не сприймаєте це серйозно. Як і нас, їх можна поранити. Вони так само стікають кров’ю, і їх можна вбити, як кожного з нас, але це тільки про відьом, що не мають підтримки. Життя відьом, які здобули силу Диявола, значно скоротиться та вони досягнуть жахливого обсягу сили, з якою звичайні люди не можуть конкурувати. Щойно відьма досягає повноліття, то наші армії можуть зазнати значних втрат. Їхній апетит до нещасть надзвичайно складно стримати або вгамувати, і вони вже переродились на прислужниць Диявола. Тому Церква сформувала армію суду, що заарештовує і страчує будь-яку жінку, в якої виявили найменший шанс перетворитися на відьму. Король схвалив це рішення, і, по факту, ці заходи є дуже ефективними, а випадки, коли відьми влаштовували погроми, значно скоротились у порівняні з сотнею років тому. Інформація про Святу Гору, а точніше про Браму Пекла, отримана зі старої книги про той час.
Роланд, гризучи хліб, подумки безперервно глузував. Хоча історія цього світу та історія світу, з якого він прийшов, були дуже різними, вони мали напрочуд схожі історичні траєкторії. Церква залишалась Церквою; він розумів, що релігія була справжньою помічницею Диявола та реальним джерелом зла. Стратити людину, бо був виявлений маленький знак, і використати Боже ім’я для встановлення законів, а потім арешт, судовий розгляд та вирок особі, це все саме по собі було гріховним.
– У старих книгах записано, що відьми можуть знайти справжній спокій лише на Святій Горі. Там вони не страждатимуть від неконтрольованих бажань, а їхні сили не матимуть негативних наслідків. Жодних сумнівів, що так звана Свята Гора є місцем народження зла і входом до Пекла з людського світу. Гадаю, тільки Пекло не каратиме цих грішних людей.
– «Союз Співпраці Відьом» – хто вони? І яке вони мають відношення до Святої Гори?
Баров сказав із похмурим обличчям:
– У минулому все було добре, бо відьми втікали до прибуття армії суду та жили відлюдно. Проте в останні роки з’явився Союз Співпраці Відьом, що змінив ситуацію. Вони хочуть зібрати всіх відьом і знайти Святу Гору. Заради цього Союз Співпраці Відьом навіть спокушає інших людей ставати відьмами. За останній рік у Порту Чиста Вода зникло багато дівчаток, ходять чутки, що це зробили відьми.
Далі
Том 1. Розділ 3 - Відьма Анна. Частина 2
Роланд з’їв останній шматок смаженого яйця і витер серветкою рота: – Враховуючи сказане, ти хвилюєшся, що Союз Співпраці прийде її рятувати, почувши новину, що вона не померла? – Саме так, Ваша Високосте, – сказав Баров, тупнувши ногою. – Вони квапляться, їм потрібно іти далі. Все було б добре, якби відьму стратили, але вона досі жива! Ті божевільні навіть дітей крали, гадаю, вони не зможуть пройти мимо товаришки, що вже спокусилася диявольською силою. Роланд був дещо розгубленим, йому здавалося, що тут щось не так. Чому помічник міністра і головний лицар говорять про відьом так, ніби ті грізні вороги? Жінка, яку мали повісити, була відьмою, так? Вона була настільки худою, що могла впасти вже від сильного вітру. Якщо у неї така жахлива сила, то навіщо їй стояти там і очікувати смерті? Ні, її навіть не спіймали б. Згідно з церковною проповіддю, вона втілення Диявола, тому армія суду та королівські війська заплатили б велику ціну, борючись з нею. Проте цю «послідовницю диявола» спіймали звичайні жителі Прикордонного Міста, катували її всіма можливими способами, аж поки не повели на шибеницю, але вона так і не показала своєї моторошної сили. – Як її спіймали? – Я чув, що коли шахта Північного Схилу обвалилася, вона викрила свою суть, щоб врятуватись; її спіймали розлючені селяни. – Відповів Баров. Роланд задумався. «Хм, чому мені здається, що цей випадок стався за день до моєї подорожі в часі?» – Як виявили, що вона відьма? – Це… мені мало що відомо, – похитав головою помічник міністра. – Ситуація тоді була вельми хаотична, мабуть, хтось бачив, як вона чаклує. Роланд нахмурився: – Цей випадок не розслідували? – Ваша Високосте, відновлення видобутку було у пріоритеті, – запротестував помічник міністра. – Від залізної руди залежить половина фінансових надходжень Прикордонного Міста, і варта також підтвердила, що на місці подій хтось загинув від чаклунства. – Що за чаклунство? – зацікавився Роланд. – Голова і більша частина тіла були наче розтоплені, нагадуючи обгорілу чорну свічку, – з огидою сказав Баров. – Ваша Високосте, ви б не захотіли бачити подібну сцену. Роланд задумливо грався зі срібною виделкою в руці. Історично склалося так, що більшість жертв полювання на відьом були невинними, для Церкви вони були засобом контролювати населення, а для невігласів – можливістю випустити гнів. По правді, невелика частина обвинувачених самі шукали смерті. Ці люди химерно одягались, проводили час змішуючи різноманітні дивні матеріали, твердячи, що здатні передбачати майбутнє і відають суть життя та смерті. Правда полягала у тому, що вони насправді вигадували деякі хитрощі, наприклад, використовували хімічні реакції, щоб «довести», що отримали силу Божу. Для сучасної людини це були прості трюки з хімією, але в середньовіччя їх легко могли прийняти за благочестиве явище. Щодо плавлення людей, то перше, про що подумав Роланд, – розчин хромової кислоти. Але підготовка таких речей надто проблемна, та ще потребувала занурення тіла, крім того, ефект плавлення точно не був би таким сильним, як плавлення свічного воску. Тоді як відьма це зробила? Якщо вона покладається на алхімію, це означає, що вона знала хімію, а це рідкісне явище у такі часи, але якщо ні… Роланд подумав трохи і вирішив: – Відведи мене до неї. – По… почекайте, Ваша Високосте, ви хочете побачити відьму? – Баров підскочив у паніці, перекинувши чашку невипитого молока. – Саме так, це наказ. – Роланд глянув на Барова й усміхнувся, тепер він вдячний за нерозсудливу поведінку четвертого принца. Коли він підійшов до дверей, то раптом зупинився: - Точно, я хотів запитати, чому повішення? – Що? – Чому повішення? Хіба відьом не спалюють на вогнищі? Баров здавався спантеличеним: – Справді? Але вона не боїться вогню. ************ Прикордонне Місто має лише одну темницю, бо ця безплідна земля не може утримувати багато в’язнів. Більшість ув’язнених постануть перед судом протягом кількох днів після арешту – їх або звільнять, або стратять. Окрім Барова, який слідував за принцом до темниці, були також головний лицар, наглядач, начальник тюрми і два охоронці. У темниці чотири поверхи, всі стіни зроблені з твердого граніту. Роланд уперше був у подібному місці. Він помітив, що чим нижче вони спускалися, то вужчим ставав коридор і зменшувалась кількість камер. «Мабуть, спочатку викопали яму у формі перевернутої піраміди, а потім шар за шаром клали каміння», – подумав він. Ясна річ, що така груба споруда не матиме хорошої дренажної системи, земля вогка, а каламутна вода стікала вниз сходами. Відьму тримали на дні темниці. Що нижче вони спускались, то густішим ставав сморід у повітрі. – Ваша Високосте, це надто небезпечно. Навіть якщо її стримує медальйон з божим каменем відплати, це не гарантує безпеки. Це сказав Картер Ланніс. Головний лицар, як тільки дізнався, що принц планує відвідати відьму, кинувся за ним і всю дорогу намагався вмовити його не робити цього. Він не прийняв наказу і відмовився піти – не у випадку, коли принц відверто наражає себе на небезпеку. Помітно, що в нього суворе і привабливе чоловіче лице, але чому ж він такий балакучий? Роланд дуже хотів, щоб головному лицарю зашили рот. – Якщо ти навіть не наважуєшся дивитись злу у вічі, звідки в тебе візьметься сміливість перемагати його? Я гадав, ти це розумієш. – Перш ніж боротися зі злом, потрібно знати свою силу. Безрозсудна поведінка не є сміливістю, – заперечив Картер. – Тобто ти готовий відстоювати справедливість, коли зустрічаєшся з ворогом, слабшим за себе, але відступаєш, коли він сильніший? – Ні, Ваша Високосте, я маю на увазі… – До цього ти боявся нападу відьом, а зараз навіть боїшся зустрітися з дівчинкою, мій головний лицар справді унікальний. Хоча головний лицар був балакливим, він не сильний у суперечках, і тому виявився безпорадним проти спритного в аргументах Роланда. Невдовзі гурт спустився на нижній ярус темниці. Цей поверх був набагато меншим за верхні, і мав тільки дві камери. Начальник тюрми запалив смолоскипи на стіні, темрява відступила, і Роланд побачив у кутку камери згорблену постать відьми. Була вже пізня осінь і температура в темниці досить низька, тому люди бачили білий туман при видиху. Роланд носив тепле пальто з шовковою підкладкою всередині, і тому йому не було холодно, але дівчина, одягнена в тонку одежину, яка не повністю покривала її тіло, сиділа з посинілими руками і ногами. Раптово запалені смолоскипи змусили її відвернутись і зажмурити очі. Але незабаром вона змогла розплющити очі та подивилася прямо на них. Це була пара блідо-блакитних очей, що нагадували спокійне озеро перед штормом. На її обличчі не було страху, а також не було ознак гніву чи ненависті. На якусь мить Роланду привиділось, що він бачить не слабку дівчину, а тінь, яку пожирало полум’я. Йому здалося, ніби світло смолоскипів стало трохи тьмянішим. Дівчина спробувала піднятися, спираючись на стіну, але рухалась вона дуже повільно, ніби боячись упасти. Зрештою, вона звелась на ноги і, шкутильгаючи, підійшла ближче до них. Це була така проста дія, але більшість людей різко видихнули і відступили на два кроки, лише головний лицар став перед принцом. – Як тебе звати? – Роланд поплескав лицаря по плечу, показуючи, що не потрібно так нервувати. – Анна, – відповіла вона.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!