У п’єсі не було ні театральної завіси, ні вступу, їхня підготовча зона була відокремлена від сцени дошкою, а сама сцена була простою та грубою, і для більшості акторів це була перша офіційна вистава в їхньому житті.
«Ця історія відбувається в столиці королівства. У зовнішньому місті жила гарна і добра дівчина…»
Під звуки оповідання Ірен повільно вийшла на сцену. Весь її одяг був брудною сірою сукнею, волосся на маківці було в жахливому безладі, а обличчя було вкрите пилом.
Розмахуючи мітлою в руці, вона старанно прибирала землю, час від часу навіть нахиляючись, щоб кінчиком халата витерти важковидимий бруд.
Після кількох днів репетицій Ірен ретельно запам’ятала всю історію напам’ять. Історія була досить простою: звичайна дівчина втратила матір, і тепер над нею постійно знущалися вдома, але через доброту дівчини її врятувала відьма, яка використала свою магічну силу, щоб дати дівчині можливість взяти участь у вечірці принца, де принц і вона закохалися в першу мить, коли побачили один одного.
Але оскільки магія відьми діяла лише протягом обмеженого часу, вона була змушена поспішно покинути бал і в паніці залишила позаду кришталевий черевик. Щоб знайти красуню, принц наказав обшукати все місто. Зрештою він знайшов її на околицях міста, і відтоді вони жили довго та щасливо.
Історія була простою та легкою для розуміння, але її сюжет повністю відрізнявся від колишнього опису кохання принца та принцеси, дозволяючи звичайній дівчині, яка завдяки своєму доброму характеру отримала допомогу відьми, мати змогу завоювати прихильність принца. Як Попелюшка цієї вистави, роль, де героїня набралася мужності, щоб протистояти гнобленню, з яким їй довелося стикатися все своє життя, стане для актриси найбільшою родзинкою вистави.
Тож Ірен навіть уявити не могла, що Мей віддасть їй головну роль.
Ірен уже була в достатньому стані ейфорії, що зірка західної території захотіла розділити з нею сцену. Більше того, будучи опорою театру фортеці, Мей мала достатньо гордості та впевненості, щоб грати провідну роль на всіх видах театральних сцен, але в «Попелюшці» вона взяла на себе ініціативу зіграти допоміжну роль зведеної сестри.
У це було дещо складно повірити Ірені, поки інша сторона неодноразово не наголосила, що це була вистава нового характеру, і що Ірен мала талант, необхідний для ролі Попелюшки.
На наступній репетиції вона зібрала всі сили, щоб не лише повторювати кожну сцену, але й лежачи в ліжку, навіть після того, як згасли свічки, вона все ще тренувала акторську майстерність, як навчила її Мей, щоб виправдати добрі наміри іншої сторони.
На щастя, Ірен була не позбавлена досвіду, тому, перебуваючи на сцені, під поглядом незліченної кількості людей, вона розслабила своє тіло, і дозволила неодноразово відпрацьованим діям знову ставатися одному за одним. Досі вона відчувала, що перебуває в хорошій формі і не допускала жодних помилок. Вона навіть очима підбадьорювала Розу, яка грала відьму, коли інша забувала свої репліки.
«Пшеничну кашу я розділила навпіл, але не їжте швидко; вона все ще дуже гаряча».
«Дякую тобі за твою доброту, молода жінка, я обов’язково тобі відплачу».
Коли Роза вигнула спину і криво пішла за лаштунки, глядачі один за одним зааплодували і Ірен відчула полегшення. Зрештою, вона знала, що якщо хтось забуде свої слова під час офіційної вистави в театрі фортеці, це буде вважатися вкрай нестерпною помилкою. Дворянство відразу починало б освистувати і висміювати актора, а не намагатися підбадьорити артиста оплесками.
Тепер був дебют Мей.
Ця частина історії була про конфлікт злої старшої сестри та Попелюшки. Під знущаннями і приниженнями старшої сестри Попелюшка могла лише сховатися в підвалі і почати плакати, тримаючи в руках портрет рідної матері.
Але тепер, коли Мей стояла перед нею, Ірен раптом відчула, що атмосфера повністю змінилася.
Вона вже не була тією тихою і мовчазною театральною зіркою, якою була під час репетицій. Натомість вона перетворилася на володарку сцени. Своїми високими манерами, просто ідеально виконаними рухами тіла та неприхованим презирством в очах вона викликала у Ірен потужне гнітюче почуття.
«О, погляньте на це, хто це? Чим ти займаєшся, щоб не працювати серед білого дня?
«Ей, ти, повернися негайно і випри мою сукню!»
«І краще не будь незграбною, це парадна банкетна сукня. Ти не можеш дозволити собі пошкодити її навіть трохи».
Після своїх слів Мей люто штовхнула її назад, і за сюжетом Ірен мала прикинутися, що впала, але під холодним поглядом Мей вона не змогла стриматися, щоб не зробити кілька кроків назад, випадково спіткнувшись об власні ноги і впала на землю без будь-якого м’якого падіння, а її лікоть вдарився об підлогу сцени, від чого її тіло пронизав біль.
«Дійсно просто марна трата…» Мей більше не дивилася на неї. Натомість вона вийшла на центр сцени, обличчям до мовчазного натовпу на площі і почала свій монолог.
«Це гідно міс Мей», — вражено прошепотіла Маргарет. «Всього кількома простими словами вона змогла привернути увагу всіх, а її героїня вже ожила».
«О, справді вражаюче», — кивнув Роланд, але ця людина також була надто лютою і перестаралася. Ненависть і зневага, які вона виявляла до Ірен здавалися такими, ніби це були її справжні почуття. Навіть сидячи тут, він відчував її нещадність. Наскільки заразливою була її емоційна промова, можна було побачити в виразах усієї аудиторії… Однак вона не була головною героїнею. Відносно хороша гра Ірен раптом була повністю затьмарена, якщо так піде і далі, він боявся, що головну роль витіснить персонаж другого плану.
Ірен була приголомшена.
Вона знала, що мусить швидко встати. Монолог Мей, який стосувався передусім її туги за принцом, а також придворного балу, тривав недовго. Тож до кінця акту їй потрібно було покинути сцену, але знайоме відчуття з попередніх репетицій уже покинуло її, перетворивши сцену на абсолютно чуже для неї місце.
Ти лише на цьому рівні?
Лише коли Мей закінчила свій монолог і, проходячи повз, махнула спідницею так, що її край ляпнув по обличчю Ірен, вона змогла оговтатися. Хоча інша не сказала ні слова, але, подивившись у холодні очі зірки заходу, Ірен зрозуміла її намір. Мей хотіла сказати, щоб Ірен взяла себе в руки. Оскільки характери їхніх героїв були як вогонь і вода, як тільки Мей простягне руку допомоги, вистава буде зіпсована! Вона стиснула губи, відчуваючи в роті смак заліза. Коли вона побачила, що Мей зникла зі сцени, вона теж захотіла встати і піти. Проте на сцену вже вийшли Гент і Сем з реквізитами. Коли Сем поставив перед нею відро, він скористався нагодою і тихим голосом сказав: «Наступна сцена все ще твоя, просто залишайся тут, поки ми працюємо. Давай, ти зможеш!»
Хоча Ірен знала, що це було не за сценарієм, правду кажучи… вона вже втратила можливість піти.
Таким чином глядачі побачили незвичайну зміну обстановки. Попелюшка нерухомо сиділа на сцені, в той час як її навколишнє середовище було змінено з вітальні на підвал, змінивши гарний круглий стіл і дерев'яні стільці на бочки і кошики. Поки люди, які займалися реквізитами, ходили туди-сюди, дівчина зберігала своє положення, наче завмерла в часі.
У наступному акті Попелюшка опинилася в пастці в підвалі, і відьма повернулася, щоб врятувати її, не лише подарувавши їй гарний одяг, але й викликавши карету, яка відправила її прямо в замок.
«Пам’ятай, заклинання триватиме лише до півночі, тому ти повинна залишити палац до останнього дзвону, інакше одяг і карета зникнуть».
«Ах… так, я розумію, дякую».
У цей момент Ірен все ще не могла позбутися свого заціпеніння, ховаючись на задньому плані, таємно дивлячись гру Мей. Вона думала лише про те, що вона була нібито абсолютно вільною, і навіть на очах понад тисячі глядачів у неї все ще була квітуча посмішка, яка вона була могутня жінка. Стоячи на сцені і зіткнувшись з яскравою зіркою, вона лише тоді досконально усвідомила, наскільки неймовірна гра її колеги.
Так ось яка відстань між зірками і квітами?
Коли Роза закінчила свої сухі репліки, настав час для першої драми: балу при дворі. Щоб досягти ефекту грандіозного балу, потрібно було вийти на сцену всім акторським складом – окрім неї, Мей, Гент, Сем, Роза та Тіна були одягнені як інші знатні танцюристи, які були в масках, а в костюмі принца був її коханець Ферлін.
