Колишня дівчина чекає у мріях

6.1 Колишня дівчина чекає у мріях (Що я щойно зробила…?!)

Зараз я можу назвати це лише помилкою юності, але в мене був так званий хлопець з другого по третій рік середньої школи.

Причина, чому я влізла в таке божевілля, в тому, що раніше я було досить незграбною у соціальному спілкуванні. Плаксійкою, яка не могла ясно судити про речі. Цей висновок можна зробити з того, що жодна нормальна дівчина не вважала б того хлопця крутим.

Один із моментів мого темного минулого був таким.

Це сталося під час другого семестру на другому році навчання в середній школі прямо перед проміжними іспитами. На превеликий жаль нас теперішніх, тоді ми двоє сиділи у шкільній бібліотеці та готувалися до іспитів.

Тепер, коли я пройшла через справжнє пекло підготовки до вступного іспиту старшої школи, маю визнати, що те, чим ми тоді займалися, зовсім не нагадувало справжнє навчання. Та поведінка більше нагадувала спів птахів у шлюбний період, ніж навчання.

Ми зустрічалися десь місяць, і хоча я не співала так голосно, як пташка, моє серце від хвилювання швидко калатало у грудях. Навіть якби це не була бібліотека, а якесь інше місце, то нічого б не змінилося. У той час у мене був повний розгул гормонів. Мабуть, тому я зробила певну помилку.

– Ой…

Я зачепила гумку, що лежала біля блокнота, рукою і вона полетіла вниз. Я мимоволі подумала, що хтось навмисно зробив так, щоб гумка підстрибувала і діяла мені на нерви. Вона закотилася кудись ще до того, як я змогла її зловити.

Я зазирнула під стіл, але нічого не знайшла. За час використання моя гумка для стирання зробилася малою, тож уже не було сенсу її шукати.    

Не таке вже і велике діло, але мені чомусь хотілося зітхнути. І саме в цей момент, з неймовірно огидною точністю, до мене протягнули руку, пропонуючи гумку для стирання.

– Візьми, в мене є запасна.

В той час я, будучи абсолютною простачкою, почервоніла й обережно взяла гумку з його простягнутої руки, я була впевнена, що він проявив неабияку люб’язність, якої насправді не було.

Поки що звучить як цілком звичайний, буденний епізод, про який навіть дивно згадувати, але… тут піднімає голову моя темна сторона.

В той день, коли він дав мені гумку для стирання, я пішла додому – і поклала її до маленької скриньки!

Саме так, та соціально незграбна дівчина вважала ту гумку «першим подарунком від свого хлопця»!

Ні, ні і ще раз ні. Минула я, послухай уважно, навіть той хлопець не настільки дурний, щоб подарувати своїй дівчині гумку для стирання! Це не винагорода за ранкову руханку чи щось таке. Коли він дав гумку, то це була просто послуга без якихось умов.

Однак цей здоровий глузд був не доступний минулій мені.

Ніч за ніччю моє минуле «я» широко усміхалося і дивилося на ту гумку, як на священну реліквію, повторюючи одне і теж, ніби якийсь чудернацький ритуал.

Упевнена, в того хлопця дещо дивний спосіб мислення, але якби він побачив минулу мене в такі моменти, то негайно б накивав п’ятами. Це навіть близько біля нормально не знаходилося. Коли люди говорять про червоні прапорці у стосунках, моя тодішня поведінка була очевидним прикладом цього.

На мій нинішній жах, з того моменту щоразу, коли я отримувала щось, що належало тому хлопцю, то клала все до тієї маленької скриньки на зберігання. Коли я робила це, то відчувала, що частинка того хлопця завжди поруч зі мною, навіть якщо ми були порізно.

Якби минула я почула, що через півтора року вона житиме під одним дахом з тим хлопцем і їх розділятиме лише тонка стіна, вона б обпісялася і померла. Не від страху, а від щастя. Ось настільки божевільною я тоді була.

Коли я переїжджала в цей будинок, то запечатала разом із маленькою скринькою і свої непристойні колекційні звички. Однак я про дещо забула. Печатка – це всього лише печатка. Те, що колись було запечатано, іноді знову може вилізти назовні через який несподіваний випадок. Наприклад, як та соціальна незграбна дівчина, що досі живе в моїх мріях.   

◆

Я змусила себе мовчати про найстрашніші події, які коли-небудь зі мною відбувалися. Проте з кожним цоканням секундної стрілки усередині наростало невимовне почуття тривоги, що от-от мало досягнути критичної точки. Щоб розвіяти цю тривогу, я намагалася об’єктивно подивитися на божевілля, що охопило мене тієї ночі, тому я зроблю деякі записи.

Там була спідня білизна.

Зачекайте, не уявляйте собі нічого! То була не моя спідня білизна. То були боксери, які носять хлопці.

Коли перед сном я зайшла до пральні-роздягальні, що була поряд з ванною кімнатою, дещо привернуло мою увагу. Серед одягу, зваленого в кошику для прання, стирчав край хлопчачих боксерів, вони виглядали немов якесь щупальце. Якщо взяти до уваги порядок купання у ванній, то вони належали моєму молодшому зведеному брату Ірідо Мізуто.

І що? В цьому нема нічого особливого. Так подумав би будь-хто. Це всього лише інформація. Нема потреби думати про чийсь одяг, який людина кинула в кошик для прання після купання.

Спокійно заходжу до кімнати, спокійно іду до раковини і спокійно чищу зуби. Ну, так це було в моїй голові.

Однак в той момент мене вже охопило божевілля. Я несвідомо підійшла до кошика з одягом. Несвідомо витягнула боксери і несвідомо витріщилася на них.

…Це спідня білизна, яку сьогодні носив Ірідо-кун…

– Хах?!

Що я щойно зробила…?! Чому я тримаю в руках боксери зведеного брата?! Останні кілька секунд повністю стерті з моєї пам’яті. О, Боже!

Мене охопило такою сумішшю емоцій, що аж занудило. Я спробувала швидко повернути боксери до кошика з одягом, бо якби хтось… якби той хлопець побачив, що я зробила мить тому…

– Гм?

– А… – я відчула, як кров відливає від обличчя.

Двері раптом відчинилися і зайшов Мізуто. Я продемонструвала дивовижні рефлекси і сховала за спиною боксери, що тримала в руках. Це було близько!

– Я думав тут нікого. Не чув жодного звуку звідси.

– С-спрадві…? Можливо, тобі час перевірити слух.

Схоже, мої навички соціально незграбної дівчини активувалися автоматично і я несвідомо приховала свою присутність. Чому зараз?! Якби він почув хоча б звук, то не зайшов би!

Мізуто нахмурився і підозріло глянув на мене:

– Чому ти там стоїш?

Лайно!

Зараз я стояла біля кошика з одягом, досить далеко від раковини. Потрібно придумати логічне виправдання!..

– С-смартфон… Так, мій смартфон! Я залишила його в одязі, коли переодягалася!

– Хмм…

Яка я розумна! Це геніально!

Здавалося, у Мізуто не виникло жодних сумнівів щодо мого бездоганно-логічного пояснення. Він підійшов до раковини і взяв зубну щітку.

Я думала, що зможу скористатися цією можливістю, щоб повернути ті бридкі боксери до кошика, але, на мій відчай, кошик для одягу відбивався у дзеркалі над раковиною. І, що ще гірше, цей хлопець чомусь дивився на мене через дзеркало. О Боже, скільки ще випробувань я маю пройти?!

– …Н-на що витріщаєшся? Щасливий побачити мене у піжамі?

Сказавши це, я занервувала, що робити у випадку, якщо він скаже «так», але, на щастя, Мізуто відповів у своїй звичайній різкуватій манері.

– Ні. Ти так уважно дивишся на мене, що в мене виникла думка, можливо, в тебе якийсь фетиш на людей, що чистять зуби.

Коли я почула слово «фетиш», моє серце швидко забилася, бо я подумала про огидні боксери, що ховала за спиною. Однак я не дозволила своїм емоціям відобразитися на обличчі.

– …На-навіть якби в мене був такий фетиш, я б на тебе не витріщалася.

– І слава Богу.

Мізуто починає чистити зуби. Я не особливо схвильована цим видовищем, але все одно трохи дивно думати про ситуацію, де цей хлопець у піжамі чистить зуби, як про щось звичне.

– Агов… – почистивши зуби, Мізуто повернувся до мене. – Ти так і не знайшла смартфон? Потрібна допомога?

– Га? А, ні-ні, все нормально! Уже знайшла!

Коли Мізуто спробував наблизитися до мене, я вільною рукою дістала телефон з кишені і показала йому. На моєму житті можна буде негайно поставити крапку, якщо він побачить, що я тримаю в іншій руці.

– Раз так, то добре. Час лягати спати. Ходімо.

– Т-так. Твоя правда. Брак сну шкодить шкірі!

Бляха… Довелося тимчасово відступити. В мене не було іншого вибору, як запхати огидний шматок тканини до кишені та вийти з пральні разом з Мізуто. Я поквапилася до своєї кімнати і закрилася там, ніби втікаючи від чогось невидимого.

І що тепер?

Я поклала на ліжко гротескні, але чимось зловісно привабливі боксери. Відчуваю повну розгубленість.

Ні, їх потрібно повернути назад до кошика з одягом. Якщо обрати час, коли всі члени сім’ї будуть спати, то не доведеться хвилюватися про те, що мене хтось спіймає. Однак проблема в тому…

Я поглянула на стіну, що розділяла наші кімнати.

Цей хлопець справжня сова. Не можу повірити, що з таким графіком сну він все одно здатен вставати кожного ранку, щоб іти разом зі мною до школи… Можливо, коли ми зустрічалися з ним, він дуже старався.

Іншими словами, я не знаю, коли відкриється вікно можливостей. Це може бути опівночі, о першій годині чи о другій годині ночі. А-а, я просто хочу спати!

Однак спати і мати при собі боксери зведеного брата – це, безсумнівно, переходить не лише межу між братами і сестрами, а навіть виходить за межі того, що роблять нормальні люди. Добряче так виходить. Тому я не хочу відкладати це на завтра.

…У мене нема іншого варіанту, як зачекати. Я розгорнула книгу і сіла біля стіни, прислухаючись до звуків у сусідній кімнаті. Час від часу я чула, як він ходить по кімнаті. Цікаво, чому він ходить туди-сюди?

Мене не можна звинувачувати в тому, що я відволікаюся. Частково я звертаю увагу на те, що відбувається у сусідній кімнаті, але також мене надто відволікає присутність спідньої білизни того хлопця у моїй кімнаті.

Я поглянула на огидні боксери, що лежали поряд.

Це моя кімната… Тут більше нікого нема… Ніхто не знатиме, якщо я щось зроблю…

– …

У цю мить ніби сам диявол зачепив моє серце.

Я впала на ліжко тому, що втомилася. Це абсолютний збіг, що боксери того хлопця опинилися біля мого обличчя. Іншими словами, це не моя провина, що вони наблизилися до мого носа… О ні, серце так шалено калатає! Це аритмія? Нема про що хвилюватися. Моє серце так калатає через звичайні фізичні особливості. Мені стане краще через деякий час, потрібно зробити глибокий вдих і заспокоїтися.

Я глибоко вдихнула.

– Хах? – коли повітря заповнило легені, я отямилася.

Що… що сталося?! Моя пам’ять знову зникла! Я не пам’ятаю, що щойно сталося!

---

Всі перекладені розділи тут.

Список романів і мальописів, які перекладаю тут.