Як я і здогадувався — роботи хоч відбирай, а винагороди небагато.
Олаф: Артефакт — люлька, каміння, карта, накидка-крила, магічний меч і десять золотих.
Пейл: По руках.
Накидка-крила не дає можливості літати, але функцію параплана виконує прекрасно. Я давно про таку думав. Вона ще й відновлюється за рахунок мани. А роботи хоч відбавляй: потрібно проникнути на склади церберів у катакомбах, встановити там портал, щоб їхні люди зайшли, винесли все, що є, і втекти. Це лише одне з трьох завдань. Далі — зачистити нове угруповання і приєднатися до Опору. Я вже не молодий, щоб таке провертати.
Олаф: Що з комтами?
Пейл: Вони братимуть участь у нічній зачистці разом з нами.
Олаф: Зараз лише двадцять по третій.
Пейл: Не хвилюйся, з тобою підуть мої люди, ціла група з чотирьох. Можеш їм довіряти, та й їм з тобою буде приємно попрацювати.
Закінчивши розмову, ми домовились. Я отримав каміння та люльку. Іншу частину винагороди отримаю перед зачисткою. Звісно, думки кинути їх лишаються лише думками. Але мені самому не терпиться взяти участь у зачистці.
Ми вирушили. План був простий: пробратися до катакомб через потаємні ходи. Маска замість шолома — жахлива, незручна і зовсім не захищає, але виглядає непогано: чорна з білими візерунками навколо отворів для очей і зображенням вівці вище.
Лучник вистрілив в охорону — стріла пробила одному голову і застрягла в нагруднику іншого. Той навіть не встиг крикнути. Мені вже дискомфортно — чому вони не пішли самі?
Олаф: Чому ви самі не пішли, якщо такі здібні?
???: Пейл сказала, що з нами будете ви. Ми були готові й без вас, але з вами повністю контролюємо ситуацію.
Зрозуміло, чому вони такі спокійні — я для них виглядаю як авантюрист S-рангу, а для простих F-рангових це вже щось надзвичайне. Вони настільки злагоджені, що не допустять помилки.
???: Портал встановлено, прошу всіх відійти.
Вливши ману в предмет, він активував портал. Через нього забігали люди Пейл, брали ящики і поверталися. За двадцять хвилин вони обчистили цілий склад. Сорок зайшли, сорок вийшли — ні разу не зіткнулися. Усе до дрібниць сплановано.
Вони також зайшли в портал, той деактивувався. Я залишився в порожній кімнаті. Треба вибиратися самостійно. Скинув маску, поклав у сумку.
Вийшов у коридор і почув голос:
???: Каргас, ти куди? Ходімо назад, Вім тебе вже зачекався.
Схоже, Каргас — це той, хто лежить у кутку кімнати з шоломом, схожим на мій. Чудова можливість увійти в ряди противника. У разі чого — пущу газ і втечу з катакомб.
Йшовши за ними пів години, я отримав шанс дізнатися більше. Бос Вім мав пояснити ситуацію, бо його вже тисне власне оточення. Я зачепив на плащ камінь запису — треба лише натиснути, щоб почати запис.
Коли прийшли, я побачив понад чотири тисячі людей. Вім дивився на своїх людей. Тепер можу точно сказати: цербери — найбільша банда з усіх.
Вім: Нам нахабно встромили ніж у спину. Спочатку — захоплення наших територій, аристократи, які їх найняли... Ми проженемо їх з наших земель!
Всі почали кричати. От і пояснення, що трапилось.
Вім: Моє близьке оточення знає, як усе почалося і чим для нас обернулося. У нас немає таємниць — ви повинні знати, за що йдете в бій. Ми працювали з аристократами, сподіваючись стати легальною установою. Чорний ринок мав залишитись у минулому. Але вони використовували нас, прокручуючи свої справи за нашими спинами. Ви самі бачили, що сталося вчора: скільки загиблих, і ще стільки ж з піною на губах і порожнім поглядом...
Земля здригнулася, стався вибух — всіх у великому залі засипало. Я встиг відскочити. Не думаю, що хтось вижив. Це виглядало, як добре спланована пастка. Поки всі були шоковані, я почав тікати.
Швидко дістався до складів, а потім — до виходу. Виліз у покинутому домі. Звернув не туди, але вибрався за межі міста — карта вказувала правильний напрям.
???: Їм кінець. Вім постарався — не просто зрадив, а ще й поховав усіх під ілюзією.
Запис досі йшов. У мене вже було достатньо інформації, щоб завершити завдання.
???: Що з "Зміями"?
???: Вони мертві. Залишилися тільки "Коти" та "Димарі". Наші джерела кажуть, що до Опору може приєднатися хтось у масці вівці.
???: Хтось — це хто?
???: Ідіот, це і є його ім'я. "Хтось". Кажуть, це авантюрист S-рангу. Під час захоплення територій він так насолив всім чотирьом бандам, що ті уклали перемир'я. Але після того він зник без сліду.
???: Я вб'ю його власним мечем, та...
Олаф: Не вб'єш.
Одне тіло впало замертво, другого я поранив.
Олаф: Інформацію. Хто за цим стоїть?
???: Я не знаю, чесно...
Меч мовчки завершив справу. Обшукавши тіла, я знайшов записки: "Напад о десятій вечора", підписані ініціалами Р.Й. і позначені знаком королівської гвардії. Отже, я вчинив серйозний злочин — убив гвардійців. Вони були найнижчого рангу, певно хотіли піднятися службою.
Повернувшись, кинув записки і значки на стіл Пейл і розповів усе:
— Цербери та Змії мертві. Вам краще переїхати. Вас атакує не зграя розбійників, а ціла армія. Вім зрадив своїх. Змії — вже історія.
Пейл: Опір все одно буде. І ти візьмеш у ньому участь!
