Олаф: Такої оплати вистачить.
Звуки декількох ударів рознеслися по всьому провулку. Якщо лізуть на шию — обов’язково вилізуть і на голову.
???: Так, тфюю... плюнув кров. Я нічого не знаю. Навіть якби знав — уже був би мертвим. Єдине, що всі знають — територію Церберів захопила невідома банда.
Потягнувшись рукою під накидкою, він почав кричати:
— Ні, не треба! Я дійсно нічого не знаю!
Олаф: Лови.
Я підкинув угору срібну монету — він перелякався, подумав, що я хочу його вбити. Але, злякавшись ще більше, розповів дещо корисне:
— Вона. Вона точно знає. Трущоби немалі — приблизно п’ять на п’ять кілометрів. Тут чотири великі банди, а малі — всі не запам’ятаєш. Але мені потрібна саме вона — лідерка Димарів. Її прозвали так через магію диму. Тримає нейтралітет. Зазвичай сидить у барі.
Я вже бачив той бар здалеку.
Зайшов — і побачив тіло, що ще висіло у повітрі. Свіжо задушене.
Пейл: Які люди. Значить, він чекав саме на тебе. Хотів убити. До речі, за твою голову тепер винагорода в трущобах.
Олаф: І ти теж спробуєш мене вбити?
Пейл: Можу. Сам бачиш — димок. Він може пробити тебе наскрізь шипами. І ти вже вдихаєш його. Якщо я цього захочу — ти труп.
Олаф: Мені потрібна інформація. Поговоримо в твоєму кабінеті?
Пейл: Згідна. У мене теж є питання. І пропозиції.
Дим окутав нас — і через секунду ми вже були в її кабінеті. Я не здивувався: усе тут у диму. Бути тут — як у пащі хижака.
Пейл: Ти виріс.
Олаф: Не провокуй мене на жарти про твій ріст. Я хочу знати, що відбувається. Головна тема — наркотики, які крутяться в трущобах.
Пейл: Я толком нічого не знаю, але чула: за цим стоять деякі аристократи. Цербери повалені, тепер сидять у катакомбах. А Змії — найманці на стороні невідомих. Залишились тільки Чорні Котики і Димарі.
Олаф: Що ти пропонуєш мені?
Пейл: Ти не знаєш, як тебе прозвали три роки тому. "Маска вівці". Один бард описав ту ситуацію, що сталася шість років тому...
Олаф: Викрали мого роботодавця. І ще й гнома прихопили.
Пейл: Все робили Цербери й Коти. Нам доручили охороняти — все мало пройти без жертв. І всі мали вийти в плюс. Але з’явився ти. Перевернув усе з ніг на голову. Порушив баланс. І мало того — ти розв’язав війну проти всіх чотирьох банд. І розгромив їх.
Олаф: Це все в минулому. Без тонни артефактів нічого б не вийшло.
Пейл: Ніхто в здоровому глузді не пішов би на таке — навіть я. Навіть із такими артефактами. Але Дуглас... він знав, що так і вийде. Сміявся з нас і казав: "Почекайте три дні — або я зроблю все безплатно".
Олаф: Ближче до діла.
Пейл: Маска Вівці. Нам потрібен ти в Опорі. Ми оголосимо, що ти приєднався. Це змусить Зміїв задуматися. Можливо, відступлять.
Олаф: Я не такий вже й молодий, щоб таке провернути. І мені потрібна винагорода.
Пейл: Скільки?
Олаф: Я б сказав — не скільки. А що ти можеш запропонувати?
Пейл: У нас добра вистачає. Ми — серце чорного ринку. Але мені цікава твоя люлька диму. Кожен, хто володіє нею, може керувати димом, як я. Але є ліміти: відкат — година, площа — як ця кімната.
Олаф: Далі?
Пейл: Якщо цього мало — в мене є карта, яка показує все.
Олаф: У мене є книга. Така ж.
Пейл: Тоді слухай. Магічний камінь з підземелля — мінімум рангу А. І... що ще?
Олаф: Мітка трансформації. Чула про таку?
Пейл: Один із легендарних артефактів. Ціна невідома. Люди рахували вже в королівських або імперських монетах. Сотні платинових. Поглинання мани, навиків — усього, що тільки можна. Хоча... хто зна, чи це правда. Загублений артефакт. Залишилися тільки малюнки.
Олаф: Зрозуміло. Значить, зажав артефакт. Краще в когось, ніж втрачений. Хитра морда, дворфовська.
Пейл: Я візьму магічні камені В-рангу і твою люльку. Такі можливості мені знадобляться. Можливо, врятують життя.
Пейл: Я дізналася ще — якщо вичерпано дим, у хід піде мана. Будь обережний. А тепер — вислухай мене.
Олаф: А хіба не участь в Опорі — моя робота?
Пейл: Ти колись чув, щоб я йшла в мінус?
