Олаф: Жетон авантюриста.
Жетон авантюриста допомагає проходити повз охорону, не сплачуючи — просто показав жетон, і можна пройти. Це також підтвердження особистості.
Охорона: Відкрийте ворота.
Вийшовши з міста, хоча я й живу тут вже десять років, охоронці щоразу просять жетон. Хоча це і їхня робота.
Навколо почало потроху світати, сніг падав трохи сильніше, але, на щастя, не потрапляв в очі, і я міг спокійно йти. Я йшов, не звертаючи ні на що уваги, просто був у роздумах: чи варто...
Струснувши головою, я пробурмотів щось таке, чого сам не зрозумів, звернув з дороги, і вже за годину був біля табору Соколів.
???:Зупинись.
Після цього мені під ноги впала стріла — попередження, що далі йти не варто, але й тікати не вийде. Піднявши голову, я побачив п’ятьох розбійників, які йшли мені назустріч.
???: Хто це у нас? Та невже вовк в овечій шкурі?
???:Давайте принесемо його голову босу.
???:А ти, часом, не забув, хто зламав тобі ніс, а?
Олаф: Мені потрібен Ярим. І часу у нас мало, тож або проводите мене, або...
???: Ідемо. Не пробуйте — ви йому не рівня.
Один з розбійників прохрипів це, і я пройшов за ними. Вони провели мене прямо до намету. Війшовши, я побачив Ярима — у гарному настрої, в оточенні напівоголених жінок.
Ярим: Олафе, прийшов за інформацією про наркотики?
Олаф: Саме так. Але часу мало.
Ярим: Тобі нікуди поспішати.
Олаф: Ти правий — мені не куди поспішати. А тобі — є. Як рука?
Ярим: Чудово. Інформація коштує чотири золотих.
Олаф: Спочатку інформація — потім плата.
Ярим: Шукай у нетрях — вони там пов’язані всі тісно. Ти ж знаєш, що там процвітає підпільний ринок. Але наркотики — не їхня справа. Шукай окремих людей. Бачиш голову на тій палці? Він учора пропонував зв’язатися з нами.
Голова на палці, яка була наполовину в болоті. Я поглянув назад на Ярима.
Ярим: Що? Тепер давай мої чотири золотих.
Олаф: Ну дивись: або я даю тобі чотири золотих, а потім забираю з твого тіла, або я даю ціну інформації.
Ярим: Не подобаються мені твої загадки, Олафе. Але ти не той, хто дає неправдиву інформацію.
Поглянувши на пісочний годинник з лініями, я нахилив його — лінії були затерті.
Олаф: Прийму це як згоду. Лінії на годиннику стерті. У вас двадцять хвилин, щоб покинути це місце. Через двадцять хвилин сюди прибуде добровольча група чарівниці. Тієї самої, Ярим.
Ярим: Які докази?.. Хоча...
Я дістав з сумки папір і показав йому. Ярим підскочив.
Ярим: Ми в розрахунку. Але...
Він хотів пройти повз мене, але я зупинив його рукою.
Ярим: Що?
Я постукав пальцем по карті на столі.
Олаф: Торгові шляхи аристократів.
Ярим: Є у мене кілька магічних предметів та артефакт. Ідемо, але швидко.
Олаф: Думаю, у нас десь п’ятнадцять хвилин.
Напевно, вона навіть не розуміє, що відбувається з її животом. А сувій, який діє як проносне, дасть мені трохи часу. Я активував його на ній, щоб вона не терлась об мене, а не для них.
Ярим посміхнувся, хоча усмішка вирвалась мимоволі. Пройшовши до намету з ящиками, він витягнув кілька тканин і розгорнув їх. Узявши монокль, я поглянув у нього — бачив опис предметів та аналіз.
Олаф: Монокль оцінки та аналізу — це я візьму. І флягу, яка наповнюється водою. Все інше — звичайне барахло.
Ярим: Два предмети — одна послуга.
Олаф: Думаю, виграні п’ятнадцять хвилин теж були послугою.
Ярим: Добре.
Вийшовши з намету, вони побігли назад і почали вантажити ящики на візки. За кілька хвилин там залишилися тільки вогнища і нічого більше.
Олаф: Я з вами.
Ярим: Невже хочеш стати розбійником?
Олаф: Ви проїжджатимете підземелля, яке мені потрібне.
Звук ляскоту по конях і крик: "Вперед!" Я помахав їм рукою. Сидячи у візку, я дивився вдаль і закрив очі.
Ярим: Медитація? Сподіваєшся пробудити ману? Все ще фантазер.
Олаф: Фантазія... Напевно, я пробую, бо відчуваю, що вона за стіною, яку треба пробити.
Ярим: Ага, ти вже близько. Але знай: новачок пробуджується у перший місяць і розвиває ману сам. А тобі буде важко — малий запас мани, і сам знаєш...
Олаф: Знаю. Та я вже бачу здалеку підземелля. Радий був тебе бачити.
Ярим: Лови.
Він кинув мені меч у ножнах, та я вистрибнув з візка. Пройхавши ще метрів тридцять, вони звернули на іншу стежку. Думаю, ми ще зустрінемось. Напевно.
