Дворф: Мало того, що організм старався вивести яд, так ще почалось вимирання.
Олаф: Простими словами.
Дворф: Уражена ділянка ядом — вона відмирає. Та воно зайшло не глибоко, але бажано підлікуватися. Та що за юнця ти приволік?
Олаф: Цей юнець уклав разом з вухатою троля.
Дворф: Ух ти! Так от звідки цей кристал, який вона мені показувала.
Олаф: Я спробував наповнити маною меч, та він тріснув, тому вони впорались суто двоє. Та ще щось серйозне з раною.
Дворф: Ні, якщо не будеш робити різких рухів та двічі на день робити перев’язку, а трави антибактеріальні у тебе є — приготувати знаєш сам як, тому вперед за діло.
Олаф: Позитивно.
Дворф: А ще забув найважливіше — мені потрібні монети. Я візьму декілька моїх артефактів та всі монети. Не переживай, ще трохи — і будеш сидіти біля каміну в кріслі, як раніше.
Олаф: Які саме артефакти ти хочеш забрати?
Дворф: Декілька вспомагаючих, можливо і сумку розширену. Та можна буде зробити другу, але часу потрібно доволі багато.
Олаф: Сумку не дам. Монети бери, та можеш забрати ножни, які міняють розмір, чакрам і плащ-крила — не користуюсь я ними.
Дворф: Добре. А то ти вже починаєш як я в молодості. Хоча мені потрібно більше.
Я віддав більшість артефактів, окрім люльки та сумки з книжкою та перами і рукавиць. Мені не подобаються авантюри Дугласа — він прогорав або вигравав у них, доки не дійшов до стабільного заробітку на ремісництві.
Проїхали. Потрібно щось придумати, а то цей дворф утягнув усі монети.
Флея він не знає, та й він сам може налякати Дугласа, пригрозивши йому. До Ліріель він не піде — та залишаюсь я один, вигідний йому.
Скоро прокинеться Ліріель та захоче взяти завдання разом з нами, їй подобається. Та я забув запитати, чому не спрацювало відновлення на предметі.
Рана мене турбує. Та здається, будь я при смерті, він би хлопнув по плечі та сказав: "Нічого, жити будеш."
У мене вихідний, і я вирішив не надягати нагрудник, кольчугу і все інше. Та зараз середина зими. Думаю, Флей з Ліріель візьмуть можливість оплачувати три кімнати. В принципі, затія непогана — скинути на них більшість роботи.
В таверні доволі тепло. Думаю, можна поїсти на прибережені пару срібних.
Спустившись, я взяв собі яйце, сосиски та яйця з хлібом, щоб перекусити. Жінка за стійкою почала зі мною говорити.
???: Ви чули, що відбувся призив героїв?
Олаф: А це… ні, я не слідкую за новинами.
???: Ти авантюрист — по формі більше, ніж найманець.
Олаф: Угу. пережував Чому так?
???: Вони більше стараються виглядати грізними та внушати загрозу противнику.
Олаф: Ну, ростом не вдався.
???: Не в рості діло. Повно шрамів, потерті руки від тренувань. І скільки ти уже тут, герой?
Олаф: Героям дають все, а мене закинули з голою жопою. Так ще... на побігушках і в боргах у низькорослого.
???: Так склалося. Та я не бачу твого жетону.
Олаф: Бо я не авантюрист. Дякую за їжу.
Вийшовши з таверни, мені нічого було робити, та я скидався містом. Та без шолома непривично — він і його забрав, бо це він наклав туди тону чар. Хоч маску залишив, та захистом не назвеш.
Маска фільтрує повітря, та кімната з ядами мені не страшна. Та і під водою я можу дихати відносно — біля п’яти хвилин у разі чого. Та лице я не приховую, тому ношу в згорнутому вигляді — зачіплена за вухо по формі.
Ніби сюди часто заходила Ліріель, та від учора я її не бачив.
Зайшовши, я побачив тренувальну арену. Кімната була просторою, та ще стійки з дерев’яними мечами та металевими — різні види. Та пісок, земля, та різні квадрати — немов різні погодні умови.
???: Можете уступити.
Відступивши в бік, я побачив, як зайшла група з двадцяти людей, та вони йшли і йшли — кількість була сорок людей, та тренувальна арена могла вмістити ще стільки ж.
Замішана магія простору. Чоловік, який закінчив складати мечі, повернувся до учнів.
???: Вітаю вас, учні. Сьогодні ми будемо відточувати удари. Та у нас нове лице.
Олаф: Пробачте, я зайшов з цікавості.
???: У кожного, у кого меч, є цікавість до майстерства меча. Та чому саме сюди?
Олаф: Сюди приходить ельфійка — Ліріель.
???: А, знаю таку. Я її убив. Та от кульчики, які я хотів викинути.
Олаф: Що ти тільки що сказав?
???: Я насолоджувався її криками. Та руки ще досі десь-не-десь у крові. Прекрасна була ніч.
Олаф: Ти труп.
