Діставши меч, я кинувся на нього. Злість перейшла межу та стала ціллю — я уб’ю його, йому не жити.
Лязкіт мечів та його ухиляння дратували мене, а коментарі про вбивство Ліріель виводили з себе. Це грало йому на руку, але я не втрачаю голову — ця помилка новачків йому нічого не дасть.
Пропущених ударів вже більше десяти. І буде ще не раз. Одяг рвався, а маленькі порізи все ж докучали, ще й біль від рани з підземелля.
???: Дивіться, усі дивіться, як трапляється помста за свого друга, співкомандника та... любов.
Я схопив його меч голою рукою, та він провернув його пальці — врятували лише рукавиці. Подальший прямий удар меча в лице я заблокував передпліччям — не встиг би зробити це мечем. Через біль, звернувши руку, я обмежив рух меча, і вибрати його він не зміг.
???: Неочікувано.
Він відскочив від атаки і стояв навпроти мене в очікуванні.
Діставши меч з руки, я кинув його вбік — кров почала капати з рани на землю. Мене Дуглас сам уб’є за те, що не догледів.
Один з учнів того ублюдка спробував передати йому меч, але кидковий ніж завадив.
???: Ти травмуєш моїх учнів.
Він підкинув меч ногою — і отримав кидковим ножем у стегно. Я влучив. Тепер подивимось, хто довше протягне з кровотечею.
Кров хлинула фонтаном, коли він витягнув ніж — це була помилка. Але досвідчений воїн, знає що робить і знає, що буде дальше.
???: Непогано.
Він вийшов з-за колони, і на арені стояла ілюзія, як я подумав. Але він сказав, що це клон. Йому передається половина шкоди, отриманої клоном.
Наступна спроба атакувати клона і пробратись далі — провальна. З моїх рук вибили меч. Я дістав два кукра, що були закріплені на попереку під сумкою. Кукри дали мені більше маневреності. Ліва рука — ще трохи, і не зможу нею нічого тримати.
Я змахнув знизу вгору і, на жаль, зачепив лише підборіддя того ублюдка. З’явився другий клон, а за ним — третій. Вони були повільніші, і удари — не такі сильні, як у першого.
Проблема в тому, що подальші клони — слабші. Я не зможу скопіювати це, але переміщення в тінях я зрозумів — як від того авантюриста-вбивці.
Я зник у тіні і з’явився за його спиною.
Удар — і мачете вилетіло з руки. Але, перехопивши з лівої руки, я завдав удар — чоловік був мертвий. Клони стояли нерухомо.
???: Ти вбив клона. На їх створення йде місяць. Думаю, тобі потрібна допомога.
Він сидів на трибунах, і я бачив, як усі дивляться на мене — оцінюють кожен мій рух.
???: Я не вбивав її. Вона після вчорашнього тренування їх і забула. У нас є цілитель — він допоможе тобі.
До мене вийшов чоловік з трибун і почав молитися переді мною. Мої рани почали затягуватись, але дискомфорт і відчуття ран, як і поранення з підземелля, не зникли.
???: Ти хороший воїн та вбивця. Відчуття ран буде аж до вечора — потім зникне.
Олаф: Де вона?
???: Я не знаю. Вона сказала, що сьогодні візьме завдання в гільдії.
Цілитель: Ви отруєні. Вам потрібен антидот — там яд, язик дракона.
???: О, так, ти помираєш. У тебе залишилось біля трьох годин.
Олаф: Обов’язково після тебе. Вчорашня рана. Та я не вбивця — нам немає про що говорити.
Рани затягнулись. Час повернувся назад. Дрібні порізи на шкіряній куртці зникли, і меч, ножі та мачете знову на місці.
???: Язик дракона ослаблює тіло. Але по тобі я не бачу ослаблень.
Олаф: Дякую за поворот часу.
Повернувшись, я ішов до дверей. Вони були замкнені.
???: Хоч це і грубо, але ти хороший воїн. Проведімо ще один спаринг.
Олаф: А повзати в тебе в ногах — це обов’язково?
???: Тільки ти і я — у фехтуванні без магії. І ще одна порада: ти вже навчений, але продовжуй вчитись. Дивись на противників, аналізуй і переймай у них техніку, підлаштовуючи під себе.
Олаф: Я виб’ю ці двері з ноги.
???: Покажіть, чого навчилися, нашому гостю.
Двоє вийшли на арену, поки чоловік сидів на кріслі. Вони намагались вступити в бій. Зцілювати мене було поганою ідеєю, якщо хотіли виграти.
Швидкість, реакція — у них слабко розвинені. Але коли тіло розуміє, що помре, воно виводить себе на новий рівень.
Все закінчилось швидко. Пара зводів меча — і я не вбив їх, підстав немає.
???: Добре. Дайте йому ключі.
Хоч час повернуто назад, але втома — подвійна, ніби я взагалі не відпочивав з учорашнього дня. Та ще й кинувся в бій. Я втомлений, але цим сосункам пару шишок набити зможу.
Відкривши двері, я побачив Ліріель — вона прийшла сюди за кульчиками.
Ліріель: Що ти тут робиш?
Олаф: Цікаво стало, що тут є, раз ти вже довго сюди продовжуєш ходити.
Ліріель: Це не має тебе цікавити — що і де я роблю. Ти — колишній авантюрист, який тільки й буде в тіні.
Олаф: Можливо. А тепер пропусти мене.
Вона відійшла вбік, і я вийшов. Тіла вже не було на арені — здається, використано відкат часу по області, а не по конкретній цілі.
???: Ліріель, так грубо не можна. Я буду радий бачити тебе.
Вперше за довгий час я відчув, що хтось домінує наді мною. Потрібно зайнятися собою. Скоріш за все, я отруєний. Але рани вже немає — перевірю це в таверні.
Мені самому сподобався бій. Сила оригіналу — мені не відома. Але в його рухах закладені основи, які я можу повторити, якщо потрібно. Потрібно постаратись — але це вже не проблема.
До мене підійшов той чоловік. Скоріш за все, клон, і попросив зайти до нього ввечері.
Олаф: Пробач, але я не змінив своїх вподобань із жінок на чоловіків, тому ти в прольоті.
???: Ти кумедний. Ти бажаєш більше сили — я отримаю те, що хочу, а ти — тверду основу, з якої зможеш розвиватися.
Олаф: Ні, дякую. Голову та зад на кон не ставлять. А Ліріель ти щось хо....?
Він повернувся назад. Та мій слід уже простив. Змахує на збоченця, який по чоловіках. Фу, фу, фу. Потрібно оминати його.
Я повернувся в кімнату в таверні та перевірив рану — її немає. Але отрута ще циркулює з кров’ю.
Потрібно відпочити і поспати. Тіло ломить, і хоч рани немає, але відчуття, ніби рука пробита наскрізь, ще є.
Зцілення — цікава річ. Потрібно покладатись на книжку з такою кількістю монет.
