Ми були в безпеці — вони вже самі все зрозуміли.
Якби наші обличчя були чистими, нас би зупинили, як того позаду — він хотів вийти, ніби був авантюристом низького рангу. Але попався — його мало не вбили й одразу відправили в бій.
Ось такий загін королівської гвардії — їх прозвали Безжальними, як розповідав Дуглас. А те, що я обмазав одного з них собачим лайном — то була випадковість... хоча, я посміявся.
Дуглас планує вирушити в якесь місто, до якого ще сотня кілометрів. Хоча ми вже пройшли чимало за день. Напевно, я сам уже був посеред битви, але я реаліст: у кращому випадку — помер би, в гіршому — тіло захопили б, і я мучився б.
Переночувавши, ми вирушили далі. Але ще п’ятдесят кілометрів доведеться пройти пішки. Пейл зі своєю бандою вирішила оселитися в найбільших трущобах, які прозвали Землями Беззаконня. Нам там нічого робити, хоча пропозиція — бути в банді та крутити темні справи — не по мені якось.
Добравшись до міста пізно вночі, ми зупинились у таверні. Я вже розглядав завдання, за які можна було б узятись. Але жетона в мене немає — він розплавився в печі. П’ять років він був зі мною — і от, кінець.
???: Ти, я бачу, авантюрист. Можеш відвідати гільдію — вона ще відкрита, переробіток у них.
Олаф: А ти..?
Власник таверни: Власник таверни. І, схоже, ти шукаєш завдання.
Олаф: Я найманець… точніше, колишній. Не думаю, що сьогодні пройду екзамен.
Власник таверни: Там є екзаменатори С та В рангу. Думаю, шанс є.
Олаф: Спробую завтра.
Піднявшись у кімнату, я побачив Ліріель. Вона теж хотіла отримати жетон авантюриста, але підробила ім’я — так порадив її батько. На випадок небезпеки — не використовувати справжнє.
Розумно. Дуглас це дозволив. Хоча, здається, для неї не існує заборон. А проблеми розгрібати — мені.
У гільдії Ліріель почала реєстрацію. Зараз там був лише один екзаменатор, і ось почався бій. Обидва — С рангу, але екзаменатор мав досвід.
У Ліріель — помилка на помилці, досвід взяв гору. Бій був цікавим.
???: Оце і є досвід, ельфійко. Набирайся знань. Або знайди когось, хто мене переможе — тоді, може, й станеш авантюристом.
Ліріель: Він зможе.
Я зітхнув із заплющеними очима. Ось і проблеми. Міг би пафосно перестрибнути через перила, як це роблять герої, але навіщо?
Спустившись на арену, я почув дивне прохання:
???: Можеш зняти захист? Залиш лише майку та шолом.
Олаф: Навіщо?
???: Скажу після того, як переможеш.
Він, напевно, вміє передбачати рухи по мані чи ще по чомусь.
Я запхав усе в підсумки. У зоні глядачів зчинився подив. Адміністратор дала мені меч.
???: Ніколи не бачила стільки порізів. Та ще й таких глибоких. Як ти взагалі вижив?..
Адміністратор: Бій!
Я не став чекати — ринувся вперед, ударю у меч та вибю його. Наступний удар — уже рукою.Таким був план.
???: Ні мани… ні думок… Я не знаю, що він зробить… Повільний, але… Ноги не рухаються… Він уб’є мене… Я… я не можу поворухнутись…
Звук зіткнення мечів — і на арені з’явився третій. Відтягнув його назад — навіть не виставив меч.
Делей: Екзаменатор В-А рангу. Ти мало не вбив його. Мітив точно в шию.
Олаф: Максимум — подряпина. Стоїть, як стовп, хоч би меч виставив.
Делей: Іди зі мною. Можливо, ти заслуговуєш більшого, ніж С.
Олаф: Я ж не здавав екзамен. Прийшов із нею.
Делей: Та невже?..
Олаф: Можливо, іншим разом.
Накинувши плащ, я вже хотів вийти, але побачив Дугласа на трибунах.
Вийшовши з гільдії, він почав бурчати:
Дуглас: Після твого шоу нам треба перебиратися в Місто Авантюристів. До нього — п’ятсот кілометрів. І ще, Олаф — ти тепер не авантюрист, а найманець у групі Ліріель.
Олаф: Думаю, що…
Дуглас (перебив): А ти не думай — виконуй. Ти ж знаєш, ти вже відомий у певних колах. Як найманець — не викличеш підозр. Пропуск отримаєш від Ліріель.
Олаф: Зрозуміло… Щоб бути самостійним, потрібно виплатити борги. Потрібно діяти.
Олаф: Яка зарплата у найманця?
Дуглас: Ти знущаєшся? Хочеш формальностей? Така ж, як і вдома.
Олаф: Десять золотих, плюс завдання від тебе — десь двадцять п’ять.
Дуглас: Десять — і не більше. Все інше отримаєш від командира групи — Ліріель.
Він почав сам керувати справами.
Олаф: А ким ти будеш у нашій команді?
Дуглас: Адміністратором групи.
Адміністратор групи авантюристів — той, хто підраховує все, керує фінансами, матеріалами, екіпіровкою. Не бере участі в боях. Повинен бути грамотним і розумним. Робота — саме під Дугласа.
Артефакт Ока мене вже не турбує так сильно, як раніше. І це добре. Бо всі ці головні болі від запам’ятовування рухів добряче виносять. Артефакт дозволяє пам’ятати всі рухи. А другий навик — Розуміння — дає мені суть усього, що я бачу. Але це не така вже й перевага, як здається.
Суцільний дискомфорт.
Добравшись до таверни, ми розійшлися по кімнатах. Я заснув доволі швидко.
Моя ціль — вибратися з боргів і знову стати на шлях авантюриста.
Моя щомісячна зарплата — десять золотих. І віддавати я, схоже, буду ще після смерті.
