Ніч пролетіла швидко, і прокинувшись, я спустився з болем у животі, щоб поїсти.
Власник таверни: Бачу, ти майстер свого діла в поїданні їжі.
Олаф: Чотири срібних, прошу. І я не думав, що мене так проб’є на їжу.
Власник таверни: Не переживай. Є такі, що наїдають на шість, а то й сім срібних, але вони переважно вище двох метрів і вага в них відповідна.
Олаф: Ну як є. Дякую за їжу.
З другого поверху спустилась Ліріель, яка ще зівала, та Дуглас, який знову згадував, як авантюристи повинні прокидатися рано. Пам’ятаю, як він розповідав мені це, стоячи з порожнім відром, а я — облитий холодною водою.
Зі мною він не няньчився, змушував учити та практикуватися, доки з рук не капала кров. І все було би нічого, якби не його зілля, якими він поливав рани. Вони затягувались, але з болем, і все продовжувалось далі.
А все через один інструмент, який у моїй руці. І досі я знаю про нього замало.
Дуглас: Ми збираємось у дорогу.
Олаф: Тобі нікуди поспішати. Торговці їдуть після обіду, тому можемо пройтись. А зараз тільки десята ранку.
Хоч я й прокинувся ще о шостій, встиг провести медитацію — мана стала білішою, а контроль над силою кругів — кращим. Щоб активувати круг, потрібно влити ману. Тепер потрібно ще й підбирати пропорції, бо замість магічного вогняного шару вилетить сфера на всю таверну.
Чому я в цьому впевнений? Бо вже пробував — стріляв у небо з вікна. Хотів зробити кулю з кулак, а отримав — на пів кімнати. Добре, що стріляв у небо — вона розвіялась. А по запасу мани витрати — майже нульові. Це небезпечно. Якщо вся ця мана рине по тілу — я труп.
Потрібно готувати тіло або збивати собі труну. І копати яму. Вибору небагато. Ставка — на посилення тіла.
Дочекавшись Дугласа та довговухої, ми вирушили до прилавків. Йшли окремо — вони двоє, а я позаду, розглядав предмети.
Олаф: Пробачте.
Я зіштовхнувся з чоловіком у мантії та витягнув у нього три мішечки з монетами. Дуглас, напевно, буде здивований, що його хтось обікрав. Але я взяв тільки монети Ліріель і дворфа. Компенсація за старання — його.
Підійшовши до прилавку втрьох, я тримав два мішечки перед їхніми обличчями.
Дуглас: Як знав, що таке буде. У мене запасний був.
Олаф: Не розкидайся монетами. Тримай.
Взяв меч, щоби не привертати увагу, прикупив одяг — планував змінити стиль. Але ще під питанням. Більше нічого не купив, окрім алебарди — доволі непоганий вибір. Усе зберігав у кільці. Дуглас змінив межу ваги до ста кілограмів — тепер ціна кільця може забезпечити мені старість. Але займатися чимось десять років, а потім кинути — я зійду з глузду.
Сіли у вози, що йшли до столиці через місто авантюристів. Охорона непогана. За тиждень дісталися. Це був найдовший тиждень мого життя. Хоча набіги розбійників трохи розвіяли нудьгу.
Ще три дні просидів без діла. Ледь не втрутився у суперечку в таверні. Я як пес... Чи було так раніше? Ніби постійно в підземелля ходив чи на завдання, не до відпочинку. А зараз...
Дуглас: Піднімайся, є робота.
Олаф: Нарешті. Кого потрібно вбити?
Дуглас: У тебе роль найманця, а не покликання. Ти будеш біля Ліріель. Вона приєдналась до тимчасової команди. У неї Е ранг, тому якщо щось — розправишся з ними за раз.
Олаф: Так-то так, але...
Дуглас: Що вже не так?
Олаф: Нічого. Уб’ю їх, якщо буде потрібно.
Я вийшов із кімнати й прийшов до гільдії, чекав.
???: Я чув, ця ельфійка — вища кров, як у нас аристократів.
???: Заманимо її в пастку босса підземелля. Підемо групою С рангу — впораємось.
Вони взяли завдання на підземелля — принести певну кількість кристалів і зачистити поверх. Почули про стороннього учасника — обурились і відмовились. Безпека. Я міг утекти або вбити їх. Вони не знали моєї сили. Мати ранг — дало б мені більше впевненості.
Олаф: Ліріель.
Ліріель: Чого тобі?
Олаф: Не хочу тебе розчаровувати, але вони хотіли тебе вбити через расу. Продати тіло або щось інше. Думай, перед тим як брати завдання з незнайомцями.
Вона мовчала.
Ліріель: Які у тебе докази?
Олаф: Бачиш того новобранця з F ранговим жетоном? Коли вони повернуться — вже без нього. Продають мертві тіла на органи чи щось подібне.
Вона мовчала, не сперечалась. Але завдання доведеться виконати.
Ліріель: Тоді ти і набирай команду. Якщо тобі не подобається.
Я оглянув людей біля стенду. Один — з жетоном F рангу, але очі... пройшли більше тисячі битв. Я знаю такий погляд.
Олаф: Бачу, ти шукаєш завдання. Ти явно не новачок.
Шкіряна маска, дві сокири, до яких він тягнеться.
Олаф: Думаєш, впораєшся? Та ще й при свідках?
Наші погляди зійшлися. За кілька секунд він опустив сокиру. Ріст — метр шістдесят, акцент на швидкість. Зброя не проста — у ній магічні камені, можливо, змінює форму або це мана-зброя.
Флей: Флей... Завдання...
Голос тихий, майже хрип. Або проблеми, або давно не говорив.
Олаф: Підземелля С рангу.
Флей: Монстри...
Олаф: Я сам не знаю. Можливо, потрібна допомога цілителя.
Я протягнув йому сувій.
Олаф: Сувій зцілення. Робота дворфа. Лікує багато недуг.
Флей: Плата... Прийму.
Олаф: Це твоя плата за зачистку.
Він кивнув. Не розкидався б я монетами — цей сувій коштує під дві платинові. Можливо, стане союзником.
Відкрив сувій — його окутало зелене світло. Зняв капюшон. Міг говорити — голосно, але не складно.
Флей: Команда... хто... такий...
Олаф: Найманець. Якщо спрацюємось — радий бачити в команді.
Флей: В боргу... команда... стану... важко... звук... говорити...
Олаф: Не переживай. Якщо хтось щось скаже — я перекладу.
Я хруснув кулаками, ми підійшли до Ліріель.
Ліріель: Ти привів під стать собі. Такий, що ховає лице.
Флей: Рани... пробачте...
Він зняв маску, опустив голову. Напевно, мав опіки. А тепер їх немає.
Ліріель: Красивий. Не носи маску більше.
Флей: Бре... х... ня...
Він дістав меч, відскочив, схопив сокири. Я підкинув меч і зловив за кінець.
Олаф: Поглянь сам.
Мій меч відполірований — можна бачити своє відображення.
Флей: Не... можливо... як...
Олаф: Поверни меч.
Флей: Проб... ачте...
Олаф: Скільки тобі?
Флей: Десять... зим... сестра... каз... ала так... п’ять... тому...
Юнець. Його шлях — не з легких. Але він розходився зі смертю не раз.
Олаф: Завдання виконувати коли будемо, командир довговушка?
Флей: Довгов... ушка... ха-ха...
Ліріель: Я — Ліріель. Просто називай мене так.
Флей: Ліріель...
