Шисьон тут

Крап.

Крапля води витекла з щілини печери та впала на кінчик носа Мо Сі.

- …

Вії Мо Сі трохи здригнулися, і він повільно розплющив очі.

Його погляд був трохи розсіяний, він навіть не тямив, що відбувається. На мить він побачив хаотичну картину вежі кажанів, що коливалась перед його очима, а потім, в сутінках, побачив силует Ґу Мана.

Його серце сколихнулось в його плоті й крові і глухо забилося. До цього воно було майже знищене і готове зупинитися.

Мо Сі трохи відпочив, і коли його зір перестав бути таким розмитим, він повернув свою задерев’янілу шию, подивився вліво і вправо — він лежав у печері. Ця печера була невелика, і він міг бачити зоряну ніч зовні. Яскраво горіла купа хмизу, а біля вогнища сиділо троє людей - Ґу Ман, Дзян Єсюе та Мужон Чуї. Юе Ченьцін лежав неподалік від нього самого, накритий плащем Дзян Єсюе.

Мо Сі відчув сильний головний біль і болісно заплющив очі.

Все, що відбувалося перед тим, як він знепритомнів, промайнуло в його голові, як спалах блискавки.

Усі події в Дзеркалі Часу. Ґу Ман повільно йшов геть, несучи за спиною голову Лу Джаньсіна, раптом залунала пісня старого жебрака про опалий лотос…

«Колись я в легкому хутрі й верхи на лощеному коні вів вгору за собою тисячі людей.

Народ же з зачарованими вигуками приймав нас за богів.

Сьогодні золото розсипано без вороття, друзі розділені, собак мисливських варять на вогні».

І нарешті, вони вийшли з Дзеркала Часу і Ґу Ман стояв під кривавим дощем з холодним обличчям.

Мо Сі різко сів, і цей рух не обійшов уваги трьох людей, що розмовляли біля вогнища. Першим це помітив Ґу Ман. Він обернувся й зустрівся очима з Мо Сі.

Ґу Ман:

- …

Мо Сі:

- …

Але перша репліка Ґу Мана була звернена не до нього. Якусь мить він дивився на Мо Сі, а потім звернувся до Дзян Єсюе та Мужон Чуї.

- Він прокинувся.

Інші двоє одразу поглянули на нього. Дзян Єсюе у дерев’яному інвалідному візку під’їхав до Мо Сі:

- Як ваші справи, Сіхе-Дзюню? Відчуваєте якийсь дискомфорт?

Мо Сі не відповів. Його серце калатало, він все ще дивився на Ґу Мана, що сидів біля вогнища.

Отямившись, він досі був шокований, збентежений і здивований раптовим одужанням Ґу Мана. Йому навіть здалося, що це було сном.

Але коли він заплющив очі й знову відкрив їх, навколо була та сама печера й та сама група людей.

Це було реально.

Дзеркало Часу справді повернуло Ґу Мана в минуле й водночас стимулювало його розум. Ґу Ман справді відновився!

- Ти… — висохлі губи Мо Сі ворухнулися, але голос був дуже хриплим.

Ґу Ман глянув на нього, а тоді погляд цих блакитних очей звернувся в інший бік. Вираз його обличчя був майже таким же, як у хлопця вісім років тому в Дзеркалі Часу - ніби це обличчя було вкрите тонким шаром інею.

Дзян Єсюе побачив, що Ґу Ман не відповів, і злякався, що Мо Сі почуватиметься ніяково, тому сказав:

- Ґу Ман у порядку. Крім того… коли Ви були непритомні, він уже розповів нам про відновлення пам’яті. Вам не варто хвилюватися.

Мо Сі подивився через Дзян Єсюе на Ґу Мана, який мовчки сидів біля багаття. Рухи Ґу Мана були дуже неквапливими. Одну ногу він підгорнув до себе, другу виставив зігнуту в коліні, й ліктями спирався на коліна. Навіть його комір був трохи відкритий. Він виглядав точнісінько як колишній військовий хуліган.

Відколи увійшов у Дзеркало Часу, Мо Сі переніс багато ударів, і цей останній був для нього геть неочікуваним.

У той момент, коли Мо Сі зрозумів, що до Ґу Мана повернулася пам’ять, він пережив мить сумного, короткочасного екстазу через усвідомлення того факту, що їхнє минуле нарешті розділяють вони обоє. Але це була лише мить. У цей момент він подивився на нього, і люте биття в його грудях поступово хололо.

Поступово це почуття було придушене невідомістю, тривогою, безпорадністю та розгубленістю.

Здавалося, що він за цю мить багато передумував і переживав тортури, через які заціпенів. Його розум довго був у сум’ятті, та, нарешті, думки зупинилися на цьому — до Ґу Мана повернулася пам’ять, але він більше не був схожий на Ґу-шисьона з його пам’яті. Він був надзвичайно холодним.

Очевидно, що він першим помітив, що Мо Сі прокинувся, але він не встав. Він просто дозволив Мужон Чуї та Дзян Єсюе впоратись з цим, а сам відвернувся і розпивав із чашки гарячий чай, ніби нічого не сталося.

Мо Сі подивився на його профіль, і тяжкість у його серці ставала все важчою.

Дзян Єсюе помітив, що він довго мовчав і лише ошелешено дивився на Ґу Мана, та стурбовано запитав:

- Сіхе-Дзюню, з Вами все гаразд?

Мо Сі мовчки відвів погляд від Ґу Мана. Він з усіх сил намагався заспокоїтися і сказав:

- … Все гаразд.

Потім, не бажаючи, щоб Дзян Єсюе помітив щось іще, він змінив тему й запитав:

- … Де… ми знаходимося?

- Ми все ще на Острові Кажанів, -відповів Дзян Єсюе. - Справа трохи ускладнилася. Вуянь заблокувала увесь острів, а ми втратили багато сил, тож деякий час ми не зможемо вибратися.

- Хто?

- Королева цього Острова Кажанів. Її ім’я Вуянь*.

 

*Туманна ластівка

 

- ... Вона ж кажан, - втомлено сказав Мо Сі, - чому називає себе ластівкою?

- Так, дивне ім’я, - сказав Дзян Єсюе. - Коли ми увійшли до пагоди, Вуянь була в усамітненні в підземному палаці. Це був власне критичний момент її вдосконалення, тому вона не вийшла, незважаючи навіть на такий великий переполох. Пізніше Ви знищили усе її плем’я в пагоді, а Чуї… - вимовивши ім’я, він зрозумів, що це неправильно, і змінив свої слова, — дядько також врятував Ченьціна з її таємної в’язниці. Коли Ви знепритомніли, вона саме закінчила своє вдосконалення і погналася за вами. На щастя, був ще Ґу Ман.

Сказавши це, Дзян Єсюе глянув на Ґу Мана.

Той був досить ввічливим до інших. Він навіть усміхнувся Дзян Єсюе, наче не зраджував їх.

Дзян Єсюе не знав, що відповісти. Він міг лише повернути обличчя назад і сказати:

- Оскільки Ґу Ман міг сам впоратися з ситуацією, ми змогли успішно втекти та знайти цю печеру. Але Вуянь божевільна. Тепер увесь Острів Кажанів вкритий Ревучими заклинаннями - якщо ми не будемо обережні, вона нас знайде. Я встановив тут заклинання приховування, ми можемо сховатися на деякий час. Вам не потрібно хвилюватися.

Мо Сі підняв руку й натиснув на пульсуючі скроні. Через деякий час він обернувся і глянув на Юе Ченьціна, який все ще міцно спав під великим плащем. Вони не бачилися більше десяти днів. Юе Ченьцін дуже схуд. Його раніше круглі щоки зараз були впалими.

- Як він? - спитав Мо Сі.

Дзян Єсюе збирався відповісти, коли почув голос Ґу Мана:

- Якщо ти хочеш щось сказати – підійди і скажи. Тут на вогні є м’ясо, тож ти можеш попоїсти.

Серце Мо Сі було вкрите тисячами шрамів, але все одно защеміло, коли він почув це тепле речення.

Він подивився на Ґу Мана і хотів був тихо подякувати йому, але перш ніж встиг щось сказати, почув як Ґу Ман повільно мовив:

- Чи Сіхе-Дзюнь настільки слабкий, що не може ходити, і йому потрібно, щоб я його ніс?

Слово «дякую» залишилось несказаним – воно ніби застрягло в нього в горлі і йому стало важко дихати.

Він думав, що після того, як вони вийдуть із Дзеркала Часу, вони зможуть трохи розслабитися. Принаймні він хотів поліпшити відносини з Ґу Маном, хотів вибачитися перед ним за свою помилку в минулому, хотів спробувати спитати у Ґу Мана правди.

Але Ґу Ман так не думав. Ворожість у його словах була точно такою ж, як у генерала-зрадника.

Ніякого розкаяння в голосі.

- Ґу Ман… - тихо мовив Мо Сі.

- Га? - Ґу Ман всміхнувся. - Ти справді хочеш, щоб я тебе ніс?

- …

Очі Мо Сі потроху темнішали, наче свічка, що ось-ось згасне після надто довгих страждань. Ґу Ман погасив в них останній вогник.

Ставлення Ґу Мана після того, як він одужав, ніби саркастично говорило: «Мо Сі, поглянь на нас. Про що тут говорити? Неважливо, яка правда, яке минуле – ми будемо ворогами. У нас немає іншого вибору».

Мо Сі зціпив зуби й підвівся. Він був виснажений, та все ж пішов до вогнища. Він подивився на Ґу Мана глибоким поглядом. Здавалося, він хотів щось сказати, але врешті відвернувся.

Він мовчки сів поруч з Мужоном Чуї, подалі від Ґу Мана.

Ґу Ман, звичайно, звернув увагу на те, яке місце він вибрав. Він посміхнувся і нічого не сказав, перевертаючи м’ясо на вогні.

Тиша навколо була нестерпною. Мо Сі, помовчавши якусь мить, звернувся до Мужона Чуї:

- Як Юе Ченьцін?

Мужон Чуї виглядав дуже блідим. Він опустив очі й просто сказав:

- Я оглянув його поранення - на даний момент йому нічого не загрожує. Але він був отруєний ґу* Королеви кажанів. Я не можу його позбутися.

 

*Ґу (китайською: 蛊) або дзіньцань (китайською: 金蠶) - отрута, пов’язана з культурами південного Китаю, зокрема Наньюе. Традиційне приготування отрути ґу передбачало запечатування кількох отруйних істот (наприклад, багатоніжок, змій, скорпіонів) усередині закритої ємності, де вони пожирали одне одного і їхні токсини, таким чином, концентрувалися в одному живому тілі, створюючи особливо складну отруту. Ґу використовувався в практиках чорної магії, таких як маніпуляції сексуальними партнерами, створення злоякісних захворювань і спричинення смерті. Згідно з китайським фольклором, дух ґу міг перетворюватися на різних тварин, як правило, на хробака, гусеницю, змію, жабу, собаку чи свиню. [Англ. Вікіпедія]

 

Мо Сі був здивований. Він чув від Шань Ґао, що Юе Ченьцін був зачинений у темній кімнаті й вкритий ліанами, що висмоктують кров. Але Шань Ґао не казав, що Юе Ченьцін був отруєний ґу.

- Що за ґу?

- Я ніколи раніше такого не бачив. Це тип отрути ґу, який ніколи не зустрічався у світі заклиначів. Я допитав двох кажанів високого рангу, що охороняли темну кімнату, але вони теж нічого не знали. Вони лише сказали…

Мужон Чуї раптом замовк. Він насупився, ніби йому було огидно, і тихенько кашлянув.

Дзян Єсюе підійшов і подав йому чашку гарячого чаю:

- Дядьку, випий.

Обличчя Мужона Чуї стало попелястим. Він відштовхнув його, і чай бризнув на рукави Дзян Єсюе.

Дзян Єсюе:

- …

Мужон Чуї зробив повільний вдих після кашлю і продовжив:

- Вони лише сказали, що цей ґу може розбудити знекровлений труп і зробити його живим мерцем. Його зовнішній вигляд, голос, пам’ять і навіть емоції можна змінити.

Ґу Ману було нудно, тому він викликав свій клинок і грав ним у руці. Потім він встромив його у вогонь, як щипці, розбурхавши полум’я, і сказав:

- Хіба це не вбивство людини і використання трупа для створення нової людини?

- Так і є.

- Що ця демониця хоче зробити? - Тонкі пальці Ґу Мана спритно крутили кинджал. Граючи, він запитав: - Кого вона хоче створити, захопивши тіло Юе Ченьціна?

- Не знаю, - сказав Мужон Чуї. - Ці двоє кажанів високого рівня були вірними. Після того, як я змусив їх сказати це, вони знищили свої духовні ядра та вбили себе. Тож я трохи відновлюся, а тоді піду на острів, щоб зловити демона, який щось знає, і розпитати.

Він кілька разів кашлянув і додав:

- Аби видалити ґу з Юе Ченьціна, чим більше цей демон знатиме, тим краще.

- … Добре, - просто сказав Ґу Ман. - Тоді як щодо цього: у мене все одно на шиї кільце раба, я не можу втекти, а ваші тіла ще не відновилися, то чому б мені не піти й не зловити підходящого демона, щоб ви його допитали?

Мужон Чуї звів очі:

- … Ти такий добрий. Чому?

- Я просто хочу жити спокійно, - Ґу Ман посміхнувся Мужону Чуї. - Зараз я допоможу вам врятувати хлопця. А натомість я хочу попросити вас, майстрів, зробити мені послугу: після повернення до міста нікому не розповідайте, що у мене відновилася пам’ять.

Це було справді несподівано, і інші троє трохи помовчали.

- Чого ви так на мене дивитесь? - Ґу Ман востаннє крутнув кинджал у руці, і, змахнувши кінчиками пальців, перетворив його на потік ці, що розпорошився на його долоні. - Моє прохання дивне?

- Ґу Мане, - сказав Дзян Єсюе, - обман Імператора є злочином.

Ґу Ман усміхнувся. Він був холодним лише з Мо Сі, але коли спілкувався з іншими, в його очах все ще було трохи людяності.

- Вибачте, я знаю, що це важко для вас. Але в мене немає вибору. Якщо інші люди в Чонхва дізнаються, що я одужав, я боюся, що мене відправлять назад у сад Лвомей, і люди, що бажають мені проблем, шукатимуть мене один за одним. Імператор також братиме мене на демонічні випробування і допитуватиме про таємниці країни Ляо.

Обличчя Мужон Чуї було холодним, як лід, і він легко мовив:

- А ти не заслужив такого ставлення?

- Я не казав, що не заслужив, - безсоромно сказав Ґу Ман. - Але я ж можу боятися, правда? Хто б захотів, щоб його цілий день катували, чи лежати в ліжку, чекаючи, поки хтось тобою скористається…

Від таких вульгарних слів обличчя Мужон Чуї позеленіло:

- Ти…!

Дзян Єсюе це побачив і спробував згладити ситуацію:

- Якщо ти не хочеш повертатися в сад Лвомей, ми можемо разом захистити тебе. Але ми не можемо приховати це. Ти повинен розповісти Чонхва таємниці країни Ляо.

Ґу Ман прямо сказав:

- Я не можу їх розказати - я забув.

- …

Побачивши вирази обличь трьох вельмож, Ґу Ман щиро сказав:

- Вибачте, я справді забув.

Мо Сі подивився через вогнище в обличчя Ґу Мана. Орган у його грудній клітці сильно болів, а ще поступово з’явилася образа через ігнорування. Він заплющив очі, і вичавив між губ:

- Хіба ти не відновив пам'ять?!

- Я не казав, що пам’ятаю все, — сказав Ґу Ман, — я втратив дві душі й не можу повністю відновитися.

Мо Сі дивився на нього, його очі були сповнені ненависті та болю, але його худе обличчя все ще було спокійним:

- … Як ти втратив свої дві душі?

Посмішка зникла з обличчя Ґу Мана. Через деякий час він легковажно сказав:

- О, це є частиною того, що я забув.

- ...

- Не дивіться на мене так, я справді не знаю, як я втратив свої душі. Якщо не вірите, ви можете скористатися Технікою маніпулювання розумом або Водою провини. Ви можете робити все, що завгодно, і якщо зможете отримати відповідь - я програю.

Мо Сі відвернувся, пальці його рук, що лежали на колінах, повільно стиснулися. Він нічого не сказав.

З іншого боку, Мужон Чуї був холодним і спокійним, як завжди. Він не виявив жодних емоцій, але, подумавши над словами Ґу Мана, знову зробив випад:

- Якщо ти боїшся поганого поводження після повернення до міста, чому б тобі просто не вбити нас зараз і не втекти?

- Гарне запитання, красуне, - Ґу Ман торкнувся свого підборіддя й усміхнувся. – Як і очікувалось, з холодними й красивими чоловіками нелегко мати справу. Сіхе-Дзюнь такий, і Ви теж, майстре Мужон.

Мужон Чуї:

- …

Мо Сі:

- …

Ґу Ман усміхнувся і окинув усіх поглядом своїх блакитних очей.

- У цій ситуації я, здається, маю шанс убити та втекти. Погляньте на себе, хлопці. Дзян-сьон хворий, і його духовна сила вичерпалася. Мужон-сьон, здається, почувається погано - ймовірно, тому, що отримав поранення, рятуючи свого племінника. Юе-сьон ще навіть не прокинувся і вбити його буде легше, ніж убити горобця, - його погляд нарешті зупинився на Мо Сі, але це було лиш на мить і він одразу його відвів. Ґу Ман схрестив руки й усміхнувся. - Боже мій, дивлячись на це так, здається, я не можу пояснити, чому б мені не вбити і не втекти.

Мужон Чуї:

- Тож?...

Кінчики пальців Ґу Мана ворухнулися, і кинджал Йон’є явився знову. Його дії були раптовими, але Мужон Чуї весь час дивився на нього. Він також без вагань викликав сяючий талісман і миттєво відкрив захисний бар'єр!

Ґу Ман подивився на бар’єр, розвів руками й усміхнувся:

- Бачте, хіба не очевидно? Якщо я захочу вбити, ви ж будете відбиватися. Навіть якщо я мав би шанс перемогти з духовною енергією, та моє духовне ядро зламано, тому я, можливо, не зможу перемогти вас. І навіть якщо я виграю, я витрачу багато життєвих сил. На той момент метушня вже приверне увагу цієї самки кажана. Мені що, лягти й дозволити їй зробити з мене глиняну фігурку?

- …

Мужон Чуї якийсь час дивився на Ґу Мана, і золоте світло між його пальцями повільно згасло.

Він озирнувся на все ще непритомного Юе Ченьціна і сказав:

- Цього разу я тобі довіряю. Допоможи мені, і коли ми вийдемо, я не скажу ні слова про твій стан.

Ґу Ман усміхнувся:

- Це марно, якщо тільки Ви так говорите. Чи можете ви переконатися, що будуть заклеєні роти двох милих маленьких племінників?

Він замовк і нарешті подивився на Мо Сі, який весь цей час мовчав.

- І рот Сіхе-Дзюня, - Ґу Ман лизнув свої верхні зуби, все ще демонструючи деякі вовчі риси. Його погляд був темним, коли він глянув на бліді губи Мо Сі, а голос низьким і солодким, коли він сказав: - Він дуже впертий. Мужон-сьон, Ви можете допомогти мені запитати його, чи готовий він піти на компроміс і запечатати для мене свої чудові губи?

 

 

Авторці є що сказати:

Сі-мей: Як ти втратив дві свої душі? Говори!

Ґу Ман: (Стан амнезії) Я справді не пам’ятаю, я постараюся згадати все можливе, не гнівайся, QAQ

Сі-мей: Як ти втратив дві свої душі? Говори!

Ґу Ман: (Стан одужання) Красуне, у тебе гарні губи. Ходи, дай-но мені поглянути ближче... Гей, гей! Не йди…